§ 2. Види і методи фінансового контролю
Б залежності від критеріїв, взятих за основу, фінансовий
контроль поділяється на декілька видів. Найчастіше критерієм
класифікації фшансового контролю на види береться фактор
часу проведення контролю і на цій підставі виділяють попередній
фінансовий контроль, поточний фінансовий контроль і наступ-
ний фінансовий контроль. Такі види контролю притаманні усім
контролюючим органам.
Попередній фінансовий контроль здійснюється на етапі
розгляду і прийняття рішень з фінансових питань. Це стосуєть-
ся насамперед процесу визначення обсягу фінансових ресурсів
держави на плановий період та їх основної частини, що акуму-
люється в Державному бюджеті, а також їх розподілу між окре-
мими суспільними потребами та одержувачами державних
фшансових ресурсів.
Попередній фінансовий контроль здійснюється на стадії
розробки і прийняття законів і інших нормативних актів з фінан-
6* 7-461
84 Загальна частина
сових питань. З цією метою здійснюється кваліфікована екс-
пертна оцінка фінансових результатів впровадження того чи
іншого рішення, що може бути прийнятим. При цьому попе-
редній фінансовий контроль на основі глибокого аналізу і розра-
хунків фінансових результатів забезпечує об'єктивність оцінки
доцільності прийняття чи неприйняття відповідного рішення,
має важливе значення для профілактики порушень фінансової
дисципліни і інших фінансових правопорушень.
Попередній фінансовий контроль передує витрачанню
фінансових ресурсів та прийняттю будь-яких рішень з фінан-
сових (і не тільки фінансових!) питань. Він сприяє вибору най-
доцільніших рішень, що забезпечують поряд з найбільшою ефек-
тивністю використання фінансових ресурсів в оптимальну зба-
лансованість вартісних і натурально-речових пропорцій і
показників економічного і соціального розвитку суспільства.
З цією метою перевіряються документи, шо повинні бути після
цього затверджені і стати основою для наступної діяльності —
проекти бюджетів, фінансових планів і кошторисів, кредитні і
касові заявки і т.д. Як правило, попередній фінансовий конт-
роль завжди здійснюється вищими органами законодавчої вла-
ди. Хоч об'єктивно він мав би здійснюватись постійно всіма
суб'єктами фінансових правовідносин.
Поточний фінансовий контроль — це контроль за безпосе-
редньою оперативною фінансовою діяльністю, інакше кажучи
— за власне фінансовим процесом. Він полягає в систематичній
перевірці дотримання фінансової дисципліни, тобто дотримання
вимог фінансових норм і нормативів, насамперед — неухиль-
ного дотримання встановлених показників з обов'язкових пла-
тежів до бюджету і державних позабюджетних фондів. Цей вид
фінансового контролю справляє найбільший вплив на процес
формування і використання фінансових ресурсів у всіх струк-
турах суспільного виробництва. Як правило, він здійснюється
органами безпосереднього управління фінансовою діяльністю.
Хоч й у цьому виді контролю задіяні усі суб'єкти фінансових
правовідносин.
Наступний фінансовий контроль — це контроль за фінан-
совими результатами діяльності. Він проводиться після здійснен-
ня фінансових операцій (виконання фінансових зобов'язань
перед державою, одержання і використання грошових коштів
від держави на виплату заробітної плати працівникам бюджет-
Главо 4. Правові основи фінансового контролю в Україні
ної сфери та ін.) і, як правило, після завершення певних етапів
діяльності з метою з'ясування її ефективності. Наступний фінан-
ї> совий контроль — це база для аналізу й оцінки не лише ефек-
тивності використання фінансових ресурсів, але й ефективності
організації фінансової роботи, застосування контрольних фінан-
сових норм і нормативів в цілому. Однаково активну участь в
цьому виді фінансового контролю беруть усі суб'єкти фінансо-
во-правових відносин, з тією лише різницею, що кожен з них
здійснює наступний фінансовий контроль на своєму рівні та
в межах наданої йому державою компетенції.
Всі названі види фінансового контролю здійснюються без-
посередньо фінансовими працівниками структур, що займаються
виробничо-господарською та фінансовою діяльністю, а також
власниками фінансових ресурсів. Значення і роль усіх видів
фінансового контролю при цьому не змінюються, лише обме-
жується сфера застосування його — підприємством, установою,
організацією, фірмою і т.д. Особливістю є й те, що головний
, акцент при цьому робиться не на перевірку дотримання фінан-
сової дисципліни, хоч це не випускається з поля зору зовсім, а
на оборотність фінансових ресурсів, тобто ефективність їх ви-
користання та відображення цього в обліку і звітності.
