§ 1. Поняття, функції та структура банківської системи України

В основу вивчення дисципліни "Банківське право" покла­дено банківську систему України. У загальному вигляді під банківською системою розуміють сукупність різних видів банків та банківських інститутів, за допомогою яких здійс­нюється мобілізація коштів і надаються клієнтам різноманітні послуги з прийому вкладів і надання кредитів.

Банківська система — це не довільне явище, а складова частина кредитно-грошової системи, елемент економічного базису суспільства, яка розвивається за законами ринкової економіки. Ця система — внутрішньо організована, взаємо­пов'язана, має загальну мету та завдання.

Банківська система існує в будь-якій країні в певний істо­ричний період і є складовою частиною кредитної системи дер­жави. Умовами нормального функціонування банківської сис­теми є:

1)  достатня кількість у країні діючих банків і кредитних ус­танов. Систему слід розглядати як таку, що постійно розви­вається і кількісно та якісно змінюється;

2)  відсутність у системі зайвих елементів, тобто банків­ських установ, які не приступили до виконання банківських операцій у встановлені строки, не мають належним чином оформлених ліцензій на здійснення банківських операцій або утворені не відповідно до чинного законодавства та акта за­сновника про створення;

3)  наявність центрального банку, який виступає основним координатором кредитних інститутів та ефективно виконує функції управління грошово-кредитними і фінансовими про­цесами в економіці;

4)  існування   поряд   із   центральним   банком   найрізно­манітніших комерційних банків,  які охоплюють усі сфери

26

національної економіки І зовнішньоекономічні зв язки, здійснюють широкий діапазон банківських операцій та фінан­сових послуг для юридичних і фізичних осіб;

5)  діяльність банків і кредитних установ, які не обмежу­ються    акумуляцією    і    розподілом    коштів    підприємств, організацій, а сприяють наколиченню капіталу, активно втру­чаються в усі сфери економіки.

Банківська система є складовою більш широкої системи — економічної системи, яка розвивається за законами ринку і за­лежить від економічної та соціальної політики держави.

Отже, банки органічно вплетеш у загальний механізм регу­лювання господарського життя, тісно взаємодіють з бюдже­том і податковою системою, системою ціноутворення, з політикою цін і прибутків, з умовами зовнішньоекономічної діяльності. Проте банківська система — це не механічне об'єднання різних банків, а специфічна економічна структура, яка має особливе призначення і виконує спеціальні функції в економіці держави.

Банківська система є законодавче визначеною, чітко структурованою сукупністю фінансових інститутів, які займа­ються банківською діяльністю. Специфіка банківської системи виявляється р її функціях, а саме:

а) створення грошей і регулювання грошової маси;

6) трансформаційна функція; в) стабілізаційна функція.

Важливою функцією банківської системи є функція ство­рення грошей і регулювання грошової маси, яка полягає в тому, що банки оперативно змінюють масу грошей в обігу, збільшу­ючи або зменшуючи її відповідно до зміни попиту на гроші. У виконанні цієї функції беруть участь усі ланки банківської сис­теми (НБУ і комерційні банки) і вона стосується всіх напрямів банківської діяльності.

Для банківської системи характерна трансформаційна функція, яка полягає в тому, що банки, мобілізуючи вільні кошти одних суб'єктів господарювання і передаючи їх різними способами іншим суб'єктам, мають можливість змінювати (трансформувати) величину й строки грошових капіталів, їх розміри та фінансові ризики.

Крім зазначених функцій, банківська система також вико­нує стабілізаційну функцію, тобто забезпечення сталості банківської діяльності та грошового ринку. Оскільки для банківської діяльності характерна висока ризикованість, і банки працюють в умовах постійної і підвищеної загрози

27

йтрйти грошей та банкрутства, боротьба з ризиками є важли­вим завданням не лише окремих банків, а й усієї банківської системи. Банки, виступаючи посередниками грошового ринку, беруть на себе відповідальність перед інвесторами за банківський ризик своїх позичальників. Виконання банківською системою стабілізаційної функції забезпечується прийняттям законів та Інших нормативних актів, що регла­ментують діяльність усіх ланок банківської системи, та ство­ренням належного механізму контролю і нагляду за додержан­ням як чинного законодавства, так і діяльності банків.

Сучасна банківська система України, як і у більшості країн світу, складається з двох рівнів. У ст. 4 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що банківська систе­ма України складається з Національного банку України та інших банків, які створені і діють на території України відповідно до положень цього Закону.

Перший рівень банківської системи України представлений Національним банком України, який відповідає за підтриман­ня стабільності національної грошової одиниці та функціону­вання банківської системи. Національний банк України, як і центральні банки країн з ринковою економікою, виступає емісійним центром держави, банком банків, банком уряду, ор­ганом банківського регулювання і нагляду, монетарного та ва­лютного регулювання економіки, впливає за допомогою виз­начених законодавством функцій та операцій на всі сфери еко­номічного життя країни.

