3. Види права інтелектуальної власності

Вид інтелектуальної власності зумовлюється видом творчої

діяльності. Межі творчої діяльності людини практично не визна-

чені. Немає такої сфери людської діяльності, щоб там не можна

було проявити творчості. Творче начало властиве людині від на-

родження, але одним дано більше, іншим менше. Творчість - це

діяльність, в результаті якої народжується щось якісно нове, що

відрізняється неповторністю, оригінальністю і суспільно-історич-

ною унікальністю.

Творчість властива тільки людині. Природа розвивається, але

не творить, хоч інколи природою створюється справжні шедеври.

Проте, то не усвідомлена творчість, яка властива людині. Творчість

- складний процес, який зумовлюється индивідуальними здібно-

-23-

стями творця, умовами, за яких він творить, метою, яку він перед

собою поставив та іншими факторами, які передбачити важко.

Творити - в широкому значенні цього слова - означає ство-

рювати шось нове, тобто таке, чого раніше взагалі не було. Проте,

термін <творчість> вживається й в іншому, в спеціальному зна-

ченні. В цьому значенні творчість,- це не будь-яка робота, а лише

усвідомлена творча діяльність. Вона характерна тим, що результа-

том цієї діяльності утворюється якісно нове(*40).

В спеціальній літературі до цього часу прийнято виробництво

поділяти на два види: матеріальне виробництво і духовне вироб-

ництво. В процесі матеріального виробництва виробляються зна-

ряддя праці, сировина, матеріали, готові вироби тощо. Результа-

том так званого духовного виробництва є твори науки, літератури,

мистецтва і т. д. Звідси робиться висновок, що творчість - це

сфера духовного виробництва, яке наділено певними якостями

інтелектуальної діяльності людини(*41). Не вдаючись в глибоку дис-

кусію з цього приводу, зауважимо лише: важко погодитися з тим,

що творчість - це виробництво. Безумовно, в якійсь мірі це так,

бо матеріальне виробництво - це виробництво матеріальних цінно-

стей, а духовне виробництво - духовних цінностей. Ось тут і при-

хована невідповідність цих понять. На нашу думку, не можна зви-

чайне виробництво чого б то не було прирівнювати до творчого

процесу. А саме творчий процес називають духовним виробницт-

вом. Навряд чи можна погодитися з тим, що будь-яке виробницт-

во і творчість - це одне і те ж. Звичайно, будь-якому виробництву

властива творчість, але стверджувати, що виробничий процес і

творчий процес по своїй суті адекватні, зараз мабуть, мало хто

наважиться. Вислів <духовне виробництво> видавали скоріше як

образний.

Між тим все ж таки духовна сфера життя людини існує. Отже,

існують і духовні цінності людини. Проте, спробуйте знайти в будь-

якому словнику, що це таке - духовні цінності. Сфера духовного

життя людини визначається рівнем відповідності внутрішнього світу

людини загальновизнаним людським цінностям. Внутрішній світ

людини охоплює собою багато аспектів ?? життя. Це честь, гідність,

порядність, чесність, доброзичливість, співчуття до чужої біди чи

горя. Це світогляд людини, її бачення реального і духовного світу,

світовідчуття тощо. Одним словом- це духовний світ людини, це

сфера її духовного життя. Тому, на наш погляд, вважати технічну

творчість духовною творчістю не можна. Безпечно, духовність

людини впливає на рівень і зміст технічної творчості. Сахаров А. Д.,

міра нашої совісті, сам засудив застосування тих винаходів, які він

розробив.

(**40) Див.: Йоффе О.С. Основы авторского права. М., 1969. С. 6.5 Ионас В.Я.

Произведения творчества в гражданском праве. М., 1972. С. 91.

(**41) Див.: Йоффе О.С. Зазначена праця, с. 5.

-24-

Але якщо мислительні операції, засобами яких знайдено те чи

інше технічне рішення, вважати духовною сферою, то тоді техніч-

ну творчість варто визнати духовною. Але нам видається, що це не

так.

