5. Роль і значеиня інтелектуальної власності для України

Можна було б цей параграф назвати й інакше, проте і в назві

варто підкреслити неоціниму роль інтелектуальної власності в дер-

жавотворенні України. Ця теза не потребує особливо переконли-

вих доказів, бо кожному зрозуміло, що без незалежної інтелекту-

-40-

альної власності будь-яка держава не може забезпечити собі неза-

лежність політичну, економічну і будь-яку іншу. Інтелектуальний

рівень будь-якото суспільства визначає його цивілізованість і су-

веренність. Чим багатша країна інтелектом, тим багатша вона усім.

Ця аксіома підтверджується багатим всесвітнім досвідом. Скільки

б ми не проголошували що ми найпрацьовитіші, найталановитіші

і ще багато інших <най...>, від цього нічого не зміниться, поки ми

не навчимося передусім зберігати свій національний інтелект. І не

тільки зберігати. Для того, щоб його зберігати, спочатку треба його

мати. Отже, треба його вирощувати, плекати, розвивати, зберігати

і розумно використовувати.

Інтелектуальна діяльність - це передусім творча діяльність,

рівень якої зумовлює науково-технічний і духовний розвиток того

чи іншого суспільства. Від рівня творчої діяльності залежить доб-

робут суспільства. Цей постулат ніде в світі не піддається сумніву,

навпаки, його скрізь намагаються неухильно дотримуватися. Там,

де цій справі надають належної уваги, там...не будемо говорити,

що там. Там просто краще живуть люди. І якщо в державі піклу-

ються справді про народ, його інтереси, то там не розвалюють

науку.

Є така відома істина: наука ще жодної держави не розорила.

Наукова діяльність - це виший рівень творчості, і чим більше

людей беруть участь в такій діяльності, тим багатша ця держава.

Ця істина не потребує доказів. Про це свідчить світова практика.

Ми не маємо наміру давати повний аналіз науково-технічного рівня

країн світу. Це не входить з завдання даного дослідження, яке має

своєю метою дати більш-менш повний аналіз власного законодав-

ства про інтелектуальну власність. Але деякі приклади із світової

практики будуть наведені.

Головний редактор газети <Голос України> мав розмову з Над-

звичайним і Повноважним Послом Федеративної Республіки

Німеччина в Україні паном Александером Арно. Бесіда стосува-

лась багатьох аспектів нашого життя, проте, ми торкнемося тих

питань, які нас цікавлять. Так от, пан Посол наголосив на тому,

що тільки демократичний устрій - гарантія нормальних відносин

у країні, підкресливши при цьому, що демократія - це дуже важ-

ка, складна система, сповнена внутрішніх суперечностей, але це

найдостойніша система для держави і найнадійніша гарантія для

громадян. У нас же проголошується повернення до командно-ад-

міністративної системи управління економікою.

Досягнутий Німеччиною рівень виробництва, добробуту тощо

пан Посол пояснив не тільки працьовитістю і дисципліною німців,

а й головним чином високим рівнем науки. <Звідси і виробництво

на високому рівні. Німеччина вже в 1948 року змогла вийти на

світовий ринок з конкурентоспроможними товарами. Це дуже важ-

ливо. Так, багато заводів і фабрик було у нас зруйновано. Як і у

вас. Та в основному зберігся технічний персонал, рівень кадрів.

Нові ідеї вмить, по суті, втілювалися у виробництво. Весь свій

-41-

інтелектуальний, технічний, духовний потенціал спрямовували на

налагодження сучасної економіки, на світову продукцію(*95) (підкрес-

лено автором -О. П.). Пан Посол відзначив також, що Німеччи-

на весь час думала не тільки про те, як виробити, але й як прода-

ти, як експортувати свою продукцію. Всі інші думки були зорієн-

товані на зовнішню торгівлю. Конкурувати, то в глобальному

масштабі. Такої орієнтації належною мірою поки що немає в Ук-

раїні.

Ще один приклад. На Кіровоградщині організували День

відкритого поля, коли демонструвалися окремі селекційні досяг-

нення і деяка сільгосптехніка. Шкода, не наші досягнення, - за-

рубіжні. Французька насіннєва фірма <Рустіка Семанс> демонст-

рувала свої гібриди, а компанія <Ельф Санофі> хвалилася своєю

технікою. Слід відразу підкреслити - хвалитися було чим. Фран-

цузькі гібриди соняшника дають можливість збирати врожай на 4-

6, а то й на 8 центнерів олійного насіння з гектара більше. Ком-

байн <Домінатор> з одного гектара зібрав 40 центнерів ячменю.

Наш комбайн <Нива> також з одного гектара того ж самого поля

зібрав лише 32 центнери ячменю. Обидві ділянки були поруч. В

агрофірмі імені Кірова Донецької області голандський комбайн

<Джондир> на площі 300 га намолотив з кожного зібраного гекта-

ра на 8-10 центнерів більше, ніж комбайн <Дон> або <Нива>(*97). Тому

не можна не погодитися з думкою кореспондента який пише: <Со-

ромно і боляче. За наших селекціонерів... за наших конструкторів і

машинобудівників, не здатних створити сільськогосподарську тех-

ніку, яка могла б конкурувати з технікою зарубіжних фірм>(*98). Тому

й не дивно, що Україна, яка має найкращі чорноземи у світі, ви-

рощує зерна на душу населення 746 кг, а США - 1250, Угорщина

- 1240, Франція - 1024 кг. Тому Україна експортує зерна на 25

млн. доларів США, а імпортує на 84 млн. дол. США. Україна імпор-

тує зерно навіть із Швеції і Швейцарії(*99).

Ось наша найпередовіша у світі наука. Зате Україна споживає

природного газу найбільше у світі. Тут ми попереду планети усієї.

Петро Яцик - відомий бізнесмен і щедрий меценат з Канади

- каже: <Всі народи ставлять науку та її носіїв на вищий суспіль-

ний щабель. Мусить бути на те причина. І вона полягає в тому, що

кожний народ посідає те місце в світі, на якому стоїть його наука.

І чим вищий цей рівень, тим більше пошани, тим більше економ-

ічних успіхів має народ>(*100).

(**95) Уроки історії і уроки сьогодні. Голос України, 1995, 5 травня.

