19. КВАЛІФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ МИРУ, БЕЗПЕКИ ЛЮДСТВА ТА МІЖНАРОДНОГО ПРАВОПОРЯДКУ

Зростання злочинів міжнародного характеру турбує людство тому, що ці злочини заподіюють занадто тяжкі, у більшості випадків незворотні наслідки: війни, величезні руйнування, загибель мільйонів людей, голод, знищення місць проживання і т. ін. Значного поширення у сучасних умовах набули такі злочини як міжнародний тероризм, міжнародне шахрайство, контрабанда кольорових металів, зброї і наркотиків, незаконні банківські операції з використанням підроблених документів. Для захисту державної і національної безпеки всі держави встановлюють кримінальну відповідальність за злочини, які у рівній мірі посягають на інтереси всіх держав, на інтереси кожного жителя планети.

Розділ XX Кримінального кодексу України містить статті, які передбачають відповідальність за найбільш поширені злочини проти миру (статті 436-440 КК), безпеки людства (статті 441, 442, 446 КК) та міжнародного правопорядку (статті 443-445 КК).

19.1. Пропаганда війни

Пропагандою війни у ст. 436 КК України називаються: а) публічні заклики до агресивної війни; б) публічні заклики до розв'язування воєнного конфлікту, тобто заклики до невизначеного кола осіб з метою схилити їх до агресивної війни чи воєнного конфлікту; в) виготовлення матеріалів із закликами до вчинення таких дій; г) розповсюдження таких матеріалів.

Злочин, передбачений ст. 436 КК, містить «формальний» склад злочину - діяння вважається закінченим злочином з моменту проголошення таких закликів незалеж^ нр від їх наслідків, або з моменту виготовлення матеріалів із закликами до розв'язування воєнного конфлікту чи До агресивної війни.

Пропаганда війни вчинюється умисно і умисел лише

617

прямий, оскільки суб'єкт вчинює діяння з метою спровокувати чи викликати агресивну війну чи воєнний конфлікт.

Суб'єктами відповідальності за ст. 436 КК України є осудні особи, яким на момент вчинення злочину виповнилося шістнадцять років.

19.2. Планування, підготовка, розв'язування та ведення агресивної війни

Планування, підготовка, розв'язування та ведення агресивної війни є злочином проти миру.

Агресивною війною у міжнародному праві називається застосування воєнної сили для захоплення території, поневолення народів іншої країни.

За ч. 1 ст. 437 КК кваліфікується планування, підготовка або розв'язування агресивної війни чи воєнного конфлікту, а також участь у змові, що спрямована на вчинення таких діянь.

Підготовка і планування агресивної війни - це розробка планів, закуповування і виготовлення зброї, підготовка і будівництво воєнних споруд, укріплень, широке виробництво літаків, танків тощо.

Розв'язуванням агресивної війни можуть бути провокаційні заяви на адресу майбутньої жертви, провокаційні акції, імітації нападу тощо.

За ч. 2 ст. 437 КК кваліфікується ведення агресивної війни або агресивних воєнних дій.

Ведення агресивної війни - це безпосередні бойові дії проти супротивника з метою захоплення його території чи досягнення інших агресивних намірів, планів.

Злочин вважається закінченим з моменту підготовки чи планування агресивної війни, а також з моменту розв'язування, тобто вчинення дій, що свідчать про намір розв'язати агресивну війну, чи з моменту початку бойових дій.

Планування, підготовка, розв'язування агресивної війни вчинюється умисно з метою захоплення чужої території чи поневолення інших народів або з метою досягнути інших агресивних намірів.

Відповідальними за планування, підготовку, розв'язування або ведення агресивної війни чи агресивних воєн-

618

них дій є посадові особи держави-arpecopa як військові, так і цивільні, які безпосередньо вчинювали діяння, передбачені ст. 437 КК.

19.3. Порушення законів та звичаїв війни

Гаагські конвенції про закони та звичаї війни J899 і 1907 pp. і Женевська конвенція 1949 р. про захист жертв війни визнали злочинами жорстоке поводження з військовополоненими чи з цивільним населенням, застосування примусових робіт, розграбування національних цінностей на окупованій території, застосування заборонених міжнародним правом засобів ведення війни, інші порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також віддання наказу про вчинення таких дій, які кваліфікуються за ч. 1 ст. 438 КК.

Діяння визнається вчиненим при обтяжуючих обставинах, якщо порушення законів та звичаїв війни було поєднане з умисним вбивством, і кваліфікується за ч. 2 ст. 438 КК.

