РОЗДІЛ VI. ДІЯЛЬНІСТЬ ДЕПУТАТІВ ПАРЛАМЕНТУ

6.1. НОРМИ ДЕПУТАТСЬКОЇ ЕТИКИ 6.1.1. Правовий статус депутатів

У більшості країн світу з мажоритарними, пропорційними і змішаними системами проголошується доктрина незалежності де­путата від виборців. Вважається, що депутат представляє всю на­цію, а не окремих виборців. Тому, наприклад, у Великобританії ви­борці не дають депутатам наказів і депутати не звітують перед ви­борцями. Тут існує так звана "теорія мандату", яка має відношення до взаємин уряду з виборцями, а не виборців з депутатами. Мандат визначається як підтримка виборцями під час загальних виборів дій уряду на проведення певної політики.

Фактично депутат відповідає за свої дії перед керівництвом партії, яка висунула його на виборах. Проте депутат має зв'язки з своїм виборчим округом. Регулярно раз в тиждень або раз у два тижні він буває у своєму окрузі, зустрічається з виборцями, вислуховує їх скар­ги. Крім того він приймає виборців і делегації з округу у Лондоні.

Депутат парламенту Великобританії отримує 27140 фунтів стерлінгів на утримання офісу, секретаря і помічника-дослідника. Депутатові компенсуються транспортні витрати на поїздки між Лон­доном і виборчим округом, місцем проживання (сюди включаються поїздки дружини і дітей). Йому надано право безоплатного зв'язку телеграфом, телефоном і поштою між Лондоном і виборчим окру­гом. Депутатові оплачується проживання у готелі.

У більшості країн світу депутат не може мати іншого пред­ставницького мандату і має право тільки на викладацьку і наукову роботу поза робочим часом. Проте, наприклад, у Австрії право несу­місності депутатського мандата з виконанням інших державних Функцій дещо відрізняється. Ніхто не може бути одночасно членом Національної Ради і Федеральної Ради, федеральним президентом, губернатором землі, членом Федерального Конституційного Суду, адміністративного суду, Рахункової палати. Парламентарі не можуть

363

СТАНОВЛЕННЯ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ В УКРАЇНІ

займати керівні посади у сфері економіки. Проте член Національної Ради може бути членом уряду. Він може залишатися службовцем. У цьому випадку йому надається час для виконання депутатських обо-в'язків із зменшенням посадового окладу на 25%. Спірні питання несумісності вирішуються комітетом з питань несумісності Націо­нальної Ради.

Право несумісності відсутнє у парламенті Великобританії. Тут члени парламенту можуть залишати свою основну роботу, профес­ійну діяльність, а можуть і продовжувати її по сумісництву. Парла­ментарі підтримують тісні зв'язки з лобістськими групами, повідом­ляючи палату про таку роботу і оплату за неї.

У 1975 році Палата Общин встановила обов'язкову регістра-цію "інтересів" депутатів. Депутат зобов'язаний повідомити палату про будь-яку фінансову зацікавленість або іншу матеріальну зацікав­леність, про які можна подумати, що вони впливають на його виступи і голосування у парламенті (оплачуване місце роботи, платежі, отри­мані від іноземних урядів, організацій та окремих осіб, земельні во­лодіння, назви компаній, у яких депутат має більше 1 % акцій).

У Німеччині конституція гарантує депутатові вільний мандат. Депутати є представниками всього народу і керуються лише своїм сумлінням. Проте кожний депутат обирається від певної партії. Він вимушений захищати у Бундестазі політичну лінію своєї партії, що вимагає від нього постійного пошуку компромісів. Та вільний ман­дат дозволяє депутатові не підкорятися вказівкам своєї парламен­тської групи. Парламентська група може вивести депутата із свого складу, але він все рівно збереже свій мандат, навіть перейшовши до парламентської групи іншої партії.

Депутат є вільним також щодо своїх виборців. Він не зобов'я­заний підкорятися наказам і приписам. Проте це не виключає, що він захищатиме інтереси певного регіону або професійної групи.

