Документ як джерело соціологічної і психологічної інформації

Часто соціолог, психолог, соціальний працівник може дізнатися про індивідів, соціальні групи, заклади і навіть про соціальні інститути багато нового, якщо він вивчить пов'язані з ними інформаційні джерела. Безпосереднє вивчення різноманітних інформаційних джерел може дозволити виявити мотиви, інтереси, цінності, стереотипи, установки, стратегії поведінки індивідів, соціальних груп і організацій і прогнозувати їхню поведінку в майбутньому, встановлювати можливість і засоби впливу на їхнє функціонування і розвиток.

Документи нерідко виступають у якості головного джерела інформації, що доповнюється опитуванням або прямим спостереженням. Зазвичай це матеріали преси, а також листи читачів, статистичні звіти, картки персонального обліку (наприклад, бібліотечні формуляри при вивченні читацького попиту), адміністративні інструкції, рекламні тексти, політичні листівки і т.д.

Документальною у соціології і психології називають будь-яку інформацію, фіксовану в друкарському або рукописному тексті, на магнітній стрічці, на фото- або кіноплівці. У цьому розумінні значення терміна відрізняється від загальновживаного: зазвичай документом ми називаємо лише офіційні матеріали.

У цілому документи можна підрозділити на 3 категорії:

документи внутрішнього походження і внутрішньо орієнтовані, тобто складені досліджуваним нами індивідом, соціальною групою або закладом (наприклад, службові циркуляри, що відбивають самий процес ухвалення рішення);

 документи внутрішнього походження, але зовнішньо орієнтовані, у яких інформація навмисно подається таким чином, щоб сформувати в людей цілком визначений імідж джерела, і котрі, отже, можуть як точно відбивати, так і затемнювати процес і результати прийняття рішень;

документи зовнішнього походження, але внутрішньо орієнтовані (наприклад, передвиборна агітація, що надає реципієнту вихідний матеріал для прийняття рішень). Кожна з цих категорій джерел може бути більшою або меншою мірою доступною або корисною для дослідника, але при цьому всі вони рівною мірою  забезпечують можливість більш глибокого проникнення в суть поведінки.

За способом фіксування інформації розрізняють: рукописні і друкарські документи; записи на кіно- або фотоплівці, на магнітній стрічці.

З погляду  цільового призначення виділяються матеріали, що були провоковані самим дослідником. Ці документи називають цільовими. Але соціолог або психолог має справу і з матеріалами, складеними незалежно від нього, заради якихось інших цілей, тобто  з наявними (нецільовими) документами. Зазвичай саме ці матеріали і називають власне документальною інформацією в соціологічному дослідженні.

За ступенем персоніфікації документи діляться на особисті і безособові. До особистих відносять картки індивідуального обліку (наприклад, бібліотечні формуляри або анкети і бланки, завірені підписом), характеристики і рекомендаційні листи, видані даній особі, листи, щоденники, заяви, мемуарні записи. Важливим джерелом вивчення політичного життя є документи поіменного голосування в представницьких органах влади. Безособові документи - це статистичні або подійні архіви, дані преси, протоколи зборів.

У залежності від статусу документального джерела виділимо документи офіційні і неофіційні. До першого відносяться урядові матеріали, постанови, заяви, комюніке, стенограми офіційних засідань, дані державної і відомчої статистики, архіви і поточні документи різних закладів і організацій, ділова кореспонденція, протоколи судових органів і прокуратури, фінансова звітність і т.п.

Неофіційні документи - це багато які особисті матеріали, згадані вище, а також складені приватними громадянами безособові документи (наприклад, статистичні узагальнення, виконані іншими дослідниками на основі власних спостережень).

Особливу групу документів (до них ми ще повернемося) складають численні матеріали засобів масової інформації: газет, часописів, радіо, телебачення, кіно, відеоматеріали.

Нарешті, за джерелом інформації документи розділяють на первинні і вторинні. Первинні складаються на базі прямого спостереження або опитування, на основі безпосередньої реєстрації  подій , що відбуваються. Вторинні являють собою опрацювання, узагальнення або опис, зроблений на основі даних первинних джерел.

Крім цього, можна, звичайно, класифікувати документи за їхнім прямим змістом, наприклад, літературні дані, історичні і наукові архіви, архіви соціологічних досліджень, відеохроніки суспільних подій.

Проблема достовірності документальної інформації

Розрізняють надійність, істинність самого документа і достовірність відомостей, що наводяться в ньому.

Достовірність інформації в першу чергу залежить від джерела доступного документа. Різні джерела володіють свого роду певним ступенем достовірності відомостей, що наводяться. В усіх випадках первинні дані є надійнішими за вторинні. Тому офіційний особистий документ, отриманий із перших рук, є більш надійним і достовірним, ніж неофіційний, безособовий і до того ж складений на основі інших документів.

При використанні вторинних документів важливо встановити їхнє першоджерело. Це можна робити вибірково, із тим, щоб оцінити загальну похибку вторинних матеріалів. Звичайні операції контролю, розглянуті вище, необхідно застосовувати і для цільових документів, запланованих дослідником.

Документалісти-історики і психологи виробили чимало прийомів, за допомогою яких визначають ступінь достовірності відомостей, судячи із самого змісту документальної інформації.

Одне з найважливіших  правил у роботі з документами - чітко розрізняти описи подій і їх оцінку. Думки й оцінки потенційно мають меншу достовірність і надійність у порівнянні з фактичною інформацією. Нерідко в документі є відсутньою детальна характеристика ситуації, про яку висловлено думку або оцінку. Але саме конкретна ситуація дає ключ до розшифровування змісту висловлених оцінок і думок.