Творчий процес безумовно інтелектуальний(*42), що проходить у

свідомості людини, але це ще не означає, що він є духовним. Нам

видається, цей інтелектуальний процес може бути і бездуховним.

Недарма патентне законодавство багатьох країн містить норми, за

якими не визнаються винаходами технічні рішення, які супере-

чать суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі (ст. 5

п. 1 Закону України <Про охорону прав на винаходи і корисні

моделі>).

Але не вдаючись глибоко в цю філософську проблему, нам

видається, що поділ видів творчості можна здійснювати дещо за

іншим критерієм. Передусім, об'єктивно існує такий вид творчої

діяльності, як наукова чи науково-дослідна діяльність. В свою чергу,

вона поділяється на фундаментальну і прикладну. За критерієм

належності науки цей вид діяльності можна поділити на академі-

чну, вузівську, відомчу і навіть заводську. Наскільки цей поділ

відповідає реальному стану речей, зараз сказати важко.

В результаті фундаментальної наукової творчості появляються

такі наукові досягнення, як наукові відкриття. Це найвищий рівень

наукового пізнання матеріального світу. В колишньому СРСР на-

укові відкриття мали правову охорону(*43). Вони підлягали обов'яз-

ковій державній реєстрації, автору відкриття видавався диплом з

одноразовою грошовою винагородою. Відкриття реєструвалися з

пріоритетом з 1947 р. Проте, в часи перебудови, коли почалися

активні кодифікаційні роботи, ще за часів радянської влади поча-

лася активна дискусія з приводу доцільності надання науковим

відкриттям правової охорони. Варто підкреслити, що на той час

колишній СРСР добився включення наукових відкриттів в перелік

об'єктів правової охорони в ряд міжнародних конвенцій(*44). Проте,

в цій дискусії перемогли прихильники погляду про недоцільність

надання науковим відкриттям спеціальної правової охорони.

В результаті цієї дискусії чи то по інерції, чи то в знак при-

хильності до Москви, чи то з інших причин, але Національна Ака-

демія наук України (НАН України) також висловилась проти на-

дання спеціальної правової охорони науковим відкриттям. В да-

ний час в Україні немає такої спеціальної правової охорони

наукових відкриттів. Проте, самі наукові відкриття існували, існу-

ють і будуть здійснюватися в майбутньому.

(**42) Див.: Йоффе О.С. Советское гражданское право. Том ІІІ. Ленинград, 1965.

С.5.

(**43) Див. Положение об открытиях, изобретениях и рационализаторских предло-

жениях 1973 г.

(**44) Див. Шатров В.П. Международное сотрудничество в области изобретательс-

кого и авторского права. М., 1982. С. 169.

-25-

Наукове відкриття - це встановлення закономірностей, влас-

тивостей і явищ матеріального світу. До певної пори людина про

ці, об'єктивно існуючі закономірності, властивості чи явища про-

сто не знала. В результаті, як правило тривалих, копітких і доро-

гих науково-дослідних робіт зазначені закономірності, властивості

явища людиною виявляються, пізнаються, встановлюються. Отже,

на відміну від винаходу та інших технічних рішень, які людиною

створюються, наукові відкриття людиною не створюються, вони

існують в природі незалежно від волі людини, а людиною лише

пізнаються. Отже, цей процес вивчення навколишнього середови-

ща, матеріального світу, людини тощо почався, як тільки появи-

лася сама людина, і буде продовжуватися, поки людина буде жити

на землі. Отже, встановлені відкриття є і вони не втрачають свого

значення з плином часу, нові відкриття також будуть виявлятися,

встановлюватися, відкриватися.

Світова традиція склалася таким чином, що наукові відкриття

в силу їх надзвичайно великої цінності для всього людства не виз-

наються об'єктами чийогось монопольного чи якого іншого вик-

лючного права. Наукові відкриття - надбання всього людства, і

цими науковими досягненнями людство має користуватися безпе-

решкодно. Саме цим пояснюється та обставина, що майже усі

правові системи не передбачають спеціальної правової охорони

наукових відкриттів.

