§ 1. Поняття податку, принципи оподаткування

Термін «податок» може розглядатися як правова і як при-

кладна категорії. Більшість вчених, характеризуючи податок як

правову категорію, роблять акцент на перехід права власності •

Глава 10. Податкове право                                               217

^   від платника до держави, тобто на зміну форми власності при

внесенні платником податку до бюджету (державного чи місце"

вого).

Справді, подібний підхід був в основі радянського законо-

давства, де чітко витримувався примат державної власності і

влаштовувався різноманітний податковий режим залежно від

форми власності платника. В сучасних умовах всі форми влас-

ності рівні, мають однакові економічні і правові основи функціо-

нування. Крім того, визначення податку як правової категорії

мусить містити головну ознаку фінансових відносин. З позицій

предмету фінансового права головне в податку — мобілізація

коштів державою у централізований фонд для задоволення сус-

пільних потреб, а перехід права власності, хоча він є, не голов-

на ознака податку, а одна з його рис.

При визначенні податку як прикладної категорії фактично

визначаються всі його основні ознаки. Як прикладна категорія,

податок становить нецільовий, безвідплатний, безповоротний, бе-

зумовний і обов'язковий платіж, що надходить від юридичних і

фізичних осіб до бюджету відповідного рівня (або цільовий

бюджетний фонд) на підставі акта Верховної Ради або ради

місцевого самоврядування.

Враховуючи ці дві сторони єдиної категорії, можна, перш

за все, визначити податок як форму примусового відчуження

результатів діяльності юридичних і фізичних осіб, що прийма-

ють грошову форму у власність держави, які надходять до бюд-

жету відповідного рівня (або цільовий фонд), на підставі акта

компетентного органу державної влади цей платіж вноситься

як нецільовий, безвідплатний, безповоротний, безумовний і

обов'язковий. Наш законодавець не робить різниці між подат-

ками і іншими обов'язковими платежами. Стаття 2 Закону Ук-

раїни «Про систему оподаткування» від 2 лютого 1994 року вста-

новила, що «під податком, збором, іншим обов'язковим плате-

жем до бюджетів і внеском до державних цільових фондів

розуміється обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня

або державного цільового фонду, здійснюваний платниками в

порядку і на умовах, що визначаються законодавчими актами

України». Проте, розрізнення податків, зборів і інших обов'яз-

кових платежів як схожих, але різноманітних інструментів, на-

стійно необхідне. Особливо важливе це при розв'язанні спірних

питань на стику фінансового та інших галузей права.

218 Особлива частина

Які ж функції виконують податки у суспільстві? У податках

вони похідні від функцій фінансів, реалізують вони ті ж зав-

дання, але в більш вузьких межах.

Функції податків повинні відбивати їх суттєвість. Найваж-

ливішою' функцією податків є фіскальна (ЙЕЄІІЗ (лат.) — дер-

жавна казнауВідітовідно до цієї функції, податки виконують

своє основне призначення — насичення доходної частини бюд-

жету, для задоволення суспільних потреб. В період становлен-

ня буржуазної держави ця направленість податків визнавалася

єдиною. Проте до кінця XX ст. нова концепція податків визнає

їх як соціальний регулятор, знаряддя реформ, і до кінця 30-х

років XX ст. податки розглядаються вже і як засіб регулювання

економіки, забезпечення стабільного економічного зростання1.

Дуже важливо підкреслити стабільність фіскальної функції

податків, яка означає не просто формування переліху надход-

жень в бюджет, а механізм цих надходжень, що діє на постійній,

стабільній основі і забезпечує централізоване стягнення податків.

Регулююча функція податку слугує своєрідним доповнен-

ням попередньої і скерована як на регулювання виробництва,

так і на регулювання споживання (наприклад, непрямі подат-

ки). При цьому регулюючий механізм існує об'єктивно, і вплив

на платників здійснюється незалежно від волі держави. Дуже

часто під регулюючою функцією розуміють лише надання ггільг

окремим галузям чи виробникам. Проте податкове регулюван-

ня — надто складний механізм впливу, що враховує не тільки

податковий тиск, але і перспективи того чи іншого виду діяль-

ності, рівня прибутковості тощо.

