§ 4. Цільові фонди коштів органів місцевого самоврядування

Ради органів місцевого самоврядування мають право ство-

рювати в межах законодавства цільові фонди для розв'язання

будь-яких соціальних і економічних проблем на підвідомчій

території. Цільові фонди є складовою частиною позабюджетних

фондів. Так, Закон УРСР «Про зайнятість населення» у ст. 22

передбачив створення на центральному і на місцевому рівнях

державного фонду сприяння зайнятості населення. Відрахування

до цього фонду з місцевих бюджетів здійснюються за розміром,

що визначається самостійно відповідними місцевими радами.

Закон України «Про приватизацію майна державних

підприємств» у ст. 23 передбачив утворення позабюджетних

фондів приватизації Автономної Республіки Крим та інших

адміністративно-територіальних одиниць України. Було вста-

новлено, що кошти зазначених фондів спрямовуються на пога-

шення внутрішньго державного боргу України, а також на

відшкодування витрат, пов'язаних з приватизацією, кредиту-

И.7-46]

210 Особлива частина

вання технічного переозброєння приватизованих підприємств,

розвиток підприємництва та створення нових робочих місць у

межах, що встановлюються Державною програмою привати-

зації. Порядок використання коштів, одержаних від привати-

зації державного майна, щороку визначається Верховною Ра-

дою у законі про Державний бюджет. Наприклад, стаття 23

Закону України «Про Державний бюджет України на 1997 рік»

встановила, що у 1997 році 80 % коштів, шо надійдуть до відпо-

відних позабюджетних фондів приватизації адміністративно-

територіальних одиниць від приватизації підприємств комуналь-

ної власності, зараховуються до відповідних місцевих бюджетів.

В процесі приватизації державного житлового фонду пе-

редбачено створення окремих позабюджетних рахунків місцевих

рад. Ст. 9 Закону України «Про приватизацію державного жит-

лового фонду» від 23 червня 1992 року встановила, що кошти,

одержані від приватизації державного житлового фонду, зара-

ховуються у спеціально створені позабюджетні приватизаційні

житлові фонди місцевих рад або відповідні фонди підприємств,

на балансі яких є відомче житло. Ці кошти використовуються

на житлове будівництво та на ремонт житла з метою забезпе-

чення житлом громадян, яким необхідно поліпшити житлові

умови. 20 % коштів цих фондів перераховуються до Державно-

го приватизаційного житлового фонду, який створюється для

фінансування житлового будівництва в регіонах з низьким

рівнем забезпеченості громадян житлом та утворення резерву

коштів для забезпечення гарантій прав на безкоштовне дер-

жавне житло новонароджених громадян України.

Законодавство України передбачає формування позабюд-

жетних фондів місцевих рад для фінансування шляхових робіт.

Згідно із Законом України <<Про джерела фінансування шля-

хового господарства України» від 18 березня 1991 року конк-

ретний розмір відрахувань, шо надходять на розвиток шляхів

загального користування в Автономній Республіці Крим і в об-

ластях, а також напрямки їх використання визначаються Вер-

ховною Радою Кримської Автономії та обласними радами.

Місцеві ради також можуть утворювати цільові позабюд-

жетні фонди охорони навколишнього середовища. Стаття 46

Закону УРСР «Про охорону навколишнього природного сере-

Елава 8. Правовий режим ці'іьмих державних і місцевих фондів коштів 211

довища» встановила порядок надходження платежів за забруд-

нення навколишнього природного середовища у позабюджетні

^юнди його охорони різних рівнів, починаючи від рад базового

рівня до Державного -

На місцевому рівні функціонує ще багато видів позабюд-

жетних фондів, що знижує можливість ефективного контролю

за їх формуванням і витрачанням.

Стаття 68 Закону України «Про місцеве самоврядування в

Україні» дозволяє органам місцевого самоврядування утворю-

вати позабюджетні фонди, встановлюючи, що такі кошти пере-

бувають на спеціальних рахунках у банках, а положення про

порядок їх формування і використання затверджуються відпові-

дними радами.

Органи місцевого самоврядування мають право утворювати

і валютні фонди в силу ст. 68 Закону України «Про місцеве

самоврядування в Україні». Правда, цей закон не встановлює

порядок і джерела утворення валютних фондів, відсилаючи до

положень про ці фонди, які повинні затверджуватися відповід-

ними радами.

Стаття 70 Закону України «Про місцеве самоврядування в

Україні» надала радам або за їх рішенням іншим органам само-

врядування відповідно до законодавства право:

а) випускати місцеві позики, лотереї та цінні папери;

б) отримувати позички з шших бюджетів на покриття тим-

часових касових розривів з їх погашенням до кінця бюджетно-

го року;

в) отримувати кредити в банківських установах.

