§ 3, Питання вдосконалення банківського законодавства

Ефективне функціонування банківської системи України здебільшого визначається рівнем їй правової основи і немож­ливе без визначення правового статусу суб'єктів кредитної системи та детального регламентування різних аспектів банківської діяльності. Створення повноцінного банківського законодавства є запорукою належного управління економікою держави, побудови механізму сучасної кредитної системи України і формування правової держави.

Банківська система України функціонує на підставі цілої системи нормативно-правових актів, яка визначається терміном "банківське законодавство**. Загалом його можна визначити як систему нормативних актів, що містять норми, котрі регулюють діяльність банків та інших кредитно-фінансо­вих інститутів, а також їх взаємовідносини з клієнтами {відно­сини при встановленні структури й функцій кредитно-банківської системи, здійсненні основних банківських опе­рацій, питання правового регулювання розрахункових, кре­дитних, валютних відносин та операцій з цінними паперами, а також організацію банківського контролю за господарською та фінансовою діяльністю підприємств, організацій).

Банківське законодавство — це значний масив різно­манітних за юридичного силою, формою і сферою дії норма­тивних актів, що мають визначену ієрархічну систему. Згідно з цим банківське законодавство має низку особливостей.

Першою особливістю с міжгалузевий характер банківсько­го законодавства, адже воно містить норми різних галузей права. Найбільшого значення тут набувають норми консти­туційного, адміністративного, цивільного та фінансового права. Водночас багатогранність самої банківської діяльності дає підстави включати до складу банківського законодавства ще й норми кримінального права (наприклад, кримінальна відповідальність за виготовлення,- збут фальшивих грошей,

М

цінних паперів та іноземної валюти або порушення правил про валютні операції), цивільно-процесуального права (напри­клад, відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника або порядок стягнення коштів за виконавчими документами з установ, підприємств та організацій) та інших галузей права.

Другою особливістю банківського законодавства України є значна кількість щцзакокких нормативних актів, а законів, що регулюють різні аспекти і питання банківської діяльності, не­достатньо. В таких країнах, як Велика Британія, Німеччина, США, Франція, налічується понад два десятки заковів, що за­безпечують функціонування кредитної системи цих країн.

Недостатня кількість законів у цін сфері пояснюється, з од­ного боку, складною і повільною процедурою їх прийняття, а з Іншого, — тим, що банківські відносини надто динамічні. Це зумовлює потребу постійно вносити зміни, спрямовані на вдосконалення зазначеної діяльності, що забезпечується опе­ративним прийняттям пщзакониих нормативних актів. Отже, має місце перекіс законодавства в бік відомчих нормативних актів.

Відомчі нормативні акти (постанови, інструкції, положен­ня і правила) видаються на виконання і в межах закону і по­кликані усунути прогалини в правовому регулюванні банківських суспільних відносин.

Третьою особливістю банківського законодавства є те, що основний його масив, як зазначалося, представлений відомчи­ми нормативними актами. При цьому деякі державні органи управління спеціальної компетенції (Національний банк України, Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку) надінеш функціями нормотворчого характеру і вида­ють шдзакошгі нормативні акти, які мають міжвідомчий ха­рактер і відображають специфічну сферу к діяльності, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб.

Четвертою особливістю банківського законодавства є про­блема розмежування його з іншими галузями законодавства (адміністративним, фінансовим і цивільним), що має практич­не значення, для ефективного розвитку і функціонування еко­номіки. При цьому слід констатувати роль публічних начал у регулюванні банківської діяльності, зокрема це стосується пи­тання меж втручання держав» в банківську сферу.

Як відомо, сучасний нормативний вакуум у сфері банківської діяльності зумовлений зміною соціально-політич­ного устрою і напрямів економічного розвитку краши. Деякі

>5

нормативні акти не завжди узгоджуються кйж собою, інколи навіть суперечать один одному, Іцо потребує поліпшення пра­вового регулювання банківських відносин і побудови кредит-; ноїсистеми в Україні.                          , ••'.

.-: Єерйозною , перешкодою для регулювання банківських відносин є внесення частих змін до законів невдовзі після їх прийняття, як це мало місце, наприклад, із Законом України "Промбанки і банківську діяльність". Насті .зміни і доповнення до законів не сприяють стабільності банківського законодав­ства і негативно впливають на практику його застосування, суб'єктами господарювання.                                           , „ ,

На стані банківського законодавства негативно позна­чається і практика неодноразових змін "правил гри", зокрема прийняття за короткий час різних відомчих нормативних актів з тих самих питань.' Так, 24 травня 1993 р, Правління Національного банку України своїм рішенням затвердило Положення, а 2 серпня 1996 р. Інструкцію про безготівкові розрахунки в господарському обороті України, а 29 березня 20QI р. НБУ було затверджено нову Інструкцію щодо без­готівкових розрахунків.

Велике значення для розвитку банківського законодавства має концепція розвитку банківської системи України, яка ш>: винна містити основні напрями та шляхи вдосконалення банківського законодавства. Зокрема, актуальним як у теоре­тичному, так і в практичному аспекті є питання його кодифікації, б розробленому творчим колективом НБУ про­екті концепції розвитку банківської системи України передба­чається створити на основі всіх чинних законодавчих і норма­тивних документів систематизований Кодекс нормативних актів щодо банківської діяльності, постійно підтримуючи його в робочому стані та ознайомлюючи з ним усі банки України",

Виняткове значення проблем 'удосконалення банківського законодавства зумовлює потребу у вирішенні низки питань. У плані законодавчої діяльності Верховної Рад'и України підго­товлено пакет законопроектів з питань банківської справи, які' мають бути прийняті найближчим часом. У ць'ому пакеті є за­кони: "Про комерційні банки", "Про банківський Кредит", "Про кредитну установу", "Про Ощадний банк", "Про валют­неврегулювання", "Про банківський нагляд", "Про іпотечійий банк", "Про 'страхування обігу цінних'паперів", "Про випуск та використання цінних паперів", "Про інкасацію", "Про 'без­готівкові розрахунки", "Про механізм повернення капіталу.

