Розділ XX ЗАХИСТ ПРАВ СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1. Правове становище арбітражних судів

Однією з необхідних умов успішного функціонування всіх

елементів створюваного в Україні ринкового механізму є

законність і дисципліна в діяльності суб'єктів господарю-

вання.

У процесі господарювання між підприємствами, держав-

ними та іншими органами виникають, функціонують та при-

пиняються численні господарські відносини. Ринковий ме-

ханізм, як і будь-яке інше складне явище) не може розвива-

тися без зіткнень, конфліктів, що призводять до суперечно-

стей між суб'єктами господарської діяльності. Такі супереч-

ності між підприємствами, організаціями, державними та

іншими органами стосовно їх прав та обов'язків у госпо-

дарських відносинах називаються господарськими спорами.

Саме ці господарські спори і є предметом розгляду і вирі-

шення арбітражного суду.

Арбітражний суд с однією з гілок судової влади (поряд з

Конституційним судом та загальними судами), на яку відпо-

відно до Конституції України покладено здійснення право-

суддя у господарських відносинах. Арбітражний суд с неза-

лежним органом у вирішенні всіх господарських спорів, що

виникають між юридичними особами, державними та іншими

органами.

Організація і діяльність арбітражного суду визначаються

Конституцією України, Законом України від 4 червня 1991 р.

<Про арбітражний суд> (Відомості Верховної Ради Украї-

ни.-1992.-№36.-Ст.469), Арбітражним процесуальним ко-

дексом України, прийнятим Верховною Радою України 6

листопада 1991 р. (Відомості Верховної Ради України.-

1992.-№6.-Ст.56; 1993.-№33.-Ст.347), іншими законодав-

чими актами України, а також міждержавними договорами

й угодами, ратифікованими у встановленому порядку.

Арбітражний суд в Україні - правонаступник органів дер-

жавного арбітражу (існували з 1931 по 1991 рік) - хоча і

!!271

зберіг ряд притаманних державному арбітражу ознак, проте

зазнав великих змін як у правовому статусі, так і в регла-

ментації його діяльності. З органу, наділеного повноважен-

нями управлінського характеру (що обумовлювалось місцем

державного арбітражу в адміністративно-командній системі

керівництва економікою), його перетворено в орган, що

здійснює правосуддя в господарських відносинах і є неза-

лежним при виконанні цієї функції.

Правова природа арбітражного суду як органу правосуддя

визначається завданнями та повноваженнями, якими його

наділено для виконання цих завдань. Відповідно до статті З

Закону <Про арбітражний суд> його завданнями є:

- захист прав та охоронюваних законом інтересів учас-

ників господарських правовідносин;

- сприяння зміцненню законності у сфері господарських

відносин:

- внесення пропозицій, спрямованих на вдосконалення

правового регулювання господарської діяльності.

Організація арбітражних судів в Україні. В Україні діють

Вищий арбітражний суд України, арбітражний суд Республ-

іки Крим, арбітражні суди областей, міст Києва і Севасто-

поля, які становлять єдину систему арбітражних судів. Вер-

ховна Рада України за поданням Голови Вищого арбітраж-

ного суду може утворювати й інші ланки арбітражних судів

(міські, міжрайонні, районні арбітражні суди тощо).

Місцеві арбітражні суди (Республіки Крим, областей, міст

Києва і Севастополя) є основною ланкою арбітражної судо-

вої системи, оскільки саме вони виконують майже весь об-

сяг роботи щодо вирішення господарських спорів і стоять

найближче до господарського життя та до конфліктів, які в

ньому виникають. Для виконання покладених на них зав-

дань місцеві арбітражні суди виконують такі повноваження:

- вирішують господарські спори, віднесені до їх компе-

тенції, розглядають справи про банкрутство:

- переглядають у порядку нагляду рішення, ухвали, по-

станови відповідного арбітражного суду:

- вивчають і узагальнують практику застосування законо-

давства, аналізують статистику вирішення господарських

спорів, вносять пропозиції Вищому арбітражному суду Ук-

раїни, спрямовані на вдосконалення правового регулюван-

!!272

ня господарської діяльності та практики вирішення госпо-

дарських спорів:

- ведуть роботу, спрямовану на попередження правопо-

рушень у сфері господарських відносин:

- здійснюють інші повноваження, надані їм законодав-

ством.

