§ 1. Організаційно-правові засади управління промисловістю

Промисловість — провідна галузь господарського комплек­су держави, яка має за мету добування та переробку природ­них багатств. Від стану та розвитку промисловості залежать стан і розвиток інших галузей господарства, соціально-куль­турного й адміністративно-політичного будівництва, а отже, й рівень життя громадян, розвитку суспільства, держави в цілому.

Промисловість підрозділяють на важку (виробництво за­собів виробництва) та легку (виробництво предметів спожи­вання), а також на нафтову, вугледобувну, текстильну, хар­чову та інші види (залежно від кінцевого продукту), які ста­новлять підгалузі промисловості. В свою чергу, підгалузі промисловості поділяють на ще дрібніші — так звані субга-лузі промисловості. Наприклад, підгалузь текстильної про­мисловості поєднує текстильні, швейні та інші підприємства; підгалузь гірничої промисловості — гірничо-добувні, гірни­чо-збагачувальні, гірничо-металургійні та інші підприємства тощо.

Як об'єкт управління промисловість є досить складною сис­темою, що поєднує різні підгалузі. Галузева організація про­мисловості визначає насамперед складну структуру органів державного управління в цій галузі, їх різноманітні повнова­ження.

Правові засади організації та управління промисловістю в Україні знаходять своє відображення в Конституції, законах України «Про підприємництво», «Про промислово-фінансові групи в Україні»1

1 Див.: Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 23. — Ст. 88.

та ін., актах Президента України1, Кабінету Міністрів України2, відомчих актах3.

Управління промисловістю здійснюють за галузевим прин­ципом із урахуванням територіального і міжгалузевого управ­ління. Воно має за мету: координацію та подальший розвиток виробничих сил суспільства й держави; зростання ефективності праці; зниження собівартості продукції; підвищення її якості та конкурентоспроможності на світовому ринку; захист і на­повнення внутрішнього ринку вітчизняними товарами, послу­гами тощо.

Поряд із промисловими підприємствами державного сек­тору в нових економічних умовах подальшого розвитку набу­вають промислові підприємства недержавних форм власності: акціонерні, приватні, спільні (в тому числі з міжнародним ка­піталом) та ін. Державне управління ними має свої, досить суттєві відмінності від управління промисловими підприєм­ствами загальнодержавної та комунальної власності й зводить­ся переважно до впливу на них економічними заходами (по­датковою, митною, фінансовою політикою тощо) та контролю за їх діяльністю.