§ 3. Прогнозування поведінки обвинувачуваного в кримінальному судочинстві. Теорія і практика

Прогнозування поведінки можливе й потрібне в процесі ряду слідчих дій, коли обвинувачуваний є їх учасником, наприклад, під час обшуку, пізнання, слідчого експерименту, затримання.

У криміналістичній літературі відзначається, що найбільш важливим і широким в інформаційно-пізнавальному смислі є місце події.

Відомо, що для розробки прогнозу слідчий повинен володіти певною сумою знань початкової інформації, джерелами якої є: а) матеріальні й ідеальні сліди; б) поведінка обвинувачуваного на місці події, якщо він присутній.

Успіх у розробці прогнозу залежить від уміння слідчого розпізнавати слідову картину місця події, віднайти всі сліди, що там є. Аналіз більше як сотні припинених кримінальних справ у м. Києві засвідчив, що результативність огляду місця події дуже низька. Практично не вилучаються жодні матеріальні джерела, крім слідів рук, і то, якщо вони будуть виявлені. Ці обставини сприяли тому, що злочини, які аналізувалися, залишилися не розкритими, а особи, які їх вчинили, нерозшуканими.

На місці події практично завжди залишається інформація, що характеризує особистість обвинувачуваного і засвідчує його дії при скоєнні злочину. Наприклад, сліди рук характеризують фізичні властивості людини, обставину—від якої руки і якого пальця залишений слід тощо. За стежкою

слідів ніг прогнозують біологічні властивості: ходу, напрямок руху, кількість осіб, швидкість руху, з багажем, чи без нього йшла людина, фізичні недоліки (наявність клишоногості, кульгавості, відсутність ноги і таке інше). За окремим слідом ноги можна визначити розмір взуття, приблизний зріст, оскільки довжина стопи становить 13—14 відсотків росту.

На підставі аналізу слідів засобів злочину можна також прогнозувати інтелектуальні, фізичні й професійні властивості злочинця.

У ряді випадків матеріальні сліди дозволяють прогнозувати потреби злочинця і способи їх задоволення. Крадіжки з аптек, аптечних кіосків наркологічних препаратів, медикаментів дозволяють передбачити, що такі злочини здійснив наркоман. Якщо в пошкодженому сейфі гроші на місці, а викрадені документи, то неважко здогадатися, що мета такого діяння—викрасти документи, що викривають злочинця, його близьких чи знайомих.

Такі властивості особи, як жорстокість і зухвалість проявляються у відвертому зухвалому способі дій. Так, три огляді місця події було встановлено, що після скоєння вбивства злочинець заховав тіло під ліжко і намагався ліквідувати сліди крові на підлозі. Потім деякий час перебував у квартирі разом із потерпілим, де навіть поснідав. Оцінюючи ці дані, слідчий припустив, що характерові убивці властиві жорстокість та байдужість. Це в подальшому і підтвердилося.

За матеріальними слідами можна судити й про рівень загального розвитку злочинця. Убивство людини за допомогою отрути характерне для диверсанта чи людини, яка по службі має відношення до отруйних речовин; грамотно написаний лист свідчить про освітній рівень злочинця та його професійні навички. Наприклад, встановлено, що почерк вчителів відзначається каліграфією, лікарів, навпаки,—дуже спрощений, конструкторів — включає елементи креслярського шрифту. За змістом листа можна також прогнозувати територіальні особливості й національну належність.

