Тема 3. ЗАГАЛЬНІ ІНСТИТУТИ МІЖНАРОДНОГО ПРИВАТНОГО ПРАВА

Контрольні запитання

1. Колізії законів та їх види. Сфера виникнення колізій законів у просторі. Підстави, зміст цілі застосування іноземного права.

2. Поняття, структура та система колізійних норм, їх природа та співвідношення з нормами інших галузей права.

3. Види колізійних норм. Типи колізійних прив’язок. Формули прикріплення.

4. Особливі колізійні інститути:

попереднє питання;

зворотна відсилка та відсилка до закону третьої держави;

поняття автономії волі;

проблема кваліфікації норм і "конфлікт кваліфікацій";

інститут публічного порядку в міжнародному приватному праві;

інститут „обходу закону”;

поняття "кульгаючих" відносин.

5. Матеріально-правова взаємність (матеріальна та формальна). Реторсії. Поняття режимів (національний, найбільшого сприяння, спеціальний).

Практичні завдання

3.1.      Прочитайте наведені нижче норми:

- стаття 424-1 Цивільного процесуального кодексу України: “підсудність судам України цивільних справ по спорах, в яких беруть участь іноземні громадяни, особи без громадянства, іноземні підприємства і організації, а також по спорах, в яких хоча б одна з сторін проживає за кордоном, визначається законодавством України”;

- стаття 28 Закону України “Про міжнародний комерційний арбітраж”: “третейський суд вирішує спір згідно з такими нормами права, які сторони обрали як такі, що застосовуються до суті спору”;

- стаття 6 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”: “форма зовнішньоекономічної угоди визначається правом місця її укладання”.

Які види колізійних прив’язок використано у наведених колізійних нормах? Вкажіть, до яких класифікаційних груп їх можна віднести.

3.2.   Між українським та російським підприємством в м. Одесі укладено договір постачання продукції, в якому сторони не визначили належного до застосування права.

Якими критеріями буде керуватися господарський суд, визначаючи належне до застосування право, у разі виникнення спору між сторонами?

3.3.                  Поясність, чи присутній у наведених нижче прикладах обхід закону і чи є такі дії протиправними:

а) громадянка України виїжджає на територію США, де народжує дитину з метою отримання дитиною громадянства США;

б) усиновитель та усиновлена ним донька, громадяни України, виїжджають в іншу країну на постійне проживання, де укладають шлюб;

в) громадяни України та Російської Федерації, з метою уникнення необхідності нотаріального посвідчення договору дарування житлового будинку, укладають цей договір на території країни, у законодавстві якої відсутня вимога щодо його нотаріального посвідчення;

г) підприємство, зареєстроване на території України та підприємство, створене за законодавством Республіки Білорусь, при укладенні договору купівлі-продажу закріпили в ньому, що до визначення змісту прав та обов’язків сторін за цим договором застосовується право Венесуели.

3.4.  Англійський дипломат громадянин П. у січні 2002 р. вступив до шлюбу з громадянкою України К. Шлюб було зареєстровано в м. Києві. К. взяла прізвище чоловіка. Після закінчення строку свого перебування в Києві у жовтні 2002 р. він повернувся до Великої Британії та через деякий час пішов з дипломатичної служби. Громадянка К. не змогла поїхати, тому що не було з ким залишити своїх старих батьків. Через 1 рік громадянин П. повідомив, що він збирається одружитися з жінкою, яка чекає від нього дитину. Для прискорення розірвання шлюбу в британському суді він попрохав громадянку К. засвідчити у нотаріуса в Києві документ, який би підтвердив факт її подружньої невірності. Пояснювалось це тим, що на відміну від українського законодавства, яке не містить переліку підстав для судового розірвання шлюбу, в англійському праві «подружня невірність» є однією з беззаперечних підстав.

                        Громадянка К. відмовилася засвідчити документ і звернулася до юридичної консультації (Ін’юрколегію) для порушення у Київському міському суді справи про розірвання шлюбу. Суд належним чином повідомив громадянину П. про час розгляду справи, але відповідач до суду не з’явився, тому шлюб було розірвано за його відсутністю.

                        Чи буде визнано судове рішення Київського міського суду в Англії? Як називаються в міжнародному приватному праві відносини, які визнаються в одній країні, але не визнаються в іншій?

3.5.      Судноплавна компанія, що знаходиться та зареєстрована у Великій Британії, уклала з підданою Об’єднаного Королівства Великої Британії та Північної Ірландії п. Сміт трудову угоду, яка передбачала її роботу в якості касира на пароплавному паромі, що здійснює рейси між британським портом Дувр та французьким містом Гавр. Судно, на якому працювала п. Сміт, ходило під німецьким прапором та було внесено до реєстру судів м. Гамбург. Трудовий договір з нею було розірвано достроково. Пані Сміт звернулася із позовом до німецького суду.

            Яке право має бути застосоване щодо розірвання договору? Яка країна має розглядатися як країна місця роботи щодо морського судна? Чи можна виходити з того, що судно є „плаваюча частина території держави”?

Нормативні акти

Закон України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” //Відомості Верховної Ради України. – 1994. – №2 – Ст.161.

Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16.05.91 //Бюлетень законодавства і юридичної практики України.-2001.-№7- С.6.

Закон України “Про заставу” від 02.10.92// Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №47 – Ст.642.

Закон України “Про міжнародний комерційний арбітраж” від 24.02.94 //Відомості Верховної Ради України. – 1994. – №25 – Ст.198.

Сімейний Кодекс України //Відомості Верховної Ради України. – 2002.-№21-22.- Ст..135.

Цивільний Кодекс України від 16 січня 2003 р.

Кодекс законів про працю України.

  Література

Фединяк Г.С. Фединяк Л.С. Міжнародне приватне право. Підручник. – 3-тє вид., (доп. і перероб.). – К.: Атіка, 2003. – С. 48-78.

Комаров В.В. Международный коммерческий арбитраж. - Харьков, 1995.

Кибенко Е. Р. Международное частное право: Учебно-практическое пособие. – Х.: Эспада, 2003. – С. 30-49.

Попов А.А. Международное частное право: Учеб. пособие. – 2-е изд., доп. и перераб. – Х.: Каравелла, 2000. – С. 33-74.

Корецкий В.М. Очерки англо-американской доктрины й практики международного частного права. - М., 1948.

 Фединяк Г.С. Порівняльний метод і порівняльне правознавство у сфері міжнародного приватного права // Право України. - 2002. - №7 - С. 107-110.

Хачатурян А. Г. Унификация коллизионных норм в международном частном праве. - К.: УМК ВО, 1993.

Галянтич М. Колізії нормативних актів: вимушений шлях розвитку права? // Право України. – 1996.-№6.- С. 33-36.

Мурашин Г., Андрійко О. Колізійне право //Право України. 2002. №2.

Меленко С. До питання про склад норм міжнародного приватного права //Чернівецький ун-т.- Науковий вісник.- Чернівці. - 1997.- Вип.11: Правознавство С. 145-154.