У Бундестазі діють Правила поведінки депутата, відповідно до яких він повинен опублікувати в офіційному довідникові Бундестагу дані про свою професію, діяльність у керівних органах підприємств і організацій, у комерційних і промислових об'єднаннях. Депутат спо­віщає також Голові Бундестагу відомості про свої контракти на на-

364

VI. ДІЯЛЬНІСТЬ ДЕПУТАТІВ ПАРЛАМЕНТУ

ння консультативних послуг, діяльність поза межами депутатської праці, участь у капіталі компаній, доходи і пожертви.

В Україні правовий статус народного депутата унормований Конституцією, Регламентом і спеціальним законом "Про статус на­родного депутата". Відповідно до статті 78 Конституції "Народні депутати здійснюють свої повноваження на постійній основі. На­родні депутати України не можуть мати іншого представницького мандата чи бути на державній службі".

До прийняття нової Конституції України народний депутат мав імперативний мандат. Він був зобов'язаний звітувати перед вибор­цями про свою роботу у Верховній Раді і про реалізацію своєї пере­двиборної програми. Він мав також право перебувати на державній службі і обіймати інші виборні посади.

Тепер народний депутат має вільний мандат. Він не має обо­в'язків звітування перед виборцями і має право займатися лише вик­ладацькою, науковою та іншою творчою діяльністю.

Перед відкриттям першої сесії новообраної Верховної Ради депутати складають присягу (стаття 79 Конституції):

"Присягаю на вірність Україні. Зобов 'язуюсь усіма своїми дія­ми боронити суверенітет і незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут українського народу.

Присягаю додержуватися Конституції України та законів Ук­раїни, виконувати свої обов 'язки в інтересах усіх співвітчиз­ників ".

Якщо депутат відмовляється скласти присягу, то позбавляєть­ся депутатського мандата.

Народний депутат України має право обирати керівні органи Верховної Ради і бути обраним. Він має право ухвального голосу з усіх питань, що розглядаються Верховною Радою і органами, до яких він входить і правом дорадчого органу в органах, де він не є членом.

Народний депутат України має також право висловлювати свою Думку щодо кандидатур посадових осіб, які обираються, признача-

365

СТАНОВЛЕННЯ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ В УКРАЇНІ            

ються або затверджуються Верховною Радою та ставити питання про недовіру їм.

Дуже важливим правом народного депутата є право законо­давчої ініціативи, яке передбачає можливість вносити до Верховної Ради законопроекти, обов'язкові для розгляду, з правом виступу на пленарному засіданні для обгрунтування законодавчої ініціативи.

Ніхто не має права обмежити повноваження народного депу­тата. Вони не обмежуються навіть при запровадженні надзвичайно­го стану.

Посадові особи державних органів, підприємств і організацій притягаються до адміністративної відповідальності, а при наявності злочину і до кримінальної за невиконання законних вимог депутата та створення перешкод у його роботі.

Народному депутатові України надаються гарантії соціально­го захисту. Депутатові надається щорічна відпустка тривалістю 45 календарних днів з виплатою допомоги на оздоровлення у розмірі подвійної місячної заробітної плати. Йому надається безоплатно житло у готелі або службове помешкання для спільного проживання з членами сім'ї.

Законодавство України передбачає кримінальну відпові­дальність за посягання на честь і гідність народного депутата.

Після закінчення повноважень народному депутатові України надається попередня посада або інша рівноцінна робота.

6.1.2. Парламентські привілеї

У більшості країн світу держава забезпечує депутатам парла­менту сприятливі умови для ефективної діяльності. Крім того, де­путати більшості країн мають спеціальні привілеї, які захищають їх від переслідування карними органами.

Розрізняють два основних привілеї:

• Депутатський індемнітет - невідповідальність депутата за висловлювання у парламенті, результати голосування, за­конопроекти, та інші підготовлені народним депутатом

366

VI. ДІЯЛЬНІСТЬ ДЕПУТАТІВ ПАРЛАМЕНТУ

документи. Цей привілей поширюється на всю парламен­тську діяльність депутата як під час депутатських повно­важень, так і після їх закінчення. Парламентським індемн­ітетом користуються парламентарі більшості країн; • Депутатський імунітет - депутат не може бути притягне­ний до кримінальної відповідальності без згоди парламен­ту. У багатьох країнах депутат може бути арештований без згоди парламенту на місці скоєння злочину або при скоєнні тяжкого злочину, а у таких країнах як Індія та Індонезія депутат не може бути позбавлений недоторканності ні за яких обставин.