(**96) Грузін. В. Краще раз побачити. Сільські вісті, 1994, 9 серпня.

(**97) Манько В. Не тісне шефство, а тісне партнерство. Голос України, 1995, 16

травня.

(**98) Див.: Грузін В. Краще раз побачити. Сільські вісті, 1994, 9 серпня.

(**99) Наталка Прудка, Сафулін Ю. Жито, пшениця і всяка пашниця. Київ, 1994,

25 червня.

(**100) Яцик Петро. Я допомагав і допомагаю науці. Голос України, 1995, 17 червня.

-42-

В Сінгапурі, Кореї, Тайвані, Малайзії та деяких інших вважа-

ють за основне джерело багатства працю, особливо працю у взає-

модії з використанням досягнень науки та нових технологій у про-

мисловості та сільському господарстві(*101).

За даними ООН найкращі досягнення в економіці за останній

рік має Китай. Швидких темпів економічного розвитку і приро-

сту досягли країни, які послідовно поділяють перших 15 місць за

цими показниками: Китай, В'єтнам, Сінгапур, Таїланд, Малайзія,

Південна Корея, Індонезія, Тайвань, Папуа-Новая Гвінея, М'ян-

ма, Шри-Ланка, Туніс, Уганда, Індія і Філіпіни(*102).

Валовий національний продукт в Південній Кореї в розрахун-

ку на душу населення на початку шестидесятих років обчислював-

ся десятками доларів на рік. Як кажуть не густо. Рівень самих

бідних країн. Сьогодні цей показник перевищив 4 тисячі доларів

- рівень міцної середньо розвинутої країни. І знову ж таки за

рахунок науково-технічних досягнень. Свого часу ми дуже хвали-

лися новою і справді прогресивною технологією - безперервним

розливом сталі. Держкомстат Російської Федерації повідомляє, що

за останні чотири місяці поточного року частка безперервного

розливу сталі зросла з 30 відсотків в січні-квітні минулого року до

35 відсотків цього року. Видається, що в Україні стан цих справ не

кращий. В Південні Кореї це прогресивний спосіб використовуєть-

ся на усіх сталеплавильних підприємствах - усі 100 відсотків(*103).

Відомо, що духовний і науково-технічний рівень того чи іншого

суспільства формується з трьох складових - освіти, культури (у

самому широкому значенні цього слова) і науки. В тій самій

Південні Кореї із 100 випускників середньої школи до вузів всту-

пають 80. В Україні із 100 випускників середньої школи до вузів

вступають лише 22. Правда, останнім часом ця цифра зросла на 5

осіб за рахунок комерційних навчальних закладів(*104), але підкрес-

лимо, не за рахунок якості.

Хіба можна налагодити належну якість середньої освіти, коли

вчителі змушені страйкувати, бо не можуть заробити собі на хліб,

а зароблене не можуть одержати. Ще в липні минулого року в

газеті <Голос України> було опубліковано інтерв'ю з Головою

Комісії Верховної Ради України з питань науки та народної осві-

ти, в якому він стверджував, що без освіти немає еліти, з чим не

погодиться важко(*105). Проте, за минулий рік майже нічого не зроб-

лено в цьому напрямку.

19-21 жовтня цього року у Львові має відбутися Міжнародна

наукова конференція <Національна еліта та Інтелектуальний по-

тенціал України>. Один із й організаторів академік Папської ака-

(**101) Див.: Урчукін В. Держави 2000 року. Голос України, 1995, 13 липня.

(**102 Див.: Китай опередил весь мир. Киевские ведомости, 1995, 13 июля.

(**103) Див.: Лацис Отто. Хорошее дело <Банкротство>. Известия, 1995, 27 июня.

(**104) Див.: Гондюл В.П. Период романтизма в альма-матер миновал. Рыночная

площадь, 1994, 22 июля.

(**105) Див.; Баранович Л. Без освіти нема еліти. Голос України, 1994, 8 липня.

-43-

демії соціальних наук (Ватикан) Степан Вовканич пише: <Украіна

як незалежна держава не сформувала власної еліти усталеним шля-

хом вибору - починаючи від обдарованої дитини чи студента, до

керівника-новатора і патріота...Плекання національної еліти у

розвинених країнах починається уже в сім'ї, триває у традиційних

елітарних садочках, школах семінаріях та університетах>(*106).

З шановним академіком можна погодитися в тому, що обда-

рованих дітей, школярів треба виявляти чим раніше, тим краще і

особливо опікуватися ними. Але нам здається несприйнятливою

думка про те, що таких дітей слід виховувати тільки в елітарних

садочках, школах тощо. Піти таким шляхом означає перекрити

дорогу іншим непересічним особистостям, які не мають змоги

навчатися в таких елітних закладах. Нам відомо, хто має мож-

ливість навчатися в них. Відомий нам Петро Яцик ні в яких еліт-

них навчальних закладах не навчався, але досяг високих вершин у

своїй діяльності.

Що така конференція буде проведена - то не погано. Питан-

ня національної еліти варто обговорювати і розв'язувати в кращий

спосіб. Проте, не можна погодитися з твердженням, що Україна

не має своєї національної еліти. Може українська національна

еліта не відповідає вимогам шановного академіка, але вона була і є.

І зараз доцільніше було б ставити питання не стільки про вирощу-

вання національної еліти з пелюшок, скільки про збереження її

від тієї руїни, в яку вона попала. Немає сумніву в тому, що на

конференції про це буде йти мова. Але ж хіба Україна не має

прославлених вчених, талановитих професорів і дослідників, літе-

раторів і скульпторів та інших митців. Має Україна і кмітливих

господарників, економістів та інших прикладних фахівців. Але ж

їх у нас просто крадуть, розтягують по всьому світу. Мова має йти

передусім, як уберегти уже наявну національну еліту. Спостері-

гається інтенсивне, добре організоване, а, по суті, піратське виве-

зення умів та інтелектуальної власності. Закордонні фірми вільно

знаходять та на пільгових - за мірками нашого злиденного існу-

вання - умовах наймають на постійну роботу за кордоном про-

відних українських фахівців(*107). Останнім часом здебільшого виво-

зять в України не креслення і дискети, а живих <носіїв> інфор-

мації, у яких зацікавлені за кордоном(*108).

