§ 3. Організація та органи фінансі

, вирішальній мірі за-

Ефективність фінансового контролю розподілу ролей, ком-

лежить від правильної його організації та (й цій справі уже існує

петенції суб'єктів фінансового контролю, органів, які здійсню-

значний досвід. Він переконує, що систем^ивно, не може буду-

ють фінансовий контроль, аби діяти ефеїй.ювлюється об'єктив

ватись довільно, аби як. Вона неминуче зУщ.

ними причинами і суспільними традиціяі'

Фінансовий контроль є логічним продовженням і завер-

шенням державного управління фінансами. Тому в країнах з

розвинутими громадянським суспільством і ринковою економі-

кою не придумують довільно яку б то не було систему органів

фінансового контролю — вона все одно виявилася б нежиттєз-

датною — а застосовують до завдань фінансового контролю

систему органів державного управління фінансами, яка уже

склалася в країні давно. Ця система лише доповнюється окре-

мими специфічними елементами і в загальних рисах має на-

ступний вигляд: загальнодержавний фінансовий контроль; відом-

чий фінансовий контроль; аудит.

Функції державного фінансового контролю, як правило,

розподіляються в них між вищими органами державної влади

одночасно із закладами управління фінансовою та кредитно-

грошовою системою. Конкретні форми розподілу зумовлюють-

ся особливостями політичної системи держави. При цьому обо-

в'язково враховується принцип розподілу та врівноваження влад.

-ї На найвищому рівні державного фінансового контролю

основні контролюючі функції покладаються на парламенти чи

відповідні їх органи. Ними, як правило, створюються спеціальні

комітети чи комісії з питань фінансів, бюджету, податків і інших

питань фінансової політики, на які покладаються обов'язки

контролю за дотриманням норм фінансового законодавства, за

реалізацією фінансової політики органами виконавчої влади і

головним інструментом її реалізації — державним бюджетом.

У федеративних державах парламент здійснює контроль і за дот-

риманням норм фінансового законодавства всіма членами фе-

дерації. Фінансовий контроль парламенту насамперед здійс-

нюється в ході розгляду і затвердження проекту державного

бюджету на черговий рік і звіту уряду про його виконання, а

також в ході спеціальних парламентських слухань найпринци-

повіших, найгостріших і найскладніших питань фінансової по-

літики держави, в ході обговорення і прийняття фінансового

законодавства, в ряді інших випадків.

Оперативний державний фінансовий контроль здійснюють

міністерство фінансів і інші державні органи, наділені функці-

ями управління фінансами, а також спеціальні відомства дер-

жавного фінансового контролю.

Наприклад, в США чинна система державного фінансово-

го контролю інкорпорована в державно-правову систему як

92

Загальна частина

необхідний елемент державного регулювання балансу повно-

важень законодавчої і виконавчої властей. Взаємодія двох віток

державної влади в цій сфері здійснюється з допомогою як пар-

ламентського контролю за діяльністю міністерств і відомств,

так і адміністративного й фінансового контролю президента за

діяльністю його адміністрації.

Провідними фінансовими контролюючими органами США

є Головне контрольно-фінансове управління, шо відноситься

до вітки законодавчої влади, та Адміністративне- бюджетне уп-

равління, що відноситься до складу адміністрації президента-

Головне контрольно-ревізійне управління США було ство-

рене майже 80 років тому як незалежний від федеральної ад-

міністрації орган з метою контролю за правильністю й ефек-

тивністю використання бюджетних коштів виконавчими орга-

нами, включаючи й міністерство оборони. Закон США про

Головне контрольно-фінансове управління від 1974 р. значно

розширив його повноваження. Тепер до його функцій відно-

сяться, крім усіх попередніх, ще й аналіз федеральних програм

за методом «затрати-результати».

Головне контрольно-ревізійне управління СІЛА має дос-

туп практично до всіх фінансових документів міністерств і

відомств. В його штаті — біля п'яти тисяч співробітників,

більшість з яких працює у Вашингтоні і значно менша частка їх

зійняті в регіональних бюро та зарубіжних представництвах. За

дорученням палат і комісій Конгресу США чи навіть окремих

конгресменів Головне контрольно-ревізійне управління може

здійснювати оцінку результативності державних програм і діяль-

ності федеральних відомств; проводити спеціальні обстеження

і перевірки обгрунтованості цін на продукцію; фінансово-еко-

номічних аспектів контрактів міністерства оборони. Інспекто-

ри Головного контрольно-фінансового управління перевіряють

також діяльність ревізорів виконавчої влади. В окремих випад-

ках перевірки здійснюються в координації із слідчими органа-

ми міністерства юстиції та іншими органами, наділеними відпо-

відними повноваженнями.

У Франції виявлення і попередження бюджетно-фінансо-

вих зловживань покладено на Рахункову палату — одну з най-

старіших державних установ країни. Тут Рахункова палата є по

суті судовою адміністрацією. Законодавець відніс до її компе-

тенції здійснення загального контролю за державними фінан-

Глава 4. Правові основи фінансового контро.'гю в Україні 93

сами. Такого ж роду контроль в комунах, департаментах і регі-

онах за місцевими державними установами здійснюється регі-

ональними рахунковими палатами, створеними у 1982 році.

Рішення цих палат можуть бути оскаржені в Рахункову палату

Франції.

Рахункова палата Франції контролює фінансову діяльність

адміністративних інститутів, виявляє їх помилки і прорахунки,

що завдають шкоди державним фінансам. Зокрема, вона пере-

віряє, як саме використовуються кредити, фонди і цінності,

управління якими доручено державним службам та іншим офі-

ційним юридичним особам, здійснює контроль за різноманіт-

ними установами в сфері соціального забезпечення, рахунками

державних підприємств і їх філій, а також, в окремих випадках,

за приватними юридичними особами з числа тих, що одержу-

ють фінансову допомогу держави.

Органами державного фінансового контролю у Франції є

також Генеральна інспекція фінансів і Генеральна інспекція

адміністрації. Перебуваючи в безпосередньому підпорядкуванні

міністра економіки і фінансів, Генеральна інспекція фінансів

виконує функції контролю на місцях за діяльністю служб

міністерства економіки і фінансів. Вона контролює діяльність

всіх призначених державою бухгалтерів та адміністративної бух-

галтерії вторинних розпорядників кредитів, державних підпри-

ємств, а також тих недержавних органів і підприємств, що пе-

ребувають під фінансовим контролем держави. Ця ж установа

організовує та здійснює дослідження економічних і фінансо-

вих проблем на замовлення державних міністерств і відомств,

а також за власною ініціативою.

Функцією Генеральної інспекції адміністрації є здійснення

вищого контролю за персоналом, службами, установами і орга-

нами, що перебувають в підпорядкуванні міністерства внутрішніх

справ або піл контролем префектів, навіть якщо вони підпада-

ють під контроль ще якогось іншого державного інспектуючо-

го органу. Інспектори Генеральної інспекції адміністрації мо-

жуть одержувати письмові доручення від прем'єр-міністра,

міністра внутрішніх справ та інших зацікавлених міністерств,

що, таким чином, розширює їх компетенцію на персонал, служ-

би, установи й органи, які перебувають в підпорядкуванні інших

міністерств, крім міністерства внутрішніх справ.

