8. ВИПЛАТА ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ ШЛЯХОМ ВИДАЧІ БОРГОВИХ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ ВИЗНАНА ГРУБИМ ПОРУШЕННЯМ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ПРАЦЮ

(ч. 1 ст. 172 КК У КРАЇНИ)                              

Особу, притягнену до кримінальної відповідальності за невип­лату заробітної плати, виправдано. Невиплата може вважатися безпідставною за умови наявності коштів на її виплату і відсуг-ності поважних причин для невиплати.

Обставини справи

Директор підприємства, бажаючи списати заборгованість по за­робітній платі працівникам, уклав з останніми фіктивні договори позики на закупівлю зерна у кількості 235 94 7кг. Внаслідок незакон -них дій, заборгованість по заробітній платі списана і віднесена в роз­ряд заборгованості перед кредиторами за цивільними угодами. Вказані дії визнані грубим порушенням Закону України „Про оп­лату праці", який забороняє виплату заробітної плати у формі боргових зобов'язань.

Не визнано злочином невиплату директором підприємства заро­бітної плати у повному обсязі на протязі 12місяців 2001-2002pp. у зв'язку з тим, що невиплачена частина коштів використана на підтримку діяльності підприємства.

Рішення по справі

За виплату заробітної плати у формі боргових зобов 'язань дирек -тора визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1ст. 172 КК України („Грубе порушення законодавства про працю ") та при­значене покарання у вигляді 510 грн. штрафу. Від відбування покарання особу звільнено на підставі cm. 48 КК України у зв'язку із зміною обстановки.

За невиплату заробітної плати у повному обсязі керівника під­приємства виправдано за відсутністю в його діях складу злочину. На нас притягнення особи до кримінальної відповідальності шкода, заподіяна працівникам незаконними діями керівника тдприємстза, відшкодована в повному обсязі.

практика г\хисту трудових прав грома.іяи кримінальним чахонодавслвом      215

ВИРОК ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

* лютого 2003 р. * районний суд * області розглянувши у відкритому засіданні у смт. * кримінальну справу по обвинува­ченню гр. Ф., працюючого директором ТОВ „В*" за ч. 1 ст. 172 КК України та ч. 1 ст. 175 КК України, —

ВСТАНОВИВ:

При реформуванні колективного сільськогосподарського підприємства „Р*" * району борги даного господарства перед своїми працівниками із виплати заробітної плати перейшли до його правозаступника — товариства з обмеженою відпові­дальністю „В*" * району. * вересня 2001 р. директор ТОВ „В*" підсудний Ф. уклав зі 124-ма працівниками товариства дого­вори позики у працівників зерна у кількості 235947 кг, на суму боргу із виплати заробітної плати перед цими працівниками — 165205,48 грн., строком на 1 рік. Внаслідок цього заборго­ваність по заробітній платі списана і віднесена в розряд за­боргованості перед кредиторами за цивільними угодами, що є порушенням ч. 1 ст. 23 Закону України „Про оплату праці", яка забороняє виплату заробітної плати у формі боргових зо­бов'язань, розписок або у будь-якій іншій формі, не передба­ченій законодавством.

Органами досудового слідства Ф. також обвинувачується в тому, що він, незважаючи на законні підстави і реальну мож­ливість повно і своєчасно виплатити працівникам підприєм­ства заробітну плату, умисно і безпідставно протягом 12 місяців, починаючи з * вересня 2001 р. і по * вересня 2002 р. не випла­тив працівникам зарплати на суму 20657 грн. 09 коп.

В судовому засіданні підсудний свою вину за пред'явле­ним обвинуваченням визнав частково і пояснив, що дійсно уклав з працівниками угоди позики зерна на суму боргу з виплати заробітної плати, але не тому, що хотів залишити працівників без заробітної плати. Такі рекомендації давало

216       ХАРКІВ ЮРИДИЧНИЙ

керівництво району, крім того, угоди було укладено за зго­дою сторін і вони виконуються

Не вважає також, шо безпідставно, умисно не виплачував заробітну плату. Товариство забрало всі борги по заробітній платі КСП „Р*", що не могло не позначитись на фінансовому положенні підприємства, окрім цього, він хотів щоб „В*" не збанкрутувало і витрачав кошти на придбання паливно-мас­тильних матеріалів, запасних частин тощо. Виплачувалася та­кож і заробітна плата, але заборгованість була, проте на час пред'явлення йому обвинувачення виплачена.

Допитані в судовому засіданні свідки пояснили:

Ж. про те, що за вказівкою прокуратури проводила перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ „В*" * району. Були виявлені факти заборгованості із виплати заробітної плати.