Як приклад, можна навести деякі дані про забезпечення діяль­ності і привілеї депутатів Національної Ради і Федеральної Ради Австрії.

Місячна заробітна плата члена Національної Ради дорівнює 50% заробітної плати члена Федерального уряду. Законом передба­чені також надбавки до 25% в залежності від стажу депутатської діяльності, роботи в комітеті і т.п.

Члени Національної Ради мають право на безоплатний проїзд залізничним, водним, автобусним транспортом. Вони отримують компенсацію витрат на спальні місця і авіабілети, якщо витрати по­в'язані з запрошенням на засідання палат і комітетів.

Члени австрійського парламенту захищені імунітетом (недо­торканністю). Члени Національної Ради можуть бути арештовані за кримінальні дії тільки за згодою Національної Ради, за винятком зат­римання на місці злочину. Згода Національної Ради потрібна також Для здійснення домашнього обшуку.

У випадку затримання депутата на місці злочину компетент­ний орган повинен негайно сповістити президенту Національної Ради Про затримання. На вимогу Національної Ради арешт депутата по­винен бути відмінений до прийняття рішення на підставі проведено­го слідства. Члени Національної Ради можуть бути заарештовані без Згоди Національної Ради за кримінальні дії, якщо вони не пов'язані з політичною діяльністю депутата. Компетентні органи повинні зап-

367

СТАНОВЛЕННЯ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ В УКРАЇНІ

росити рішення Національної Ради щодо такого зв'язку на вимогу депутата або третини членів комітету з питань імунітету.

Недоторканність депутатів гарантується конституціями більшості країн. У країнах західної демократії цей привілей форму­люється близько до його визначення Конституцією США, прийнятої ще у 1787 році, Стаття 1, розділ 6:

Сенатори і представники отримують за свою службу винаго­роду, яка встановлюється законом і виплачується казначей­ством Сполучених Штатів. Крім тих випадків, коли винні у зраді, тяжкому злочині і порушенні громадського порядку, чле­ни палат не можуть бути піддані арешту під час перебуван­ня на сесії, слідування на сесію і повернення з неї; і ні за будь-які виступи, або участь у дебатах їх не можуть піддавати допиту у будь-якому іншому місці.

Формулювання Конституції США фактично охоплює всі види протиправної поведінки громадян, тому імунітет захищає сенаторів і представників тільки в межах Конгресу, а повсюдно — "за будь-які виступи, або участь у дебатах".

Не зважаючи на вищесказане, питання привілеїв депутатів Конгресу періодично розглядаються Конгресом і Верховним Судом США. "Зрада, посадовий злочин та порушення миру визначаються як злочини, що мають підставу для карного переслідування за зви­нуваченням..., привілей не поширюється на арешт у випадку скоєн­ня будь-якого кримінального злочину" (за постановою Верховного Суду у 1908 році). Проте суди захищають депутатів від образ і про­типравних дій. Палата може затримати кривдника за наказом Спіке­ра і притягнути його до суду, запроваджена постійна процедура, яка регулює виклик депутатів на суд.

У Великобританії парламентські привілеї включають свободу депутатів від арешту, свободу слова у парламенті, а також право до­ступу до королеви. Проти члена парламенту не може бути судового переслідування за будь-які вислови у парламенті. Арешт депутата можливий тільки з дозволу Палати. Але член Палати не має при­вілею від арешту у кримінальній справі.

368

VI. ДІЯЛЬНІСТЬ ДЕПУТАТІВ ПАРЛАМЕНТУ

Статус недоторканності народних депутатів України є абсо­лютним. Практично будь-яке порушення громадського порядку на-чжддним депутатом залишається без покарання. Статті 80 Конституції -України проголошує:

Народним депутатам України гарантується депутатська недоторканність.

