1.1. КАДРОВА РОБОТА В ОРГАНАХ ВНУТРІШНІХ СПРАВ ТА ОСОБЛИВОСТІ її ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ В УМОВАХ РОЗБУДОВИ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ

Завдання розбудови в Україні демократичної правової держави, невід'ємним елементом якої є ОВС, зумовило пошук та впровадження якісно нових підходів до організації їх діяльності. З перших років існування України як незалежної держави питанням розвитку ОВС приділялася сама пильна увага, про що зокрема свідчить низка законодавчих актів, постанов, наказів, інструкцій та інших офіційних документів, прийнятих за цей час. Підлягали вирішенню питання визначення завдань, принципів, прав та обов'язків ОВС і окремих їх підрозділів, організаційних основ побудови та багато інших. Важливого місця серед них займали кадрові питання, бо ніяка реформа ОВС не досягне цілі без якісного комплектування особового складу та виконання ним повною мірою своїх службових обов'язків.

Діяльність працівників ОВС, їх статус, права та обов'язки регулюють безпосередньо закони України "Про міліцію", "Про війська внутрішньої та конвойної охорони", "Про надзвичайний стан", "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю", "Про державну службу" та ряд інших законів і підзаконних актів. Серед останніх насамперед слід відзначити Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. та Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ Української РСР, затверджений Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 29 липня 1991 p., які хоча і прийняті ще за часів існування Радянської України і відповідно стосувалися особового складу радянської міліції, продовжують свою чинність і на сучасному етапі. Разом з тим сьогодні ведеться активна робота

Кадрова робота в ОВС та особливості її правового регулювання          17

по розробці відповідних документів і незабаром планується їх прийняття та впровадження у практику.

Принципового значення для розвитку ОВС мають затверджена Указом Президента України від 17 вересня 1996 р. "Комплексна цільова програма боротьби зі злочинністю на 1996-2000 роки", "Концепція розвитку системи Міністерства внутрішніх справ", що схвалена постановою Кабінету Міністрів України від 24 квітня 1996 р. В кожному з цих документів чинне місце займають заходи, що спрямовані на поліпшення роботи з кадрами.

МВС України, усвідомлюючи, що людські ресурси є головною умовою ефективності будь-якої організації, протягом всього часу лриділяло питанням вдосконалення кадрової роботи саму пильну увагу: через систему наказів, інструкцій, рекомендацій спрямовувало та регулювало цю діяльність. Неодноразово різні аспекти роботи з кадрами обговорювалися на засіданнях колегій МВС України та приймалися відповідні рішення. На вдосконалення роботи з кадрами ОВС спрямована "Комплексна програма вдосконалення роботи з Кадрами та підвищення авторитету міліції на 1999-7005 роки", яка була затверджена наказом МВС України від 29 січня 1999 р.

Певного розвитку за цей час набули кадрові апарати. З метою забезпечення належного рівня управління роботою з кадрами у Структурі апарату МВС України було створено Головне управління кадрів, котре функціонувало як самостійна служба. Відповідні управління кадрами були організовані в ГУМВС в Автономній Республіці Крим та УМВС областей. На містах кадровою роботою займалися відділи та групи кадрів. Відділи кадрів увійшли також у структуру деяких галузевих служб (управління по боротьбі з організованою злочинністю, управління державної служби охорони, управління виконання покарань). У штатному розкладі УВС, міськрайорганів існувала посада заступника начальника по роботі з кадрами.

Наказом МВС України від 14 січня 1995 р. "Про реорганізацію Кадрових апаратів органів внутрішніх справ" існуючи кадрові структури були перетворені на апарати по роботі з особовим складом. Поява цього документу була зумовлена наявністю суттєвих негараздів у сфері кадрової роботи, які негативно позначалися на результатах діяльності ОВС у цілому, їх авторитеті у суспільстві: формалізм у роботі кадрових апаратів, неякісність відбору кадрів, відсут-

18            Розділ І. Кадри ОВС України: сучасний стан та тенденції розвитку

ність дійової системи їх професійного супроводження, нездатність керівників всіх ланок з'єднувати колектив, проводити правильну дисциплінарну практику, недбале ставлення до професійної підготовки, соціально-побутових проблем підлеглих, низький рівень виховної роботи і т. ін.

Реорганізація кадрових апаратів в апарати по роботі з особовим складом була не простою зміною назв, а принципово новим підходом до всієї системи підбору, розстановки та формування кадрів. Кадрове забезпечення ОВС, підготовка фахівців з високим інтелектуальним і моральним потенціалом, виховання у них високого рівня свідомості висувалось як одне з головних завдань. На кадрові апарати, поряд із звичними для них функціями, покладалися функції соціального захисту працівників, психологічного забезпечення службової діяльності та здійснення культурно-масової роботи. Кадрова робота, за новою концепцією її розвитку, повинна була стати найважливішим компонентом всієї системи виховного впливу на особовий склад.

Посади заступників начальників ГУМВС - УМВС, міськрайвід-ділів, підрозділів та установ по кадрах були трансформовані у посади заступника начальників цих підрозділів по роботі з особовим складом. На них покладалося досить широке коло функціональних обов'язків: кадрова робота, вивчення морально-ділових якостей підлеглих, стеження за їх професійним зростанням, урегулювання відносин у колективі, вирішення соціально-побутових проблем працівників та членів їх сімей, розв'язання конфліктних ситуацій у колективі, формування резерву керівного складу тощо. Перелік цих обов'язків свідчить, з одного боку, про відповідальність, складність та значення цієї діяльності, а з другого - про необхідність спеціальної підготовки працівників, що працюють у цій сфері, формування у них відповідних знань, умінь та навичок, бо робота з людьми - не може бути справою дилетантів.

Пріоритетними напрямками роботи з кадрами було визначено: посилення індивідуальної роботи з особовим складом; широке використання наставництва у роботі з молодими працівниками; підвищення загальної та професійної культури працівників; патронажна діяльність із сім'ями працівників, які загинули або тяжко постраждали під час виконання службових обов'язків; психологічне за-

Кадрова робота в ОВС та особливості й правового регулювання         19

безпечення службової діяльності працівників; повсякденна допомога ветеранам ОВС тощо. Особлива увага зверталася на підвищення рівня виховної роботи з особовим складом, бо саме від неї значною мірою залежить дієздатність ОВС, доля і навіть життя працівників ОВС.

Однак у зв'язку з припиненням існування комуністичної партії і відповідно політапаратів, які охоплювали своїм впливом всю систему політико-виховної та культурно-освітньої роботи з особовим складом, на цьому напрямку роботи в ОВС протягом тривалого часу існував вакуум. Хоча в той же час аж ніяк не зменшилась потреба у проведенні виховної роботи, підвищенні професійного, культурного та освітнього рівня працівників.

