§ 2. Способи і засоби збирання інформації про особу обвинувачуваного

Збирання інформації про особу обвинувачуваного представляє собою різновид слідчої і судової діяльності уповноважених державою осіб. Слідчий у своїй діяльності користується різними методами і науково-технічними засобами, прийомами, оскільки “кожний об'єкт пізнання потребує спеціальної “технології” його дослідження, особливої методик вивчення і обробки матеріалу” (14).

В арсеналі методів і засобів трудової діяльності слідчого використовуються органи почуття, мислення, знання, що лежать в основі тактичних прийомів, науково-технічні пристрої,—тобто все це і є знаряддями праці слідчого.

Пізнавальний характер діяльності слідчого в криміналістичному плані є надзвичайно складним. Як справедливо зазначає В. О. Коновалова, це пояснюється тим, що така діяльність потребує не лише чисельного розв'язання різнопланових розумових завдань, але й організації їх практичного здійснення (15). Крім того, до характеристик діяльності слідчого також належить її правова регламентація.

Таким чином, діяльність слідчого строго підпорядкована нормам кримінально-процесуального закону. Правова регламентація його діяльності означає, що методи й технічні засоби, які слідчий використовує для збирання доказів у широкому їх розумінні, обумовлені нормами закону. Деякі з них мають рекомендаційний характер застосування методів кінозйомки, звукозапису, фотозйомки (ст.ст. 85, 85(1), 85(2) КПК). Інші носять обов'язковий характер. Наприклад, визначення психічного стану підозрюваного або обвинувачуваного якщо в справі є дані, що викликають сумнів стосовно його осудності, віку тощо. Треті — не згадуються зовсім, хоча використовуються для одержання інформації, вимірювання, опису, фіксації. Методи трудової діяльності слідчого в широкому розумінні допустимо інтерпретувати як пізнавальний інструментарій<І>, що включає: органолептичні й логічні способи наукові і досвідні знання, технічні засоби у вузькому їх значенні. Таким чином, у розгорнутому вигляді структура процесу збирання інформації буде виглядати так:

<ІMG SRC="./res/іmg/eugene/111.gіf" WІDTH=428 HEІGHT=153>

Оскільки в роботі розглядаються лише методи і науково-технічні засоби, що використовуються для збирання інформації то надалі досліджуватиметься середня частина цієї

схеми.

Почуттєві відчуття (органолептичні) — це іманентні знаряддя праці слідчого. Психічним процесом, з якого починається пізнання людиною оточуючої дійсності, е відчуття.

<І>Відчуття — це наслідки впливу матерії на орган тіла, де е почуттєві нервові закінчення. Далі збудження передається на нервову тканину і, нарешті, в мозок людини (16). Отже, <І>відчуття — початкове джерело усіх наших знань про явища, факти, події.

Відчуття дозволяє слідчому за допомогою органів <І>почуття сприймати інформацію про вчинений злочин. За допомогою <І>відчуттів формуються образи сприйняття про запах, колір, смак, температуру і т. д., властивості і якості предметів і явищ, що безпосередньо діють на органи почуття. Відчуття — основне джерело знань, з якого слідчий дістає інформацію. Разом з тим це означає, що процес пізнання зводиться лише до сукупності відчуттів. Вони є передумовою і підставою для більш складніших пізнавальних процесів (сприйняття, уявлення, мислення).

Почуттєві відчуття опосередковують всю діяльність слідчого, в якій би формі вона не виявлялася. Наприклад, під час огляду трупа його температура спочатку визначається на дотик— “труп холодний”, “теплий”, шкіра суха, волога. Ці першопочаткові образи служать вихідним матеріалом для встановлення часу настання смерті.

Сьогодні в слідчій практиці поки що не існує приладів, які б визначали наявність запаху згорілого пороху в каналі ствола зброї та гільз, знайдених на місці події, або запаху отруйної речовини тощо. Ці й подібні об'єкти поки що розпізнаються і диференціюються за допомогою органів нюху, а наслідки відображаються в процесуальних документах. Наприклад, у протоколі огляду рекомендується відмічати наявність запаху, що відчувається в приміщенні, у якому виявлено труп: при огляді зброї і слідів пострілу треба відмічати наявність запаху в каналі ствола зброї та гільзі.