За останні три роки кількість працівників НАН України змен-

шилась на третину. І йдуть переважно науковці віком до 40 років.

Заробітна плата в Академії в 5-10 разів менша за заробітки у при-

ватному секторі. Між тим розрахунки показують, що на відрод-

ження науково-технічного потенціалу України хоча б до рівня 1985

(**106) Див.: Вовканич Степан. Рушійна сила обраних. Голос України, 1995, 20 ве-

ресня.

(**107) Див.: Оніпко О. та ін. <Інтелект України> - шанс для держави. Голос Украї-

ни, 1994, 22 березня.

(**108) Див.: Сафонова Л. Все на спродаж. Голос України, 1994, 20 липня.

-44-

року будуть уже потрібні кілька десятиліть і неймовірні величезні

кошти. Але становище науки в Україні не дуже хвилює тих, хто за

цей стан несе відповідальність. Руйнація фундаментальної науки

відлунням озоветься в системі освіти, спричиняючи й там справді

катастрофічні наслідки(*109).

Як влучно відзначив гуморист-сатирик <Вчені вночі, якщо не

сплять, то мріють про посаду прибиральниці в офісі сучасного

підприємця аби мати пристойну їжу, бо це ж генератор винахід-

ництва. Письменники вдень вивчають життя - піднімають фер-

мерство, а вночі працюють машиністками своїх творів і опусів

графоманів, аби мати гроші на обмивку своїх повістей, коли вони

будуть опубліковані в журналах за гонорар, який менший вартості

найдешевшої півлітри. Інженери вночі підробляють на розванта-

женні, аби їх не приватизували рекетири>(*110).

Отже, з усією гостротою постає питання про збереження влас-

ної національної еліти від її остаточного знищення, чим буде на-

несена непоправна шкода Україні. І тут не треба прикриватися

псевдотеоретично-науковими висновками шановного академіка,

що Україна не має своєї національної еліти і їй, отже, немає чого

втрачати. Це дуже небезпечний і шкідливий висновок. Шкода, що

газета, яка нібито виступає заступницею інтересів України, надає

місце подібним виступам на своїх шпальтах.

Між тим, Україні є що зберігати. Україна мала і має потужний

науково-технічний і духовний потенціал. Досить нагадати тільки

окремі фрагменти із історії науки, техніки і мистецтва України,

історії, якої ще ніхто не написав. А вона була б вельми цікавою.

Нагадаємо, що в Україні народилося 6 (шість) Нобелівських лау-

реатів. На жаль, вони не стали громадянами України, але народи-

ла їх українська земля (серед них Ілля Мечніков, Ігор Тамм, Сай-

мон Кузнець). Могли б стати лауреатами премії імені видатного

шведа Іван Франко, Улас Самчук, Т. Осьмачка, П. Тичина, М.

Бажан, В. Стус, О. Гончар(*111). Видатному вченому Івану Павловичу

Пулюю належить пальма першості у відкритті променів, незаслу-

жено названих іменем Рентгена. Саме Рентгену І. П. Пулюй роз-

повів про встановлене ним явище, яке той відхилив на тій підставі,

що такого бути не може. Проте, саме за ці промені в 1901 році

одержав першу у світі Нобелівську премію. І. П. Пулюй поскар-

жився молодому тоді доктору теоретичної фізики Альберту Ейнш-

тейну. Але в того було своє розуміння порядності вченого. Мов-

ляв, за Рентгеном - уся європейська культура, а чи потрібний

пріоритет ученому, котрий афішує свою приналежність до народу,

що немає державності? Хіба йому не все одно, кому віддати свої

(**109) Див.: Семиноженко В., Бар'яхтар В. Наука: бути чи не бути? - Голос Украї-

ни, 1995, 30 серпня.

(**110) Марко Твань. Гуляє еліта. Вечірній Київ, 1994, 2 липня.

(**111) Див.: Гайчурський В. В Україні народилися шість Нобелівських лауреатів.

Голос України, 1995, 22 липня.

-45-

знання? Навіщо культивувати <обмежений місцевий патріотизм>

(дослівний вислів Ейнштейна)(*112).

Саме в Україні було створено перший в колишньому СРСР

прискорювач заряджених часток, здійснено першу штучну ядерну

реакцію, отримано <важку> воду, побудовано першу в континен-

тальній Європі електронно-обчислювальну машину(*113).

Наука України має здобутки світового значення в галузі мате-

матики, теоретичної фізики, фізіології, клітинної та молекулярної

біології, електрохімії, розробки препаратів медичного призначен-

ня та полімерних матеріалів, ракето- і літакобудування, вироб-

ництва програмного забезпечення, в сфері оборонних досліджень(*114).

Україна має незаперечні досягнення у розробці і виробництві ком-

п'ютерів. Ідеї українських вчених щодо цього були <успішно> при-

душені 4 десятиліття тому компартійними наглядачами за наукою(*115).

Виступаючи на загальних зборах Національної академії наук

України, Президент України сказав про успіхи, яких досягли ук-

раїнські вчені останнім часом: запропоновано схеми ракетних дви-

гунів, засновані на принципово нових способах газифікації та ви-

користання твердого палива, розроблено простий і ефективний

спосіб утилізації рідкого ракетного палива - гептилу, розроблено

нові лікарські препарати та ін. Президент України, зокрема, ска-

зав: <Наша вітчизна має своїх пророків, і нічого їх шукати в дале-

кому чи близькому зарубіжжі>(*116).

Надзвичайно цікаві і перспективні розробки препаратів Іва-

нова О. П. <Біофонд> і <Пропес>(*117). Медичний препарат <Ербісол>

- це рівень XXІ століття(*118). В Дніпропетровську вчені фізики знай-

шли ефективний спосіб приборкати норовливе рентгенівське про-

міння. За їх відкриття Російська академія наук (зверніть увагу -

не українська) вручила їм дипломи. На основі цього відкриття вже

одержано 28 патентів і авторських свідоцтв. Тільки тепер в Києві

почали застосовувати безопераційний метод дроблення каменів в

нирках, винайдений у Києві ще в 1959 р.(*119).

(**112) Див.: Околітенко Н. Той, що подарував відкриття. Вечірній Київ, 1995, 18

липня.