Народні депутати України не несуть юридичної відповідаль­ності за результати голосування або висловлювання у парла­менті та його органах, за винятком відповідальності за обра­зу чи наклеп.

Народні депутати України не можуть бути без згоди Верхов­ної Ради України притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані.

У статті йде мова про два привілеї недоторканності - імунітет та індемнітет, якими користуються народні депутати України.

У народного депутата не можна проводити обшук, огляд особис­тих речей і багажу, транспорту, жилого чи службового приміщення, ве­сти нагляд за кореспонденцією, прослуховувати телефонні розмови.

Після закінчення строку повноважень депутат може бути при­тягнутий до кримінальної чи адміністративної відповідальності за порушення, що сталися в період виконання депутатських обов'язків тільки за згодою Верховної Ради.

Кримінальну справу щодо народного депутата може поруши­ти лише Генеральний прокурор України. Він вносить до Верховної Ради подання, яка розглядає його не пізніше як у місячний строк. Верховна Рада приймає рішення більшістю у 2/3 голосів депутатів від конституційного складу і у триденний строк повідомляє про ньо­го Генерального прокурора.

Проблема недоторканності народних депутатів України пост­ійно дискутується у пресі, а також народними депутатами у Вер­ховній Раді України. Все це робиться часто без аналізу проблеми, з чисто популістськими цілями.

369

СТАНОВЛЕННЯ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ В УКРАЇНІ

Мотивуючи свої виступи, громадяни України у засобах масо­вої інформації, як правило, стверджують, що "право недоторканності депутатів" не зафіксовано в конституціях більшості країн або перед­бачає зовсім інші ознаки цього привілею. Насправді, право недотор­канності депутатів зафіксоване у різній формі у конституціях пере­важної більшості країн. Правда, ознаки цього привілею різні. У ба­гатьох країнах імунітет депутата не діє поза межами парламенту, в момент скоєння злочину, а в ряді країн він діє завжди. Депутат поз­бавляється права недоторканності парламентом.

У переважній більшості країн депутати позбавляються імуніте­ту на пленарному засіданні простою або кваліфікованою більшістю голосів. Проте є і простіші процедури. Так, у Великій Британії члени Палати громад можуть бути позбавлені імунітету за рішенням спікера.

6.1.3. Правила поведінки депутатів

Правила поведінки депутатів у багатьох парламентах світу ре­гулюються різними правовими актами, моральними кодексами, ок­ремими правилами етики. Порушення правил службової поведінки впливає як на імідж окремого депутата, а й створює негативний імідж парламенту і впливає на ефективність законодавчого процесу.

Правові норми поведінки депутатів визначаються Регламентом і законами на кшалт закону "Про статус народного депутата України". Проте у деяких парламентах регламенти слабо регламентують поведін­ку депутатів. Так регламент парламенту Куби вимагає тільки, щоб де­путати систематично відвідували засідання Асамблеї і засідання комісій, до складу яких входять (стаття 104 Регламенту). А стаття 120 зазначає, що "відкликання мандата депутата буде мати місце, якщо депутат сис­тематично порушував свої обов 'язки, або втратив довіру своїх виборців, або був засуджений за злочин, що належить до числа таких, що поро­чать його в громадській думці, або скоїв вчинки, несумісні з честю бути представником народу в органі народної влади".

Парламенти країн розвинутої демократії, наприклад, Австрії, Великобританії, Індії, Нідерландів, Польщі, США, Угорщини, Франції мають чіткі норми регулювання службової поведінки зако-

370

VI. ДІЯЛЬНІСТЬ ДЕПУТАТІВ ПАРЛАМЕНТУ

давців. Ці країни мають схожі положення про поведінку депутатів, які включають:

повноваження головуючого стежити за порядком;

поведінку депутатів на пленарному засіданні;

санкцію недопущення до засідання, якщо депутати пору­

шили правила службової поведінки.

Деякі парламенти мають спеціальні служби, які слідкують за порядком, - черговий караул (Італія), парламентська поліція (Франція).

