А

Авторитарний стиль керівництва (від фр.autoritaire – владний) – стиль діяльності керівника, основою якого є абсолютизація принципу єдиноначальності та повне заперечення колегіальних методів прийняття рішень. Характеризується прагненням керівника покладатися виключно на формальний авторитет посади, на примус. Це стиль наказів та розпоряджень, які не припускають ніяких заперечень або власної думки підлеглих. Такий стиль негативно відбивається на морально-психологічному кліматі, веде до значного зниження ініціативності, самоконтролю та відповідальності працівників. Однак А. с. к. може бути ефективним: 1) в екстремальних умовах, коли є потреба у швидких та рішучих діях, коли дефіцит часу не дозволяє проводити наради та дискусії; 2) коли в силу попередніх умов та причин у даній організації переважають анархічні настрої, надзвичайно низьким є рівень виконавської та трудової дисципліни.

Авторитет – загальновизнане значення, вплив, загальна повага. Розрізняють А. офіційний, який визначається посадою, та реальний. Посадовий А. витікає із сутності системи управління. Реальний А. – фактичний вплив, довіра та повага.

Агресивність – (від лат. agressor – той, що нападає) поведінкова реакція людини на конфлікт, яка полягає у тенденції до ворожої поведінки, що спрямована на повне або часткове подавлення інших осіб, на заподіяння їм шкоди або страждань. На відміну від жорстокості, заподіяння шкоди або страждань при агресивності не є самоціллю. Часто А. відображає такі особливості характеру, як запальність, невпевненість у своєму статусі, підозрілість, відчуття загрози, тривожність. Іноді А. буває пов’язана з соціальною та педагогічною запущеністю або егоїстичними рисами.

Корисними для кадрових структур ОВС України можуть стати результати дослідження Національного інституту правосуддя США, за якими було виявлено декілька груп “битливих” поліцейських.

Поліцейські з характерними особистими якостями, завдяки яким вони постійно опиняються у групі ризику. Ці люди можуть мати схильність до антисоціальної поведінки, зловживання владою. Вони не вчаться на помилках і не відповідають за свою поведінку. На них можуть постійно надходити скарги від громадян.

Для поліцейських, що потрапили до групи ризику внаслідок обставин, пов’язаних з роботою, не характерна антисоціальна поведінка, егоцентризм або схильність до насилля. Однак будь-який випадок у минулому, наприклад, пов’язаний із застосуванням вогнепальної зброї, може змінити їх ставлення до використання сили. На думку фахівців, цим поліцейським на відміну від першої групи можна допомогти негайним розбором інциденту, який мав місце.

Поліцейські, які мали певні проблеми на самому початку служби у поліції (насамперед, імпульсивна молодь, яка пишається своєю належністю до поліції) легко “зривається”. Їх поведінка може змінитися під керівництвом досвідчених начальників, які вимагають сурового дотримання дисципліни та звітності.

Поліцейські, які користуються неправильними методами поліцейської роботи, застосовують силу, щоб показати, що розпоряджаються тут саме вони. Однак їх поведінку важко змінити за допомогою бесід, а краще контролювати за допомогою програм нагляду або ситуативного втручання. Поліцейські з особистими проблемами (розлучення, втрата статусу і т.ін.) – це найбільша із п’яти груп. Під час патрулювання їм властива трохи безладна поведінка, яка свідчить про можливість втрати ними контролю над собою у випадку конфронтації. Саме тому поліцейським керівникам важливо вміти вчасно виявляти і правильно реагувати на подібні ознаки.

Дослідники роблять висновки, що оскільки є різні причини використання поліцейськими надмірної сили, то потрібні і різноманітні засоби втручання, які розраховані на ті чи інші типи поліцейських. Крім того, необхідним є перегляд кожним поліцейським агентством своєї власної політики з метою визначення, чи не створює воно умови, які сприяють надмірному використанню сили поліцейськими, розробка та впровадження найбільш ефективних засобів реагування.