Далі варто проаналізувати, якими намірами керувався упорядник документа, що допоможе виявити навмисні або мимовільні перекручування. Приміром, автор звіту про виконану роботу, як правило, схильний намалювати ситуацію в сприятливому для себе світлі. Але якщо ми для збору інформації скористаємося, скажімо, звітами перевірочних комісій, картина буде іншою. Цільова настанова подібних документів спрямована на виявлення саме недоглядів і хиб, негативних сторін діяльності.

Дуже важливо знати, який метод одержання первинних даних використано упорядником документа. Всім відомо, що відомості "із перших рук" є надійнішими, ніж інформація з невизначеного джерела ("деякі стверджують, що... "), а записи по свіжих враженнях відрізняються від опису тих же подій через деякий час.

Якщо документ містить статистичне групування даних, важливо виявити підставу класифікації. Відповідно до  цілі дослідження можливі перегрупування даних на інших підставах.

Нарешті, надзвичайно важливо виявити загальний контекст, у якому складався документ:  сприяла вона об'єктивності (незалежно від цільових намірів автора) чи диктувала зсув інформації в якийсь бік?

Особливу обережність дослідник повинен виявити  при роботі з особистими документами, такими, як автобіографії, щоденники, мемуари, листи і т.п. От декілька умов довіри до інформації з особистих документів:

 (а) можна вірити повідомленням, якщо вони ніяк не торкаються інтересів автора документа;

 (б) завдають певний збиток автору;

 (в) напевно, достовірні ті відомості, що у момент "реєстрації" автором були загальновідомими;

г) достовірні деталі подій, несуттєві з погляду автора документа, а також

д) відомості, до яких автор ставиться не доброзичливо.

Перевірка істинності документа, аналіз мотивів, спонукань, умов його складання, цільової настанови автора, ситуації, у якій він діяв, характеру його оточення - от ті чинники, від яких залежить достовірність інформації з особистих документів.

                Для дослідницьких цілей не завжди достатнім є просте ознайомлення зі змістом документа і джерелом його виникнення. Існує декілька типів наукового аналізу документів, застосовуваних у психології, соціології, криміналістиці, історії, літературі і т.д. Різноманіття способів аналізу документів можна звести до двох основних типів: традиційного (якісного, змістовного) аналізу і формалізованого (кількісного) аналізу.

Традиційний аналіз передбачає аналіз окремих документів як самостійних одиниць інформації і включає тлумачення документів, його всебічну інтерпретацію шляхом з'ясовування основних думок і ідей конкретного тексту, відтворення логічних зв'язків і протиріч між ними. Традиційний аналіз має на меті осягнути суть документа, оцінити його зміст відповідно до різних критеріїв (моральних, естетичних й ін.)

Традиційний аналіз буває зовнішнім і внутрішнім. Зовнішній припускає відновлення обставин створення документа в історичному і соціальному планах. Внутрішній являє собою аналіз змісту документа. Традиційний аналіз може бути застосованим для аналізу всіх типів документів. Обмеженням даного методу є суб'єктивізм дослідника, обумовлений його світоглядною і науковою позицією, ситуативними установками.

Для зниження суб'єктивізму й одержання більш адекватної інформації застосовують формалізований (кількісний аналіз), під котрим частіше усього розуміють різноманітні модифікації контент-аналізу, спрямовані на одержання об'єктивної інформації щодо деякої сукупності однорідних документів шляхом виявлення важливих характеристик змісту і їхнього кількісного опису. Проте якісний аналіз документів - необхідна умова для всіх кількісних операцій.

До кількісного аналізу не варто вдавати, якщо ми маємо справу з унікальними документами, де головна мета вивчення - всебічна змістовна інтерпретація матеріалу. Не варто звертатися до кількісного аналізу, якщо перед нами описи дуже складних явищ, якщо документальних даних недостатньо для масового опрацювання або вони неповні (нерепрезентативні).

Кількісний аналіз є найбільше доречним, якщо потрібно мати високий ступінь точності при зіставленні однопорядкових даних або коли текстового матеріалу настільки багато, що його не можна охопити без сумарних оцінок.

Ці умови особливо чітко виявляються в масовій комунікації. Невипадково походження контент-аналізу пов'язане з дослідженнями саме в галузі масової комунікації. Проте ці умови ми знаходимо й у багатьох інших документах, у тому числі в документах соціально-психологічних досліджень, наприклад таких, як тексти відповідей на відкриті питання анкет, у матеріалах інтерв'ю, у даних проективних методик тощо.

Контент-аналіз текстового матеріалу одержав дуже широке поширення в 40-х рр. для вирішення завдань у галузі політики, бізнесу, засобів масової інформації. Цей прийом, який застосовувався спочатку для вивчення ефективності масової пропаганди, став нині сильним засобом аналізу всіляких офіційних і неофіційних документів. Контент-аналіз застосовують також у практиці вивчення листів, що надходять у різноманітні організації й органи управління, у політології, соціальній психології і педагогіці, у кримінології, мистецтвознавстві, етнографії і т.д. Вкрай трудомісткі процедури опрацювання даних контент-аналізу істотно полегшуються комп'ютерними програмами (вони входять у комплект SPSS і є у виді спеціальних розробок). Завдяки поширенню застосування персональних комп'ютерів і введенню в їхню пам'ять текстової інформації з'явилася можливість набагато інтенсивніше використовувати контент-аналіз відповідей респондентів на відкриті питання в анкетах.