На значення цієї діяльності вказувалося у Наказі МВС України від 12 вересня 1992 р. "Про підвищення рівня загальної та професійної культури, службової етики працівників органів внутрішніх справ та ролі керівників в організації виховної роботи". Підкреслюючи значення та відповідальність виховної діяльності в ОВС, у наказі зазначалось зокрема, що участь керівників у вихованні працівників потрібно вважати невід'ємною частиною їх службової діяльності. У відповідності до наказу керівний склад органів, підрозділів та навчальних закладів МВС України забов'язувався проводити

' індивідуальну виховну роботу з підлеглими, контролювати питання підвищення професійного, освітнього та культурного рівня праців-

'  ників, поведінку на службі та в побуті, застерігати від небажаних та

І|* Компрометуючих зв'язків.

У роботі з особовим складом рекомендувалось активно викори-

Лстовувати різні форми професійного навчання і службової підготовки, інструктажі, аналітичний розгляд конфліктних ситуацій, наставництво. Від підлеглих вимагалося підвищувати рівень культури спілкування і поведінки у громадських місцях, покращувати стройо-йу виправку і зовнішній вигляд, проявляти турботу про духовний і моральний стан працівників. У наказі зверталась увага також на необхідність розвивати та вдосконалювати такі форми етичного та

'- естетичного виховання працівників ОВС, як школи і університети культури, читацькі конференції і клуби за інтересами, фестивалі

t1 самодіяльної творчості і т. ін.

20            Розділ І. Кадри ОВС України: сучасний стан та тенденції розвитку

На жаль, незважаючи на весь позитивізм змісту наказу, доцільності запропонованих заходів, вони здебільше залишилися не виконаними. Однією з головних причин було те, що в ОВС не було на той час реального механізму його реалізації, тобто конкретної структури, яка б могла організувати і проконтролювати реальне виконання наказу. Незабаром МВС України були зроблені конкретні кроки щодо створення такої структури. У 1993 р. наказом МВС України було створено Управління по соціально-психологічній роботі з особовим складом ОВС, яке згодом було реформоване у Відділ з виховної і соціально-психологічної роботи Головного управління кадрів МВС України. Відповідні відділи (відділення) були організовані в кадрових апаратах УМВС областей, ГУМВС в Автономній Республіці Крим, м. Києві та Київській області, УМВС м. Севастополя і в УМВС на транспорті.

Основним призначенням створених підрозділів було забезпечення ефективної роботи особового складу ОВС по боротьбі зі злочинністю і охороні громадського порядку, створення спільно із галузевими службами сприятливих соціально-психологічних умов у підрозділах ОВС, соціального захисту працівників, членів їх сімей, а також ветеранів ОВС, розвитку культурно-масової та спортивно-оздоровчої роботи.

Але, відомо, що ніяка справа не буде добре зробленою, якщо не має фахівців, які здатні за рівнем своєї професійної підготовки займатися цією справою. У зв'язку і цим на роботу в ОВС почали запрошувати психологів, соціолоїж педагогів, фахівців з культурно -виховної роботи. Разом з тим відчувалась потреба у спеціалістах, які не тільки б мали відповідний фах, але й розумілися в особливостях правоохоронної діяльності, знали проблеми працівників ОВС не з точки зору зовнішнього погляду на них, а, так би мовити, із середини і відповідно могли приймати рішення щодо розв'язання цих проблем і надавати конкретну допомогу. Саме тому у вищих закладах освіти МВС України (Університет внутрішніх справ, Київський інститут внутрішніх справ) була розпочата підготовка слухачів за спеціальностями практичної психології та соціальної роботи.

З метою подальшої професіоналізації цієї діяльності наказом МВС України від 13 липня 1996 р. було створено службу психологі-

Кадрова робота в ОВС та особливості й правового регулювання         21

«ного забезпечення оперативно-службовоі діяльності органів і підрозділів внутрішніх справ. Рішенням колегії МВС України від 5 лю-ЮТо 1997 р. була затверджена Концепція психологічного забезпе-Ження оперативно-службової діяльності органів і підрозділів внутрішніх справ України, де були визначені сутність системи психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності органів і Підрозділів системи МВС України, причини, що зумовлюють необ-ЯІдність її створення, а також принципи та напрямки психологічного забезпечення, його завдання, умови формування та розвитку, розглянуті питання управління системою психологічного забезпечення, підготовки кадрів та етапи реалізації Концепції.

Згідно з Концепцією було виділено чотири головних напрямки Психологічного забезпечення:

• професійний психологічний відбір, який передбачає надання допомоги громадянам у виборі професії працівника ОВС, визначення Ьтупеня відповідності психологічних даних кандидата вимогам конкретної професії, розробку пропозицій щодо раціонального розподілу працівників (випускників навчальних закладів) на первинні посади по спеціальностям;

• психологічне супроводження служби, завданнями якого є пси-Кологічна адаптація працівника до умов служби; оцінка можливостей Йрго кваліфікаційного зростання; надання працівникам допомоги після к перебування в екстремальних ситуаціях тощо;

ї І • професійно-психологічна підготовка (мається на увазі організація та проведення психологічної підготовки в системі професійної осві-№; формування у працівників психологічної готовності до професійної Йяльності в екстремальних ситуаціях, відповідального ставлення до (Іртримання правил безпеки тощо);

н    •     психологічне супроводження оперативно-службової діяльності:

(Датування психологічних особливостей правопорушників та надання

ркомендацій для здійснення оперативних та слідчих дій; психологічне

Ібезпечення комплектування спеціальних загонів та груп з урахуван-

ям психологічної сумісності і спрацьованості осіб, що входять до їх

і фіаду; надання рекомендацій щодо взаємодії з населенням і т. ін.

|    3 метою реалізації окреслених напрямків та завдань передбача-

ІІрсь створення в усіх ланках управління підрозділами апарату МВС

[країни, органами та підрозділами, навчальними закладами МВС

22            Розділ І Кадри ОВС України, сучасний стан та тенденції розвитку

України, науково-дослідними установами структурних підрозділів психологічної служби в межах затвердженої чисельності та кошторисів на їх утримання. У продовження прийнятих рішень наказом МВС України від 28 червня 1997 р. було затверджено Положення про службу психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ України.

Як за теперішнього часу стоїть справа із виконанням наказу МВС України та рішення колегії МВС України щодо розгортання системи психологічного забезпечення/ Головна проблема, з якою стикнулися на цьому шляху - проблема кадрів. Причому це стосується як їх кількості, так. і 'їх якості. Наведемо декілька прикладів на підтвердження цієї тези. У відповідності до чинних наказів МВС України в органах, підрозділах та навчальних закладах МВС України передбачалося введення і заміщення 1241 посади практичних психологів у структурі підрозділів по роботі з особовим складом. За станом на кінець 1997 р. в ОВС працювало 404 фахівця. Аналіз якісного складу працівників, призначених на посади психологів показав, що основним джерелом заміщення посад були:

• працівники з досвідом роботи в ОВС (1 рік і більше) - 298 осіб (73,8%), з них мають фахову освіту 111 осіб (37,2%);

• новозараховані на службу -106 осіб (26,2%), з них мають фахову освіту - 52 особи (49%).

• Таким чином, із працюючих на кінець 1997 р. практичних психологів фахову освіту мали всього 40,3% працівників. Тобто, з одного боку, був некомплект кадрів, а з іншого - недостатній професійний рівень працівників, що займали посади психологів.

На сьогодні цільову підготовку та післядипломну підготовку фахівців для служби психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ України за спеціальністю "Практична психологія" здійснюють, як вже зазначалося вище, Університет внутрішніх справ та Київський інститут внутрішніх справ. Однак кількість набору на відповідні факультети не в змозі задовольнити потреби служби психологічного забезпечення фахівцями необхідного профілю. Так, Київським інститутом внутрішніх справ за три роки (1994- 1996) підготовлено і випущено 140 фахівців, в Університеті внутрішніх справ у 1995 р. пройшли післядипломну підготовку 17 працівників ОВС. Перший

Кадрова робота в ОВС та особливості й правового регулювання         23

випуск практичних психологів, що пройшли п'ятирічний цикл підготовки відбувся в Університеті внутрішніх справ у 1999 р.

Аж ніяк не принижуючи значення вжитих заходів, спрямованих на розвиток служб психологічного забезпечення, зазначимо, однак, що в організації виховної та психологічної роботи в органах та підрозділах внутрішніх справ крен був зроблений на розвиток саме психологічної роботи і відповідно запровадженню посад психологів. Але, разом з тим, практична психологія не вирішує всього комплексу питань, пов'язаних із забезпеченням вищеназваного напрямку роботи з кадрами.

Мало знати (хоча і надзвичайно важливо), що відбувається з тією або іншою людиною, які психологічні особливості можуть за певних умов призвести до негативних наслідків, чи знати динаміку стосунків у певному колективі і т.п. Необхідно уміти, використовуючи надбання практичної психології, соціології і обов'язково педагогіки, організувати подальшу роботу: попередити можливі ускладнення, допомогти у вирішенні існуючих проблем, підтримати у години скрути, подбати про належні умови виконання службових обов'язків і організувати дозвілля і т. ін.

Певною мірою ці обов'язки співпадають із функціональними обов'язками заступників начальників органів та підрозділів внутрішніх справ по роботі з особовим складом, притаманні вони також і керівникам всіх рівнів, особливо низового, бо вони більш за інших наближені до персоналу. Але мова йде про фахівців, які спеціально Підготовлені до цієї діяльності - фахівців у сфері соціальної роботи. Ідеально, коли в апаратах по роботі з особовим складом поруч працюють соціальні працівники, психологи, соціологи та інші фахівці. Доповнюючи один одного вони вирішують загальні завдання. Разом з тим у ситуації, коли підвищується цінність працівників, які спроможні у комплексі вирішувати конкретні питання, перевага, на Нашу думку, на боці соціального працівника, особливо враховуючи Тенденцію на скорочення штату працівників ОВС.

Враховуючи зарубіжний та вітчизняний досвід соціальної роботи, існуючи тенденції у цій сфері, соціальна робота поступово набуває свого розвитку і в ОВС. Піонером у цій справі став Університет внутрішніх справ, який у 1994 р. розпочав підготовку слухачів за фа-

"соціальна робота". За ініціативою Університету у липні 1996 р.

24            Po^fi ' Кпіїри ОНС України сучасний стан та тенденції розвитку

відбулась науково-практична конференція "Соціальна робота в органах внутрішніх справ", де уперше був зроблений акцент на необхідність та доцільність подальшого розвитку соціальної роботи в ОВС та визначені можливі шляхи у цьому напрямку. Наступним кроком стала розробка фахівцями Університету внутрішніх справ Концепції розвитку соціальної роботи в ОВС, яка набула широкого обговорення. У 1997 р. на базі Університету внутрішніх справ була організована науково-дослідницька лабораторія "Проблеми соціальної та психологічної роботи в органах внутрішніх справ". У цьому ж році наказом МВС України від 11 листопада 1997 р. у структурі Головного управління по роботі з особовим складом МВС України створено Управління соціальної роботи та психологічного забезпечення службової діяльності. Відповідні відділи були організовані в апаратах по роботі з особовим складом УМВС областей, ГУМВС в Автономній Республіці Крим, м. Києві та Київській області, УМВС м. Севастополя і в УМВС на транспорті. Це так би мовити організаційні віхи становлення соціальної роботи в ОВС.

Але, не зважаючи на певні досягнення у цій галузі, соціальна робота ризикує стати справою, яка може закінчитися, так майже і не розпочавшись. Тому є декілька причин. Одна з них полягає в тому, що ще, на жаль, у межах ОВС відсутнє чітке розуміння сутності соціальної роботи, її напрямків, форм та методів, тобто того особливого, що відрізняє її від традиційної культурно-масової роботи та діяльності у сфері психологічного забезпечення виконання працівниками своїх службових обов'язків. Є велике побоювання, що майбутні випускники Університету внутрішніх справ, що зараз опановують соціальну роботу, будуть використовуватися не за фахом.

Соціальна робота - це новий для України напрямок наукової та практичної діяльності. Тому її подальша доля в ОВС буде залежить від ступеня її теоретичного та практичного забезпечення, вивчення, узагальнення та впровадження всього кращого, що вже накопичено у цій сфері, критичної оцінки та застосування досвіду зарубіжних країн, де соціальна робота існує вже майже сто років, набула широкого розвитку, в тому числі і у поліції. Науково-дослідницька робота у цій сфері повинна бути зосереджена на апробації та рекомендації до практики роботи з особовим складом ОВС найбільш доцільних форм та методів, виявленні умов 'їх найкращого використай-

25

Кадрова робота в ОВС та особливості й правового регулювання

ня. Подальшого вдосконалення потребує методика підготовки соціальних працівників, зосередження головної уваги на формуванні у них навичок практичної роботи, приведення навчальних планів та програм у відповідність із світовим стандартами. Корисним буде і включення навчальних дисциплін з методики соціальної роботи у програми перепідготовки, підвищення кваліфікації працівників апаратів по роботі з особовим складом, керівників різних рівнів і ланок. Підсумовуючи, можна стверджувати, що впровадження соціальної' роботи у практику ОВС є одним із нових, перспективних напрямків реформування роботи з кадрами. Важливість і актуальність цієї проблематики зумовили необхідність розглянути соціальну роботу більш докладніше в окремому розділі запропонованої монографії.

Реалізація основних положень прийнятої у 1995 р. програми кадрового забезпечення оперативно-службової діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ дозволила певною мірою покращити ситуацію із кадровим складом, внести корективи в організацію роботи з кадрами. Логічним продовженням діяльності у цьому напрямку стала розробка Комплексної програми вдосконалення роботи з кадрами та підвищення авторитету міліції на 1999-2005 роки (затверджена наказом МВС України № 61 від 29 січня 1999 p.).

