§ 4. Правове становище установ охорони здоров'я населення

Безпосередню охорону здоров'я населення забезпечують санітарно-профілактичні, лікувально-профілактичні, фізкуль­турно-профілактичні, санаторно-курортні, аптечні, науково-медичні та інші заклади охорони здоров'я.

До закладів охорони здоров'я належать лікарні, поліклініки, спеціалізовані диспансери, пологові будинки, санітарно-епіде­міологічні центри, станції швидкої медичної допомоги, меди-ко-санітарні частини установ і закладів тощо.

Базовою ланкою практичної медицини є лікарні. За галузе­вою належністю можна виділити відомчі лікарні та лікарні, що входять до системи МОЗ України; за територіальною озна­кою — районі, міжрайонні, міські, обласні лікарні.

Особливу групу становлять лікарні відомчого типу (МВС України, Служби безпеки України та ін.).

Заклади охорони здоров'я створюють підприємства, уста­нови й організації, засновані на різних формах власності, а та­кож приватні особи за наявності необхідної матеріально-тех­нічної бази й кваліфікованих спеціалістів. Законодавство Ук­раїни визначає порядок і умови створення закладів охорони здоров'я, державної реєстрації та акредитації цих закладів, а також порядок ліцензування медичної і фармацевтичної прак­тики.

Заклади охорони здоров'я здійснюють свою діяльність на підставі статуту, затвердженого власником або уповноваженим ним органом.

Державні органи призначають на посаду та звільняють з посади керівників закладів державної системи охорони здоро­в'я. Проте, незалежно від юридичного статусу установи охоро­ни здоров'я, керівництво ним може здійснювати тільки особа, яка відповідає встановленим державою єдиним кваліфікацій­ним вимогам.

Держава підтримує та заохочує індивідуальну підприєм­ницьку діяльність у галузі охорони здоров'я, яка може реалі­зовуватися тільки за наявності спеціального дозволу (ліцензії) на здійснення такої діяльності.