Органи місцевого самоврядування мають право у межах за-

конодавства:

а) створювати комунальні банки та інші фінансово-кредитні

установи;

б) виступати гарантами кредитів підприємств, установ та

організацій, що належать до комунальної власності відповід-

них територіальних громад;

в) розміщувати належні їм кошти в банках інших суб'єктів

права власності і отримувати відсотки від їх доходів відповідно

до закону із зарахуванням їх до доходної частини відповідних

місцевих бюджетів.

14*7^61

212 Особлива частина

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Що таке цільовий фонд коштів? Для чого вони створю-

ються?

2. Як класифікуються цільові фонди коштів?

3. Якими актами визначається правовий режим цільових

фондів коштів?

4. Що таке Державний фонд зайнятості населення, джере-

ла його отримування і цільове призначення?

^  5. Яке цільове призначення Фонду охорони навколишньо-

го природного середовища, джерела його формування?

1, 6. Для чого створено Фонд соціального страхування?

7. Поясніть порядок формування Державного дорожнього

фонду.

,і  8. Які цільові позабюджетні фонди мають право формувати

органи місцевого самоврядування?

Глава 9. Поняття і система державних доходів. Основи прщо^ого реіулюваїшя 213

чу РОЗДІЛ II

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДЕРЖАВНИХ ДОХОДІВ

Глава 9

ПОНЯТТЯ 1 СИСТЕМА ДЕРЖАВНИХ ДОХОДІВ. ОСНОВИ

ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДЕРЖАВНИХ ДОХОДІВ

Для реалізації своїх функцій держава відшукує фінансові ре-

сурси. Основним джерелом доходів держави є валовий внутрішній

продукт, частину якого вона і використовує. Причому викорис-

товує лише ту частину, яка переходить у її власність у вигляді

різного виду платежів. Та частина валового внутрішнього про-

дукту, яка переходить у власність держави, і складає державні

доходи, якими можуть розпоряджатися органи державної влади.

> Власні доходи у відповідності з статтею 60 Закону України «Про

; місцеве самоврядування в Україні» мають територіальні громади

' сіл, селищ, міст, районів у містах, а розпоряджаються цією ко-

мунальною власністю органи місцевого самоврядування.

Держава для покриття своїх видатків залучає в своє розпо-

рядження частину доходів різних власників — не тільки дер-

жавних, але й комунальних, громадських, приватних підпри-

ємств, а також громадян. Причому держава, не будучи власни-"'

ком цих доходів, за допомогою фінансово-правових норМі

регулює відносини, пов'язані з переходом частини доходів, що

належать іншим власникам, до неї.

Платежі юридичних осіб — підприємств різних форм влас-

ності і громадян регулюються законодавством України. Стат-

тя 92 Конституції України встановила, шо виключно законами

України встановлюються система оподаткування, податки і збо-

ри, порядок утворення і погашення державного внутрішнього

і зовнішнього боргу.

Систему державних доходів характеризує певна єдність, що

забезпечує єдиний підхід при поділі доходів різних рівнів (дер-

жавні, Автономної Республіки Крим, місцеві тощо)'.

На наш погляд, не можна ототожнювати поняття державних доходів і фінан-

сових ресурсів держави. Якщо державні доходи — це кошти, жо надходять

до держави і переходять у її власність, без будь-яких умов і обов'язків по

відношенню до інших осіб, то фінансові ресурси держави — поняття більш

широке. Державні доходи складають один із елементів, що входять до по-

няття фінансових ресурсів держави. До останніх належать і вклади населен-

ня в Ощадбанку, кошти, що одержані від розповсюдження облігацій держав-

них позик (які використовуються державою, але з обов'язковою умовою

повернення громадянам).

1ЇА Особлива частина

Відносини, які виникають при формуванні державних до-

ходів, в основному виступають у правовій формі. Держава вста-

новлює систему платежів у Законі України «Про систему опо-

даткування», в ньому визначається і коло можливих суб'єктів,

фактичний склад, форми і методи, розміри, строки стягнення.

Законодавець, здійснюючи правове регулювання системи пла-

тежів, ставить за мету забезпечити мобілізацію великих, регу-

лярних і більш-менш стійких доходних джерел для централізо-

ваних фондів коштів. Держава у законодавчому порядку регла-

ментує права і обов'язки учасників відносин при внесенні

платежів державі, заходів заохочення і відповідальності за не-

виконання приписів держави. Держава, безумовно, бажає от-

римати більше коштів у своє розпорядження, але вона зацікав-

лена у розвитку виробництва, у підвищенні життєвого рівня

населення, тому вона намагається так вплинути на розподільні

відносини, на утворення накопичення підприємств усіх форм

власності і доходи населення, щоб збільшити прибутки, дохо-

ди, що потім призведе до можливості збільшення платежів у цен-

тралізовані фонди.

Таким чином, держава намагається встановити такий пра-

вовий режим платежів у централізовані фонди, щоб він сприяв

розвиткові виробництва, підйому економіки, використанню

внутрішніх резервів.

