ПРОГРАМИ ЛЕКЦІЙ

ПРОГРАМА ЛЕКЦІЙ З ПРЕДМЕТА ІСТОРІЇ ФІЛОСОФІЇ ПРАВА,

читаних ординарним професором Імператорського

Московського університету П.Д. Юркевичем

у 1869-1870 академроці

1. Вступ. Значення філософи права у юридичній освіті. Необхідність об'єднання повідомлень і висновків, які подають емпіричні науки. Види єдности в науці права: єдність емпірична і внутрішня, що випливає з: а) національного; б) історичного; в) раціонального духу даного кодексу. Завдання філософії позитивного права. Рівномірне історичне й раціональне вивчення права. Поділ юридичних наук на: історичні та раціональні; їх методи, наслідки переваги того або іншого методу. Поділ теоретичних наук на ті, що роз'яснюють, і на ті, що оцінюють. Необхідність правильного їх поєднання для всебічного огляду філософських систем, що пояснюється поступовим переходом в освіті від наук, що пояснюють, до наук, що оцінюють.

2. Позиція філософи права у загальній філософській системі. Ідея філософії. Спонукання до філософського дослідження понять. Відмінність філософії від позитивних наук з предмета, що вивчається. Визначення філософії, загальне і часткове її завдання. Критика реалістичного погляду на наше розуміння речей. Риси, що характеризують дане як явище, на відміну від суті. Поділ філософських наук на: логіку, метафізику та етику. Принципи, що виправдовують ґрунтовність цього поділу.

3. Перехід до моральної філософи. Ідея етики. Предмет цієї науки. Необхідність визнання норм для визначення наших вчинків. Двозначні норми, що даються психологічним аналізом: а) їх суб'єктивні види: корисне і приємне, відносне значення цих норм; б) норми об'єктивні як такі, що характеризують // моральну суть людини. Виведення об'єктивних моральних норм. Об'єктивні якості людини, які властиві її природі; вільне самовизначення, думка Ад. Сміта. Методи, з якими етика приступає до розкриття об'єктивних моральних норм.

4. Перехід до філософського права. Ідея права. Ідеї, що вичерпують моральні ставлення особи до її близьких (афоризм стародавности). "Honestum"1 Ціцерона як основна ідея етики.

Зв'язок науки права з етикою. Довільна і помилкова по-

ІСТОРІЯ ФІЛОСОФІЇ ПРАВА. ПРОГРАМИ ЛЕКЦІЙ______15

будова науки про право Гербартом. Місце ідеї права у колі інших моральних ідей. Школи з протилежними поглядами на ідею права. Методи, якими керується наука про право при вивченні свого предмета. Вивчення морально вільної особистости людини з боку: а) її свідомости; б) відповіднос-ти; в) форм, у яких виявляється неправда; г) форм, у яких виявляється захист права в інститутах держави і церкви.

5. Історія філософських учень -про право і державу. Початок історичного розвитку науки про право. Особливості, що характеризують можливість наукового розвитку принципів права у східних народів. Закони, що обумовлюють відмінність народів Сходу від народу грецького в розумінні ідеї права: 1) Історичні. Дохристиянський світ у його історичному поділові: іудейство і язичество; їх характерні риси, що визначалися у богознанні та індивідуальних місіях. Язичество у подвійному світогляді: об'єктивному і суб'єктивному; значення цих напрямків у історії культури. 2) Психологічні, що визначають потрійного роду сфери духовного життя людини: а) принцип мінливости чуттєвих вражень; представники духовної сфери життя, що визначається цим принципом; їхня психологічна конструкція: відсутність незмінних правил і міцних форм спільного життя; б) принцип сталости звички; представники духовної сфери життя, що визначається цим принципом; їхня психологічна конструкція, що виражається в пасивності, утилітаризмі й квієтизмі; в) принцип самостійности розуму; греки як представники духовного життя, що визначається цим принципом, їхня психологічна конструкція, виявляється в розумінні необхідносте реформ, що стали початком розвитку культури.

6. Фізичні умови природи, що поставили у сприятливі умови елінський народ для успішного виконання його історичної місії. Характерна риса світогляду греків, що виникла під впливом чітких протилежностей фізичних умов їх країни. Доброзичливе ставлення до природи, виявлене в народних переконаннях взагалі й, зокрема, у міті про поділ богами космосу. Історичне покликання грецького народу, що виявилося: а) в його мітології взагалі й, // зокрема, у міті про походження людини; б) у розумінні, якого він надав слову "аѵтрОЗяо^"1. Погляд греків на право і державу, на відміну від погляду східних народів. Ідея античної держави, на відміну від держави середньовічної й нової.

7. Значення ідеї права і справедливости у системі ідей елінського світогляду. Поняття про "to 5iKoaov"2/"aequitas"3 як

'давньогр. людина. гдавньогр. справедливість. Здавньогр. рівність.

2*0-68

16

ПАМФІЛ ЮРКЕВИЧ

основну ідею в житті й у науці про право. Ототожнення "ius" із 'TiJi4"1, наслідки цього ототожнення: а) однобічний погляд на значення особи і особистссти; б) відсутність розвитку громадянського і облігаційного права; в) людяність, що визнається за державою; г) погляд на державу як на міську форму життя ("ж>Аг<;")2; д) розуміння права в характері аналітичному. Ідея ("ТІОЛ.!.!;"), реалізована іонійським і дорійським племенами у двох протилежних напрямках, що виявилися:

а) стосовно національного гаразду до загальнолюдського;

б) стосовно індивідуальних інтересів до політичних.

8. Щаблі, які пройшла ідея права у своєму науковому опрацюванні до Сократа. Вчення Анаксимандра і Гераклі-та. Загальнофілософське споглядання перших грецьких мислителів: вчення Анаксимандра про зникнення речей у їх загальній субстанції, вчення Геракліта про вічний потік речей. Визначення справедливости Гераклітом. Його погляд на закони держави. Вчення Штагора і пітагорійців. Значення пітагорійського інституту в історії грецької культури, його характеристика і мета. Пітагорійський принцип, який виявився у метафізичному вченні про світ і в моральному про людину. Основи суспільного життя за Пітагором: дружба і справедливість, визначення ним цих двох категорій філософії права. Погляд на особистість людини.

9. Софістичне вчення. Закон, що керує виникненням і розвитком моральних наук. Історичний хід елінського світогляду, що привів до заперечення об'єктивних основ життя і науки. Розклад цих основ, зроблений софістикою у власному значенні, що існувала до Сократа. Історичні причини, які сприяли розвиткові софістичних тенденцій в елінсь-кому суспільстві. Метафізичне вчення Протагора про змінність речей стосовно стану думаючого суб'єкта. Норми думок, що їх визнавав Протагор, характерна особливість цього визнання. Наслідки метафізичного вчення: виведення права з суб'єктивних потреб людини і держави як закладу за угодою. Погляд на закони держави. Ставлення держави до окремих осіб згідно із вченням Протагора і Гіпія. Суть софістики, // що пояснює неможливість розвитку нею узгодженої теорії державного життя.

10. Евдемоністичне вчення. Принцип евдемонізму. Погляд Арістіпа і кіренаїків, Антистена, Діогена та Епікура на суть задоволення. Евдемонізм Епікура. Погляд на справедливість і державу. Санкція угоди. Закони держави. Ставлення держави до окремих осіб. Науковий скептицизм нової академії.

^авнъогр. повага, честь. 2давнъогр. місто, держава.

ІСТОРІЯ ФІЛОСОФІЇ ПРАВА. ПРОГРАМИ ЛЕКЦІЙ_______17

Карнеад як представник наукового скептицизму. Його думка про суть справедливости.

11. Історичне значення скептицизму Карнеада. Античний погляд на моральну особистість людини, проти якої був скерований скептицизм Карнеада ("De Rep. civ.")1. Слова Лак-танція. Зміст скептичної промови Карнеада: релігійний стан стародавнього світу (різниця культів, що привела до різноманітних думок про суть справедливости), справедливість стосовно розважливости. Звернення уваги Карнеада на справедливість у метафізичному значенні. Сплутування об'єктивних властивостей ідеї права з властивостями суб'єкта. Хибність погляду Карнеада, що існування держави неможливе без [налагодження] прав іншої.

12. Сократична філософія, її історичне значення. Реакція на вчення софістів у вченні Сократа про моральну суть людини, справедливість, державу і позитивні закони. Погляд на вибір державця ("ius sapientioris")2. Характерна особливість вчення Сократа про доброчесність. Загальний погляд на вчення Сократа.

13. Вчення Платона про право г державу. Позиція платонізму серед інших філософських систем. Його історичне значення. Систематизований виклад вчення Платона: 1) Поділ Платонової системи; 2) Вчення про ідеї: а) ідеї в суб'єктивному; б) в об'єктивному; в) в моральному відношенні.

14. Органічний погляд Платона на право г державу. Право об'єктивне, на відміну від права позитивного. Аналогія між державою і людиною у психологічному відношенні. Вчення про людські чесноти або довершеності. Справедливість і любов як основи суспільного життя. Характерні особливості вчення Платона. Вчення про мету держави. Визначення об'єктивної ідеї гаразду.

15. Діалоги Платона. Характерні особливості вчення про справедливість, що є у п'яти діалогах. Діалог "Крітон". Загальна думка, зміст і наукове значення цього діалогу. Діалог // "Горгій". Загальна думка. Критика софістичного вчення про право сильного. Думка міту, що його розповів Сократ у діалозі

16. Діалог "Політик". Загальна думка. Виклад діалогу: вчення про природний стан людини; завдання людського пастиря; принцип єдинодержавности і необмеженої влади. Вчення про царське мистецтво. Законодавче мистецтво. Абсолютне право верховної влади реформувати державу. Оцінка різних форм урядування.

17. Діалог "Республіка". Загальна думка. Принцип діалогу: 1) Вчення про походження держави. Визначення індиві-

1лат. Про дер[жаву...]. глат. право мудрішого.

