§2. Методика криміналістичного прогнозування поведінки обвинувачуваного: поняття та принципи

Методика криміналістичного прогнозування —один з розділів криміналістичної прогностики. Він структурно ділиться на дві частини: загальні положення (принципи) та окремі. методики криміналістичного прогнозування.

Методика криміналістичного прогнозування це: а) система наукових рекомендацій та прийомів, що визначають прогностичну діяльність осіб, які проводять розслідування; б) сукупність методів та науково-технічних засобів, що дозволяють розпізнати і визначити поведінку осіб, які цікавлять, слідство. Таким чином, у першій частині розглядаються положення загально-теоретичного характеру, що мають фундаментальне, методологічне значення для формування окремих методик криміналістичного прогнозування.

Завдання методики криміналістичного прогнозування полягає у тому, що на основі узагальнення слідчої практики, застосування науково-технічного інструментарію, технічних засобів і рекомендації слідчої тактики потрібно розробити наукові методи та прийоми використання діагностичної інформації для прогнозування поведінки осіб, які цікавлять слідство.

Відомо, що немає однакових злочинів. Разом з тим, незважаючи на індивідуальність кожного злочину і особи, яка його скоїла, є багато загального, типового в способах скоєння злочину, діях злочинця і слідах, які він залишає на місці пригоди. Все це дозволяє розробляти методики прогнозування поведінки осіб, які цікавлять слідство.

У методиці криміналістичного прогнозування дістають своє відображення науково-технічний інструментарій, тактичні прийоми та методичні рекомендації по раціональному й ефективному проведенню слідчих дій. Тому слідчий, розробляючи прогноз проведення слідчої дії, одночасно вирішує завдання вибору і найбільш ефективного застосування прийомів та засобів криміналістичної техніки, тактики і методики з метою оптимального розслідування злочинів. Мається. на увазі, що в методиці криміналістичного прогнозування розробляються не готові стандартні рекомендації і рецепти, які годяться для розслідування будь-якого виду злочину, <І>а прийоми творчого підходу слідчого до розв'язання конкретних завдань, виходячи з аналізу зібраної інформації про скоєний злочин і особу, яка його здійснила. Тому такі рекомендації мають за мету допомагати слідчому, в конкретних ситуаціях правоохоронної діяльності знаходити оптимальні рішення для швидкого і всебічного розкриття скоєного злочину.

Загальні положення, умови, у першу чергу теорія відображення, категорії діалектичної логіки, загальна теорія науки криміналістики та основи кримінально-процесуального права складають методологічну основу методики криміналістичного прогнозування — її принципи. Тому вони сформульовані нами як загальні положення, першооснови криміналістичної прогностики—складової частини науки криміналістики.

Поряд із загальними принципами треба розрізняти й окремі. Тобто, положення, які є характерними для конкретних груп, видів ситуацій при прогнозуванні обставин подій, дій та поведінки учасників процесу, в першу чергу, обвинувачуваного.

Окрема методика криміналістичного прогнозування для вирішення конкретної ситуації — це, з одного боку, рекомендація, як здійснювати логічний аналіз зібраної і розпізнаваної фактичної інформації, яким чином порівнювати її з науковими та досліджуваними положеннями, як встановлювати їх ступінь близькості і, таким чином, будувати прогноз. У прогностичній діяльності реалізується комплекс науково обгрунтованих принципів. Звідси — окремі положення являють собою відносні поняття, оскільки вони для конкретних

методик прогнозування також володіють деякою узагальненістю. До їх числа, на наш погляд, слід віднести такі: а) використання слідчого досвіду і наукових рекомендацій; б) індивідуальність та диференціація; в) конкретність основного матеріалу (інформації); г) безперервність і гнучкість; д) використання вірогідних оцінок для побудови прогнозу.

Методика криміналістичного прогнозування—практична розумова діяльність, пов'язана з оцінкою інформації та формулюванням прогнозу; причому цю творчу діяльність <І>школа важко відрізнити від практичного застосування тактичних прийомів, оскільки вона найчастіше є її елементом

Суб'єктами прогностичної діяльності є слідчий, особи, які проводять дізнання, експерт, спеціаліст, оперативні працівники (ст. 103 УПК України).

У цьому зв'язку варто відрізняти такі три види прогнозування: судово-слідче, експертне та оперативно-пошукове.

<ІMG SRC="./res/іmg/eugene/114.gіf" WІDTH=435 HEІGHT=216>

У загальному вигляді методику прогностичної діяльності слідчого по збиранню та використанню інформації про особу обвинувачуваного можна подати у вигляді п'яти послідовних етапів:

<ІMG SRC="./res/іmg/eugene/115.gіf" WІDTH=415 HEІGHT=108>

<І>Перший етап — сприймання інформації. Рецептор, настроєний на деякий фрагмент досліджуваної сфери, дає його первинну модель — картину.

<І>Другий етап — аналіз зібраної інформації про особу обвинувачуваного. Він складається з трьох елементів: а) розпізнання отриманої інформації; б) прогнозування майбутніх змін у поведінці обвинувачуваного; в) оцінка зібраної інформації про особу обвинувачуваного.

<І>Третій етап — планування використання діагностичних даних про особу обвинувачуваного<І> для вибору тактики спілкування з ним

<І>Четвертий етап — рішення, що являє собою включення плану в дію.

<І>П'ятий етап — дії слідчого по реалізації плану, тобто “читання” моделі послідовності дій під контролем зворотніх зв'язків, що сприймають зміни об'єкта і зусиль, які витрачаються для цього.

Прогнозування — це передбачення, воно є складовим елементом слідчої діяльності. У самій суті, якщо розглядати структуру пізнавального процесу, то в ньому можна виділити такі основні етапи:

1) діагностику сприймання, збір та опрацювання фактів;

2) прогнозування — інтуїція, передбачення. Останнє можливе лише на основі достатнього запасу знань. Якщо цими знаннями не володіє слідчий, то він не зможе правильно розробити прогноз, побудувати план та провести успішне розслідування.