Вміння “читати” матеріальні й ідеальні джерела інформації дозволяє діагностувати механізм здійсненого злочину і прогнозувати, хто його міг скоїти. Наприклад, у власному будинку знайшли тіло К. Головний вхід було замкнено знадвору. Двері “чорного” ходу відчинені, але навколо—жодних слідів. Аналіз обставин огляду місця події дозволив побудувати такий прогноз. Наявність двох склянок із залишками пива свідчила, що в кімнаті була стороння особа, а відсутність слідів пошкодження на дверях — що потерпілий знав злочинця і сам впустив його всередину. Довгі волосини на подушці, відбиток жіночого взуття на підлозі підтверджували, що цією особою була жінка. Дослідження ушкоджень голови потерпілого свідчили, що вони спричинені легким тупим предметом, без докладання великої сили, отже особою фізично слабою, оскільки вони призвели лише до втрати свідомості. Сліди рук на шиї потерпілого засвідчили, що жертва в несвідомому стані була задушена фізично слабою особою, оскільки за кількістю слідів синяків злочинець повинен був здушувати шию довгий час, перш ніж наступила смерть. Характер синяків давав можливість передбачити, що у злочинця були довгі нігті: кількість викраденого свідчила, що в злочині брали участь дві чи три людини. Всі зібрані й проаналізовані джерела інформації дали змогу слідчому побудувати прогноз про те, що вбивцею була жінка, яка мала волосся чорного кольору, або слабкий чоловік з довгими нігтями на руках Ці дані лягли в основу тактики пошуку і затримання злочинців. І справді, прогноз слідчого виправдався. Вбивство вчинила жінка та двоє її спільників невеликого зросту, слабкої будови тіла, невеликої фізичної сили.

Вибір обвинувачуваним лінії своєї поведінки обумовлюється певними факторами. Так, Г. М Мудьюгін як на один з найбільш дійових постійних факторів, що серйозно впливають на вибір способів скоєння і приховування різних злочинів, вказує на наявність (чи відсутність) причинного зв'язку між злочинами та об'єктом зазіхання.

Основою для вибору варіанту своєї поведінки б інформація ззовні, що її отримує обвинувачуваний, і яка суб'єктивно ним переробляється. Порівнюючи її з реально можливими варіантами, людина, свідомо чи під впливом емоцій, вибирає один. Ця можливість вибору одного варіанту поведінки із кількох обумовлена відносною свободою людської волі і дає об'єктивну основу для права, як і для інших соціальних норм, впливати на поведінку людей.

Отже, завдання слідчого полягає в зборі інформації прогнозуванні ймовірної поведінки обвинувачуваного при здійсненні слідчих дій, тобто в підготовці дій обвинувачуваного, і у виборі відповідної тактики своєї поведінки в слідчій ситуації, що склалася.

Таким чином, успіху можна досягнути лише за тієї умови, якщо слідчий у своїй уяві промоделює низку ймовірних ситуацій, опрацює всі тонкощі і практично буде підготовлений до різноманітних несподіванок, що можуть виникнути в процесі здійснення слідчих дій.

Прогнозування посідає не останнє місце і під час проведення обшуку. Матеріальні сліди місця, в якому здійснюється обшук, а також інформація, отримана в процесі слідчих дій, визначає поведінку тієї особи, з якою пов'язаний обшук. Тут варто застосувати уявне моделювання, а за присутності обвинувачуваного додатково вести нагляд за його поведінкою. При цьому спостереження за ним не тільки бажане, а обов'язкове, оскільки це стане джерелом додаткової інформації для побудови й корегування прогнозу. На цю обставину вказує і М. Т. Ведерніков, зауважуючи, що при обшуку е можливість збирати як матеріально-фіксовану, так і ідеальну інформацію у вигляді висновків і уявлень слідчого про психологічні особливості обвинувачуваного.

Примусовий характер обшуку обумовлює конфліктну ситуацію. Зіткнувшись з нею, чи передбачаючи її, слідчий повинен наперед передбачити відповідні тактичні прийоми спілкування з обшукуваним, використовуючи при цьому метод рефлексного керування та ікогнітивної емпатії.

Застосовуючи метод рефлексії, слідчий відображає в динамічній моделі конфліктної ситуації і самого себе, і того, кого обшукує; імітує хід його думок та поведінку і, аналізуючи цю модель, приймає рішення. При цьому він повинен уявити самого себе не лише з точки зору того, кого обшукує, але й останнього в розумінні слідчого.