18

ПАМФІЛ ЮРКЕВИЧ

дуальности за Платоном. 2) Державні верстви. Психологічна і метафізична основа поділу верств. Засоби для здійснення ідеї держави з внутрішнього боку: а) загальне виховання, мета виховання, його основа і ступені, музично-гімнастична освіта, математична і філософська [освіта]; б) спеціальне виховання державців і воїнів.

18. Зовнішні засоби, які визнавав Платон для здійснення ідеї держави. Суть державних закладів, що стосуються: а) народження громадян; б) виховання дітей. Заперечення права сімейного життя і приватної власности. Права жінки. Кількість громадян ідеальної держави. Постанови міжнародного права. Пояснення різноманітности існуючих політичних закладів. Пояснення суперечно сти висновків стосовно оцінки різних форм урядування, про що сказав Платон у "Політикові" й "Республіці".

19. Історичне і наукове значення вчення про державу, викладеного Платоном у "Республіці". Пояснення химер і суперечностей у вченні про державу. Суть елінського погляду на життя всупереч [поглядові] римському. Думка про верховну владу як про звільнену від індивідуальних зацікавлень. Необхідність трьох елементів для утворення держави. Помилки Платона стосовно: а) засобів, за допомогою яких повинне здійснюватися звільнення влади; б) прав влади; в) форми, у якій повинна бути реалізована ідея держави. Характер Платонового комунізму. Фальшива оцінка насолоди чуттєвим щастям. "Республіка" як правдивий опис грецького життя, піднесеного на рівень ідеї. Суперечності в ідеї й формі Платонової держави. Особистість людини згідно з античним поглядом. Принципи Платона, які мають на сьогодні значення аксіом і постулатів.

20. Діалог "Закони". Відношення цього діалогу до попереднього. Відступ від ідеалу: писані закони як метод упровадження // правди на землі. Поєднання моральних засад із політичними. Суттєва відмінність принципів, що наведені в цьому діалозі й попередньому (ідея точної відмінности та ідея рівности). Виклад діалогу: умови правильного суспільного порядку колонії, що виявляються в суті духу законів. Сила закону. Порівняння законодавства як продукту народного життя з законодавством абстрактним. Державна форма життя на відміну від суспільної. Умови, що сприяють упровадженню нових законів в організації держави: а) властивості території; б) кількість населення і приватна власність; в) прийом іноземців; г) становище рабів; д) сімейний інститут; е) спільні столи; є) виховання дітей. Вчення про змішану форму урядування. Основи теорії карного права.

21. Арістотелеве вчення про право г державу. Ставлення

ІСТОРІЯ ФІЛОСОФІЇ ПРАВА. ПРОГРАМИ ЛЕКЦІЙ______19

Арістотеля до Платона. Загальний характер Арістотелевої філософії: 1) Метод наукового дослідження. 2) Метафізичний принцип (іманентність ідей). Тези. 3) Моральний принцип. Вчення про моральну суть людини. Мета життя. Чесноти; види їх; чесноти іфічні й діаноетичні.

22. Загальне вчення Арістотеля про державу. Сутність і мета держави. Відмінність Арістотеля від Платона: а) у розумінні гаразду, що його повинна реалізувати держава; б) у судженні про індивідуальність; в) у судженні про державну єдність.

23. Критика комуністичного вчення Платона: доводи неможливости державної єдности згідно з Платоновим вченням. Вчення про володіння і власність. Види володіння. Спростування принципу рівного наділу.

24. Позитивне вчення Арістотеля про право і державу. Основи державного життя. Аналіз ідеї справедливости. Види справедливости. Справедливість, що визначається ідеєю законности. Аналіз двох визначень: а) справедливість є законність; б) справедливість є доброчесність. Визначення об'єктивної справедливости як віддачі "suum cuique"1. Вчення про закони писані й природні. Справедливість, що визначається ідеєю гідности ("iustitia distributiva")2. Принцип геометричної пропорційности. Застосування цього принципу до пояснення різних форм державного життя. Справедливість, що визначається ідеєю рівнос-ти ("iustitia commutativa")3. Арифметична пропорція, за якою вона діє. Справедливість, що визначається ідеєю правди. //

25. Аналіз ідеї любови (дружби). Визначення дружби. Необхідність присутности в ідеї дружби ідеї доброчесносте. Два види дружби між рівними і нерівними. Види дружби у державі Висновок новітніх вчених із вчення Арістотеля про дружбу і справедливість як про сили, що об'єднують людей у суспільство.

26. Аналіз ідеї осудности. Критика вчення детерміністів. Суть осудности за Арістотелем. Види вчинків: а) вчинки невільні; б) змішані, які відбуваються внаслідок насильства і внаслідок незнання. Незнання зовнішнє ("ignorantia facti")* і внутрішнє ("ignorantia iuris")5; в) вчинки вільні. Моменти, що є складовими вільного вчинку: а) мимовільність; б) навмисність; в) мета. Принципи карного права. Покарання і його мета. Подібність і відмінність Арістотеля від Платона в цьому відношенні.

27. Вчення про державу. Спілки, які передували державі. 1) Сім'я. Предмет економіки: а) спілка чоловіка і дружини;

1лат. кожному своє.

2лат. справедливість розподільча.

Злат. справедливість зрівнювальна.

4лат. незнання факту.

5латп. незнання права.

20

ПАМФІЛ ЮРКЕВИЧ

б) спілка господаря і раба, моральність ставлення господаря до раба; в) спілка голови і членів сім'ї. 2) Громада. Держава, її виникнення і мета.

28. Вчення Аргстотеля про суть держави як розумної спілки, на відміну від натуральної й випадкової спілок, з боку: а) моральних сил, необхідних для утворення держави; держава як організація сил, заснована на справедливості; дослідження джерел верховної влади у державі. Поняття про громадянина; б) суттєвих функцій держави; в) верств. Форми державного ладу: нормальні й ненормальні.

29. Вчення Аргстотеля про суб'єкт верховної влади у державі. Три принципи подає Арістотель для відповіді на питання: кому мусить належати влада у державі? Опис ідеальної держави. Сприятливі умови для уладування кращої держави стосовно: а) землі й людей, які на ній живуть; б) громадян і їх якости; в) організації держави; г) виховання громадян.

30. Загальний погляд на вчення Арістотеля. Капітальний пункт його філософії. Розв'язання питання про вищу мету людини двома наступними школами. Етична філософія. Визначення доброчесности. Характер світогляду стоїків, що пояснює незрозумілість цього визначення. Розв'язання цієї незрозумілости пізнішими стоїками. Погляд на моральну особистість людини. Космополітичне вчення про державу. Поняття обов'язку і закону як першої юридичної категорії. //

31. Право у римлян. Загальна характеристика римського права. Погляд Геґеля на суть римського права. Відмінність римського духу від грецького, що мало наслідок в утворенні права і держави. Чотири терміни, які позначають абстрактний характер римського права і держави.

32. Загальний філософська-історичний огляд римського права. Практичний напрямок римлян, який позначився в житті (на звичаях, що склалися під впливом права) і в науці. Загальний принцип, що пояснює народну історію римлян ("ius aequum")1. Визначення "aequitas"2 Ціцероном. "Aequitas" як ідея публічного і приватного права. Визначення "aequitas" на противагу "ius strictum" ("rigor iuris")3. Ідея про природне право. Пояснення універсального характеру римського права.

33. Характер дгяльности римських юристів. Механічний погляд римлян на право на противагу органічному поглядові греків (характер досконалости римського права).

'лат. рівне право. 2лат. рівність. Злат. суворе право.

ІСТОРІЯ ФІЛОСОФІЇ ПРАВА. ПРОГРАМИ ЛЕКЦІЙ______21_

Зауваження про "corpus iuris"1. Присутність філософського елементу в "corpus iuris", який позначився: а) у визначенні загальної ідеї права; б) у класифікації й організації права;

в) у думках римських юристів про вище джерело права;

г) у вченні про санкцію права; д) у визначенні загального змісту права; е) у визначенні суб'єкта права.

'лат. збірник законів.

22

ПАМФІЛ ЮРКЕВИЧ

ПРОГРАМА ІСТОРІЇ ФІЛОСОФІЇ ПРАВА

1872 p.

1. Загальна поширена думка про неспівмірністъ між наукою г філософією. Пояснення існування її з моральних причин та наукових засад. Доказ необґрунтованости думки про цю неспівмірність із визначення поняття філософії. Характер університетської освіти і необхідність для неї науки філософії.

2. Логічна позиція філософії права серед юридичних наук. Завдання знання і умови його виконання. Труднощі виконання завдання знання для юриста. Юридична освіта і дві умови, від яких залежить її досконалість: 1) відносна кількість відомостей і 2) законів їх об'єднання. Види цього об'єднання: а) єдність, що дається і кодексом, і його значенням; б) емпірична і в) внутрішня єдність. Три принципи внутрішньої єдности: 1) національний дух; 2) історичний та 3) раціональний елементи. Ідея філософії позитивного права.

3. Завдання філософії права. Причина непорозуміння щодо суті природного права. Чотири види відношень, у яких людина уявляє себе під обов'язковими законами: 1) ставлення до Бога; 2) до себе самої; 3) до природи; 4) до собі подібних.

4. Різниця історичного та філософського методів і необхідність їх поєднання. Наслідки, переваги того й іншого методу. Поділ теоретичних наук: а) на ті, що роз'яснюють; б) на ті, що оцінюють. Визначення ідеї й значення наук, що оцінюють. Визначення Мілем ідеї наук, що оцінюють, і необґрунтованість цього визначення. Поділ наук, що роз'яснюють.

5. Позиція філософії права у загальній філософській системі. Спонука до філософського дослідження понять: а) потреба моральної волі; б) характер позитивних наук. Потрійне визначення філософії. Три риси, що характеризують дане як явище, а звідси і три завдання філософії. Визначення Платона, Канта, Гербарта. Поділ філософських наук на логіку, етику і метафізику.