Проте, на нашу думку, правова охорона відкриттів доцільна.

Вона передусім закріплює державний пріоритет на відкриття, що

само по собі не так вже маловажне. Вона закріплює індивідуаль-

ний пріоритет вченого, який це відкриття зробив. Державна реє-

страція наукового відкриття фіксує його наявність і оголошує про

зроблене відкриття. Тому, на нашу думку, збереження спеціальної

правової охорони відкриття у законодавстві України нікому не

зашкодило б(*45).

Результати науково-дослідних робіт у вигляді завершених звітів

за загальним правилом охороняються засобами авторського пра-

ва. Проте, ст. 5 Закону про авторське право в переліку творів, що

підпадають під дію цього Закону, не згадує про звіти про науково-

дослідну роботу. На нашу думку, такий результат науково-дослід-

них робіт охоплюється поняттям <літературні письмові твори нау-

кового характеру>. Проте Закон <Про власність> результати нау-

ково-дослідних робіт прямо проголошує об'єктом права власності.

Отже, будь-які результати науково-дослідних робіт підлягають пра-

вовій охороні, якщо вони оформлені у формі звіту. Закон України

<Про науково-технічну інформацію> від 25 червня 1993 р.(*46), в ст. 2

також визнає, що науково-технічна інформація охоплює отриму-

вані в процесі науково-дослідної, дослідно-конструкторської, про-

ектно-технологічної, виробничої та громадської діяльності резуль-

(**45) Див.: Любищев А.А. В защиту науки. Ленинград, 1991. 294 с.

(**46) Див.: Голос України 1993, 25 червня.

-26-

тати, зафіксовані o oі?і?, яка забезпечує їх відтворення, викори-

стання та поширення ( підкреслено автором - О. П.).

Проте, результати науково-дослідних робіт, особливо приклад-

них, можуть бути у вигляді винаходів, корисних моделей, селек-

ційних досягнень тощо. В такому разі зазначені результати охоро-

няються патентами або свідоцтвами, тобто засобами права про-

мислової власності, а не авторського.

Засобами авторського права охороняються такі результати на-

уково-дослідних робіт, які певним чином опубліковані або обна-

родувані. Якщо ж результати науково-дослідних робіт реалізува-

лися у винаході чи якому іншому технічному рішенні, то вони

охороняються засобами права промислової власності. Тобто пра-

вова охорона результатів науково-дослідної діяльності зумовлюється

формою їх реалізації - описом чи втіленням в креслення, або ж в

металі - конструкції, улаштуванні, пристрої і т. п.

Результати іншої інтелектуальної діяльності (крім науково-дос-

лідної) поділяються на дві основні групи. Та група результатів твор-

чості, що охороняється авторським правом, своєї власної назви

поки що не має і це, безперечно, не можна вважати нормальним.

Друга група складається із результатів науково-технічної твор-

чості і відповідно називається <промислова власність>. Назва цієї

групи відповідає реальному стану речей - результати, що склада-

ють промислову власність, дійсно використовуються в промисло-

вості, сільському господарстві, галузях господарства та іншої сус-

пільно-корисної діяльності.

 Оскільки назва <промислова власність> визначається за сфе-

рою використання результатів, що її складають, то було б доціль-

но за таким же критерієм визначити назву тієї групи результатів

інтелектуальної творчості, що охороняється авторським правом.

Результати цього виду творчості і результатів її стосуються духов-

ного життя людини. Вони формують духовний світ людини, її світо-

бачення і світосприйняття, ставлення до навколишнього середо-

вища і до іншого собі подібного, норму поведінки і взагалі те, що

прийнято зараз називати загально-людськими цінностями.

