§ 3. Прокурорський нагляд за додержанням законів в установах, які виконують покарання, призначені судом

Глава 4 Закону «Про прокуратуру» України містить положення, які регламентують нагляд за додержанням законів у місцях застосування заходів примусового характеру, що призначені судом. Статтею 415 КПК передбачено, що нагляд за законністю виконання вироків здійснюється прокурором. Його розпорядження, які відносяться до виконання вироків, ухвал і постанов суду, обов'язкові для всіх органів і посадових осіб, які виконують вироки суду.

Виконання вироків — це не тільки завершальна стадія кримінального судочинства. Своєчасне і належне виконання вироку є однією з обов'язкових умов ефективності кримінального покарання, яке спрямовано на профілактику кримінальних правопорушень.

Відповідно до ст. 403 КПК вироки (ухвали, постанови), що набули законної сили, обов'язкові для всіх підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян і підлягають 240

виконанню на всій території України.  Але це положення закону буде реалізоване тільки у тому випадку, якщо суд здійснюватиме дії щодо своєчасного повернення вироку до виконання. Вирок, який набув законної сил й, повертається до виконання судом, який його постановив, не пізніше трьох діб з дня набуття ним законної сили або повернення справи з касаційної інстанції. Для цього суд разом зі своїм розпорядженням про виконання обвинувального вироку направляє копію вироку тому органу, на який покладено обов'язок привести вирок до виконання (ст. 404 КПК). Відповідальність за своєчасне повернення вироку до виконання покладається на суддю або голову відповідного суду, який постановив вирок. Прокурор наглядає за тим, щоб вироки, які набули законної сили,  не зоставалися лише проголошеними, а своєчасно в передбаченому процесуальному режимі повертались до виконання. Його увага повинна бути спрямована на своєчасне здійснення судом (суддею) всіх процесуальних аспектів цієї стадії судочинства. У випадках  встановлення фактів неправильного застосування або недодержання ви-могзакону, прокурор, керуючись ч. 2 ст. 25КПК зобов'язаний своєчасно вжити передбачені законом заходи до усунення порушень, від будь-кого б вони не виходили.

У цій сфері нагляду прокурор використовує різноманітні форми діяльності і засоби реагування на факти правопорушень.  Серед них можуть бути:  протест на дії судового виконавця; протест надії (бездіяльність) начальника райвідділу внутрішніх справ; подання органу юстиції або вищому суду. Слід мати на увазі, що до приведення вироку до виконання причетне широке коло органів і посадових осіб: судові виконавці, органи внутрішніх справ; інспекції виправних робіт; адміністрація СІЗО, установ, які виконують покарання; служби неповнолітніх; громадські організації, трудові колективи, та ін., на які суд поклав обов'язок нагляду за засудженими і проведення з ними виховної роботи. Закон покладає на ці органи обов'язок повідомляти суду, який виніс вирок чи ухвалу, про її виконання (ст. 404 КПК).

Питанням прокурорського нагляду в цій сфері може бути законністьзалишення засуджених до роботи з господарської

16. 692

241

обслуги або благоустрію слідчого ізолятора (в'язниці), своєчасне направлення засуджених до установ, які виконують вирок. При цьому прокурор з'ясовує: а) чи дійсно особу уперше засуджено до позбавлення волі за скоєний злочин, що не єтяжким, з відбуванням покарання в колонії загального режиму або уперше засуджено на строк понад три роки за тяжкий злочин; б) чи є чи немає добровільної письмової згоди засудженого на залишення його для роботи з господарського обслуговування в слідчому ізоляторі; в) чи видано відповідний наказ начальника СІЗОабо в'язниці.

Прокурору треба мати на увазі, що закон припускає: 1) тимчасове залишення засудженого в СІЗО або в'язниці за необхідності проведення слідчих дій у справі про злочини, скоєні іншими особами (ст. 23 ВТК); 2) перевід засудженого із установи, що виконує покарання, до слідчого ізолятора, (або у в'язницю) (ст. 25 ВТК). Обидва ці випадки перебування засуджених в СІЗО можливі лише за санкцією прокурора області або Генерального прокурора України (Головного військового прокурора).

Виправно-трудовий кодекс України жорстко регламентує порядок направлення засуджених до позбавлення волі в установи, що виконують покарання, для його відбуття. Адміністрація СІЗО зобов'язана це зробити не пізніше 10-денного строку з дня набрання вироком законної силиабо з дня звернення його до виконання. Одночасно з направленням засудженого до УВП (установа виконання покарання) адміністрація СІЗО зобов'язана повідомити родину засудженого про місце, куди його направлено для відбуття покарання. На кожного засудженого заводиться особиста справа (ст. 20 ВТК України).

Стаття 11 ВТК покладає нагляд за додержанням законів при виконанні вироків щодо позбавлення волі або виправних робіт без позбавлення вол і на Генерального прокурора України і підпорядкованих йому прокурорів. При цьому прокурор зобов'язаний вживати належні заходи щодо усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав та притягнення до відповідальності винних осіб.