6. Перехід до моральної філософії. Визначення завдань етики із припущень, на які // спираються окремі науки: а) поділ думок на істинні й хибні; б) різниця між добрими і лихими вчинками. Два види норм, що їх виявляє психологічний аналіз: а) норми суб'єктивні, їх види: приємне і корисне; б) норми об'єктивні як характерна суть людини, обов'язок, доброчесність і гаразд. Перехід до філософії права. Афоризми давніх: значення - a) "neminem

ІСТОРІЯ ФІЛОСОФІЇ ПРАВА. ПРОГРАМИ ЛЕКЦІЙ______23

laede"1; б) "suum cuique tribue"2; в) "imo omnes quantum potes iuva"3. Ідея права. Суперечність поглядів на право.

7. Короткий огляд предметів, які викладаються в науці про право. Перший вид ідей, що випливають: а) із самозбереження: вторгнення одного у сферу іншого, наслідок цього; види неправди; б) із власности: походження власно-сти - "ius primi occupantis"4 і "ius formationis"5; в) з ідеї угоди: припущення, що полягає в ідеї угоди; насильство й хитрість; форми останньої. Другий вид ідей: порушення права; його захист і його форми. Практичне завдання держави. Різниця між приватним і публічним правом. Ідея всесвітнього права.

8. Юридична антропологія і початок вчення про природне право у Гуґо Ґроція. Зв'язок патології з антропологією і їх відмінність. Завдання юридичної антропології. Три форми загальнолюдської свідомости про природне право. Зміст "Prolegomena"6 Гуґо Ґроція. Характер "ius naturale"7 і три його види. Поділ позитивного права Гуґо Ґроція. Хибність розуміння права як вчення Гуґо Ґроція.

9. Значення науки про природне право для політичного діяча і для юриста. Види політичного мистецтва і шлях до його набуття. Причини необхідности природного права для юриста. Методи вивчення природного права. Значення питання методу у формальному розумінні. Історичний метод. Істини умовні й безперечні. Безперечності: емпірична, математична, логічна, естетична й моральна. Метод метафізичний і три його напрямки.

10. Вчення про право Канта і Гербарта. Ідея обов'язку і її значення у Канта. П'ять елементарних ідей Гербарта: а) ідея моральної волі; б) ідея досконалости; в) ідея доброзичливости; г) ідея віддяки; д) ідея права, їх естетичний характер. Причини, чому такий погляд не визначає суті добра. Необхідність методу вивчення людської натури. Поділ послідовників цього методу на два види. Поділ антропології. Забобони, які заважають поясненню загальної ідеї права. Значення загальнопридатних основ у цьому питанні. Розвиток ідеї права за трьома категоріями: а) за метафізичною суттю; б) за моральною суттю; в) за суттю сили, яка діє в людстві.

Ілат. нікому не зашкодь.

глат. віддай кожному своє.

Злат. допомагай навіть усім, скільки зможеш.

4лат. право першого заволодіння.

5лат. право набутку (набування).

6давнъогр. передмова, вступ.

7лат. природне право.

24

ПАМФІЛ ЮРКЕВИЧ

11. Право та ідея взаємодії. Ознаки цієї ідеї та їх засго-сованість до права. Різниця // між формами взаємодії матеріальних речей і розумних істот. Автономія Канта. Мета розуму. Визначення доброї волі. Необхідність суто формального закону і практичної філософії, її завдання. Виникнення моральних принципів. Форма їх вияву - заповідь.

12. Ідея імперативів, їх поділ на гіпотетичні й категоричні. Форми вираження тих та інших. Зміст категоричного імперативу. Автономічність волі Внутрішня вартісність моральної особи. Ознаки доброї волі. Теорія моральних спонук. Мотив волі. He-позбутність учення про автономію із царини права і моралі.

13. Право у вузькому розумінні. Межа, що відокремлює правове життя людини від морального життя. Рухомість цієї межі. Необґрунтованість відношення права до "forum extemum"1 і моралі до "forum internum"2. Поділ Канта і значення цього поділу в науці. Неясність вчення Канта про автономію.

14. Право як моральна ідея. Від різних поглядів на право залежить умовна і безперечна повага права на життя новонароджених: погляд греків, римлян, євреїв, християнства. Теорія Мальтуса. Питання про остаточні речі й про тимчасові умови розвитку людини. Неправдивість закону стосовно збільшення населення: а) фактична; б) у принципі. Думка Po-шера. Декілька зауважень про моральний і соціальний закон. Необхідність єдиного шлюбу. Ідея родинности та її значення.

15. Індивідуальні умови, за яких людина є явище для інших. Ознаки: а) тілесні; б) психологічні; в) соціальні. Ступінь, на якому людина є особа, що володіє вільністю волі. Поняття бажання й волі Основний закон розвитку духу — енергія й пояснення її за законом порівняння дії й протидії. Три форми бажання: а) прагнення; б) хотіння; в) бажання. Двоїсте значення питання прагнення в юридичній антропології. Характер хотіння. Задум як перехідна мить від хотіння до волі Системи попередження й припинення,

16. Воля у точному розумінні. Моменти, що входять у розуміння вольної волі: 1) Влада над собою. Завдання політика і юриста; 2) Мотиви. Три кола мотивів: а) родові; б) індивідуальні; в) вищі Відношення мотивів до практичного переконання 3) Вибір. Умовність вибору і визначення, звідси поняття воля бажання. 4) Практичні основи або моральні переконання. Судження про гідність учинку за його метою і про бажання незалежно від нього. 5) Характер. Значення характеру в політичних і правових стосунках суб'єкта.

17. Воля бажання: а) воля як гаразд і два її напрямки; б) моральна воля і три її форми. Афекти і звички як пере-

1лат. суд зовнішній. 2лат. суд внутрішній.

ІСТОРІЯ ФІЛОСОФІЇ ПРАВА. ПРОГРАМИ ЛЕКЦІЙ______25

шкода прагненню до ідеалу моральної волі; в) розумова воля, // метафізична воля. Різниця понять "вільність волі", "воля вчинків". Логічні, метафізичні, звичаєві й практичні основи. Примат, метафізичне поняття про волю.

18. Різні види того, що вибирається, і чому надається перевага. Принципи гаразду чуттєвої істоти й розумної істоти. Завдання антропології - визначити перевагу одного з них. Основи, за якими евдемонізм не може бути визнаний за об'єктивний гаразд. Звідси виведення морального характеру права. Право і примус. Віднесення Пуфендорфом, Кантом і Фіхте права до "forum humanum externum"1. Доказ надежности ідеї права до "forum divinum"2. Деякі основи виокремлення права з моральної царини. Розгляд цих основ. Загальний висновок.

19. Право і користь. Думка про право Русо і Бентама. Ототожнення середнього інтересу з правом. Спростування цього припущення з погляду: а) психологічного; б) морального; в) метафізичного. Ідея особистого інтересу і ставлення його до природного права та до ідеї відплати. Освітня сила права. Право і воля. Залежність міри волі від метафізичної суті предметів права. Визначення волі у Русо. Зіставлення здатно-сти людини до права із суттю самого права. Відношення волі до автономії. Наслідки погляду Русо на вільність волі. Погляд Геґеля й відмінність його від погляду Русо.

20. Ідея права та ідея відання. Труднощі визначення поняття справедливости для відновлення ідеї права. Думка Сен-Сімона і її однобічність. Ідея рівности права, її значення Ідея поблажливости і помилування. Принцип ставлення за провину. Право і неправда. Три сили для захисту права. Примушення і його форми. Ідея одвічної справедливости. Влада як щось чуже правді Підстави для цього погляду. Суб'єктивізм нового часу, що заважає зрозуміти ідею одвічної справедливости. Спроби стародавніх і новітніх філософів запровадити ідею справедливости у карному праві. Сторони життя людини, що не підлягають ставленню за вину.

21. Право як сила, що діє у людстві. Необхідність для реалізації ідеї права допомоги: а) співчуття; б) поваги; в) релігійного і людського страху; г) індивідуальних і соціальних нахилів. Двоє царських почуттів: а) загальної правди; б) релігійности. Вік як сила, що діє на реалізацію ідеї права. Періоди віку з боку психічного. Шлюб і його значення для родини. Значення родинного й державного виховання.

22. Темпераменти. Основа для поділу їх на: а) сангвінічний; б) флегматичний; в) холеричний; г) меланхолічний. Характеристика кожного з них. Значення питання про темпе-

Ілат.  суд людський, зовнішній. 2лат. суд божественний.

26

ПАМФІЛ ЮРКЕВИЧ

раменти у Платона та єзуїтів. Різниця статей - фізіологічна і психічна. Наслідки цієї різниці. Неможливість організувати сім'ю на шлюбі громадянському. Проституція і // причини швидкого поширення її.

23. Різниця рас. Вплив на розвиток людини: а) природи; б) клімату; в) ґрунту; г) харчування. Думка Бокля про силу цих впливів; її неспроможність. Кількість рас і відмінні риси кожної з них. Особливості, що відрізняють людину від тварин.

24. Вчення позитивістів. Значення для них зовнішнього досвіду. Можливість примирення явищ та ідеї людства за трьома категоріями: а) єдности і різноманітности; б) часткового і загального; в) мінливого і незмінного. Гармонія принципів і фактів. Проґрес і його форми. Порушення стану людини. Відмінні ознаки цього стану, на які вказують етнографи: а) людоїдство; б) поводження з жінками; в) форми житла; г) ставлення батьків до дітей. Доказ неспромож-ности кожної з цих ознак і загальний висновок. Три форми побуту, в яких розвивалося людство: а) побут мисливця; б) побут пастуха; в) побут хлібороба.

ІСТОРІЯ ФІЛОСОФСЬКИХ УЧЕНЬ ПРО ПРАВО І ДЕРЖАВУ

25. Початок історичного розвитку науки про право. Погляд Канта на історію людства як на природний феномен. Критика цього погляду. Залежність індивідуального розвитку людини від законів природних, штучних та історичних. Три фази розвитку людини за поглядами Канта: 1) теологічна; 2) філософська; 3) позитивна; критика цього погляду. Три епохи у теологічній фазі, помічені Кантом, критика цього погляду та вказівка на потрійність ставлення людини до Бога, що позначилося в історії.