94 Загальна частина

У Великобританії функції контролюючого бюджетно-фінан-

сового органу, що виступає від імені парламенту, виконує На-

ціональне контрольно-ревізійне управління. Воно було створе-

не у 1983 році у відповідності зі спеціальним законом замість

департаменту з фінансів і ревізії, що існував до цього. Назва-

ний закон зміцнив загальнофіяансову і оперативно-господарську

незалежність цього органу від уряду і поставив генерального

контролера-ревізора, що очолює його, у більш близькі стосун-

ки з парламентом у порівнянні з попереднім часом. В даний

час генеральний контролер-ревізор є посадовою особою пала-

ти общин.

Державний фінансовий контроль в Російській Федерації

здійснюють Федеральні Збори і їх дві палати — Державна дума

і Рада Федерації. Вищим спеціальним органом державного

фінансового контролю тут є Рахункова палата, яка у своїй діяль-

ності підзвітна Федеральним зборам. Вона проводить експер-

тизу федерального бюджету, федеральних позабюджетних фондів

і законодавчих актів, контролює виконання державного бюд-

жету та використання федеральної власності. Особливо слід

підкреслити те, що Рахункова палата Російської Федерації в

межах завдань, поставлених перед нею законодавцем, органі-

заційно та функціонально незалежна.

Контрольні функції в галузі фінансів виконують також ко-

мітети й комісії, що утворюються Радою Федерації та Держав-

ною Думою в межах їх компетенції. Особлива роль серед них

належить Комітету з бюджету, податків, банків і фінансів, що

здійснює фінансовий контроль в цій галузі в цілому.

У відання Державної Ради Федеральних Зборів Російської

Федерації переданий Контрольно-бюджетний комітет, що існу-

вав раніше у складі Верховної Ради Російської Федерації, на,

1 підставі Закону Російської Федерації «Про основи бюджетного:

устрою і бюджетного процесу». Комітет діє як незалежний від

адміністрації Президента і Уряду Російської Федерації орган.

Крім експертно-аналітичної роботи з фінансових питань, по-

в'язаних з доходами і видатками бюджетних коштів, до компе-

тенції Контрольно-бюджетного комітету відноситься також

проведення фінансового контролю за: виконанням федераль-

ного бюджету; дотриманням законності і підвищенням ефек-

тивності витрачання державних коштів, що виділяються на

Глава 4. Правові основи фінансового контролю в Україні                      95.

фінансування бюджетних організацій, сфери матеріального ви-ч

робництва, оборони і правоохоронних органів; формуванням

доходів і видатків від зовнішньоекономічної діяльності; вико-

ристанням позабюджетних фондів.

Контрольно-бюджетний комітет при здійсненні своїх функ-

цій уповноважений проводити фінансові ревізії, перевірки й

обстеження в органах законодавчої і виконавчої влади, закла-

дах, на підприємствах, в державних установах, що діють за ру-

бежом; в інших організаціях, що облуговують зовнішньоеко-

номічні зв'язки і фінансуються з державного бюджету і в Цен-

тральному банку Російської Федерації з питань організації

касового виконання федерального бюджету, регулювання гро-

шово-кредитних відносин і емісії. При цьому Контрольно-бюд-

жетний комітет взаємодіє з іншими комітетами і комісіями

Федеральних Зборів Російської Федерації, з іншими контрольни-

ми органами, з правоохоронними органами, а з питань спільного

відання Російської Федерації і її суб'єктів — з їх органами влади.

Таким чином, досвід інших держав в організації державно-

го фінансового контролю свідчить про те, що цьому аспекту

державної фінансової діяльності приділяється особливо велика

увага. Він розглядається державами як необхідний інструмент

підтримання фінансово-господарського порядку в ринкових

умовах. Нашій вітчизняній практиці ще належить оволодіти

багато чим з того, що вже випробувано цивілізованим світом в

-^сфері державного фінансового контролю.

* ^у'І {""Система органів державного фінансового контролю в Ук-

раїні перебуває на стадії формування. Хоч основні її елементи

вже склалися і діють, вдосконалюючи свою внутрішню струк-

туру та уточнюючи своє місце в загальнодержавній системі кон-

тролю взагалі. Як і в інших державах, фінансовий контроль в

Україні здійснюється органами законодавчої влади, органами

виконавчої влади, спеціальними органами державного фінан-

сового контролю, а також недержавними спеціалізованими

організаціями.

Верховна Рада України у відповідності зі статтею 85 Кон-

ституції України здійснює фінансовий контроль в ході розгля-

ду проектів та затвердження Державного бюджету України і

звітів про його виконання, на спеціальних парламентських слу-

ханнях Кабінету Міністрів України, що іменуються «днями уря-

ду», в ході експертиз та заслуховувань Програм діяльності уря-

96

Загальна частина

ду, обговорення і прийняття спеціального фінансового законо-

давства, у значній кількості інших форм-.

Парламентський контроль за витрачанням державних фінан-

сових ресурсів органами і установами виконавчої влади здійсню-

ють також всі постійні комітети Верховної Ради України, ко-

жен в своїй сфері. Крім того, у Верховній Раді України є два

спеціалізовані комітети: Комітет з питань бюджету і Комітет з

питань фінансів і банківської діяльності. Вони здійснюють без-

перервний парламентський контроль за станом і рухом дер-

жавних фінансів.

Особливими контрольними повноваженнями наділена Ра-

хункова палата Верховної Ради України. Голова, перший зас-

"тупник, заступник, головні контролери і секретар Рахункової

палати обираються на сесії Верховної Ради України таємним

голосуванням і вважаються обраними на сім років, якщо за це

проголосувало більшість народних депутатів від конституцій-

ного складу Верховної Ради. Повноваження Рахункової палати

поширюються на Верховну Раду України, органи виконавчої

влади, Національний банк України, Антимонопольний комі-

тет, Фонд державного майна і інші органи держави, створені

у відповідності з чинним законодавством України.

Рахункова палата має право контролювати місцеві державні

адміністрації, органи місцевого самоврядування, підприємства,

банки, господарські товариства, спілки, асоціації, незалежно

від форм власності, якщо вони одержують, перераховують, ви-

користовують кошти Державного бюджету України або мають

частку державної власності у їх статутному фонді чи викорис-

товують об'єкти державної власності або управляють ними.

В процесі реалізації завдань, покладених на Рахункову па-

лату, вона забезпечує ^ану систему контролю за виконанням

бюджету і позабюджетних фондів, що передбачає організацію і

здійснення оперативного контролю за виконанням бюджету

поточного року.

1 В даному й інших випадках з метою уникнення повторень ми не подаємо

розгорнутої характеристики компетенції та змісту діяльності тих органів дер-

жавного фінансового контролю, чиї функції і компетенція уже викладені в

§ 2 глави 1 «Органи управління державними фінансами». В цій главі дана

розгорнута характеристика лише тим органам контролю за державними фінан-

сами, чия діяльність носить переважно або тільки контролюючий характер.

Глава 4. Правові основи фінансового контролю в Україні

97

Рахункова палата має право проведення комплексних ревізій

і тематичних превірок, аналізувати та з'ясовувати причини пору-

я шень бюджетної дисципліни, готувати на Верховну Раду України

пропозиції по їх усуненню та вдосконаленню бюджетного за-

конодавства. В межах регламенту Рахункової палати головні

контролери — керівники департаментів самостійно вирішують

усі питання організації своєї діяльності і несуть повну відпові-

дальність за результати своєї роботи.