Програма сфокусована на вирішення таких головних завдань: удосконалення організаційно-правового забезпечення діяльності ОВС; забезпечення зв'язків з населенням та підвищення авторитету ОВС; вдосконалення діяльності з підбору, професійного відбору Та розстановки кадрів; вдосконалення діяльності відомчих закладів освіти, системи професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів; соціально-психологічної та виховної роботи з особовим складом; зміцнення дисципліни та законності; подальшого розвитку міжнародного співробітництва з питань кадро-рої роботи. Вже тільки з переліку цих завдань видно, що Комплексна програма охоплює найбільш гострі та болючі питання роботи з Кадрами ОВС, тобто ті, що потребують негайного вирішення.

Одним із найважливіших чинників ефективної діяльності ОВС є ррофесіоналізм кадрів. Забезпечення втілення цього чинника не можливо без налагодженої системи підготовки та перепідготовки кадрів. Багато у цьому плані .вже зроблено, однак життя ставить

26            Розділ І. Кадри ОВС України: сучасний стан та тенденції розвитку

нові завдання і потребує подальшого розвитку та вдосконалення цієї діяльності. Саме тому у зазначеній Комплексній програмі цьому питанню приділено багато уваги.

За часів Радянського Союзу вищі та середні навчальні заклади системи МВС були підпорядковані безпосередньо МВС СРСР. Щорічно до органів МВС України направлялось близько 2,6 тис. фахівців юридичного профілю із відомчих навчальних закладів, в тому числі й тих, що діяли на території України (Київська вища школа МВС СРСР, середні спеціальні школи міліції МВС СРСР у Дніпропетровську, Донецьку, Івано-Франківську, Львові, Одесі, Херсоні та три пожежно-технічних училища). Звичайно, МВС УРСР не мало змоги безпосередньо впливати на систему підготовки кадрів, а також регулювати кількість фахівців того або іншого профілю відповідно до потреб республіки. В Україні не існувало профільованих вищих навчальних закладів з підготовки спеціалістів вищої кваліфікації для таких провідних служб, як слідство, лідрозділи дізнання, боротьби з організованою злочинністю, державної автомобільної інспекції, охорони громадського порядку, транспортних органів та ін.

З проголошенням незалежності України виникла нагальна потреба у реорганізації всієї системи підготовки кадрів ОВС. Особлива увага була приділена організації відомчої мережі вищих навчальних закладів, яка б була в змозі задовольнити зростаючу потребу ОВС у власних кваліфікованих кадрах. У 1992 р. було створено відділ навчальних закладів (за теперішнього часу - управління з освіти та науки) Головного управління кадрів МВС України, який підготував Концепцію відомчої системи підготовки кадрів МВС України і заходи щодо її забезпечення та Програму удосконалення діяльності навчальних закладів МВС України до 2000 p., що була затверджена рішенням колегії МВС України від ЗО червня 1993 р. Наказом МВС України від 16 березня 1992 р. була затверджена Постанова про організацію професійної підготовки рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України.

Як відомо, відомча система освіти, спрямована перш за все на якісне кадрове забезпечення конкретних галузей діяльності. Що стосується навчальних закладів системи МВС України, то їх головним призначенням є підготовка висококваліфікованих фахівців, професійно зорієнтованих на діяльність в ОВС. В той же час, інтег-

Кадрова робота в ОВС та особливості її правового регулювання          27

руючись у національну систему освіти, відомчі навчальні заклади несуть певні забов'язання щодо виконання загальновизначених національних освітніх вимог та стандартів, підпорядковують їм свою діяльність.

Згідно з Законом України "Про освіту" (ст. 29) структура відомчої освіти включає:

•     вишу освіту;

•     післядипломну освіту;

•     аспірантуру (ад'юнктуру); »     докторантуру;

•     самоосвіту

Розбудова мережі відомчих вищих навчальних закладів розпочалась в Україні у 1992 p., коли були створені Українська академія внутрішніх справ (на базі Київської вищої школи міліції та Київських вищих курсів підготовки політпраиівників Київського філіалу Всесоюзного інституту підготовки кадрів виправно-трудових установ) та Харківський інститут внутрішніх справ. Саме цим навчальним закладам судилося стати провідними серед навчальних закладів системи МВС України, це, зокрема, згодом знайшло відображення у зміні їх статусу. У 1994 р. на базі Харківського інституту внутрішніх справ був створений Університет внутрішніх справ, а у 1997 р. Українська академія внутрішніх справ згідно з Указом Президента України набула статусу Національної.

Зараз у системі МВС Україні функціонує 14 профільованих вищих навчальних закладів. В них навчається більш ніж 37,3 тис. слухачів та курсантів, переважна більшість яких опановує юридичну освіту. Всі відомчі навчальні заклади МВС України пройшли державне ліцензування і включені до загальнодержавного Реєстру вищих навчальних закладів України.

Протягом 1992-1997 pp. з метою регламентації та відповідної організації діяльності вищих навчальних закладів МВС України було розроблено та впроваджено у практику комплекс нормативних Та інших документів: Положення про організацію навчальної та Навчально-методичної роботи в навчальних закладах МВС України; Положення про організацію навчального процесу в вищих навчальних закладах; Положення про нормування праці професорсько-Кикладацького складу; Положення про вищий навчальний заклад

28            Розділ І. Кадри ОВС України: сучасний стан та тенденції розвитку

МВС України; Положення про післядипломну освіту в навчальних закладах МВС України тощо. Був також затверджений відповідним наказом МВС Укра'їни від 13 вересня 1994 р. статус слухачів і курсантів вищих навчальних закладів МВС України.

Досягненням розвитку відомчої системи освіти можна вважати поступове формування кваліфікованого науково-педагогічного потенціалу вищих навчальних закладів. У складі науково-педагогічних кадрів відбулись за цей час зміни як кількісного, так і якісного характеру. Якщо у 1992 р. серед професорсько-викладацького складу працювало 12 докторів наук та 205 кандидатів наук, у 1996 р. - відповідно 65 докторів наук та 460 кандидатів наук, то за теперішнього часу - вже 103 доктора наук і 649 кандидатів наук.

Багато вищих навчальних закладів мають розгалужену мережу філій та навчально-консультативних пунктів, охоплюючи таким чином майже всю територію України. Перспективним напрямком діяльності вищих навчальних закладів МВС України стало створення ліцеїв з поглибленою правовою підготовкою. Мета цієї діяльності - цілеспрямована профорієнтаційна робота серед старшокласників, проведення на більш ранніх етапах відбору молоді, яка найбільш придатна для роботи в ОВС, формування у неї певних установлень щодо майбутньої професії і т. ін. Такі ліцеї відкрили Національна академія внутрішніх справ, Університет внутрішніх справ, Луганський інститут внутрішніх справ. У Запорізькому юридичному інституті на базі декількох загальноосвітніх шкіл було створено навчально-виховний комплекс. Подібна робота проводиться і іншими навчальними закладами освіти.

