Розділ XІX ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1. Зовнішньоекономічна діяльність та її регулювання

Законом України від 3 серпня 1990 р. <Про економічну

самостійність України> встановлено, їдо Україна самостійно

здійснює керівництво зовнішньоекономічною діяльністю,

бере безпосередньо участь у міжнародному поділі праці та

розвиває економічне співробітництво з іншими державами

на основі принципів заінтересованості, рівноправності і вза-

ємної вигоди. Підприємства і організації мають право всту-

пати у прямі господарські зв'язки та співробітничати з

підприємствами і організаціями інших держав, створювати з

ними спільні підприємства, асоціації, концерни, консорціу-

ми, союзи, інші об'єднання (ст. 12 Закону).

Зовнішньоекономічна діяльність підприємства, як зазна-

чається в статті 25 Закону <Про підприємства в Україні>, є

частиною зовнішньоекономічної діяльності України і регу-

люється законами України. Чільне місце серед цих законів

посідає Закон України від 16 квітня 1991 р. <Про зовніш-

ньоекономічну діяльність> (Відомості Верховної Ради

УРСР.-1991.-№21.-Ст.377), який визначає зовнішньоеко-

номічну діяльність як діяльність суб'єктів господарської діяль-

ності, побудовану на взаємовідносинах між ними, що має

місце як на території України, так і за її межами.

Зазначений Закон закріплює принципи, якими керуються

українські та іноземні суб'єкти господарської діяльності при

здійсненні зовнішньоекономічної діяльності:

а) принцип суверенітету народу України у здійсненні зов-

нішньоекономічної діяльності:

б) принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва;

в) принцип юридичної рівності і недискримінації;

г) принцип верховенства закону;

д) принцип захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономіч-

ної діяльності;

е) принцип еквівалентності обміну, неприпустимості дем-

пінгу при ввезенні та вивезенні товарів.

!!258

Коло суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності в Україні

досить широке. До нього входять:

- фізичні особи - громадяни України, іноземні громадя-

ни та особи без громадянства, які мають цивільну право-

здатність і дієздатність згідно з законами України і постійно

проживають на її території;

- юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні І які

мають постійне місцезнаходження на території України, в тому

числі юридичні особи, майно та/або капітал яких є повністю

у власності Іноземних суб'єктів господарської діяльності;

- об'єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридич-

них осіб, які не є юридичними особами згідно з законами

України , але мають постійне місцезнаходження на тери-

торії України і яким цивільно-правовими законами України

не заборонено здійснювати господарську діяльність;

- структурні одиниці іноземних суб'єктів господарської

діяльності, які не є юридичними особами згідно з законами

України (філії, відділення тощо), але мають постійне місце-

знаходження на території України;

 - спільні підприємства за участю суб'єктів господарської

діяльності України та іноземних суб'єктів господарської

діяльності, зареєстровані як такі в Україні і які мають пос-

тійне місцезнаходження на її території;

- інші суб'єкти господарської діяльності, передбачені за-

конами України.

При цьому всі вищезазначені суб'єкти зовнішньоекономіч-

ної діяльності мають рівне право здійснювати будь-які її види,

прямо не заборонені законами України, незалежно від фор-

ми власності та інших ознак.

Фізичні особи мають право здійснювати зовнішньоеконо-

мічну діяльність з моменту набуття ними цивільної дієздат-

ності згідно з законами України. Фізичні особи, які мають

постійне місце проживання на території України, мають за-

значене право, якщо вони зареєстровані як підприємці згідно

з Законом України <Про підприємництво>, а фізичні особи,

які не мають постійного місця проживання на території

України, мають право здійснювати зовнішньоекономічну

діяльність, якщо вони є суб'єктами господарської діяльності

за законом держави, в якій вони мають постійне місце про-

живання або громадянами якої вони є.

!!259

Юридичні особи мають право здійснювати зовнішньоеко-

номічну діяльність відповідно до їх статутних документів з

моменту набуття ними статусу юридичної особи.

Всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності України

мають право відкривати свої представництва на території

інших держав згідно з законами цих держав.

Іноземні суб'єкти господарської діяльності, що здійсню-

ють зовнішньоекономічну діяльність на території України,

мають право на відкриття своїх представництв на території

України. Реєстрація цих представництв здійснюється в по-

рядку, встановленому статтею 5 Закону України <Про зовні-

шньоекономічну діяльність>.