с!  Контрольні функції Президента України в сфері фінансо-

вої діяльності випливають з його статусу як глави держави і

глави виконавчої влади в Україні. Президент України безпосе-

редньо здійснює свої контрольні функції, наприклад коли він

підписує закони України про регулювання фінансової діяль-

ності. Водночас необхідно відзначити, що президентська вітка

державного контролю за фінансами в Україні ще остаточно не

сформувалась.

Зокрема, 20 липня 1995 року Президент України підписав

Указ «Про національний аудиторський комітет України». Він

створений при Президенті України. Основне призначення цього

комітету полягає в аналізі ефективності, економічності і пра-

вильності використання державних фінансових ресурсів. Ко-

мітет перевіряє головним чином рух бюджетних коштів на най-

вищому рівні — Кабінету Міністрів України, окремих міністерств

і відомств. В необхідних випадках контроль Національного ауди-

торського комітету України проводиться включно до первин-

них ланок бюджетних установ і закладів.

В організаційному плані Комітет складається з декількох

функціонально незалежних один від одного департаментів. Зок-

рема, перший департамент Комітету створено на базі Конт-

рольно-ревізійного управління Міністерства фінансів. Другим

департаментом повинен стати департамент аналізу. До речі,

нічого подібного в Україні до цього часу немає. Цей департа-

мент покликаний займатись аналізом законів, постанов, міждер-

жавних угод. Причому передбачено піддавати такому' аналізу

як уже прийняті нормативні акти, так і проекти законів і по-

станов. Наприклад, цей Департамент зобов'язаний робити зак-

лючення, які наслідки потягне за собою укладення тих або інших

міждержавних угод. Тобто, образно кажучи, Департамент ана-

лізу є свого роду внутрішньою «фінансовою прокуратурою».

7.7-461

Загальна частина

;  Ще одним структурним підрозділом Національного ауди-

торського комітету України є департамент аудиту і фінансових

розслідувань. Він не має вертикальної структури. Його основ-

не завдання — проведення аудиторських перевірок всіх без вик-

лючення міністерств і відомств. Це особливо важливо для пар-

ламенту і глави держави у випадку, коли виникає питання про

підтвердження правильності витрачання бюджетних коштів.

Адже в цивілізованих державах завжди до документа Міністер-

ства фінансів про витрачання бюджетних коштів обов'язково

додається довідка Національного аудиторського комітету краї-

ни, що підтверджує правильність чи неправильність витрачан-

ня цих коштів. Крім того, в пакеті з цими документами, як

правило, іде довідка про достовірність балансових рахунків

міністерств і відомств.

}• Кабінет Міністрів України здійснює контроль за держав-

ними фінансами в ході: безпосередньої практичної реалізації

фінансової політики України, державної політики в галузі ціно-

утворення і оплати праці, складання і виконання Державного

бюджету України і звіту про його виконання, здійснення за-

гальнодержавних і міждержавних економічних програм, ство-

рення і керівництва діяльністю різних фондів і т.д. Вся щоден-

на діяльність Кабінету Міністрів України нерозривно пов'я-

зана з управлінням державними фінансами, а, значить —

і з контролем за їх найбільш раціональним витрачанням.

В межах своїх повноважень здійснюють відомчий держав-

ний контроль за фінансами міністерства і відомства загальної

компетенції з точки зору управління державними фінансовими

ресурсами. Наприклад, Міністерство освіти України не рідше „

одного разу в рік перевіряє звіт університету про витрачання; |

виділених йому на рік бюджетних ресурсів, а також зароблених

університетом в ході своєї діяльності позабюджетних коштів. ,

^ ^На місцях фінансовий контроль здійснюється Верховною

^адою і Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, інши-

ми регіональними і місцевими органами самоврядування при '

розгляді проектів і затвердженні відповідних бюджетів і звітів

про їх виконання, при внесенні в ці бюджети змін і корективів

в ході їх виконання, при заслуховуванні інформацій і звітів голів

постійних комісій про витрачання бюджетних ресурсів, керів-

ників інших органів з питань фінансової діяльності.

^   Особлива роль в здійсненні державного фінансового конт-

ролю належить спеціалізованим органам державної виконавчої

Глава 4. Примі основи фінансового контролю в Україні                      99

влади по управлінню фінансами, для яких сама фінансова

"діяльність є основною. Як уже відзначалося вище, ці органи

^створені спеціально для здійснення фінансового управління і

складають собою внутрішньо єдину підсистему фінансово-кре-

дитних органів.

Ця підсистема органів очолюється Міністерством фінансів

України. До неї входять також Міністерство фінансів Автоном-"

ної Республіки Крим, фінансові управління обласних. Київсь-

кої і Севастопольської міських державних адміністрацій, фінан-

сові відділи районних, районних в містах Києві і Севастополі

державних адміністрацій. Вони діють на підставі відповідних

Положень про них.

Міністерство фінансів України є центральним спеціалізо-

ваним органом державної виконавчої влади по управлінню

фінансами, а значить — і по контролю за рухом та витрачан-

ням державних фінансових ресурсів. Воно здійснює контроль,

за виконанням державного бюджету, за дотриманням устано-

вами Національного банку і комерційних банків правил касо-,

вого виконання державного бюджету по доходах. Крім цього,

Міністерство фінансів України встановлює порядок ведення

бухгалтерського обліку і складення звітності про виконання

Державного і місцевих бюджетів, кошторисів витрат бюджет-

них установ, встановлює форми обліку і звітності з касового

виконання бюджетів.

Міністерство фінансів України також здійснює контроль за

випуском і обігом цінних паперів, веде загальний реєстр ви-

пуску цінних паперів в Україні, видає дозволи на здійснення

діяльності по випуску і обігу цінних паперів. Міністерство

фінансів контролює також зберігання і ефективність викорис-

тання закріпленого за підприємствами, установами і організа4;

ціями державного майна.                                ,,

Регіональні і місцеві фінансові органи контролюють вико-

ристання коштів, виділених з вищестоячих бюджетів, ефек-'

тивність використання коштів, виділених з позабюджетних

фондів місцевих органів самоуправління, контролюють дотри-

мання вимог законодавства про використання коштів, виділе-

них на оплату праці, утримання легкових автомобілів і служ^

бові відрядження; перевіряють правильність проведення вип-

лат і компенсацій за рахунок державного і місцевого бюджетів.

7*7-461

ию

Загальна частина

.(,' В системі Міністерства фінансів України є також спеціальні

контрольні служби: Державне казначейство України- і Держав-

Ца контрольно-ревізійна служба в Україні.

Державна Контрольно-ревізійна служба в Україні створена

у відповідності із Законом України «Про державну контрольно-

ревізійну службу в Україні» від 26 січня 1993 року і є системою

Органів державної виконавчої влади. Щоб уявити міру впливу

її на державну фінансову систему, достатньо сказати, що в

Україні в даний час в Контрольно-ревізійній службі працює

біля 14 тис. чоловік, абсолютна більшість з яких — біля 13700

чоловік — здійснюють свою діяльність безпосередньо на місцях.