Разом з тим, не зважаючи на певні успіхи, відомча система навчання, переживає сьогодні скрутний період. З одного боку, лімітоване фінансування вимагає обмеження витрат на систему підготовки кадрів в МВС, а, з другого - постійно відчувається потреба у кваліфікованих кадрах. Як відмічалося на розширеному засіданні колегії МВС України на початку 1998 p., відтік юристів з ОВС становить щорічно близько 4 тис. осіб. За існуючими прогнозами, за ближчі чотири роки система може втратити ще 16,5 тис. юристів, а їх випуск буде становити лише 17 тис., тобто має місце проста ком-

29

Кадрова робота в ОВС та особливості її правового регулювання

пенсація кадрів.1 Зрозуміло, що ліквідація якісного некомплекту без розвитку відомчих навчальних закладів не можлива. У ситуації, що склалася в Україні дійти оптимальності є надзвичайно складною справою.

МВС України проводить політику збереження відомчих закладів освіти. Разом з тим визначаються резерви скорочення витрат, здешевлення підготовки кадрів: у містах, де є вузи, училища проф-иідготовки працівників мають вливатися до них; зменшується набір слухачів і курсантів, скорочуються терміни їх навчання. У зв'язку з цим широко обговорюється проблема доцільності подальшої підготовки спеціалістів за рахунок відомства поза системою МВС. Але Вона не є однозначною. Хоча у різних країнах світу існує практика підготовки поліцейських на базі цивільних навчальних закладів (перш за все університетів), однак це відбувається за умов, коли майже відсутня відомча система навчальних закладів вищого рівня. У цьому відношенні досвід України (як і деяких інших держав, що раніше входили до складу СРСР) є унікальним.

У моделі підготовки фахівців, що обговорюється, є свої переваги і недоліки. Переваги переважно зумовлені фінансовими обставинами. Що стосується недоліків, то досить переконливим у цьому відношенні був виступ на колегії МВС України ректора Університету внутрішніх справ професора О.М.Бандурки. Не погоджуючись із думкою про можливість підготовки кадрів у цивільних вузах, він, Зокрема , зазначив, що, як показала практика, їх випускники рідко повертаються до роботи в органах внутрішніх справ, тоді як ті, що закінчили відомчі навчальні заклади, на 96% відсотків стають правоохоронцями. Причина цього, полягає значною мірою у тому, що Вже у процесі навчання у відомчих навчальних закладах у слухачів та Курсантів формується почуття належності до правоохоронних органів, відбувається прийняття їх цінностей та норм.

Цей феномен отримав назву "корпоративний дух" і був введе-до наукового обігу ще на початку XIX ст. дослідником війн Ж.Клаузевіцем. Він називав корпоративний дух засобом, який створює бойовий дух армії, її військову доблесть. "У тому, що ми нази-ІІ

1 Ануфрієв М.І. Реформування ОВС - завдання №1 // Іменем закону.

|І998.№6.С.8-9.      V

зо

Розділ І Кадри ОВС України сучасний стан та тенденції розвитку

ваємо доблестю, - відмічав К. Клаузевіц, - корпоративний дух є у певному ступені засобом, який зв'язує, спаює її природні сили". Характерною рисою корпоративного духу є, на його думку, "професійна своєрідність" тієї справи, якою займаються люди. "А раз це так, - підкреслював К. Клаузевіц, - то ті, що займаються військовою справою і поки вони нею займаються, будуть розглядати себе як свого роду корпорацію...'". Сьогодні поняття "корпоративний дух" вказує на відданість ідеалам організації, на відданість їй самій і вважається важливим фактором управління організацією і управлінням персоналом. Виховання його можливе тільки через залучення до справ організації, до й атмосфери, завдань, місії і т. ін. Цей напрямок діяльності поряд із суто навчальною діяльністю повинен мати пріоритетного значення у навчальних закладах освіти МВС України і може з повним правом вважатися одним із засобів їх вдосконалення.

Однією із тенденцій, що характеризує розвиток вищої освіти в Україні взагалі і відомчої в тому числі, є скорочення заочної форми навчання. Разом з тим попит і потреба у вищій освіті не зменшуються, завжди існували і будуть існувати люди, які бажали би отримати вищу освіту або змінити фах не перериваючи при цьому своєї трудової діяльності. Ця проблема є надзвичайно важливою і для ОВС, коли має місце відтік із органів кваліфікованих фахівців і в той же час зменшуються асигнування на розвиток освіти. Ця обставина зумовила пошук шляхів оптимізації навчального процесу, розробки нових освітніх моделей, впровадження методів та форм навчання, які відповідають потребам сьогодення. Одним із доцільних заходів у цій сфері може стати використання можливостей дистанційного навчання.

Дистанційне навчання представляє собою форму набуття освіти, поряд з очною та заочною, при якій в освітньому процесі використовуються кращі традиційні та іноваційні методи, засоби та форми навчання, що основані на комп'ютерних та телекомунікаційних технологіях. Основу освітнього процесу при дистанційному навчанні складає цілеспрямована та контрольована інтенсивна самостійна робота навчаючихся. Вони можуть навчатися у будь-якому

1 Клаузевиц К. О войне: В 2т. М.,1941. T.I. C.171.

31

Кадрова робота в ОВС та особливості ft правового регулювання

Зручному для себе місці, за індивідуальним розкладом, маючи при собі комплект спеціальних засобів навчання і узгоджену можливість контакту з викладачем по телефону, електронній та звичній пошті, а також очно.

Ця форма навчання повільно, але все ж таки набуває розповсюдження у вищих закладах освіти України. У країнах Західної Європи та США дистанційне навчання існує вже протягом більше тридцяти років і широко використовується як із завданнями загальної освіти широких мас, так і отримання дипломів або сертифікатів певних навчальних закладів.. Довгострокова мета розвитку дистанційного Навчання - дати можливість кожному із навчаючихся, у будь-якому kicm', пройти курс навчання будь-якого коледжу або університету.

Ще одне важливе питання, яке також стосується вдосконалення діяльності відомчих навчальних закладів - це перегляд співвідношення теоретичного та практичного навчання. Традиційно склалося так, що теоретичне навчання або перебільшує за своїм обсягом практичне навчання, або вони знаходяться десь на рівних позиціях. Відомо, що знання закріплюються, а уміння та навички формуються тільки через дію. Ця закономірність вже сама по собі говорить йро користь практичної діяльності. І життя потребує сьогодні таких фахівців, які б були спроможні у найкоротші строки влитися у трудові колективи і у повному обсязі виконувати свої професійні Обов'язки. Тому без посиленої практичної підготовки сформувати ІСаких фахівців не можливо.