До складу місцевого арбітражного суду входять голова,

перший заступник голови, заступники голови та арбітри

(кількість їх у конкретному суді залежить від обсягу роботи,

зокрема, кількості справ, що розглядаються).

Для вирішення організаційних питань місцеві арбітражні

суди можуть утворювати президію.

Вищий арбітражний суд України очолює єдину систему

арбітражного суду. Він с найвищим органом у вирішенні

господарських спорів і здійсненні нагляду щодо рішень, ух-

вал, постанов арбітражних судів України та контролю за їх

діяльністю. Вищий арбітражний суд України складається з

Голови, першого заступника Голови, заступників Голови,

арбітрів і діє у складі:

- пленуму Вищого арбітражного суду:

- президії вищого арбітражного суду:

- арбітражної колегії і розгляду спорів:

- арбітражної колегії і перегляду рішень, ухвалі, постанов.

Вищий арбітражнин суд України:

- вирішує господарські спори, віднесені до його компе-

тенції Арбітражним процесуальним кодексом України, іншим

законодавством України, міждержавними договорами й уго-

дами: може в межах підвідомчості арбітражних судів Украї-

ни прийняти до свого провадження будь-який спір:

- переглядає в порядку нагляду рішення, ухвали, поста-

нови Вищого арбітражного суду, арбітражного суду Респуб-

ліки Крим, арбітражних судів областей, міст Києва і Севас-

тополя:

~ вивчає і узагальнює практику застосування законодав-

ства, забезпечує однаковість практики, аналізує статистику

вирішення господарських спорів: дає роз'яснення арбітраж-

ним судам з питань практики застосування законодавства

України, яке регулює відносини в господарській сфері та

порядок вирішення господарських спорів. Роз'яснення Ви-

щого арбітражного суду є обов'язковими для арбітрів і учас-

!!273

ників господарських правовідносин, то застосовують зако-

нодавство, з якого дане таке роз'яснення,

- веде роботу, спрямовану на попередження правопору-

шень у сфері господарських відносин:

- здійснює організаційне керівництво місцевими арбіт-

ражними судами, несе відповідальність за організацію, стан

і вдосконалення їх діяльності, перевіряє і поширює пози-

тивний досвід арбітражних судів України.

- забезпечує підбір і підготовку кандидатів у арбітри, підви-

щення кваліфікації працівників арбітражних судів, органі-

зовує матеріально-технічне забезпечення арбітражних судів,

нормативне забезпечення, ведення статистичного обліку;

- здійснює інші повноваження, надані йому законодав-

ством.

Для підготовки науково обгрунтованих рекомендацій з

питань організації та діяльності арбітражного суду, розроб-

ки пропозицій щодо вдосконалення законодавства, порядку

і практики розгляду господарських спорів при Вищому ар-

бітражному суді України утворюється науково-консультатив-

на рада за участю провідних вчених та інших висококваліфі-

кованих спеціалістів, її склад та порядок організації і діяль-

ності затверджує президія Вищого арбітражного суду.

2. Підвідомчість справ арбітражним судам

В юридичній літературі немає загальноприйнятого визна-

чення поняття підвідомчості господарських справ. Вислов-

лені з цього приводу думки зводяться, в основному, до того,

що під підвідомчістю розуміється компетенція певних органів

або коло справ, віднесених до неї.

Інститут підвідомчості використовується як для визначен-

ня кола справ, віднесених до відання арбітражного суду, так

і для розмежування справ, що відносяться до відання того

чи іншого арбітражного суду. В цьому полягає практичне

значення підвідомчості.