Державна Контрольно-ревізійна служба в Україні складаєть-

ся з Головного контрольно-ревізійного управління і контрольно-

ревізійних управлінь в Автономній Республіці Крим. містах

Києві і Севастополі, контрольно-ревізійних відділень і груп в

районах, містах і районах в містах. Державна Контрольно-реві-

зійна служба в Україні в своїй діяльності керується Конститу-

цією України, Законом України «Про державну контрольно-

ревізійну службу в Україні» і іншими законами України, поста-

новами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями

Президента України, декретами, постановами і розпоряджен-

нями Кабінету Міністрів України, Положенням про державну

контрольно-ревізійну службу в Україні від 5 липня 1993 року та

наказами міністра фінансів.

Головним завданням Контрольно-ревізійної служби в Ук-

раїні є здійснення державного контролю за використанням

коштів і матеріальних цінностей, їх зберіганням, станом і дос-

товірністю бухгалтерського обліку і звітності в міністерствах,

відомствах, державних комітетах, фондах, бюджетних устано-

вах, а також на підприємствах і в організаціях, які одержують

кошти з бюджетів всіх рівнів чи державних валютних фондів.

Витрати на утримання Державної контрольно-ревізійної

служби визначаються Кабінетом Міністрів України та фінансу-

ються з Державного бюджету.

Головне управління Контрольно-ревізійної служби очолює

заступник міністра фінансів — начальник Головного управлін-

ня Контрольно-ревізійної служби, який призначається Кабіне-

том Міністрів України на пропозицію міністра фінансів України.

Його повноваження в сфері контролю за державними фінансами детально

викладено в § 2 глави 1 «Органи управління державними фінансами».

Глава 4. Правові осями фінансового контролю в Україні

101

Контрольно-ревізійне управління в Автономній Республіці

Крим, областях, містах Києві і Севастополі очолюють началь-

* ники, які призначаються начальником Головного управління

Контрольно-ревізійної служби за погодженням з урядом Авто-

номної Республіки Крим, обласними. Київською і Севастополь-

скою міськими державними адміністраціями. Начальники кон-

трольно-ревізійних відділень і груп в районах, містах і районах

в містах призначаються начальниками вищестоячих територі-

альних органів державної контрольно-ревізійної служби за по-

годженням їх кандидатур з начальником Головного управління

Контрольно-ревізійної служби.

З метою скоординованого розв'язання питань, віднесених

законодавцем до компетенції Державної контрольно-ревізій-

ної служби, обговорення найважливіших завдань її діяльності в

Головному управлінні Державної контрольно-ревізійної служби

утворюється колегія в складі начальника Головного управління

(голова колегії), його заступників і інших керівників Держав-

ної контрольно-ревізійної служби. Члени колегії Державної

контрольно-ревізійної служби затверджуються наказом міністра

фінансів. Рішення колегії втілюються в життя, як правило, на-

казами начальника Головного управління Державної Конт-

рольно-ревізійної служби.

Головне управління Державної контрольно-ревізійної служ-

би, контрольно-ревізійні управління в Автономній Республіці

Крим, областях, містах Києві і Севастополі є юридичними осо-

бами, мають самостійні кошториси, розрахункові та інші рахунки

в банках, печатку із зображенням Державного гербу України і

своїм найменуванням. Вони здійснюють головним чином на-

ступні функції:

— організовують роботу контрольно-ревізійних підрозділів

в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі по

проведенню ревізій і перевірок, обговорюють підсумки доку-

ментальних ревізій і перевірок і у випадках, передбачених чин-

ним законодавством, інформують про них органи законодавчої

і виконавчої влади;

— здійснюють ревізії і перевірки фінансової діяльності, стану

зберігання коштів і матеріальних цінностей, достовірності об-

ліку і звітності в міністерствах, відомствах, державних коміте-

тах і інших органах державної виконавчої влади, в державних

102

ч. Загальна частина

фондах, в бюджетних установах, а також на підприємствах і в

організаціях, які одержують кошти з Державного бюджету місце-

вих бюджетів або державних валютних фондів;

— перевіряють правильність використання державних коштів

на утримання місцевих органів державної виконавчої влади,

установ і організацій, шо діють за кордоном і фінансуються за

рахунок державного бюджету;

— проводять ревізії і перевірки повноти оподаткування» пра-

вильності збереження і витрачання валютних коштів;

— здійснюють контроль за усуненням недоліків і порушень

виявлених попередніми ревізіями і перевірками;

— розробляють інструктивні та інші нормативні акти про

проведення ревізій і перевірок;

— здійснюють методичне керівництво і контроль за діяль-

ністю підпорядкованих контрольно-ревізійних підрозділів, уза-

гальнюють досвід проведення ревізій і перевірок і розповсюд-

жують його серед контрольно-ревізійних служб, розробляють

пропозиції по вдосконаленню контролю.

Органи контрольно-ревізійної служби розглядають листи,

заяви і скарги громадян про факти порушення законодавства з

фінансових питань. Звернення, в яких повідомляється про кра-

діжки, розтрати, недостачі, інші серйозні правопорушення,

негайно передаються ними правоохоронним органам для опе-

ративного прийняття рішень у відповідності з чинним законо-

давством.

Контрольно-ревізійні відділення і групи в районах, містах

і районах в містах виконують в основному такі ж функції.

З метою успішного здійснення своїх функцій Головне кон-

трольно-ревізійне управління України, контрольно-ревізійне

управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах

Києві і Севастополі, контрольно-ревізійні відділення і групи

в районах, містах і районах в містах наділені правом:

— проводити ревізії і перевіряти в міністерствах, держав-

них комітетах і інших органах державної виконавчої влади, дер- ; ^

хавних фондах, на підприємствах, в установах і організаціях і1 '

грошові і бухгалтерські документи, звіти, кошториси і інші до- її

кументи, що підтверджують надходження і витрачання коштів ;'

і матеріальних цінностей, здійснювати перевірку фактичної' і

наявності цінностей (грошових сум, цінних паперів, сировини,,;

матеріалів, готової продукції, устаткування тощо);

Глава 4. Правові основи фінансового контролю в Україні 103

— вільно входити в склади, сховища, виробничі й інші при-

міщення з метою їх обстеження і з'ясування питань, пов'яза-

них з ревізією чи перевіркою. Призупиняти на розрахункових

та інших рахунках в банках та інших фінансово-кредитних ус-

тановах операції у випадках, коли керівництво об'єкта ревізії

чи перевірки перешкоджає працівнику державної контрольно-

ревізійної служби виконувати свої обов'язки;

— залучати на договірних началах кваліфікованих фахівців

відповідних міністерств, державних комітетів, інших органів

державної виконавчої влади, державних фондів, підприємств,

установ і організацій для проведення контрольних обмірів буді-

вельних, монтажних, ремонтних та інших робіт, контрольних

запусків сировини і матеріалів у виробництво, контрольних

аналізів сировини, матеріалів і готової продукції, інших пере-

вірок з оплатою за рахунок спеціально передбачених на такі

цілі коштів;

— вимагати від керівників об'єктів ревізії чи перевірки про-

ведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних

цінностей, грошових коштів і розрахунків, а в необхідних ви-

падках опечатувати каси і касові приміщення, склади, архіви, а

при виявленні підробок, інших зловживань вилучати необхідні

документи на строк до завершення ревізії чи перевірки, скла-

даючи при ЦЬОМУ' акт вилучення і копії чи реєстри вилучених

документів;

