7. ЗВІЛЬНЕННЯ МАТЕРІ, ЯКА МАЄ ДИТИНУ ДО ТРЬОХ РОКІВ ВИЗНАНО ГРУБИМ ПОРУШЕННЯМ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ПРАЦЮ, А ДІЇ ВИННОГО КВАЛІФІКОВАНІ СУДОМ

ЗА ч. 2 ст. 172 КК УКРАЇНИ           

Обставини справи

Приватний підприємець, отримавши відомості про вагітність своєї працівниці, відмовився надати відпустку та провадити відповідні виплати у зв'язку з вагітністю останньої. Після народження дитини, маючи намір продовжити трудову діяльність працівниця вийшла на робоче місце, однак була не­законно звільнена з роботи.

Рішення по справі

Приватного підприємця визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 172 КК України („Грубе порушення за­конодавства про працю, вчинене щодо вагітної жінки чи ма­тері, яка має дитину віком до чотирнадцяти років"). Враховуючи усунення шкоди, заподіяної працівникові, особу звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки, відповідно до cm. 48 КК України.

ПРАКТИКА ЗАХИСТУ ТРУДОВИХ ПРАВ ГРОМАДЯН КРИМІНАЛЬНИМ ЗАКОНОДАВСІ ВОМ         211

ПОСТАНОВА

* грудня 2002 р. * районний суд міста * розглянувши у відкритому засіданні у місті * кримінальну справу по обви­нуваченню директора приватного підприємства гр. С, за ч. 2 ст. 172 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Приватний підприємець С, являючись суб'єктом підприємницької діяльності з *.05.1998 р. наймав на роботу працівників, не інформуючи ДШ * району м.* про викорис­тання їх праці, а також не здійснював відрахувань у Пенсій­ний фонд та Фонд соціального страхування. Відповідно до трудового договору від *.04.1999 р. гр. С. прийняв на посаду касира гр. С-й, якій щомісяця, протягом періоду з *.04.1999 р. по *.08.2001 р. виплачував заробітну плату у розмірі 75 грн., що є значно нижчою від встановленого законодавством мінімаль­ного розміру. З *.08.2001 р. до травня 2001 р. гр. С-й знахо­дилася у відпустці в зв'язку з вагітністю та народженням ди­тини і ніде не працювала. У вказаний період, директор підприємства гр. С, в порушення ст. 23 Закону України „Про відпустки" не зробив виплат гр. С-й грошових коштів у зв'яз­ку з відпусткою по вагітності. 27.05.2002 p., продовжуючи свої злочинні дії, гр. С. умисно, в порушення вимог ст. 184 КЗпП України про заборону звільнення жінок, які мають дітей до трьох років, порушуючи порядок звільнення, перед­бачений трудовим законодавством, без згоди С-й, звільнив останню з роботи, мотивуючи це небажанням надати їй ро­боту у зв'язку з наявністю у працівниці дитини. На вказане місце С. оформив іншого працівника.

У судовому засіданні гр. С. свою вину визнав повністю і пояснив, що *.04.1999 р. прийняв на посаду касира гр. С-й, виплачуючи заробітну плату нижче встановленого законом мінімуму. Дізнавшись, що гр. С-й вагітна і потребує надання відпустки, з метою економії коштів підприємства, ніяких вип-

212     хлрків юридичниц

лаг останній не проводив. В подальшому, отримавши відо­мості про бажання працівниці повернутися на робоче місце, прийняв на роботу іншу, а гр. С-й звільнив з роботи без її зго­ди заст. 38 КЗпП України. Вказане рішення гр. С обгрунту­вав небажанням продовжувати на той час трудові відносини з жінкою, що має новонароджену дитину, у зв'язку з подаль­шою необхідністю надавати їй оплачувані вихідні дні у разі можливих частих захворювань дитини. На даний час у вчи­неному розкаюється, завдані потерпілій збитки відшкодував в повному обсязі.

Крім повного визнання своєї вини підсудним його вина підтверджується другими доказами, які були вивчені в судово­му засіданні.

Потерпіла С-й пояснила, що з *.О4.1999 р. уклала трудовий договір з приватним підприємцем С. по виконанню обов'язків касиру. З *.07.2001 р. повинна була піти у відпустку у зв'язку з вагітністю, однак побоюючись втратити роботу працювала до *.08.2001 р. Перед виходом у відпустку, що вийде на роботу, як тільки дозволить здоров'я. Ніяких виплат гр. С. не здійснив, а під час знаходження у відпустці, без її згоди, звільнив з роботи на підставі ст. 38 КЗпП України.

Трудовою угодою від *.08.2001 р. підтверджено наявність безстрокових трудових відносин між гр. С-й та приватним підприємцем гр. С.

Відсутність перерахувань коштів у Пенсійний фонд та Фонд соціального страхування на свого працівника підприємцем С. підтверджується відповідними довідками від вказаних органів.

Незаконність звільнення працівника з роботи підтверд­жується копіями наказу про звільнення, відсутністю заявника працівника про звільнення за власним бажанням та записами у трудовій книжці.

Наявність у гр. С-й дитини віком до трьох років підтверджуєть­ся копією свідоцтва про народження дитини від *.*.2ОО1 р.

З урахуванням зібраних по справі доказів суд кваліфікує дії винного за ч. 2 ст. 172 КК України як умисне грубе пору-

прлкіика а*лис(\' гру юних правгромадян кримінальним законодавством      213

шеиня законодавсіва про праию, що виразилося в незаконній виплаті заробітній платі нижче встановленого законом мінімуму та незаконному звільненні жінки, яка мас дитину віком до трьох років, звільнення якої, відповідно до законо­давства, заборонено.

Враховуючи клопотання підсудного, шодо закриття кри­мінальної справи, думку прокурора, який не заперечує про­ти закриття кримінальної справи, та враховуючи те, шо підсудний С вчинив злочин невеликої тяжкості, вперше і повністю усунув заподіяну шкоду, проти закриття криміналь­ної справи не заперечує, суд вважає, що справа підлягає до закриття у зв'язку із зміною обстановки, внаслідок того, що діяння втратило суспільну небезпечність та особа перестала бути суспільно небезпечною.

Користуючись ст.ст. 7-1, 248 КПК України, ст. 48 КК Ук­раїни, суд —

ПОСТАНОВИВ:

Кримінальну справу по обвинуваченню С. у скоєнні злочи­ну, передбаченого ч. 2 ст. 172 КК України, провадженням зак­рити у зв'язку із зміною обстановки.

Міру запобіжного заходу відносно С. — підписку про невиїзд - скасувати.

Постанова може бути оскаржена до * апеляційного суду на протязі 7 діб.

Суддя     (підпис)

214     хлрків юридичний