§ 10. Співдружність Незалежних Держав і її місце в міжнародному енвайронментальному співробітництві

Дезінтеграція Радянського Союзу і пов'язані з цим процеси змінили політико-правовий характер багатьох екологічних проблем, особливо тих, які, хоч і виходили за межі колишніх радянських республік, традиційно вважалися внутрішньодержавними, так званими загальносоюзними проблемами. З утвореням нових незалежних держав відповідні проблеми автоматично перейшли в розряд міжнародних, міждержавних, вимагаючи для свого вирішення відповідних правових та інституційних рамок. Наприклад, стали міжнародними проблеми охорони багатьох рік, які протікають по територіях кількох незалежних держав. Велике коло екологічних проблем постало у зв'язку

464

Розділ XX Міжнародне співробітництво в галузі охорони довкілля.

з необхідністю підтримки нормальних торговельно-економічних партнерських відносин між новими незалежними державами, оскільки вийти за межі минулого торговельно-економічного простору на світовий ринок їм здебільшого не дозволяла неконкурентоздатність продукції, що ними вироблялася, з одного боку, і неадаптованість їх правових систем до вимог міжнародного економічного права — з

ІШМГ.ГГУ      Ім^я»пцІ,ц1Є| дуу > «..діа-щщ І^^РУ^  Держав 3 15 КО-

ШМГ.ГГУ      Ім^я»пцІ,^д|ц1Є| д      >    ..

ЛИШНІХ союзних республік СРСР підписали ІУщдугфоТпТвро"бітниц-тво в гяпумм^^пЛоро,пН Чіщшщньдгр середовища, яканабоа-менту підписання. Угода закріпила ряд базових принципів співробітництва у "вТдгтбвіднїй сфері, таких як право громадян на безпечне довкілля і екологічну безпеку, право кожної держави-члена здійснювати власну екологічну політику в галузі експлуатації природних ресурсів, неспричинення внаслідок використання території однієї держави шкоди природним ресурсам іншої держави, визнання цілісності і неподільності природного середовища.

Значна частина угоди стосується питань спільної діяльності держав у галузі екології й охорони довкілля. Найбільш важливими напрямками спільних зусиль держав стали:

— гармонізація законодавства, нормативів і стандартів у галузі

охорони довкілля;

— спільна розробка і реалізація міждержавних програм і проектів

у галузі охорони довкілля;

— використання загальних критеріїв, методів і процедур оцінки і контролю стану навколишнього середовища;

— створення і підтримка міждержавної екологічної інформацій-

ної системи;

— розробка і впровадження загальних заходів стимулювання і відповідальності за порушення екологічного законодавства;

— співробітництво і взаємодопомога у надзвичайних екологічних

ситуаціях.

З метою практичної реалізації декларованих Угодою завдань було створено Міждержавну Екологічну Раду і Міждержавний Екологіч-

ний Фонд.

галузі екології і охорони навко-

ггуда,        Я,

лишнього середовища стішаї!^^

характеру. Щодо кожного з конкретних напрямків співробітництва в додаток до Угоди приймаються Додаткові протоколи.

Не дивлячись на те, що Україна не стала учасницею відповідної Угоди, вона сьогодні як спостережник бере участь в усіх сесіях Міждержавної Екологічної Ради (МЕР). Наша держава також бере участь як Сторона в деяких формах співробітництва СНД. Правову

465

Особлива частщр

=*$1

базу однієї з найважливіших таких форм створює, наприклад, Про$| токол СНД про співробітництво в галузі стандартизації, метрології сертифікації (червень 1992 р.). Нині ГОСТнлмииш?шсяпрактичІ єдиним виДомн2Р^™внОі2РЗ;^ІЕЕЕЇ?1083"1151' я*™""'

жавного стандарту, при цьому абревіатура «ГОСТ» була:      __ Під егідою СНД було створено Міждержавну Раду з питань стандц тизації, метрології та сертифікації, у сесіях якої (2-3 рази на рік) І руть участь керівники органів управління стандартизацією кожне держав. Саме цей орган правомочний сьогодні приймати рішення п| продовження терміну дії колишніх радянських ГОСТів, про прийня тя нових ГОСТів, про відміну старих, а також вирішувати інші тання, у тому числі організаційні. Секретаріат відповідної Міжде жавної Ради, так само, як і Секретаріат Міждержавної ЕКОЛОГІЧЇ Ради, знаходиться в Мінську (Білорусія).