Порушення законів та звичаїв війни вчинюється умисно.

Відповідальними за порушення законів та звичаїв війни є всі осудні особи, що досягай віку шістнадцяти років, які були виконавцями діянь, перелічених у ст. 438 КК, а також особи, які віддали наказ про вчинення таких дій.

19.4. Застосування зброї масового знищення

Зброєю масового знищення називається атомна, ядерна, хімічна, біологічна зброя та всі інші види зброї, застосування якої призводить до масового знищення людей, зруйнування значних територій.

Предметом злочину, передбаченого ст. 439 КК, можуть бути всі види зброї масового знищення, заборону якої затвердила Верховна Рада України.

За ч. 1 ст. 439 КК кваліфікується застосування зброї масового знищення, забороненої міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

619

Діяння вважається закінченим з моменту подання команди на застосування такої зброї і початку її виконання.

Злочин визнається вчиненим при обтяжуючих обставинах, якщо застосування зброї масового знищення спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки і кваліфікується за ч. 2 ст. 439 КК.

Застосування зброї масового знищення вчинюється умисно, оскільки особа, яка віддає наказ чи виконує такий наказ, передбачає настання наслідків - масового знищення людей чи масових зруйнувань. Вольовий момент психіки уже не може змінити його ставлення до настання таких наслідків.

Відповідальними за застосування зброї масового знищення є всі особи, які його застосували - і командири (начальники) і підлеглі.

19.5. Розроблення, виробництво, придбання,

зберігання, збування, транспортування зброї

масового знищення

За статтею 440 КК кваліфікується:

а)             розроблення - конструювання, планування, пошук,

вдосконалення та ін.;

б)            виробництво - виготовлення, вироблення, приготу

вання до застосування тощо;

в)             придбання - купівля, обмін, придбання в кредит

тощо;

г)             зберігання - різні види створення умов для збере

ження придатності на певні строки;

д)             збування - продаж, обмін, передача під заставу

тощо;

е)             транспортування - переміщення, доставка зброї ма

сового знищення.

Предметом цього діяння можуть бути всі види зброї масового знищення, забороненої міжнародними договорами, підписаними Верховною Радою України.

Злочин, передбачений ст. 440 КК, вважається закінченим з моменту розробки, вироблення, придбання, зберігання, збування чи транспортування зброї масового знищення незалежно від настання злочинних наслідків.

Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується умислом.

620

Відповідальними за розробку, виробництво, та всі інші операції зі зброєю масового знищення є всі осудні особи, які досягли віку шістнадцяти років.

19.6. Екоцид

У травні 1977 року була підписана Міжнародна конвенція про заборону воєнного чи будь-якого іншого ворожого використання засобів знищення природного середовища. Конвенцією визнається знищення рослинного чи тваринного світу міжнародним злочином.

У сучасних умовах науково-технічного прогресу, коли людство накопичило величезну кількість гербіцидів, хімічних, біологічних та інших речовин, а у надрах деяких воєнних відомств і приватних корпорацій створюється і створена зброя, за допомогою якої у стислі строки може бути створена смертельна суміш, що знищить все живе навкруги,- екоцид є надзвичайно небезпечним міжнародним злочином.

За статтею 441 КК кваліфікується:

а)             масове знищення рослинного чи тваринного світу,

тобто знищення всього живого на значних територіях;

б)            отруєння атмосферних чи водних ресурсів;

в)             вчинення інших дій, які могли спричинити еколо

гічну катастрофу - призвести до знищення чи пошко

дження природних об'єктів (рослинного світу, водних

об'єктів, отруєння атмосфери у великих розмірах, із за

подіянням великої матеріальної шкоди) на великих пло

щах, із знищенням унікальних та рідкісних об'єктів при

роди, що занесені до Червоної книги України, а також

призвести до масових захворювань людей, тварин тощо.

Екоцид вважається закінченим злочином з моменту знищення рослинного чи тваринного світу або з моменту отруєння атмосфери, з моменту вчинення дій, які могли призвести до екологічної катастрофи.

Екоцид вчинюється умисно. Оскільки екоцид визнаний злочином у міжнародному праві, то він вчинюється ворожою державою з метою спричинити шкоду своєму супротивнику. Вчинення екоциду з антиукраїнською метою кваліфікується як диверсія за ст. 113 КК.

Відповідальними за екоцид є всі осудні особи, як військові, так і цивільні, які досягли віку шістнадцяти років.

