II. А. ОСОБЛИВОСТІ  НІМЕЦЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

•

Осягнення європейського підходу до державного управління можна розпочати з короткого аналізу державного управління в Німеччині. Тут, певне, ми зустрічаємо найчіткіше виражений легалістичний підхід до галузі державного управління, який найбільш яскраво контрастує з американським управлінським визначенням. Ми розглянемо кілька аспектів німецького державного управління.

II. А.   1. Завдання державного управління

Складники завдань державного управління є основним питанням при з'ясуванні суті галузі державного управління. Американський підхід переважно погоджується, що її визначають політичний процес і законодавчі рішення. За такої ситуації спостерігається змішування політико-адміністра-тивних функцій.

Німецький підхід до завдань державного управління підтримує розмежування політики й адміністрування, сперте на правову основу для визначення цих завдань. Закон як такий, що визначає державне управління в німецькому контексті, характеризується таким чином: «Завдання державного управління, а отже, і структурні передумови матеріальної правильності адміністративної дії стверджуються, згідно з німецькою традицією, насамперед за допомогою права. Отто Маєр, засновник відповідної правової дисципліни, говорив про «рехсштаат» (держава, де править закон), тобто державу з належним чином влаштованим адміністративним правом. Держава, керована буквою закону, була також провідною концепцією під час відбудови державного управління після другої світової війни. Правова й адміністративна культура пов'язані в такий спосіб, що правові

14

>>>15>>>

норми не можуть стати перешкодою для правильної адміністративної дії. Право є раціональним елементом там, де відбувається управління державними справами» (Konig, pp. 3—4).

При німецькому підході завдання й обов'язки державного управління випливають із правових норм. Ці норми визначають межі влади, за допомогою якої державне управління здійснює свої обов'язки.

(І. А. 2. Основа для рішень

Критерії економічності й ефективності створюють основу для управлінського ухвалення рішень в американському контексті. Правові норми забезпечують лише широкий масштаб і мету, на основі яких державний адміністратор може ухвалити конкретне рішення. Раціональність сперта на критерії економічності й ефективності, що їх можна визначити за допомогою таких кількісних методів, як аналіз витрат/прибутків.

Німецький державний адміністратор діє на іншій основі, яку характеризують ось так: «Адміністратор може діяти інакше, ніж бізнесмен, і його при цьому не звинуватять в ірраціональності. За наявної традиції верховенства закону в Федеративній Республіці Німеччина раціональність громадської дії насамперед забезпечується зведенням докупи норм та фактів, а також через визначення повноважень для кожної дії. Адміністративне ухвалення рішень визначається структурами, які розвинулися протягом глибоко закоріненої історії методів європейської юриспруденції. Це стосується ідентифікації проблем, дослідження фактів, пошуку відповідних норм, відбору відповідних даних, витлумачення норм, коливання між фактами і нормою, застосування й цитування точних правових джерел і, нарешті, закріплення на письмі процесу аргументації, який дозволяє за допомогою міжсуб'єктивного свідчення перевірити, як було досягнуто результату» (Konig, p. 9).

Основу для рішень, таким чином, створює правовий дослідницький процес, який узгоджує конкретні факти з повноваженнями, щоб такі дії спиралися на правові законодавчі акти. Цей процес суворо визначений у межах законодавчих актів. Отож, «раціональність усіх адміністративних рішень визначається загальним раціональним критерієм, який міститься у Федеральній конституції та конституціях

15

>>>16>>>

земель, які легалізують точні й обов'язкові основоположні рішення щодо:

g

— раціональності системи;

-  раціональності процедури;

-   раціональності курсу дій»  (Becker, p. 205). Застосування   аналізу   витрат/прибутку   розглядається

німецьким адміністратором з різних точок зору. Бекер пише: «На кону стоїть співвідношення між користю адміністративного рішення й витратами, потрібними для його виконання. Вигоди й витрати, згідно з німецьким бюджетним законом,— це соціальні (макроекономічні й суспільні) вигоди й витрати. Аналіз витрат/прибутку обов'язковий, але рідко застосовується» (Becker, p. 207).

Німецькі та європейські державні адміністратори мусять діяти в межах украй жорсткої й бюрократичної системи. Необхідні умови для розуміння ними своїх завдань та методів ухвалення рішень виникають із глибокого й досконалого знання конституції, законів та адміністративних процесів, їхня освіта, отже, повинна мати переважно юридичний нахил. А це значною мірою впливає на розвиток європейського державного управління.