Регламент Національної Асамблеї Франції має окрему главу "Дисципліна й імунітет", у якій наведено детальний перелік можли­вих санкцій за порушення дисципліни і правил поведінки депутатів.

У Великобританії Палата общин має право накладати як крим­інальні, так і дисциплінарні покарання за ганебну поведінку і непо­вагу до Палати під час засідання. Неповага до Палати є дією, яка заважає Палаті або будь-якому її члену виконувати свої функції. У цьому випадку Палата має право посадити депутата в тюрму, накла­сти штраф, винести догану, заборонити відвідувати Палату на пев­ний строк, виключити з Палати. Депутат виключається із Палати також за такі дії: участь у повстанні, лжесвідчення, обман, корупція при виконанні посадових обов'язків, ганебна поведінка.

У багатьох парламентах світу розроблені правила поведінки депутатів типу "Кодексу поведінки депутатів Німецького Бундеста­гу" (ФРН), "Посібника для Конгресменів" (США), Посібника для депутатів "Лок Сабга" (нижня палата) Парламенту Індії. Витяги з останнього посібника варто тут навести (за посібником Світлани Свєтової "Практика парламентаризму").

1. Депутатові слід з'являтися до Палати за кілька хвилин до запла­нованого часу засідання, а це, звичайно, припадає на 11:00, а також часу, встановленого головою для відновлення засідання палати після обідньої перерви.

Коли спікер займає у Палаті місце голови, чиновник оголошує про його прибуття такими словами: "Вельмишановні депутати, Вель­мишановний спікер!" Як тільки спікер входить до Палати, депутати

371

СТАНОВЛЕННЯ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ В УКРАЇНІ

повинні припинити всі розмови, повернутися на свої місця і стати біля них. Депутати, які в цей час входять до Палати, повинні тихо стояти у поході між рядами, поки спікер не займе місце головуючого і лише після цього повинні йти на свої місця.

Депутати повинні кланятися головуючому, коли входять до Па­

лати або залишають її, а також коли сідають на свої місця або

залишають їх.

Депутати можуть читати книжки, газети або листи, лише якщо

це пов'язано з роботою Палати.

Депутати не можуть переривати виступ жодного депутата недис-

циплінованими чи непристойними висловами або галасом, або у

будь-який інший недисциплінований чи непристойний спосіб.

Депутати не повинні виходити з Палати у той час, коли спікер

виступає у Палаті.

Виступаючи у Палаті, депутат повинен залишатися на своєму

звичайному місці.

Депутати, які не виступають у Палаті повинні дотримуватися

тиші.

Депутат не повинен заважати веденню засідання, свистіти чи пе­

реривати виступ і повинен утримуватися від побіжних комен­

тарів під час виступу іншого депутата.

Депутати не повинні аплодувати, коли на будь-яку з галерей або

до спеціальної ложі входить стороння особа.

Депутати на повинні вигукувати у Палаті гасел.

Депутат не повинен сидіти чи стояти спиною до головуючого.

У Палаті депутат не повинен самостійно наближатися до голо­

вуючого. Якщо необхідно, він може передавати записки служ­

бовцям, що сидять за спеціальним столом.

У Палаті депутати не повинні носити або демонструвати будь-

які значки.

Депутати не повинні приносити або демонструвати у Палаті

зброю.

Депутати не повинні вивішувати у Палаті прапори, емблеми або

будь-які інші символи.

Депутат не повинен залишати Палату відразу після виголошен-

372

VI. ДІЯЛЬНІСТЬ ДЕПУТАТІВ ПАРЛАМЕНТУ

ня промов. Чемність щодо Палати вимагає, щоб після закінчен­ня своїх промов депутати поверталися на свої місця і лише після цього, якщо це необхідно, залишали Палату.

Депутати не повинні поширювати у межах Палати будь-яку літе­

ратуру, анкети, брошури, повідомлення для преси, листівки,

тощо.

Депутати не повинні, перебуваючи в Палаті, класти свого капе­

люха на стіл, приносити дошки для розміщення або написання

документів, палити або входити до Палати, несучи верхній одяг,

перекинутий через руку.