(**113) Див.: Патон Б. Є. Про стан науки та її роль в економічному розвитку Украї-

ни. Доповідь на сесії в Верховній Раді України. Голос України, 1994, 7 лип-

ня.

(**114) Див.: Павловський М.А. Для виходу з кризи маємо все. Голос України, 1994,

7 червня.

(**115) Див.: Левицький М. Український персональний комп'ютер став реальністю.

Вечірній Київ, 1995, 30 червня.

(**116) Див.: Абліцов В. Наша Вітчизна має своїх пророків. Голос України, 1995, 18

квітня.

(**117) Див. Соколовская Я. Иванов против вечной болезни. Известия, 1995, 18

березня.

(**118) Див.: Писаренко С. Війна з баобабами. - Голос України, 1994, 1 жовтня.

(**119) Див.: Зінов'єв Р., Волошина О. Київські відомості, 1994, 9 червня.

-46-

Безперечні успіхи має українська наука в ракето- і літакобу-

дуванні. Літаком XXІ століття назвали АН-70(*120). Надзвичайно ціка-

вими є ідеї щодо космічних апаратів(*121). Доцент кафедри кіберне-

тики Національного університету ім. Тараса Шевченка Лужних В.

М. та його колеги працюють над розробкою високих технологій,

зосереджених у космічній індустрії України. Досягнення, відкрит-

тя, рівних яких досі немає у світі. Здійснення, приміром, телеко-

мунікаційного глобального космічного зв'язку з використанням

низьковисотних космічних апаратів дало б можливість усьому

людству скористатися з новітніх послуг різних видів зв'язку. Та-

кий уже добре відомий проект <Аріадна>. Він увібрав в себе ряд

науково-технічних і технологічних програм з виведенням на орбі-

ти висотою до 1,5 тисячі кілометрів космічних апаратів нового

типу. Зазначений проект набагато дешевший віл подібного амери-

канського <Іридіум> чи французького <Глобалстар>. Україна має

уже такі технології у цій сфері, про які іншим лишається тільки

мріяти. Найближчим часом передбачається презентація низькоор-

бітальної системи глобального супутникового зв'язку <Аріадна> в

Брюсселі, Токіо, Пекіні, Нью-Делі, Джакарті та інших містах Євро-

пи і країн азіатсько-тихоокеанського регіону. Здійснення цього

проекту саме по собі заявило про Україну як про високотехнічну

державу(*122).

Перспективні розробки технологій виплавки такого рідкісно-

го металу, як титан. Для його виробництва Україна має і сировин-

ну базу, і напрацьований науково-виробничій потенціал(*123).

Значний інтерес і проблему складають газові турбіни і агрега-

ти для перекачування газу і вироблення електроенергії. Україна в

особі Сумського АТНВП ім. Фрунзе (нагнітачі і газоперекачувальні

агрегати, блокові електростанції), запорізьких МКБ <Прогрес> і

підприємства <Мотор Січ> (авіаційні двигуни і агрегати на їх базі),

Харківського <Турбоатома> (газові турбіни великої потужності)

миколаєвських НВП <Машпроект> і ВО <Зоря> (корабельні і ста-

ціонарні газові турбіни та агрегати на їх базі) має могутній науко-

во-технічний і виробничий потенціал і входить до числа країн-

грандів, виробників газових турбін і газотрубної техніки. Українські

газові турбіни та їхні розробники й виробники відомі в усьому

світі. До них виявляють великий інтерес.

Проте, зверніть увагу, інтерес різний - одні країни будують

на українських турбінах свої плани зміцнення й розвитку, другі -

(**120) Див.: Марцинковський А. Літак із XXІ століття. Голос України, 1994, 20 груд-

ня.

(**121) Див.: Король С. Розробник НЛО живе у Києві. Вечірній Київ, 1995, 17

серпня.

(**122) Див.: Менжуліна Л. Скільки можна про сало з самогоном? Адже є в Україні

дещо істотніше. - Голос України, 1995, 7 вересня.

(**123) Див.: Краснодемський В. Титан - метал міцний і прибутковий. Голос Ук-

раїни, 1994, 8 жовтня.

-47-

спостерігають і чекають загибелі своїх конкурентів(*124). Ось тут і

пригодиться міф, що в Україні немає своєї національної еліти.

Україна має також потужний науково-технічний і виробничий

потенціал по виробленню військової зброї. Добре відомі ракети

дніпропетровського заводу <Південмаш>. На міжнародний ринок

виходить Україна із стрілецькою зброєю(*125). Недавно відбулася пре-

зентація нового ракетного комплексу С-300, який не має аналогів

у світі. За деякими параметрами він переважає відомий амери-

канський комплекс <Петріот>. Новий ракетний комплекс розроб-

лено українськими фахівцями за участю російських колег(*126). Цей

ракетний комплекс закуповується США(*127), а продала не Україна, а

Росія.

Проте, це не перший і не єдиний випадок, коли українські

розробки продає її старший брат. В 1993 р. в Росії конкурс на

видобуток нафти на шельфі Охотського моря виграла американсь-

ка фірма на українській технології підводного зварювання труб,

яку розробив Інститут електрозварювання ім. Патона. Яскравим

прикладом того, що наш потенціал не використовується, є ство-

рення програми автомобілебудування. Виявилося, що у нас багато

творчих рук, лабораторій, які працювали на замовлення різних

фірм: ВАЗ, КамАЗ, навіть<Мерседес>. Але жодна з цих лабора-

торій не працювала на замовлення наших відомих автомобільних

фірм, організацій. Зараз у нас керівники навіть високого рівня,

переконані що ми не маємо високих технологій, що треба їх купу-

вати за кордоном (*128).

Зараз в Україні є багато технічних ідей, які потребують роз-

робки і здатні принести не тільки казкові прибутки, а й підняти

науково-технічний престиж України в очах світу. Україна буквально

перенасичена різного роду ком'ютерами. Іноземні фірми не скуп-

ляться на рекламу і похвальбу своїх виробів. Проте, всі ці іно-

земці, щедрі на рекламу фірми могли б залишитися далеко поза-

ду, якби в Україні вдалося налагодити виробництво комп'ютерно-

го модуля <Ю-55>. Варто нагадати, що Україна була однією з трьох

 країн світу, де було виготовлено перший персональний комп'ю-

тер(*129). Чи знає, крім фахівців, хто-небудь про це.

