7.9.  Посвідчення доручень

Однією з нотаріальних дій, які найчастіше трапляються в нотарі­альній практиці, є посвідчення доручень.

Відповідно до ст. 64 ЦК України доручення — це письмове упов­новаження, що видається однією особою іншій особі для представниц­тва перед третіми особами.

Чинне законодавство містить перелік доручень, для яких встанов­лено обов'язкову нотаріальну форму. У ст. 65 ЦК України визначено, що довіреність на укладення угод, що потребують нотаріальної форми, а також на вчинення дій щодо державних, приватних та інших гро­мадських організацій повинна бути нотаріально посвідчена. Згідно зі ст. 68 ЦК України доручення, видані у порядку передоручення, по­винні бути посвідчені нотаріально. За бажанням особи, яка звертаєть­ся до нотаріуса, у нотаріальному порядку може бути посвідчене будь-яке доручення.

Доручення посвідчуються з використанням бланків суворої звітності, запроваджених для вчинення нотаріальних дій з 1 жовтня 1996 р.

Нотаріуси посвідчують доручення, складені від імені однієї або кількох осіб на ім'я однієї або кількох осіб.

У тексті доручення повинні бути зазначені місце і дата його складан­ня (підписання), прізвища, імена та по батькові (повне найменування юридичної особи) і місце проживання (місце знаходження юридичної

70

особи) представника і особи, яку представляють, а в разі потреби і по­сади, які вони обіймають. У дорученнях на ім'я адвокатів зазначають їхній статус і членство в адвокатському об'єднанні (якщо адвокат є членом адвокатського об'єднання).

Строк, на який може бути видане доручення, зазначається прописом відповідно до чинного законодавства (ст. 67 ЦК України). Цей строк не може перевищувати трьох років.

При посвідченні доручення нотаріус повинен роз'яснити особі, що коли строк у дорученні не зазначений, воно зберігає силу протягом од­ного року від дня його посвідчення. Доручення, призначене для вчи­нення дій за кордоном, яке не містіть вказівок про строк його дії, збе­рігає силу до його скасування особою, яка видала доручення.

Доручення, в якому не зазначена дата його посвідчення, недійсне.

При посвідченні доручення від імені юридичної особи нотаріус дотримується правил, викладених у п. 32, 33 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України [23].

Доручення від імені неповнолітнього до 14 років посвідчується його законними представниками; доручення від імені неповнолітніх від 14 до 18 років посвідчується від імені неповнолітніх діючими за згодою законними представниками.

Згідно з п. 93 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій но­таріусами України [23] повноваження за нотаріально посвідченими дорученнями можна передавати телеграфом.

Телеграма-доручення складається з тексту доручення і посвідчу-вального напису з розшифрованим підписом нотаріуса або посадової особи виконкому, печаткою нотаріуса і гербовою печаткою виконко­му відповідної ради народних депутатів.

Доручення, що передане телеграфом, має силу оригіналу.

Змістом доручення є чіткий виклад дій, виконання яких довіритель покладає на повірену особу, повноважень, наданих повіреній особі, і прав, які вона має для виконання наданих повноважень.

За обсягом повноважень посвідчувані доручення поділяються на такі види:

для вчинення однієї дії (разове);

для вчинення тих самих дій протягом певного строку;

для вчинення різноманітних дій упродовж певного строку.

Прикладом разового доручення може бути оформлення доручення

на підписання установчих документів конкретного підприємства, на­приклад товариства з обмеженою відповідальністю, де довіритель є

71

учасником. За цим дорученням уповноважена особа повинна вчинити лише одну дію: підписати установчі документи замість учасника, який особисто не зміг цього зробити.

Прикладом посвідчення другого виду доручення для вчинення тих самих дій протягом певного строку є оформлене доручення на розпо­рядження рахунком, що відкритий в установі банку.

Посвідчення доручення на вчинення кількох не взаємопов'язаних дій може здійснюватись у різних випадках за бажанням довірителя, коли він бажає, щоб різноманітні інтереси (продаж квартири, купуван­ня нової квартири, управління та розпорядження іншим майном, одер­жання грошей та ін.) представляла довірена особа. Доручення, що на­дає право розпоряджатися майном, називають генеральним. У кожно­му випадку посвідчення такого доручення довіритель конкретно визначає обсяг повноважень своєї довіреної особи. Способи розпоряд­ження можуть бути чітко викладені в дорученні, наприклад продати за певну суму, подарувати конкретній особі.

Під час посвідчення доручення на ведення справ у суді нотаріус повинен роз'яснити довірителю, що уповноважена ним особа зможе вчиняти перелічені у ст. 115 Цивільного процесуального кодексу України [5] дії (відмова від позовних вимог, визнання позову, зміни предмету позову, укладення мирової угоди та ін.) лише тоді, коли вони будуть спеціально обумовлені в посвідчувальному дорученні.