На підставі інших критеріїв виділяють обов'язковий та ініціа-
тивний фінансовий контроль. Обов'язковий здійснюється:
а) в силу вимог нормативних актів (наприклад, контроль Ра-
хункової палати Верховної Ради України за виконанням бюд-
жету по підсумках року, що завершився) і б) за рішенням ком-
петентних органів держави (наприклад, податкової адмініст-
рації з метою з'ясування повноти виконання платниками
податків їх фінансових обов'язків перед державою), прокурату-
ри (з метою з'ясування дотримання законності в країні), суду
(з метою встановлення істини в ході розгляду конкретної судо-
вої справи) і т.д. Ініціативний фінансовий контроль здійснюється
на підставі власних рішень господарюючих суб'єктів.
Застосовуються й інші підстави класифікації видів фінан-
сового контролю, наприклад за суб'єктним складом органів,
що здійснюють фінансовий контроль. В цьому випадку фінан-
совий контроль поділяється на наступні види: 1) фінансовий
контроль органів законодавчої влади і місцевого самовряду-
вання; 2) фінансовий контроль Президента України; 3) фінан-
совий контроль органів виконавчої влади загальної компетенції;
Загальна частина
4) фінансовий контроль органів виконавчої влади спеціальної
компетенції; 5) фінансовий контроль фінансово-кредитних
органів; 6) відомчий фінансовий контроль; 7) внутрішньогос-
подарський фінансовий контроль; 8) громадський фінансовий
контроль; 9) аудиторський фінансовий контроль.
Фінансовий контроль здійснюється різними методами. Під
методом фінансового контролю розуміють засоби, прийоми і спо-
соби його здійснення. Вони дуже різноманітні і обираються не
довільно, а в залежності від сукупності факторів, насамперед
від: 1) суб'єкта контролю. Тут особливу роль відіграє правовий
статус і особливості форм діяльності органа, що здійснює кон-
троль; 2) від об'єкта контролю, 3) від мети і завдань, що стоять
перед суб'єктом контролю; 4) від підстав виникнення контрольних
правовідносин та ряду інших обставин.
Найчастіше застосовуються наступні методи фінансового
контролю — ревізії, перевірки (документації, стану обліку і
звітності, повноти виконання фінансових зобов'язань і т.д.),
заслуховування доповідей, інформацій посадових осіб про фінан-
сову діяльність на сесіях органів місцевого самоврядування,
засіданнях органів державної виконавчої влади, інвентаризації
і інші. Їх проведення, як правило, планується. Також можуть
здійснюватись вони і поза планом, у зв'язку з необхідністю, що
об'єктивно виникла.
Всі методи фінансового контролю конкретизуються в мето-
диках — тобто в технології (правилах) проведення контролю
різними суб'єктами відповідних об'єктів. Методика вказує кон-
кретні прийоми і засоби дій, орієнтує, як саме і в якій по-
слідовності починати, здійснювати і закінчувати перевірку. Для
всіх найчастіше вживаних методів фінансового контролю існу-
ють випробувані на практиці методики. Вони розроблені з вра-
хуванням форм власності, організаційної структури, інших
істотніх відмінностей об'єктів, що контролюються.
В Україні у наш час основними методами фінансового кон-
тролю є ревізії й перевірки. Зміст цих методів визначено зако-
нодавцем. Зокрема, в статті 2 Закону України «Про державну
контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26 січня 1993 року
встановлено:
«Ревізія — це метод документального контролю за фінансо-
во-господарською діяльністю підприємства, установи, органі-
зації, дотриманням законодавства з фінансових питань, досто-
Глава 4. Правові основи фінансового контролю в Україні 87
вірністю обліку і звітності, спосіб документального розкриття
недоліків, розтрат, привласнень і крадіжок коштів і матеріаль-
них цінностей, попередження фінансових зловживань. За ре-
зультатами ревізії складається акт.
Перевірка — це обстеження і вивчення окремих ділянок
фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, орга-
нізацій чи їх підрозділів. Результати перевірки оформлюються
довідкою чи доповідною запискою».