26. Погляд Геґеля на історію людства. Критика цього погляду. Погляд школи Краузе і Аренса. Обставини, спущені з уваги цією школою. Поділ дохристиянського світу. Бого-пізнання греків та іудеїв.

27. Психологічний закон, що обумовлює різні форми життя, і поділ стародавнього язичеського світу на східний і греко-римський: а) принцип мінливости чуттєвих вражень; б) принцип звички; в) принцип самостійно зайнятого дослідженням розуму, що керує життям греків. Фізичні умови, які впливали на розвиток греків і їхній світогляд: а) суть і дух грецької теології; б) доброзичливе ставлення до природи, що виявилося у мітології взагалі й, зокрема, у міті

ІСТОРІЯ ФІЛОСОФІЇ ПРАВА. ПРОГРАМИ ЛЕКЦІЙ______27

про поділ космосу богами.

28. Погляд греків на свій історичний розвиток та на історію розвитку окремої людини. Історія розвитку елінсь-кої держави. Зміна форм - монархічної, аристократичної, демократичної. Розуміння права і справедливости. Ідея He-мезіди. Поняття дружби, міри і пропорційности, // що їх дано в цій ідеї. Ідея справедливости. Ототожнення права і чести. Справедливість як прогресивна ідея і як право, обумовлене заслугою. Наслідки, які випливають із розуміння елінами справедливости як чести й пдности.

29. Погляди на державу: а) античний, суть його, відсутність розуміння значення людини як вільної особистости, заперечення приватного життя; б) середньовічний, ідея Блаженного Августина; погляд середньовічного суспільства на державу і особистість; в) ідея держави у новому світі Гуґо Ґроція. Формалізм права і його значення. Подвійність розвитку елінської держави за двома племенами, що позначилося: а) на відношенні ідеї національного гаразду до загальнолюдського; б) на відношенні приватних інтересів до державних.

30. Початок філософського вчення про право і державу до Сократа. Щаблі, якими пройшла ідея права у своєму розвиткові до Сократа: 1) вчення Анаксимандра і Геракліта, ідея справедливости як основа буття космосу, доцільність цього розуміння ідеї права. Вчення Анаксимандра про зникнення речей у їх загальній субстанції. Ідея права у Геракліта, принцип абсолютної мінливости речей. Космічний закон. Одвічна правда і значення цього закону за Гераклітом. Ставлення Геракліта до індивідуального розвитку, демократії й погляд на закони держави. Пітагор і пітагорійці, ідея права як основа буття космосу розумних істот. Характерна риса елінського життя, що відбилася у вченні Штагора і пітагорійців. Ставлення Штагора до сучасного елінського ладу, характеристика і мета його громади, його погляд на епоху. Доля ггітагорійсь-кого інституту. Пітагорійський принцип. Основа метафізичного вчення пітагорійців про світ. Визначення чеснот і того, що випливає з них: а) дружби; б) справедливости. Погляд на особистість людини.

31. Вчення софістів. Закон, що керує виникненням і розвитком моральних наук. Історичний хід елінського життя, що привів до заперечення об'єктивних норм життя і науки. Форми, які проходить софістика. Софістика до Сократа. Характер часу і стан суспільства, який пояснює виникнення софістики. Основа софістичного вчення, мінливість речей на відміну від учення Геракліта. Метафізичне вчення Протаго-

28

ПАМФІЛ ЮРКЕВИЧ

pa про мінливість речей і думок. Суб'єктивні підстави, що їх наводить Протагор на доказ своєї думки. Норми думок, що їх визнає Протагор, думки приємні й неприємні. Індиферентне ставлення софістів до релігії. Ідея Бога у Крітія. Наслідки метафізичного вчення софістів: виведення права з суб'єктивних потреб людини (приємне, корисне, право сили) і держави як закладу за угодою. Ставлення особи до держави за вченням Протагора і Гіпія. Критика вчення софістів: присутність темного почуття "ius privatum"1. Суперечності у поглядах Протагора і Гіпія. Суть софістики, що пояснює неможливість розвитку нею узгодженої теорії держави.

32. Евдемонізм епікурійців. Принцип епікурійців, задоволення і мета буття. // Чотири види чеснот за Епікуром. Погляд Епікура на походження держави. Санкція угоди. Відмінність Епікура від софістів. Виникнення головних пунктів учення епікурійців. Науковий скептицизм Карнеада. Пункти відліку філософії нової академії, принцип і характер розмов Карнеада. Порядок думок скептичної промови Карнеада: немає справедливости за природою; справедливість стосовно розсудливости і користи. Критика погляду Карнеада, історичне значення його скептицизму.

33. Сократична філософія. Всесвітньо-історичне значення Сократа. Принципи Сократової філософії, що виходять із негативного боку вчення софістів. Визначення заслуги Сократа Ціцероном. Розум і його принципи - основа людського життя. Значення цього принципу. Погляд Сократа на науку всупереч погляду софістів. Вчення про право як незалежне від людини (справедливе за природою). Погляд Сократа на людські закони у державі. Визначення справедливости, її сутність. "Ius sapientioris"2 як принцип держави і ставлення до цього принципу атенської практики. Аналіз вчення Сократа про справедливість як пізнання. Головні пункти вчення Сократа.

34. Платопівсъке вчення про право і державу. Вчення Платона проти софістичного скептицизму, який заперечував істину в наших судженнях. Ідея як розумна сутність речей або предмет правдивого пізнання розуму. Вчення Платона проти механічного вчення матеріалізму. Суть механічного споглядання, пасивність розуму. Розум як активна сила за Платоном. Органічний погляд Платона на державу. Становище особи у державі. Погляд Платона на право. Право об'єктивне на відміну від позитивного. Світогляд Платона у порівнянні з тим, що панує у житті. Ідея Плато-

1лат. приватне право. 2лат. право мудрішого.

ІСТОРІЯ ФІЛОСОФІЇ ПРАВА. ПРОГРАМИ ЛЕКЦІЙ______29

нової держави на відміну від держави історичної. Аналогія людини і держави з психологічного погляду. Визначення суті людини. Три чесноти, що відповідають трьом частинам людського єства. Відхилення людини від своєї ідеї. Вчення Платона про державу, виникнення верств або класів. Заперечення принципу конкуренції. Справедливість і любов як основи суспільного життя.

35. Вчення про мету держави. Об'єктивна ідея гаразду і пояснення її. Зміст ідеї гаразду. Гаразд за Платоном на відміну від механічного погляду матеріалістів у природі й макіавелі-зму в праві. Визначення ідеї гаразду: а) ідеї істини; б) краси; в) симетрії. Порівняння основних ідей Платона з тими, що панують у новому світі: розгляд теорії, яка мовить, що сукупність явищ народного життя — принцип держави і права. Оцінка цього вчення, ставлення до нього Платона. Загальні висновки із порівняння вчення Платона з новими вченнями. Ставлення Платона до "ius privatum".

36. Діалоги Платона. Принципи державного життя, що випливають з відношень людських законів до божественного. Характерні риси вчення про справедливість, які викладено у п'яти діалогах. Діалог "Крітон", загальна думка діалогу, привід до пояснення її та основні положення. Ідеї, що містяться в понятті про гідність. Порівняння Платонових поглядів з поглядами нової // науки. Діалог "Горгій", суть морального добра, розкрита в цьому діалозі: а) заперечення вчення софістів про засоби набуття права; б) доказ неспроможности вчення софістів, що право є сила. Спроба Платона відшукати санкцію права у його "Тімеї" й "Протагорі"; санкція права, яка виникає із законів космосу і основ його буття. Мітичне вчення про санкцію права, розвинуте у "Протагорі". Міт про відплату в потойбічному житті, його значення. Три низки висновків, що випливають із кодексу основ, викладених у "Горгії". Нове розуміння санкції права як загрози і наслідок такого розуміння.

37. Діалог "Політик". Погляд Платона й інших філософів на царське мистецтво. Вчення про природний стан. Виклад діалогу. Щасливий природний стан людей в епоху Кроноса, перехід до епохи самоврядування. Завдання людського пастиря. Принцип єдинодержавности і необмеженої влади. Вчення про царське мистецтво: а) розвиток гармонії між чеснотами; б) запровадження моральних принципів. Законодавче мистецтво. Усвідомлення неможливости здійснення такої досконалої держави, причина неможливости. Поділ форм держави на досконалі й недосконалі; їх підподіл, що ґрунтується на складі

30-68

зо

ПАМФІЛ ЮРКЕВИЧ

суб'єкта верховної влади. Принцип або критерій, узятий Платоном для оцінки форм державного життя. Поділ форм держави і спростування цих заперечень.

38. Діалог "Республіка", загальна думка й погляд. Ідеї, на які розпадається ідея держави. Виклад діалогу: що таке справедливість і як вона виявляється у державі? Вчення про призначення індивідуальности людини. Зміст і суть душі. Ґра-дація моральних принципів. Підстави для виникнення державних верств: а) засоби існування; б) захист. Призначення державців і воїнів. Причини, чому Платон не займається нижчим класом. Гармонійне поєднання класів є суть держави. Погляд на державу як на малий космос. Засоби для здійснення ідеї держави - з внутрішнього боку: а) загальне виховання. Мета виховання, його основа і ступені; музично-гімнастичне [виховання], його характер і мета; математичне і філософське виховання; б) спеціальне виховання - виховання державців і воїнів.

39. Засоби для здійснення ідеї держави, закладені у її зовнішній організації. Суть державних закладів стосовно: а) народження дітей (шлюб, спільність дружин); б) виховання дітей. Заперечення сім'ї й рівноправність чоловіка та жінки на основі держави. Заперечення власности. Кількість громадян в ідеальній державі. Постанови міжнародного права. Пояснення різноманітности політичних закладів. Визначення вартісности різних форм держави. Пояснення розбіжностей висновків стосовно оцінки різних форм держави, // зроблених у "Політикові" та "Республіці".