Законом передбачені випадки неможливості посвідчення доручень (ст. 51, 52, 62 ЦК України). Так, не можуть бути посвідчені доручен­ня на представництво з укладення угод і вчинення дій, що їх громадя­нин повинен вчинити особисто, а саме: посвідчення доручення на по­свідчення заповіту, на укладення шлюбу, на отримання паспорта. Не може бути посвідчене доручення неповнолітнім, який не досяг 15 років, а також доручення на ім'я недієздатної особи.

Якщо доручення видається на ім'я адвокатів, то зазначається їхній статус і членство в адвокатському об'єднанні, якщо адвокат є членом такого об'єднання. Водночас на момент посвідчення доручення нота­ріус не вимагає надання доказів обіймання довіреною особою певної посади, зазначаючи всі необхідні відомості зі слів довірителя.

Складене і виготовлене доручення підписує довіритель у присут­ності нотаріуса. Підписуються всі примірники доручення — як той, що зберігається у нотаріуса, так і той, що видається особі, яка звернула­ся за вчиненням нотаріальних дій. Посвідчуючи доручення, нотаріус вчиняє посвідчувальний напис за встановленою формою на всіх при­мірниках доручення.

72

Доручення на право користування і розпорядження майном, у тому числі транспортними засобами, згідно з Положенням про Єдиний реєстр доручень, затвердженим наказом Міністерства юстиції Украї­ни від 29.05.99 № 29, підлягають обов'язковій реєстрації в Єдиному реєстрі доручень. Реєстрація зазначених доручень обов'язкова. Нота­ріус зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня після посвідчен­ня доручення подати відомості до Єдиного реєстру доручень. Відо­мості подаються у формі реєстраційного запису, де зазначаються дата посвідчення доручення, номер запису в реєстрі нотаріальних дій, строк дії доручення, серія і номер бланка, на якому посвідчено доручення.

Обов'язковому нотаріальному посвідченню підлягає також передо­ручення повноважень. Доручення, згідно з яким повноваження переда­ються іншій особі, має бути нотаріально посвідчене.

При посвідченні такого доручення встановлюється факт основного доручення, де передбачено право передоручення. Тому процес вчинен­ня цієї нотаріальної дії нотаріус починає з огляду поданого йому оригі­налу основного доручення. На основному дорученні проставляється відмітка про посвідчене в порядку передоручення повноважень дору­чення. Відмітка на основному дорученні робиться з посиланням на дату і номер реєстрації, за яким посвідчене таке доручення. Нотаріус пови­нен переконатися, що доручення, яке видане у порядку передоручення, не містить більше прав, ніж їх передано за основним дорученням. Строк дії доручення, виданого за передорученням, не може перевищувати строк дії основного доручення, на підставі якого воно видане. У дору­ченні, яке видане за передорученням, мають бути зазначені час і місце посвідчення основного доручення, прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання особи, яка надала основне доручення, і уповноваженої осо­би, а в разі потреби також їхнє службове становище.

Копія основного доручення додається до примірника доручення, що залишається в державній нотаріальній конторі чи у приватного но­таріуса. У разі наступного посвідчення доручення, виданого за пере­дорученням у тій самій державній нотаріальній конторі чи тим самим приватним нотаріусом, копія основного доручення не залишається.

Особа, яка надала доручення, може в будь-який час відмінити дору­чення чи передоручення, а особа, якій надані повноваження за доручен­ням, — відмовитися від неї. У зв'язку з припиненням доручення втрачає силу і передоручення. Довіритель зобов'язаний повідомити про відміну доручення особу, якій доручення видане, а також третіх осіб, для пред­ставництва перед якими було видане доручення. Це має принципове

73

значення. Адже якщо особа, якій видане доручення, не знала і не могла знати про скасування доручення, то права і обов'язки, що виникли внаслідок її дії, зберігають силу (ст. 70 ЦК України). На прохання осо­би, яка скасовує доручення, нотаріус може передати відомості про ска­сування дії доручення особі, на ім'я якої це доручення було видане, з по­відомленням про припинення її повноважень і проханням повернути ори­гінал доручення. Таке повідомлення може бути вчинене як нотаріальна дія — передавання заяви — за вимогами, передбаченими ст. 84 Закону. Водночас нотаріус повинен надати відомості про припинення дій дору­чення до Єдиного реєстру доручень. Якщо скасування доручення здійснює не той нотаріус, який посвідчив доручення, то він, повідомля­ючи довірену особу і третіх осіб, також повідомляє про це нотаріуса, у якого посвідчувалося доручення, з метою запобігання видачі дубліката доручення, який має силу оригіналу.