Однак на практиці ці відомості рідко відображаються в протоколі. Так, із вивчених 300 кримінальних справ лише в ЗО % випадків були зафіксовані дані органолептичного дослідження. Тому потрібно рекомендувати на практиці ширше використовувати можливості органів почуття для збирання інформації, а наслідки — відображати у відповідних документах, особливо в протоколах огляду місця події.

Логічні засоби збирання інформації являють собою раціональний рівень пізнання. Почуттєве сприйняття може дати знання лише про зовнішню сторону досліджуваного об'єкта, мислення проникає вглиб, розкриває його істотні зв'язки і закономірності. Тому логічне мислення е вищою формою іманентних засобів, що дозволяє здійснювати перехід від конкретно-почуттєвого сприйняття через абстрактне мислення — до практики.

Логічні засоби — це іманентні знаряддя праці, які залежать від інтелектуального рівня розвитку, професійних знанні і практичного досвіду. Наукову основу їх складають світогляд, логічні закони мислення, спеціальні знання. Ефективність логічних засобів найяскравіше виявляється в діагностиці й прогнозуванні (наприклад, обставин, що підлягають доказуванню), плануванні, розслідуванні, організації пошуку по “гарячих” слідах, при провадженні окремих слідчих дій.

За нашими даними, в 71,2 % випадках слідчі прогнозують поведінку обвинувачуваного перед допитом, в 96 % складають план завжди, і лише в 3,1 % не складають його зовсім.

Наукові й досвідні знання досить близькі до логічних оскільки вони є надбаними і служать підставою раціонального дослідження. Разом з тим вони відрізняються у функціональному плані. Логічні засоби—це інструменти оперування науковими і досвідними знаннями як фактичним матеріалом для дослідження. У практичній діяльності вони виступають як засоби, прийоми, рекомендації дослідження конкретних об'єктів. Тому наукові й дослідні знання доцільно-відносити до органолептичних, іманентних засобів прані слідчого.

Спосіб, у широкому розумінні,—це упорядковане прямування пізнання до наміченої мети, шлях дослідження (15). Сутність криміналістичного способу можна сформулювати як єдність мисленного уявлення про спрямування і зміст діяльності, що здійснюється сукупністю взаємопов'язаних і взає-мообумовлених практичних операцій (16). Наприклад, опис людини за способом словесного портрету, одержання розгорнутого зображення циліндричної поверхні кулі тощо.

Тактичний прийом у літературі єдиного визначення не має. Так, А. В. Дулов і І. Д. Нестеренко розглядають його як факультативні “рекомендації” (19), Р. С. Белкін—як “раціональний і ефективний спосіб дії” (20), Н. А. Селіванов визначає прийом як лінію поведінки слідчого (21).

На нашу думку, прийом з етимологічного боку — це рекомендації, а з діяльного — засіб праці в широкому його значенні. Тактичний прийом можна визначити точніше, якщо співвіднести його з почуттям способу. Останній являє собою сукупність упорядкованих прийомів по застосуванню засобів для досягнення поставленої мети. Спосіб і прийом, таким чином, відносяться як рід до виду. Отже, тактичний прийом можна інтерпретувати як елемент практичної реалізації способу. Тому прийоми ми відносимо до органолептичних засобів, хоча вони і являють собою набуті знання для суб'єкта, який пізнає.

Тактичний прийом — поняття видове стосовно криміналістичного прийому. У криміналістиці розрізняють технічні, тактичні, організаційні, органолептичні, оперативні та інші прийоми. У науці криміналістиці використовуються різноманітні підстави для їх класифікації:

а) за ступенем їх законодавчої регламентації—на обов'язкові й факультативні;

б) за видом використовуваних знань — на техніко-криміналістичні, психологічні й логічні;

в) за цільовим призначенням — на організаційні, тактичні, оперативні;

г) за ступенем гласності—гласні й негласні (таємні);

д) за суб'єктом, який використовує прийоми,— слідчі, судові, експертні, оперативні;

е) за характером використовуваних знарядь (засобів) — органолептичні й змішані;

є) за часом використання у слідчій дії — підготовчі (організаційні), робочі, тобто прийоми безпосереднього виконання слідчої дії;

ж) завершувальні прийоми (оцінка зібраної інформації, оформлення наслідків).