Переходячи від формально-юридичних до практичних аспек екологічного співробітництва в рамках СНД, слід констатувати, аналізовану «екологічну» Угоду СНД спіткала та сама доля, яку І велика кількість правових актів екологічної спрямованості колишньої го СРСР: вона стала «паперовим регулюванням», більшість аспектів  ,

. Деякі з них не отримали '

консенсусу на наступних сесіях МЕР, інші не знайшли підтримки к|^ національному рівні, треті просто залишились затвердженими, але н^, реалізованими. Суттєвий доробок співробітництва в галузі еколог» ''« чної стандартизації, про що йшлося вище, у цьому контексті є швид»''^ ше винятком, ніж правилом. З іншого боку, не слід вважати, що НІЙ $ доліки і прорахунки в аналізованій галузі свідчать про непліднісі^**''\ самої ідеї екологічного співробітництва в межах СНД, про потрібність його чи можливість обійтися без нього.

Навпаки, вважаємо, що акцент у справі вдосконалення І ництва країн СНД повинен бути перенесений із площини доцільності "' (недоцільності) такого в площину знаходження оптимальних ~~~"

ханізмів дієвості такого співробітництва. При цьому досвід Єврі|Л пейського Союзу, що десятиріччями напрацьовувався і шліфувався У' частині організації законотворчого процесу, механізмів прий рішень, розподілу сфер спільного регулювання тощо, може наді СНД неоцінну допомогу.

Додаток

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про охорону навколишнього природного середовища

(Витяг)

(Відомості Верховної Ради УРСР. 1991. № 41. Ст. 546, із змінами і доповненнями)

Охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини — невід'ємна умова сталого економічного та соціального

розвитку України.

З цією метою Україна здійснює на своїй території екологічну політику, спрямовану на збереження безпечного для існування живої і неживої природи навколишнього середовища, захисту життя і здоров'я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів.

Цей Закон визначає правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Завдання законодавства про охорону навколишнього природного середовища

Завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною

спадщиною.

Стаття 2. Законодавство України про охорону навколишнього

природного середовища

Відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також розроблюваними відповідно до нього земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Стаття 3. Основні принципи охорони навколишнього природного середовища Основними принципами охорони навколишнього природного середовища є:

а) пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов'язковість додержання екологічних стандартів, нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності:

б) гарантування екологічно безпечного середовища для життя і здоров'я людей;

467

в) запобіжний характер заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;

г)  екологізація матеріального виробництва на основі комплексності рішень у питаннях охорони навколишнього природного середовища, використання та відтворення відновлюваних природних ресурсів, широкого впровадження новітніх технологій;

д) збереження просторової та видової різноманітності І цілісності природних об'єктів і комплексів;

е)  науково обгрунтоване узгодження екологічних, економічних та соціальних інтересів суспільства на основі поєднання міждисциплінарних знань екологічних, соціальних, природничих і технічних наук та прогнозування стану навколишнього природного середовища;

є) обов'язковість екологічної експертизи;

ж) гласність і демократизм при прийнятті рішень, реалізація яких впли-ч, ває на стан навколишнього природного середовища, формування у населен- ; ня екологічного світогляду;                                                                         „

з)  науково обгрунтоване нормування впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище;                                        /

й) безоплатність загального та платність спеціального використання природних ресурсів для господарської діяльності;

і) стягнення збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів, компенсація шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

ї) вирішення питань охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів з урахуванням ступеня антропогенної  4 змінності територій, сукупної дії факторів, що негативно впливають на еко- ( ^ логічну обстановку;                                                                                                , '/">

й) поєднання заходів стимулювання і відповідальності у справі охоро- " ^ ни навколишнього природного середовища,                                                 '^,

к) вирішення проблем охорони навколишнього природного середовища \1# на основі широкого міждержавного співробітництва.                                 , '*

Стаття 5. Об'єкти правової охорони навколишнього природного .