Національний банк України як головний банк держави виступає координатором діяльності кредитних інститутів і ви­конує функції управління грошово-кредитними і фінансовими процесами в економіці країни, зберігає кошти державного "бюджету України ти позабюджетних фондів, здійснює розра­хункове обслуговування центральних органів влади, Держав­ного казначейства, бере участь в обслуговуванні державного боргу розміщенням державних цінних паперів, їх погашенням та виплатою доходу за ними.

- НБУ здійснює свою діяльність самостійно, незалежно від органів державної влади, має право законодавчої ініціативи і в своїй діяльності підзвітний Президентові України та Вер­ховній Раді України.

Як центральний банк держави НБУ здійснює регулювання обсягу грошової маси, застосовуючи відповідні інструменти, а саме: визначення та регулювання норм обов'язкових резервів для комерційних банків; відсоткову політику; рефінансування

28

комерційних банків; операції з цінними паперами на відкрито­му ринку; депозитну політику; управління золотовалютними резервами; регулювання імпорту й експорту капіталу.

НБУ належить виключне право введення в обіг (емісії) бан­кнот і монет, він встановлює правила введення в обіг, зберігання, перевезення грошей, визначає порядок ведення ка­сових операцій для банків, підприємств і організацій, організує інкасацію.                                                       '

Виконуючи функцію банку банків, НБУ забезпечує функціонування платіжної системи, організовує міжбанківські розрахунки, виступає для комердійних банків своєрідним кре­дитором останньої інстанції, здійснює кредитування (рефінан­сування) банків з метою підтримки їх ліквідності наданням ломбардних та стабілізаційних кредитів, проведенням опе­рацій РЕПО.

Як орган банківського регулювання і нагляду НБУ здійснює державну реєстрацію і ліцензування банків,, визначає правила, що регламентують їх діяльність, встановлює принци­пи і стандарти веденн^ бухгалтерського обліку та, звітності в банках.

Важлива роль відводиться Національному банку я,к,рргану валютного регулювання і валютного контролю, який видає нормативні акти щодо ведення валютних операцій, визначає структуру валютного ринку України та організовує торгівлю валютними цінностями на ньому, видає ліцензії на продедення операцій із валютними цінностями, здійснює, контроль, за діяльністю банків та інших установ на валютному ринку.

НБУ є юридичною особою, має статутний фонд, який пере^ буває у загальнодержавній власності, має свою печатку із зоб­раженням Державного Герба України, займається господарс^ь: кою діяльністю. Отже, діяльність Національного банку України скерована на забезпечення єдичрї державної політики в галузі грошового обігу, кредитування, фінансування і розра­хунків у народному господарстві. (                , ,          t , „

До другого рівня банківської системи України належать ко­мерційні банки з різними формами вдасності, спеціалізації та сфери діяльності.

У ринковій економіці комерційним банкам належить вели­ка роль, вони акумулюють значну частину кредитних ресурсів і надають своїм клієнтам повний комплекс фінансових послуг, включаючи кредитування, залучення депозитів, розрахункове обслуговування, займаються випуском і розміщенням цінних паперів тощо.                         ,                      . s              І

L

Сучасні комерційні банки є багатофункціональними уста­новами, що діють у різних секторах ринку позичкового капіталу і фактично займаються всіма видами кредитних і фінансових операцій, пов'язаних з обслуговуванням госпо­дарської діяльності своїх клієнтів. Враховуючи, що основне навантаження щодо фінансово-кредитного обслуговування лриладае саме на комерційні банки, їх часто називають "універмагами фінансових послуг".

За сучасних умов спостерігаються тенденції розмежування функцій та операцій комерційних банків з метою універ­салізації їх діяльності, підвищення ефективності банківської діяльності та одержання прибутків.

Різноманітність послуг, що надаються комерційними бан­ками, однак, не означає, що всі вони виконують однаковий набір операцій. Кожен банк визначає сферу своєї діяльності, виходячи з потреб клієнтів, яких він обслуговує. Проте існує низка основних, базових функцій комерційного банку, які дають змогу віднести цей фінансовий інститут до установ банківської системи. До таких основних функцій ко­мерційного банку, що визначають його економічну суть, слід віднести: посередництво в кредиті, посередництво в розрахун­ках і платежах, випуск кредитних знарядь обігу.

Банківська система України є одним з найбільш динамічно розвинених секторів національної економіки, де перехід до ринкових відносин відбувався досить швидко і де реально відбувається процес демонополізації, діє конкуренція, гроші та кредит набувають ринкового змісту.