Зрозуміло, можливі й інші підстави для класифікації прийомів. Однак запропоновані, на наш погляд, уявляються найвичерпнішими.

Найменше розробленими і найдискусійнішими в криміналістиці є прийоми одержання інформації від обвинувачуваного і свідка. До них, звичайно, відносять:

1) прийоми, що створюють сприятливі умови (атмосферу) спілкування під час слідчої дії (допит, пред'явлення для впізнання);

2) прийоми збирання інформації про відповідні реакції допитуваної особи на дії слідчого;

3) прийоми, які спонукають допитувану особу до дій у бажаному для слідчого напрямку;

4) прийоми виявлення у допитуваного прихованої інформації.

Розглянемо їх детальніше.

А. <І>Прийоми, що створюють сприятливі умови спілкування в ході слідчої дії. Для створення сприятливих умов проведення слідчої дії використовується спостереження, бесіда, природний і лабораторний експеримент, аналогія, моделювання, аналіз доказів, опитування експертів, уявний експеримент, науково-технічні засоби, кваліфікована допомога фахівців, інтуїція. Серед перелічених прийомів найчастіше використовуються спостереження, бесіда, вивчення і аналіз речових доказів. Ці прийоми дозволяють збирати інформацію про соціально-демографічну характеристику, фізичний стан, вольові якості, риси характеру, що виявляються зовні, соціально-коринні інтереси і прагнення тощо; діагностувати і прогнозувати поведінку обвинувачуваного на попередньому слідстві; планувати проведення окремих слідчих дій і конкретних тактичних прийомів; встановлювати психологічний контакт з обвинувачуваним.

Відомо, що ефективність спілкування залежить від зібраної інформації про особу обвинувачуваного і вмілого оперування нею. Однак на практиці ще недооцінюються прийоми, які дозволяють вивчати особисті речі і предмети — природній і лабораторний експеримент. Це призводить до того, що автобіографічні дані вивчаються лише в 38,7 % справ, що знаходяться у веденні, особисті справи— в 37,7 %, матеріали архівних кримінальних справ—у 69,9%. Навіть довідки про судимість вивчають не в усіх випадках, а лише у 87,9 % справ, що розслідуються.

На потребу обов'язкового збирання інформації про особу обвинувачуваного звертають увагу вчені, які торкалися цього питання Так, одні з них пропонують складати на обвинувачуваного “слідчу анкету”, в якій зосереджувати ці відомості в обвинувачувальному висновку і вироку суду, або в спеціальній довідці, що додається до справи (22).

Аналіз норм КПК, України та інших країн свідчить про те, що в жодному кодексі немає норми, яка б вказувала на потребу вести в ході розслідування документ, у якому б концентрувалася інформація про особу обвинувачуваного з метою комплексного його вивчення і передачі із органів дізнання в органи попереднього розслідування, а звідти — до суду, в місця позбавлення волі й виховно-профілактичні органи. Практика показує, часто-густо в характеристиках зустрічаються лише загальні фрази, які не відображають окремі сторони (якості) особи (23).

Це призводить до того, що вирок і обвинувачувальний висновок не містять у собі глибоких відомостей про особу, яка скоїла злочин. Введення відомчими нормативними актами рекомендацій по збиранню інформації про особу, яка скоїла злочин, як показує аналіз практики, не вирішує цієї проблеми повністю, оскільки існуючий порядок використання довідок-характеристик і повідомлень за формою № 86 не кореспондуються з нормами і принципами кримінального судочинства (24). На наш погляд, для збирання інформації про особу обвинувачуваного і встановлення єдиних правил її накопичення і передачі з одного органу в інший доцільно ввести єдиний документ, про що повинно бути зазначено в законі.