До такого рівня відноситься ідея про створення силового аг-

регату легкового автомобіля <Хорт-1>, який дає змогу прискорити

еру електромобільного транспорту. При швидкості 60 і більше кіло-

метрів на годину силовий агрегат може одержувати важливі, не

(**124) Див.: Сорочан В. Два підходи до однієї проблеми. Голос України, 1995, 19

вересня.

(**125) Див.: Матяш В. Україна виходить на міжнародний зброярський ринок. Час-

Tіrne. 1995, 30 травня.

(**126) Голос України, 1995, 2 вересня.

(**127) Див.: Пашков А. Россия вооружает Америку. Известия, 1995, 14 апреля.

(**128) Див.: Павловський М. Для виходу з кризи маємо все. Голос України, 1994, 7

червня.

(**129) Див.: Михайлюта О. Проект <Тризуб>. Вечірній Київ, 1995, 27 липня.

-48-

досліджувані досі ні в Америці, ні в Японії функціональні можли-

вості. Можна сказати, він їх розкриває(*130).

Третя ідея в проекті <Тризуб> - це найсвіжіша і найважливі-

ша ідея. Мова йде про Геліоелектростанції (ГелЕС). Ці станції -

альтернатива усім існуючим електростанціям(*131).

Цей далеко неповний перелік ідей і готових розробок укра-

їнських вчених, винахідників, дослідників тощо, які поки що не

знайшли раціонального використання, не навіває будь-якого оп-

тимізму. Проте, особливим песимізмом проникнуте інтерв'ю з та-

лановитим вченим Віктором Кулішем. Його розробки в сфері елек-

тромагнітних імпульсів (ЕМІ) виконані на такому рівні, якого світ

ще не знає. У своєму інтерв'ю. В. Куліш згадує ще одного талано-

витого, проте сумної долі, вченого Ігоря Олександровича Береж-

ного. Надзвичайно великої ваги розробки В. Куліша в Україні нікого

не зацікавили. Пригнічений холодною байдужістю чиновників,

Віктор Куліш змушений був заявити про свій відхід вад подальшої

розробки поза будь-яким сумнівом перспективної теми.

Наведений перелік ідей і розробок свідчить, з одного боку,

про невичерпність такого джерела державного багатства, як інте-

лектуальна діяльність, а з другого- про непробивну стіну холод-

ної чиновної байдужості до проблем, від розв'язання яких зале-

жить доля України. Поки не буде встановлена відповідальність

чиновників за долю тієї чи іншої справи, до тих пір в державі не

буде належного порядку. Зараз в Україні склалося таке становище

з проблемами науково-технічного прогресу, що буцімто ці про-

блеми нічого не варті і тому вони в державі нікого не цікавлять.

В державі багато органів, які мають нібито займатися пробле-

мами науково-технічного прогресу. Але жоден з них не несе най-

меншої відповідальності за стан справ. В Україні ніхто не знає, що

ми маємо в галузі науково-технічних та інших досягнень, як вони

використовуються і чи взагалі використовуються. Між тим Украї-

на від цього втрачає надзвичайно багато і не тільки у виразі гро-

шових сум чи інших прибутків. В людей наполегливо і цілеспря-

мовано убивають творче натхнення.

Як же використовується цей творчий потенціал в Україні?

Сказати, що він використовується недостатньо, не раціонально,

невміло, то нічого не сказати. Організацією використання твор-

чих здобутків в Україні ніхто не займається, ця робота пушена на

самоплив. Якогось спрямовуючого начала в ній не помітно. Саме

тому науково-технічний, духовний і творчий потенціал України

розвалюється, у здобутті науково-технічних досягнень ніхто не за-

цікавлений. Проте, це стосується не лише науково-технічної твор-

чості, а будь-якої іншої.

Автори літературних, наукових чи мистецьких творів мають

самі піклуватися за їх використання, якщо вони бажають, щоб їх

(**130) Див.: Там же.

(**131) Див.: Там же.

-49-

твори побачили світ. Про це писалося вже дуже багато і тому по-

вторюватися нема чого. Бо якщо для видання дешевої бульварної

літератури сумнівного змісту є папір, кошти і відповідна матері-

альна база, а для видання навчальної, художньої, наукової та іншої

необхідної літератури немає ні коштів, ні паперу, ні останнього

необхідного, то вочевидь в такій ситуації винні не творці, які буцім-

то створюють не те, що користується попитом. І це діється при

прямому потуранні нашої держави.

Ще складніш справа з науково-технічними досягненнями. Різко

падає творча активність винахідників, раціоналізаторів тощо(*132).

Держпатент України скромно замовчує результати винахідницької

діяльності за минулі роки. Офіційних повідомлень з цього при-

воду не публікує. Рада товариства винахідників, раціоналізато-

рів України опублікувала у своїй постанові деякі узагальнені дані.

В минулому 1994 році в Україні використано всього 1953 винахо-

ди. В технічній творчості взяли участь лише 80,7 тисяч чоловік,

що майже наполовину менше, ніж у 1993 р. Різко знизилась кількість

використаних винаходів. В порівнянні з 1993 р. їх кількість змен-

шилась в 3,1 рази(*133).

Постійно знижується продаж ліцензій за кордон. За станом на

1 січня 1994 р. за кордоном діяло всього 174 патенти на винаходи,

авторами яких були доктори наук України(*134). Це ще зовсім не оз-

начає, що зазначені винаходи будуть там використані і принесуть

прибуток. Ліцензії на право використання винаходів, куплені за

кордоном, використовуються не раціонально. Так, на придбання

таких ліцензій витрачено 383,8 мільйонів крб. за цінами до інфляції,

а прибуток віл їх використання всього лише 85,3 млн. крб(*135).

