§ 1. Організаційно-правові засади управління охороною здоров*я населення

Згідно зі ст. 49 Конституції України кожен має право на охоро­ну здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілак­тичних програм. Держава створює умови для ефективного й до­ступного для всіх громадян медичного обслуговування.

Право на охорону здоров'я — це насамперед забезпечення відповідного життєвого рівня. Крім того, це право передбачає також наявність безпечного для життя й здоров'я людини нав­колишнього природного середовища.

Охорона здоров'я громадян базується на низці принципів, які закріплено в Основах законодавства України про охорону здоров'я1. До них, зокрема, належать: визнання охорони здо­ров'я пріоритетним напрямом діяльності суспільства й держа­ви, одним із головних факторів виживання та розвитку народу України; додержання прав і свобод людини й громадянина в галузі охорони здоров'я й забезпечення пов'язаних із ними дер­жавних гарантій; загальнодоступність медичної допомоги та інших послуг у галузі охорони здоров'я; відповідність завдан­ням і рівню соціально-економічного й культурного розвитку суспільства, наукова обґрунтованість, матеріально-технічна та фінансова забезпеченість; орієнтація на сучасні стандарти здо­ров'я й медичну допомогу, поєднання вітчизняних традицій і досягнень зі світовим досвідом у галузі охорони здоров'я; де­централізація державного управління, розвиток само­управління та самостійності працівників охорони здоров'я на правовій і договірній підставах тощо.

1 Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 4. — Ст. 19.

У цілому охорону здоров'я можна розглядати як систему заходів, спрямованих на забезпечення зберігання й розвиток фізіологічних і психологічних функцій, оптимальної працез­датності та соціальної активності людини при максимальній біологічно можливій індивідуальній тривалості життя.

Основи державної політики охорони здоров'я визначає Вер­ховна Рада України — шляхом закріплення конституційних і законодавчих засад охорони здоров'я, визначення її мети, ос­новних завдань, напрямів, принципів і пріоритетів, встановлен­ня нормативів і обсягів бюджетного фінансування, створення системи відповідних кредитно-фінансових, фіскальних, мит­них та інших регуляторів, затвердження переліку комплекс­них і цільових загальнодержавних програм охорони здоров'я.

Реалізацію державної політики охорони здоров'я покладено на органи виконавчої влади й органи місцевого самоврядування.