§ 2. Органи управління наукою

Центральним органом виконавчої влади у цій сфері є Мінос­віти і науки України. Діяльність Міносвіти і науки України спрямовує Кабінет Міністрів України.

Відповідно до покладених на нього завдань центральний орган виконавчої влади в сфері науки: розробляє засади нау­ково-технічного розвитку України; забезпечує розвиток нау­кового й науково-технічного потенціалу України; організовує та координує інноваційну діяльність; координує розвиток за­гальнодержавної системи науково-технічної інформації, коор­динує діяльність органів виконавчої влади щодо розроблення загальнодержавних наукових і науково-технічних програм й контролює їх виконання; здійснює керівництво системою нау­кової і науково-технічної експертизи: забезпечує інтеграцію вітчизняної науки в світовий науковий простір зі збереженням і захистом національних пріоритетів.

Інші центральні органи виконавчої влади здійснюють управ­ління науковою та інноваційною діяльністю у відповідній га­лузі; визначають напрями її розвитку; спрямовують і контро­люють діяльність підпорядкованих їм наукових організацій; організовують виробництво сучасної конкурентноспроможної продукції; відповідають за рівень науково-технічного розвит­ку відповідних галузей.

Місцеві органи державної виконавчої влади й органи місцево­го самоврядування відповідно до своєї компетенції забезпечу­ють виконання державних наукових і науково-дослідних про­грам; розробляють та організовують виконання регіональних (територіальних) програм.

Специфічне місце в системі органів, які функціонують у сфері науки, належить ВАК України, що є центральними ор­ганом виконавчої влади, статус якого прирівняний до держав­ного комітету України. ВАК України реалізує державну полі-

тику в галузі атестації наукових і науково-технічних кадрів вищої кваліфікації, присудження наукових ступенів і присвоє­ння вченого звання старшого наукового співробітника, конт­ролює діяльність спеціалізованих вчених рад та якість атестації наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації.

ВАК України створює спеціалізовані ради по захисту ди­сертацій, затверджує їх персональний склад і перелік спеціаль­ностей, за якими цим радам надається право проведення захис­ту дисертацій, провадить їх періодичну атестацію; розробляє й затверджує вимоги до дисертацій і осіб, які претендують на здобуття наукового ступеня та вченого звання старшого нау­кового співробітника; затверджує рішення спеціалізованих вчених рад про присудження наукового ступеня доктора наук; приймає рішення про видачу диплома кандидата наук на ос­нові рішення спеціалізованої вченої ради про присудження вченого ступеня; приймає рішення про видачу атестата стар­шого наукового співробітника на основі рішення вченої ради про присвоєння вченого звання наукового співробітника.

ВАК України уповноважений скасовувати рішення спеціа­лізованих рад і вчених рад про присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання; позбавляти їх права прийому до захисту дисертації; позбавляти наукових і науково-педагогіч­них співробітників наукових ступенів і вченого звання стар­шого наукового співробітника. З питань атестації наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації ВАК України видає інформаційний бюлетень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 р. затверджено Порядок присудження наукових ступенів і при­своєння вчених звань1.

Для координації роботи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади під час формування та реалізації дер­жавної політики утворено Комісію Кабінету Міністрів України з питань науково-технічного розвитку, яка діє відповідно до Положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 26 січня 1998 р.2. На Комісію покладено обов'язок контролювати й координувати діяльність міністерств, інших центральних органів

1              Див.: Офіційний вісник України. — 1997. — № 27. — Ст. 106.

2              Див.: Офіційний вісник України. — 1998. — № 4. — Ст. 140.

424

ГЛАВА 35

УПРАВЛІННЯ НАУКОЮ

425

виконавчої влади, спрямовану на реалізацію державної науко­во-технічної політики; розглядати пропозиції щодо створення високотехнологічних виробництв; здійснювати підтримку вітчизняного науково-технічного потенціалу; розглядати про­позиції щодо удосконалення законодавства, яке регулює відно­сини в науково-технічній сфері, та пропозиції щодо фінансуван­ня цільових проектів, загальнодержавних науково-технічних програм за рахунок коштів Державного бюджету України.