Єдина система державних доходів не виключає, а, навпаки,

припускає класифікацію їх на різноманітні групи. В основі кла-

сифікації можуть лежати різні підстави. Найбільш принципо-

вим є поділ доходів держави в залежності від порядку форму-

вання їх системи.

В цьому випадку їх можна поділити на:

— централізовані доходи, що залишаться в розпорядженні

держави і надходять на формування централізованих грошових

фондів (державного і місцевого рівнів, Пенсійного фонду Ук-

раїни, Фонду сприяння зайнятості населення і т.д.). Централі-

зовані державні доходи, перш за все, формуються за рахунок

податкових надходжень та інших, що складають основу доход-

ної частини бюджету;

—децентралізовані доходи, що надходять в розпорядження

окремих державних підприємств, установ і організацій, що

формуються за рахунок їх доходів і використовуються відповід-

но до їх фінансових планів.

Глава 9. Поняття і система державних доходів. Основи правового регулювання 215

Диференціація доходів за джерелами утворення дає мож-

ливість деталізувати їх склад і визначити форми надходжень їх

,у централізовані фонди. Так, доходи від юридичних осіб і грома-

дян-підприємців складаються з:

1) доходів, які безпосередньо надходять від них у формі:

податків, рентних платежів, відрахувань на покриття витрат на

геологорозвідувальні роботи, внесків у пенсійний фонд та на

соціальне страхування тощо;

2) платежів за користування природними ресурсами та пла-

ти за забруднення природного середовища, відрахування на

будівництво та ремонт автомобільних доріг;

3) плати за надання послуг органами держави (державне

мито, мито, митні збори, збори за державну реєстрацію, про-

; бірний збір тощо).

,;  Доходи від населення надходять у формі державних і місце-

; вих податків, платежів у Пенсійний фонд та добровільних

внесків (придбання облігацій державних та місцевих позик).

Аналіз правового режиму доходів, які надходять у розпо-

рядження держави або органу місцевого самоврядування,

свідчить про те, що більшість з них є обов'язковими платежа-

ми. Так їх визначає ст. 14 Закону України «Про систему опо-

даткування». Перелік обов'язкових платежів, шо міститься в

ст. 14, повинен бути вичерпним, а всі інші платежі можна вва-

жати добровільними. Справа в тому, що всі платежі, які виз-

нані законодавче обов'язковими, можна стягувати примусово.

Якщо виду платежу в Законі «Про систему оподаткування» не-

має, платники можуть його не вносити. Останнім часом поча-

сти вносити доповнення в Закон України «Про систему опо-

даткування», інакше податкові адміністрації не можуть ставити

питання про примусове стягнення платежів (наприклад, це ста-

лося з внесками до Державного Інноваційного фонду. Поки

внески до цього фонду не включили у перелік обов'язкових

платежів, установлених у ст. 14 Закону України «Про систему

оподаткування» (редакція 18 лютого 1997 року), Державні по-

даткові адміністрації не мали права примусово стягувати їх).

Обов'язкові платежі стягуються двома методами — подат-

ковим і неподатковим. Податкові платежі — це різновид обо-

в'язкових. Податки сплачують усі підприємства, незалежно від

форм власності і виду діяльності, та населення.

216 Особлива частина

Доходи можна також диференціювати з урахуванням зако-

нодавче встановлених конкретних умов їх збору і використання.

За цим критерієм доходи можна розрізняти: зворотні і беззво-

ротні, вїдплатні і безвідплатні', загальні і цільові.

Як правило, обов'язкові платежі є беззворотними (податки,

внески тощо), а доходи по державному кредиту (коли держава

є позичальником, а населення придбаває облігації державних

чи місцевих позик) зворотні.

Те ж саме можна сказати і про безвідплатність. Платежі в

бюджет чи централізовані або комунальні фонди безвідплатні,

але платежі за користування природними ресурсами безвідплат-

ними не можна вважати, бо державне мито чи митні збори —

це плата за послуги держави.

Платежі в бюджет у більшості своїй не мають цільового

призначення, наприклад, податки, але останнім часом в дер-

жавному і місцевих бюджетах утворюються цільові бюджетні

фонди. Тому платники вносять платежі цільового призначення

— до Чорнобильського фонду, на соціальне страхування тощо.

Таким чином, під системою доходів державного бюджету

можна розуміти взаємозв'язок всієї сукупності доходів та її ди-

ференціацію на окремі групи і види.

Виходячи з економічного змісту і особливостей правового

регулювання доходів, їх можна об'єднати в такі групи:

1) податки;

2) доходи від інших обов'язкових платежів;

3) доходи від державного кредиту;

4) доходи від обов'язкового майнового і особистого страху-

вання.

Особливості правового регулювання цих груп доходів доз-

воляють об'єднати відносини, в процесі яких доходи віл різних

джерел поступають у власність держави, в окремі інститути ве-

ликого розділу державних доходів.