середовища                                                                          *Лї

Державній охороні і регулюванню використання на території України підля-   ж4 гають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно- '..^; соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, "<* так і невикористовувані в народному господарстві в даний період (земля, надра, ц*' води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти  $ та інші природні комплекси.                                                                          .   *>"

Особливій державній охороні підлягають території та об'єкти природ- г но-заповідного фонду України й інші території та об'єкти, визначені відповідно до законодавства України.

Державній охороні від негативного впливу несприятливої екологічної ^ обстановки підлягають також здоров'я і життя людей.

Розділ II. ЕКОЛОГІЧНІ ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ

ГРОМАДЯН Стаття 9. Екологічні права громадян України

Кожний громадянин України має право на:

468

V чу

А

а) безпечне для його життя та здоров'я навколишнє природне середовище;

б) участь в обговоренні проектів законодавчих актів, матеріалів щодо розміщення, будівництва і реконструкції об'єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, та внесення пропозицій до державних та господарських органів, установ та організацій з цих питань;

в) участь в розробці та здійсненні заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального і комплексного використання

природних ресурсів;

г) здійснення загального і спеціального використання природних ресурсів;

д) об'єднання в громадські природоохоронні формування;

е) одержання у встановленому порядку повної та достовірної інформації про стан навколишнього природного середовища та його вплив на здоров'я

населення;

є) участь в проведенні громадської екологічної експертизи;

ж) одержання екологічної освіти;

з) подання до суду позовів до державних органів, підприємств, установ, організацій і громадян про відшкодування шкоди, заподіяної їх здоров'ю та майну внаслідок негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Законодавством України можуть бути визначені й інші екологічні права громадян республіки.

Стаття 11. Захист прав громадян Україна у галузі охорони навколишнього природного середовища

Україна гарантує своїм громадянам реалізацію екологічних прав, наданих їм законодавством.

Ради, спеціально уповноважені державні органи управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів зобов'язані подавати всебічну допомогу громадянам у здійсненні природоохоронної діяльності, враховувати їх пропозиції щодо поліпшення стану навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів, залучати громадян до участі у вирішенні питань охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів.

Порушені права громадян у галузі охорони навколишнього природного середовища мають бути поновлені, а їх захист здійснюється в судовому порядку відповідно до законодавства України.

Стаття 12. Обов'язки громадян у галузі охорони навколишнього природного середовища

Громадяни України зобов'язані:

а) берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її багатства відповідно до вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

б) здійснювати діяльність з додержанням вимог екологічної безпеки, інших екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів;

в) не порушувати екологічні права і законні інтереси інших суб'єктів;

г)  вносити плату за спеціальне використання природних ресурсів та штрафи за екологічні правопорушення;

д) компенсувати шкоду, заподіяну забрудненням та іншим негативним впливом на навколишнє природне середовище.

469

Громадяни України зобов'язані виконувати й інші обов'язки у галузі І охорони навколишнього природного середовища відповідно до законодавці ства України.                                                                  ,                      '

Розділ V. СПОСТЕРЕЖЕННЯ, ПРОГНОЗУВАННЯ, ОБЛІК    ' ТА ІНФОРМУВАННЯ В ГАЛУЗІ НАВКОЛИШНЬОГО      '

ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА Стаття 22. Моніторинг навколишнього природного середовища   ;:'

З метою забезпечення збору, обробки, збереження та аналізу інформаї; про стан навколишнього природного середовища, прогнозування його1: та розробки науково обгрунтованих рекомендацій для прийняття ефек них управлінських рішень в України створюється система державного І ніторингу навколишнього природного середовища. Спостереження за < ном навколишнього природного середовища, рівнем його забруднеї , здійснюється Міністерством охорони навколишнього природного середоміі ща та ядерної безпеки України, іншими спеціально уповноваженими де ними органами, а також підприємствами, установами та організація»! діяльність яких призводить або може призвести до погіршення стану нав» лишнього природного середовища.

Зазначені підприємства, установи та організації зобов'язані безопла передавати відповідним державним органам аналітичні матеріали свої спостережень.

Порядок здійснення державного моніторингу навколишнього природно*! го середовища визначається Кабінетом Міністрів України.

