ІІ. У сфері боротьби зі злочинністю неповнолітніх

Відомо, що в Україні різко зростає злочинність серед неповнолітніх і молоді. Доля злочинів підлітків у загальній злочинності за тридцять останніх років виросла майже в 4,5 рази. При цьому щорічно близько 11 тисяч дітей здійснюють суспільне небезпечні діяння до досягнення віку, із якого передбачається кримінальна відповідальність. Зростають пияцтво, наркоманія, поширюється СНІД. Особливу занепокоєність викликає збільшення неформальних молодіжних угруповань асоціального напрямку. У дитячому й молодіжному середовищі панує нігілізм, інфантилізм, негативізм, практицизм, зростає жорстокість і агресивність. Усе це може привести до непередбачених негативних наслідків.

На нашу думку, потрібні термінові заходи і об'єднання зусиль усіх зацікавлених громадських структур щодо спасіння моральності підростаючого покоління, вирішення його нагальних соціальних проблем.

З метою вивчення причинності цих явищ у суспільстві, вироблення національної стратегії позитивного правового і психофізіологічного впливу на розвиток цінностних орієнтацій суспільства, науково-методичних підходів і підготовки рекомендацій щодо зняття (зменшення) побутової агресивності та жорстокості серед різних категорій населення, і в першу чергу серед дітей і молоді, потрібно створити консультативно-діагностичний центр проблем людини, який би займався освітянською, науковою та практичною діяльністю в даній галузі (проводив консультативно-діагностичну роботу, розробляв потрібні матеріали для державних та громадських структур, засобів масової інформації, батьків, громадськості).

З метою надійного забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів неповнолітніх, підвищення ефективності діяльності державних і громадських організацій у боротьбі зі злочинністю серед них, створення належних умов для виховання дітей та підлітків, які потребують спеціального педагогічного режиму, підвищення ефективності заходів виховного впливу, що застосовуються для неповнолітніх правопорушників в Україні, треба розробити і прийняти Закони України “Про органи (служби) у справах неповнолітніх і спеціальні підліткові установи” та “Про захист прав дитини”, в основу яких повинна бути покладена Конвенція 00Н про права дитини. Це обумовлено тим, що:

<І>по-перше, діюче законодавство не забезпечує, як свідчить практика, достатнього соціально-правового захисту дітей, а саме у питаннях пріоритетного забезпечення інтересів дітей у всій діяльності держави і її органів; визнання і захисту дитини як особистості, яка є самостійним суб'єктом права;

<І>по-друге, прийняття закону, де будуть визначені основні права і гарантії дитини у всіх сферах її життєдіяльності, забезпечуватиметься діяльністю як державних органів, так і громадських об'єднань у розв'язанні найгостріших проблем дитинства в Україні.