Підвідомчість господарських справ розмежовується за двома

ознаками:

а) залежно від суб'єктів спору (предметна ознака);

б) залежно від предмета спору (предметна ознака).

Загальне правило суб'єктної 'підвідомчості господарських

!!274

справ полягає в тому, що господарські справи у спорах між

юридичними особами, державними та іншими органами

підвідомчі арбітражному суду. Отже, господарські справи у

спорах, де хоча б однією стороною є громадянин-підприє-

мець, розглядаються загальними судами.

Стосовно предметної підвідомчості, яка охоплює такі по-

няття, як предмет спору, характер спору, сума договору (ціна

позову), діє таке ж загальне правило: господарські справи у

спорах, що виникають між юридичними особами, держав-

ними та іншими органами, підвідомчі арбітражному суду.

Але з цього правила є два винятки:

1) спори між організаціями, які випливають з договорів на

перевезення вантажу в прямому міжнародному залізнично-

му і повітряному вантажному сполученні, розглядаються за-

гальними судами;

2) деякі категорії спорів віднесено до відання інших органів

(вони розглядаються в адміністративному порядку). Це, зок-

рема:

- спори, шо виникають при погодженні стандартів та тех-

нічних умов;

- спори про встановлення цін на продукцію, а також та-

рифів на послуги (на виконання робіт), якщо ці ціни і тари-

фи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені

за угодою сторін;

- інші спори, вирішення яких віднесено законодавством

України та міждержавними договорами й угодами до відан-

ня інших органів.

Підвідомчість господарських справ арбітражному суду виз-

начається, в першу чергу, Законами України <Про арбіт-

ражний суд> (ст.1), <Про зовнішньоекономічну діяльність>

(СТ.38, 39) та <Про банкрутство> (ст.4), а також Арбітраж-

ним процесуальним кодексом України (ст.12-17).

Відповідно до статті 12 Арбітражного процесуального ко-

дексу України (далі - АПК) арбітражному суду підвідомчі:

- справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та

розірванні господарських договорів. В науці арбітражного

процесу ці спори умовно іменуються переддоговірними;

- справи у спорах, що виникають при виконанні дого-

ворів. Такі спори можуть виникати з приводу неналежного

виконання зобов'язань і стосуватися як виконання зобов'я-

!!275

зання в натурі, так і застосування до порушника передбаче-

них законом чи договором майнових санкцій (штрафів та

відшкодування збитків),

- справи у спорах, що виникають з інших підстав (на-

приклад, про відшкодування збитків, завданих підприємству

в результаті виконання вказівок державних чи інших органів

тощо). Спори, що виникають при виконанні договорів та з

інших підстав, також умовно називаються майновими:

- справи у спорах про визнання недійсними актів ненор-

мативного характеру (тобто таких, шо не встановлюють за-

гальнообов'язкових норм) з підстав, зазначених у законо-

давстві (наприклад, видання акта. що не відповідає компе-

тенції органу або вимогам законодавства, або виникнення у

зв'язку з цим спірних питань - стаття 27 Закону <Про

підприємства в Україні>),

- справи про банкрутство. Відповідно до статті 4 Закону

України <Про банкрутство> провадження справ про банк-

рутство регулює АПК України з урахуванням особливостей,

передбачених зазначеним Законом, а про банкрутство банків

- також з урахуванням вимог Закону України <Про банки і

банківську діяльність>.

Розмежування компетенції арбітражних судів щодо розг-

ляду зазначених вище господарських справ здійснюється за

двома ознаками: родовою (тобто родом справи) і територі-

альною (місцезнаходження сторін). В зв'язку з цим розріз-

няють родову підвідомчість, за допомогою якої розмежову-

ють компетенцію арбітражних судів <по вертикалі>, і тери-

торіальну підвідомчість, яка використовується для розмежу-

вання компетенції між арбітражними сулами одного рівня -

по горизонталі.