— одержувати від Національного банку України і його ус-

танов, комерційних банків і інших кредитних установ необхідні

відомості, копії документів, довідки про банківські операції і

залишки коштів на рахунок об'єктів ревізії та перевірок, а від

інших підприємств та організацій, в тому числі недержавної

форми власності — довідки і копії документів про операції і роз-

рахунки з об'єктами, що ревізуються або перевіряються;

— одержувати від службовців і матеріально відповідальних

осіб об'єктів ревізій та перевірок письмові пояснення з питань,'

що виникають в ході ревізій і перевірок;

— пред'являти посадовим особам і іншим службовцям

об'єктів ревізій та перевірок вимоги про усунення виявлених

порушень законодавства з питань зберігання і використання

державної власності і фінансів, перераховувати до бюджету

виявлені ревізіями чи перевірками приховані або занижені ва-

лютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами

104 Загальна частина

питання про призупинення бюджетного фінансування і креди-

тування у випадках, коли одержані підприємством, установою

чи організацією кошти і позики використовуються з порушен-

ням чинного законодавства;

— вилучати в дохід держави кошти, одержані міністерства-

ми, відомствами, державними комітетами і фондами, підприє-

мствами, установами і організаціями за незаконними угодами,

без передбачених законом підстав і з порушенням чинного за-

конодавства;

— у випадках, передбачених законодавством, накладати на

Керівників та інших службовців підприємств, установ і органі-

зацій адміністративні стягнення;

— застосовувати до підприємств, установ, організацій та

інших суб'єктів підприємницької діяльності фінансові санкції,

передбачені пунктом 7 статті 11 Закону України «Про держав-

ну податкову службу в Україні».

Державна контрольно-ревізійна служба в ході виконання

Покладених на неї функцій взаємодіє з центральними органа-

ми державної виконавчої влади і правоохоронними органами

України, органами Автономної Республіки Крим, місцевими

державними адміністраціями, органами місцевого самовряду-

вання, а також з відповідними органами інших держав.

Службовці Державної контрольно-ревізійної служби Украї-

ни є представниками органів державної виконавчої влади, їх

законні вимоги обов'язкові для виконання службовцями об'єктів

ревізій та перевірок.

Рішення Головного управління Контрольно-ревізійної служ-

би України у питаннях його статутної діяльності, прийняті в

рамках його компетенції, обов'язкові для виконання централь-

ними і місцевими органами державної виконавчої влади та орга-

нами місцевого самоврядування, а також підприємствами, ус-

тановами і організаціями незалежно від форм їх власності.

V    До спеціальних органів державного фінансового контролю

належить також Державна пробірна палата України та підпо-

рядковані їй державні міжобласні інспекції, а також постійні

контролери на підприємствах по виробництву дорогоцінних

металів і обробці алмазів. Їх завданням є здійснення контролю

за випробуванням, виробництвом, використанням, оборотом,

обліком і зберіганням дорогоцінних металів і дорогоцінного

каміння, виконання операцій із цими цінностями. Пробірному

Глава 4. Правові основи фінансового контролю в Україні 105

нагляду підлягають всі суб'єкти підприємництва, незалежно від

форм власності, а також громадяни-підприємці, що здійсню-

;ють вищезазначені види діяльності.

Органи державного пробірного нагляду здійснюють випро-

бування, контрольний аналіз та клеймування ювелірних і інших

побутових виробів з дорогоцінних металів, як вироблених в

Україні, так і ввезених з-за кордону для продажі; роблять арбіт-

ражний контрольний аналіз для визначення вмісту дорогоцін-

них металів, реєструють підприємства, установи і організації,

а також громадян-підприємців, що здійснюють операції з до-

рогоцінним камінням, виконують інші функції.

Службовці органів державного пробірного нагляду наділені

правом проводити ревізії і перевірки на відповідних об'єктах,

вимагати необхідні документи і матеріали, брати пояснення,

проводити огляд приміщень, вилучати необхідні матеріали, ро-

бити приписи для усунення порушень, розглядати справи про

адміністративні правопорушення. Вони зобов'язнаі передавати

матеріали про правопорушення, що мають ознаки злочинів,

правоохоронним органам.

Начальник Державної пробірної палати і начальники дер-

жавних міжобласних інспекцій мають право накладати на осіб,

"що вчинили адміністративні правопорушення, штрафи. Поста-

нова про накладення ними штрафу передається в державну

податкову інспекцію, яка стягує штраф в безспірному порядку

'у випадку відмови порушника виконати припис добровільно.

'',1  Значно поліпшити роботу органів та окремих службовців

'Державної пробірної палати України допомогло прийняття За-

"кону України «Про визначення розміру збитків, завданих під-

приємству, установі, організації крадіжкою, знищенням (псу-

ванням), недостачею чи втратою дорогоцінних металів, доро-

гоцінного каміння і валютних цінностей» від 6 червня 1995 року.

В цьому законі дано уточнений з врахуванням новітньої прак-

тики перелік можливої шкоди підприємствам, установам і орга-

нізаціям відповідних видів діяльності робітниками, що викону-

ють операції з дорогоцінностями і валютними цінностями; сфор-

мульовані критерії розмірів шкоди, методика її визначення;

передбачені міри правової відповідальності.

В порівнянні з попередніми нормами права, що були чин-

ними в цій сфері, новий закон значно пом'якшив кримінальну

та різко посилив матеріальну, адміністративну і дисциплінарну

відповідальність осіб, винних в правопорушеннях. Закон пе-

106

Загальна частина

редбачив як один з видів стягнення з винуватих осіб збільшен-

ня відрахувань за їх рахунок в Державний бюджет України.

Специфічний фінансовий контроль здійснюється також

Українською державною страховою комерційною компанією,

що є правонаступником Головного управління державного стра-

хування України і його органів на місцях. Правління Укрдерж-

страху, Кримська автономна республіканська дирекція, обласні,

Київська і Севастопольська міські дирекції, міські і районні

відділення і філії забезпечують дотримання вимог норматив-

них актів України про страхування, розвиток страхових послуг,

•захист прав та інтересів учасників страхових відносин. Важли-

ве місце в їх функціях займає попередній контроль, що;'

здійснюється ними в процесі видачі ліцензій на страховую

і діяльність. За результатами поточного і наступного фінансово-

'то контролю вони вправі призупинити, обмежити чинність

ліцензії чи відкликати її, здійснюють облік і контроль страхо-

вих, інвестиційних і комерційних операцій, що проводяться

ними. Наприклад, вони перевіряють, чи правильно і своєчасно

перераховуються на рахунки установ Укрдержстраху суми зборів

з обов'язкового страхування пасажирів, здійснюють інші опе-

рації. Декретом Кабінету Міністрів про страхування від 10 травня

1993 року страхування передано недержавним страхувальним

товариствам різних видів.

/ ^, , Важливе місце в системі органів державного фінансового

контролю займає Національний банк України. Насамперед НБУ

здійснює нагляд за діяльністю комерційних банків, їх відділень,

філій, представництв по всій території України. Цей нагляд

спрямований на забезпечення стабільності банківської систе-

ми, захист інтересів вкладників шляхом зменшення ризиків в

діяльності комерційних банків. Зміст нагляду визначається по-

вноваженнями, встановленими НБЦУ Законом України «Про

банки і банківську діяльність».