Б <І>Прийоми збирання інформації про відповідні реакції допитуваного на дії слідчого. Дані соціологічного дослідження показують, що основним прийомом збирання цієї інформації є спостереження, яким з успіхом користується 66 % слідчих. Природній експеримент використовують лише 11,6 %, а лабораторний— 1,6 % слідчих. У ряді випадків не досить активно використовуються останніх два прийоми. Це можна пояснити тим, що органам розслідування потрібна спеціальна методика (апаратура), яка надала б допомогу при фіксації інформації про внутрішній стан обвинувачуваного, її аналізі. На це вказали 70,9 % проанкетованих слідчих; 55,9 % керівників органів розслідування підтвердили, що вимірювальні прилади і пристосування, які є на озброєнні органів слідства, не задовольняють потреб сучасної слідчої практики;

61,8 % зазначили, що із-за відсутності надійних інструментальних методик виникають утруднення в процесі доказування по криміналістичних справах.

З матеріалів нашого дослідження видно, що слідчі органолептичне виявляють емоційний стан обвинувачуваного, вольові якості, риси характеру, інтереси, ставлення обвинувачуваного до оточуючих і органів розслідування, і найголовніше — оцінюють виявлені рухом і вегетативно-судинні реакції.

Оцінка й дешифрування психофізіологічних реакцій обвинувачуваного дозволили слідчим ефективніше проводити пошук схованих предметів у місцях, наближення до яких підсилювало зміну параметрів обшукуваного (хвилювання, почервоніння або збліднення обличчя); ставити перед допитуваним контрольні запитання в числі нейтральних, на які 39,3 % допитуваних давали правдиві відповіді; приймати рішення про проведення допиту в той момент, коли допитуваний почав вагатися в доцільності зберігання обраної раніше лінії на відмовлення.

В. <І>Прийоми, що спонукають допитуваного до дії у бажаному для слідчого напрямку. Будь який інтерес спілкування являє собою обмін інформацією між партнерами. У структурі спілкування розрізняють три її сторони: комунікативну (спілкування як обмін інформацією), інтерактивну (спілкування як .взаємодія) і перспективну (спілкування як сприйняття людьми одним одного). Дослідження трьох сторін процесу спілкування показує, що зміст кожної з них включає сукупність певних способів впливу індивидів один на одного (25). Тому вплив властивий спілкуванню взагалі. Він більше характерний для обміну інформацією між слідчим і обвинувачуваним, спрямований на досягнення мети кримінального судочинства. Для слідчої діяльності характерне подолання опору з боку незацікавлених в успішному розслідуванні справи осіб. Очевидно, немає іншого виду діяльності людини, успішному проведенню якої так активно і противоборствували б зацікавлені люди і групи людей. Тому в стадії попереднього розслідування в рамках процесуального закону на особу обвинувачуваного робиться психологічний вплив з метою отримання об'єктивної інформації про подію злочину (26). Існуючі в спеціальній літературі заперечення про недопустимість будь-якого психологічного впливу слідчого на обвинувачуваного неспроможні, оскільки без нього не можна розв'язати завдання боротьби із злочинністю. Вчені-криміналісти виділяють такі прийоми впливу на допитуваного: переконання (Пантелеєв Г. Ф.), постановки і варіювання розумових завдань, регульованих спілкувань, методи прикладу (Дулов А.В.), емоційного експерименту (Порубов М. І.), використання стану емоційної напруженості допитуваного, постановки несподіваних і “посередніх” запитань (Васильєв А. Н., Карнєєва Л. М.), посереднього навіювання (Васильєв А. Н.), морального стимулювання (Ямпольській А. Є.), раптового пред'явлення доказів і постановки запитань, що спрямовують мислення допитуваного в потрібному для слідчого напрямка (Коновалова В. О.) та інші,

У структурному плані будь-який прийом, що спонукає допитуваного в бажаному для слідства напрямку, складається із психологічних і логічних компонентів, а. також засобів його реалізації в конкретній ситуації. Психологічними компонентами тактичного прийому є сам вплив на психіку допитуваного; логічні компоненти — певні закономірності мислення, використовуючи які слідчий конструює і застосовує тактичний прийом; засоби використання—інструменти, за допомогою яких тактичний прийом здійснюється (27).

Успіх у цьому, як показали наші дослідження, залежить від попереднього вивчення особи обвинувачуваного. За нашими даними, 99% слідчих перед застосуванням тактичних прийомів стосовно конкретного обвинувачуваного складає письмовий або усний план вивчення особи обвинувачуваного, 97,4 % з них вивчали особу обвинувачуваного перед проведенням допиту, що дозволяло визначити ймовірну його поведінку в ході допиту.