Лише один приклад використання іноземних ліцензій. За

міжнародною програмою <ТАСІС> із розвитку сільського госпо-

дарства на Луганщині до облплемоб'єднання надійшло три з по-

ловиною тисячі спермодоз елітних іспанських биків - щоб розво-

дити рогате потомство поліпшеної породи. Однак в управлінні

сільського господарства мають, схоже, тореадорський хист і успі-

шно перемагають биків. Безплатний іспанський дарунок вартістю

45 мільярдів карбованців пролежав без діла три місяці, потім зале-

жалий товар послали на експертизу, де забракували 560 доз, у тому

числі і від кращого бика Іспанії. В результаті тими дозами, що

залишилося, запліднено.. .три корови. Мабуть, тому, шо спермо-

дози дісталися безплатно.

Спад промислового виробництва, нестабільна фінансова по-

літика негативно вплинули на винахідницьку й раціоналізаторську

(**132) Див.: Арист Л. Подолаємо кризу з допомогою винахідників. Голос України,

1994, 5 липня.

(**133) Див.: Інновація, 1995, № 5-8. с. 11.

(**134) Див.: Прудка Н. У кого патент на наших вчених. Триває процес втрати нау-

кового потенціалу України. Вечірній Київ, 1995, 4 січня.

(**135) Див.: Андрощук Г. Україна на ринку ліцензій. Урядовий кур'єр, 1993, 9

вересня.

-50-

діяльність і, як наслідок, різко знизилась (на 20 відсотків) кількість

підприємств і організацій, що займалися впровадженням ново-

введень, значно скоротилася кількість підприємств та організацій,

які використовували раціоналізаторські пропозиції та винаходи.

Спостерігається спад творчої активності винахідників і раціоналі-

заторів(*136).

Між тим Японія, досягла таких відчутних успіхів у розвитку

своєї економіки тільки завдяки піднесенню активності творчої

діяльності свого народу. У кращі часи Радянського Союзу до тод-

ішнього Держкомвинаходів надходило біля 200 тисяч заявок на

винаходи, а в Японії приблизно у 2 рази більше. Сьогодні Японія

менше займається власним виробництвом, а головна увага зверну-

та на генерування і продаж нових ідей. Виробництво, власне ка-

жучи, винесено за межі власної території Японії(*137).

За радянських часів від України до Держкомвинаходів СРСР

надходило більше 30 тисяч заявок. В 1994 році Держпатент Украї-

ни розглянув лише 6 тисяч заявок на одержання патентів на вина-

ходи, в тому числі понад 1000 заявок від заявників-іноземців, а

також близько 10000 заявок на видачу свідоцтв на знаки для то-

варів і послуг, в тому числі понад 7000 від іноземних заявників. Не

важко порівняти ці дані і зробити висновок, який буде аж занадто

песимістичним. Навіть зараз кожний четвертий винахід реєструєть-

ся в Росії. До цього спонукають кращі економічні та фінансові

умови (*138).

Проте, узаконений грабунок промислової власності України

готує Держпатент України. За його поданням у Верховній Раді

України готується ратифікація угоди про створення євроазійсько-

го патентного простору. На думку незалежних експертів, це зав-

дасть непоправної шкоди національним інтересам України. Ця

шкода буде багатогранною. Вона почнеться з перерозподілу інве-

стицій, що будуть спрямовуватися на наукоємні виробництва у

Москву, а закінчиться повною втратою Україною своєї економіч-

ної незалежності. Бо хто не має інтелектуальної незалежності, той

не може мати економічної. Ратифікація зазначеної угоди саме на

це спрямована. Хоча Євразійська патентна конвенція претензійне

називається євразійською, в ній марно шукати розвинені євро-

пейські чи азіатські держави. Вона розрахована тільки на СНД, а

підписали її далеко не всі. Туркменія і Узбекістан поки що не

підписали. Проте Україна прикрасила цю Конвенцію своїм підпи-

сом. Чи принесе Україні ратифікація угоди про створення Євраз-

ійської патентної конвенції які-небудь вигоди, чи, навпаки, при-

веде до втрати своєї незалежності?

(**136) Див.: Яблонський В. Наука, закони і дійсність. Голос України, 1995, 22 бе-

резня.

(**137) Див.: Микитюк Л. Ми вибираємо, нас вибирають. Голос України, 1995, 7

квітня.

(**138) Див.: Нагорнюк С. Кожний четвертий - у Росію. Голос України, 1994, 24

червня.

-51-

На нашу переконаність, створення єдиного патентного про-

стору в рамках України - це втрата її політичної, економічної та

іншої незалежності. Як уже не раз підкреслювалось, держава, яка

не має своєї інтелектуальної незалежності, не може мати ніякої

іншої незалежності, вона не може бути по-справжньому суверен-

ною. Раніше наведеними прикладами ми намагалися довести цю

істину, яку стверджує світовий досвід.

Передусім, Україна втратить свої найкращі науково-технічні

досягнення, оскільки вони стануть надбанням Росії, а не України.

Отже, Україна втрачає значну частину свого інтелектуального ба-

гатства. Але це не просто багатство, це ще й втрачена вигода, ос-

кільки Україна позбавляється дуже цінного товару на міжнарод-

ному ринку - інтелектуального товару, а, отже, відчутних при-

бутків від реалізації цього товару.

Крім того, Україна втрачає значні суми віл втрати збору за

надання патентних послуг, оскільки ці послуги будуть надаватися

Москвою. А ці суми не такі вже й малі. За даними Держпатенту за

1994 рік збори за надання юридичне значимих послуг склали у

грошовому виразі понад 600 мільярдів карбованців. На утримання

ж самого Держпатенту держава витратила всього лише 8,6 мільяр-

да карбованців(*139). Різниця пішла до державного бюджету. При вход-

женні України до єдиного патентного простору це джерело попов-

нення бюджету буде також втрачено.

Безумовно, створення єдиного патентного простору має свої

безсумнівні переваги, про які не умовкають його прихильники(*140).

Але вони ніщо в порівнянні з утратою Україною своєї інтелекту-

альної незалежності. Треба відзначити й таке, що ратифікація

Конвенції призведе не тільки до руйнації власної патентної систе-

ми (з фінансових причин), а й до істотних збитків. Подання зая-

вок винахідникам з України безпосередньо до Європатенту без

санкції Держпатенту України веде до втрати на макроекономічно-

му рівні контролю за напрямами й тенденціями науково-техніч-

ного прогресу в країні, знизить можливості впливу на власну еко-

номіку, а також створить труднощі у сфері охорони державних

таємниць. Конвенція носить явно дискредитаційний характер(*141).