Депутат не повинен входити до палати з ціпком, якщо спікер не

дозволить цього з огляду на його здоров'я.

Депутат не повинен на знак протесту рвати у Палаті документи.

Депутати не повинні приносити або слухати у Палаті магніто­

фони.

Депутати повинні утримуватися в кулуарах від розмов або сміху

достатньо гучних, щоб їх було чути у Палаті.

Депутати не повинні стояти у проході, вони повинні або сісти,

або вийти.

Депутат не повинен "перетинати Палату", коли у ній відбувається

засідання, тобто він не повинен проходити між місцем головую­

чого і депутатом, який виступає.

Під час засідання, якщо необхідно, депутат повинен швидко вий­

ти через задні, найближчі до його місця двері, не порушуючи

порядку у Палаті.

Депутати не повинні розмовляти один з одним, однак, якщо це

конче необхідно, вони можуть це робити лише пошепки, щоб не

порушити перебіг засідання.

Коли Палата засідає, кожен депутат повинен заходити й виходи­

ти з неї, дотримуючись правил пристойності, і щоб не поруши­

ти перебіг засідання у Палаті.

Два депутати не повинні стояти у Палаті водночас.

Виступаючи депутат не повинен:

•     згадувати будь-які фактичні обставини, щодо яких ще не вине­сене судове рішення;

373

СТАНОВЛЕННЯ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ В УКРАЇНІ

ЗО.

31

32. 33.

робити висловлювання особистого характеру, піддавати сумні­ву чесні наміри будь-якого іншого члену Палати, крім випадку, коли це вкрай необхідно для проведення обговорення, яке сто­сується саме предмета суперечки;

вживати образливі вислови щодо керування або роботи Парла­менту;

піддавати сумніву будь-яке рішення Палати крім пропозиції про його скасування;

піддавати сумніву поведінку осіб, наділених вищою владою, крім випадку, коли обговорення має в основі пропозицію по суті, скла­дену у належне формулювання;

вживати прізвище президента з метою впливу на обговорення; вживати слова зрадницького, підбурюючого або наклепницько­го змісту;

використовувати своє право на виступ з метою завадити роботі Палати;

згадувати сторонніх осіб на будь-якій з галерей; називати прізвища урядових чиновників;

читати письмову промову без попереднього дозволу головуючого; звертатися до окремих членів Палати (необхідно звертатися до головуючого).

Жоден депутат не повинен порушувати у Палаті питання про повідомлення, надіслане ним спікерові або до секретаріату Лок Сабга, якщо спікер йому цього не дозволив. Якщо депутат не отримав ніякого повідомлення, він повинен виходити з того, що питання перебуває на розгляді спікері, або що спікер відхилив його. Подання, передані депутатами з дозволу головуючого фіксу­ються у протоколі засідань Палати.

Кожен депутат повинен повернутися на своє місце як тільки спікер підвівся і почав говорити, або вигукнув: "До порядку!", а також коли будь-який інший депутат отримав слово (тобто вис­тупає з дозволу головуючого) або втрутився у перебіг обгово­рення, щоб порушити питання про порядок ведення засідання. Депутатові забороняється читати промову за іншого депутата. Бажано, щоб, на скільки це можливо, депутата не називали на

374

VI. ДІЯЛЬНІСТЬ ДЕПУТАТІВ ПАРЛАМЕНТУ

прізвище, а, наприклад: "Депутат, який щойно виступав", "Де­путат від ... виборчого округу", тощо. Якщо конче необхідно, може вживатися повне ім'я депутата.

Жоден депутат не повинен сперечатися з іншим депутатом під

час виступу останнього. Він може через головуючого ставити

запитання з метою отримання інформації від депутата, який має

слово. Однак депутат, який виступає в Палаті з дозволу голову­

ючого не повинен безперестанку перериватися іншим депута­

том. Він вільний не поступатися місцем і продовжувати виступ,

якщо його переривають не для порушення питання про порядок

ведення засідання.

Слід уникати, наскільки це можливо повторення аргументів по­

переднього промовця або своїх власних.