Ревізія — це найглибше і найвсебічніше обстеження фінан-
сово-господарської діяльності підприємства, установи, органі-
зації з метою з'ясування її доцільності та законності. Ревізії
здійснюють практично всі суб'єкти, шо контролюють фінансо-
ву діяльність. Їх підставою є, як правило, завчасно складений
план заходів фінансового контролю суб'єкта, шо цей контроль
здійснює. Проте нерідко зустрічаються й позапланові ревізії,
що здійснюються за вимогою компетентних органів у зв'язку з
обставинами, що раніше не були передбачені. Позапланові ревізії
відзначаються раптовим характером і здійснюються з метою
з'ясування окремих питань. Найчастіше позапланові ревізії
призначаються правоохоронними органами.
За змістом ревізії поділяються на фактичні і документальні.
В ході фактичної ревізії перевіряється вся сукупність сторін
фінансової діяльності об'єкта перевірки. Ревізори організову-
ють інвентаризацію матеріальних цінностей, перевіряють стан
матеріальних і речових складів, підраховують, зважують і вимі-
ряють товарно-матеріальні цінності, що перебувають на скла-
дах і в процесі виробництва, перевіряють наявність грошей,
цінних паперів, документи тощо. Документальні ревізії вклю-
чають в себе лише перевірку різних фінансових документів, в
тому часлі рахунків, платіжних відомостей, ордерів, чеків, звітів,
кошторисів і т.д. В ході їх здійснення з'ясовується наявність
необхідних фінансових документів, якість їх оформлення,
ступінь надійності їх обліку і зберігання. На підставі аналізу
фінансових документів визначається законність і доцільність
витрачання коштів. "
За критерієм періоду діяііьності, який обслідується, ревізії
поділяються на вибіркові і фронтальні. Вибіркова (часткова) ре-
візія є перевіркою фінансової діяльності за якийсь певний про-
міжок часу. При фронтальній (повній) ревізії перевіряється вся
фінансова діяльність підконтрольного об'єкта за якісно цільний
Загальна частина
період часу, наприклад за період з моменту одержання до по-
вного використання бюджетних коштів університетом в яко-
мусь конкретному році чи за декілька років підряд.
Повні ревізії, як правило, охоплюють всі сторони фінансо-
во-господарської діяльності об'єкта перевірки: стан зберігання
грошових коштів і матеріальних цінностей; відповідність їх на-
явності даним бухгалтерського обліку; відповідність фактичних
витрат бухгалтерським документам; своєчасність і правильність
проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей,
розрахунків з підприємствами, установами, організаціями; пра-
вильність використання грошових коштів і матеріальних цінно-
стей; виконання фінансових і господарських планів і т.д.
За критерієм об'єкту діяльності, що перевіряється, ревізії
поділяються на комплексні, за яких перевіряється фінансова
діяльність обраного об'єкта в різних сферах і, як правило, в
них беруть участь ревізори одночасно декількох перевіряючих
органів, а також на тематичні ревізії, які зводяться до обсліду-
вання будь-якої однієї сфери фінансової діяльності (наприк-
лад, правильності сплати податків та інших обов'язкових пла-
тежів в бюджет та позабюджетні державні централізовані фонди).
Кожна ревізія повинна бути добре підготовлена. Для її
здійснення призначається склад ревізійної комісії, виробляєть-
ся програма проведення ревізії, вивчається необхідне законо-
давство та інші нормативні акти, члени комісії знайомляться з
висновками попередньої ревізії. Про проведення ревізії інфор-
мується керівник об'єкта перевірки. Строк ревізії, як правило,
не повинен перевищувати ЗО днів.
Ревізії фінансово-господарської діяльності бюджетних ус-
танов здійснюються не рідше одного разу у два роки, а в сфері
матеріального виробництва— нерідше разу на рік.
Результати ревізії оформляються актом ревізії — докумен-
том, що має важливе юридичне значення. Цей акт підписуєть-
ся керівником ревізійної групи, а також керівником і головним
бухгалтером об'єкта перевірки. За наявності заперечень чи зау-
важень по акту ревізії керівник і головний бухгалтер об'єкта,
перевірки додають до акту ревізії свої зауваження і заперечен-
ня. В акті ревізії вказується мета ревізії, основні результати
перевірки, виявлені факти порушень фінансової дисципліни, а
також причини, що зумовили дані порушення та особи, які їх
вчинили, пропонуються заходи по ліквідації виявлених пору-
[лава 4. Правові основи фінансового контролю * Україні
89
шень та міри відповідальності винуватих посадових осіб. В акті
ревізії фіксується лише те, що фактично встановлено, при цьо-
.му кожне положення повинно бути достатньо аргументованим.