Таким чином, до кола прийомів, що застосовуються для спонукання до визначених дій обвинувачуваного, можна віднести такі:

а) створення в обвинувачуваного на підставі зібраної інформації уявлення про поінформованість слідчого про його діяльність у побуті, на роботі й під час вчинення злочину;

б) збудження в обвинувачуваного бажання наслідувати гідній людині;

в) подолання негативної позиції обвинувачуваного (стимулювання його особистих позитивних якостей);

г) сприяння допитуваному у відношенні сприйнятого ним і усвідомлення потреби надання допомоги слідству;

д) навмисне створення умов для прояву стереотипної поведінки в конкретній ситуації;

е) придушення волі до опору (наприклад, шляхом пред'явлення доказів, що викривають допитуваного, звертання уваги на протиріччя в показаннях тощо).

Г. <І>Прийоми виявлення у допитуваного приховуваної інформації. Відомо, що в ряді випадків єдиним джерелом інформації про подію злочину є обвинувачуваний, який часто стає на шлях зволікання слідства. Слідчій практиці відомі різні види впливу на психіку допитуваного, спрямовані на подолання неправдивих показань.

Способи та прийоми впливу різноманітні. Інколи для переконання досить спокійного тону, прояву поваги й уважності при спілкуванні. На це вказали 76,4 % слідчих. В інших випадках потрібні скрупульозні логічні побудови всіх можливих варіантів поведінки обвинувачуваного; 69,1 % слідчих зазначили, що стосунки, які складалися, значно впливали на якість розслідування.

Найтиповішими прийомами виявлення прихованої інформації можна назвати такі:

а) прийоми діагнозування і вивчення особи обвинувачуваного;

б) формування контакту слідчого з обвинувачуваним;

в) аналіз показань обвинувачуваного з метою встановлення їх вірогідності і правдивості;

г) прийоми, безпосередньо спрямовані на подолання неправдивих показань.

Проаналізуємо їх детальніше.

А. <І>До діагностичних прийомів вивчення особи обвинувачуваного для встановлення приховуваних обставин відносять:

а) діагнозування і виявлення окремих сторін особи обвинувачуваного (якостей, властивостей, ознак, характеристик, уявлень, установлень тощо);

б) контактування і встановлення взаємин довіри між слідчим і обвинувачуваним в умовах їх взаємодії, що стає підставою для спонукання до самостійного волевиявлення;

в) всебічний аналіз біографічних даних особи обвинувачуваного, як своєрідного “поля” діяльності, де є- відомості про факти й події, що ретельно приховуються;

г) прийоми, які дозволяють здійснювати своєчасну й об'єктивну діагностику стану людини, особливо по такому зручному й надійному каналу зв'язку, як мовний, доступному для спостереження в найскладніших умовах емоційної ситуації;

д) прийоми, що поліпшують процес сприйняття інформації про індивідуальні властивості, які характеризують особу обвинувачуваного;

е) прийоми описування розпізнаних ознак, які характеризують обвинувачуваного;

е) прийоми пояснення отриманої інформації про особу обвинувачуваного;

ж) прийоми оцінки зібраної інформації про особу обвинувачуваного.

Не випадково більшість слідчих та начальників міських і районних органів внутрішніх справ звернули увагу на потребу розробки і впровадження в практику органів розслідування спеціальної апаратури або методик, які б допомагали слідчому визначати ступінь достовірності інформації, що її отримують від обвинувачуваних у процесі розслідування, оскільки наявні технічні засоби й прийоми не задовольняють сьогоднішніх потреб слідчої практики.

Б. <І>Потреба встановлення психологічного контакту і довірчих відносин, як тактичних прийомів виявлення прихованої інформації вважається не лише бажаним, але й обов'язковим. 70 % слідчих вважають, що сам собою належний контакт стає базою, яка забезпечує досягнення певної мети. Він знижує неспокій обвинувачуваного, його загальну напруженість і скованість, сприяє щиросердечному зізнанню (28).