К. пояснив, що в TQB „В*" перевіряв дотримання керівни­ками вимог законодавства про працю. Ним виявлені факти невиплати заробітної плати працівникам у встановлені зако­ном строки. Вважає, що якби керівництво товариства не купу­вало паливно-мастильні матеріали, запасні частини, сплатило всі обов'язкові платежі і виплатило повністю заробітну плату, то підприємство „В*" збанкрутувало б.

3. про те, що працює головним бухгалтером ТОВ „В*" * райо­ну. Заробітна плата працівникам товариства видавалася по мірі надходження коштів. Крім того, кошти з прибутку підприємства витрачалися на сплату за електроенергію, придбання запасних частин до сільськогосподарської техніки тощо. Безпідставної не­виплати заробітної плати не було.

Свідок Р. пояснив, що працює в ТОВ „В*" * району. Укла­дав договір позики на зерно з керівництвом товариства. Проти укладання такої угоди не заперечував.

Згідно довідки ТОВ „В*" станом на 1 грудня 2002 року за­боргованість по заробітній платі працівникам відсутня.

Оцінюючи зібрані органами досудового слідства докази в їх сукупності, суд вважає, що в діях підсудного Ф. відсутній склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 175 КК України.

ГІРАК1ИКА ІЛЛИСТУ IPV/ЮВИХ ПРАВ ГРОМАДЯН КРИМІНАЛЬНИМ 1ДКОНО 1АВС ) ВОМ         217

Приймаючи таке рішення суд виходить з того, шо з об'єктив­ної сторони злочин характеризується безпідставною невипла­тою зазначених у ч. 1 ст 175 КК України виплат громадянам більше ніж за 1 місяць.

Суд виходить з того, шо невиплата може вважатися без­підставною за умови наявності коштів на її виплату і відсут­ності поважних причин для невиплати.

Як було з'ясовано в судовому засіданні, підсудний приймав всі міри для погашення заборгованості з виплати заробітної плати, але фінансові можливості товариства були обмежені боргом по заробітній платі КСП „Р*", правонаступником якого стало товариство „В*" та необхідністю вирішення проблем подальшого існування товариства, оскільки необхідно було придбати паливно-мастильні матеріали, заплатити за електро­енергію, повернути кредит тощо. За умови сплати всіх обов'яз­кових платежів та повної сплати заборгованості товариство припинило б своє існування і виникло б питання працевлаш­тування людей, які працюють в товаристві і постійно прожи­вають у селі * * району.

Вищеназване свідчить про відсутність у Ф. умисних дій на невиплату заробітної плати працівникам товариства і винним його за вказаною частиною обвинувачення вважати не можна.

Що стосується іншої частини обвинувачення, то дії підсуд­ного суд кваліфікує за ч. 1 ст. 172 КК України, як вчинення грубого порушення законодавства про працю, зокрема підсуд­ний допустив порушення ч. І ст. 23 Закону України „Про оп­лату праці", яка забороняє виплату заробітної плати у формі боргових зобов'язань, розписок або у будь-якій іншій формі, не передбаченій законодавством.

При призначенні покарання суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, дані про особу підсудного, який характеризується позитивно, до криміналь­ної відповідальності притягається вперше.

Обставини, що пом'якшують відповідальність, це те, що підсудний щиро розкаявся у скоєному.

218       ХАРКІВ ЮРИ І.ИЧНИЙ

Враховуючи, що Ф. вперше притягається до кримінальної відповідальності, вчинив злочин невеликої тяжкості, займаєі ь-ся суспільно-корисною працею, вину визнав, у вчиненому роз­каявся і не являється особою суспільно-небезпечною, суд вва­жає за правильне звільнити його від покарання у зв'язку із зміною обстановки.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КЛК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

Ф. визнати винним ч. 1 ст. 172 КК України і призначити покарання штраф 510 грн.

Відповідно до ст. 48 КК України, ч. 4 ст. 74 КК України, ч. 5 ст. 7 КЛК України звільнити Ф. від призначеного покарання як особу, яку на час розгляду справи в суді не можна вважати суспільно небезпечною.

За ч. 1 ст. 175 КК України Ф. визнати невинним і виправда­ти за відсутністю в його діях складу злочину.

Міру запобіжного заходу залишити підписку про невиїзд.

Вирок може бути оскаржений до * апеляційного суду через * райсуд протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Суддя     (підпис)

НРАКІИКА ІАХИПУ ІРУДОВИХ ІІРАВІРОМАДЯН КРИМІНАЛЬНИМ ТАКОПОДАВІЛВОМ         219