Спеціально уповноважені державні органи разом з відповідними наукови установами забезпечують організацію короткострокового і довгострокового І гнозування змін навколишнього природного середовища, які повинні враховуй тися при розробці і виконанні програм та заходів щодо економічного та соціал» ного розвитку республіки, в тому числі щодо охорони навколишнього природ середовища, використання і відтворення природних ресурсів та забезпечення ек логічної безпеки.

Стаття 23. Кадастри природних ресурсів

Для обліку кількісних, якісних та інших характеристик природних ], сурсів, обсягу, характеру та режиму їх використання ведуться державні к**| дастри природних ресурсів.

Державні кадастри ведуться в порядку, що визначається Кабінет Міністрів України.

Стаття 25. Інформування про стан навколишнього природного середовища

На Міністерство охорони навколишнього природного середовища ядерної безпеки України, його органи на місцях та інші спеціально уповнд ^ важені державні органи покладається підготовка та подання щорічно Бер* < ховній Раді України Національної доповіді про стан навколишнього природ-* ного середовища в республіці, а також забезпечення заінтересованих держав-, і них і громадських органів, підприємств, установ, організацій та громадян інформацією про стан навколишнього природного середовища, випадки і причини його екстремального забруднення, рекомендаціями щодо заходів,. спрямованих на зменшення його негативного впливу на природні об'єкти І > здоров'я населення, про наслідки і результати ліквідації цих явищ, екологічні прогнози, про притягнення винних до відповідальності.

470

Порядок інформування про стан навколишнього природного середовища визначається Кабінетом Міністрів України.

Розділ VI. ЕКОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА Стаття 28. Державна екологічна експертиза

Державна екологічна експертиза проводиться експертними підрозділами чи спеціально створюваними комісіями Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України та його органів на місцях на основі принципів законності, наукової обгрунтованості, комплексності, незалежності, гласності та довгострокового прогнозування.

Завданнями державної екологічної експертизи є:

а) визначення екологічної безпеки господарської та іншої діяльності, яка може нині або в майбутньому прямо або посередньо негативно вплинути на стан навколишнього природного середовища;

б) встановлення відповідності передпроекгних, передпланових, проектних та інших рішень вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

в) оцінка повноти й обгрунтованості передбачуваних заходів щодо охорони навколишнього природного середовища та здоров'я населення, яка здійснюється Міністерством охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України разом з Міністерством охорони здоров'я України.

Для участі в проведенні державної екологічної експертизи можуть залучатися відповідні органи державного управління України, представники науково-дослідних, проектно-конструкторських, інших установ та організацій, вищих навчальних закладів, громадськості, експерти міжнародних організацій. Стаття 29. Обов'язковість виконання висновків державної екологічної експертизи

Висновок державної екологічної експертизи після затвердження Міністерством охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України є обов'язковим для виконання.

Позитивний висновок державної екологічної експертизи є підставою для відкриття фінансування всіх програм і проектів.

Реалізація програм, проектів і рішень без позитивного висновку державної екологічної експертизи забороняється.                           .

Розділ VII. СТАНДАРТИЗАЦІЯ І НОРМУВАННЯ В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО

СЕРЕДОВИЩА

Стаття 31. Завдання стандартизації і нормування в галузі охорони навколишнього природного середовища Екологічна стандартизація і нормування проводяться з метою встановлення комплексу обов'язкових-норм, правил, вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.

Стаття 32. Екологічні стандарти

Державні стандарти в галузі охорони навколишнього природного середовища є обов'язковими для виконання і визначають поняття і терміни, режим використання й охорони природних ресурсів, методи контролю за ста-

471

ном навколишнього природного середовища, вимоги щодо запобігання шкідливого впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров'я людей, інші питання, пов'язані з охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів.

Екологічні стандарти розробляються і вводяться в дію в порядку, що встановлюється законодавством України.                                                     *

Стаття 33. Екологічні нормативи

Система екологічних нормативів включає:

а)  нормативи екологічної безпеки (граничне допустимі концентрації^ забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі, граничне ^ допустимі рівні акустичного, електромагнітного, радіаційного та іншого шкідливого фізичного впливу на навколишнє природне середовище, гранич-но допустимий вміст шкідливих речовин у продуктах харчування);              ,

б) граничне допустимі викиди та скиди у навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин, рівні шкідливого впливу фізичних , та біологічних факторів.

