§ 1. Поняття та загальна характеристика слідчих дій

Після того, як слідчий прийняв справу до свого провадження, він використовує весь обсяг своїх повноважень з розслідуван­ня злочинів та несе відповідальність за його хід.

Досудове слідство є сукупністю процесуальних дій, які проводять органи дізнання, слідчі та прокурори і регламенту­ються кримінально-процесуальним законом.

Слідчі дії — процесуальні дії з метою збирання, виявлення, фіксації, перевірки, дослідження доказів у кримінальній справі. Вони мають пізнавальний характер і процесуально-правову природу. Процесуальні дії, незалежно від їх безпосереднього завдання, в сукупності спрямовані на всебічне, повне та об'єк­тивне розслідування кримінальної справи.

Кримінально-процесуальний закон передбачає проведення таких процесуальних дій: допит свідка, потерпшого, підозрю­ваного, обвинуваченого, очна ставка, огляд місця події, освіду-вэння, пред'явлення для впізнання, відтворення обстановки та обставин події, ексгумація трупа, обшук та виїмка, призначен­ня експертизи.

Для провадження слідчих дій існують загальні умови, тобто сукупність вимог, передбачених кримінально-процесуальним за­коном, які висуваються до процедури кожної окремої слідчої дії.

Усі слідчі дії можна умовно поділити на такі види:

основні та додаткові;

первинні та повторні;

невідкладні;

обов'язкові й необов'язкові.

За особливостями процесуальної форми слідчі дії викону­ють: за постановою слідчого чи без неї; з дозволу суду чи без нього; з санкції чи без санкції прокурора; за участю понятих чи без них. Слідчу дію оформляють протоколом, який пови­нен відповідати вимогам ст. 85 КПК. Зміст протоколу зале­жить від характеру слідчої дії та порядку її виконання. Однак

Слідчі дії

103

кримінально-процесуальний закон встановлює єдині обов'язко­ві реквізити для будь-якої слідчої дії. У протоколі має бути вказано його назву, тобто назву тієї слідчої дії, яку проводять (наприклад, "протокол обшуку", "протокол допиту свідка" то­що); місце і дату проведення слідчої дії; час її початку і закін­чення; посаду, звання, прізвище слідчого; прізвище, ім'я по батькові кожного з учасників слідчої дії (в разі необхідності й адресу). Далі описують хід та результати слідчої дії, обстави­ни, що стали відомі при її провадженні та є такими, що мають значення для справи. Якщо було застосовано науково-технічні засоби, то в протоколі обов'язково зазначають їх назву, умови і порядок використання, об'єкти, які досліджували за допомо­гою цих засобів, та отримані результати.

Протокол підписують всі учасники слідчої дії, а слідчий роз'яснює їм право робити зауваження, які зазначають у про­токолі слідчої дії. До протоколу додають фотографічні знімки, фонограми, плани, схеми, зліпки, які виконувались під час провадження слідчої дії.

Якщо обвинувачений, підозрюваний, свідок або інша особа відмовиться підписувати протокол слідчої дії, про це робиться відмітка в протоколі, яка завіряється підписом особи, котра проводила слідчу дію. Особі, яка відмовилась від підписання протоколу, надають можливість дати пояснення щодо причин такої відмови, що також заносять до протоколу. Якщо хто-не-будь з осіб через фізичні вади чи з інших причин не може особисто підписати протокол, то для цього запрошують сто­ронню особу, про що робиться відмітка в протоколі. Протокол складають від руки або оформляють у друкованому вигляді.