§ 1. Поняття і наукові основи криміналістичного прогнозування

Розслідування злочинів розглядається як пізнавальна діяльність, методологічну основу якої складають загальні положення теорії пізнання. Успішне її здійснення неможливе без прогнозування. З давніх давен люди намагалися проникнути за обрій сучасного, відгадати напрямок і характер майбутніх подій (1). Не розуміючи закономірних зв'язків, вони на підставі багаторічних спостережень і життєвого досвіду прагнули встановити певну залежність між минулим, сучасним і майбутнім. Однак такі емпіричні передбачення не можна вважати науковими, оскільки вони стосуються лише поверхневих фактів, подій і не проникають в їх сутність.

Об'єктивною передумовою для розвитку наукового прогнозування стала теорія пізнання, що дозволила йому перетворитися із інтуїтивного бачення в справжній науковий пізнавальний метод, придатний для досліджень “минулого, сучасного і майбутнього” (2). Тому сьогодні ми дивимось на прогноз як на робочу гіпотезу, що допомагає намічати заходи перспективного характеру, поліпшує планування повсякденної діяльності. Термін “прогнозування” широке розповсюдження дістав у 60-х роках XX сторіччя, коли з'явилась спеціальна теорія розробки прогнозів, керованих явищ. Виникла прогностика, як спеціальна наука про закони, методи та прийоми прогнозування (3) для обслуговування багатьох фундаментальних галузей знань: філософії, соціології, політики, права, демографії, економіки, медицини, біології, тобто вона

безпосередньо вийшла на практику.

Вчені почали приділяти увагу теоретичним питанням юридичного прогнозування в правових системах, передусім у кримінології (4). Виникли прогностичні проблеми в криміналістиці, почала формуватися криміналістична прогностика, як розділ науки криміналістики.

Перші спогади про використання методів прогнозування в криміналістиці, як приватної теорії, знаходимо у Б. М Шавера який відмічав, що вони дозволяють на практиці “визначити ще не розкриті, але можливі способи і прийоми вчинення злочинів” (5).

Однак ці тенденції про шляхи використання криміналістичного прогнозування в практичній діяльності органів розслідування не дістали подальшого розвитку в криміналістичній літературі, оскільки предмет науки криміналістики носив сліди емпіричної сукупності зовнішніх факторів У цьому зв'язку справедливе зауваження Р. С. Белкіна, “що наукове передбачення стає доступним лише тій науці, яка від вивчення явищ перейшла до вивчення сутності свого предмету, до вивчення закономірностей, що визначають явища, тобто володіє загальною теорією” (5). На підставі цього він сформулював основні положення криміналістичного прогнозування як приватної криміналістичної теорії. Останнє послужило початком широкого дослідження методів і засобів прогнозування з метою розслідування злочинів. Так, А П. Сапун зазначає, що “розробка теорії криміналістичного прогнозування має найбезпосередніше практичне значення і тому потребує активізації” (7). На практичне значення криміналістичного прогнозування звертають увагу й інші автори. Так, В О. Коновалова досліджує питання прогностики у зв'язку з аналізом принципів наукової організації і психологічних характеристик діяльності слідчого (8), М. І. Порубов—при розгляді комплексу проблем, пов'язаних з проведенням допиту в стадії попереднього слідства (9).

Аналіз перелічених та інших наукових джерел свідчить про те, що накопичений фактичний дослідницький матеріал та досвід створили передумови для теоретичного узагальнення і остаточного формування криміналістичної прогностики як складової частини (розділу) науки криміналістики. Підтвердженням цього служить практика органів внутрішніх справ, у роботу яких “міцно увійшли методи мережного планування, використання обчислювальної техніки, аналіз і прогнозування”, а також фундаментальні дослідження з питань загальної прогностики (10).

В юридичній літературі лише згадується про криміналістичну прогностику, як розділ науки криміналістики, який до цього часу лишається недостатньо дослідженим; не розроблені його зміст і структура, не досліджені методи і не визначене місце цього розділу в науці криміналістиці (11).

На наш погляд, правильніше буде назвати його “криміналістична прогностика” і вважати самостійним розділом науки криміналістики.

Предмет криміналістичної прогностики. Прогностика визначається як наука про закони, способи і методи прогнозування, галузь знань, яка здатна інтегрувати досягнення інших наук. Інакше кажучи, прогностика вивчає загальні принципи і методи прогнозування, тобто наукове передбачення розвитку об'єктів оточуючої дійсності і закономірності процесу розробки прогнозу (12).

Теорія загальної прогностики є методологією для побудови основ криміналістичної прогностики, як розділу науки криміналістики, її предмета, методів криміналістичного прогнозування.

