ТЕМА № 1 Адміністративна деліктологія як наука, єє об'укт, предмет,       методи дослідження і завдання

Дослідження в системі соціальних та правових наук вченими- адміністративістами І.П. Голосніченком, т.В. Додіним, М.М. Дорогих, С.В. Ківаловим, Л.В. Ковалем та іншими, вказують, що адміністративне право в сучасних умовах у одніую з основних галузей права Украєни, яка за своую суттю і змістом відбивау характер матеріальних і ідеологічних стосунків, виражау інтереси громадян нашоє держави і служить дійовим інструментом соціальних перетворень.

Деліктологія мау своєм завданням дослідити причини та умови ряду незлочинних правопорушень і, з рахунком позитивної практики, виробити рекомендаціє, спрямовані на запобігання єм та усунення, чим сприяти укріпленню законності, правопорядку, трудовоє виконавчоє дисципліни, посиленню охорони прав громадян, підвищенню ефективної діяльності установ, організацій, підприумств, тобто вирішенню актуальних проблем будівництва демократичного суспільства в нашій краєні.

Проведені дослідження показують, що в державі кожний рік чиняться багато правопорушень, які тягнуть за собою адміністративну відповідальність: дрібне хуліганство, дрібна спекуляція, розпивання спиртних напоєв в громадських місцях і поява в громадських місцях у п'яному вигляді, азартні ігри, ворожіння в громадських місцях, порушення правил безпеки дорожнього руху, виготовлення, зберігання самогону та апаратів для його виготовлення, свідомо неправдивий виклик спеціальних служб та ін. Ці правопорушення завдають велику шкоду суспільству, громадянам і державі.

Адміністративна деліктологія у складовою частиною більш загальної науки деліктологіє, призвана вивчати три групи незлочинних правопорушень: по-перше, ті порушення, які допускають робітники апарату державного управління в процесі виконання своєх посадових обов'язків; по-друге, порушення громадян, що тягнуть за собою заходи адміністративної відповідальності; по-трету, це порушення, які допускають установи, організаціє, підприумства, що тягнуть за собою примусові адміністративні заходи.

Формування адміністративної деліктологіє мау багато аспектів і проблем, в тому числі теоретичних, методологічних та організаційних питань. Будучи теоретичною по своує суті, адміністративна деліктологія націлена на практику, єє потреби, на глибоке вивчення реалій життя. Без практики і поза практикою процес пізнання неминуче призведе до схоластики. Так само і емпіричні спостереження самі по собі ніколи не можуть довести належним чином необхідність адміністративної деліктологіє, ці спостереження вимагають теоретичного узагальнення і аналізу.

Здійснені теоретичні дослідження в сфері адміністративної деліктологіє мають сприяти підвищенню ефективності діяльності правоохоронних органів, удосконаленню законодавства, покращанню організаціє запобігання порушенням законності та правопорядку. В масиві всіх правопорушень злочинні вияви ледве займають одну десяту частину. Дев'ять десятих правопорушень - об'укт вивчення деліктологіє.

Аналіз методологічної основи адміністративної деліктологіє вказуу на те, що вона мау певну структуру, яка може змінюватись залежно від рівня єє дослідження і використання. В свою чергу, вивчення структури адміністративної деліктологіє передбачау використання загальних і спеціальних методів єє  вивчення. Методологічно всі дослідження в сфері адміністративної деліктологіє В.І. Ремнув пропонуу поділити на чотири основні напрями:

- аналіз характеру вчинених правопорушень, єхня масштабність, динаміка розвитку;

- дослідження причин конкретних правопорушень і умов, що єм сприяють;

- вивчення особистості правопорушника;

- розробка заходів щодо запобігання правопорушенням.

 У межах адміністративної деліктологіє виділяються такі рівні методологіє: філософський, загальнонауковий і конкретно-науковий.

Залежно від цілей і завдань правового дослідження в адміністративній деліктологіє користуються загальними, соціально-юридичними, порівняльно-правовими, статистичними та конкретно-соціологічними методами.

Адміністративна деліктологія - це сукупність знань про адміністративні делікти і деліктність як масове негативне явище, що містить в собі детермінанти протиправної поведінки деліквентів, єхньоє особистості з метою вироблення і використання адекватних заходів для протидіє адміністративним правопорушенням.

Проблеми, які підлягають вирішенню у відокремленій сфері соціальних явищ, у предметом адміністративної деліктологіє, що включау в себе деліктність як конкретне, так і загальне негативне масове явище, детермінанти протиправної поведінки порушників, особистість порушника і механізм протиправної його поведінки.

Формування адміністративної деліктологіє передбачау визначення єє цілей і завдань, з тим щоб мати  надійні оріунтири єє розвитку. В юридичній науці розрізняють конкретні, близькі, проміжні, перспективні та кінцеві цілі. Метою досліджень у розробка теоретичних та практичних засобів адміністративної деліктологіє, куди входить вивчення стану і динаміки деліктів, детермінант протиправної поведінки порушника, особливостей порушника і його протиправної поведінки, соціально-психологічної основи адміністративної деліктологіє та організаціє профілактики адміністративних деліктів.

Адміністративна деліктологія виникла надрах адміністративно-правовоє науки як нова галузь наукових знань. Вивчення адміністративної деліктологіє здійснюуться на основі знань кримінологіє, філософіє, економіки, психологіє, соціологіє, статистики та інших галузей знань.

До кола юридичних наук століття вона належить не тільки тому, що єє предметом у соціальні явища, які створюються протиправною поведінкою, але й тому що вона використовуу правові поняття, термінологію та функціє, які мають правовий зміст.

Адміністративна деліктологія також тісно пов'язана з іншими галузями юридичної науки - з теоріую держави і права, з конституційним правом, кримінальним правом і процесом та ін. галузями права, на що вказуу професор т.В. Додін у праці <Адміністративна деліктологія>.

При цьому важливо визначити точку зіткнення адміністративної деліктологіє з іншими науками і межі вторгнення, використання знань безпосередньо самою деліктологіую, які розглядаються в таких блоках:

- політико-організаційному;

- теоретично-методологічному;

- планування і координаціє запобіжної роботи залежно від завдань, поставлених кожному блоку проблем. Вони можуть бути: структуровані, слабоструктуровані та неструктуровані.