40. Загальний погляд на вчення Платона про державу. Помилковий погляд учених на Платонову "Республіку" як на утопію. Держава Платона у порівнянні з сучасною [йому] елінською державою. Необхідність трьох елементів для утворення держави. Спроба виділити державну владу із суми інших елементів суспільного життя, думка про неї як про звільнену від приватних інтересів. Комунізм Платона у порівнянні з новим [комунізмом] (подільні й неподільні достатки). Окремі форми Платонового комунізму: а) спільність жінок, її принцип за новим і за Платоновим комунізмом; б) спільність майна, її підстави за новим і за Платоновим комунізмом; в) виховання дітей, основи християнська і антична. Характер Платонового комунізму. Наслідки морально-релігійного погляду: а) форми, у яких не могла бути реалізована ідея держави; б) суперечність між формою та ідеєю держави; в) божественне урядування державою і становище у ній особи; г) мета держави; основа цих суперечностей, погляд античного світу на особистість.

41. Діалог "Закони". Мета, якої дотримується Платон у

ІСТОРІЯ ФІЛОСОФІЇ ПРАВА. ПРОГРАМИ ЛЕКЦІЙ______31.

своїх "Законах". Поєднання моральних основ з політичними. Залежність державного ладу від релігії. Причини, чому Пла-тон поклав у підвалини своєї держави заклади Спарти і Кріту. Зміст діалогу: а) дух законів на погляд Платона, на відміну від погляду римлян. Вимога стосовно кодексу. Порівняння законодавства як продукту народного життя із законодавством уявним; б) організація держави: 1) властивість території; 2) кількість громадян і приватної власности. Інститут рабства і виправдання його у Платона. Поводження з рабами. Сімейний інститут, його заперечення, умови шлюбу і народження дітей. Характер виховання і основні його види. Вчення про змішану форму врядування. Система виборів. Основи теорії карного права. Принцип карного права; загальна ідея покарання, окремі поділи.

42. Вчення Арістотеля про право і державу. Ставлення Арістотеля до Платона. Загальний характер філософії Арі-стотеля (реалізм). Метод наукового дослідження, порівняння з методом Платона. Метафізичний принцип (іманентність ідеї). Метафізичне споглядання світу в Платона, Арістотеля, Епі-кура. Теологічний процес за Арістотелем і виведення основних метафізичних тез. Вчення Арістотеля про моральну суть людини. Мета життя (щастя). Доброчесність як сила для набуття щастя. Різниця між Арістотелем і Платоном у вченні про моральну суть людини. Види чеснот, їх виведення. Іфічна чеснота, її значення й сутність (золота середина). Підстави, які привели Арістотеля до вчення про золоту середину, що випливає: а) із психологічних // принципів; б) із погляду Арістотеля на світ; в) із метафізичного принципу. Діоноятич-на чеснота, її суть. Три форми щастя, що виводяться з поділу чеснот.

43. Загальне вчення про державу. Суть і мета держави. Відмінність Арістотеля від Платона: а) у розумінні гаразду, що його повинна реалізувати держава; б) у думці про індивідуальність людини і її ставлення до держави; в) у думці про державну єдність. Дослідження Арістотеля, що містить у собі аналіз Платонового комунізму: а) сувора єдність руйнує саму себе; б) сувора єдність руйнує енергію приватної діяльности; в) неможливо з'єднати всіх громадян зв'язками сімейної єдности; г) неможливо зруйнувати сім'ю. Аналіз Арістотелем Платонового вчення про володіння. Обговорення питання про кількість наділів, характерна риса викладеного тут вчення Арістотеля, що виявилася у спростуванні принципу рівности наділів.

44. Позитивне вчення про право і державу. Основа державного життя. Аналіз ідеї справедливости. Види справедливости: 1) Справедливість, що визначається ідеєю закону.

3-0-68

32

ПАМФІЛ ЮРКЕВИЧ

Аналіз двох визначень: а) справедливість є діяльність згідно з законом; б) справедливість є чеснота. Визначення об'єктивної справедливости як визначення "suum cuique"1. Вчення про закони писані й природні, властивості тих і тих; 2) Справедливість, що визначається ідеєю гідности. Принцип геометричної пропорційности. Застосування цього принципу до пояснення різних форм держави.

45. Справедливість, що визначається ідеєю рівности: її предмет, поділ приватних стосунків. Арифметична пропорція, за якою визначається зрівнювальна справедливість. Справедливість, що визначається ідеєю правди. Загальні принципи, які випливають з аналізу ідеї справедливости. Аналіз ідеї дружби, підстава, чому стародавні філософи з поняттям справедливости поєднували поняття дружби. Метафізичне вчення Арістотеля як підстава для дослідження дружби. Арістотелеве двоїсте розуміння дружби і її визначення. Показ підстави, чому Арістотель ставить дружбу в основу державного життя. Два види дружби між рівними і нерівними.

46. Аналіз ідеї осудности, суть учення детерміністів. Суть осудности за Арістотелем. Види вчинків: а) вчинки невільні; б) змішані, скоєні внаслідок насильства і незнання. Незнання зовнішнє і внутрішнє; в) вчинки вільні, моменти вільних учинків: довільність, навмисність, мета. Принципи карного права, метод їх дослідження. Покарання і його мета. Подібність і відмінність // Арістотеля й Платона.

47. Вчення про державу. Оцінка погляду Арістотеля на державу як на продукт: а) законів природи і б) законів волі. Спілки, що передують державі: 1) сім'я; предмет економіки; спілка чоловіка і дружини; 2) спілка господаря і раба; правомірність рабства; моральне ставлення господаря до раба; суперечності, помічені у вченні про рабство; 3) спілка голови і членів сім'ї, аналогія між ставленням членів сім'ї до голови сім'ї й ставленням громадян до верховної влади; 4) комі (громада). Держава, її виникнення і мета. Перше положення - держава виникає не з самих матеріальних потреб; друге положення - держава є продукт розуму і волі. Двозначний погляд на державу, що виникла таким чином: а) гіпотетичний; б) ідеальний. Причини вибору цього методу. Суть держави. Вчення про моральну суть держави: моральні сили, необхідні для утворення держави. Практичні зауваження Арістотеля про неправильність суджень людей про моральні сили, суперечність цих суджень у меті держави. Ставлення цього вчення Арістотеля до вчення Платона. Погляд Арістотеля на сутність і значення громадянина

. кожному своє.

ІСТОРІЯ ФІЛОСОФІЇ ПРАВА. ПРОГРАМИ ЛЕКЦІЙ______33

у державі. Суттєві функції держави як три види влади: а) визначальна і вирішальна взагалі; б) виконавча або урядова; в) судова. Коло їх діяльности. Верстви, їх виникнення. Форми урядування, принцип їх виникнення. Умови, що сприяють встановленню тієї або іншої форми: а) політична доброчесність; б) місцеві умови. Відносні переваги і вади кожної з цих форм і їх лад. Верховна влада. Пункт опертя у цьому питанні Платона і Арістотеля. Три принципи, які встановив Арістотель у розв'язанні питання, кому повинна належати верховна влада: а) визнання права народу на політичне життя і діяльність; б) заперечення приватних переваг (спростування Сократового "ius sapientioris"); в) закон, який розподіляє справедливість.

48. Опис ідеальної держави. Умови, що сприяють побудові кращої держави: 1) Стосуються землі й людей, які на ній живуть, незручність багатолюдної й просторої держави; природні багатства; розташування території - вигоди і невигоди приморського розташування міста, вимоги до побудови самого міста; 2) Громадяни і їхні якості: чесноти, що вимагаються від громадян ідеальної держави. Думка Арістотеля про те, що лише греки здатні утворити таку державу. Верстви ідеальної держави, поділ усіх верств на дві частини й причина цього, яка лежить в ідеї держави; 3) Організація ідеальної держави, питання про розподіл території. Приватна власність і її організація; суперечливий розподіл її між громадянами; 4) Виховання громадян як перша основа досконалої держави. //

49. Загальний погляд на вчення Арістотеля про державу. Присуд Моля. Погляд на вчення Арістотеля з умоглядного пункту зору. Непримиренні суперечності, в яких опинився Арістотель у своєму вченні про відношення суб'єктивного і об'єктивного елементу нашої особистости та добро-чесности й щастя. Стоїчна філософія. Виникнення двох шкіл у розвиткові ідеї доброчесности й щастя - епікурійської та стоїчної. Епікурійський принцип і принцип стоїчний. Походження стоїцизму. Визначення доброчесности, обумовлене поглядом стоїків на природу. Погляд на особистість, що випливає з цього визначення. Космополітичне вчення про державу. Умоглядне вчення стоїків про початки права - поняття обов'язку й закону.

50. Право у римлян. Причини й пункти зіткнення римського права зі стоїчною філософією. Загальна характеристика римського права. Погляд Геґеля на його суть. Неправильність цього погляду з наукового й історичного пункту зору. Xa-

34

ПАМФІЛ ЮРКЕВИЧ

рактеристика римського права на противагу грецькому: гарне" і "чудове" як терміни, у яких відбивалося моральне споглядання грецького народу; "bonum"1 та "utile"2 - терміни римського морального погляду на життя. Іншого роду терміни, що характеризують римське право на відміну від грецького: a) "respublica"3 на противагу "тгоХІТЕШ"*, б) "ius" на противагу "оЧкшоѵ", в) "discipline"5 на противагу "тіроат|коѵ"6, г) "imperiurn"7Ha противагу "архл"8.

51. Загальний історико-філософсъкий огляд римського права. Право у греків і римлян в епоху виникнення цих народів. Показ Тацітом ходу історії конституцій римського народу. Розгляд цього показу: а) право у римлян в епоху Ромула, б) Нуми, в) Сервія Тулія, г) після вигнання Таркві-нія. "Ius aequum"9. Визначення "aequitas"10 Ціцероном. "Aequitas" як ідея публічного і приватного права. Визначення "aequitas" на противагу "ius strictum"11. Механічний погляд римлян на право, що обумовив характер праць римських юристів.