Система нагляду НБУ спрямована на скорочення зовнішніх

і внутрішніх банківських ризиків. До зовнішніх ризиків відно-

ситься ризик ліквідності (нездатність банку забезпечити безпе-

ребійну оплату своїх зобов'язань перед клієнтами); валютний

ризик (збитки від несприятливої зміни валютного курсу в умо-

вах наявності відкритої валютної позиції); ризик облікового про-

цента (збитки від зміни кредитної ставки, що встановлюєтсья

по кредитах НБУ за умови фіксованої кредитної ставки по на-

•Глава 4. Правові основи фінансового контролю в Україні 107

даних кредитах); ризик по цінних паперах (збитки від зміни кур-

су цінних паперів, що перебувають в портфелі банку).

'•'  В практиці роботи НБУ по нагляду основна увага приділяєть-

ся зниженню ризику ліквідності. Валютний ризик незначний у

зв'язку з обмеженням можливостей здійснення комерційними

банками валютних операцій за власний рахунок. Також порівня-

но невеликий ризик по цінних паперах зумовлений поки що

недостатнім розвитком фінансового ринку в Україні, а низь-

кий рівень ризику облікової ставки — її встановленням НБУ на

рівні, значно нижчому від рівня інфляції.

До внутрішніх ризиків відносяться «комерційні ризики», по-

в'язані з людським фактором (кваліфікація персоналу і ділові

якості керівників, виконавська дисципліна, якість аудиту і т.д.),

а також «операційно-технічні ризики», що забезпечують внутрі-

шню роботу банку: системи безпеки, бухгалтерського обліку,

матеріально-технічних засобів і засобів зв'язку і т.д.

На пониження внутрішніх ризиків спрямовані процедури

реєстрації банків, ліцензування, аудиторські перевірки, інспек-

тування діяльності комерційного банку співробітниками НБУ.

Функцію нагляду здійснює Департамент банківського на-

гляду НБУ. Операції з нагляду виконують регіональні управлі-

ння НБУ у відповідності з доведеною їм програмою, а також

окремими завданнями Департаменту банківського нагляду.

Комерційні банки зобов'язані щомісячно надавати НБУ

наступну звітну інформацію: баланс з додатком розрахунку еко-

номічних нормативів; звіт про кредитний портфель; звіт про

портфель цінних паперів; звіт про валюту і валютні позиції;

звіт про ризик процентної ставки; звіт про надання і погашен-

ня родичами і близькими кредитів банку.

Комерційний банк зобов'язаний також не пізніше п'яти днів

після оформлення висновків місячної чи річної перевірки по-

дати НБУ звіт про роботу зовнішнього аудиту, а на наступний

день після оформлення відповідного кредитного договору —

звіт про «великі» кредити. Департамент банківського нагляду

також вправі вимагати від комерційного банку надання будь-

якої іншої інформації, необхідної для виконання його обов'язків,

навіть якщо вона віднесена до банківської, службової або ко-

мерційної таємниці. Проте ця остання інформація не може бути

оголошена без згоди комерційного банку.

108 Загальна частина

Робота у сфері банківського нагляду диференційована по

трьох основних напрямках: загальний нагляд, інтенсивний на-

гляд і нагляд високого ступеня.

Загальний нагляд поширюється на банки, що працюють ста-

більно, фінансове благонадійні та дотримуються економічних

нормативів, норм чинного законодавства і вказівок НБУ, ма-

ють добру ділову репутацію. Його здійснюють обласні установи

Національного банку України.

Зміст загального нагляду полягає в контролі за дотриман-

ням економічних нормативів та перевірках інших звітів, шо

подаються банками. Інформація про виявлені порушення по-

дається Правлінню для прийняття відповідних рішень.

Інтенсивний нагляд поширюється на банки, які періодично

порушують економічні нормативи, а також чинять інші незначні

порушення і не характеризуються фінансовою стабільністю.

Нагляд високого ступеня застосовується по відношенню до

банків, які систематично (два і більше разів у квартал) порушу-

ють економічні нормативи та допускають інші грубі порушен-

ня чи мають незадовільний фінансовий стан.

За статистикою Національного банку України, протягом

останнього року кожен третій комерційний банк мав серйозні

фінансові ускладнення і працював в режимі інтенсивного на-

гляду з боку НБУ, 21 банк було реорганізовано, 12 — збанкру-

тували і ще 17 перебували у стадії закриття. До 77 комерційних

банків України застосовувались санкції, «режим фінансового

оздоровлення» був застосований до 13 банків'. Внаслідок такої

ситуації в комерційних банках Національним банком України

підготовлено цілий ряд нових нормативних актів про створен-

ня страхових і ризикових фондів, що дозволить зміцнити пла-

тоспроможність комерційних банків України.

Приймаючи рішення про застосування інтенсивного нагляду

і нагляду високого ступеня, Департамент банківського нагляду

НБУ здійснює інспектування банків, їх відділень, філій, пред-

ставництв, спрямоване на з'ясування причин порушень і не-

доліків в роботі банку. Інспектори НБУ перевіряють законність

операцій, що здійснюються, діяльність внутрішнього і зовніш-

нього аудиту, стан обліку, достовірність звітів, установчих і інших

документів. За підсумками інспектування керівництву банку

Див.: Урядовий кур'єр. — 1997. — 12 лютого. — С. 6.

Глава 4. Правові основи фінансового контролю в Україні 109

направляється інформація, в якій зазначаються причини вияв-

лених недоліків, оцінюється фінансовий стан банку, його мож-

ливості і шляхи виходу із складної ситуації. Вимоги НБУ обо-

в'язкові для виконання.

На основі одержаної інформації про порушення в діяль-

ності комерційних банків Національний банк України органі-

зовує наради з керівництвом банків, на яких виявляються при-

чини недоліків та виробляються заходи по їх усуненню. Про

зміст заходів і строки їх реалізації керівництво банку інфор-

мується письмово.

Відповідний комерційний банк зобов'язаний у двохтижне-

вий термін інформувати НБУ про вжиті заходи по реалізації

одержаних приписів. При неприйнятті ним дієвих заходів Де-

партамент банківського нагляду направляє відповідну інфор-

мацію голові ради банку. Якщо після цього становище комер-

ційного банку не поліпшується. Національним банком Украї-

ни застосовуються санкції у відповідності із Законом України

«Про банки і банківську діяльність», які передбачають: здійснен-

ня заходів фінансового оздоровлення; призначення тимчасової

адміністрації по управлінню банком та період фінансового оз-

доровлення; стягнення грошового штрафу в розмірі доходу,

одержаного внаслідок неправомірних дій комерційного банку;

підвищення норм обов'язкових резервів; виключення комер-

ційного банку з Державної книги реєстрації банків.

Тимчасову адміністрацію призначають при невиконанні

приписів Національного банку, наданні недобросовісної інфор-

мації чи ненаданні передбаченої звітності, збитковій діяльності,

виникненні інших загроз інтересам вкладників і кредиторів

комерційного банку, протидії антимонопольним заходам з боку

керівництва комерційного банку. Тимчасовий адміністратор

призначається Правлінням НБУ. Він виконує обов'язки протя-

гом визначеного строку у відповідності із затвердженою про-;

грамою в межах наданих йому повноважень і може здійснюва-^

ти як постійний нагляд, так і безпосереднє управління поточ-ї

ними справами банку, не підмінюючи при цьому виконавчі

органи комерційного банку.