Продовжується пряме розкрадання нашого інтелектуального

багатства. Центр уваги іноземних розвідок переключився на про-

мислове шпигунство. Як тільки десь появились ознаки цінної ідеї,

вона майже офіційно закуповується на корню. Укладаються

<вигідні> як за наших мірок договори, за якими за мізерну плату

(до 100 дол. США) вимагають передачі їм усіх одержаних дослід-

ником результатів. Спеціальні центри, фінансовані спецслужба-

(**139) Див, Глухівський Л. Про ще один суспільний простір для України (До рати-

фікації Європейської патентної конвенції). Голос України, 1995, 6 червня.

(**140) Див.: Козлюк Г., Григорчук Ж. Захищаючи інтелект. Голос України, 1994,

29 вересня.

(**141) Див.: Глухівський Л. Згадувана праця.

-52-

ми, діють за добре продуманою тактикою і стратегією. За виснов-

ками одного із зарубіжних аналітиків, <вивезення> вчених з Украї-

ни буде справжнім крахом для неї і ніколи не дасть їй змоги на-

близитися до рівня західної Європи. Зазначені центри мають своїм

завданням визначення розробок, що можуть мати інтерес для іно-

земних фірм, встановлення контактів, спільних підприємств, екс-

пертну оцінку щодо можливості використання технологій на рин-

ку тієї чи іншої держави, отримання усієї документації, доопра-

цювання зазначених розробок і доведення їх до відповідних

кондицій і впровадження в промисловість, зрозуміло не України.

Україна фактично витісняється з міжнародного ринку сучасних

технологій, обладнання і техніки, шо уже набуває політичного ас-

пекту. Може, нарешті, пора зрозуміти, що нам є що втрачати(*142).

Парадокс полягає ще й в тому, що в Україні після усіх пер-

турбацій зараз ніхто не може сказати, який науковий чи науково-

технічний доробок ми маємо. Ніхто не розібрався, що потрібне

самій Україні, а що можна з вигодою продати в інтересах держави.

Проте, що ми маємо у цій сфері, добре знають іноземні гості.

Голова Верховної Ради України О. Мороз, виступаючи перед вче-

ними Харкова, сказав про два почуття: гордості за те, що створено

вченими, і провини - за те, що могутній потенціал не використо-

вується. <Потрібно зробити ревізію наукового заділу, визначити

напрями прориву, зробити все, щоб жила українська наука>(*143).

Президент України також визнав, що <наша Вітчизна має своїх

пророків, і нічого їх шукати у далекому чи близькому зарубіжжі>(*144).

Залишається не тільки констатувати те, що є, а й докласти, на-

решті, зусиль, щоб те, що маємо, запрацювало в інтересах народу

України. Поки що все залишається по-старому.

В пресі повідомлялось, що в Україні налагоджено монетне ви-

робництво. Проте, належна якість монет не може бути забезпече-

на через відсутність відпалювальних печей з регульованим газо-

вим середовищем, які не виробляються в Україні та країнах СНД.

Кабінет міністрів України вирішує питання про надання півтора

мільйона німецьких марок для придбання цього обладнання в

Німеччині(*145).

Група авторів на чолі з академіком НАН України А. К.

Шидловським повідомляє газету, що необхідне обладнання для

технологічного процесу відпалювання металевої стрічки вироб-

ляється в Україні. Спеціалісти Інституту електродинаміки НАН

(**142) Див.: Сафонова Л. Все на продаж. Голос України, 1994 р. 20 липня; Оніпко

О.) Кунцевич В., Сосенко П., Лановий В., <Інтелект України> - шанс для

держави.

(**143) Див.: Косий М., Правденко С. - Коли стає холодно - притуліться один до

одного. Голос України, 1995, 23 січня.

(**144) Див.: Абліцов В. Наша Вітчизна має своїх пророків. Голос України, 1995, 18

квітня.

(**145) Див.: Прудка Н. В Україні налагоджено монетне виробництво. Вечірній Київ,

1994, 12 травня.

-53-

України вже на протязі 15 (п'ятнадцяти) років виробляють індук-

тори для відпалювання металевої стрічки(*146).

Ще однією досить серйозною перепоною в активізації техніч-

ної творчості і у використанні її результатів є (дуже влучно назва-

ний журналістами) науково-технічний рекет. Він полягає в тому,

що особи, від яких в тій чи іншій мірі залежить доля винаходу чи

іншого технічного рішення, ставлять автору рішення умову - або

включай мене в співавтори, або пропозиція не піде. Таких при-

кладів можна навести досить багато - хвороба досить поширена.

Ці люди (якщо їх можна назвати людьми) керуються одним -

побільше здерти з самого винахідника у свою кишеню. Більше їх

нічого не цікавить - ні інтереси держави, ні науково-технічний

прогрес, ні то ні інше. Я - співавтор, або пропозиція твоя нікуди

не піде. Умовою може бути не тільки співавторство, а й інші осо-

бисті чи корпоративні інтереси. Ці людці знайдуть свій інтерес

скрізь.

Чинне законодавство про промислову власність не містить

досить ефективних норм, які б стояли на перепоні таким рекети-

рам. Вести з ними боротьбу дуже складно, але необхідно. Дуже

шкода, що прикладом такого науково-технічного рекетирства став

Інститут електрозварювання імені Є. О. Патона(*147).

Як ставиться держава до негараздів в сфері інтелектуальної

творчості) в тому числі науково-технічної? Найкраще це ставлен-

ня висловив заступник директора Науково-дослідного центру па-

тентної експертизи пан С. Новіков. Він пише: <Майбутній патен-

товласник, тобто заявник, має чітко усвідомлювати, що одержан-

ня патенту - це насамперед його власна справа. І якщо всі права

і прибутки матиме він сам, то і весь клопіт і витрати, пов'язані з

одержанням патенту, також припадають на його долю. На якусь

окрему спеціальну допомогу з боку патентного відомства чи дер-

жави йому, як правило, розраховувати не слід>(*148). Отак, не більше,

і не менш. Державі в особі Держпатенту України немає ніякого

діла до справ винахідників і винахідництва. Це справа самих ви-

нахідників.

