7.11. Засвідчення справжності підпису на документах

Засвідчення справжності підпису на документах — дія, поширена в нотаріальної практиці. Суть цієї нотаріальної дії полягає в тому, що нотаріус лише підтверджує, що підпис на певному документі зроблено саме тією особою, яка звернулась до нотаріуса. Посвідчуючи справж­ність підпису особи на документі, нотаріус не підтверджує викладених у документі фактів. За правдивість фактів, викладених у документі, відповідає особа, яка підписала цей документ.

Засвідчення справжності підпису на документах регулюється ст. 78 Закону, п. 142-145 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України [23]. За вчиненням цієї нотаріальної дії можна звернутися до будь-якої державної нотаріальної контори чи будь-яко­го приватного нотаріуса. Засвідчення справжності підпису на доку­ментах належить також до компетенції консульських установ.

У місцевостях, де немає державних і приватних нотаріусів, засвід­чувати справжність підпису можуть посадові особи виконкомів відпо­відних місцевих рад народних депутатів, окрім документів, призначе­них для дії за кордоном.

Засвідчення справжності підпису на документах може вчинятися за додержанням таких умов:

Документи, на яких засвідчується справжність підпису, не по­

винні суперечити законодавству як за змістом, так і за формою.

Вони не повинні містити відомості, що принижують честь і

гідність людини.

Документи, на яких засвідчується справжність підпису, не по­

винні мати характер угоди.

Забороняється засвідчувати справжність підпису на документах,

де стверджуються обставини, право посвідчення яких належить

77

лише відповідному державному органу. Ідеться про документи, де підтверджуються факти часу народження, реєстрації народ­ження, смерті, шлюбу, наявності хвороби, право власності на майно тощо. Ці факти встановлюються судом або іншим дер­жавним органом.

Перед засвідченням справжності підпису на документах нотаріус повинен уважно ознайомитися з документом, перевірити наявність усіх зазначених умов, встановити у передбаченому законом порядку особу заявника.

У присутності заявника нотаріус ставить свій підпис або підтверд­жує, що документ підписано саме ним. Якщо заявник не може власно­ручно підписатися через фізичну ваду, хворобу тощо, то за його дору­ченням документ може підписати інша особа. При цьому нотаріус встановлює цю особу за відповідним документом, з'ясовує причину, з якої заявник не зміг підписатись особисто.

При засвідченні зразків підписів посадових осіб підприємств, уста­нов, організацій на картках, що подаються до Національного банку України, комерційних банків та інших банківських установ з метою відкриття рахунків або одержання кредитів, нотаріус перевіряє право­здатність юридичної особи, повноваження посадових осіб на право підпису та справжність їхніх підписів. На підтвердження таких повно­важень нотаріус витребує накази про призначення на посаду або про­токоли про обрання посадових осіб, доручення на ім'я керівника, ви­дане вищестоящим органом.

Після здійснення цих дій нотаріус вчиняє посвідчувальний напис. Існує кілька зразків таких написів, що враховують певні обставини, за яких засвідчується справжність підпису: для засвідчення справж­ності підпису громадян, які діють за дорученням, підпису представни­ка юридичної особи, підпису неповнолітнього (15-18 років), який діє за згодою батьків чи інших законних представників, підпису громадя­нина, який підписався за іншого, котрий не може підписатися через фізичну ваду, хворобу чи з інших поважних причин, підпису перекла­дача та ін.