Розподігьна функція податку являє своєрідне віддзеркален-

ня фіскальної: наповнити казну, щоб потім розподілити одер-

жані кошти. Але на стадії розподілу ця функція дуже тісно пе-

реплітається з регулюючою функцією, і в одній дії можуть про-

являтися обидві. Наприклад, непрямі податки, які регулюють

споживання, створюють основи для перерозподілу коштів від

одних платників до інших (акциз на делікатесні види продуктів

тощо). Це дозволяє говорити про існування первинного і вто-

ринного (перерозподілу) розподілу за допомогою податків.

1 Див.: Фінансове право: Дідручник / Дід ред. проф. О. Н. Горбунової.—- М.,

1996.- С. 181-182.

Глава 10. Податкове право 219

' Стимулююча (дестимулююча) функція податку створює

орієнтири для розвитку чи руйнування виробництва, діяльності.

Як і регулююча, вона може бути пов'язана з застосуванням

Механізму пільг, зміною об'єкту оподаткування, зменшенням

бази оподаткування. Інколи цю функцію характеризують як

підвид третьої.

Контрольна функція реалізується в ході оподаткування при

регламентації державою фінансово-господарської діяльності

підприємств і організацій, одержанні доходів громадянами, ви-

користанні ними майна. За допомогою цієї функції оцінюється

раціональність, збалансованість податкової системи, кожного

податку зокрема, перевіряється, наскільки податки відповіда-

ють реалізації своєї мети в умовах, що склалися.

Реалізація функцій податку безпосередньо пов'язана з тими

принципами, що в ньому закладені і втілюються в окремому

виді податку.

Принципи податку реалізуються крізь конкретні прояви, шо

Характеризують особливості цього специфічного механізму:

1) одноразовість обкладання означає, що один і то же об'єкт

може оподатковуватися одним видом податку тільки один раз

за певний період (податковий період);

2) найбільш важливі податки, які здійснюють основні

надходження коштів у бюджет, і перелік всіх інших визнача-

ються вищим органом законодавчої влади. Механізм оподатку-

вання регулює уряд;

3) універсалізація податку припускає незалежність подат-

кового тягаря від форм власності платника, рівний підхід до

умов оподаткування будь-яких суб'єктів. Цей принцип формує

також умови рівного відрахування будь-якої частини об'єкту,

незалежно від джерел його одержання. Таким чином, всі плат-

ники зобов'язані відраховувати рівну частку' прибутку, залежно

від своєї діяльності;

4) науковий підхід в формуванні елементів податкового ме-

ханізму.

Розподіляючи види вилучень в бюджет і зупиняючись на

характеристиці податків, важливо виділити їх основні ознаки:

1. Вид платежу, що регулюється актом компетентного орга-

ну державної влади.

2. Близько до цієї ознаки прилягає ознака індивідуальної

безвідплатності чи однобічного характеру його встановлення.

220 Особлива частина

В основі цієї ознаки податку закладено односкерований рух

коштів від платника до держави. При цьому платник не одер-

жує (на перший погляд) нічого замість внесених коштів. Це не

означає виникнення зустрічних обов'язків держави. Надані

кошти (кожного платника) скеровуються на задоволення сусп-

ільних потреб.

3. Безумовний характер податку є продовженням поперед-

ньої ознаки- Це означає сплату податку, яка не зв'язана ні з

якими зустрічними діями, привілеями з боку держави- Останні

дві ознаки, мабуть, найбільш чітко характеризують суттєвість

податків.

4. Нецільовий характер податкового платежу означає над-

ходження його в фонди, що акумулюються державою і викори-

стовуються на задоволення державних потреб. При цьому не-

відомо, на задоволення яких саме цілей ідуть надходження від

конкретного податку. Таким чином, формується немовби роз-

митий грошовий фонд держави. Зрозуміло, вимагає окремого

розгляду проблема деяких видів податків, шо за своїм характе-

ром дуже схожі на збори (податок на промисел; податок з влас-

ників транспортних засобів тощо).

5. Податок — це платіж, що надходить в бюджет відповід-

ного рівня чи цільовий фонд. Розподіл податків по бюджетах,

фондах здійснюється у відповідності з бюджетним законодав-

ством і може проводитися двома основними шляхами: закріп-

ленням податку за певним бюджетом чи розподілом його між

бюджетами.

6. Обов'язковий характер податку припускає неможливість

законного відхилення від нього (крім пільг, закріплених в

нормативному акті). У платника немає вибору: сплачувати або

не сплачувати, у нього єдиний законний шлях — перерахуван-

ня податку в бюджет (хоча цей шлях не завжди обирається ним).