Тимчасовий адміністратор наділений правом перевіряти

канцелярську, касову, бухгалтерську, звітну та договірну доку-

ментацію, матеріали правління, оціночної і ревізійної комісій

банку. Він може бути присутнім на загальних зборах акціонерів

110 Загальна частина

банку, засіданнях правління, оціночної і ревізійної комісій.

В присутності членів правління адміністратор може перевіряти

касу, зберігання інших цінностей банку.

Тимчасовий адміністратор зобов'язаний інформувати Де-

партамент банківського нагляду і правління комерційного бан-

ку, про дії, що суперечать статуту банку, чинному законодав-

ству, рішенням Правління НБУ. Він також сповішає про свою

незгоду з діями посадових осіб банку по наданню позик, оцінці

застави, що є забезпеченням кредиту. Але найголовнішим в

його Діяльності є пошук законних неконфліктних заходів, спря-

мованих на усунення порушень в діяльності комерційного бан-

ку та поліпшення його фінансового стану.

До обов'язків адміністратора належить забезпечення належ-і

ної реалізації правовідносин, що стосуються зобов'язань бан^

ку. Зокрема, він повинен:                                 і

— здійснювати контроль за тим, щоб загальна сума гарантій

та поручительств відносно третіх осіб не перевищувала розмір

ру, визначеного статутом комерційного банку чи встановлено-^

го Національним банком України;                         >

— перевіряти умови надання позик з метою попередження

можливих порушень встановлених показників ліквідності, без-

ресурсного надання кредитів та надання непередбачених пільг

при кредитуванні, дотримання інших норм і традицій банків-

ської практики;

— брати участь в оцінці майна, що приймається в заставу,

перевіряти дотримання інших умов забезпечення кредиту;

— здійснювати контроль за прийняттям передбачених за-

конодавством заходів по стягненню простроченої заборгова-

ності, поверненням стягнення на майно клієнтів-боржників

та ін.

Повноваження тимчасового адміністратора припиняються

по закінченню строку, встановленого НБУ, при достроковому

поліпшенні фінансового становища банку, а також у випадку

прийняття арбітражним судом до розгляду справи про припи-

нення діяльності комерційного банку.

Національний банк України здійснює також контроль за

дотриманням законодавства про валютне регулювання касових

операцій комерційними банками.

Комерційні банки не мають контрольних повноважень по

відношенню до своєї клієнтури в адміністративному порядку,

Глава 4. Правові основи фінансового контролю в Україні 111

Їм лише доручається на основі нормативних актів контролюва-

ти дотримання підприємствами, установами і організаціями

^.порядку ведення касових операцій і дотримання валютного за-

конодавства. Порушення цих правил тягне за собою застосу-

вання фінансових санкцій у вигляді штрафів, що перерахову-

ються до бюджету, у розмірі перевищення нормативів розра-

хункових операцій або наявності понадлімітного залишку готівки

в касі. У всіх інших випадках комерційні банки здійснюють

фінансовий контроль на цивільно-правовій основі як сторона

в договорі.

Окремі міністерства і відомства України здійснюють поза-у^-

відомчий державний фінансовий контроль. Так, Міністерство

зв'язку України контролює дотримання правил поштових пе-

реказів і пересилки валютних цінностей через митний кордон

України. Державний митний комітет України здійснює конт-'

роль за дотриманням правил переміщення валютних цінностей'

через митний кордон України.                            ,

Має місце і відомчий фінансовий контроль. Це контроль

•міністерств, інших органів державного управління за діяльні-1

стю підвідомчих підприємств, установ, організацій. Йогр*

здійснюють функціонально самостійні структурні контрольної

ревізійні підрозділи (управління, відділи, групи) міністерств і'

відомств, підпорядковані безпосередньо керівникам цих органів.'

Робота контрольно-ревізійних підрозділів перебуває під пост-*

ійним наглядом Міністерства фінансів України. Не рідше од-

ного разу на рік міністерства та відомства інформують про стан

контрольно-ревізійної роботи Кабінет Міністрів України.

Основними завданнями відомчого контролю є: контроль за

виконанням державних завдань, економічним витрачанням

матеріальних і фінансових ресурсів, зберіганням державної влас-

ності, правильністю постановки бухгалтерського обліку, ста-

ном контрольно-ревізійної роботи, боротьба з приписками,

безгосподарністю, марнотратством та надмірностями.

Основними формами відомчого фінансового контролю є

ревізії і перевірки. Ревізії і перевірки фінансово-господарської

діяльності призначаються в кожному окремому випадку керів-

ником відповідного органу. Вони здійснюються в комерційних

організаціях один раз на рік, в інших організаціях та установах

— один раз у два роки. При проведенні ревізій ревізори зобо-

в'язані спиратися на трудові колективи, брати участь у вироб-

ленні пропозицій по усуненню виявлених порушень.

1-Й

Загальна частина

»ИВ рамках відомчого контролю здійснюється повсякденний,

систематичний внутрішньогосподарський фінансовий контроль,

тобто контроль, що здійснюється на конкретних підприємствах,

в установах і організаціях їх керівниками та функціональними

структурними підрозділами (бухгалтерією, фінансовим або

фінансове-плановим відділом, відділами планування та норму-

вання заробітної плати і т.д.).

Контрольні функції в даному випадку — необхідна умова

процесу повсякденної фінансово-господарської діяльності.

Найвідповідальніші функції у повсякденному фінансовому кон-

тролі належать головним (старшим) бухгалтерам підприємств,

установ, організацій.

Згідно Положенню про головних (старших) бухгалтерів вони

здійснюють бухгалтерський облік, перевірки, ревізії, контро-

люють, чи правильно оформляється прийомка і відпуск товар-

но-матеріальних цінностей, витрачається фонд заробітної пла-^

ти, встановлюються посадові оклади, дотримується штатна,'

фінансова і касова дисципліна, як проводиться інвентаризація

грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей, основних

фондів, розрахункових і платіжних зобов'язань, вилучення у

встановлені терміни дебіторської та погашення кредиторської

заборгованості, дотримання платіжної дисципліни, чи законно

списуються з бухгалтерських балансів недостачі, дебіторські

заборгованості та інші витрати.

Головний (старший) бухгалтер несе персональну відпові-

дальність нарівні з керівником за зміст і правильність оформ-

лення фінансових документів. Він наділений правом другого

підпису документів, що є підставою зарахування на відповід-

ний рахунок чи витрачання грошей та товарно-матеріальних

цінностей. Кредитні і розрахункові обов'язки без підпису го-

ловного (старшого) бухгалтера недійсні. Головний (старший)

бухгалтер не має права приймати до виконання та оформлення

документи по операціях, шо суперечать чинному законодав-

ству. У випадку одержання такого документу головний (стар-

ший) бухгалтер зобов'язаний у письмовий формі звернути ува-

гу керівника на його незаконність і тільки після повторного

письмового розпорядження керівника виконати його.

В такому випадку всю повноту відповідальності за скоєні

дії несе керівник одноособове. Про таке своє рішення він зо-

бов'язаний терміново повідомити керівника вишестоячого

Глива 4. Правові основи фінансового контролю в Україні 113

органу. У випадку з'ясування незаконних дій посадових осіб

(приписки, використання коштів не за призначенням тощо)

головний бухгалтер зобов'язаний доповісти про це керівникові

підприємства, установи, організації.

