§ 3. Корпоратизація і приватизація майна державних та комунальних підприємств

Серед додаткових ресурсів, що виникають в економіці внаслідок її ринкової трансформації, значну частину мають становити кошти від грошової приватизації державного майна.

З метою підготовки державного сектора до приватизації Президент України 15 червня 1993 року видав Указ “Про корпоратизацію підприємств”, яким встановлено, що корпоратизацією є перетворення державних підприємств, закритих акціонерних товариств, більш як 75 відсотків статутного фонду яких перебуває в державній власності, а також виробничих і науково-виробничих об'єднань, правовий статус яких раніше не був приведений у відповідність з    чинним законодавством, у відкриті акціонерні товариства.

Дія цього указу не поширюється на підприємства, які не підлягають приватизації, а також природні монополії.

Засновниками відкритих акціонерних товариств, що створюються на базі державної власності, є органи, уповноважені управляти цим майном: центральні органи державної виконавчої влади, інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи та обласні державні адміністрації.

Згідно з Положенням про порядок корпоратизації підприємств, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 1993 року (п.19), яким урегульований механізм проведення корпоратизації державних підприємств, корпоратизація вважається завершеною з моменту державної реєстрації акціонерного товариства, тобто з цього моменту товариство є суб'єктом права колективної форми власності.

Приватизація майна державних підприємств здійснюється з метою створення багатоукладної соціальне орієнтованої ринкової економіки України. Вона регламентується Господарським кодексом та законами України — від 4 березня 1992 року “Про приватизацію майна державних підприємств” та від 6 березня цього ж року “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” (в редакції відповідно від 19 лютого 1997 року та від 15 травня 1996 року).

Приватизація державного та комунального майна, за цими законами, - це відчуження майна, що перебуває в державній та комунальній власності, на користь фізичних і юридичних осіб з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва й залучення коштів на структурну перебудову економіки України.

До об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, належать: майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, які є єдиними (цілісними) майновими комплексами, якщо в разі їх виокремлення в самостійні підприємства не порушується технологічна єдність виробництва з основної спеціалізації підприємства, з структури якого вони виокремлюються; об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти; акції (частки, паї), що належать державі в майні господарських товариств, колективних підприємств та об'єднань.

Приватизації не підлягають об'єкти (майнові комплекси підприємств, їхніх структурних підрозділів), основним видом діяльності яких є виробництво товарів, робіт, послуг загальнодержавного значення. Перелік цих об’єктів затверджений Верховною Радою України в Законі від 7 липня 1999 року “Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації”.

Суб'єктами приватизації є державні органи приватизації, покупці (або їх представники), посередники.

До державних органів приватизації законодавство відносить Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва в районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим. Ці органи в межах своєї компетенції здійснюють повноваження власника державного майна в процесі приватизації; змінюють організаційні форми підприємств, що перебувають в державній власності; продають державне майно в цьому процесі, включаючи майно ліквідованих підприємств, об'єктів незавершеного будівництва та колишнє військове майно, що набуло статусу цивільного, а також акції (частки, паї), що належать державі, в майні господарських товариств, виступають орендодавцем державного майна та мають інші повноваження, передбачені законодавством з питань приватизації.

Продаж майна, що є в комунальній власності, здійснюють органи, створені відповідними місцевими радами.

Покупцями об'єктів приватизації можуть бути: громадяни України,  іноземні громадяни,  особи  без  громадянства;  юридичні  особи,  зареєстровані  на території України (крім юридичних осіб, у майні яких частка державної власності перевищує 25 відсотків або їх майно перебуває в комунальній власності; органів державної влади та місцевого самоврядування).

При придбанні державного майна покупці можуть звернутися до посередницьких організацій. Ними є довірчі товариства, інвестиційні фонди та інвестиційні компанії, інші фінансові посередники, які створюються для зниження ризику покупців при розміщенні вкладів в об'єкти приватизації, обслуговування обігу приватизаційних паперів, формування їх ринку та подальшого його обслуговування.

Законодавством встановлені способи і порядок приватизації державного майна. Основним з них є продаж об'єктів приватизації на конкурсній основі: на аукціоні, за конкурсом, у тому числі з виключним застосуванням приватизаційних паперів; на конкурсній основі таких об'єктів, як цілісні майнові комплекси державних підприємств, що приватизуються. Крім того, приватизація може здійснюватися шляхом: викупу майна державного підприємства трудовим колективом або іншими покупцями; продажу частини державного майна кожному громадянину України.

Неконкурентні способи продажу майна державних підприємств застосовуються до об'єктів, не проданих на аукціоні, за конкурсом.

Особливості приватизації невеликих державних підприємств визначені в Законі України від 15 травня 1996 року “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” і, передусім у сфері першочергової приватизації, якій підлягають: переробна і місцева промисловість, будівництво, окремі види транспорту, торгівля і громадське харчування, побутове обслуговування населення, житло-експлуатаційне і ремонтне господарство.

Об'єктами малої приватизації в цій сфері є: цілісні майнові комплекси невеликих державних підприємств; окреме індивідуально визначене майно; об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти; структурні підрозділи підприємств (магазини, перукарні, майстерні, їдальні тощо), які можуть бути виокремлені у самостійні підприємства.

Не підлягають приватизації визначені в установленому порядку спеціалізовані підприємства торгівлі, що обслуговують виключно громадян, які мають пільги згідно з чинним законодавством.

Згідно із зазначеним законом не можуть бути об'єктами малої приватизації будівлі (споруди, приміщення) або їх окремі частини, які становлять національну, культурну та історичну цінність і перебувають під охороною держави.

Закон України від 19 лютого 1997 року “Про внесення змін до Закону України “Про приватизацію майна державних підприємств” визначає і порядок приватизації державного майна, зданого в оренду. Так, приватизація зданих в оренду цілісних майнових комплексів державних підприємств, організацій та їхніх структурних підрозділів (крім невеликих державних підприємств) здійснюється шляхом продажу належних державі акцій відкритих акціонерних товариств, заснованих органами приватизації та орендарями.