Отже, якщо результати інтелектуальної діяльності використо-

вуються у сфері духовного життя людини чи суспільства, збагачу-

ють духовний світ людини, то і цю творчість можна назвати духов-

ною творчістю і відповідно духовною власністю. Звичайно, ця теза

далеко не безспірна. Ми лише намагаємося підкреслити, що заз-

начений вид творчої діяльності та її результати взагалі не мають

своєї власної спеціальної назви. Не сприйнятний термін <авторсь-

ка діяльність>, він занадто розпливчатий і не відбиває змісту цього

виду творчості. Не можна також назвати групу результатів цього

виду діяльності <авторські результати> чи <авторське право тощо>.

В усякому разі назву треба шукати.

Перелік конкретних видів творчої діяльності та їх результатів,

що охороняються авторським правом, наведено в ст. 5 Закону

-27-

України <Про авторське право і суміжні права> від 23 грудня 1993 р.

Цей перелік умовно можна поділити на окремі групи;

усні твори (виступи, лекції, промови, доповіді, наукові по-

відомлення, проповіді та інші усні твори);

письмові наукові твори (статті, монографії, підручники, бро-

шури, методично-навчальні розробки, ілюстрації, карти, плани,

ескізи, пластичні, що стосуються географії, геології, топографії,

архітектури та інших галузей науки, виступи, доповіді, наукові

повідомлення, тези тощо);

літературні письмові твори (белетристичного характеру будь-

якого жанру, драматичні);

мистецькі: а) музичні з текстом і без тексту, музично драма-

тичні;

б) образотворчого мистецтва (скульптура, картини, малюнки,

гравюри, літографії, фотографії, архітектура, твори прикладного

мистецтва;

аудіовізуальні твори;

переклади, адаптації, аранжування та інші переробки творів;

різноманітні збірники творів.

Зазначений перелік завершується визнанням об'єктами пра-

вової охорони будь-яких інших творів, що відповідають вимогам

закону. Перелік занадто деталізований і його можна було б скоро-

тити за рахунок згрупування творів зі спільними ознаками в ок-

ремі групи. Можна було б визначити й так: <Авторське право по-

ширюється на твори науки, літератури і мистецтва, які є результа-

том творчої діяльності, а саме...> і навести в якості прикладу

найбільш поширені види творів. Можна було б зробити ще ряд

окремих зауважень щодо переліку, проте це буде зроблено, коли

мова буде йти про об'єкти авторського права.

Другу групу інтелектуальної діяльності складають види науко-

во-технічної творчості. Результатами цих видів творчості за Па-

ризькою Конвенцією є патенти на винаходи, загальнокорисні мо-

делі, промислові рисунки чи зразки, фабричні або товарні знаки,

знаки обслуговування, фірмове найменування, вказівка про місце

проходження або найменування місця проходження, а також бо-

ротьба з недобросовісною конкуренцією. Зазначені результати є

об'єктами правової охорони і об'єднуються під загальною назвою

<Промислова власність>. Це поняття розуміється в самому широ-

кому значенні і поширюється не тільки на промисловість і торгів-

лю в самому широкому значенні, а також і на сільське господар-

ство, добування корисних копалин і на всі продукти, - як вироб-

лювані, так і природного походження, наприклад, вино, зерно,

тютюнові вироби, фрукти, худоба, корисні копалини, мінеральні

води, пиво, квіти, мука.

Під патентами на винаходи також розуміються різні види про-

мислових патентів, які визнаються законодавством країн Союзу,

-28-

наприклад: ввізні патенти, патенти на удосконалення, додаткові

патенти і посвідчення(*47).

За радянським законодавством цей перелік дещо ширший, він

включав раціоналізаторські пропозиції, які законодавством заруб-

іжних країн не визнаються об'єктом правової охорони(*48).

Чинний Цивільний кодекс України (розділ VІ) передбачає право

на винахід, корисну модель, промисловий зразок, знак для товарів

і послуг, раціоналізаторську пропозицію(*49).

