Тема 6. ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИЙ ДОГОВІР В МІЖНАРОДНОМУ ПРИВАТНОМУ ПРАВІ

Контрольні запитання

Форми (джерела) правового регулювання правочинів та договорів у міжнародному приватному праві України й інших держав. Міжнародні договори України й іноземних держав як джерела правового регулювання правочинів та договорів з „іноземним елементом”.

Колізійні питання правочинів за правом України. Інститут „автономії волі”. Критерій „найбільш тісного зв’язку”.

Сфера дії зобов’язального статуту. Право, що застосовується до форми та сутності правочинів.

Поняття „зовнішньоекономічного договору (контракту)” в праві України. Форма та порядок укладання зовнішньоекономічних договорів за правом України.

Універсальні міжнародні конвенції з міжнародної купівлі-продажу товарів. Торгові терміни.

  Практичні завдання

6.1. Фірма “Юнайтед Партнерс” (далі – Позивач) за договором з українським підприємством („Відповідачем”) від 10 березня 1995 р. була поставником відповідачеві продуктів нафтопереробки (на суму 37.000.000 доларів США), котрі Міністерство аграрної політики України розподіляло серед українських виробників сільськогосподарської продукції. Постачання мало довготривалий характер і передбачало певні строки платежів. Разом із тим кошти Відповідачу для платежів Позивачу надавалися Мінагрополітики України нерегулярно. Внаслідок чого з червня 1995 року по жовтень 1996 року, тобто протягом більш ніж півтора року, з боку Відповідача мало місце прострочення виконання на користь Позивача грошового зобов’язання по оплаті останньої партії нафтопродуктів.

            Відповідно до умов арбітражного застереження спір підлягав вирішенню в Міжнародному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України на підставі матеріального права України. Сума позову становила 1.200.000 доларів США і складалася з неустойки та процентів за користування чужими грошовими коштами. На думку Позивача, прострочення дозволяло йому використовувати положення Додаткової угоди від 5 червня 1995 року, згідно з яким, „у випадку затримки платежу покупець сплатить продавцю відсотки, що відповідають Лондонській міжбанковій ставці (London Interbank Offered Rate), плюс 6 % щомісячно в доларах США”. Разом із тим Позивач наполягав на використанні також і ст. 1 Постанови Верховної Ради України від 24 грудня 1993 року „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, що встановлювала пеню за прострочення платежів в розмірі 0,5 % в день.

            Відповідач не заперечував факту прострочення платежів, але не погоджувався з сумою позову, вважаючи, що Постанова Верховної Ради від 24 грудня 1993 року не регулює зовнішньоекономічну діяльність і просив зменшити суму.

            Дайте правову оцінку ситуації. Як може бути вирішена дана справа?

6.2.  Італійська фінансова компанія „Фіренца” надала кредит українському акціонерному товариству „Промінь”. З метою забезпечити повернення кредиту компанія „Фіренца” уклала з українським АТ  договір застави будівлі готелю, що знаходився у власності товариства. Згідно із застереженням, що містилося в договорі, належним до застосування визнавалося італійське право, де реєстрація застави нерухомості не передбачається, тому цей договір в Україні не реєструвався та нотаріально не посвідчувався. Арбітражне застереження передбачало розгляд спорів Міжнародним комерційним арбітражем при ТПП України.

                        Розглядаючи спір, що виник внаслідок невиконання зобов’язань по поверненню кредиту, представник АТ „Промінь”, посилаючись на законодавство України, просив суд визнати недійсним договір застави готелю.

Яке рішення прийме суд?

Нормативні акти України

Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16.05.91 //Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 2001. - №7 - С.6.

Закон України “Про режим іноземного інвестування” від 19.03.96 //Відомості Верховної Ради України. - 1996. - №19 - Ст.80.

Закон України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” від 23.09.94 //Відомості Верховної Ради України. - 1999. - №40 - Ст.365.

Закон України “Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах” від 15.09.95 //Офіційний вісник України. – 2001. - №43 - Ст. 1919.

Закон України “Про промислово-фінансові групи в Україні” від 21.11.1995 //Голос України від 21. 05. 1996 р.

Закон України “Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності” від 23.12.98 //Офіційний вісник України. – 1999.- №2 - Ст. 47.

Декрет Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19.02.93// Відомості Верховної Ради України.-1993.-№17 Ст.184.

Указ Президента України “Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів”// Право і практика. – 2003. - №30 С.111.

  Міжнародні договори

Вашингтонська конвенція про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними громадянами 1965р. //Задыхайло Д.В. Международное частное право: Учебное пособие. – Х.: Консум. – 1998.

Віденська Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980р.//Юридичний вісник України. - 2001. (10)- № 40

ІНКОТЕРМС. Офіційні правила тлумачення торговельних термінів (редакція 2000 року) Введені в дію з 01.01.2000 р. //Урядовий кур’єр. - 03.04.2002.- № 63; Урядовий кур'єр. - 10.04.2002. - № 68.

       Судова практика

Роз'яснення Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій" від 31.05.2002 //Вісник господарського судочинства. -  № 3.-  2002.

Постанова Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України" від  24.12.1999 р. //Вісник Верховного Суду України. - 2000.- №1.

   Література

Фединяк Г.С. Фединяк Л.С. Міжнародне приватне право. Підручник. – 3-тє вид., (доп. і перероб.). – К.: Атіка, 2003. – С. 176-210.

Кибенко Е. Р. Международное частное право: Учебно-практическое пособие. – Х.: Эспада, 2003. – С. 101-109.

Попов А.А. Международное частное право: Учеб. пособие. – 2-е изд., доп. и перераб. – Х.: Каравелла, 2000. – С. 102-121.

Комаров В.В. Международный коммерческий арбитраж. – Харьков, 1995.

Ануфриева Л.П. Международное частное право: В 3-х т. Т. 1. Общая часть. – М.: Изд-во БЕК, 2002. – С. 234-332.

Богуславский М.М. Международное частное право. – М., 2000.

Лунц Л.А. Курс международного частного права: В 3-х т. – М.: Спарк, 2002, С.442-479, 484-527.

Международное частное право: Учебник / Под ред. Г.К. Дмитриевой. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ТК Велби, Изд-ва Проспект, 2003. – С. 356-439.

Савитье Р. Теория обязательств: юридический и экономический очерк (перевод с французского). М. 1972.

Коссак В.М. Застосування Віденської конвенції про міжнарод­ний договір купівлі-продажу в національному законодавстві Ук­раїни // Український часопис міжнародного права. – 1994. - № 1. – С.131-139.

Пахомов В. Необхідно вдосконалити правове регулювання по­рядку ввезення в Україну давальницької сировини іноземного замовника //Право України. – 1996 - № 10 - С. 17-18.