За родовою ознакою підвідомчість визначається:

- сумою договору - для переддоговірних спорів та спорів

про визнання недійсними договорів:

- ціною позову - для майнових спорів:

- рівнем органу, що видав акт, - для спорів про визнан-

ня недійсними актів ненормативного характеру.

Визнаючи родову підвідомчість господарських справ, стаття

14 АПК встановлює, шо Вищий арбітражний суд розглядає

справи у спорах:

- шо виникають при укладанні, зміні та розірванні госпо-

!!276

датських договорів на суму понад 100 000 розмірів мінімаль-

них заробітних плат (без індексації), а також при виконанні

договорів та з інших підстав при ціні позову понад 10 000

розмірів мінімальних заробітних плат (без індексації), про

визнання недійсними договорів на суму понад 100 000

розмірів мінімальних заробітних плат (без індексації), крім

спорів між сторонами, шо знаходяться на території Респуб-

ліки Крим, однієї області, міст Києва та Севастополя;

- про визнання недійсними актів ненормативного харак-

теру, виданих центральними органами державної виконав-

чої влади та іншими всеукраїнськими органами, об'єднан-

нями і спілками;

- про визнання недійсними актів ненормативного харак-

теру, виданих обласними. Київською та Севастопольською

міськими Радами народних депутатів, представниками Пре-

зидента України в областях, містах Києві та Севастополі,

обласними, Київською та Севастопольською міськими дер-

жавними адміністраціями;

- матеріали яких містять державну таємницю;

- що прямо віднесені до його компетенції законами Ук-

раїни, міждержавними договорами та угодами.

Вищий арбітражний суд може в межах підвідомчості арбіт-

ражних судів України прийняти до свого провадження будь-

яку справу.

Всі інші підвідомчі арбітражним судам справи, крім тих,

що віднесені до компетенції Вищого арбітражного суду, роз-

глядаються арбітражними судами Республіки Крим, облас-

тей. міст Києва та Севастополя за загальним правилом те-

риторіальної підвідомчості:

- справи у переддоговірних спорах та у спорах про визнан-

ня договорів недійсними розглядаються арбітражним судом

за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором

здійснити на користь іншої сторони певні дії: передати май-

но, виконати роботу', надати послуги, сплатити гроші тощо;

-справи у майнових спорах та з інших підстав, а також

справи про визнання недійсними актів ненормативного ха-

рактеру розглядаються за місцезнаходженням відповідача:

- справи по спорах за участю кількох відповідачів розгля-

даються арбітражним судом за місцезнаходженням одного з

відповідачів за вибором позивача;

!!277

- справи про банкрутство розглядаються арбітражним су-

дом :іа місцезнаходженням боржника.

І-з загального правила територіальної підвідомчості зроб-

лено один виняток: віднесені до компетенції місцевих арбіт-

ражних судів справи у спорах, що виникають з договору

перевезення, в яких одним з відповідачів є орган транспор-

ту, розглядаються арбітражним судом за місцезнаходженням

цього органу.

3. Доарбітражне врегулювання господарських спорів

Чинне законодавство вимагає від підприємств та органі-

зацій, щоб вони до подання позову вжили заходів щодо вре-

гулювання господарських спорів з іншою стороною.

Доарбітражне врегулювання господарських спорів - це

сукупність заходів, що підлягають здійсненню підприємства-

ми та організаціями, права яких порушені, для безпосеред-

нього вирішення спорів, що виникли, з підприємствами та

організаціями, які порушили майнові права та інтереси, до

звернення з позовом до арбітражного суду. Значення доар-

бітражного врегулювання господарських спорів розкривається

через функції, які виконує ця стадія господарського проце-

су. По-перше, доарбітражне врегулювання покликане забез-

печити якомога швидше відновлення порушених прав

підприємств та організацій. По-друге, воно сприяє виявлен-

ню і усуненню причин та умов виникнення господарських

правопорушень. По-третє, доарбітражне Врегулювання

сприяє організації та підвищенню рівня укладання та вико-

нання господарських договорів.