Жоден депутат не повинен звертатися із зали Палати до галерей,

як і згадувати осіб, які там сидять або посилатися на них, крім

високих гостей з інших країн, про чию присутність у спеціальній

ложі Палату повідомляє спікер. Оплески будь-якій особі, що

сидить на галереї не припустимі.

З погляду процедури неприйнятно, щоб депутати, крім міністрів,

давали із зали Палати поради чиновникам, які перебувають на

відповідній галереї.

Документи, на які депутат посилався під час свого виступу і яких

немає в інших депутатів, повинні бути підготовлені для того,

щоб покласти їх на стіл Палати, якщо в цьому є потреба і голо­

вуючий дасть таке розпорядження.

Слід уникати висловлювань, що містять у собі інсинуації, та об­

разливих і непарламентських висловів. Якщо головуючий виз­

нає те чи інше слово непарламентським, його слід негайно взяти

назад, не намагаючись при цьому влаштувати дебати з цього при­

воду. Слова й вислови, визнані непарламентськими, не включа­

ються до офіційного звіту про парламентське засідання. Щоріч­

но складається перелік таких слів та висловів, яким можна кори­

стуватися у парламентській бібліотеці як довідковим матеріалом.

Від депутата, який має особистий, фінансовий або прямий інте­

рес у питанні, що має вирішуватися Палатою, вимагається по-

375

СТАНОВЛЕННЯ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ В УКРАЇНІ

відомити про свій інтерес. Йому слід уникати висловлення запе­речень щодо подання ним голосу під час голосування.

Коли депутат виголошує свою першу промову, його не можна

переривати.

Жодна промова, виголошена в Ураджа Сабга (верхня палата), не

повинна цитуватися у нижній палаті, хіба що це офіційна урядо­

ва заява, викладена одним із міністрів.

Заява, зроблена міністром на підставі протоколів, які є в його

розпорядженні, повинна вважатися правильною. Виняток ста­

новлять питання, порушені умисно для того, щоб заперечити її.

Депутат, проти якого у залі засідань Палати висунено звинува­

чення особистого характеру, може з дозволу спікера дати пояс­

нення, хоча це питання Палатою не розглядається. Жодному де­

путатові не дозволяється робити заяви у формі особистого пояс­

нення, крім випадку, коли копію заяви було ним завчасно подано

спікерові у письмовій формі і останній погодився з ним.

Якщо яка-небудь заява приписується іншому депутатові, а той

відмовляється від неї, спростування приймається без заперечень.

Спікер може наказати будь-якому депутатові, чия поведінка, на

його думку, серйозно порушує порядок, негайно залишити Па­

лату. Той депутат, якому наказано вийти, повинен відразу це зро­

бити і не з'являтися до закінчення засідання у цей день.

Коли депутат критикує іншого депутата або міністра, останній

має бути присутнім у Палаті, щоб дати відповідь. Відсутність

останнього є порушенням парламентської етики.

Писаних правил поведінки народних депутатів України не існує. Деякі правила поведінки народних депутатів у Верховній Раді визначені у Регламенті. Порушеннями правил поведінки народними депутатами займається Комітет з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності депутатів.

"Якщо депутат вживає образливі або лайливі висловлювання щодо інших депутатів або вчиняє дії, не сумісні з правилами депутатської етики за висновком комісії, до компетенції якої входять питання депутатської етики, Верховною Радою мо-

376

VI. ДІЯЛЬНІСТЬ ДЕПУТАТІВ ПАРЛАМЕНТУ

окуть бути застосовані до нього такі заходи впливу: попе­редження, догана, сувора догана з наступним повідомленням у газеті "Голос України ". Рішення про це приймається після скороченого обговорення більшістю голосів депутатів від їх фактичної кількості і заноситься до протоколу засідання " (стаття 4.1.9. регламенту).

Депутат за рішенням Верховної Ради може позбавлятися пра­ва брати участь у роботі сесії протягом кількох засідань.