В. <І>Наступна група — це прийоми, що сприяють встановленню приховуваних обставин. До них відносять прийоми аналізу показань обвинувачуваного, його біографічних даних. Дослідження 300 кримінальних справ показало, що слідчі поряд із соціально-демографічною характеристикою збирають і аналізують інформацію з “історії” особи. Використання цих:

даних при вмілому оперуванні сприяє не лише швидкому встановленню психологічного контакту, а й отриманню інформації про переховуваня.

Г. Нарешті, остання група прийомів використовується для подолання неправдивих показань. До цієї-групи належать <І>такі тактичні прийоми:

а) використання стану емоційної напруженості допитуваного;

б) використання тактичних можливостей “вільної” розповіді;

в) стимулювання позитивних якостей обвинувачуваного;

г) використання, внутрішніх суперечень у показаннях допитуваного;

д) використання суперечностей між відомостями, які подають допитувані й доказами, що містяться в справі, для викриття неправди і зміни позиції допитуваного;

є) дослідження змісту та інших характеристик мови, які відобразилися в письмовому тексті або фонограмі, за допомогою спеціальних методик з метою виявлення неправдиво-то висловлювання в мові (письмовій або усній).

Перелічені в цій групі прийоми, крім останнього, досить. відомі в криміналістичній літературі (29). Що ж стосується дослідження мови допитуваного, то воно становить значну новизну.

Вітчизняні й зарубіжні дослідження (ЗО), проведені психолінгвістами звукової мови людини, дозволяють зробити висновок про те, що при зміні емоційного стану людини відбуваються досить суттєві зміни в лінгвістичних, темпоральних, спектральних, динамічних, артикуляційних характеристиках мови. Це дозволяє в криміналістиці використовувати звуковий канал як джерело інформації про особу обвинувачуваного, його стан.

Це може здійснюватися на рівні використання органолептичних методів, або сучасних технічних засобів. Так, у посібниках з криміналістики здавна рекомендується вести спостереження за станом і поведінкою допитуваного, обшукуваного та інших учасників слідчої дії.

Спостереження, як безконтактний пізнавальний прийом, дозволяє сприймати і фіксувати різні сторони поведінки й фізіологічні реакції особи: міміку, пантоміміку, зміну дихання, кольору обличчя, виразу очей, зміну мови, модуляції голосу, зменшення або збільшення темпу мови. Однак у протоколі фіксується лише змістовна сторона інформації, яка дістала своє відображення в мові. Всі інші зовнішні сліди, які характеризують внутрішній стан допитуваного в конкретній ситуації, залишаються поза процесуальним закріпленням і доказуванням. Кожний слідчий по-своєму використовує їх при розслідуванні (наприклад, для встановлення правдивості показань, наявності відмови тощо).

Так, на думку опитаних нами слідчих, потуплений погляд означає, що допитуваний приховує правду—54 %; зблідніння обличчя у 33 % випадків інтрепретують як винність, і лише в 16 % —як переляк, страх; уповільнення темпу мови половина слідчих розцінює як навмисне, націлене на обміркування і приховування правди. Причому цікаво, що ці прогнози слідчих у 10 % співпали з дійсністю.

Ось як описує слідчий один із допитів обвинувачуваного в справі про спекуляцію промисловими товарами. На допиті Кохан заявила, що не пам'ятає, кому вона продала предмети спекуляції. Однак, спостерігаючи за допитуваною, слідчий помітив, що коли мова зайшла про джерела закупівлі товарів і отриману від перепродажу наживу, Кохан почала заїкатися, робити зупинки, відводити розмову в інший напрямок. При цьому обличчя її вкрилося червоними плямами, було помітне його посіпування. Слідчий, використовуючи ці дані, тактично грамотно ставив запитання. Внаслідок цього Кохан змушена була дати правдиві показання (31).

У цьому прикладі йдеться про видимі зміни в поведінці і зовнішності допитуваної. Однак багато людей досить уміло приховують своє ставлення до теми бесіди і тих питань, які перед ними ставить слідчий, його дій під час допиту. Зовні вони не виявляють будь-якої реакції і зацікавленості. У таких випадках на допомогу слідчому повинні прийти сучасні технічні засоби, які успішно використовуються в різних галузях і дозволяють зафіксувати близько 500 параметрів людини (32).