Обов'язковість відображається навіть у першочерговості подат-

кових платежів.

7. Безвідплатний характер податку, мабуть, не вимагає особ-

ливих коментарів, хоча слід звернути увагу на один аспект. В кін-

цевому підсумку платник одержує віддачу від внесених ним

податків, коли держава реалізує потреби, в яких зацікавлено

суспільство і кожний його індивід (охорона суспільного поряд-

ку, охорона здоров'я, освіта) і в ньому розумінні податки ніби-

то повертаються до платника. Природно, податку, миту, збо-

Глака 10. Податкове право 221

рам властиві спільні риси1. До них належать: обов'язковість спла-

ти податків, зборів, платежів у відповідні бюджети і фонди;

точне надходження їх в бюджети і фонди, за якими вони закр-

іплені; вилучення їх на основі законодавче закріпленої форми

і порядку надходження; примусовий характер вилучення;

здійснення контролю єдиним органом Державної податкової

адміністрації; в певній мірі безеквівалентний характер платежів.

Проте, незважаючи на схожість цих механізмів, вони ха-

рактеризуються чіткою різницею один від одного. Мито і збори

відрізняються від податків за призначенням. Податкові платежі

забезпечують до 80 % надходжень в доходну частину бюджету,

інші види відрахувань — відповідно, менше; за метою. Мета

податків — задоволення потреб держави, ціль мита і зборів —

задоволення певних потреб чи витрат установ; за обставинами.

Податки становлять безумовні платежі; мито, збори виплачу-

ються в зв'язку з послугою, шо надається платнику державним

закладом, шо реалізує державно-владні повноваження2 за ха-

рактером обов'язку- Сплата податку пов'язана із чітко відби-

тим обов'язком платника: мито, збір характеризується певною

добровільністю дій і не регулюється, іноді, нормами імпера-

тивного характеру; за періодичністю. Збори, платежі, мито ма-

ють разовий характер і їх сплата здійснюється без певної систе-

ми; податки характеризуються певною періодичністю; для мита,

зборів, на відміну від податків, характерна від платність.

Таким чином, на відміну від загальних податкових платежів

збори і мито мають індивідуальний характер і їм завжди влас-

тива спеціальна мета і інтереси.

Законодавчого розрізнення мита і зборів в Україні немає.

Раніше головним критерієм було адресне надходження коштів.

Якщо платіж в бюджет — мито, якщо на рахунок організації —

збір. В сучасних умовах акценти дещо змінилися: збір — платіж

за наявність особливого права; мито — платіж за вчинення на

адресу платників юридичне вагомих дій.

Сукупність податків вимагає їх систематизації за багатьма

певними підставами. Зупинимося на головних.

1 Див.: Финансовое право. Учебннк / Под ред. проф. Н. Й. Химичевой.- М.,

1995.— С. 230; Финансовое право. Учебник / Под ред. проф. О. Н. Горбуно-

вой,- М., 1966. - С. 180.

-' Див.: Основи налогового права / Под ред. С. Г. Пепеляева. —М., 1995.—С. 28.

222

1. Зшежно від платника'.     .      ._;і,д„„     ' „,у{,-. .'зд

А. Податки з юридичних осіб (податок на прибуток, пода-

ток на добавлену вартість, акцизний збір тощо).

Б. Податки з фізичних осіб (подоходний податок, податок

на промисел тощо).

В. Змішані — податки, що справляються з юридичних і

фізичних осіб (податок з власників транспортних засобів, зе-

мельний податок тощо).

2. Залежно від форми обк.іадання:

А. Прямі (подоходно-майнові — податки, що справляються

в процесі придбання і акумуляції матеріальних благ, що визна-

чаються розміром об'єкту обкладання і включаються в ціну то-

вару та сплачуються виробником чи власником. Прямі подат-

ки, в свою чергу, поділяються на:

а) особові — податки, що сплачуються платником за раху-

нок і залежно від одержаного ним прибутку (доходу) і які вра-

ховують платоспроможність платника;

б) реальні (геаі (англ.) — майно) — податки, що сплачують

із майна, в основі яких лежить прибуток, що припускає се-

редній рівень прибутку.