Сучасна банківська система країни — це сфера різно­манітних послуг своїм клієнтам: від традиційних депознтно-тюзкховнх і розрахунково-касових операцій, що визначають основу банківської справи, де найновіших форм грошово-кре­дитних і фінансових інструментів, які використовуються банківськими установами (лізинг, факторинг, траст тощо). Су­часна банківська система України як система ринкового типу перебуває в процесі становлення і має перспективи розвитку. На 01.6S.2002 в Україні зареєстровано 185 комерційних банків із 2254 філіями, де працюють близько 150 тис. чоловік. Серед тих 161 банк функціонує у формі акціонерних товариств, 25 — товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі 23 банки, створених за участю іноземного капіталу і 6 банків о №0% іноземним капіталом. Із цих банків 56 віднесено Національним банком України до категорії проблемних, 33 перебувають на стадії ліквідації, а 20 банків працюють у

38

режимі фінансового оздоровлення. Для порівняння у СИІА функціонує 14,5 тис. банків, Канаді — 6 тис., Німеччині — 4^ тис., Рос» — 1340, Швейцаре — 500 банків.

Банківська система України становить органічну частину загальноекономічного комплексу і безпосередньа взаємодіє з економікою країни в цілому, відіграє значну роль в еко­номічних процесах, що виявляється в створенні оптимального середовища для мобілізації й вільного "переливання" капіталів, нагромадження коштів для структурної перебудови економіки, приватизації й розвитку підприємництва.

Ефективність банківської системи країни багато в чому за­лежить від процесу й реструктуризації, здійсненнії належно! державної політики у сфері банківської діяльності.

До цілей державної політики в банківській сфері належать:

•  уникнення надмірної концентрації економічної влади, обме­ження прояву монополізації і підтримання конкуренції в банківській діяльності;

•  забезпечення відповідності діяльності банківської системи грошово-кредитний політиці держави;

•  підтримання політики достатньої концентрації банків з метою посилення й конкуревгоспроможності;

•  забезпечення додержання законів і правші, що передбачає високий рівень ведення банківської справи;

•  задоволення потреб суспільства в різноманітних банківсь­ких послугах;

•  поліпшення наслідків можливих кризисів у банківській системі;

•  забезпечення спроможності банків задовольняти потреби і законні штерееи своїх клієнтів; стимулювання та сприяння високому рівню ефективності й прибутковості операцій щодо розміщення кредитів у різні галузі економіки.

З метою реалізації цілей державної політики в банківській сфері 14 липня 2000 р. було видано Указ Президента України "Про заходи щодо зміцнення банківської системи України та підвищення в ролі у процесах економічних перетворень**.

Указ визначив головні правила стратеги та тактики роз­витку банківської системи країни, а саме: • удосконалення, правового регулювання банківської діяль­ності;

» забезпечення стабільності гривні, виконання банками важ­ливої функції-— кредитування суб'єктів господарювання та громадян, зростання довіри населення до вітчизняних банків.

'Ч».— 20ва.—22 липня. 31

На виконання зазначеного Указу було затверджено низку заходів, спрямованих на зміцнення банківського сектора еко­номіки, серед яких підготовка і прийняття низки законів та розробка Комплексної програми розвитку банківської систе­ми України на 2001-2003 pp. У підготовленій Кабінетом Міністрів України за участю Національного банку України за­значеній вище Комплексній програмі визначено стратегічні цілі подальшої розбудови вітчизняної банківської системи та інструменти, спроможні забезпечити фінансової потреби еко­номічного зростання, подано стислий бгляд стану банківської системи України та аналіз існуючих проблем, визначено ос­новні принципи та концептуальні підходи до подальшого ро­звитку банківського сектора* за такими напрямами:

•  зростання рівня концентрації банківського капіталу; » стимулювання притоку іноземного капіталу;

•  створення умов длі| збільшення обсягів кредитування реаль­ного сектора економіки, організація та забезпечення ефек­тивної діяльності  Українського  банку  реконструкції та розвитку, універсальних та спеціалізованих банків;

•  зміцнення ресурсної бази комерційних банків;

•  розвиток конкуренції на ринку банківських послуг;

•  удосконалення системи нагляду за діяльністю банків;

•  врегулювання в установленому порядку процедури банк­рутству банків; ,        .                ,            ;

•  завершення гармонізації норм бухгалтерського обліку та звітності за міжнародними стандартами та рекомендаціями Євросоюзу;                         •          -            •        І

•  удосконалення  порядку реалізації заставленого майна з метою захисту інтересів кредиторів;

•  удосконалення банківського законодавства;

•  стимулювання зростання обсягів грошових вкладів населен­ня та розширення гарантій збереження таких вкладів тощо.

Реалізація Комплексної програми розвитку банківської системи України сприятиме створенню належних органі­заційних, правових і іметодечних^мовддя. успішного виконан­ня банківською системою завдань, поставлених перед нею на сучасному етапі розвитку.

«все книги     «к разделу      «содержание      Глав: 50      Главы: <   5.  6.  7.  8.  9.  10.  11.  12.  13.  14.  15. >