Уперше технічні засоби для фіксації психофізіологічних процесів, що відбуваються в організмі людини, вирішення завдань кримінального судочинства використали видатні вчені В. М. Бехтерев, А. Р. Лурія, А. Н. Леонтьєв. Однак незабаром використання фізичних приладів для отримання інформації від людини в ході слідства почали пов'язувати з реалізованим у зарубіжній криміналістиці методом детекції неправди, який, як вважали, є антигуманним і суперечить принципу законності (33). Разом з тим, дослідження емоційного стану людини органолептично, зокрема, спостереженням, допускається, а його наслідки пропонується використовувати для прогнозування і вибору слідчих дій (34). Таким чином, перевага віддається суб'єктивним засобам, а не наслідкам об'єктивного вимірювання за допомогою сучасних технічних приладів.

При органолептичному спостереженні можливі помилки, ілюзії органів почуття. Що стосується звукового спостереження, то воно, як правило, зводиться до вимірювання деяких величин за допомогою інструментальних методик. У медицині, психофізіології, кібернетиці та інших галузях знань для розв'язання цього завдання успішно застосовуються технічні засоби й апаратурні методики (35). Що ж стосується кримінального судочинства, то деякі автори вважають, що використання технічних засобів для фіксації прихованих фізіологічних процесів, які відбуваються в організмі людини, є грубим порушенням закону (36).

Таким чином, виникла суперечлива ситуація, коли допускаються суб'єктивні засоби пізнання для отримання інформації від людини три розслідуванні, і відкидаються об'єктивні методи, які забезпечені інструментальними засобами і дозволяють збирати точнішу інформацію. Зрозуміло, таке становище не можна вважати правильним, оскільки взагалі заперечується можливість пізнання за допомогою засобів науково-технічного прогресу. Тут, на наш погляд, очевидним є те, Що чим сучасніші, точніші й надійніші методи і технічні засоби, тим об'єктивнішими і повнішими будуть одержувані наслідки.

Проблему використання технічних засобів часто пов'язують з методикою їх використання для отримання інформації від людини. У цьому зв'язку їх поділяють на контактні і безконтактні. Ще у 1967 році А. Р. Ратінов відмічав, що коли буде вирішена технічна проблема дистанційної реєстрації психофізіологічного стану за допомогою безконтактних датчиків, то може виникнути питання про використання подібних технічних засобів в оперативно-тактичних цілях (37).

Сьогодні назріла потреба наукового розв'язання проблеми про можливості збирання інформації від людини на попередньому слідстві за допомогою науково-технічних засобів (наприклад, при допиті, обшуці). У сучасній медичній метрології розроблені надійні методики дослідження параметрів фізіологічної і вищої нервової діяльності людини, причому наслідки їх широко застосовуються Наприклад, для визначення здібності виконувати заданої складності роботу, реагувати на стресові ситуації тощо. Зазначимо, що вища нервова діяльність досліджується безконтактними засобами теле-хронорефлексометричним комплексом (ТХРМ-К-1), психофізіологічним комплексом (ПФК-01), приладом нервовопсихічного напруження (ПНП) і апаратом “Тонус-НП-1”.

У вітчизняній літературі стосовно ситуації слідчої діяльності ця проблема розробляється головним чином біологами, психологами і криміналістами. Наприклад, В Г. Розовський на підставі проведених ним експериментів зробив висновок про принципову можливість і доцільність використання технічних засобів для діагностики особової інформації при провадженні окремих слідчих дій, таких як допит (32)

Ця проблема широко обговорювалась у вітчизняній літературі. Численні дослідження в цьому напрямку проведені й криміналістами інших держав (39).