Передбачення — це здатність, уміння передбачити майбутнє на основі аналізу фактів дійсності, або здатність мозку до випереджаючого відображення об'єктивного світу (13).

Передбачення в науці — це отримання знань про ще невідомий досвід або ще неіснуючі події, ситуації чи окремі явища.

Найповніше, на наш погляд, розкриває поняття наукового передбачення А. О. Нікітіна, вважаючи, що це “процес (операція, процедура) дослідження, підсумком якого є припущення про потребу або ймовірність появи (чи спостереження) в майбутньому якогось об'єкту” (14). Таким чином, передбачення, з одного боку, розуміється як діяльність, а з другого — як знання про діяльність.

У літературі прогнозування інтерпретується як процес передбачення майбутнього стану на підставі знання закономірностей його розвитку в минулому, сучасному і майбутньому.

Таким чином, прогнозування виконує вужчі, як правило практичні завдання, тоді як передбачення відрізняється широкою оціночною стороною інтелектуальної діяльності людини. Прогнозування користується науковим інструментарієм, годі як передбачення, як випереджаюча розумова діяльність, являє одну із властивостей психічного відображення, може здійснюватись без використання технічних засобів.

У цьому зв'язку насамперед треба відрізняти прогнозування як розділ науки, тобто, власне, прогностику, і прогнозування, як діяльність. Саме використання терміну “прогнозування” у двох значеннях інколи не дозволяє вважати, про що йдеться: про прогностику як науку, чи її реалізацію в практичній діяльності. Прогностика, як наука, це сукупність знань, зведених у систему, де факти і закони пов'язані між собою певними відносинами і взаємно обумовлюють одне одного.

<І>Прогнозування—це діяльність по застосуванню засобів і методів прогностики при дослідженні конкретних об'єктів для отримання прогнозу, тобто наукове передбачення поведінки об'єкта або явища в майбутньому.

Криміналістичне прогнозування на відміну від криміналістичного прогнозу — це діяльність, заснована на загальних і приватних теоріях прогностики по складанню прогнозів, тобто науково обгрунтоване передбачення тих чи інших подій, розвитку і зміни конкретних властивостей і ознак об'єктів, закономірностей, наукових концепцій із галузі криміналістики. У більш широкому розумінні — криміналістичне прогнозування — це діяльність, спрямована на передбачення основних тенденцій і перспектив подальшого розвитку майбутнього стану науки криміналістики. Це також спеціальне наукове пізнання шляхів розвитку і змін закономірностей, пов'язаних з виникненням, збиранням, оцінкою і використанням доказів у процесі попередження і розкриття злочинів.

<І>Криміналістичний прогноз — це результат прогнозування (наукового передбачення), який характеризується деякими специфічними ознаками закономірностей, що вивчаються наукою криміналістикою. Він розкриває шляхи активного впливу на злочинність за допомогою наявних і передбачуваних для використання в майбутньому криміналістичних засобів і методів. У ньому вміщена “оцінка майбутнього розвитку прогнозованого об'єкта. На кожному з етапів прогностичного періоду” (15). Тому криміналістичний прогноз вміщує саме передбачення, що базуються на пізнаних закономірностях поведінки або змін об'єкта в майбутньому. Наприклад, поведінка обвинувачуваного на черговому допиті в інформаційній ситуації, що склалася, або ступінь зміни слідів за конкретних умов. Як у першому, так і в другому випадках підставу передбачення складають конкретні закономірності. Наприклад, зміна слідів на папері під дією вологи.

Дещо інакше розглядає це питання А. В. Дулов, який до предмета прогнозування відносить усю діяльність по здійсненню правосуддя (16). Таке поширене тлумачення предмета справедливе лише стосовно прогнозування, як загального методу пізнання. Якщо ж говорити про криміналістичне прогнозування як практичну реалізацію криміналістичної прогностики, то” вважаємо, з такою точкою зору погодитися важко.

На наш погляд, об'єктами криміналістичного прогнозування є окремі сторони, ознаки і властивості розслідуваної події в цілому і пов'язаних з нею особи обвинувачуваного, потерпілого, свідка, а також речові джерела доказової інформації. Тому предметом криміналістичної прогностики мусять бути як загальні, так і часткові закономірності, що лежать в основі поведінки, місць та змін об'єктів у майбутньому. Саме сукупність системи знань про такі закономірності і повинна утворити криміналістичну прогностику як розділ науки криміналістики.

Підкреслюючи методологічне значення загальної прогностики, Р. С. Белкін зазначає, що криміналістичне прогнозування—це суміжна теорія, яка перебуває на межі двох родів наук, але належить лише одному з них, а не обом відразу (17).

