§ 2. Правомочності суб’єктів господарювання щодо об’єктів права інтелектуальної власності

Право на використання того чи іншого об’єкта права інтелектуальної власності має дві складові свого прояву, що логічно доповнюють одна одну. Перш за все, мається на увазі використання належного особі права на об’єкт інтелектуальної власності. По-друге, право на використання включає до свого складу і право на дозвіл або заборону  використання  цього ж об’єкта іншими особами.

Як правова підстава для отримання суб’єктом господарювання прав на використання об’єкта права інтелектуальної власності можуть бути положення закону, договору та інші юридичні факти, передбачені чинним законодавством України. Так, наприклад, відповідно до ст. 429 ЦК України, суб’єкт господарювання, який є роботодавцем, може отримати майнові права на використання об’єкта права інтелектуальної власності в разі, коли останній створений у зв’язку з виконанням працівником своїх обов’язків за трудовим договором, якщо інше не встановлено цим договором. Права на використання об’єкта права інтелектуальної власності суб’єкт господарювання може отримати також внаслідок укладення договору на створення такого об’єкта, договору щодо придбання чи отримання за ліцензійним договором у користування об’єкту права інтелектуальної власності та ін. Особа, яка володіє правами на використання об’єкта інтелектуальної власності, може попереджати про існування в неї такого права шляхом застосування попереджувального маркування, форма якого залежить від виду об’єкта.

Відносини з використання суб’єктами господарювання належних їм прав на об’єкти права інтелектуальної власності регулюється статтями 156–162 ГК України, відповідними положеннями ЦК України та спеціальних законів.

Суб’єкт господарювання, володіючи об’єктом авторського права, відповідно до ст.15 Закону України „Про авторське право та суміжні права”, може використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом і дозволяти або забороняти його використання іншими особами.

Суб’єкт господарювання, який володіє об’єктом права промислової власності, відповідно до ст.156 ГК України, ст. 464 ЦК України, ст. 28 Закону України „Про охорону прав на винаходи та корисні моделі” та ст. 20 Закону України „Про охорону прав на промислові зразки”, має виключне право  використовувати винахід, корисну модель чи промисловий зразок за своїм розсудом, якщо це не порушує прав інших власників патентів.

Згідно з ч. 6 ст. 156 ГК України, положення чинного господарського законодавства, що регламентують використання об’єктів права промислової власності, застосовуються також до врегулювання відносин щодо використання прав на сорти рослин та породи тварин.

Правове регулювання відносин з використання суб’єктами господарювання належного їм комерційного (фірмового) найменування здійснюється відповідно до ст. 159 ГК України та ст.490 ЦК України. Згідно з зазначеними нормами, особа має право використовувати належне їй комерційне (фірмове) найменування в повному та скороченому вигляді з метою позначення себе як учасника господарських відносин при укладенні договорів та вчиненні інших правочинів, участі у відносинах з органами державної влади, місцевого самоврядування, суб’єктами господарювання та іншими організаціями – юридичними та фізичними особами. Правоволоділець комерційного (фірмового) найменування має право забороняти іншим особам використовувати це найменування та вимагати відшкодування завданих збитків (ч. 5 ст. 159 ГК України).

Володілець прав на використання торговельної марки (знака для товарів та послуг) може використовувати його на власний розсуд з дотриманням вимог чинного законодавства України.

Торговельна марка (знак для товарі та послуг) визнається  використаною,  якщо її застосовано у формі зареєстрованої марки (знака),  а також  у  формі,  що  відрізняється  від зареєстрованої марки (знака) лише окремими елементами,  якщо це не змінює в цілому відмітності торговельної марки (знака для товарів та послуг).

Правомочності суб’єктів господарювання щодо комерційної таємниці регламентуються ст.162 ГК України, 506 ЦК України, відповідно до яких особа, що має майнові права на цей об’єкт інтелектуальної власності, може:

застосувати інформацію (відомості), яка становить комерційну таємницю, у власній господарській діяльності та засоби захисту власної комерційної  таємниці, в тому числі щодо неправомірного розголошення, збирання, або використання комерційної таємниці;

отримувати відшкодування від особи, яка порушила її права шляхом незаконного доступу до комерційної таємниці.

Суб’єкт господарювання, який володіє зареєстрованою топографією (компонуванням) інтегральної мікросхеми, має виключне право використовувати цей об’єкт  на свій   розсуд,  якщо  таке  використання  не  порушує  прав  інших власників зареєстрованих топографій (компонування) інтегральних мікросхем. 

Підсумовуючи проведений вище аналіз можливостей використання суб’єктами господарювання об’єктів права інтелектуальної власності, слід зазначити, що для переважної кількості об’єктів право на їх виключне використання є обмеженим строками чинності майнових прав (свідоцтв, патентів) на них.