Б. Непрямі (на споживання) — податки, що справляються

в процесі використання матеріальних благ, що визначаються

розміром споживання, включаються у вигляді добавки до ціни

товару, які сплачуються споживачем- При непрямому оподат-

куванні формальним платником є продавець товару (робіт, по-

слуг), що виступає посередником між державою і споживачем

товару (робіт, послуг). Останній становить платника реально-

го. Саме критерій поєднання юридичного і фактичного плат-

ника є основним при розподілі податків на прямі і непрямі'.

При прямому оподаткованні — юридичний і фактичний плат-

ник співпадає, в непрямому — ні.

Ще одне важливе зауваження при розподілі прямих і не-

прямих податків — участь в утворенні ціни. Якщо прямі подат-

ки закладаються в ціну на стадії виробництва, у виробника, то

непрямі — тільки на стадії реалізації і як добавка до ціни то-

вару.

Див.: Финансовое право. Учебиик / Под ред. проф. Н. Й. Химичевой.— М.,

1995.— С, 232; Финансовое право. Учебник / Под ред. проф. О. Н. Горбуно-

вой.- М., 1996.- С. 185.

Глава 10. Податкове право 223

Таким чином, податки — це обов'язкові, за юридичною форт;

мою індивідуально безвідплатні, нецільові, безповоротні, безу-

мовні платежі юридичних і фізичних осіб, що встановлені ор-

ганом законодавчої влади або органом місцевого самовряду-

вання для зарахування в державний чи місцевий бюджет або

в цільовий фонд у точно визначеному розмірі і терміні.

Принципи оподаткування відбивають особливості і тенденції

сучасної податкової системи:

1) стабільність, яка припускає незмінність основних подат-

кових платежів правил стягнення податку протягом тривалого

Часу, а також логічність змін податкового законодавства. Стат-

тя 7 Закону «Про систему оподаткування встановила, що став-

ки податків не змінюються протягом бюджетного року, якщо

інше не передбачено законодавчими актами України;

2) гнучкість — припускає оперативну зміну податкових пла-

тежів, засобів їх нарахування, системи пільг і санкцій в залеж-

ності від зміни ситуації (але цей принцип не заперечує стабіль-

ності);

3) рівновага — забезпечує орієнтацію держави на підтримку

за допомогою податків структурної рівноваги;

4) рухомість — відбиває чітку зміну податкових платежів у

галузі формування, бази оподаткування чи появи нових форм

податків;

5) чітка антиінфляційна направленість податкових вилучень;

6) вигода як для платника при внесені податкових платежів,

так і для контролюючого суб'єкту по вилученню податку, дер-

жави при використанні податкових механізмів;

7) рівність, яка забезпечує однаковий обов'язок платників

при рівних оціночних умовах і розмірах прибутку;

8) стимулювання — виступає як формування економічних і

правових інтересів при здійсненні певної діяльності і одержанні

більш високих доходів;

9) економічність, яка співвідносить видатки по збиранню

податку (витрати апарату, опрацювання документації тощо)

і прибуток від збирання податкових надходжень.

Стаття 3 Закону України «Про систему оподаткування» вста-

новлює принципи побудови та призначення системи оподат-

кування: система оподаткування будується за принципами обо-

в'язковості, економічної доцільності, соціальної справедливості,

поєднання інтересів держави, регіонів, підприємств і громадян

224 Особлива частина

та забезпечує надходження коштів до бюджетів відповідних

рівнів і державних цільових фондів.

В Україні розмежування податків йде по двох рівнях: на

державні і місцеві. За державним бюджетом закріплюються

більшість загальнодержавних податків і зборів, за республікансь-

ким Автономної Республіки Крим і місцевими бюджетами зак^

ріплюється частина загальнодержавних податків (повністю або

за певними нормативами) і місцеві податки і збори. Загально-

державні податки регулюють республіканський бюджет Авто-

номної Республіки Крим і місцеві бюджети.

Поділ податків за рівнями компетенції органів державної

влади означає закріплення за конкретними органами повнова-

жень у галузі встановлення, зміни чи скасування податків. По-

даткове регулювання здійснюється передусім на основі права

(компетенції) державного органу влади вводити податки і зби-

рати їх в процесі виконання бюджету. Стаття 1 Закону України

«Про систему оподаткування» підкреслює, що встановлення

скасування податків, зборів і платежів, а також пільг здійснюєть-

ся Верховною Радою України, Верховною Радою Республіки

Крим і місцевими радами, причому Верховна Рада Республіки

Крим і місцеві ради можуть вводити додаткові пільги у галузі

оподаткування в межах сум, що надходять до їх бюджетів.