Одержувані в цій суміжній галузі знання, зростаючи в обсязі і дістаючи внутрішню єдність, сьогодні відокремилися в часткову теорію науки криміналістики—теорію криміналістичного прогнозування, тобто криміналістичну прогностику, що є складовою частиною правової прогностики. Остання виникла на межі загальної прогностики з правовими науками: теорією держави і права, кримінальним та кримінально-процесуальним правом (18). Загальна прогностика належить до класу фундаментальних суспільних наук і складається з різних видів — соціальної прогностики, демографічної та інших. Юридичне прогнозування — один із видів соціального прогнозування, місце якого в системі соціальної прогностики визначається місцем юридичних наук у системі суспільних наук (19).

Таким чином, прогнозування злочинності розглядається як специфічний напрямок у правознавстві, у галузі держави та права взагалі. У цих межах правомірно виділити: кримінологічне прогнозування, прогнозування в галузі кримінально-виконавчого права, прогнозування в трудовому праві і криміналістиці.

Таким чином, криміналістична прогностика, як один із підвидів юридичної прогностики, займає в загальній прогностиці визначне місце (див. схему).

<ІMG SRC="./res/іmg/eugene/112.gіf" WІDTH=281 HEІGHT=221>

Тому криміналістичне прогнозування правомірно назвати специфічною підсистемою більш широкої системи прогнозів соціального і правового (юридичного) прогнозування.

У свою чергу, криміналістичне прогнозування можна подати як систему діяльності на більш низькому рівні прогнозування в стадії порушення кримінальної справи, попереднього розслідування, судового розгляду (див. схему).

<І>Принципи криміналістичного прогнозування. Принципи — не вихідний пункт дослідження, а його кінцевий результат. Ці принципи не прикладаються до природи і до людської історії, а абстрагуються з них; не природа і людство узгоджуються з принципами, а навпаки, принципи вірні лише остільки, оскільки вони відповідають природі й історії. Отже, сукупність наукових принципів, система методів, логічні засоби і складають методологічну основу криміналістичного прогнозування.

Виходячи з цього, методологічними принципами, що складають основу криміналістичного прогнозування, можна назвати такі:

1) ставлення до дійсності як до об'єктивної реальності;

2) діалектична єдність і взаємозв'язок загального, єднаного і особливого при аналізі тієї чи іншої конкретної слідчої ситуації;

3) визнання детермінізму, розвитку, історизму, тобто визнання загальної об'єктивної закономірності і причинної обумовленості функціонування і розвитку всіх явищ природи і суспільства;

<ІMG SRC="./res/іmg/eugene/113.gіf" WІDTH=432 HEІGHT=352>

4) цілісний системний підхід, комплексний характер;

5) об'єктивність, всебічність, повнота, конкретність;

6) вірогідний характер;

7) етично-правовий підхід;

8) практично спрямований характер у передбаченні явищ,

подій і процесів, які досліджуються.

Перелічені принципи розкривають загальнометодологічну

спрямованість криміналістичного прогнозування в науці криміналістиці та слідчій практиці при вирішенні конкретних завдань.

<І>Методи криміналістичного прогнозування. Сьогодні розроблена й успішно використовується в науковій і практичній діяльності досить велика кількість методів соціального прогнозування. Деякі автори називають понад сто п'ятдесят таких методів.

Однак з проблеми методів криміналістичного прогнозування практично немає досліджень, за винятком робіт Р. С. Белкіна (20).

Метод — це шлях пізнання якогось предмета, цілеспрямований пошук нового, раніше не встановленого факту, явища, що дозволяє встановити істину по оправі. Криміналістичне прогнозування являє собою динамічний процес, що здійснюється певними методами.

Під методом науки розуміють сукупність прийомів, за допомогою яких розкриваються закономірності, форми, зміст явищ. Загальний метод розвитку—діалектичний матеріалізм, який становить базу для всіх наук.

Діалектичний метод розглядається як загальний, але не єдиний. Існують і інші наукові методи. Для правильного розуміння співвідношення методів у науці їх поділяють на три групи: діалектичний метод пізнання; загальні методи наукового пізнання, тобто загальнонаукові методи (логічні, математичні, почуттєво-раціональні); спеціальні, або частково-наукові методи. Найбільшого поширення в криміналістиці набули такі методи, як ідентифікація, дактилоскопія, встановлення групової належності та інші.

Методи прогнозування слід віднести до загальних. Так, Г. Л. Грановський зазначає, що будь-яке прогнозування здійснюється шляхом екстраполяції, тобто “закономірності, яким підпорядковується прогнозоване явище в сучасному і майбутньому, поширюються з певними поправками на майбутнє цього явища” (21). Але далі він справедливо зазначає, що, враховуючи обмежені можливості чисто математичної екстраполяції, у криміналістичній прогностиці, як і в прогнозуванні права, основне місце займуть методи експертних оцінок (22).