621

19.7. Геноцид

Організація Об'єднаних Націй, що визнала геноцид міжнародним злочином, Міжнародною конвенцією 1948 року «Про попередження злочину геноциду і покарання за нього» визначила головні ознаки геноциду: а) вбивства, б) знищення, в) поневолення, г) тортури, д) зґвалтування, е) переслідування за політичними, расовими чи релігійними мотивами.

Стаття V Міжнародної конвенції «Про попередження злочину геноциду і покарання за нього» визначає геноцид як дії, що вчинюються з метою знищення повністю або частково якої-небудь національної, етнічної, расової чи релігійної групи як такої, у тому числі вбивства членів такої групи, заподіяння їм тяжких тілесних ушкоджень, умисне створення життєвих умов, розрахованих на її повне або часткове фізичне знищення, насильницьку передачу дітей із однієї групи людей в іншу, а також заходи щодо попередження народження дітей у такій групі. Двадцяте століття багате на приклади геноциду: знищення вірмен турками у 1915 році, знищення українських селян у 30-х роках, знищення німцями євреїв у 1940-1944 pp., знищення кількох мільйонів людей у Кампучії та деякі інші.

Частина 1 ст. 442 КК наводить повну редакцію поняття геноциду, визначеного Міжнародною конвенцією 1948 року.

Кваліфікуються за ч. 1 ст. 442 КК:

а)             вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушко

джень;

б)            створення умов, розрахованих на повне чи часткове

знищення потерпілих;

в)             скорочення дітонародження;

г)             насильницьке відібрання дітей.

Потерпілими від геноциду можуть бути будь-які національні, етнічні, расові чи релігійні групи або їх представники.

За ч. 2 ст. 442 КК кваліфікуються публічні заклики до геноциду, а також виготовлення матеріалів (книг, кіно-, відеопродукції, статей, гасел тощо) із закликами до геноциду з метою їх розповсюдження і розповсюдження таких матеріалів будь-яким способом (у пресі та у всіх

622

інших засобах масової інформації, всіма можливими способами збуту, реалізації").

Геноцид повністю охоплює вбивства і заподіяння потерпілим тяжких тілесних ушкоджень, тому додаткової кваліфікації діяння за ст. 115 чи ст. 121 КК непотрібно.

Геноцид вчинюється умисно з метою фізичного знищення певної національної, етнічної, расової чи релігійної групи.

Відповідальними за геноцид є всі осудні особи, які досягли віку шістнадцяти років.

19.8. Посягання

на життя представника

іноземної держави

Посягання на життя представника іноземної держави — це терористичний акт проти представника іноземної держави. Потерпілими від цього злочину можуть бути будь-які офіційні представники будь-якої іноземної держави, що прибули в Україну для вирішення політичних, економічних чи культурних, спортивних та інших питань, взаємовідносин між державами. Такими не можуть бути визнані інші іноземці - туристи, студенти, підприємці тощо. Посягання на життя таких іноземців утворює злочин проти особи. Закінченим діяння вважається з моменту вчинення дій, що були спрямовані на позбавлення життя офіційного представника іноземної держави, тобто у випадках як заподіяння йому смерті, так і у випадках вчинення замаху на позбавлення життя потерпілого.

Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 443 КК України, характеризується умислом. Поки що умислом лише прямим, оскільки винний вчинює терористичний акт з метою спричинити міжнародні ускладнення або з метою провокації війни. Відповідальність за вчинення посягання на офіційного представника іноземної держави настає незалежно від того, чи вдалося винному досягти такої мети, чи ні.

623

19.9. Злочини проти осіб та установ, що мають міжнародний захист

Міжнародною конвенцією 1973 року «Про попередження і покарання злочинів проти осіб, що мають міжнародний захист» встановлено, що міжнародний захист мають дипломатичні агенти та дипломатичні представники іноземної держави - посли, посланники, члени дипломатичного персоналу дипломатичного представництва та деякі інші особи.

За ч. 1 ст. 444 КК кваліфікується напад на службові або житлові приміщення осіб, які мають міжнародний захист, а також викрадення або позбавлення волі цих осіб з метою впливу на характер їхньої діяльності або на діяльність держав чи організацій, що вони представляють, або з метою провокації війни чи міжнародних ускладнень.

Погроза вчинення нападу чи позбавлення волі або викрадення осіб, які мають міжнародний захист, з тією самою метою кваліфікується за ч. 2 ст. 444 КК.

Діяння вважається закінченим з моменту нападу або з моменту проголошення (заяви) погрози будь-яким способом (письмово, по телефону, телеграмою, через інших осіб тощо).