У зв'язку з цим, вважаємо, що організація навчального процесу у навчальних закладах МВС України також потребує певних змін. В Основу таких змін повинні бути покладені принципи індивідуаліза-ї#ї навчання, "заглиблення" у практику або як його ще називають *йавчання у виконавській діяльності", активності викладачів та студентів в процесі навчання, визначеності конкретних результатів Кожного етапу навчання тощо. Головне полягає в тому, щоб вста-№>вити зв'язкі між навчанням в аудиторії і можливостями переносу його у практику. Згідно з девізом, який широко розповсюджений №ред гравців у теніс, це єдиний спосіб бути впевненим в тому, що |МЙкен може "брати участь у грі так же легко, як і говорити про неї". Поєднання аудиторного навчання і живої практики це частина мистецтва та науки викладання. Тому діяльність у цьому напрямку по-

32            Розділ І. Кадри ОВС України, сучасний стан та тенденції розвитку

требує не тільки певних організаційних заходів, але і зламу стереотипів, уявлень щодо організації викладацького процесу, звичок, що сформувалися вже у викладачів і т. ін. Корисним у даній справі буде використання як власного досвіду, так і всього цінного, що накопичено у цій сфері у зарубіжних країнах.

Практична спрямованість характеризує сьогодні діяльність більшості навчальних закладів Західної Європи та США. Вивчення відповідних літературних джерел, зустрічі та обговорення існуючих моделей освіти із зарубіжним колегами та безпосереднє знайомство із системами освіти США та Великої Британії під час науково-практичного семінару, організованим для викладачів та керівників українських вузів Шиллєровським міжнародним університетом (Лондон, липень 1998 p.), а також під час наукового відрядження до Університету De Montfort (Велика Британія, березень 1999 р.) свідчить, що постійне орієнтування (по можливості випереджаючого характеру) на практику та навчання через практику дає можливість навчальним закладам бути більш гнучкими, більш адаптованими до потреб часу і відповідно більш конкурентноздатними.

Поряд із системою вищої освіти важливого значення з точки зору забезпечення ОВС кваліфікованими кадрами має післядишга-мна освіта. Згідно з Законом України "Про освіту", кінцевим результатом післядипломноі освіти є одержання нової кваліфікації, нової спеціальності та професії на основі раніше здобутої у закладі освіти і досвіду практичної роботи, поглиблення професійних знань, умінь за спеціальністю, професією. В ОВС головним інструментом досягнення цього результату виступає система перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників. Мова повинна йти саме про систему, бо одноразові, безсистемні, не виважені акції не спроможні скільки-небудь суттєво вплинути на рівень професійності кадрів.

На розвиток системи перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників ОВС впливають три головних фактори: ситуація, що склалася у суспільстві, структура та динаміка злочинності, тенденції розвитку ОВС. У своєї сукупності вони зумовлюють зміст, форми та методи цієї діяльності. Протягом всього початкового періоду становлення ОВС України відбувався пошук шляхів організації перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів, вживалися певні

Кадрова робота в ОВС та особливості Іі правового регулювання         33

заходи щодо організації цієї діяльності. До вирішення цих питань у 1994 р. при тоді ще Українській академії внутрішніх справ були організовані Вищі академічні курси. Сьогодні! на Вищих академічних курсах Національної академії внутрішніх справ щомісячно проходять підготовку за різноманітними навчальними програмами близько 200 працівників.

У відповідності із Комплексною програмою боротьби зі злочинністю та заходами, спрямованими на її реалізацію, в Університеті внутрішніх справ наказом МВС України від 28 грудня 1996 р. створено Інститут перепідготовки та підвищення кваліфікації слідчих та дізнавачів. У березні 1997 р. наказом МВС України від 11 березня 1997 р. відновлено на базі відомчих вищих навчальних закладів МВС України перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників ОВС за територіальним принципом розміщення вищих навчальних закладів.

Що стосується розвитку ад'юнктури та докторантури як елементів системи відомчої освіти, то якщо на початку становлення системи тільки два вузи - Національна академія внутрішніх справ та Університет внутрішніх справ працювали у цьому напрямку, то ра сьогодні відкриті відділи ад'юнктури при Донецькому і Луганському інститутах внутрішніх справ та Запорізькому юридичному інституті.

Важливим чинником розвитку будь-якої організації є формування у працівників та громадськості позитивного її сприйняття. Сьогодні для того, щоб успішно управляти організацією, впливати на її діяльність, регулювати процеси, що характеризують її розвиток та т. ін. вже недостатньо тільки управляти поведінкою людей, але й необхідно управляти тим, що вони думають і відчувають, формувати 'їх ставлення до організації, її місії, завданням, їх настрій ,!Г|Ощр. Ці завдання в ОВС значною мірою виконують відомчі друко-Ірні видання, їх головна мета - створення внутрішнього І певною іМІрою зовнішнього соціально-політико-психологічного середовища, сприятливого для успіху організації, забезпечення необхідної Мюведінки цього середовища відносно організації. '„ За часи Радянського Союзу головним печатним органом, який Висвітлював діяльність ОВС, здійснював вплив на особовий склад jra виконував інші функції був журнал "Радянська міліція". Після

34

Розділ І. Кадри ОВС України: сучасний стан та тенденції розвитку

розпаду Радянського Союзу протягом деякого часу в ОВС України у цій галузі була певна прогалина. З метою його усунення МВС України було вжито конкретних заходів.

Так, з 1994 р. почала виходити щотижнева громадсько-правова газета "Іменем Закону", яка веде свій родовід з багатотиражної газети "Радянський міліціонер", започаткованої у 1955 р. Засновником газети виступило МВС України. Визначальними рисами щотижневика стали оперативність викладення матеріалу, дієвість та актуальність його змісту. На його сторінках виступають керівники міністерства, інших керівних структур нашої держави, відомі вчені, політологи, народні обранці, фахівці оперативних служб, прокуратури і міліції. Значна увага приділяється найактуальнішим проблемам боротьби з корупцією і організованою злочинністю, порушуються питання взаємодії всіх силових структур і відомств, допомоги населенню, висвітлюється передовий досвід діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ та 'їх нагальні проблеми, значного місця займають професійні портрети кращих працівників.

У лютому 1997 р. вийшов перший номер щомісячного інформаційно-популярного та науково-практичного ілюстрованого журналу "Міліція України". Це перший в історії незалежної України журнал ОВС. Незважаючи на невеликий вік свого існування журнал вже добре себе зарекомендував і користується заслуженою популярністю як серед працівників і ветеранів ОВС, так і серед громадськості. Причина успіху - актуальність змісту, вимогливість до його оформлення, різноманітність матеріалів, що публікуються.

Поряд із вищеназваними виданнями починають завойовувати інформаційний простір і відомчі наукові періодичні видання: "Науковий вісник Української академії внутрішніх справ", "Вісник Університету внутрішніх справ", "Вісник Львівського інституту внутрішніх справ", "Вісник Одеського інституту внутрішніх справ" та інші, котрі розраховані як на науковців, так і на працівників ОВС та інших правоохоронних систем, а також слухачів, курсантів і студентів вищих навчальних закладів освіти МВС України.