Виходячи зі змісту чинного законодавства, можна виділи-

ти: загальний порядок доарбітражного врегулювання госпо-

дарських спорів (він регламентований нормами розділу ІІ

АПК України - ст.5-11); спеціальний  порядок доарбітражно-

го врегулювання господарських спорів (визначається нор- .

мами інших нормативних актів), який застосовується щодо

пред'явлення і розгляду претензій до органів транспорту,

зв'язку і т. ін.

Враховуючи, що порядок укладання господарських дого-

ворів раніше висвітлювався в даній роботі, схематично до-

арбітражне врегулювання розбіжностей, що виникають при

!!278

укладанні, зміні та розірванні договорів можна зобразити

таким чином:

а) підприємство, що одержало проект договору, за наяв-

ності заперечень щодо його умов складає протокол розбіж-

ностей і в 20-денний строк разом з підписанним договором

(із застереженням) надсилає його автору проекта договору.

Підприємство, що одержало протокол розбіжностей, зобов'-

язане протягом 20 днів розглянути його. вжити заходів до

врегулювання розбіжностей, а неврегульовані передати на

розгляд арбітражного суду;

б) підприємство, яке вважає за необхідне змінити чи розір-

вати договір, надсилає пропозиції про це другій стороні до-

говору. Сторона, яка одержала пропозицію, повинна відпо-

вісти на неї в 20-денний строк.

Доарбітражне врегулювання спору, що виник внаслідок

порушення прав і законних інтересів підприємства,

здійснюється шляхом пред'явлення підприємством-потерпі-

лим письмової претензії до підприємства-порушника. Пре-

тензія підлягає розгляду в місячний строк з дня її одержання.

Про результати розгляду претензії її заявник повідомляється

в письмовій формі (так звана <відповідь на претензію>). Над-

силання відповіді є обов'язковим незалежно від того, задо-

вольняються чи ні вимоги заявника. За порушення строків

розгляду претензії встановлена майнова відповідальність, яку

може застосувати арбітражний суд при прийнятті рішення -

стягнення в доход державного бюджету з підприємства, органі-

зації, що припустилися такого порушення, штрафу в розмірі

2% від суми претензії, але не менш як 5 розмірів мінімальних

заробітних плат (без індексації) і не більш як 100 розмірів

мінімальних заробітних плат (без індексації).

Разом з тим, слід мати на увазі:

- справи за заявою прокурора порушуються арбітражним

судом незалежно від вжиття сторонами заходів доарбітраж-

ного врегулювання спорів (ч.З ст.5 АПК);

- вимоги щододоарбітражного врегулювання господарсь-

ких спорів не поширюються на спори про визнання недійсни-

ми актів ненормативного характеру з підстав, зазначених у

законодавстві (ч.4 ст.5 АПК);

- правила про доарбітражне врегулювання спорів не за-

стосовуються щодо провадження у справах про банкрутство,

!!279

оскільки воно регламентує умови і процедуру визнання юри-

дичних осіб банкрутами, а не процес вирішення спорів. .

4. Вирішення спорів арбітражним судом

Діяльність арбітражного суду з розгляду господарських

справ і вирішення господарських спорів розвивається в певній

послідовності і складається з окремих стадій.

Порушення справи. Арбітражний суд порушує справи по-

зовними заявами:

- заінтересованих підприємств га організацій, чиї права

та охоронювані законом інтереси порушено:

- державних та інших органів, то звернулися до арбіт-

ражного суду у випадках, передбачених законодавчими ак-

тами України;

- прокурорів, які звертаються до арбітражного сулу в інте-

ресах державних органів, державних підприємств та органі-

зацій.