Адміністрація (від лат. administratio – керування, управління) – сукупність посадових осіб, наділених правами та обов’язками щодо керівництва конкретним органом та (або) об’єктом управління з метою здійснення покладених на них функцій.

Адміністрування – організаційна діяльність у сфері управління за допомогою організаційно-розпорядницьких методів, що опираються на накази, розпорядження, установки, ігнорування в справі керівництва виховної і роз’яснювальної роботи.

Академія – вищий заклад освіти (ВЗО), який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою за освітньо-професійними програмами всіх рівнів в окремо визначеній галузі знань, проводить фундаментальні та наукові дослідження, є провідним науково-методичним центром у сфері своєї діяльності, має високий рівень кадрового та методичного забезпечення.

До цього типу ВЗО у системі МВС України відноситься Національна академія внутрішніх справ України. До складу А. входять чотири денних факультети, один з яких виконує особливе завдання – підготовку керівних кадрів для ОВС, а також заочний факультет. Як структурні підрозділи А. виступають Київський інститут внутрішніх справ та Львівський інститут внутрішніх справ.

Алкоголізм – захворювання, що розвивається внаслідок зловживання спиртними напоями. Виділяють побутове пияцтво (ситуаційно зумовлене зловживання алкоголя без появи ознак привикання), хронічний А., алкогольні психози (гострі та хронічні). При хронічному А. виникає  психічна та фізична залежність від прийому алкоголю, поступово з’являються патологічні зміни у внутрішніх органах, функціональні органічні зміни у центральній нервовій системі. Паралельно наростає соціальна та психічна деградація, з’являються алкогольна епілепсія та алкогольні психози. Вельми суттєвим є вплив А. на працюючих та роботу, що вони виконують. Стан, коли людина знаходиться на роботі – неминуче призводить до зниження ефективності роботи, різкого погіршення як кількісних, так і якісних її показників. Діапазон проблем, пов’язаних з А. серед працюючих, коливається від запізнювань на роботу (на ранніх стадіях зловживання алкоголю) до непередбаченої відсутності на робочих місцях, зривів завдань, неадекватної поведінки на службі та поза нею, порушень дисципліни тощо (на пізніших стадіях). До цього ж треба додати і деформований вплив на мораль оточуючих.

Апарат управління – сукупність управлінських працівників організації (керівники, спеціалісти, інші службовці), що виконують функції по управлінню нею та іншими організаціями.

Атестація кадрів – процедура визначення кваліфікації, рівня знань, практичних навичок, ділових якостей працівника та встановлення їх відповідності (невідповідності) посаді. А. к. ОВС спрямована на вдосконалення діяльності ОВС, підвищення ефективності їх роботи, поліпшення добору, розстановки і виховання кадрів, стимулювання підвищення кваліфікації, ініціативності, творчої активності та відповідальності працівників. При цьому повинні всебічно оцінюватися їх ділові, професійні, моральні та особисті якості, рівень культури, здатність працювати з людьми та деякі інші суттєво важливі для працівників ОВС характеристики. Головне навантаження по організації А. к. виконують безпосередні начальники та атестаційні комісії. Особливо важливою є роль керівників. Саме вони несуть відповідальність за точність та повноту інформації щодо підлеглих. Для забезпечення цієї діяльності вони повинні добре володіти методами оцінювання, розуміти і уникати проблем, які можуть негативно відбиватися на оцінці, проводити її неупереджено. Використання А.к. як інструменту управління персоналом передбачає активну участь кадрових служб. Сучасна практика управління персоналом свідчить про посилення ролі кадрових служб у проведенні А. к. Згідно з існуючим досвідом вони несуть відповідальність за розробку загальної політики оцінювання, розробку процедур та підготовку детальних форм для оцінювання, їх використання, надають керівникам необхідну консультативну допомогу, аналізують проблеми, що виникають під час оцінки виконання, готують комплексну характеристику кожної особи та відповідні рекомендації для атестаційних комісій.