,f, Див.. Вісник Нзціщналіьнрго. бдоку .України.. - 1.996^-Neb-*-. CJ, 22V , t, ...

16

вивезеного з України", "Пре: строкові фінансові інструменти"; "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валю**", "Про обов'язковий-продаж валюти експортерам" тощо.

Велике значення в удосконаленні банківського законоДав* сгва має вирішення на законодавчому рівні таких важливих питань, як банківська таємниця, страхування депозитів^а 'Кре­дитів, Організація та порядок роботи банківської системи в особливий період; система державного банківсБКОго*аудиту, відповідальність банків за незаконні банківські операції, банк» рутство і неспроможність кредитних установ, механізм'реер-ганізації банків, іпотеку захист інтересів вкладників, правове забезпечення' електронних платіжних систем тощо. Значну увагу слід приділити діяльності Державної скарбниці України, дочірнім банкам та іншим кредитним установам фінансо­вим та холдинговим компаніям.

Робота щодо вдосконалення банківського законодавства не обмежується прийняттям лише законів, -необхідне "^норма­тивне регулювання окремих сфер банківської діяльності -та їх відносин Із клієнтами (розрахункових, кредитних, Валютних тощо),, формування спеціального механізму реалізації-тих1 чи інших положень у банківській сфері (йдеться про формування кредитно-фінансового інституту трастових операцій, порядок виконання заставних зобов'язань у разі неповернення кре­дитів, про лібералізацію валютних операцій перерахування-іноземної валюти за кордон або залучення дноземних Інвес­тицій, упорядкування засад вексельного обігу, врегулювання інституту арешту коштів банків тощо).

( Аналіз чинного банківського законодавстві! свідчить, щр воно знаходиться ще на етапі становлення « розвитку І «непов­ною мірою відповідає етапу ринкової економіки Для банківського законодавства характерні такі негативні-рис»: , а) багаторівневий характер правового регулювання банківської діяльності та наявності значної кількості шдзаконт них нормативних актів. У зв'язку з цим важливого значення набуває питання ієрархії джерел банківського права,

- б) відсутність єдиного кодифікованого акта з банківської діяльності;

ft) динамічність норм банківського права і внесення частих змін та доповнень до нормативних актів, що регулюють банківську діяльність,

г) суперечливість і складність Фзпгаюх^норматявияхзжтів, їх неузгодженість з актами, що стосуються взагалі . народного господарства" t регулюють господарські -B

д) недостатня кількість офіційних джерел, де публікуються нормативні акти з банківської діяльності, і труднощі, що вини­кають з пошуком і користуванням цими актами. Існуюча їх публікація не відповідає формальним вимогам обнародуван­их, а умови їх розповсюдження не забезпечують учасникам за­гальнодоступності акт».

Поряд із безпосередньо вдосконаленням банківського за­конодавства складовою частиною цього процесу є здійснення інших заходів. Насамперед необхідно:

1)  узгоджувати норми банківського законодавства з нор­мами інших галузей національного законодавства, тобто вра­ховувати норми актів суміжного законодавства як основу кон­цептуального характеру;

2)  відображати   в   чинному   законодавстві   міжнародні норми і звичаї, що застосовуються в банківській практиці;

3)  чіткіше розмежовувати повноваження законодавчих та виконавчих органів у банківській сфері;

4)  обмежити до мінімуму втручання держави в банківську, сферу і намагатись ліквідувати монополізацію НБУ в уп­равлінні кредитно-банківською системою;

5)  систематично розробляти й видавати центральним бан­ком методичні вказівки та роз'яснення щодо деталізації засто­сування банківського законодавства чи регулятивних правил;

6)  створити централізований банк даних, де б накопичува­лась інформація про фінансовий стан позичальників, поперед­ню діяльність суб'єктів господарювання, про міжнародних партнерів, що дало б змогу зменшити кредитний ризик ко­мерційних банків*,

7)  здійснювати реформування бухгалтерського обліку в поєднанні з удосконаленням аудиторських стандартів та ауди­торської практики (зокрема, розробити нормативні документ» щодо   реорганізації   банківського   обліку   та   звітності   в банківській системі);

8)  законодавче   врегулювати   порядок    організації   та функціонування  електронних  платіжних  систем,  створити Єдину платіжну систему під захистом Національного банку України;

9)  створити спеціальне агентство з питань реструктури­зації банківських активів, яке б організувало оперативну робо­ту з реструктуризації системи управління банками та їх акти­вами.

Важливу роль у розвитку національного банківського за­конодавства має відіграти процес міжнародного співробіттщ-

П

тва в сфері правового регулювання банківської діяльності, адаптації його до відповідного законодавства Європейського Союзу, поступового приведення нормативних актів України до європейських стандартів.

Отже, чинне національне банківське законодавство зага­лом має прогресивний напрям і підпорядковується меті регу­лювання ринкової системи економіки. Однак найважливішою його проблемою залишається завдання розширення та якісного розвитку правового фундаменту управління банків­ською системою і банківською діяльністю і відповідності су­часного національного банківського законодавства міжнарод­ним банківським стандартам.

Удосконалення банківського законодавства сприятиме функціонуванню ринкової економіки, прискоренню форму­вання ефективної банківської системи України.