Позовна заява поласться до арбітражною сулу в письмовій

формі і підписується керівником підприємства або його зас-

тупником, прокурором. Позивач (прокурор) зобов'язаний при

поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та

доданих до неї документів, якщо цих документів у сторін

немає. Зміст позовної заяви та документи, що додаються до

неї, визначені відповідно статтями 54 та 57 АПК. З позовної

заяви до арбітражного суду сплачується державне мито, роз-

міри якого встановлені Законом України від 1 1 липня 1995 р.

<Про внесення змін [доповнень до деяких законодавчих актів>:

- із позовних заяв майнового характеру - 5% ціни позо-

ву, але не менше 0,25 неоподатковуваного мінімуму доходів

громадян;

- із позовних заяв немайнового характеру - 5 неоподат-

ковуваних мінімумів доходів громадян;

- із заяв у переддоговірних спорах - 6 неоподатковува-

них мінімумів доходів громадян, якшо справа підлягає роз-

гляду в Вищому арбітражному суді України, та 5 неоподат-

ковуваних мінімумів доходів громадян, якщо справа підля-

гає розгляду в інших арбітражних судах;

- із заяв про перевірку рішень - 50% ставки, що підтягає

сплаті при розгляді справи в першій інстанції, а із спорів

!!280

майнового характеру - ставки; обчисленої, виходячи з ос-

порюваної суми.

Питання про прийняття позовної заяви вирішує арбітр. При

цьому за наявності обставин, що свідчать про відсутність права

на позов (вони зазначені в статті 62 АПК), арбітр відмовляє в

прийнятті позовної заяви. Якщо ж заявник (позивач, проку-

рор) має право на подання позову, але припустився пору-

шень в його реалізації, тобто не дотримався правил подання

позовної заяви, арбітр повертає позовну заяву і додані до неї

матеріали без розгляду. Підстави повернення містить стаття

63 АПК. Після усунення допущених порушень заявник може

звернутися до арбітражного суду повторно.

У разі відсутності підстав для відмови в прийнятті позов-

ної заяви чи для повернення її заявникові, арбітр, прийняв-

ши позовну заяву, не пізніше 5 днів з дня її надходження

виносить ухвалу про порушення провадження у справі, в

якій зазначає час і місце проведення арбітражного засідання

та ті дії, які необхідно вчинити сторонам тощо.

З метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення

господарського спору арбітр і сам вчиняє певні дії і підготовки

справи до розгляду (наприклад, призначає експертизу, витре-

бує необхідні докази, зобов'язує представників сторін з'явити-

ся в засідання, виконує інші дії згідно із статтею 65 АПК).

Основною стадією арбітражного процесу с вирішення госпо-

дарських спорів. Воно здійснюється арбітражним судом у складі

головуючого арбітра і представників сторін. Для вирішення

складних спорів до складу арбітражного суду вводяться до-

датково два арбітри. Разом з тим, справу може бути розгляну-

то і без представників сторін, тобто одноособове арбітром.

Порядок ведення засідання визначається арбітром, який

головує в засіданні. Як правило, справи розглядаються в

приміщенні арбітражного суду, хоча справи, що мають важ-

ливе громадське значення, можуть розглядатися безпосеред-

ньо на підприємствах та в організаціях.

При розгляді справи арбітражний суд може зіткнутися з

такими обставинами, за яких спір не може бути вирішено в

даному засіданні (неявка сторін, неподання витребуваних

доказів та ін.). В такому разі розгляд справи відкладається і

в ухвалі, що виноситься, вказується час і місце наступного

засідання.

!!281

Іноді арбітражний суд не в змозі розглянути справу до ви-

рішення пов'язаної з нею іншої справи або в разі призна-

чення експертизи, надсилання матеріалів до слідчих органів,

заміни сторони її правонаступником. В цих випадках він

зупиняє провадження у справі, а потім поновлює його після

усунення обставин, які зумовили зупинення.

Від зупинення провадження у справі слід відрізняти при-

пинення провадження^ яке має місце з підстав, зазначених у

статті 80 АПК. Це підстави, які перешкоджають розгляду

справи в арбітражному суді взагалі. Вони нагадують підста-

ви відмови в прийнятті позовної заяви.