Перший варіант проекту Цивільного кодексу України, як уже

зазначалось, всі інтелектуальні права поділяв на два підрозділи -

І - Авторське право і суміжні права; ІІ - Право промислової

власності та інші результати творчої діяльності. Цей підрозділ скла-

дався з таких глав: 1 - Право на винаходи, корисні моделі і про-

мислові зразки; 2 - Право на знаки для товарів і послуг; 3 -

Право на використання найменування місця походження товару;

4 - Право на фірмове найменування; 5 - Право на секрети ви-

робництва (ноу-хау); 6 - Право на раціоналізаторську пропози-

цію; 7 - Право на селекційні досягнення; 8 - Припинення недо-

бросовісної конкуренції.

Зазначені глави в проекті були розташовані в такому ж поряд-

ку, як вони викладені тут. Передусім звертає на себе увагу безси-

стемність викладу зазначених глав, - чисто технічні рішення вик-

ладені вперемішку з іншими виключними правами. Спочатку йдуть

глави про винаходи, корисні моделі, промислові зразки, тут же

глава про знаки для товарів і послуг, завершується главою про

селекційні досягнення. В цьому викладі немає логічного зв'язку і

внутрішньої системи.

Більш логічною нам видається система цього розділу в Мо-

дельному кодексі. Хоча розділ не поділяється на підрозділи, а лише

на глави (на нашу думку, це його недолік), але глави розділу вик-

ладені в більш логічній послідовності. За главами про авторське

право і суміжні права йде глава <Винаходи. Корисна модель, Про-

мисловий зразок>; наступна глава <Секрети виробництва. Захист

від недобросовісної конкуренції>; за нею йде глава - <Селекційні

досягнення>; а потім глава - <Способи індивідуалізації виробів і

учасників економічного обороту. Фірмове найменування. Товар-

ний знак. Найменування місця походження товару>. Назви глав в

Модельному кодексі та їх зміст занадто громіздкі і дуже переван-

тажені. Тому переносити таку систему в проект Цивільного ко-

дексу України, на нашу думку, не варто. Проте, їх внутрішній ло-

гічний взаємозв'язок очевидний і він має бути сприйнятий, але не

механічно.

(**47) Див.: Богуславский М.М. Патентные вопросы в международных отношени-

ях. М., 1962. С. 284.

(**48) Див.: Патентное законодательство зарубежных стран в 2-х томах.

(**49) Зазначений розділ Цивільного кодексу України викладений в редакції Зако-

ну України <Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів

України щодо охорони інтелектуальної властивості> від 28 лютого 1995 р.

Відомості Верховної Ради Україною 1995, № 13, ст.85.

-29-

Видається більш переконливою схема, за якою в окрему групу

виділені правові засоби індивідуалізації товарів, послуг і учасників

обороту. За Модельним кодексом - <Способи індивідуалізації

виробів і учасників економічного обороту...>, а далі йде перелік

цих способів. Ця ідея видається переконливою. Але ліпше зазна-

чені способи не втискувати в одну главу.

Більш доцільно розділ V проекту Цивільного кодексу України

<Право інтелектуальної власності> поділити на три підрозділи: 1-й

<Авторське право. Суміжні права>; 2 - <Право промислової влас-

ності>; 3-й - <Правові засоби індивідуалізації виробів, послуг і

учасників цивільного обороту>. Цей останній підрозділ має нази-

ватися саме <Правові засоби...> а не <способи...> як в Модельно-

му. В назву цього підрозділу треба включити також і послуги, а

учасників назвати не <економічного обороту>, а цивільного, що

принципової різниці не має, але мова йде про Цивільний кодекс,

тому має йти про цивільний оборот.

Зміст першого підрозділу як в проекті Цивільного кодексу

України, так і в Модельному кодексі заперечень не викликає. Проте,

внутрішня структура підрозділу <Авторське право і суміжні права>

в проекті Цивільного кодексу України більш вдала, ніж в Модель-

ному. Але спочатку про назву цього підрозділу. В Модельному, як

уже відзначалося, немає поділу на підрозділи, а лише на глави.