Літографувати дозволяється. П. Юркевич.

Підпис ординарного професора

Памфіла Даниловича Юркевича цим засвідчую.

Секретар Соколов. Москва. Квітня 10 дня 1872 р.

1лат. добре.

глат. корисне.

3Аотп. республіка, держава.

4давньогр. держава, республіка.

5AaTn. урядування, настанова.

6давньогр. необхідне, належне.

7лат. держава, імперія.

адавньогр. основа, принцип, початок панування, царство.

'лот. рівне право.

"лат. рівність.

паотп. суворе (тверде) право.

_________________________________________35

ПРОГРАМА ІСТОРІЇ ФІЛОСОФІЇ ПРАВА

1873 р.

1. Логічна позиція історії філософії права серед юридичних наук. Завдання знання і умови його виконання. Труднощі виконання завдання знання для юриста. Юридична освіта і умови, за яких досягається її досконалість. Необхідність об'єднання юридичних наук і відомостей, що їх вони подають. Різні види єдности серед наук права: а) єдність, що досягається кодексом, та її значення; б) емпірична єдність; в) внутрішня єдність, її види; основа для їхніх висновків. Національний дух як джерело права, історичний елемент у праві, раціональний елемент. Ідея філософії позитивного права. Завдання філософії права.

2. Рівномірне історичне й раціональне вивчення права. Поділ наук на історичні й раціональні, їх метод (індукція і дедукція). Необхідність правильного поєднання індуктивного і дедуктивного методів у науці. Наслідки переваг того чи іншого методу. Поділ теоретичних наук: а) на ті, що роз'яснюють; б) на ті, що оцінюють. Основа цього поділу: відношення розуму до волі. Логічна різниця між роз'яснювальними і оцінювальними науками. Необхідність правильного поєднання їх. Поділ роз'яснювальних на: а) ті, що роз'яснюють з причини; б) з мети. Науки, які вивчають мету зовнішню; науки біологічні. Науки етичні та їх сутність.

3. Позиція філософії права в загальній філософській системі. Спонука до філософського дослідження понять: а) потреба моральної волі; б) вартість знань, які подають емпіричні науки; предмет філософії на відміну від предмета позитивних наук. Потрійне визначення філософії. Визначення Платона-Кан-та-Гербарта. Загальне завдання філософії: відрізнити явище від справжнього буття. Риси, характерні для явищ, і завдання філософії, що звідси випливають. Поділ філософських наук на логіку, метафізику й етику - основи такого поділу.

4. Перехід до моральної філософи. Ідея етики. Визначення завдань етики, виходячи із засад, на які спираються окремі науки: а) поділ думок на істинні й хибні; б) різниця між добрими і поганими вчинками - необхідність норми для визначення цієї різниці; в) здатність мимовільної оцінки. Двоїсті норми, які відкриваються внаслідок психологічного аналізу: а) норми суб'єктивні, їх види, приємне І корисне. Відносна вартісність цих норм; б) норми об'єктивні як характеристич-

36___________________________________________

на сутність людини. Метод їх виведення: об'єктивні якості людини, // вільне самовизначення.

5. Перехід до філософи права. Ідея права. Значення ідеї обов'язку й доброчинности стосовно людини, що розглядається: а) як явище для самої себе; б) у взаємозв'язку з іншими.

Афоризми давнини: а) значення "neminem laede"1; б) "suum cuique tribue"2; в) "imo omnes quantum potes iuva"3. Особливості, на яких базується відокремлення філософії права від етики; г) короткий огляд предметів, викладених у науці про право. Перший вид ідей, які випливають: а) із самозбереження: вторгнення одного у сферу іншого, наслідок цього; види неправди; б) із власности: походження власности -"ius primi occupantis"4 і "ius formationis"5; в) з ідеї угоди і поняття, які є в ідеї угоди; насильство і хитрість; форми останньої. Другий вид ідей: порушення права, його захист і форми його. Практичне виникнення держави і її завдання; вимоги, які покладаємо на державу.

ІСТОРІЯ ФІЛОСОФСЬКИХ УЧЕНЬ ПРО ПРАВО І ДЕРЖАВУ

ВСТУП

6. Початок історичного розвитку науки. Школи з різними поглядами на історію людства: погляд Геґеля, критика цього погляду, погляди школи Краузе та ін. Вчення, яке виникає з цього погляду: а) про нероздільність людських ідей у первісний час; б) про їх протилежність і однобічність; в) гармонійне поєднання їх в одне ціле. Погляд Аренса і його періоди історії розвитку людства.

7. Обставини, які випали з уваги Аренса: а) різниця змісту ідей, які взяв народ зі спільної спадщини; б) форми засвоєння народом цих ідей. Поділ старого світу на язичеський та іудейський і язичеського — на східний і греко-римський. Релігія як вияв суті людини, виникнення її. Суттєві риси природної чи язичеської релігії. Ідея "fatum" 'у6, її основа (політеїзм). Богосвідомість іудеїв, на відміну від язичеської, - істота

'лат. нікому не зашкодь.

2лат. віддай кожному своє.

Злат. допомагай навіть усім, скільки зможеш.

4лат. право першого заволодіння.

5лат. право набутку (набування).

елат. доля.

_________________________________________37

Бога. Іудейський погляд на особистість на противагу язичеському. Причини відсутности в іудеїв науки про право і державу, які полягають: а) у завданнях іудейського народу; б) в ідеї царя; в) в поглядах на історичні держави. Психологічний закон, що обумовлює різні форми життя, і поділ старого язичеського світу на східний і греко-римський: а) принцип змін чуттєвих вражень; б) принцип звички; в) принцип розуму, який самостійно досліджує і керує життям греків. Фізичні умови, які сприяли елінському народові у виконанні його історичної місії. Вплив протилежности й різно-манітности кліматичних умов на природне світосприйняття елінів: а) сутність і дух грецької теогонії; б) доброзичливе ставлення до природи, що виявилося у мітології взагалі й, зокрема, у міті про поділ космосу богами. Погляд елінів // на ставлення богів до людей.

8. Погляд елінів на епізоди своєї історії, що виявився у міті про Гею, Теміду й Аполона. Характер Аполона. Погляд елінів на історію окремої людини, що виявився у міті про створення людини. Зміст міту. Історія розвитку елінської держави, зміна форм - царської, аристократичної, демократичної. Поняття про право і справедливість. Ідея номосу і "то бікаіоѵ"1. Ідея Немезіди, поняття дружби, що його дано в цій ідеї; поняття міри і пропорційности. Ідея "то бікоаоѵ" — ототожнення права і чести; відсутність формального виразу для цієї ідеї; "то оЧкашѵ" як право, обумовлене заслугою.

9. Погляд на державу: а) античний; сутність його; недоліки розуміння значення людини як вільної особистости; заперечення приватного життя; б) середньовічний погляд; ідея двох царств; "De civitate Dei"2 блаженного Августина. Погляд середньовічного суспільства на державу і особистість. Ідея держави у новому світі; Гуґо Ґроцій, особливості його поглядів. Формалізм права і його значення. Двоїстість розвитку елінської держави, судячи з двох племен, що виявилася: а) у відношенні національного гаразду до загальнолюдського; б) у відношенні приватних інтересів до державних.

10. Початки філософського вчення про право і державу та розвиток його до Сократа. Етапи, через які пройшла ідея права у своєму науковому опрацюванні до Сократа. Вчення Анаксимандра і Геракліта, ідея справедливости як основа буття космосу, сенс цього розуміння ідеї права. Вчення Анаксимандра про зникнення речей у їх загальній субстанції. Ідея права у Геракліта: принцип абсолютної мінли-вости речей.

1 давньогр. справедливість.

2 лат. "Про град Божий".

38

ПАМФІЛ ЮРКЕВИЧ

Космічний закон — Одвічна правда і значення цього закону згідно з Гераклітом. Ставлення Геракліта до індивідуального розвитку демократії і його погляди на закони держави. Пітагор і пітагорійці, ідея права як основа буття космосу розумних істот. Характерна риса елінського життя, що відбилася у вченні Пітагора і пітагорійців, характеристика і мета його громади, його погляд на людський вік. Пітагорійський принцип. Основа метафізичного вчення пітагорійців про світ. Визначення доброчинства і того, що міститься в ньому: а) дружби; б) справедливости. Погляд на особистість людини.

11. Вчення софістів. Право як основа індивідуального буття. Закон, який керує виникненням і розвитком моральних наук. Форми, через які проходить софістика. Софістика до Сократа. Характер часу і стан суспільства, які пояснюють виникнення софістики. Метафізичне вчення Протагора про змінність речей і про думки. Суб'єктивні основи, які наводить Протагор на доказ своєї думки. Норми думок, які визнає Протагор, думки приємні й неприємні. Індиферентне ставлення софістів до релігії. Ідея Бога у Крітія. Наслідок метафізичного вчення софістів і витяг права із суб'єктивних потреб людини (приємне, корисне, право сили) і держави як закладу згідно з угодою. Ставлення особи до держави згідно із вченням Протагора і Гіпія. Критика вчення софістів: суперечності у поглядах Протагора і Гіпія. Сутність софістики, яка доводить неможливість розвитку згідно з поєдну-вальною теорією існування держави. //

12. Евдемонізм епікурійців. Принцип епікурійців: задоволення — мета існування. Чотири види доброчесности за Епі-куром. Погляди Епікура на походження держави. Санкція угоди. Виникнення головних пунктів вчення епікурійців. Науковий скептицизм нової академії - Карнеад. Вихідні пункти філософії нової академії, принцип і характер розмов Карнеада. Хід думок скептичної промови Карнеада: нема справедливости згідно з природою; справедливість стосовно розсуд-ливости й користи. Критика поглядів Карнеада.