Вивчення особистих якостей обвинувачуваного і визначення його поведінки в минулому дозволяє слідчому вірно вибирати тактичні прийоми обшуку. Так, у громадянина К., який займався забороненим промислом і спекуляцією, під час обшуку було знайдено цінностей на суму близько 100 мільйонів карбованців. Однак, на думку слідчого, <І>у злочинця повинні були бути ще схованки, які залишилися не знайденими. Аналізуючи інформацію про особу обшукуваного, слідчий встановив, що обвинувачуваний ніколи не запрошував пічників, завжди сам ремонтував свою грубу. На підставі цього був зроблений прогноз стосовно того, що в грубі повинен бути тайник. Після розбору груби прогноз дістав підтвердження: під грубою був тайник, у якому лежало 8 кілограмів золотих монет.

До основних способів отримання інформації при проведенні обшуку можна віднести:

а) спостереження за станом На об'єкті;

б) спостереження за поведінкою обшукуваного;

в) спостереження за членами сім'ї обшукуваного.

Значну інформацію може дати аналіз різних відхилень у навколишній обстановці від нормальних ситуацій, стану речей тощо. Для того, щоб отримати найбільш повні і достовірні результати спостереження, слідчому і всім тим, хто бере участь у проведенні обшуку, рекомендується знати основні закономірності поведінки людини в конфліктній ситуації обшуку. Лінія поведінки обшукуваного визначається такими обставинами: а) перебуваючи в гострій конфліктній ситуації обшуку, він робить власний прогноз стосовно свого майбутнього в залежності від результатів обшуку; б) він перебуває в стані сильного емоційного напруження; в) наближення тих, хто здійснює обшук, до місця схованки предметів, які шукають, значно підсилює стан його емоційного напруження що спонукає до акцептування в головному мозку обшукуваного тих осередків, які пов'язані з подією злочину та його наслідками, і ці обставини не можуть не впливати на його поведінку( це ж стосується і віддалення від схованки, в цьому випадку стан емоційного напруження спадає).

А тому рекомендується одному чи кільком учасникам обшуку постійно спостерігати за поведінкою обшукуваного, за рухами його рук, ніг, мімікою обличчя, зміною голосу, кольорам шкіряного покрову, потовиділенням і при цьому прогнозувати, які з об'єктів хвилюють його.

Важлива роль належить прогнозуванню при виробленні тактики затримання.

Восени 1979 р. у Є. зникла дружина. За фактом зникнення було порушено кримінальну справу, але незабаром її припинили. Через два роки новий слідчий вивчив і проаналізував усі матеріали оправи і був здивований тим, що його попередники не звернули уваги на поведінку Є. Зникнення дружини його не дуже хвилювало, на безрезультатність її пошуку він не скаржився Ніби нічого й не сталося. Нового слідчого це здивувало. Відновивши ведення по справі, він почав детально вивчати життя Є Останній був передовиком виробництва, брав участь у громадському житті колективу На роботу приходив в акуратному костюмі, одягав халат і майже нічого не робив. Працювала його бригада, а він лише “представляв” її Вважався непоганим фахівцем, але на заводі були фрезерувальники не гірші від нього. Є. весь час показував себе, постійно намагався потрапити в об'єктиви фотоапаратів і фотокамер. Слідчого вразило те, що люди давали Є. полярні оцінки—одні вважали його гордістю заводу, інші— звичайним ділком.

Врешті-решт слідчий зрозумів, що Є — користолюбець. Все, що тільки можна, він брав для себе. Він “напрацьовував” не лише славу, але й безкоштовні путівки протягом семи років, хоча був виключно здоровим, отримував високу заробітну плату, але й цього йому було замало. На урочистому вечорі, влаштованому, до речі, на його честь, він украв фужери, під час відпочинку в санаторії —тенісні ракетки, у свого товариша з бригади—автомобільний радіоприймач. Але таке “обличчя” бачили не всі. Не побачили й ті, хто розпочинав, а потім призупинив кримінальну справу.

Однак моральні виродки—не рідкість. Але ж чи здатний такий тип на злочин, і якщо так, то чому, з якою метою? На ці запитання треба було знайти відповідь.

Для вивчення особистості Є., слідчий приступив до вивчення його стосунків з дружиною. При цьому з'ясувалося, що сімейні стосунки між ними в останні роки були ворожими. Є. приїхав до Києва і полюбив Людмилу, як він сам стверджував, з першого погляду. Вона погодилася стати його-дружиною. Одруження Є. з Людмилою було за розрахунком—її подруга згадала, що на весіллі Є. сказав їй, що одружується не з кохання, а з любові до міста. Йому потрібна була прописка в м Києві і квартира.

