§ 4. Процесуальний порядок порушення і відмови в порушенні кримінальної справи

За наявності відповідних приводів та підстав прокурор, слід­чий, орган дізнання, суддя зобов'язані в межах своєї компетен­ції порушити кримінальну справу, а саме: винести постанову про порушення кримінальної справи, вказавши в ній статтю кримінального закону, за ознаками якої порушується криміналь­на справа. Якщо на момент порушення кримінальної справи встановлено особу, яка вчинила злочин, кримінальну справу необхідно порушувати щодо цієї особи (ст. 98 КПК).

При складанні постанови про порушенні кримінальної справи необхідно керуватися вимогами ст. 130 КПК. Зазначена постанова складається з трьох частин: вступної, описово-моти­вувальної та резолютивної. У вступній частині необхідно вка­зати дату винесення, місце, посаду, звання особи, що виносить постанову, її прізвище, ім'я, по батькові та привід до пору­шення кримінальної справи. В описово-мотивувальній зазнача­ють джерело відомостей про злочин, викладають фактичні да­ні, що вказують на наявність ознак конкретного злочину, тоб­то місце, час, спосіб та інші обставини вчиненого. Далі в опи­совій частині необхідно послатися на статтю КК, кваліфікую­чи злочинні дії, а також на статтю КПК, на підставі якої при­ймається рішення про порушення кримінальної справи. Кри­мінально-процесуальний закон дозволяє в разі порушення кри­мінальної справи і водночас прийняття її до свого проваджен­ня складати одну постанову (ст. 113 КПК). В резолютивній ча­стині постанови міститься рішення про порушення криміналь­ної справи, вказується стаття Особливої частини КК України, кому і куди направляється справа та ким приймається до про­вадження.

Якщо підстав до порушення кримінальної справи немає, а також за наявності обставин, що виключають провадження по справі, орган дізнання, слідчий, прокурор та суддя відмовля­ють у порушенні кримінальної справи.

Кримінально-процесуальним законодавством передбачено обставини, що виключають провадження по кримінальній справі та зумовлюють закриття кримінальної справи (ст.ст. 6, 7і, 72, 8-Ю, 11і КПК).

Відмову в порушенні кримінальної справи оформляють мо­тивованою постановою, про що повідомляють особу, підпри-

94

Глава 7.

ємство, установу чи організацію, від яких надійшла заява чи повідомлення, роз'яснюють їм право на оскарження такої по­станови. Остання складається із вступної, описово-мотивуваль­ної та резолютивної частини і за змістом має відповідати ви­могам ст.ст. 99, 130 КПК. Копію постанови про відмову в по­рушенні кримінальної справи обов'язково направляють заявни­кові. Відмову в порушенні кримінальної справи заявник може оскаржити прокуророві вищого рівня або до суду вищого рів­ня (ст. 99' КПК).

У стадії порушення кримінальної справи прокурор здійс­нює нагляд за точним виконанням законів органами та особа­ми, уповноваженими порушувати кримінальну справу (ст. 100 КПК), наглядаючи за законністю порушення кримінальної справи. Прокурор не менше ніж один раз на місяць перевіряє в органах дізнання і досудового слідства питання реєстрації і вирішення заяв та повідомлень про вчинені або ті, що готу­ються, злочини (п. 1 ч. 1 ст. 227 КПК). У разі безпідставної відмови в порушенні кримінальної справи, прокурор скасовує таку постанову слідчого чи органу дізнання і сам порушує кримінальну справу. Він також може доручити провадження слідства іншому слідчому з метою забезпечення більш об'єк­тивного та повного розслідування кримінальних справ (п. 9 ч. 1 ст. 227 КПК).