§ 174. Мета і види кримінального покарання.

Обставини, що пом'якшують

або обтяжують відповідальність

Метою покарання за кримінальним законодавством є виправлення і перевиховання засуджених, запобігання вчи­ненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Покарання як особливий засіб державного примусу характеризується такими ознаками:

призначається лише за вчинення злочину;

застосовується лише на підставі закону;

3)         призначається лише судом;

4)         передбачає позбавлення та обмеження прав і

свобод;

5)         за своєю сутністю є карою, яка полягає в обме­

женні прав і свобод засудженого.

Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Кримінальний кодекс передбачає такі види покарань:

штраф — грошове стягнення, що накладається судом у розмірах залежно від тяжкості вчи­неного злочину та з урахуванням майнового ста­ну винного;

позбавлення військового, спеціального звання, ран­гу, чину або кваліфікаційного класу;

позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від двох до п'яти років;

громадські роботи, які полягають у виконанні засудженим у вільний від роботи час суспільно корисних робіт;

виправні роботи строком від шести місяців до двох років за місцем роботи засудженого і з відрахуванням у доход держави від 10 до 20 відсотків суми заробітку;

службові обмеження для військовослужбовців стро­ком до двох років (із суми грошового забезпе­чення засудженого відраховується в доход дер­жави від 10 до 20 відсотків; засуджений не може бути протягом цього строку підвищений у посаді та у військовому званні);

конфіскація майна за особливо тяжкі, а також за корисливі злочини;

арешт — тримання засудженого в умовах ізоля­ції строком від одного до шести місяців;

обмеження волі — тримання засудженого в кри­мінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за ним нагляду з обов'язковим залученням до праці строком від одного до п'яти років;

372

373

тримання військовослужбовців у дисциплінар­ному батальйоні строком від шести місяців до двох років;

позбавлення волі на певний строк, що полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його в кри­мінально-виконавчі установи строком від одного до 15 років;

довічне позбавлення волі. Цей вид покарання встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, коли суд не вважає за можливе застосувати міру по­карання у виді позбавлення волі на певний строк.

У разі призначення покарання суд враховує особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтя­жують відповідальність.

За Кримінальним кодексом обставинами, які пом'як­шують відповідальність, визнаються:

з'явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину;

добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди;

учинення злочину неповнолітнім;

учинення злочину жінкою в стані вагітності;

учинення злочину внаслідок збігу тяжких осо­бистих, сімейних чи інших обставин;

учинення злочину під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залеж­ність;

учинення злочину під впливом сильного душев­ного хвилювання, викликаного неправомірними або аморальними діями потерпілого;

учинення злочину з перевищенням меж крайньої необхідності;

виконання спеціального завдання із запобігання злочинній діяльності організованої групи чи роз­криття її, поєднане із учиненням злочину.

За наявності декількох обставин, що пом'якшують по­карання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого

злочину,  з урахуванням особи винного суд може призна­чити покарання більш м'яке, ніж передбачено законом.

При призначенні покарання обставинами, які його обтя­жують, визнаються:

вчинення злочину особою повторно та рецидив злочинів;

вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою (ч. 2 або 3 ст. 28);

вчинення злочину на ґрунті расової, національ­ної та релігійної ворожнечі або розбрату;

вчинення злочину у зв'язку з виконанням по­терпілим службового або громадського обов'язку;

тяжкі наслідки, завдані злочином;

вчинення злочину щодо малолітнього, особи по­хилого віку або особи, що перебуває в безпорад­ному стані;

вчинення злочину щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності;

вчинення злочину щодо особи, яка перебуває у матеріальній, службовій чи іншій залежності від винного;

вчинення злочину з використанням малолітнього або особи, що страдає психічним захворюванням чи недоумством;

вчинення злочину з особливою жорстокістю;

вчинення злочину з використанням умов воєн­ного або надзвичайного стану, інших надзвичай­них подій;

вчинення злочину загально небезпечним спосо­бом;

вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманю­ючих засобів.

374

375