Напад на осіб, що мають міжнародний захист, або погроза цим особам вчинюється умисно з метою вплинути на службову діяльність цих осіб або на діяльність держав, або з метою провокації війни чи міжнародних ускладнень.

Діяння, передбачені статтею 444 КК, є спеціальними видами злочинів проти особи, а тому вони не утворюють сукупності з загальними посяганнями на особу, відповідальність за які передбачена статтями 115, 121, 129, 146, 147, 187КК.

Крім того, життя, здоров'я і воля осіб, які мають міжнародний захист, є додатковим безпосереднім об'єктом діянь, передбачених ст. 444 КК. Головним безпосереднім об'єктом цих злочинів є мир і міжнародний порядок. Тому ці злочини і віднесені до розділу XX Кримінального кодексу України.

Суб'єктами злочину, передбаченого ст. 444 КК, є всі осудні особи, які досягли віку шістнадцяти років.

624

19.10. Незаконне використання символіки Червоного Хреста і Червоного Півмісяця

Згідно з Женевською конвенцією від 12 серпня 1949 року «Про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях» емблеми і знаки Червоного Хреста і Червоного Півмісяця використовуються виключно для позначення персоналу, транспортних засобів і установ санітарних служб.

За статтею 445 КК кваліфікуються будь-які дії, спрямовані на незаконне використання емблем і розпізнавальних знаків Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, тобто використання їх для позначення не санітарних, а інших служб, установ, транспортних засобів.

Суб'єктами злочину є всі приватні особи, які досягли шістнадцятирічного віку, крім військовослужбовців, які за таке діяння, вчинене під час війни, підлягають відповідальності за ст. 435 КК України.

19.11. Піратство

Піратство або морський розбій Женевською конвенцією 1958 року про відкрите море та Міжнародною морською конвенцією 1982 року визначається як будь-який неправомірний акт насильства, затримання чи грабежу, вчинених з особистою метою екіпажем чи пасажирами іншого приватного судна або літального апарату у відкритому морі проти іншого судна чи літального апарату або проти осіб, що перебувають на судні. Женевська конвенція 1958 року визнає піратством і напад, що вчинюється з допомогою літальних апаратів.

За ч. 1 ст. 446 КК кваліфікується піратство тобто використання озброєного чи неозброєного судна для захоплення іншого морського чи річкового судна, застосування насильства, пограбування чи інших насильницьких дій щодо екіпажу чи пасажирів судна, що зазнало нападу.

Піратство містить склад закінченого злочину з моменту нападу. Як і будь-який інший розбій, морський розбій - піратство - не охоплює заподіяння смерті потерпілому і утворює сукупність злочинів, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115 і ч. 1 або ч. 2 ст. 446 КК.

625

За частиною 2 ст. 446 КК кваліфікується піратство, яке було вчинене повторно (вдруге) або спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки. Частина 2 ст. 446 КК передбачає відповідальність за загибель людей, що сталася з необережності, внаслідок загибелі судна, пожежі, застосування зброї тощо. Умисне вбивство не охоплюється піратством і потребує додаткової кваліфікації діяння за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК.

Піратство завжди вчинюється умисно з метою пограбування, тобто з корисливих мотивів.

Відповідальними за піратство є всі осудні особи, що досягли віку шістнадцяти років.

21.12. Найманство

Найманство як злочин, передбачений ст. 447 КК України, посягає на політику невтручання України у внутрішні справи інших держав як підставу її зовнішньої безпеки.

Найманство визнається злочином у випадках запрошення чи використання найманців для участі у воєнних конфліктах інших держав.

Об'єктивну сторону злочину утворюють зазначені у ст. 447 КК України діяння: а) вербування найманців, б) матеріальне їх забезпечення, в) навчання з метою використання їх у збройних конфліктах інших держав і г) використання найманців у збройних конфліктах або у поваленні державної влади чи порушення територіальної цілісності іншої держави. Для наявності в діях особи складу закінченого злочину достатньо вчинення нею одного із зазначених у ч. 1 ст. 447 КК України діянь.

Суб'єктивно цей злочин вчинюється умисно, умисел прямий - суб'єкт діє з метою використання найманців для повалення державної влади або порушення територіальної цілісності держави.

Суб'єктом злочину, передбаченого ст. 447 КК, є осудна особа, яка досягла шістнадцятирічного віку.

За ч. 2 ст. 47 КК кваліфікуються дії громадян України -безпосередніх учасників (найманців) збройних конфліктів інших держав, які без відповідного дозволу органів державної влади України взяли участь у таких конфліктах за матеріальну винагороду.

626