Чи можна визнати державу зацікавленою у розвитку винахід-

ництва при такому ставленні? Вочевидь, що ні. І справа не тільки

в тому, що якийсь там чиновник зробив таку заяву. Справа в тому,

що все чинне законодавство про промислову власність пронизане

саме цією ідеєю. Воно має своєю метою як можна більше обмежи-

ти надходження заявок до Держпатенту і якомога більше зідрати із

(**146) Див.: Шидловський А.К.., Ращепкін А.П., Ісаков В.М., Крутилін В.О., Плу-

гатор О.П. Не шукайте за кордоном те, що є у нас дома. Вечірній Київ, 1994,

26 травня.

(**147) Див.: Максимович Б.. Скачко Ю., Пустовіт Ю. Вовча зграя, або науково-

технічний рекет проти науково-технічної революції. Вечірній Київ, 1994, 22

січня,

(**148) Новіков С. Кому і навіщо потрібен патент на винахід. Інновація, 1995, №5-

8, с. 15.

-54-

заявників різного роду зборів. Слід відзначити, що в цьому Держ-

патент досяг неабияких успіхів.                         

Із викладеного напрошуються певні висновки:

1. Для того, щоб найскоріше вивести Україну із кризового ста-

ну, необхідно невідкладно проголосити пріоритетним напрямом

державної діяльності прискорення науково-технічного прогресу в

Україні. Це лозунг радянської влади. Але він не втратив своєї ак-

туальності і сьогодні, бо одним із самих головних факторів, які

можуть сприяти виведенню України із кризового стану, є розви-

ток науки і техніки та раціональне використання їх результатів га

інших науково-технічних досягнень. В програмних доповідях ке-

рівників нашої держави про необхідність прискореного розвитку

науки, техніки та інших видів інтелектуальної діяльності або зовсім

не згадується, або згадується як про щось другорядне. Тим більше,

ці проблеми не проголошуються пріоритетними, їм не приділяється

належна увага з боку держави. Між тим, науку в усьому світі уже

давно визнано за не лише важливу, а й високорентабельну галузь(*149).

Україна має не лише багаті природні ресурси, а й володіє вагомим

науково-технічним потенціалом, і саме він може вивести країну із

кризового стану(*150).

2. В Україні жоден державний орган не знає її науково-техніч-

ного потенціалу, із чого він складається і як його раціонально

використати. Тому передусім треба визначити такий орган дер-

жавного управління, який мав би опікуватися проблемами інте-

лектуальної, а перш за все, науково-технічної творчості. Таким

органом, на нашу думку мав би стати Державний комітет України

з науки, техніки, промислової політики.

3. Основним завданням згаданого Комітету має стати вироб-

лення чіткої державної політики у сфері науки, техніки і народно-

го господарства. Необхідно розробити і прийняти ефективну пра-

вову організацію виявлення, обліку та використання усіх наявних

науково-технічних досягнень. Державна реєстрація винаходів, ко-

рисних моделей, промислових зразків тощо, безумовно, доцільна,

і її треба зберегти. Але ця реєстрація далеко не повна і вона не

охоплює усіх науково-технічних досягнень. Науково-технічні роз-

робки на основі винаходів, корисних моделей, промислових зразків

тощо, власне кажучи, ніде не реєструються. Інформація про них

поставлена погано, і часто споживачі шукають за кордоном те, що

самі маємо, про що не раз повідомляла наша преса, говорили ке-

рівники держави. Патентна інформація не налагоджена.

4. Необхідна не просто державна реєстрація усіх науково-тех-

нічних досягнень, а й визначення найбільш цінних серед них,

шляхів і способів їх використання. Причому, це має бути не <впро-

вадження>, а саме пропозиції до використання фізичними і юри-

(**149) Див.; Семиноженко В., Бар'яхтар В. Наука: бути чи не бути?

(**150) Див.: Яблонський В. Наука, закони і дійсність. Голос України, 1995, 22 бе-

резня.

-55-

дичними особами незалежно від форм власності на комерційній

основі.

5. Чинне законодавство про інтелектуальну власність не містить

норм, які визначали б правові форми державного стимулювання

науково-технічної творчості. Держава й тут йде визначеним шля-

хом - ніяка творчість й не цікавить. Хто хоче творити, то хай собі

творить - державі до цього діла нема. Державні форми стимулю-

вання відомі усім розвинутим країнам, бо там розуміють значення

творчості для розвитку й держави. Мають бути розроблені матер-

іальні і моральні правові форми державного стимулювання, які

закликали 6 і надихали б трудящих на створення і використання

найновіших науково-технічних досягнень. Таке стимулювання має

поширюватися не тільки на авторів, творців будь-яких науково-

технічних досягнень, а й тих фізичних і юридичних осіб незалеж-

но від форм власності, які активно використовують або не менш

активно сприяють використанню зазначених результатів інтелек-

туальної творчості. Для авторів будь-якої науково-технічної про-

позиції має діяти відомий у всьому світі <принцип банана>, за

яким будь-яка пропозиція, незалежно від й цінності, має бути ви-

нагороджена.

6. Стимулювання інтелектуальної творчості може виражатися

також у вигляді звільнення заявників від встановлених зборів. Мова

йде не про всіх заявників, а лише про заявників-індивідуалів, які

не працюють або створили ту чи іншу пропозицію не у зв'язку з

працею по найму. Таких заявників небагато - відсотків 5-10 віл їх

загальної кількості. Із цього числа в усякому разі мають бути

звільнені ті заявники, які передають свої досягнення Фонду вина-

ходів України. Варто було б звільнити від сплати зборів також

деяких інших заявників. Взагалі стягнення зборів з заявників за

надані їм юридичне значимі послуги не варто розглядати як одно

із джерел поповнення державного бюджету. Коли держава прагне

поправити свої фінансові справи за рахунок стягнення зборів із

заявників, то це далеко не кращий стимул для розгортання інте-

лектуальної діяльності. Скоріше, навпаки.

Проблема врегулювання сплати обов'язкових зборів потребує

свого невідкладного розв'язання. Багато заявників-індивідуалів і

патентовласників просто не спроможні сплачувати ті, на думку

чиновників із Держпатенту невеликі, збори. Якщо за одну заявку

чи патент, то й справді невеликі, а якщо десяток патентів або й

більше?

-56-