3.  ЗВІЛЬНЕННЯ ПРАЦІВНИКА З РОБОТИ З ПОРУШЕННЯМ ПІДСТАВ ТА ПОРЯДКУ ЗВІЛЬНЕННЯ, ВЧИНЕНЕ З ОСОБИСТИХ МОТИВІВ, ВИЗНАНО ЗЛОЧИНОМ ВІДПОВІДНО ДО ч. 1 ст. 172 КК УКРАЇНИ

Обставини справи

Директор приватного підприємства, отримавши письмову заяву працівника про звільнення за власним бажанням, відмо­вив останньому. Працівник, письмово повідомивши робото­давця про звільнення, після завершення встановленого зако­ном двотижневого строку, розірвав трудові відносини і на­ступного дня на робоче місце не вийшов. Директор підприємства, ігноруючи вимоги законодавства та викори­стовуючи відсутність працівника на роботі, незаконно звільнив останнього за прогул.

Рішення по справі

Директора приватного підприємства визнано винним у вчи­ненні злочину, передбаченого ч. 1 cm. 172 КК України („Грубе порушення законодавства про працю") та призначене пока­рання у вигляді 510 гри. штрафу.

Шкода, спричинена працівникові незаконним звільненням, ди­ректором підприємства відшкодована в повному обсязі.

198     Харків юриличний

ВИРОК ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

* грудня 2002 р. * районний суд міста * розглянувши у відкрито­му засіданні у місті * кримінальну справу по обвинуваченню гр. К., працюючого директором ПП „К*" за ч. 1 ст. І 72 КК України, —

ВСТАНОВИВ:

К. *.О8.2О01 р., являючись службовою особою, директором ПП „К*", розташованого по адресу: м. *, вул. *, 34, маючи повнова­ження щодо прийому та звільнення працівників з роботи та до­кументального оформлення таких рішень, уклав з гр. П. безстро­ковий трудовий договір № 746/26 від *.08.2001 р. з призначен­ням останнього на посаду інженера-технолога. На підставі вказаного договору гр. П. працював на посаді інженера-техно­лога з ".08.2001 р. по *.07.2002 р.

*.07.2002 р. гр. П. бажаючи змінити місце роботи, подав пись­мову заяву директору ПП „К*" гр. К. про звільнення з підприєм­ства за власним бажанням. Дану заяву директор К. прийняв, за­реєструвавши її в облікову книгу підприємства за № 1506/7 від *.07.2002 р. Однак не бажаючи звільняти гр. П. з роботи, заяву за­лишив без розгляду.

Гр. П., відповідно до КЗпП України, відпрацювавши 14днів після подання письмової заяви про звільнення *.07.2002 р. на своє робо­че місце не вийшов. Тим не менш, директор ігноруючи заяву гр. П. про звільнення за власним бажанням, *.07.2002 р., не бажаючи звільняти працівника відповідно до поданої ним заяви, умисно, з особистих мотивів, підписав наказ № 758/2 від *.07.2002 р. про звільнення гр. П з займаної посади у ПП „К*" за прогул.

Допитаний у судовому засіданні підсудний К. свою вину за ч. 1 ст. 172 КК України визнав повністю і пояснив, що дійсно, у зв'язку з виникненням між ним та працівником П. особистих неприязних стосунків, відмовився звільнити останнього за влас­ним бажанням, а дочекавшись невиходу працівника на роботу, звільнив його за прогул.

Крім повного визнання вини самим підсудним, його вина в інкримінованому йому діянні доказана в повному об'ємі дос-

ПРАКТИКА ЗАХИСТУ ТРУДОВИХ ПРАВ І РОМЛІЯН КРИМІНАЛЬНИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ         199

лщженими судом письмовими матеріалами справи.

Протоколом допиту потерпілого П., який підтвердив, що між ним та директором підприємства виникли неприязні стосунки, внаслідок чого він вирішив звільнитись з роботи. Про дане рішен­ня повідомив директора, після чого, відповідно до закону, відпра­цював два тижні. Однак, директор, не бажаючи його звільняти за власним бажанням, незаконно звільнив його за прогул.

Копією заяви потерпілого П. за № 1506/7 від *.О7.2ОО2 p., відповідно до якої підтверджено письмове повідомлення дирек­тора приватного підприємства „К*" про бажання потерпілого звільнитись з роботи за власним бажанням.

Копією наказу № 758/2 від *.07.2002 р. про звільнення П. із займаної посади за прогул.

Дії підсудного суд кваліфікує за ч. 1 ст. 172 КК України, так як він незаконно звільнив працівника з роботи з особистих мотивів.

Призначаючи міру покарання підсудному К. суд враховує і відносить до пом'якшуючих відповідальність обставин те, що спричинена шкода відшкодована повністю, К. має на утриманні неповнолітню дитину, позитивно характеризується за місцем проживання.

З урахуванням даних обставин суд вважає, що К. необхідно призначити покарання у вигляді штрафу.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд —

ЗАСУДИВ:

К. визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України і призначити йому покарання за цим зако­ном у вигляді 510 грн. штрафу.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку у законну силу за­лишити попередню — підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

Речові докази - зберігати у матеріалах справи.

Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд * області че­рез районний суд на протязі 15 діб.

Суддя     (підпис)

200     Харків юри іичнии