Звукоіва мова — це своєрідний інструмент, за допомогою якого людина, використовуючи визначений код, передає інформацію іншій людині. Мова, як специфічний вид людської діяльності, забезпечує комунікативну функцію слідчого з учасниками процесу. Структура її формується під впливом суспільної практики і мислення на підставі мови, яка представляє собою найважливіший засіб спілкування поміж людьми. Тому мовний канал несе інформацію про її джерело, у крайньому разі, трьох видів:

а) семантичну, тобто, що сказало джерело;

б) ідентифікаційну, тобто, хто виголосив промову;

в) емоційну, тобто, як сказав. Сьогодні встановлені окремі види зв'язку поміж емоціями людини і фізичними параметрами її мови, а експериментально — підтверджена можливість розпізнавання по мові стану її емоційної напруженості (40). Виявилося, що для емоцій характерний свій набір акустичних ознак голосу, які, на думку спеціалістів, можна вважати елементами алфавіту мови емоцій Причому кожна емоція, наприклад радість, горе, гнів, страх передаються зміною не якоїсь однієї властивості мови, а практично всіх її властивостей: сили, висоти, тембру, темпоритмічних характеристик.

Для об'єктивної фіксації цих характеристик у практиці розроблено цілий ряд приладів і технічних комплексів, які дозволяють реєструвати емоційний стан людини, яка говорить Ці зміни викликаються критичними ситуаціями, або ситуаціями дефіциту часу, загрозою небезпеки для життя, здоров'я. Такий особливий стан дістав назву емоційної напруженості (41).

У процесі дослідження безконтактних технічних засобів, які використовуються в інших галузях знань, для реєстрації емоційної напруженості, встановлено, що найперспективніши-ми для цілей криміналістики є технічні комплекси, які розроблені у відділі нейробіоніки ІКНАН України ім. В. М. Глушкова (до них належать: автоматизована система багатобічного дослідження особи) та психолінгвістичній лабораторії Дніпропетровського державного університету (“Електронний мовний аналізатор”—ЕМА-1; “Електронний регістратор темпоральних характеристик мови”—ЕРТХМ-1), а також “Спеціалізований обчислювальний вимірювальний комплекс”—СОВК, який створено в Українській академії внутрішніх справ на базі ЕОМ. Ці засоби вже сьогодні дозволяють вирішувати практичні завдання об'єктивної фіксації інформації про стан особи допитуваного, а відомі методики, на думку психолінгвістів, “придатні в практиці судового розслідування для відмежування істинних показань особи, яка перебуває під слідством, від неправдивих (як “вигаданих” безпосередньо в момент допиту, так і обміркованих заздалегідь)” (39).

Аналізатор ЕМА-1 дозволяє безпосередньо, під час допиту, проводити аналіз мовного сигналу за такими параметрами:

а) ступенем переривчатості мовного потоку, який характеризується частотою появлення в ньому пауз нерішучості;

б) модуляцією частоти загального тону та інтенсивністю мовного сигналу;

в) темпом артикулювання, який розраховується за кіль кістю чергування сегментів шумових тональних звуків за одиницю мовного часу;

г) співвідношенням сумарної тривалості пауз у висловлюванні до тривалості “чистої мови”.

Реєстратор темпоральних характеристик мови ЕРТХМ-1 дозволяє реєструвати:

а) кількість пауз у мові і їх сумарну тривалість;

б) сумарну тривалість “чистої мови” і латентного періоду реакції на запитання.

Прилади ЕМА-1 і ЕРТХМ-1 безконтактні, введення мов ної інформації здійснюється з мікрофону або магнітофону.

Спеціалізований обчислювальний вимірювальний комплекс (СОВК) розроблено на базі ЕОМ і апаратури аналізу — синтезу мови. Його прототипом є гармонійний вокодер із швидкістю інформації 2400 біт/сек.

Комплекс включає:

а) аналізатор миттєвого спектру мовних сигналів;

б) виділитель основного тону;

в) гармонійний синтезатор мови;

г) інтерфейсні блоки сполучення апаратурного тракту з процесором ЕОМ;

д) математичне забезпечення, яке дозволяє проводити первинну обробку мовної інформації в реальному масштабі часу. Особливість розроблених безконтактних засобів реєстрації психофізіологічних ознак, що відображаються б мові людини, полягає в тому, що вони можуть використовуватись для аналізу російської, грузинської, української, англійської та інших мов світу.

Самостійна біотехнічна автоматизована система багатобічного дослідження особи дозволяє визначити соціологічні, психологічні й фізіологічні властивості людини і використовувати це тари підготовці і проведенні слідчих дій, організаційних та оперативно-розшукових заходів.