Акт ревізії передається особі (юридичній чи фізичній), яка
призначила ревізію, а також у відповідні — по лінії прямих
функціональних зв'язків суб'єкта та об'єкта перевірки — фінан-
сові органи.
При необхідності може бути складений проміжний акт
ревізії. Він також передається керівнику, що призначив реві-
зію, для безвідкладного реагування. Найчастіше це здійснюється
при виявленні зловживань чи інших порушень, за які передба-
чена кримінальна відповідальність винуватців, а також пору-
шень, сліди яких можуть бути ліквідовані, наприклад недоста-
ча грошей в касі.
; Під час здійснення ревізії ревізор має право: перевіряти всі
^необхідні документи, а при виявленні підробок в документах
,або фіктивних документів вилучати їх; проводити контрольні
.заміри виконуваних робіт; вимагати проведення інвентаризації
-.тфондів товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів; опе-
чатувати каси й інші приміщення; вимагати довідки і копії до-
^Кументів у осіб, підприємств, установ, організацій, пов'язаних
з фінансово-господарськими операціями об'єктів, що перевіря-
;ються; проводити зустрічні перевірки, тобто встановлювати
.. відповідність документів і даних об'єкта перевірки з докумен-
тами і даними, що належать тим підприємствам, установам,
організаціям, від яких одержані чи яким видані грошові кошти
і матеріальні цінності; залучати спеціалістів для визначення
кількості і якості продукції, послуг, виконаних робіт, перевірки
фактичних затрат сировини і матеріалів.
Висновки ревізії підлягають розгляду у двохтижневий строк
керівником, що призначив ревізію. На їх підставі визначаються
заходи по усуненню виявлених порушень фінансової дисциплі-
ни, відшкодуванню завданої матеріальної шкоди; розробляються
пропозиції по попередженню в майбутньому порушень фінан-
сової дисципліни; винуватці притягуються до відповідальності.
Керівник установи, що призначила ревізію, зобов'язаний за-
безпечити контроль за виконанням рішень, ухвалених на підставі
результатів ревізії.
Посадові особи, з вини яких допущені порушення фінан-
сової дисципліни, про що вказується в акті ревізії, можуть бути
притягнуті до матеріальної, дисциплінарної чи кримінальної
Глава 4. Правові основи фінансового контролю в Україні 91
Загальна частина
90
дів відповідальності
відповідальності, а також до декількох в»,сциплінарної або до
одночасно, наприклад, до матеріальної і дї
матеріальної і кримінальної- ,олю здійснюється з
Перевірка як метод фінансового контйяльності на підставі
окремих питань фінансово-господарської Її В ході її проведен-
звітних, балансових! розходних документі.си.ипліни та наміча-
ня видаляються порушення фінансової д^аслідків.
ються заходи по усуненню їх негативних Методів фінансового
Поряд з ревізіями і перевірками до . України обстежен-
контролю належать за фінансовим правої
ля, інспекції, спостереження, рляє окремі сторони
Обстеження, як і перевірка, також охсілц, але на відміну від
діяльності підприємств, установ, організаі,іу колу показників і
перевірки проводиться по значно ширшо/уб'єктів, перспекти-
виявляє фінансовий стан господарюючих '(й переорієнтації ви-
ви їх розвитку, необхідність реорганізації ^оються опитування,
робництва. В ході обстежень часто здійснятись за приписом
анкетування. Обстеження може здійсніс^ж насамперед пере-
законодавчих або виконавчих органів і таї^ої дисципліни.
слідує мету виявлення порушень фінансо'^сів, підприємств на
Інспекції — це перевірки стану фінаї'єктами — представ-
місцях, що періодично здійснюються суб^ганів. Вони, як пра-
никами держави в цілому чи її окремих оі^йомлення зі станом
вило, проводяться з метою загального озі^.рактичної допомоги.
справ на місцях та надання оперативної ї'^ансового контролю,
Спостереження — це такий метод фУ,ізнайомлення із ста-
який зводиться переважно до загального даови, підприємства,
ном фінансової діяльності бюджетної уст^и і спеціальним. Як
відомства. Спостереження буває загальні застосування інших
правило, спостереженню передує в часі
методів фінансового контролю.
ивого контролю
«все книги «к разделу «содержание Глав: 105 Главы: < 14. 15. 16. 17. 18. 19. 20. 21. 22. 23. 24. >