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності можуть здійсню-

вати будь-які її види, не заборонені прямо і у виключній

формі законами України. До видів зовнішньоекономічної

діяльності, зокрема, належать:

- експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили;

- надання послуг суб'єктами зовнішньоекономічної діяль-

ності України іноземним суб'єктам господарської діяльності

і навпаки. Серед цих послуг - виробничі, транспортно-

експедиційні, страхові, консультаційні, маркетингові, екс-

портні, посередницькі, брокерські, агентські, консигнаційні,

управлінські, облікові, аудиторські, юридичні, туристські

та інші;

- наукова, науково-технічна, науково-виробнича, вироб-

нича, навчальна та інша кооперація з іноземними суб'єкта-

ми господарської діяльності; навчання та підготовка спе-

ціалістів на комерційній основі;

- міжнародні фінансові операції та операції з цінними

паперами;

- кредитні та розрахункові операції, створення банків-

ських, кредитних та страхових установ як за межами Украї-

ни, так і на її території;

- спільна підприємницька діяльність, у тому числі ство-

рення спільних підприємств;

- підприємницька діяльність, пов'язана з наданням

ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших

нематеріальних об'єктів власності;

- організація та здійснення діяльності в галузі проведен-

ня виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів

260

тощо; організація та здійснення оптової, консигнаційної та

роздрібної торгівлі на території України;

- орендні, в тому числі лізингові операції;

- операції по придбанню, продажу та обміну валют на

валютних аукціонах, валютних біржах та на міжбанківсько-

му валютному ринку;

- інші види зовнішньоекономічної діяльності.

Безпосереднє здійснення підприємствами зовнішньоеко-

номічної діяльності регулюється державою в особі її органів,

недержавних органів управління економікою (товарних,

фондових, валютних бірж, торговельних палат, асоціацій,

спілок та інших організацій координаційного типу), самих

суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на підставі відпо-

відних координаційних угод, що укладаються між ними.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюєть-

ся з метою забезпечення збалансованості економіки та рівно-

ваги внутрішнього ринку України, стимулювання прогре-

сивних структурних змін в економіці та створення найбільш

сприятливих умов для залучення економіки нашої держави

в систему світового поділу праці та її наближення до ринко-

вих структур розвинутих зарубіжних країн.

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності

здійснюють Верховна Рада України, Кабінет міністрів Ук-

раїни, Національний банк України, Міністерство зовніш-

ньоекономічних зв'язків і торгівлі та Державний митний

комітет України відповідно до їх компетенції, визначеної

статтею 9 Закону <Про зовнішньоекономічну діяльність" а

також органи місцевого управління зовнішньоекономічною

діяльністю, компетенція яких визначена статтею 10 зазначе-

ного Закону та Законом України від 27 березня 1992 р. <Про

місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне

самоврядування> (Відомості Верховної Ради України.-

1992.-№28.-Ст.238-239).

Однією з форм державного регулювання зовнішньоеконо-

мічної діяльності є встановлення режиму здійснення валют-

них операцій на території України. Такий режим встановле-

ний Декретом Кабінету міністрів України від 19 лютого

1993 р. № 15-93 <Про систему валютного регулювання і ва-

лютного контролю> (там же.-1993.-№17.-Ст.184), яким

водночас визначено загальні принципи валютного регулю-

!!261

вання. повноваження державних органів і функції банків та

інших кредитно-фінансових установ України в регулюванні

валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних

відносин, порядок здійснення валютного контролю, відпові-

дальність за порушеня валютного законодавства.

Наступною формою є митне регулювання зовнішньоеко-

номічної діяльності, яке здійснюється згідно з Законом <Про

зовнішньоекономічну діяльність>. Митним кодексом Украї-

ни, прийнятим Верховною Радою України 12 грудня 1991 р.

(там же.-1992.-№16.-Ст.203), Законом України від 5 лю-

того 1992 р. <Про єдиний митний тариф> (там же.-№19.-

Ст.259) зі змінами і доповненнями, внесеними Декретами

Кабінету міністрів України від 11 січня 1993 р. № 4-93 <Про

єдиний митний тариф України> (Урядовий кур'єр.-1993.-

28 січня) та від 23 квітня 1993 р. № 36-93 <Про внесення

змін до Закону України <Про єдиний митний тариф> (Голос

України.-1993.-7 травня).