13. Сократична філософія. Всесвітньо-історичне значення Сократа. Принципи Сократової філософії. Визначення заслуги Сократа Ціцероном. Розум і його принципи - основа людського існування. Погляд Сократа на науку, спрямований проти поглядів софістів. Вчення про право як про незалежне від людини (справедливе за природою). Погляд Сократа на людські закони у державі. Визначення справедливости, її суть. "Ius sapientioris"1 як принцип держави. Аналіз вчення Сократа про справедливість як пізнання. Головні пункти вчення Сократа.

'лат. право мудрішого.

ІСТОРІЯ ФІЛОСОФІЇ ПРАВА. ПРОГРАМИ ЛЕКЦІЙ______39

14. Вчення Платона про право і державу. Вчення Платона проти софістичного скептицизму, який заперечував істину в наших судженнях. Ідея як розумна сутність речі або предмет правдивого пізнання розуму. Вчення Платона проти механічного споглядання матеріалізму. Суть механічного споглядання - пасивність розуму. Розум як активна сила згідно з Платоном. Органічний погляд Платона на державу. Становище особи в державі. Погляд Платона на право. Право об'єктивне на відміну від позитивного. Світогляд Платонової філософії у порівнянні з тим, що панує в житті. Ідея Платонової держави на відміну від історичної держави. Аналогія людини і держави з психологічного погляду. Визначення суті людини. Три чесноти, які відповідають трьом частинам людського єства. Відхилення людини від своєї ідеї.

15. Вчення Платона про державу, виникнення верств чи класів. Заперечення принципів конкуренції. Справедливість і любов — основа суспільного життя. Вчення про мету держави. Об'єктивна ідея гаразду і пояснення її.

16. Діалоги Платона. Характерні риси вчення про справедливість, які викладено у п'яти діалогах. Діалог "Крітон", загальна думка діалогу, привід до пояснення її та основні принципи. Ідеї, які полягають в уявленні про гідність. Діалог "Горгій", суть морального добра, розкрита в цьому діалозі; доводи неспроможности вчення софістів, що право є сила. Спроба Платона знайти санкцію права в його "Тімеї" й "Про-тагорі", санкція права, яка виникає із законів космосу і основ його буття. Мітичне вчення про санкцію права, подане у "Протагорі". Міт про відплату в потойбічному житті, його зміст.

17. Діалог "Політик", значення питання про царське мистецтво, яке обумовлюється художнім характером грецького генія. Погляди Платона та інших філософів на царське мистецтво. Вчення Емпедокла про природний стан. Виклад діалогу. Щасливий природний стан людей в епоху Кроноса; перехід до епох самоврядування. Завдання людського пастиря. Принцип єдинодержавности // і необмежености влади. Вчення про царське мистецтво: а) розвиток гармонії між чеснотами; б) запровадження моральних принципів. Законодавче мистецтво. Усвідомлення неможливости створення досконалої держави, причина неможливости. Поділ форм держави на досконалі й недосконалі; їх підподіл, що ґрунтується на складі суб'єкта верховної влади. Принцип чи критерій, прийнятий Платоном при оцінці форм державного життя. Розподілення форм держав.

18. Діалог "Республіка", загальна думка і погляд. Ідеї, на які розпадається ідея держави. Виклади діалогу: що таке

40

ПАМФІЛ ЮРКЕВИЧ

справедливість і як вона виявляється у державі? Вчення про призначення індивідуальности людини. Зміст і суть душі. Ґрадація моральних принципів. Підстави для виникнення державних верств: а) засоби існування; б) захист. Призначення державців та воїнів. Причини, чому Платон не займається нижчим класом. Гармонійне поєднання класів — суть держави. Погляд на державу як на малий космос. Засоби для здійснення ідеї держави - з внутрішнього боку: а) загальне виховання; мета виховання, його основа і ступені; музично-гімнастичне [виховання], його характер і мета; математичне і філософське виховання; б) фахове виховання - виховання державців і воїнів.

19. Засоби для здійснення ідеї держави, що закладені у її зовнішній організації. Суть державних закладів стосовно: а) народження дітей (шлюб, спільність дружин); б) виховання дітей. Заперечення сім'ї й рівноправність чоловіків та жінок у державі. Заперечення власности. Кількість громадян в ідеальній державі. Постанови міжнародного права. Пояснення різноманітности політичних закладів. Визначення вар-тісности різних форм держави. Пояснення розбіжностей висновків стосовно оцінки різних форм держави, зроблених у "Політикові" та "Республіці".

20. Загальний погляд на вчення Платона про державу. Суперечливі погляди вчених на Платонову "Республіку". Погляд на "Республіку" як на утопію, критика цього погляду. Умови правильної оцінки Платонового вчення про державу: дух і характер епохи, зображуваної Платоном. Платонова держава у порівнянні із сучасною [йому] елінсь-кою державою. Необхідність 3-х елементів для утворення держави. Спроба виокремити державну владу з суми інших елементів держави, думка про неї як відчужену від приватних зацікавлень. Платонів комунізм у порівнянні з новим [комунізмом] (подільні і неподільні достатки). Окремі форми Платонового комунізму: а) спільність жінок, її принцип за новим комунізмом і Платоновим; б) спільність майна, її підстави за новим комунізмом і Платоновим; в) виховання дітей, основи християнська і антична. Характер Платонового комунізму. Наслідки морально-релігійного погляду: а) форми, в яких не могла бути реалізована ідея держави; б) суперечності між формою та ідеєю держави. Основа цих суперечностей, погляд античного світу на особистість.

21. Діалог "Закони". Відношення цього діалогу до "Республіки". Залежність державного порядку від релігії. Причини, чому Платон поклав в основу своєї // держави інституції Спарти і Кріту. Виклад діалогу: а) дух законів на погляд Платона, на відміну від поглядів римлян. Вимоги стосов-

ІСТОРІЯ ФІЛОСОФІЇ ПРАВА. ПРОГРАМИ ЛЕКЦІЙ______41

но кодексу. Порівняння законодавства як продукту народного життя із законодавством абстрактним. Впровадження нових законів; б) організація держави: властивості території; кількість громадян і приватної власности. Інститут рабства і виправдання його у Платона. Поводження з рабами. Сімейний інститут, його заперечення, умови шлюбу і народження дітей. Характер виховання і основні його види. Вчення про змішану форму врядування. Система виборів. Основи теорії цивільного права. Принцип кримінального права. Загальна ідея покарання, окремі поділи.

22. Вчення Арістотеля про право і державу. Ставлення Арістотеля до Платона. Загальний характер філософії Арістотеля (реалізм). Метод наукового дослідження, порівняння з методом Платона. Метафізичний принцип (іманентність ідеї). Метафізичне споглядання світу в Платона, Арістотеля, Епі-кура. Теологічний процес за Арістотелем і виведення тез. Вчення Арістотеля про моральну суть людини, мета життя (щастя). Доброчесність як сила для набуття щастя. Відмінність Арістотеля від Платона у вченні про моральну суть людини. Види чеснот, їх виникнення. Іфічна чеснота, її значення й суть (золота середина). Підстави, які призвели Арістотеля до вчення про золоту середину, що випливають: а) із психологічних принципів; б) із погляду Арістотеля на світ; в) із метафізичного принципу.

23. Загальне вчення про державу. Суть і мета держави. Відмінність Арістотеля від Платона: а) у розумінні гаразду, що його повинна реалізувати держава; б) у думці про індивідуальність людини і її ставлення до держави; в) у думці про державну єдність. Дослідження Арістотеля, які містять у собі аналіз Платонового комунізму: а) сувора єдність руйнує саму себе; б) сувора єдність руйнує енерґію до приватної діяльности; в) неможливо поєднати всіх громадян зв'язками сімейної єдности; г) неможливо зруйнувати сім'ю. Аналіз Арістотелем Платонового вчення про володіння. Обговорення питання про кількість наділів, характерні риси поданого тут Арістотелевого вчення, які виявилися у спростуванні принципу рівности наділів.

24. Позитивне вчення про право і державу. Основи державного життя. Аналіз ідеї справедливости. Види справедливости: 1) Справедливість, що визначається ідеєю законности. Аналіз двох визначень: а) справедливість є діяльність згідно з законом; б) справедливість є чеснота. Визначення об'єктивної справедливости як [визначення] "suum cuique"1. Вчення про закони, писані й природні,

1 лат. кожному своє.

42

ПАМФІЛ ЮРКЕВИЧ

властивість тих і тих; в) справедливість, яка визначається ідеєю гідности; що треба розуміти під гідністю. Принцип геометричної пропорційности. Застосування цього принципу до пояснення різних форм держави. //

25. Справедливість, яка визначається ідеєю ргвности. її предмет, поділ приватних стосунків. Арифметична пропорція, за якою діє зрівнювальна справедливість. Справедливість, яка визначається ідеєю правди. Загальні положення, що випливають з ідеї аналізу справедливости. Аналіз ідеї любови, підстава, чому стародавні філософи з поняттям справедливости поєднували поняття дружби. Арісто-телеве подвійне розуміння дружби і визначення її. Показ підстав, чому Арістотель ставить дружбу в основу державного життя. Двоїсті види дружби: дружба між рівними і нерівними. Висновки новітніх учених із вчення Арістотеля про дружбу і справедливість як про сили, що об'єднують людей у суспільство.

26. Аналіз ідеї осудности, суть учення детерміністів. Суть осудности за Арістотелем. Види вчинків: а) учинки вільні; б) змішані, скоєні внаслідок насильства і незнання; незнання зовнішнє і внутрішнє; в) вчинки вільні, випадки вільних вчинків: мимовільність, навмисність і мета. Принципи кримінального права, метод їх дослідження. Покарання і його мета. Подібність і відмінність Арістотеля й Платона.