Родичі Людмили засвідчили, що їх дивувала дріб'язкова ощадливість зятя в сімейному житті: рахувалася кожна копійка, сварки починалися через кожен втрачений “не задля оправи” карбованець.

Чоловік бив дружину, виганяв її з дому, вимагав, щоб вона залишила йому квартиру. Весь час думав про розлучення. Якось навіть подав заяву, але через кілька днів забрав її назад.

“Чому?” — запитав слідчий. Суддя згадала про візит до неї Є і сказала пояснила йому, що розподілу підлягає не лише квартира, але й меблі, машина “Волга”. Тоді Є. сказав, що це його не влаштовує і напросив повернути заяву. Було це за три місяці до зникнення Людмили. А за два місяці до цієї події вона заповнила страховий поліс. У ньому зазначалося, що у випадку її смерті гроші (2 млн крб.) заповідаються чоловікові.

Щоб зіштовхнути Є. з позиції невинного, на якій він так надійно тримався протягом двох років, слідчий вирішив його затримати. Адже за цей час ніхто навіть не намагався звинуватити його у злочині.

У слідчого не було ні переконливих фактів, ні прямих доказів вини Є., нічого, окрім внутрішнього переконання і 117 аргументів, заперечити проти яких було дуже важко.

У спальні на ліжку були знайдені засохлі плями крові. Слідчий вже знав кожен крок Є.— вулиці, якими ходив, будинки, де з'явився в дні після зникнення дружини.

Таким чином, детальне вивчення підозрюваного, збір інформації про його поведінку вдома, на роботі, під час відпочинку дозволили слідчому побудувати прогноз про вину Є.,. затримати його, вибрати тактику допитів і розкрити злочин.

Визнав він свою провину на третій день після затримання. За кілька хвилин до того, як слідчий отримав результати біологічної експертизи плям крові на ліжку. Група крові і антигени повністю співпали з групою крові і антигенами Людмили Прогностична діяльність слідчого при підготовці до затримання складається із таких елементів:

а) збір і вивчення даних, що характеризують особу затримуваного;

в) прогнозування поведінки особи під час затримання;

б) вивчення обстановки і місця передбачуваного затримання;

г) розробка плану затримання і визначення складу відповідної групи;

д) визначення та підготовка технічних засобів, потрібних

для затримання;

е) детальний інструктаж членів оперативно-слідчої групи, які беруть участь у затриманні.

Перший елемент підготовки до затримання аналогічний

підготовці до допиту й обшуку.

Виходячи з аналізу інформації слідчої ситуації та особи обвинувачуваного, слідчий прогнозує найбільш раціональні умови і місце затримання. Вивчаються найімовірніші шляхи підходу до місця затримання, відходу від нього, а також прогнозується поведінка при затриманні.

Головною умовою результативності затримання є раптовість і швидкість. Вони забезпечуються уважним спостереженням за поведінкою обвинувачуваного на передбаченому місці затримання і вибором найбільш зручного моменту для цього. До останнього можна віднести ситуацію, коли увагу обвинувачуваного щось відвернуло, коли він втратив пиль-ність і т. п. А тому всі учасники перед виходом на затримання ще раз повинні у своїй уяві проаналізувати тактику своєї поведінки при затриманні, передбачити альтернативний прийом, який би підходив до іншої, несподівано зміненої ситуації. Це дозволить зняти напруження, яке завжди виникає при зміні ситуації в момент затримання і успішно застосовувати один чи кілька раніше передбачених прийомів.

Таким чином, описане вище дає змогу зробити такі висновки:

1. Прогностична робота слідчого по використанню діагностичних даних при проведенні окремих слідчих дій стає специфічною формою діяльності, яка вимагає великої інтелектуальної розумової і організаційно-управлінської активності.

2. Теорія криміналістичного прогнозування інтерпретується як науковий метод пізнання майбутнього.