Глибокі якісні перетворення у відносинах власності в Ук-

раїні, поява і розвиток господарюючих структур, заснованих на

недержавній формі власності, спричинили необхідність появи

адекватних органів фінансового контролю. Це, з одного боку,

неодмінна умова успішного функціонування самих цих госпо-

дарюючих суб'єктів, з іншого — це відповідає в силу ряду при-

чин принципового характеру також інтересам держави. Все це

зумовило появу в Україні аудиторського фінансового контролю.

Застосування аудиторської форми контролю дозволяє поєдну-

вати інтереси держави і недержавних господарюючих суб'єктів

без затрат бюджетних коштів на контрольну діяльність, що в

умовах постійного дефіциту державних фінансових ресурсів

також надзвичайно важливо.

Закон України «Про аудиторську діяльність» було прийня-

то Верховною Радою України 22 квітня 1993 року, і він продов-

жує діяти без істотних поправок до нього та змін по даний час-.

В цьому законі аудит визначено законодавцем як перевірка пуб-

лічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та

іншої інформації щодо фінансова-господарської діяльності суб'єктів

господарювання з метою визначення достовірності їх звітності,

обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та

встановленим нормативам.

Аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами),

аудиторськими фірмами, які уповноважені суб'єктами госпо-

дарювання на його проведення. Аудит може проводитись з

ініціативи господарюючих суб'єктів, а також у випадках, пе-

редбачених чинним законодавством (обов'язковий аудит). Зат-

рати на проведення аудиту відносяться на собівартість товару

(продукції, послуг).

Аудиторська діяльність включає в себе організаційне та ме-

тодичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторсь-

ких перевірок (аудит) і надання інших аудиторських послуг.

Аудиторські послуги можуть надаватися у формі аудиторських

перевірок (аудиту) і пов'язаних з ним експертиз, консультацій

' Див.: Закони України. Офіційне видання. Т. 5. — Київ, 1996. — С. 105-112.

8. 7-461

114 Загальна частина

з питань бухгалтерського звіту, звітності, оподаткування, аналізу

фінансово-господарської діяльності та інших видів економіко-

правового забезпечення підприємницької діяльності фізичних і

юридичних осіб. Прибуток (дохід) від аудиторської діяльності

оподатковується відповідно до чинного законодавства.

Більшість аудиторів України об'єднані в аудиторські фірми.

Аудиторська фірма — це організація, яка має ліцензію на право

здійснення аудиторської діяльності на території України і зай-

мається виключно наданням аудиторських послуг. Аудиторські

фірми можуть створюватися на основі будь-яких форм влас-

ності-

Аудиторські фірми представляють аудиторські висновки та

інші офіційні документи. Аудиторський висновок — це офіційний

документ, засвідчений підписом та печаткою аудитора (ауди-

торської фірми), який складається у встановленому порядку за

наслідками проведення аудиту і містить в собі висновок стосовно

достовірності звітності, повноти і відповідності чинному зако-

нодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку

фінансово-господарської діяльності.

Законодавець передбачив випадки, коли аудит обов'язко-

вий для:

— підтвердження достовірності та повноти річного балансу

і звітності комерційних банків, фондів, бірж, компаній,

підприємств, кооперативів, товариств та інших господарюючих

суб'єктів незалежно від форми власності та виду діяльності,

звітність яких офіційно оприлюднюється, за винятком установ

та організацій, шо повністю утримуються за рахунок держав-

ного бюджету і не займаються підприємницькою діяльністю.

Обов'язкова аудиторська перевірка річного балансу і звітності

господарюючих суб'єктів з річним господарським оборотом

менш як двісті п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів прово-

диться один раз на три роки;

— перевірки фінансового стану засновників комерційних

банків, підприємств з іноземними інвестиціями, акціонерних

товариств, холдінгових компаній, інвестиційних фондів, довір-

чих товариств та інших фінансових посередників;

— емітентів цінних паперів;

— державних підприємств при здачі в оренду цілісних май-

нових комплексів, приватизації, корпоратизації та інших змінах

форми власності;

Глава 4. Правові основи фінансового контролю в Україні 115

— порушення питання про визнання неплатоспроможним

або банкрутом.

Проведення аудиту є обов'язковим також в інших випад-

ках, передбачених законами України.

Всі господарюючі суб'єкти, для яких законодавством вста-

новлено обов'язкове проведення аудиту, зобов'язані до 1 груд-

ня поточного року повідомити відповідним податковим інспек*

ціям про укладення угоди на аудиторську перевірку.          '

^    Крім того, господарюючі суб'єкти, перераховані в першій^

:.;);: групі суб'єктів, для яких проведення аудиту обов'язкове, зобо-'.

і' в'язані подати аудиторське заключення та інші документи пуб-

лічної бухгалтерської звітності у відповідну податкову адмініст-

рацію України протягом дев'яти місяців року, наступного за

звітним. Подання аудиторського заключення у відповідну по-

даткову адміністрацію здійснюється не пізніше десяти днів після

закінчення аудиторської перевірки. У випадку неподання або

невчасного подання аудиторського заключення відповідним

•податковим адміністраціям з вини господарюючого суб'єкта до

нього застосовуються адміністративні штрафи та інші фінан-

сові санкції згідно з чинним законодавством України.

Публічна бухгалтерська звітність у всіх інших випадках по-

винна бути перевірена аудитором (аудиторською фірмою) і може

оприлюднюватись протягом року, наступного за звітним. При

цьому відповідальність за дотримання порядку ведення бухгал-

терського обліку, визначеного законодавством України, своє-

часне і повне надання бухгалтерської звітності користувачам і

аудиторам покладається на керівника господарюючого суб'єкта.

Аудиторські перевірки не виключають здійснення держав-

ними податковими адміністраціями контролю за дотриманням

податкового законодавства і виконання контрольних функцій

іншими суб'єктами, уповаженими на це законами України.

Всю повсякденну роботу аудиторських фірм і окремих ауди-

торів в Україні контролює Аудиторська палата України. Вона

створюється і функціонує як незалежний, самостійний орган

на засадах самоврядування. Повноваження Аудиторської пала-

ти України визначаються Законом України «Про аудиторську

діяльність» та Статутом Аудиторської палати України. Ауди-

торська палата України здійснює сертифікацію і ліцензування

суб'єктів, що мають намір займатися аудиторською діяльністю,

затверджує програми підготовки аудиторів, норми і стандарти

Я*7-4й1 •

116

Загальна частина

аудиту, веде Реєстр аудиторських фірм та аудиторів, які одно-

особове надають аудиторські послуги.

Організація діяльності Аудиторської палати України прин-

ципово відрізняється від організації діяльності інших контро-

люючих фінансових органів. Так, якщо для всіх інших контро-

люючих фінансових органів їх діяльність однозначно і чітко

здійснюється лише на підставі приписів держави, то в Ауди-

торській палаті України вона самоорганізується на принципах

демократизму і доцільності.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1. Що таке фінансовий контроль?

2. Назвіть об'єкт фінансового контролю.

3. Які види фінансового контролю ви знаєте?

4. Охарактеризуйте методи фінансового контролю.

5. Назвіть органи, які здійснюють фінансовий контроль в Ук-

раїні.

6. Що таке аудит?

7. Що таке аудиторський висновок?

8. На підставі яких нормативних актів здійснюється фінан-

совий контроль в Україні?

Глава 5. Бюджетне право і бюджетний устрій України 117