Ознакою часу стало широке міжнародне співробітництво у різних сферах суспільного життя. Не обійшли ці процеси і розвиток ОВС. Про їх інтенсивність свідчить той факт, що на початку 1998 р.

Кадрова робота в ОВС та особливості й правового регулювання         35

міжнародні контакти МВС України налічували 10 міжурядових і 17 міжвідомчих угод.

Напрямки та форми міжнародного співробітництва досить різноманітні: обмін делегаціями з метою ознайомлення з досвідом діяльності у певних сферах правоохоронної діяльності, участь у міжнародних конференціях та семінарах, у спільних міжнародних проектах, організація стажувань, підвищення кваліфікації кадрів тощо.

Протягом 1992-1997 pp. вищими навчальними закладами МВС України підготовані більш ніж 2 тис. фахівців для МВС зарубіжних країн, серед яких є і країни СНД. Представники МВС Російської федерації, Молдови, Киргизстану, Вірменії, Узбекистану закінчили навчання у L996 р. На сьогодні продовжується ще підготовка в Україні представників МВС Азербайджану, Туркменистану, Грузії та деяких інших країн. У свою чергу навчальні заклади МВС України підтримують безпосередні контакти із зарубіжними навчальними закладами, що готують кадри для правоохоронних органів: з Міжнародною академією правоохоронних органів (Угорщина), з школою поліції Західного Йоркширу (Велика Британія) та ін. Здійснюються також контакти з представниками поліції Австрії, Польщі, Франції та інших країн Західної та Східної Європи. Успішно втілюється проект допомоги Європейського співтовариства країнам Східної Європи (у тому числі Україні) по підготовці кадрів для поліції.

Прикладом продуктивної співпраці правоохоронних органів рі-Зних країн є співробітництво з поліцією Баварії та землею Рейн-Ланд-Пфальц (ФРН), яке розпочалось у 1993 р. і з 1996 р. відбувається у рамках міжвідомчого співробітництва МВС України та Дер-равного міністерства внутрішніх справ Баварії. Основною формою Цього співробітництва стало проведення фахових поліцейських семінарів за участю провідних фахівців поліції Баварії та землі Рейн-ЭДанд-Пфальц. В них беруть участь викладачі, слухачі і курсанти ви-^Дих закладів освіти МВС України, практичні працівники органів внутрішніх справ та інших правоохоронних органів України. І,, Крім країн так званого "близького зарубіжжя" та країн Західної Квропи, плідно розвиваються стосунки правоохоронних органів України з поліцією США. Цікавим в цьому відношенні є досвід реалізації проекту "Гармонія" у Львівському регіоні. Проект розробле-ІО та започатковано з ініціативи школи кримінального права Мічі-

36

Розділ І Кадри ОВС України, сучасний стан та тенденції розвитку

ганського університету США, причому фінансове забезпечення проекту здійснюється державним департаментом США. Мета цього проекту - налагодження контактів між працівниками правоохоронних органів США та України, ознайомлення з їх практичною діяльністю, системою підготовки і перепідготовки фахівців, організації навчання курсантів і практичних працівників обох країн у відомчих навчальних закладах. Активними співвиконавцями цього проекту з боку України є підрозділи міліції УМВС України у Львівській області і, зокрема, викладацький склад, курсанти та слухачі Львівського інституту внутрішніх справ.

На впровадження в навчальний процес Університету внутрішніх справ найкращих здобутків зарубіжного досвіду щодо підготовки фахівців з соціальної роботи спрямований сумісний проект Університету внутрішніх справ та науковців університету De Montfort (Велика Британія), що реалізується у межах Програми регіонального партнерства Фонду ноу-хау і фінансується Британською Радою. Назва проекту - "Навчання працівників органів внутрішніх справ соціальній роботі". Цей проект розроблений за ініціативою та безпосередньою участю автора запропонованого дослідження.

За своїми кінцевими результатами проект розрахований на вдосконалення процесу навчання курсантів та слухачів Університету внутрішніх справ соціальній роботі і перш за все за такими її напрямками, як соціальна робота працівників ОВС з вуличними дітьми та соціальна робота працівників кадрових апаратів та керівників з персоналом ОВС. З цією метою передбачається підвищення викладацької майстерності викладачів Університету шляхом їх залучення до роботи науково-методичних семінарів за участю вітчизняних та англійських фахівців, підготовки та видання науково-методичних видань, запровадження інших видів діяльності.

Новим етапом розвитку ОВС України можна вважати їх участь у міжнародних поліцейських організаціях. Це не тільки вихід на якісно новий щабель діяльності, але й визнання їх авторитету, відповідності світовим вимогам, принципам діяльності у цій сфері і т. ін. Міжнародні стосунки безпосередньо відбиваються і на діяльності працівників ОВС, поширюють їх світогляд, коло професійних знань, збагачують досвід, дають можливість ознайомитись із дося-

кадрова робота в ОВС та особливості її правового регулювання          37

гюенням зарубіжних колег, порівняти із вітчизняними здобутками і ¥аким чином внести певні корективи у власну діяльність. 1 Однією із перших міжнародних організацій, з якою органи внутрішніх справ України налагодили зв'язки була Міжнародна органі-іійція кримінальної поліції - Інтерпол. Про авторитет та значення цієї міжнародної організації свідчить, наприклад, той факт, що її членами є більше 170 країн світу. У листопаді 1992 р. членом Інтер-полу стала Україна. Зараз вся діяльність ОВС України пов'язана із організацією взаємодії України з компетентними органами зарубіжних держав щодо ведення боротьби зі злочинністю, що має транснаціональний характер або виходить за межі країни і здійснюється чФрез Національне центральне бюро Интерполу у відповідності з Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 1993 р. f Про Національне центральне бюро Інтервенту".

Перспективним напрямком міжнародного співробітництва ОВС України є налагодження зв'язків з Міжнародною асоціацією Ішефів поліції, яка об'єднує у своєму складі більш 13 тис. керівників поліції із 85 країн світу. Загальна спрямованість Асоціації витікає із її завдань: удосконалення наукового забезпечення і якості поліцейської служби, втілення у практику передових прийомів та методів \ ^правління поліцейськими органами, розвиток міжнародного співробітництва, обмін досвідом роботи; постійна турбота про підвищення професійної майстерності працівників поліції, їх стимулювання на досягнення високих професійних стандартів тощо. Форми іеалізації цих завдань досить різноманітні: розробка та впровадження спеціальних програм для підготовки поліцейських та під-(Мрщення їх кваліфікації, проведення конференцій та семінарів для керівників поліцейських систем, розробка кваліфікаційних вимог до правоохоронних органів, сучасних моделей управління тощо. Дру-іованим органом Асоціації є видання "Шеф поліції". Асоціація має І ітатус консультативного органу ООН.

j Існуючий досвід діяльності вищезгаданої Асоціації та інших, в touy числі багатьох національних поліцейських асоціацій, переко-іує у доцільності створення подібних професійних організацій, які б Об'єднували працівників різних рангів в ОВС України. І'ІІ Важливого значення для розвитку професійних Асоціацій у се-№довищі працівників ОВС України має створення у 1996 р. Україн-

38

Розділ І Кадри ОВС України сучасний стан та тенденції розвитку

ської національної секції у складі Міжнародної поліцейської асоціації. Міжнародна поліцейська асоціація (МПА) - це незалежна неурядова організація, яка існує більше 50 років та об'єднує понад 300 тис. поліцейських із 58 країн світу.