Ліцензування та квотування експорту та імпорту як форми

державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності

запроваджується Україною самостійно у випадках, передба-

чених статтею 16 Закону <Про зовнішньоекономічну

діяльність>. Відповідно до зазначеної статті в Україні запро-

ваджуються такі види експортних (імпортних) ліцензій:

- генеральна ліцензія - відкритий дозвіл на експортні

(імпортні) операції по певному товару (товарах) та/або з

певною країною (групою країн) протягом періоду дії режи-

му ліцензування по цьому товару (товарах);

- разова (індивідуальна) ліцензія - разовий дозвіл, що має

іменний характер і видається для здійснення кожної окре-

мої операції конкретним суб'єктом зовнішньоекономічної

діяльності на період, не менший, ніж необхідний для

здійснення експортної (імпортної) операції;

- відкрита (індивідуальна) ліцензія - дозвіл на експорт

(імпорт) товару протягом певного періоду (але не менше

одного місяця) з визначенням його загального обсягу.

По кожному виду товару встановлюється лише один вид

ліцензій.

Ліцензії на експорт (імпорт) товарів видаються Міністер-

ством зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі на підставі

заяв суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.

!!262

Квотування здійснюється шляхом встановлення режиму

видачі індивідуальних ліцензій, причому загальний обсяг

експорту (Імпорту) за цими ліцензіями не повинен переви-

щувати обсягу встановленої квоти. В Україні запроваджу-

ються такі види експортних (імпортних) квот (контингентів):

- глобальні квоти (контингенти) - квоти, що встановлю-

ються по товару (товарах) без зазначення конкретних країн

(груп країн), куди товар (товари) експортується або з яких

він (вони) імпортується:

- групові квоти (контингенти) - квоти, що встановлю-

ються по товару з визначенням групи країн, куди товар екс-

портується або з яких він імпортується;

- індивідуальні квоти (контингенти) - квоти, що встанов-

люються по товару з визначенням конкретної країни, куди

товар може експортуватись або з якої він може імпортува-

тись.

По кожному виду товару встановлюється лише один вид

квоти.

Відповідно до чинного законодавства можуть застосовува-

тися й інші форми державного регулювання зовнішньоеко-

номічної діяльності - використання спеціальних імпорт-

них процедур, запровадження спеціальних економічних зон

та інших спеціальних правових режимів, застосування спе-

ціальних санкцій за порушення законодавства про зовніш-

ньоекономічну діяльність тощо.

2. Правовий режим іноземних інвестицій

Загальні правові, економічні та соціальні умови інвес-

тиційної діяльності на території України визначені Зако-

ном України від 18 вересня 1991 р. <Про інвестиційну

діяльність> (Відомості Верховної Ради України.-1991.-

№47.-Ст.646). Цей Закон спрямований на забезпечення

рівного захисту прав, інтересів і майна суб'єктів інвести-

ційної діяльності незалежно від форм власності, а також

на ефективне Інвестування народного господарства Ук-

раїни, розвиток міжнародного економічного співробітницт-

ва та інтеграції. Він визначає інвестиції як всі види май-

нових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в

об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в ре-

!!263

зультаті якої створюється прибуток (доход) або досягається

соціальний ефект.

Відповідно до зазначеного Закону інвестиційною діяльніс-

тю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і

держави щодо реалізації інвестицій. Інвестиційна діяльність

здійснюється, зокрема, і на основі іноземного інвестування,

здійснюваного іноземними громадянами, юридичними осо-

бами та державами, та спільного інвестування, здійснюва-

ного українськими та іноземними громадянами, юридични-

ми особами та державами.

Особливості режиму іноземних інвестицій на території

України визначаються Декретом Кабінету міністрів України

від 20 травня 1993 р. № 55-93 <Про режим іноземного інвес-

тування, дія якого поширюється виключно на іноземних

інвесторів і підприємства з іноземними інвестиціями. Дія

цього Декрету не поширюється на іноземні інвестиції, що

здійснюються у вигляді внесення сум в іноземній валюті,

яка не визнається конвертованою Національним банком

України, платіжних документів та/або цінних паперів у такій

валюті. Режим таких інвестицій визначається загальним за-

конодавством України про інвестиційну діяльність, якщо

інше не передбачено міжнародними договорами України.