Зазначимо, що сьогодні можливості використання в криміналістичній прогностиці методу моделювання значно поширюються.

При криміналістичному прогнозуванні використовуються загальні (загальнонаукові), методи. До них відносять логічний та історичний методи, аналогію, аналіз, синтез, індукцію і дедукцію, експеримент тощо. Всі методи прогнозування, які використовуються сьогодні, дістають свою реалізацію в конкретній діяльності (теорії і практиці). Тому умовно вони можуть бути поділені на три основні групи: 1) методи екстраполяції; 2) методи експертних оцінок; 3) методи моделювання.

ЕКСТРАПОЛЯЦІЯ. Суть цього методу полягає в тому, що висновки, зроблені внаслідок вивчення однієї частини явища в майбутньому і сучасному, поширюються на другу частину цього явища і, таким чином, дозволяють визначити його

майбутнє. Інакше кажучи, суть цього методу полягає в тому, що вивчається історія прогнозованого об'єкта, встановлюються закономірності, які визначають його поведінку в сучасному і майбутньому. При цьому допускається припущення, що в досліджуваному об'єкті тенденція минулого і сучасного зберігається й надалі. Так, відомо, що потожирова речовина вступає в реакцію з розчином нінгідріну і утворює сполучення, внаслідок якого слід стає невидимим. На цьому побудували такий прогноз: мусять існувати й інші хімічні речовини, які повинні вступати в реакцію з амінокислотами (вони входять до складу потожирової речовини) і утворювати пофарбовані сполучення. Проведені експерименти призвели до винаходу такої речовини—марганцевої кислоти, яка активно реагує з потожировою речовиною і утворює стійке пофарбоване сполучення сліду. Так був знайдений Новий ефективний спосіб виявлення невидимих слідів пальців рук (23).

ЕКСПЕРТНІ ОЦІНКИ. Ця методика полягає в аналізі й узагальненні певної кількості інформації фахівцями з конкретного питання.

У практичній діяльності це може бути будь-який спеціаліст, якого запросили для участі в справі у ролі експерта, у тому числі слідчий і оперативний працівник, які мають достатній досвід практичної роботи. У слідчій практиці до цього вдаються в тих випадках, коли досліджуваний об'єкт мало вивчений і не встановлені всі його властивості, або коли до нього не можна застосувати інші методи дослідження.

Є дві основні форми використання даних експертних оцінок: індивідуальна й групова (комісійна).

Індивідуальне-анкетування (опитування) експертів передбачає проведення бесід, усне опитування, інтерв'ювання з метою виявлення думки спеціалістів про питання, що цікавлять слідство.

Цей вид експертних оцінок використовується при досліджуванні. Найприйнятливішим для криміналістичного прогнозування вважається груповий метод, який інколи називають методом комісії. Цей метод передбачає участь у розробці прогнозу групою компетентних спеціалістів при дослідженні особливо складних питань, що виникають під час розслідування.

МОДЕЛЮВАННЯ. Цей метод застосовується для дослідження об'єктів на різних моделях, тобто па умовних зразках, схемах, конструкціях, макетах, муляжах, предметах-аналогах тощо. Суть його полягає в створенні моделі досліджуваного об'єкта, вивченні цієї моделі і розповсюдженні отриманих висновків безпосередньо на об'єкт. Характеризуючи модель, варто зазначити, що це уявна або матеріально фіксована система, яка дозволяє відображати і відтворювати об'єкт дослідження і здатна замінити його таким чином, щоб дослідження моделі дозволяло отримувати нову інформацію про-об'єкт, який визначається. Моделювання може бути предметним, фізичним, математичним, логічним, знаковим тощо.

У криміналістичному прогнозуванні найперопективнішими є методи моделювання по історичній аналогії та методи інформаційного моделювання.

Історично-логічна модель прогнозованого явища конструюється на підставі вивчення внутрішньої логіки його розвитку для того, щоб використовувати її під час вирішення певних колізій у ситуаціях, що мають загальні з нею властивості.

Однак одного врахування факторів, що визначають розвиток і зміни досліджуваного явища, недостатньо для наукового прогнозу. Певною мірою це обумовлено тим, що ситуації не завжди повторюються е їх попередньому вигляді. Тому дослідникові-прогнозисту неминуче доводиться враховувати все те, що є характерним для нової ситуації.

Методи інформаційного моделювання являють собою аналіз тенденцій розвитку явищ на підставі інформаційних сиг-надів, тобто даних про зміни кількісних і якісних характеристик.