§ 110. Зобов'язання та засоби їх забезпечення

Цивільні зобов'язання є найбільш поширеним видом цивільно-правових відносин. Люди щоденно вступають між собою чи з організаціями в цивільно-правові відносини, які називаються зобов'язально-правовими. Сферою зобов'я­зально-правових відносин є виробництво і продаж товарів, побутове обслуговування населення, будівництво, транс­портні послуги та ін.

Зобов'язанням вважаються правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію, як-то: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, — або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Більшість зобов'язань виникають з договорів. Проте зобов'язання можуть виникати і з інших правомірних дій: адміністративних актів, рятування та охорони майна тре­тіх осіб, знахідки чужого майна або скарбу та ін. Зобо­в'язання можуть також виникати з неправомірних дій: внаслідок знищення, пошкодження або привласнення чу­жого майна, заподіяння шкоди здоров'ю громадянина, що потягло за собою втрату заробітку, заволодіння знахідкою, безпідставне набуття майна. Отже, підставами виникнення зобов'язань є два види дій: правомірні й неправомірні.

Суб'єктом зобов'язання може бути правосуб'єктна фі­зична чи юридична особа. Сторона, яка має право вима­гати від другої сторони виконання якоїсь дії, називається кредитором, а сторона, яка зобов'язана виконати вимогу кредитора, — боржником. Сторони у зобов'язанні назива­ються ще контрагентами.

Зобов'язання, коли одна сторона має тільки право і не несе ніяких обов'язків, а друга несе тільки обов'язки і не має ніяких прав, називаються односторонніми. Такі відно­шення складаються: при договорі позики, в якому пози­кодавець має тільки право вимагати повернення позичених грошей і не  несе  ніяких  обов'язків,  а в  позичальника є

тільки обов'язок повернути позичені гроші й немає ніяких прав; при позадоговірному заподіянні шкоди, коли потер­пілий має лише право вимагати відшкодування завданих збитків, а заподіювач зобов'язаний відшкодувати завдані ним збитки і не має ніяких прав. Але в більшості випад­ків у зобов'язанні кожна сторона має не тільки права, а й несе певні обов'язки.

Зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог, передбачених у правових актах, а за відсутності таких — відповідно до вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з дого­вором або законом неустойкою, заставою, завдатком і по­ручительством.

Неустойка — це визначена договором або законом сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зо­крема у разі прострочення виконання.

Застава — це додатковий до основного договір між кредитором і боржником, за яким кредитор (заставоутри­мувач) у разі невиконання зобов'язання має право повер­нути стягнення на обумовлене цим договором майно борж­ника.

Завдаток — це грошова сума, що видається однією з договірних сторін другій стороні на підтвердження дого­вору і забезпечення його виконання. Коли договір не виконано стороною, що дала завдаток, вона втрачає його. Коли ж у невиконанні договору винна сторона, яка одер­жала завдаток, вона зобов'язана повернути завдаток у подвійному розмірі.

Поручительство — договір, за яким поручитель бере на себе обов'язок відповідати перед кредитором за вико­нання зобов'язання основним боржником. Отже, у договорі поруки беруть участь три суб'єкти — кредитор, боржник з основного договору і третя особа — поручитель, з якою кредитор укладає додатковий договір — договір пору­чительства.