3. Автор поділяє точку зору А. В. Брушлинського, згідно з якою:

а) вибір (пошук) альтернатив, як механізм мислення;

б) уявне прогнозування (передбачення) того, що шукають строго кажучи, виключають одне одного. Тобто, вибір із альтернатив робить непотрібним уявне прогнозування пошукового, і навпаки,— прогнозування несумісне з вибором, як механізм мислення.

Тільки при такій постановці проблеми стає зрозумілою принципово важлива і абсолютно потрібна роль уявного передбачення в ході формування уявного і, взагалі, будь-якого психічного процесу. Отже, цей висновок може стати ще одним аргументом на користь точки зору, згідно з якою передбачення здійснюється, формується, розвивається на основі загального уявного “механізму”—аналіз через синтез.

4. Прогнозування тактики спілкування слідчого з обвинувачуваним у конкретних слідчих ситуаціях носить інформаційно-пошуковий характер: прогноз стає можливим після того, коли слідчому пощастить із розмаїття фактичних даних вибрати ту інформацію, яка відображає певні тенденції і закономірності.

5. Ймовірний характер прогнозу слідчої тактики передбачає реалізацію ідей теорії ймовірності, яка дозволяє віднайти приховані, але постійні причини закономірностей індивідуальної поведінки обвинувачуваного в майбутньому.

6. Прогнозування тактики спілкування слідчого з обвинувачуваним на основі моделювання включає:

а) передпрогнозову ситуацію (сприйняття, аналіз, осмислення початкової інформації для побудови моделі);

б) збір вихідних даних про особу обвинувачуваного і побудову базової моделі його поведінки;

в) встановлення загальних співвідношень між елементами моделі і даним процесом, пошуковий прогноз, екстраполяцію тенденцій;

г) оцінку прогнозу та планування рекомендацій для певного кола тактичних прийомів;

д) прийняття рішення.

7. Методи пізнання ознак для криміналістичного прогнозування поведінки обвинувачуваного можна розділити на дві групи: загальні та специфічні.

До <І>першої групи методів, які використовуються на етапі діагностики можна віднести:

а) сприйняття ознак і властивостей, що характеризують обвинувачуваного, а також аналіз (розпізнання, оцінка) отриманої інформації;

б) розпізнавання закономірностей зв'язків і стосунків за допомогою спостереження, складання схем індукції і дедукції, переходу від абстрактного до конкретного, побудови “Ідеальних” слідчих ситуацій і “накладання” їх на типові.

До <І>другої групи методів, що використовуються на етапі опису і появлення (моделювання, планування), можливо віднести:

а) методи опису розпізнаних, ознак, що характеризують обвинувачуваного;

б) методи пояснення розпізнаних зв'язків і стосунків;

в) методи моделювання і планування прийнятих рішень у конкретних слідчих ситуаціях.

Отже, загальні й специфічні методи, які використовуються на етапі діагностики, опису і пояснення інформації про особистість, також мають свої рамки застосування — це рамки опису, пояснення, розробки прогнозу і використання результатів прогнозування при виробленні тактики проведення окремих слідчих дій.

Значну роль у діагностиці особи обвинувачуваного і використанні результатів прогнозування при проведенні окремих слідчих дій відіграють також чуттєві й раціональні, експериментальні і логічні методи, наукові й дослідні знання, технічні засоби, що розглядалися раніше.

Узагальнена структура процедури пізнання вироблена історичною практикою: люди спостерігають і вивчають світ описують, пояснюють, прогнозують і, згідно зі своїми інтересами, змінюють його. У відповідності до цього можна виділити такі процедури пізнання: діагностика (розпізнання), опис, пояснення, прогнозування, планування і перетворення (прийняття рішення). Кожна з цих процедур включає сукупність чітко визначених операцій, які можуть бути розумовими, предметними (дія з предметами), словесно-логічними: всі вони тісно пов'язані між собою і доповнюють одне одного.

Такими є передумови побудови методики збору, дослідження, вивчення та діагностики особи обвинувачуваного і використання отриманих результатів для прогнозування його поведінки під час проведення окремих слідчих дій.

Запропоновані для використання в процесі дослідження критерії, техніка, тактика та методика, звичайно, не можуть претендувати на остаточне вирішення цієї надзвичайно складної проблеми.