Відповідно до законодавства іноземні інвестори мають пра-

во здійснювати інвестиції на території України у вигляді:

1) конвертованої валюти;

2) валюти України - при реінвестиціях в об'єкти первин-

ного інвестування, а також за умов сплати податку на дохо-

ди від інвестиції в будь-які інші об'єкти реінвестування відпо-

відно до чинного законодавства України:

3) будь-якого рухомого і нерухомого майна (землі, буді-

вель, споруд, обладнання та інших матеріальних цінностей,

крім споживчих товарів і товарів, призначених для продажу)

га пов'язаних з ним майнових прав;

4) акцій, облігацій, інших цінних паперів, а також інших

корпоративних прав, виражених у конвертованій валюті за

Їх ринковою вартістю;

5) грошових вимог та права вимоги про виконання дого-

вірних зобов'язань, які гарантовані першокласними банка-

ми і мають вартість у конвертованій валюті, підтверджену

згідно із законами (процедурами) країни інвестора або міжна-

!!264

родними торговельними звичаями, включаючи авторські пра-

ва, права на винаходи, торговельні знаки (товарні знаки і

знаки обслуговування), фірмові найменування, промислові

зразки, ноу-хау та інші;

6) прав на здійснення господарської діяльності, включаю-

чи права на розвідування, розробку, видобування або експ-

луатацію природних ресурсів, наданих відповідно до зако-

нодавства або договорів, вартість яких у конвертованій ва-

люті підтверджена згідно з законами (процедурами) країни

інвестора або міжнародними торговельними звичаями (ст.З

Декрету <Про режим іноземного інвестування>).

Іноземні інвестиції на території України можуть здійсню-

ватись в різноманітних формах, які прямо та виключно не

заборонені законами України. Серед цих форм, зокрема, такі:

1) часткова участь у створюваних спільно з юридичними

та фізичними особами підприємствах або придбання частки

у діючих підприємствах;

2) створення підприємств, що повністю належать інозем-

ним Інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів

іноземних юридичних осіб або придбання у власність дію-

чих підприємств повністю;

3) придбання прямо не забороненого законами України

нерухомого чи рухомого майна шляхом прямого одержання

майна та майнових комплексів або у формі акцій, облігацій

та інших цінних паперів;

4) придбання самостійно або за участю українських юридич-

них чи фізичних осіб прав користування землею та концесій

на використання природних ресурсів на території України;

5) придбання інших майнових прав.

Порядок придбання іноземними інвесторами майна та

окремих видів майнових прав, крім норм, вміщених в Розділі

V Декрету <Про режим іноземного інвестування>, регламен-

тується також окремими законодавчими актами України (Зе-

мельним кодексом. Законами <Про цінні папери та фондо-

ву біржу>, <Про оренду майна державних підприємств і орга-

нізацій>, законодавством про валютне регулювання, про при-

ватизацію тощо).

Загалом щодо іноземних інвестицій та форм їх здійснення

на території України встановлюється національний режим

інвестиційної та іншої господарської діяльності. Винятки

!!265

передбачаються чинним законодавством та міжнародними

договорами України.

З метою заохочення вкладення іноземного капіталу в пріо-

ритетні галузі економіки України за рахунок надання подат-

кових пільг та страхових гарантій щодо найбільш ефектив-

них інвестиційних проектів, удосконалення правового регу-

лювання іноземного інвестування, розвитку інфрастуктури

міжнародного бізнесу та інших передумов іноземного інвес-

тування розробляються державні програми заохочення Іно-

земних інвестицій.(*1) В них визначаються пріоритетні сфери

для іноземного Інвестування; формулюються вимоги до інвес-

торів, які претендують на одержання додаткових пільг; роз-

кривається зміст пільг, які надаються щодо інвестиційних

проектів у пріоритетних сферах. До таких пільг, зокрема,

відносяться застосування норм прискореної амортизації ма-

шин і обладнання, збільшення періоду звільнення від по-

датку на прибуток (доход) залежно від обсягу іноземної

інвестиції, надання податкового кредиту на пільгових умо-

вах тощо.

Надання додаткових пільг щодо інвестиційних проектів і

створених та діючих підприємств з іноземними інвестиція-

ми здійснюється у відповідності з Тимчасовим порядком

надання додаткових пільг іноземним інвесторам, затвердже-

ним Агентством міжнародного співробітництва та інвестицій

ЗІ березня 1994 р. (Урядовий кур'єр.-1994.-14 квітня).

