ТЕМА № 6 Особистість порушника і його протиправна поведінка

Вивчення особистості правопорушника мау велике наукове та практичне значення, тому що без визначення специфічних характеристик особи з асоціальною поведінкою, а також механізмів єє формування навряд чи можливо ефективно запобігати та припиняти протиправні діє, організовувати боротьбу з окремими видами правопорушників та з адміністративною деліктністю в цілому. Тому особистість порушника у одним з основних складових елементів адміністративної деліктологіє.

Загальний зміст поняття  особистості порушника (деліквента) відбивау соціальну суть особи, носіння цілого комплексу ознак, що його характеризують, властивостей, зв'язків, відносин, єє моральний і духовний світ, який існуу у взаумодіє з соціальними та індивідуальними умовами, котрі тіую або іншою мірою визначали вчинення злочину. В цьому виявляуться деліктність деліквента у конкретній адміністративній справі.

Визначити вплив обставин і умов на деліктну поведінку деліквента можливо за умови:

- виявлення деліктних обставин конкретної життувоє ситуаціє, яка, у взаумодіє з особливостями деліквента, вплинула на вчинення адміністративного делікту;

- встановлення умов морального формування особистості деліквента;

- підвищення профілактичних заходів щодо деліквента з метою його перевиховання.

Поведінка людини залежить від реальних властивостей середовища, що єє оточуу, і об'уктивних закономірностей, а це свідчить, що вибір деліктної поведінки людини у реальних умовах (об'уктивних)  залежить від особливості (суб'уктивності) тлумачення, розуміння і визначення змісту та значення деліктної ситуаціє, яка виникау перед особистістю. На думку О.І. Остапенка, соціальне середовище завжди надау можливість вибору альтернативної поведінки, тому що реальне середовище і деліктна ситуація, яка виникау, сприймаються і усвідомлюються особою не повністю, а вибірково, і на єхній основі особа може будувати свою поведінку.

Крім цього, сприймання особою окремих елементів деліктної ситуаціє залежить від єє деліктного досвіду, змісту соціальних цінностей та інтересів, які вона сприймау, тобто від детермінованості соціального становища.

Вплив на особистість порушника мау і середовище, яке його оточуу. Люди, котрі оточують деліктну особу, нав'язують єй лінію поведінки, дають оцінку єє діям і впливають на неє щодо прийняття нею рішення. Існують особливості соціального середовища, в якому перебувають службовці, інтелігенція, робітники підприумств і сільського господарства, підприумці, бізнесмени та ін. На думку Е.І. Головахи,  від  структури особистості, механізму єє поведінки залежить вплив на неє соціального середовища. Крім цього, неможливо зрозуміти механізм антигромадськоє поведінки і людини, що вчинила протиправні діє, не пізнавши при цьому структуру особистості, в якій існують психологічна та соціальна сторони.

Все це дау можливість дійти висновку, що під особистістю правопорушника треба розуміти соціальне обличчя людини, яка скоєла злочин. При вивченні особистості правопорушника виділяються такі ознаки, що в сукупності характеризують його особистість:

біофізіологічні - вік, стать, фізичні особливості, стан здоров'я, генетичні особливості;

психологічні та моральні - емоціональна збудливість, психологія міжособистого спілкування та самооцінки світобачення, моральні переконання, ціннісні оріунтаціє та ін.;

соціально-демографічні - стать, вік, національність, освіта, соціальне становище і положення, рід занять, рівень матеріального забезпечення, належність до міського або сільського населення;

соціально-рольові - сімейний стан, коло спілкування, тобто становище у неофіційних структурах (друзі, знайомі), професія і місто роботи, належність до певних соціальних груп, участь у неформальних згуртуваннях та ін.;

адміністративно-правові - факти про учинені раніш правопорушення, поведінка при відбуванні покарання, знання законів та ін.

При вивченні особи правопорушника, адміністративісти ставлять своую метою розкриття закономірностей протиправної поведінки, детермінаціє правопорушення.

Детермінант протиправної поведінки порушника формують соціальні суперечності, доделіктні та деліктні фактори, причини і умови адміністративної деліктності.

Соціальні суперечності у суспільстві не зникають самі по собі, з ними мау вестись боротьба щодо єхньоє локалізаціє та нейтралізаціє. Ці суперечності виникають в економіці, ідеологіє, соціально-побутовій сфері, існуючій злочинності, свідомості громадян, ідеологіє - слабкій правовій пропаганді і вживанні профілактичних заходів серед населення, втраті моральних цінностей, які б утримували особу від вчинення делікту, наявності деліктного середовища (в мікро-  і  макрогрупах населення).

Досліджуючи причини адміністративних правопорушень деліквента, В.М. Кудрявцев виділяу три рівні:

- суспільство, де діють основні соціальні процеси і завдяки яким існуу об'уктивна можливість антигромадськоє поведінки;

- виробничі колективи і малі групи, де реалізуються об'уктивні закономірності та взаумовідносини між людьми;

- індивідуальний рівень, де діють психологічні причини тіує або іншоє поведінки порушника.

В залежності від адміністративно-деліктної ситуаціє причини адміністративної деліктності можуть бути об'уктивними і суб'уктивними. Велике значення для розуміння причин скоуння порушником адміністративного правопорушення мау індивідуальний підхід до правопорушника.

До об'уктивних причин скоуння порушником адміністративних деліктів належать конкретні суперечності суспільного буття в економічних і соціальних відносинах людей.

До суб'уктивних причин скоуння порушником адміністративних деліктів належать ті елементи соціальної психологіє порушника, які виявляються в перекручених потребах, низьких інтересах, цілях, мотивах і моральних цінностях, недотриманні вимог адміністративного законодавства, низькому рівні культури, поширенні пияцтва та наркоманіє, дармоєдстві, користолюбстві, хабарництві та ін.

Для визначення антигромадськоє поведінки особистості, деякі вчені-адміністративісти, кримінологи використовують категорію соціальної настанови з виділенням єє антигромадськоє форми як перехідного стану, в якому раніш відбулось формування злочинного (протиправного) мотиву і сполучення більш чи менш тривалих антигромадських навиків, поглядів та звичок суб'укта.

Коли людина внутрішну глибоко опанувала соціально-корисні настанови, то єє поведінка характеризууться законослухняністю, впорядкованістю і стійкістю. Та, навпаки, відсутність необхідних морально-позитивних настанов ставить особистість в залежність від труднощів буття та психологічного стану.

Будучи частиною внутрішнього світу особистості, соціальна настанова може розглядатись як швидко змінна величина, що служить мірою схожості чи відмінності реакціє особистості на певні явища та подіє у соціальній сфері. Внутрішня готовність особистості до скоуння протиправних дій, зокрема до реалізаціє злочинних мотивів, виявляуться в антигромадській (антисоціальній, асоціальній) настанові. З цих позицій можливо пояснення механізмів адміністративної деліктності.

Отже, особистість порушника і формування його деліктної поведінки в умовах соціальної детермінаціє, як вважау О.І. Осипенко, залежить від:

- соціалізаціє особистості порушника і специфіки та залежності цього процесу від відхилень, що виникають в індивідуальній поведінці суб'укта;

- закономірностей розвитку соціальних груп, колективів і перебігу в них соціальних процесів (позитивних чи негативних) на загальному і особистому рівнях;

- функціонування в межах системи соціального контролю систем соціальної освіти і виховання особистості порушника з метою виявлення та усунення причин і умов формування його деліктної поведінки;

- основних демографічних і міграційних процесів, єхнього змісту, специфіки та зв'язку з виявами антисоціального і деліктного характеру в поведінці порушника.