Так само залишення позову без розгляду (стаття 81 АПК) за

своїми підставами має багато спільного з поверненням позову

(стаття 63 АПК). Можна говорити про те, що шляхом засто-

сування норм таких процесуальних інститутів, як припи-

нення провадження у справі та залишення позову без роз-

гляду арбітр має можливість виправити помилки, яких він

припустився при прийнятті позовної заяви.

Вирішенні спору по суті (тобто задоволення позову чи

відмова в позові повністю або частково) завершується прий-

няттям рішення. Рішення приймається арбітром (арбітра-

ми) і представниками сторін за результатами обговорення

всіх обставин справи. У випадках, зазначених в частині З

статті 82 АПК, рішення приймається арбітром (більшістю

голосів арбітрів). Воно повинно за формою та змістом відпо-

відати вимогам статті 84 АПК.

Якщо арбітражний суд не вирішує спір по суті (наприк-

лад, у разі відкладення розгляду справи, зупинення чи при-

пинення справи тощо), то він виносить ухвалу.

Рішення і ухвали розсилаються сторонам, прокурору, який

бере участь в арбітражному процесі, третім особам не пізніше

п'яти днів після їх прийняття.

Рішення арбітражного суду набирають законної сили не-

гайно після їх прийняття і підлягають обов'язковому ви-

конанню підприємствами, організаціями, посадовими осо-

бами.

Виконання рішення арбітражного суду провадиться на

підставі виданого ним наказу, який є виконавчим докумен-

том. Наказ надсилається одночасно з рішенням. Органами

виконання рішення арбітражного суду є:

!!282

- установи банку (виконують накази про стягнення гро-

шових сум);

- судові виконавці (виконують інші накази).

Виданий стягувачеві наказ може бути пред'явлено до ви-

конання не пізніше трьох місяців з дня прийняття рішення.

За ухилення під виконання рішення підприємством чи

організацією, яким наказ пред'явлено до виконання, арбіт-

ражний суд може стягнути в доход державного бюджету

штраф у розмірі до 50% від суми виконання або до 1000

мінімальних зарплат, якщо виконання не пов'язане з пере-

рахуванням чи списанням грошових сум (ст. 119 АПК). У

разі втрати наказу арбітражний суд може видати його дуб-

лікат у порядку, визначеному статтею 120 АПК.

За загальним правилом, вирішення господарських спорів

завершується стадією виконавчого провадження. Проте в ар-

бітражному процесі є ще одна стадія - перевірка рішень,

ухвал та постанов у порядку нагляду. Ця стадія виникає лише

тоді, коли за заявою сторін чи за протестом прокурора ар-

бітражний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішен-

ня, ухвали, постанови арбітражного суду, третейського суду

або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує

господарський спір. Крім того, арбітражний суд має право

за своєю ініціативою перевірити в порядку нагляду законність

і обгрунтованість прийняття рішення.

З усього комплексу питань, пов'язаних з перевіркою

рішень, ухвал, постанов, виділимо найголовніші:

- заява про перевірку рішення, ухвали, постанови в порядку

нагляду подається, і протест прокурора приноситься не пізніше

двох місяців з дня прийняття рішення, ухвали, постанови:

- перевірка рішення здійснюється не пізніше двох місяців

з дня надходження заяви або протесту;

- рішення, ухвала, постанова можуть бути перевірені в

порядку нагляду не пізніше одного року з дня їх прийняття;

-заява про перевірку рішення, ухвали, постанови повин-

на бути оплачена митом. Заява надсилається через той ар-

бітражний суд, рішення, ухвала, постанова якого перевіря-

ються. Копія заяви (протесту) надсилається сторонам;

- за результатами перевірки в порядку нагляду приймається

постанова, яка надсилається сторонам, прокурору, який

приніс протест.

!!283