Першою главою в ньому і глава - <Загальні положення>, потім

йде глава - <Авторське право> І глава <Суміжні права>. В проекті

Цивільного кодексу України глави <Загальні положення> немає. Її

наявність в Модельному кодексі викликає сумнів, оскільки ті по-

ложення що внесені в цю главу, неодмінно повторюються в на-

ступних главах. Поділ на підрозділи видається більш доцільним.

Але назвати перший підрозділ краще не <Авторське право і суміжні

права>, а <Авторське право. Суміжні права>, тобто замість сполуч-

ника <і> поставити крапку, оскільки це все ж різні групи прав.

В проекті Цивільного кодексу України зазначений підрозділ

має чотири глави: <Авторське право>; <Суміжні права>; <Колек-

тивне управління майновими правами>; <Захист авторського пра-

ва і суміжних прав>. Поділ цього підрозділу на чотири глави дає

можливість розташувати нормативний матеріал більш вільно і ло-

гічно.

До другого підрозділу <Право промислової власності> логічно

включити право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки,

секрети виробництва (ноу-хау), право на захист проти недобросо-

вісної конкуренції, право на селекційні досягнення та на раціона-

лізаторські пропозиції. Об'єднання зазначених об'єктів в одному

підрозділі зумовлюється тим, що всі вони є результатами науково-

технічної або близької до неї творчості. Таким чином, цей підрозділ

має складатися з п'яти відповідних глав, в яких будуть викладені

права на результати відповідних видів творчості.

-30-

Одним із мотивів поділу другого підрозділу на два самостійні

підрозділи й те, що ці види творчості мають різні функціональні

призначення. Ті результати науково-дослідної творчості, що об-

єднуються поняттям <Промислова власність>, мають своїм при-

значенням надання виробництву та іншим видам доцільної діяль-

ності людини необхідних засобів і знарядь праці, машин, устатку-

вання, приладів, способів, речовин, матеріалів тощо.

До третього підрозділу, який пропонується назвати <Правові

засоби індивідуалізації виробів, послуг і учасників цивільного обо-

роту> логічно віднести право на знаки для товарів і послуг, право

на використання найменування місця походження товару; право

на фірмове найменування. Названа група прав також об'єднується

спільним призначенням - вони мають своєю метою розрізняти

товари, послуги і учасників обороту від подібних товарів і послуг,

що виробляються чи надаються іншими особами.

В такому вигляді розділ <Право інтелектуальної власності> в

проекті Цивільного кодексу України буде мати чіткий, логічно за-

вершений вигляд. Нормативний матеріал в ньому буде викладе-

ний за схемою, що визначається реальним станом речей.

Перший підрозділ охоплює ту сферу інтелектуальної діяльності,

що стосується духовного життя людини, тому й пропонується на-

звати цей вид творчості духовною діяльністю чи творчістю.

Другий підрозділ стосується передусім виробництва та іншої

доцільної суспільно-корисної діяльності людини. Результати цьо-

го виду творчості, який можна назвати науково-технічною творч-

істю, об'єднуються в групу, що називається <Промислова власність>.

Назва цього підрозділу якнайкраще відповідає його змісту і тому

не потребує зміни чи доповнення.

Третій підрозділ є новим і поки що не усталеним. Проте, ті

виключні права, що об'єднані в цьому розділі, також спільні за

своїм призначення. Їх мета - індивідуалізація виробів, послуг і

учасників цивільного обороту.

В число об'єктів інтелектуальної діяльності, яким надається

правова охорона, не входить наукове відкриття, про що йшлося

вище. Проте, законодавець поки що залишає відкриття в числі

об'єктів, яким надається правова охорона(*50).

(**50) Див.: Закон України <Про внесення змін і доповнень до деяких законодав-

чих актів України щодо охорони інтелектуальної власності> - Відомості

Верховної Ради України, 1995, № 13, ст.85.

-31-