Законодавством України можуть встановлюватися нормативи використання природних ресурсів та інші екологічні нормативи.

Екологічні нормативи повинні відповідати вимогам охорони навколишнього природного середовища та здоров'я людей від негативного впливу його забруднення.                                                                                        ,

Нормативи граничне допустимих концентрацій забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі та рівні шкідливих фізичних впливів на нього є єдиними для всієї території України.

У разі необхідності для курортних, лікувально-оздоровчих, рекреаційних та інших окремих районів можуть встановлюватися більш суворі нормативи граничне допустимих концентрацій забруднюючих речовин та інших шкідли- , вих впливів на навколишнє природне середовище.

Екологічні нормативи розробляються і вводяться в дію Міністерством охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки Украї-^ * ни, Міністерством охорони здоров'я України та іншими уповноваженими на те державними органами відповідно до законодавства України.                  ,

Розділ IX. РЕГУЛЮВАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНИХ ,

РЕСУРСІВ

Стаття 38. Загальне та спеціальне використання природних< ресурсів

Використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів.

Законодавством України громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством України.

В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, — на пільгових умовах.

472

Розділ X. ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО

СЕРЕДОВИЩА

Стаття 41. Економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища

Економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають:

а) взаємозв'язок усієї управлінської, науково-технічної та господарської діяльності підприємств, установ та організацій з раціональним використанням природних ресурсів та ефективністю заходів по охороні навколишнього природного середовища на основі економічних важелів;

б)  визначення джерел фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;

в) встановлення лімітів використання природних ресурсів, викидів і скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та на утворення і розміщення відходів;

г)  встановлення нормативів збору і розмірів зборів за використання природних ресурсів, викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище на утворення і розміщення відходів та інші види шкідливого впливу;

д) надання підприємствам, установам і організаціям, а також громадянам податкових, кредитних та інших пільг при впровадженні ними мало-відхідних, енерго- і ресурсозберігаючих технологій та нетрадиційних видів енергії, здійсненні Інших ефективних заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;

е) відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Розділ XI. ЗАХОДИ ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ

БЕЗПЕКИ

Стаття 50. Екологічна безпека

Екологічна безпека є такий стан навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров'я людей. Екологічна безпека гарантується громадянам України здійсненням широкого комплексу взаємопов'язаних політичних, економічних, технічних, організаційних, державно-правових та інших заходів.

Розділ XIII. НАДЗВИЧАЙНІ ЕКОЛОГІЧНІ СИТУАЦІЇ Стаття 65. Зони надзвичайних екологічних ситуацій

Рішенням Верховної Ради України окремі території республіки можуть оголошуватись зонами екологічної катастрофи, зонами підвищеної екологічної небезпеки чи відноситись до інших категорій зон надзвичайних екологічних ситуацій.

Зонами екологічної катастрофи оголошуються території, де внаслідок діяльності людини чи руйнівного впливу стихійних сил природи виникли стійкі або необоротні негативні зміни в навколишньому природному середовищі, що призвели до неможливості проживання на них населення і ведення господарської діяльності.

473

\

Зонами підвищеної екологічної небезпеки оголошуються території, де внаслідок діяльності людини або руйнівного впливу стихійних сил природи в навколишньому природному середовищі на тривалий час виникли негативні зміни, що ставлять під загрозу здоров'я людини, збереження природних об'єктів і обмежують ведення господарської діяльності.

Класифікація цих зон, їх статус та правові наслідки, що випливають з факту віднесення територій до встановлених категорій, в тому числі щодо компенсацій і пільг громадянам, які проживають чи перебувають тимчасово в їх межах, визначаються законодавством України.

Розділ XV. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ОХОРОНУ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

Стаття 68, Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища

Порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність...

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Незаконно добуті в природі ресурси та виготовлена з них продукція підлягають безоплатному вилученню, а знаряддя правопорушення — конфіскації. Одержані від їх реалізації доходи спрямовуються в республіканський Автономної Республіки Крим І місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища.

Посадові особи та спеціалісти, винні в порушенні вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки за поданням державних органів охорони навколишнього природного середовища згідно з рішеннями їх управлінських органів позбавляються премій за основними результатами господарської діяльності повністю або частково...