Бажаючи залучити в Україну іноземні інвестиції, держава

встановила певні державні гарантії захисту іноземних інвес-

тицій, в тому числі:

- гарантії від зміни законодавства;

- гарантії від примусових вилучень, а також незаконних

дій державних органів та їх службових осіб:

- компенсація і відшкодування збитків Іноземним інвес-

торам, заподіяних їм в результаті дій або бездіяльності дер-

жавних органів України чи Їх службових осіб;

- гарантії в разі припинення інвестиційної діяльності;

(**1) Див.: Закон України від 17 грудня <Про Державну програму

заохочення іноземних інвестицій в Україні>//Урядовий кур 'єр. -1994. -

10 лютого.

!!266

- гарантії переказу доходів, прибутків та інших сум у зв'яз-

ку з  іноземними інвестиціями:

- гарантії використання доходів, прибутків та інших

коштів, одержаних від іноземних інвестицій, на території

України.

Державна реєстрація іноземних інвестицій здійснюється

відповідно до Розділу ІІІ Декрету Кабінету міністрів Украї-

ни <Про режим іноземного інвестування> та Положення про

порядок державної реєстрації іноземних інвестицій в Ук-

раїні, затвердженого Міністерством фінансів України.

Проводять її Рада міністрів Республіки Крим, обласні,

Київська та Севастопольська міські державні адміністрації

до початку, в період або після фактичного здійснення інвес-

тицій шляхом подання іноземними інвесторами відповідної

інформації.

Специфіка регулювання іноземних інвестицій у спеціаль-

них (вільних) економічних зонах установлюється законодав-

ством України про спеціальні (вільні) економічні зони.

3. Правовий режим вільних економічних зон

Спеціальні (вільні) економічні зони (ВЕЗ) розглядаються

як один з важливих інструментів, за допомогою якого дося-

гається відкритість економіки нашої держави зовнішньому

світові і стимулюється міжнародне економічне співробітницт-

во на основі залучення іноземних інвестицій.

Вільна економічна зона (ВЕЗ) - це частина території Ук-

раїни, на якій встановлюється спеціальний правовий режим

економічної діяльності та особливий порядок застосування

чинного законодавства України. Для ВЕЗ характерним є те,

то на її території запроваджуються пільгові митні, валют-

но-фінансові, податкові та інші умови економічної діяль-

ності національних та іноземних юридичних та фізичних осіб.

Правовий режим ВЕЗ в Україні визначається, в першу чер-

гу, Законом України від ІЗ жовтня 1992 р. <Про загальні

засади створення і функціонування спеціальних (вільних)

економічних зон> (Відомості Верховної Ради України.-

1992. -№50). Цей Закон визначає порядок створення і

ліквідації та механізм функціонування спеціальних (вільних)

економічних зон на території України, загальні правові і еко-

!!267

номічні основи їх статусу, а також загальні правила регулю-

вання відносин суб'єктів економічної діяльності цих зон з

місцевими Радами народних депутатів, органами державної

виконавчої влади та іншими органами.

Важливе значення для активізації підприємницької діяль-

ності, нарощування експорту товарів і послуг та прискорен-

ня соціально-економічного розвитку регіонів шляхом ство-

рення БЕЗ має постанова Кабінету міністрів України від 14

березня 1994 р. № 167 <Про Концепцію створення спеціаль-

них (вільних) економічних зон в Україні>, якою зазначена

Концепція була схвалена.

Згідно з Законом України <Про загальні засади створення і

функціонування спеціальних (вільних) економічних зон> в

Україні залежно від господарської спрямованості та економіч-

но-правових умов діяльності можуть створюватися такі БЕЗ:

- зовнішньоторговельні зони - частина території держави,

де товари іноземного походження можуть зберігатися, купу-

ватися та продаватися без сплати мита і митних зборів або з

їх відстроченням. Формами організації таких зон можуть бути

вільні порти (<порти-франко>), вільні митні зони (зони фран-

ко), митні склади;

- комплексні виробничі зони - частина теріторії держави,

на якій запроваджується спеціальний (пільговий податко-

вий, валютно-фінансовий, митний тощо) режим економіч-

ної діяльності з метою стимулювання підприємства, розши-

рення зовнішньоекономічних зв'язків, запозичення нових

технологій забезпечення зайнятості населення. Вони можуть

мати форму експортних виробничих зон, де розвивається на-

самперед експортне виробництво, орієнтоване на пере-

робку власної сировини та переважно складальницькі опе-

рації, та імпортоорієнтованих зон, головна функція яких -

розвиток імпортозамінних виробництв:

- науково-технічні зони - це ВЕЗ. спеціальний правовий

режим яких орієнтований на розвиток наукового і виробни-

чого потенціалу. Вони можуть існувати у формі регіональ-

них інноваційних центрів-технополісів, районів інтенсив-

ного наукового розвитку, високотехнологічних промисло-

вих комплексів, науково-виробничих парків (технологічних,

дослідницьких, промислових, агропарків), а також локаль-

них інноваційних центрів та опорних інноваційних пунктів;

!!268

- туристично-рекреоційні зони - це ВЕЗ, які створюються

в регіонах, що мають багатий природний, рекреаційний та

історико-культурний потенціал, з метою ефективного його

використання і збереження, а також активізації підприєм-

ницької діяльності (в тому числі із залученням іноземних

інвесторів) у сфері рекреаційно-туристичного бізнесу:

- банківсько-страхові (офшорні) зони - це зони, в яких

запроваджується особливо сприятливий режим здійснення

банківських та страхових операцій в іноземній валюті для

обслуговування нерезидентів. Офшорний статус надається

банківським та страховим установам, які були створені за

участю лише нерезидентів і обслуговують лише ту їхню

підприємницьку діяльність, що здійснюється за межами

України:

- зони прикордонної торгівлі - частина території держави

на кордонах із сусідніми країнами, де діє спрощений поря-

док перетину кордону і торгівлі.

Крім вищезазначених, в Україні можуть створюватися ВЕЗ

інших типів, а також комплексні спеціальні (вільні) еко-

номічні зони. які поєднують у собі риси та елементи зон

різних типів.

ВЕЗ можуть бути класифіковані й за іншими критеріями.

Так, за ознакою відкритості розрізняють інтеграційні ВЕЗ

(діяльність яких спрямована на тісну взаємодію з позазо-

нальною економікою країни) та анклавні (орієнтовані на

зв'язки із зовнішнім ринком). Залежно від місцерозташу-

вання ВЕЗ поділяються на зовнішні (розташовані на кордоні

з іншими державами) та внутрішні (розміщені у внутрішніх

районах країни).

Статус і територія ВЕЗ. а також строк, на який вона ство-

рюється, визначаються Верховною Радою України шляхом

прийняття окремого закону для кожної спеціальної (вільної)

економічної зони. ВЕЗ створюються Верховною Радою Ук-

раїни за ініціативою Президента України, Кабінету міністрів

України або місцевих Рад народних депутатів України та

місцевої державної адміністрації. Порядок їх створення, пе-

релік та зміст необхідних для створення ВЕЗ документів

визначаються статтями 5-7 Закону України <Про загальні

засади створення І функціонування спеціальних (вільних)

економічних зон>.

!!269

Управління БЕЗ має певну специфіку, яка полягає в тому,

що структура, функції та повноваження органів управління

спеціальної (вільної) економічної зони визначаються залеж-

но від її типу, розмірів, кількості працівників та/або меш-

канців на території ВЕЗ. Проте, незалежно від типу БЕЗ їх

органами управління є: місцеві Ради народних депутатів та

місцеві державні адміністрації в межах своїх повноважень

(їх функції та повноваження щодо управління ВЕЗ визна-

чені статтею 10 Закону <Про загальні засади створення і

функціонування спеціальних (вільних) економічних зон>);

орган господарського розвитку і управління ВЕЗ, що ство-

рюється за участю суб'єктів економічної діяльності України

та іноземних суб'єктів такої діяльності (функції цього орга-

ну визначені статтею ІІ зазначеного Закону), може бути

покладено на одного з суб'єктів економічної діяльності ВЕЗ.

На всі об'єкти та суб'єкти економічної діяльності ВЕЗ по-

ширюється система державних гарантів захисту інвестицій,

передбачена законодавством України про інвестиційну

діяльність та іноземні Інвестиції.

Оскільки ВЕЗ є тимчасовим утворенням, вона вважається

ліквідованою з моменту закінчення строку, на який її було

створено, якщо цей термін, не буде продовжено Верховною

Радою України. За поданням Президента України або Кабі-

нету міністрів України ВЕЗ може бути ліквідованою з мо-

менту прийняття відповідного закону про її ліквідацію. Дер-

жава відповідно до законодавства України гарантує збере-

ження у повному обсязі всіх майнових і немайнових прав

суб'єктів економічної діяльності спеціальної (вільної) еко-

номічної зони при її ліквідації.