27. Вчення про державу. Оцінка погляду Арістотеля на державу як на продукт а) законів природи і б) законів волі. Об'єднання, які передували державі: 1) сім'я як предмет економіки; спілка чоловіка і дружини; 2) спілка пана і раба, правомірність рабства; моральне ставлення пана до раба; суперечності у вченні про рабство; 3) спілка голови і членів сім'ї, аналогія між ставленням членів сім'ї до голови сім'ї й ставленням громадян до верховної влади. Комі (громада). Дер- ' жава — її походження і мета. Перше положення - держава виникає не тільки з самих матеріальних потреб; друге -держава є витвір розуму і волі. Двоїстий погляд на державу, що виникла таким чином: а) гіпотетична; б) ідеальна. Суть держави. Вчення про моральну суть держави: моральні сили, які потрібні для утворення держави. Практичні зауваження Арістотеля про неправильність суджень людей про моральні сили, суперечність цих суджень меті держави. Відношення цього вчення Арістотеля до вчення Платона. Погляди Арістотеля на суть і значення громадянина у державі.

28. Суттєві функцп держави як три види влади: а) визначальна, вирішальна; б) виконавча або урядова; в) судова. Коло їх діяльности. Верстви, їх виникнення і кастовий ха-

___________________________________________43

рактер. Форми урядування, принцип їх утворення. Умови, які сприяють утвердженню тієї чи іншої форми: а) політична доброчесність; б) кліматичні умови. Відносні чесноти й вади кожної з цих форм та їх порядок. Верховна влада. Вихідні пункти у цих питаннях - Платона і Арістотеля. Три принципи Арістотеля у вирішенні питання — кому повинна належати верховна влада: а) визначення права народу на політичне життя і діяльність; б) заперечення окремих переваг (спростування Сократового виразу "ius sapientioris"); в) закон, який розподіляє справедливість.

29. Опис ідеальної держави. 1) Умови, що сприяють побудові кращої держави: стосуються землі й людей, які на ній живуть; незручність багатолюдної й просторої держави; природні багатства; форма території; // вигоди й невигоди приморського розташування міста, вимоги, які запобігають цим невигодам, вимоги до розташування самого міста. 2) Громадяни і їхні якості: чесноти, які вимагаються від громадян ідеальної держави. Думка Арістотеля про те, що тільки греки здатні утворити таку державу, підстава цієї думки. Верстви ідеальної держави, поділ усіх верств на 2 частини, причини цього лежать в ідеї держави. 3) Організація ідеальної держави, питання про поділ території. Приватна власність та її організація, подвійний поділ її між громадянами. 4) Виховання громадян як перша основа досконалої держави. Завдання виховання та його характер. Виховання домашнє і публічне.

30. Загальний погляд Арістотеля на вчення про державу. Присуд Роберта Моля. Погляд на вчення Арістотеля з умоглядного пункту зору. Непримиренні суперечності, у яких опинився Арістотель у вченні про відношення суб'єктивного та об'єктивного елементу нашої особи та доброчеснос-ти й щастя. Стоїчна філософія. Виникнення двох шкіл у розвиткові ідеї доброчесности й щастя - епікурійської й стоїчної. Епікурійський принцип і принцип стоїчний. Походження стоїцизму. Визначення доброчесности, обумовлене поглядами стоїків на природу й сутність людини. Погляд на особистість, що випливає з цього визначення держави. Космополітичне вчення про державу. Ставлення до вчення християнства. Умоглядне вчення стоїків про основу держави - поняття обов'язку й закону.

31. Право у римлян. Причини і пункти дотику римського права і стоїчної філософії. Загальна характеристика римського права, погляд Геґеля на суть римського права. Неправильність цього погляду з наукового та історичного пункту зору. Характеристика римського права на противагу грецькому: "гарне" і "чудове" як терміни, в яких виявилося mo-

44___________________________________________

ральне споглядання грецького народу; "bonum"1 і "utile"2 -терміни римського морального погляду на життя. Іншого роду терміни, які характеризують римське право на відміну від грецького: a) "respublica"3 на відміну від "тгоАлгєга"4; б) "ius" на противагу "то бікояоѵ"; в) "disciplina"5 на противагу "прошікоѵ"6; г) "imperium"7 на противагу "архл"8-

32. Загальний історико-фглософський огляд римського права. Право у греків і римлян в епоху виникнення цих народів. Показ Тацітом історії римського народу. Розгляд цього показу. Право у римлян: а) в епоху Ромула; б) Пуми; в) Сервія Тулія; г) після вигнання Тарквінія; боротьба патриціїв і плебеїв. Виникнення "ius aequitatis"9 (триби XII таблиць [...] трибунів). Практичний напрям римського генія, що позначилося на житті, звичаях, які склалися під впливом права і науки. Визначення "aequitas"10 Ціцероном. "Aequitas" як ідея публічного і приватного права. Визначення "aequitas" на противагу "ius strictum"11. Механічний погляд римлян на право, що обумовив характер праць римських юристів.

Літограф з дозволу проф. П.Д. Юркевича. 1873 р. Бер[езня]. ЗО. Москва.

Ілат. добре.

глат. корисне.

Злат. республіка, держава.

4давньогр. держава, республіка.

ьлат. урядування, настанова.

6давньогр. належне, необхідне.

7лат. держава, імперія.

*давньогр. основа, принцип, початок, панування, царство.

9лат. право рівности.

10лат. рівність.

"лат. суворе (тверде) право.

ІСТОРІЯ ФІЛОСОФІЇ ПРАВА

Для всебічного огляду предмета необхідно поєднувати історичний інтерес із науковим. Так, якби ми, вивчаючи геометрію, доводили правильність так званої Штагорової теорії, то, звичайно, кожен із нас став би доводити її з загальних початків науки, але допитливий розум запитав би, а як сам Пітагор додумався до цієї теорії. Тому необхідно простежити історію цієї теорії. З цього добре видно, що поєднувати історію з теорією — ідеал вельми світлий і високий, до якого треба прагнути.

Історія говорить про те, що було і сталося; і оскільки вона говорить розумній істоті, то називає причини, чому сталося саме так, а не інакше; в цей, а не в інший час.

Теорія, навпаки, говорить про сутнісне — постійне і незмінне, яке є нормою діяльности. З цього погляду всі науки поділяють на історичні й філософські. Візьмімо теоретичні науки - хоча б математику. Всі вони шукають щось суттєве, і тому мають метафізичний характер.

Інша група наук говорить про те, що існує як норма, наприклад — естетика. Те ж саме можна сказати і про філософію права. Вона говорить про норми наших стосунків у різних об'єднаннях, наприклад, у родинах та ін.

Але ні історія, ні теорія, що її викладають як вони є, недостатні: історична освіта, хоч як її високо тепер шанують, має два недоліки. Перший: під впливом історичної освіти складається [сліпа] звичка посилатися на авторитет факту; відомо, що в юридичній сфері є ціла школа, яка підлягає цьому впливові, але факт не завжди заслуговує впливу на нас у значенні норми і не може слугувати для нас ідеалом. Другий недолік залежить від постійного, споглядання історичної тривоги, при погляді на яку мимохіть з'являється переконання, що все непостійне і немає нічого сталого. Це — шкідливий скептицизм. Звідси складається думка, що всі принципи вмирають, тривких основ немає; що вчора було правдою, завтра стає неправдою. За такої непостійности юристу нічого не лишилося б, як стати на ґрунт корисного і вигідні в нинішній час стосунки вважати за святиню.//

Протилежне цим двом недолікам ми можемо знайти в міцності теоретичної або філософської освіти, яка є сутністю речі й повинна бути нормою діяльности. Але й ця освіта однобічна, так само, як історична, бо філософія говорить про ідеали, які далекі від вигідних для нас стосунків;

40-68

46

ПАМФІЛ ЮРКЕВИЧ

найвищі життєві завдання розв'язуються тоді, коли ми добре обізнані з умовами повсякденного життя.

Аби побачити необхідність поєднання історії з філософією, пригадаймо думку Платона, що людина зі своєю освітою стоїть посередині між змінюваним потоком явищ і їх незмінюваною основою, або посередині між чуттєвим світом та ідеальним, тому необхідно вивчити і той, і другий світ.

Вивчення права з обох цих боків вимагають, власне, як практичні заняття юриста, так і дух часу. Багатотомними законодавчими кодексами, надзвичайною різноманітністю існуючих визначень права можна оволодіти цілком, коли, з одного боку, ми знаходимо для них найвищу єдність у філософському вченні про право, і коли, з другого, знаємо історичні умови, які з єдности розвинули фактичну різноманітність. Проста ідея правди повинна бути й виражена у простих формах. Цієї вимоги наполегливо дотримуються в реформах сучасного суспільного ладу: скрізь намагаються звільнити право від невластивих йому форм. Але міцність і успіх таких реформ залежить як від правдивости й повноти історичних свідчень стосовно права, так і від правильних юридичних переконань, які повинна утворити філософія права.

Різні переконання про право мають вельми важливе значення для юриста; від них він не може відмовитися, як від своєї душі, й вони матимуть вплив на особливий напрямок, у якому він користується приписами позитивного права. Якщо, наприклад, він вважає право за байдужу в моральному значенні форму співжиття або за виявлення вищої ідеї, то й позитивне право набуде // для нього відповідного значення і відповідного ступеня внутрішньої санкції.

Але наш час знаменний і тим, що питання про право стало популярне. Кожен прагне мати таку юридичну освіту, завдяки якій він буде здатний міркувати про краще влаштування різноманітних громад і цілої держави. Тільки необхідно, щоб така освіта не складалася з випадкових елементів, і цю випадковість може усунути тільки послідовне історичне й філософське вивчення права. Ідеї права не повинні змінюватися на чийсь власний розсуд, інакше вони породжуватимуть політичний фанатизм, як середньовічна освіта породжувала фанатизм релігійний.

Отож, треба вивчити правомірні стосунки, яких зазнало і пережило людство — це предмет усезагальної історії; далі: які правомірні стосунки людство вважало за найкращі норми життя - це предмет історії філософії права. Нарешті: які правомірні стосунки треба визнати за постійний ідеал — це, власне, складає предмет філософії права. Особливі труднощі при вивченні філософії права полягають у тому, що

ІСТОРІЯ ФІЛОСОФІЇ ПРАВА______________________47

вона є наука, яка незрозуміла без метафізики і яка перебуває з нею в тісному зв'язку.