§ 4. Управління освітніми закладами

Безпосереднє управління дитячим дошкільним закладом (ди­тячими яслами, дитячими садками), школами, позашкільними закладами освіти здійснює директор (завідувач), якого призна­чає вищий орган управління освіти чи орган місцевого самовря­дування. Так, директора середньої загальноосвітньої школи при­значає на посаду та звільняє з посади відповідно до ст. 20 Зако­ну України «Про освіту» відділ освіти відповідного виконавчого органу місцевого самоврядування або місцевої державної адмі­ністрації. Відповідна освіта, стаж роботи та наявність організа­торських здібностей — основні умови призначення керівника будь-якого освітнього закладу на посаду. Керівник несе персо­нальну відповідальність перед державою за організацію та якість навчально-виховної роботи з учнями й вихованцями, зміцнен­ня їх здоров'я та фізичний розвиток, а також за фінансово-гос­подарський стан закладу. В своїй діяльності він спирається як на трудовий колектив, так і на громадські організації, метою яких є надання різноманітної допомоги освітньо-виховним закладам.

Повноваження директора (завідувача) регламентовано поло­женнями та статутами про освітньо-виховні заклади.

Для забезпечення колегіального розгляду основних питань виховної та методичної роботи в закладі освіти діє педагогічна рада, яка складається з учителів та представників громадсь­кості. При школах і дошкільних дитячих закладах можуть ство-?>ювати батьківські комітети з числа батьків учнів і вихованців, х покликано надавати допомогу освітньо-виховному закладу, а також сім'ям у вихованні дітей.

Управління професійно-технічним закладом освіти, який забезпечує первинну професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації робітників, відповідно до Закону Ук­раїни від 10 лютого 1998 р. «Про професійно-технічну освіту»1 здійснює директор, якого призначає спеціально уповноваже­ний центральний орган виконавчої влади в сфері професійно-технічної освіти, міністерства та інші центральні органи вико­навчої влади, яким підпорядковано професійно-технічні на­вчальні заклади державної форми власності. Керівника професійно-технічного навчального закладу іншої форми влас­ності призначає засновник.

Директор державного професійно-технічного навчального закладу, діючи в межах положення або статуту про професійно-навчальний заклад, організовує навчально-виробничий, на­вчально-виховний процес. Органи управління професійно-тех­нічною освітою можуть делегувати директору державного про­фесійно-технічного навчального закладу інші повноваження.

Порядок управління професійно-технічним навчальним закладом іншої форми власності визначає засновник.

Вищим колегіальним органом громадського самоврядуван­ня професійно-технічного навчального закладу є загальні збо­ри (конференція) колективу навчального закладу, які розв'язу­ють у межах своїх повноважень питання навчально-виробни­чої, навчально-виховної, навчально-методичної, економічної і фінансово-господарської діяльності навчального закладу, да­ють висновки та рекомендації щодо кандидатур на посаду ди­ректора професійно-технічного навчального закладу. Рішен­ня загальних зборів (конференції) колективу навчального зак­ладу мають дорадчий характер.

1 Затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 5 квітня 1994 р. № 228 // ЗПУ України. - 1994. - № 8. - Ст. 196.

1 Див.: Відомості Верховної Ради України. — 1998. — № 32. — Ст. 215.

27 — 5-1757

418

ГЛАВА 34

УПРАВЛІННЯ ОСВІТОЮ

419

Управління вищим навчальним закладом (технікумом, учи­лищем — перший рівень акредитації; коледжем — другий рівень; інститутом, консерваторією, академією, університетом — третій і четвертий рівні) здійснює його керівник (президент, ректор, директор тощо). Відповідно до Закону України «Про вищу осв­іту» від 17 січня 2002 р.1, Положення про державний вищий на­вчальний заклад2 та статуту вищого закладу освіти керівник виконує такі виключні функції: самостійно в межах чинного за­конодавства вирішує питання діяльності закладу; в межах своїх повноважень видає накази й розпорядження, обов'язкові для виконання всіма підрозділами закладу (факультетами, кафед­рами, філіями, відділеннями, навчально-консультативними, нау­ково-дослідними підрозділами, конструкторсько-технологічни­ми бюро та ін.); представляє вищий навчальний заклад освіти в державних та інших органах, відповідає за результати діяльності закладу перед органом управління, в підпорядкуванні якого він перебуває; є розпорядником майна та коштів закладу; приймає на роботу й звільняє з роботи працівників закладу; визначає фун­кціональні обов'язки працівників закладу тощо.

Дорадчим органом управління вищого навчального закла­ду є вчена рада, на яку покладено обов'язки щодо координації та контролю за науковою, навчальною, методичною й вихов­ною роботою в закладі. Вона діє на підставі Положення про державний вищий заклад освіти, статуту відповідного вищого закладу та Положення про вчену раду вищого закладу освіти.

Вищим колегіальним органом самоврядування закладу ос­віти є загальні збори або виборний орган (конференція трудо­вого колективу). Його повноваження та механізм створення визначають статутом вищого навчального закладу.

Крім вищого колегіального органу самоврядування, в зак­ладі на підставі статуту можуть створювати інші органи само­врядування (в тому числі на рівні окремих структурних підрозділів). Особи, які навчаються у вищих навчальних зак­ладах, можуть створювати власні органи самоврядування для розв'язання питань, що не належать за статутом до компетенції керівництва та статутних органів самоврядування.

1              Див.: Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 20. - Ст. 134.

2              Затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 1996 р.

№ 1074 // ЗПУ України. - 1996. - № 17. - Ст. 483. (Див. також зміни, внесені

постановою Кабінету Міністрів України від 13 серпня 1999 р. N° 1487).