Міжнародна поліцейська асоціація являє собою професійну організацію поліцейських, метою якої є розвиток дружніх стосунків між поліцейськими різних країн, широкого міжнародного співробітництва, підвищення загальноосвітнього та професійного рівня поліцейських, формування привабливого іміджу поліції в очах громадськості і громадян.

Одним із головних напрямків діяльності Асоціації є підвищення рівня професійності її членів. Для цього Асоціація пропонує своїм членам широку програму навчання та підготовки в інформаційно-освітньому центрі "Замок Тішборі" (Німеччина). Практикуються місцеві, регіональні та міжнародні зустрічі соціального та освітнього спрямувань. Представники поліції - члени асоціації, що підвищують свій освітній рівень за кордоном, отримують від Асоціації стипендію. Щорічно для молодих працівників організуються семінари, недорогі подорожі за кордон, що дає можливість обмінятися з колегами досвідом, ознайомитися з поліцейським спорядженням, обладнанням.

Всі ці можливості розповсюджуються і на працівників ОВС України за умовою їх членства в Асоціації. Створення Української національної секції у складі Міжнародної асоціації поліцейських робить виконання цієї умови реальним. Очолює Українську національну секцію президент, який обирається на три роки; регулюють її діяльність Конституція та Правила. Згідно Конституції структуру секції складатимуть 25 регіональних представництв. Перші такі представництва з'явилися вже у Києві, Донецьку, Луганську та деяких інших містах України.

Безумовно, входження правоохоронців України до складу Міжнародної асоціації поліцейських надзвичайно корисна і цікава справа. Але важливо, щоб діяльність у цьому напрямку не стала, з одного боку, келійною справою, а, з другого - справою "заради галочки". У зв'язку з цим, потрібне широке інформування працівників ОВС про сутність цієї організації, її завдання, роз'яснення значення

Кадрова робота в ОВС та особливості її правового регулювання          39

ЇЇ діяльності для кожного окремого працівника, а також проведення конкретних заходів як у центрі, так і на місцях.

Одним із засобів подальшої інтеграції ОВС України до міжнародного поліцейського співробітництва може стати плідна співпраця з Європейською асоціацією жінок-поліцейськнх (ЄАП), яка була створена у 1989 р. на міжнародній конференції у Нідерландах. У продовж останніх років жінки-працівники ОВС України брали участь у роботі кількох міжнародних конференцій ЄАП у статусі запрошених. На порядку денному стоїть питання про заснування в Україні Національної асоціації жінок- працівників ОВС та її вступу до ЄАП.

За теперішнього часу жінки все частіше поступають на службу до ОВС. Таке положення не можливо оцінювати однозначно, бо воно вимагає глибокого осмислення. Принаймні виникають серйозні проблеми використання праці жінок-працівників ОВС, існують особливості прийому їх на службу. Необхідно враховувати і етичну сторону взаємостосунків чоловіків та жінок - працівників поміж собою, взаємостосунків жінок - працівників з правопорушниками та злочинцями. Є багато і інших проблем, що пов'язані з особливостями фізіології, психіки жінок.

Організація та діяльність жіночих організацій у межах ОВС мо-#се сприяти підвищенню якості роботи жінок - працівників, обміну Досвідом, налагодженню контактів з колегами із зарубіжних країн. Вони дають можливість більш цілеспрямовано, адресно ставити та вирішувати питання забезпечення прав жінок та їх соціального захисту, питань сімейно-побутового характеру та багато інших.

Вдосконалення кадрових апаратів, регулювання умов служби, формування системи психологічного забезпечення службової дія-Йьності, розвиток соціальної роботи, становлення системи підго-іоВки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів ОВС, роз-Шток міжнародного співробітництва, в тому числі і у сфері роботи ^кадрами - все це та багато ще іншого, започаткованого за цей час, ІЙндчить про те, що питання кадрового складу ОВС, організації роботи з особовим складом розглядалися МВС України протягом всього цього періоду як одне із своїх головних завдань. Це був пері-ta пошуку не тільки шляхів вдосконалення кадрової роботи, але й загалом ОВС. Однак, безумовно, одне не можливе без іншого.

40            Розділ І. Кадри ОВС України: сучасний стан та тенденції розвитку

Але, не зважаючи на певні успіхи і досягнення у цій сфері, поки ще не вдалося подолати ті негативні тенденції, що сьогодні характеризують стан кадрів ОВС і безпосередньо відбуваються на результатах їх діяльності. Причини, що зумовили таке положення пов'язані як із загальним станом суспільства, так і з тими процесами, що сьогодні відбуваються в ОВС.

Радикальні зміни, що відбуваються у суспільстві, значно ускладнили умови професійної діяльності працівників ОВС. З одного боку, це політична та економічна нестабільність, міграційні процеси, соціальна напруга у суспільстві, сплеск злочинності, а з другого -значно зросли навантаження на правоохоронців та поширились фактори ризику, суттєво знизилися реальні гарантії їх соціально-правового захисту, рівень матеріального забезпечення. Як наслідок -падіння престижу ОВС, відтік кваліфікованих кадрів, руйнування професійного ядра у провідних службах, різке зростання порушень дисципліни та законності, збільшення кількості випадків поранень, загибелі і навіть суїцидів. В той же час, як зазначив міністр внутрішніх справ України Ю.Ф.Кравченко, вжиті керівництвом МВС заходи здійснювалися часом без належної та практичної апробації, неузгоджено, безсистемне і, як правило, тільки у відповідь на окремі проблеми і запити, без урахування комплексного планування і розвитку державної служби в ОВС. Не завжди був відпрацьованим і механізм виконання прийнятих рішень.'

Ситуація, що склалася сьогодні у кадровій сфері ОВС вимагає подальшого вдосконалення роботи з кадрами, прийняття невідкладних заходів, що стосуються як покращання матеріального і фінансового положення особового складу, його соціально-правового захисту, так і внутріорганізаційної роботи з особовим складом. Серед останнього особливого значення має, на нашу думку, впровадження у практику діяльності ОВС досягнень менеджменту персоналу, соціальної роботи та відповідна організація системи підготовки кадрів.

3 Див.: Кравченко Ю.Ф. Основні напрямки реформування кадрової політики в органах внутрішніх справ України // Вісник Університету внутрішніх справ. 1997. №2. С.3-10.

'Сучасне кадрове забезпечення ОВС             __              41