242

Постанови та вказівки прокурора відносно дотримання порядку відбуття покарання, встановленого кримінально-виконавчим законодавством України, е обов'язковими і підлягають невідкладному виконанню адміністрацією УВП і органів, що виконують вироки без позбавлення вол і. Діяльність адміністрації установ, які виконують покарання, атакожмісць, де здійснюється примусове лікуванная, повинна базуватися на дотриманні і правил ьному застосуванні законів (ст. 10 ВТК України).

Завданнями прокурорського нагляду у цій сфері є сприяння забезпеченню виконання кримінального покарання таким чином, щоб це було не тільки карою за скоєний злочин, але й виправляло б засудженого; недопущення заподіяння засудженим фізичних страждань або приниження їх гідності; своєчасне виявлення і усунення правопорушень в УВП; профілактика правопорушень і умов, що їм сприяли; поновлення порушених прав засуджених. Генеральний прокурор України в своїх наказах націлює прокурорів на наступальність, дієвість, енергійність, результативність при вирішенні цих завдань.

Щоб завдання, що стоять перед прокуратурою при здійсненні нагляду в даній галузі належним чином виконувалися, законодавство наділило прокурора певними повноваженнями. Умовно їх можна згрупувати у такі блоки: 1) загаль-нонаглядові; 2) владно-розпорядчі; 3) процесуальні. Слід мати на увазі, що прокурор, по-перше, зобов'язаний наглядати за правильним застосуванням і за додержанням законів (ст. 11 ВТК); по-друге, є активним учасником процесу виконання вироків і інших судових рішень (ст. 23, 25, 29, 39, 44, 82 ВТК); по-третє, є учасником судочинства з розгляду питань, що виникають в ході виконання вироків (ст. 407, 411 КПК).

Таким чином, діяльність прокурора у цій сфері є багатоплановою, об'ємною. У зв'язку з цим правове становище прокурора, який наглядає за додержанням законів, має свою специфіку. Так, якщо перший етап прокурорського нагляду (перевірказаконності поміщення в УВП) чітко врегульований законом, то другий (дотримання режиму відбування покаран-

243

ня) і третій (перевірка законності звільнення з УВП) вимагають підвищеної уваги прокурора, оскільки багато питань процесу виконання вироків вирішується за розсудом адміністрації УВП. А це нерідко тягне прийняття упереджених, суб'єктивних рішень, які не мають підґрунтя у законі.

Робота прокурора з перевірки законності поміщення засудженого в УВП включає ознайомлення з певними матеріалами: вироком суду і розпорядженням судді про виконання обвинувального вироку (ст. 404 КПК, ст. 4 ВТК); постановою (ухвалою) суду про застосування примусових заходів медичного характеру {ст. 421 КПК, ст. 13 ККУкраїни), постановою (ухвалою) суду про застосування заходів виховного характеру і направлення винного в спеціальну учбово-виховну або лікувал ьно-виховну установу для дітей та підлітків (ст. 11 КК, ст. 447 КПК).

Встановивши наявність в особистій справі (а вона обов'язково заводиться на кожного засудженого у відповідності зі ст. 20 ВТК) необхідних документів, прокурор робить висновок про законність поміщення особи до відповідної установи. При цьому прокурор враховує зміст судового рішення, де визначається: міра покарання, вид установи, яка буде його виконувати, порядок виконання вироку (ухвал й, постанови), термін перебування в відповідній установі, дату початку реалізації судового рішення (набуття законної сили). При цьому слід враховувати положення ст. 46-1 КК, ст. 405 КПК, які припускають відстрочку виконання вироку.

Другий етап наглядової роботи прокурора — перевірка правильності застосування і дотримання законів, що регулюють порядок і режим відбування покарання на протязі всього часу перебування особи в відповідній установі. Як відомо, законодавство чітко визначає правовий статус засуджених, встановлюючи, що вони несуть обов'язки і мають права, передбачені Конституцією України, з деякими обмеженнями (ст. 8 ВТК). Загальними засобами виправлення засуджених закон називає: режим відбування покарання; громадське корисну працю; виховну роботу; загальноосвітнє і професійно-технічне навчання. Ці засоби повинні застосовува-

244

тись з урахуванням характеру та ступеня громадської небезпеки скоєного злочину, особи засудженого, а також його поведінки і відношення до праці (ст. 7 ВТК). В місцях позбавлення волі створюються такі умови, які забезпечують обов'язкову охорону і ізоляцію засуджених від зовнішнього середовища; постійний контроль за їхньою поведінкою; роздільне утримання чоловіків і жінок; залучення до праці, загальноосвітнього і професійно-технічного навчання; належне застосування до засуджених заходів заохочення і стягнення; недопущення та попередження порушень внутрішнього розпорядку; матеріально-побутове забезпечення засуджених; організацію харчування і медичного обслуговування; в необхідних випадках, застосування засобів безпеки, зброї, за наявності законних підстав (вони чітко визначені в ВТК України). Деякі з вищевказаних положень постійно знаходяться в полі зору прокурора (де, наприклад, потрібна санкція, згода прокурора, або коли йому направляється відповідне повідомлення). Відносно інших умов утримання засуджених — перевірка іх дотримання провадиться прокурором на свій розсуд за наявності підстав.