§ 1. Значення притягнення як обвинуваченого та його підстави

Зібравши достатньо доказів, які свідчать про вчинення злочи­ну певною особою, слідчий виносить мотивовану постанову про притягнення особи як обвинуваченого. Постанова про притягнення як обвинуваченого є одним з найвагоміших актів у кримінальному судочинстві. її виносять на підставі доказів, отриманих слідчим за допомогою джерел, передбачених кри-

8 — 5-1742

114

Глава 9.

мінально-процесуальним законом. Визнання особи обвинуваче­ною — досить серйозна і відповідальна процесуальна дія, оскільки саме із винесенням постанови виникає новий учасник кримінального процесу — обвинувачений. З цього моменту він вправі знати, в чому його обвинувачують, давати показан­ня щодо пред'явленого йому обвинувачення, надавати докази, заявляти клопотання (ст. 142 КПК). Слідчий же повинен забез­печити реалізацію законних прав та інтересів обвинуваченого.

Притягнення як обвинуваченого на стадії досудового слідс­тва не означає визнання цією особою своєї вини у вчиненні злочину. На момент притягнення як обвинуваченого слідство ще не закінчено, можливо, надалі буде встановлено обставини, на підставі яких провадження по справі буде закрито.

Відповідно до положень кримінально-процесуального пра­ва, ніхто не може бути притягнутий як обвинувачений інакше, ніж на підставах і в порядку, встановлених законом (ст. 5 КПК). У ст. 131 КПК підставою для притягнення як обвинува­ченого визначено наявність достатніх "доказів, які вказують на вчинення злочину певною особою".

Законом не встановлено критерії для визначення достатності доказів, які вказували б на те, що саме особа, яку притягують як обвинуваченого, вчинила злочин. Визначаючи "достатні до­кази", орган розслідування має орієнтуватись на ті вимоги, яки­ми керуватиметься суд при вирішенні питання про доведеність винуватості обвинуваченого (підсудного). Достовірні докази слідчий має зібрати у певній сукупності, системі, вони не по­винні суперечити один одному і мають бути пов'язані один з одним. Слідчий на основі зібраних доказів та внутрішнього пе­реконання повинен бути впевнений у правильності висновку про винуватість особи, яку притягують як обвинуваченого.

Рішення про притягнення особи як обвинуваченого слідчий формулює у мотивованій постанові, де зазначає: хто склав по­станову; місце і час її складання; назву справи; прізвище, ім'я та по батькові обвинуваченого; день, місяць та рік його наро­дження; злочин, у вчиненні якого обвинувачують особу; час, місце та інші обставини вчинення злочину, наскільки вони відомі слідчому, і статтю кримінального закону, якою перед­бачено цей злочин. Копію постанови негайно надсилають про­куророві. У разі, якщо обвинувачений вчинив кілька злочинів, які підпадають під ознаки різних статей кримінального закону, то в постанові про притягнення як обвинуваченого має бути

Притягнення як обвинуваченого

115

вказано, які саме дії ставляться обвинуваченому у вину (ст. 132 КПК). Обвинувачення має бути сформульовано так, щоб воно було зрозумілим обвинуваченому.

Вибір моменту притягнення особи як обвинуваченого зале­жить від конкретних обставин справи. При цьому недопустимо як передчасне, необгрунтоване на достатніх доказах притягнен­ня особи як обвинуваченого, так і необгрунтоване відкладання цього рішення до моменту закінчення досудового слідства.

На практиці мають місце випадки, коли особу, щодо якої зібрано достатні докази для пред'явлення їй обвинувачення, допитують як свідка. Це є порушенням конституційного права особи, яка має право не давати показання, які викривають її саму у вчиненні злочину. Також особа позбавляється консти­туційного права на захист, адже вона не користується на стадії досудового слідства допомогою захисника. Між тим, своєчас­не винесення обґрунтованого обвинувачення дозволить особі повною мірою користуватися правами, наданими обвинуваче­ному законом для захисту своїх прав та інтересів як на стадії досудового слідства, так і в суді як підсудному.