6.2. ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОБОВ'ЯЗКИ ДЕПУТАТІВ 6.2.1. Законодавчі функції депутатів

Конституції країн світу визначають різних суб'єктів законо­давчої ініціативи. У Японії, наприклад, провідна роль у законодав­чому процесі належить уряду. Законопроекти до парламенту пода­ються урядом і Дослідницькою радою керівної Партії. Навпаки у Конгресі США це право належить лише Конгресменам і сенаторам. Це право мають також депутати більшості країн (Додаток 6. IV

В Україні суб'єктами законодавчої ініціативи є Президент Ук­раїни, народні депутати України, Кабінет міністрів України і Націо­нальний банк України.

Народний депутат України, як суб'єкт законодавчої ініціати­ви, має право:

вносити проект нового закону;

вносити проект закону про зміни і доповнення до чинного

закону;

вносити пропозиції про скасування чинного закону;

може не вносити проект нового закону, а лише подати обгрун­

товану пропозицію про необхідність прийняття нового зако­

ну або закону про зміни чи доповнення до чинного закону;

вносити поправки до законопроектів інших суб'єктів за­

конодавчої ініціативи, що розглядаються Верховною Ра­

дою.

377

СТАНОВЛЕННЯ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ В УКРАЇНІ            

Народний депутат може самостійно визначити проблеми, які вимагають законодавчого врегулювання, враховуючи пропозиції і скарги виборців, пропозиції і скарги органів місцевого самовряду­вання, запити і пропозиції Кабінету міністрів, невідповідність існу­ючих законів Конституції України, свої обіцянки під час виборчої компанії, пропозиції зацікавлених фінансових і виробничих груп і громадських організацій.

Якщо народний депутат вніс свій законопроект або проект за­кону про зміни і доповнення до чинного закону, Верховна Рада Ук­раїни зобов'язана його розглянути і прийняти відповідне рішення. Народному депутату при розгляді його законопроекту гарантується виступ на засіданні Верховної Ради.

Законопроект народного депутата за структурою повинен відпо­відати вимогам, викладеним у Регламенті Верховної Ради (глава 6.2). Структура законопроекту повинна містити послідовно викладені назви частин, розділів, глав, статей. Статті законопроекту повинні містити однозначне розуміння проблеми, бути викладені у такій ре­дакції, щоб стосовно них можна було відповісти "так" або "ні".

Законопроект має супроводжуватися пояснювальною запискою, яка повинна містити обгрунтування необхідності його розробки, ха­рактеристику цілей, завдань та основних положень майбутнього за­кону, а також обгрунтовані соціально - економічні наслідки його за­стосування.

Якщо реалізація законопроекту або поправок вимагає матері­альних витрат з державного чи місцевих бюджетів, необхідно дода­ти фінансово - економічне обгрунтування та пропозиції щодо по­криття цих витрат.

Якщо законопроект відповідає вимогам Регламенту та поло­женням про порядок розробки проектів законів, він у семиденний термін поширюється серед депутатів та надсилається іншим особам і органам, які мають право законодавчої ініціативи. Пояснювальна записка розмножується і надсилається Секретаріатом Верховної Ради комітетам для ознайомлення депутатів.

Керівництво Верховної Ради направляє поданий законопроект до відповідного профільного комітету Верховної Ради, а при необх-

378

VI. ДІЯЛЬНІСТЬ ДЕПУТАТІВ ПАРЛАМЕНТУ

ідності до Кабінету міністрів та інших органів державної влади. Профільний комітет розглядає законопроект і готує висновок про доцільність його розгляду на пленарному засіданні. На підставі вис­новку профільного комітету Верховна Рада голосуванням приймає рішення про внесення законопроекту до порядку денного сесії.

При розгляді законопроекту у першому читанні на пленарно­му засіданні депутат, який ініціював законопроект, робить доповідь з роз'ясненням концептуальних засад проекту. Після загальних де­батів голосуванням приймається рішення про прийняття (або відхи­лення) тексту за основу для подальшого доопрацювання.

Всі суб'єкти законодавчої ініціативи у двотижневий термін подають до профільного комітету тексти своїх поправок до статей. Комітет розглядає поправки і приймає рішення про їх прийняття або відхилення. Після розгляду поправок комітет, а не депутат, який ініціював законопроект, готує законопроект у вигляді порівняльної таблиці з чотирьох колонок: