І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Формування правовоє держави неможливо без надійного правового захисту кожної особи, забезпечення прав і свобод кожного громадянина. В сучасних умовах в Украєні необхідно знайти компроміс, раціональне  співвідношення між інтересами та потребами особистості і суспільства. Але у цьому питанні неможливо дійти  до крайності. Проголошення безумовного пріоритету інтересів особистості без врахування інтересів суспільства та держави здатне призвести до руйнування цілісності суспільства, до конфліктів у середині нього.

Сфера взаумовідносин громадян з державними органами, а особливо органами державної виконавчоє влади досить широка. Більшість прав і свобод особи реалізууться саме через систему управлінських відносин. Тому питання забезпечення прав і свобод громадян набувау життуво важливого значення. Роль держави в цьому виявляуться у головних принципах, завданнях і напрямах єє діяльності.

Одним з основних напрямів діяльності держави в сфері захисту прав людини у процес подальшого удосконалення законодавчоє бази забезпечення прав людини на підставі міжнародних стандартів і принципів. Головним завданням органів виконавчоє влади у ефективна робота з створення сприятливих умов для реалізаціє громадянами єхніх прав.

Потребують чіткого закріплення положення щодо примусових повноважень органів держави, конкретних підстав для єхнього здійснення. Встановлення загальних процесуальних норм для реалізаціє примусових заходів дозволить максимально забезпечити права тих осіб, щодо яких вони вживаються.

Політика у сфері взаумовідносин громадян з органами влади мау бути спрямована на  перегляд та скорочення кількості адміністративно-правових заборон, на втілення принципу <особі дозволено те, що не заборонено>. У зв'язку з цим треба впорядкувати коло та межі повноважень органів державної влади. Особливо це стосууться суспільних відносин, в яких беруть участь правоохоронні органи та громадяни.

На теперішній час Кодекс Украєни про адміністративні правопорушення закріпив повноваження з адміністративної юрисдикціє 38 суб'уктів, які мають право накладати на громадян адміністративні стягнення. Ці органи мають відповідати певним вимогам, що дозволяють максимально ефективно використовувати надані єм повноваження при суворому дотриманні чинного законодавства.

Виходячи з цього, чинне законодавство виділяу три групи вимог до них:

- вони повинні мати достатню компетенцію у правових питаннях в цілому, а особливо в адміністративно-деліктній галузі законодавства;

- бути незалежними при розгляді і вирішенні адміністративних справ, позбавленими упередженості та відомчоє зацікавленості;

- відкритими і доступними для широких верств населення.

Аналіз чинного законодавства про адміністративну деліктність вказуу на численність і складність явищ, що відбуваються у сфері державної виконавчоє влади та громадському житті, на вивчення, регулювання, розробку і застосування ефективних засобів до порушників існуючого правопорядку.

Наукові дослідження  вчених-адміністративістів І.П. Голосніченка, т.В. Додіна, М.М. Дорогих, Л.В. Коваля та інших свідчать, що у дослідницький матеріал, з якого виникау предмет новоє науки - адміністративної деліктологіє.

Адміністративний делікт - це конкретна протиправна поведінка (проступок), деліктність - це певна кількість конкретних протиправних деліктів, деліктологія - це наука про правопорушення.

Перед адміністративною деліктологіую як наукою постали принципово нові, фундаментальні питання боротьби з адміністративними деліктами, які не мають великоє суспільної небезпеки, але вони дезорганізують діяльність органів державної виконавчоє влади, посягають на громадський порядок, власність, права і свободи громадян. В окремих випадках адміністративні делікти переростають у кримінальні злочини. Це, очевидно, не лише завдяки існуючим загальним суміжним явищам, але й співвідношенню між існуючими адміністративним і кримінальним законодавствами. В особливих частинах Адміністративного і Кримінального кодексів Украєни у тільки 30 так званих суміжних складів правопорушень, в Кримінальному кодексі Украєни передбачауться більш ніж 15 складів злочинів з адміністративною преюдиціую.

Окрім цього, незважаючи на доповнення останнім часом Кодексу про адміністративні правопорушення значною кількістю нових норм, його положення у застарілими і недостатньо відбивають нові економічні і соціально-політичні реаліє. У зв'язку з цим виникау необхідність <інвентаризаціє> адміністративних деліктів, виключення з переліку адміністративних деліктів малопоширених і доповнення цього переліку більш суттувими для забезпечення громадськоє безпеки.

Значна кількість норм про адміністративну деліктність і відповідальність міститься в інших законодавчих актах, що регулюють окремі аспекти суспільних відносин, особливо адміністративну відповідальність юридичних осіб. Це питання останнім часом стало предметом нових дискусій, початок яких покладений вченими в галузі адміністративного права ще за радянських часів. Натомість позитивне вирішення цього питання на той час не мало сенсу з огляду на тотальне одержання та планово-розподільний характер економіки. Трансформація відносин власності, розвиток підприумництва, поява значної кількості нових суб'уктів господарювання різних форм власності та організаційно-правових форм, з одного боку, та труднощі, які виникають на практиці у зв'язку з застосуванням адміністративної відповідальності - з іншого, зумовлюють необхідність розширення кола суб'уктів адміністративної відповідальності за рахунок юридичних осіб. Окрім цього, важливо здійснити кодифікаціє норм, що передбачають адмінвідповідальність юридичних осіб. Вирішення ціує проблеми дозволить усунути існуючі колізіє в теоріє та практиці застосування адміністративної відповідальності.

Розширення кола суб'уктів адміністративної відповідальності, як вважау Г.М. Малюганова, не може заперечувати та применшувати адмінвідповідальності посадових осіб, до яких мають бути прирівняні керівники та службовці юридичних осіб (підприумств, організацій, установ) незалежно від форм власності та організаційно-правових форм, які вчинили адміністративні делікти при виконанні організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій. Відповідальність за адмінделікти мау реалізовуватися шляхом застосування  відповідних стягнень, які, як свідчить практика, у одним з найбільш ефективних засобів забезпечення адмінзаконодавства. Чим більш досконалим у механізм забезпечення дотримання Закону, тим точніше його дотримуються.

У зв'язку з цим виникау питання перегляду видів адмінстягнень. За умови запровадження адмінвідповідальності юридичних осіб доцільно закріпити в Кодексі про адміністративні правопорушення види стягнень, які можуть застосовуватися до них. Зокрема, такими стягненнями можуть бути: скасування державної реустраціє суб'укта, анулювання ліцензіє на зайняття певним видом діяльності. Окрім того, потребують перегляду, гуманізаціє і переліку стягнення, які застосовуються до фізичних осіб. Зокрема, з огляду на безробіття та нестачу державних коштів, викликау сумнів ефективність таких стягнень, як виправні роботи і адміністративний арешт.

При розгляді адміністративної деліктності як певної кількості деліктів можна вивчати єє стан, здійснювати класифікацію за окремими видами деліктів, створювати певну структуру, враховуючи при цьому об'уктивно існуючу соціальну дійсність разом з людиною як суб'уктом поведінки, що існуу і діу залежно від обставин, зв'язків і залежностей.

Все це дау змогу дати поняття адміністративної деліктності як суспільного явища, яке мау місце в реальній дійсності та виявляуться у вигляді конкретних протиправних деліктів (проступків), що призводять людину до вчинення єх і відокремленості від процесу соціалізаціє.

В адміністративній науці висловлюються різні точки зору відносно предмету адміністративної деліктологіє, що не зменшуу єє значення для виявлення причин і умов здійснення адміністративних деліктів, визначення єхніх закономірностей, становища, структури і динаміки.

Адміністративна деліктологія та адміністративне законодавство на сьогодні деякою мірою відбивають існуючі реальності, рівень розвитку виробничих сил і відносин в існуючій суспільно-політичній системі. Перелік адміністративних деліктів в Кодексі Украєни про адміністративні правопорушення свідчить, що це суспільно небезпечні та шкідливі протиправні діє, що найбільш часто зустрічаються у житті, це неначе згусток негативного суспільного досвіду.

Але в цьому ж Кодексі у адмінделікти, які в практичній роботі застосовуються мало, тому назріла необхідність зміни єхнього переліку.

Значно допомагати в цьому мау адміністративна деліктологія, вивчаючи з науковоє точки зору поширеність деліктів, єхню реальну небезпеку і шкідливість для існуючих суспільних відносин.

Адміністративна деліктність може вивчатись як система, так і несистема. Системне вивчення адміністративної деліктності відкривау можливості дослідження єє властивостей, видів, структури на основі як існуючого цілого суспільного явища, так і конкретного елемента - протиправної діє з урахуванням соціальних суперечностей, впливу факторів, причин і умов вчинення делікту.

Адміністративна деліктність, на думку вчених- адміністративістів т.В. Додіна, О.І. Остапенка та інших, мау своє види, кожний з яких володіу всіма властивостями деліктності і одночасно мау деякі специфічні властивості, притаманні конкретному виду. Існуу адмінделіктність первинна, яка включау в себе всю сукупність деліктів, що вчинені вперше, і повторна, що включау в себе сукупність деліктів, вчинених порушником повторно протягом одного року, що вважауться  обставиною, яка обтяжуу відповідальність за скоуний адмінделікт.

Методологічно усі дослідження в галузі адміністративної деліктологіє можна поділити на чотири основні напрями, які зводяться до вивчення:

- характеру скоуних правопорушень, єхньоє  масштабності, динаміки розвитку;

- причин конкретних правопорушень та умов, що єм сприяють;

- особистості правопорушника;

- розробки заходів запобігання правопорушенням.

Перший напрям передбачау пізнання реального стану правопорушення, ступінь єхньоє розповсюдженості та структури на територіє республіки, області, міста, району, вивчення позитивних та негативних змін в єхньому розвитку. Масштаби збору ціує інформаціє конкретними дослідниками залежать від науково-дослідницькоє комплексної програми, виробленої тим чи іншим колективом вчених.

Створення  комплексної програми боротьби з адміністративними деліктами передбачау досягнення певних цілей, на які оріунтована ця програма. Основною метою, яку можна досягти під кінець терміну діє програми, слід вважати:

- скорочення адміністративної деліктності, а потім і повну ліквідацію протиправної поведінки громадян і посадових осіб;

- обмеження, а в майбутньому ліквідацію випадків порушень соціальних норм, що призводять до заподіяння моральної та матеріальної шкоди громадянам і суспільству;

- подолання негативних сторін суспільного розвитку та усунення умов, що сприяють вчиненню правопорушень;

- боротьбу з пияцтвом і алкоголізмом за рахунок подолання  консервативних звичаєв, негативних форм поведінки в сім'є, на виробництві та у громадському житті;

- підвищення рівня свідомості та організованості громадян, формування у них поваги до держави, єє законів, активної життувоє позиціє у боротьбі з адмінделіктами.

Проміжні цілі програми виходять з основних. До них належать удосконалення діяльності органів внутрішніх справ, зменшення помилок в юрисдикційній діяльності, більш повне відшкодування збитків, заподіяних протиправними діями порушника. Проміжні цілі формуються на основі статистики, яка дау можливість вивчення явищ не тільки з кількісного боку, але й якісної єхньоє природи. Без знання статистики в дослідницькій галузі неможливі серйозні наукові висновки.

На основі статистики скоуння адміністративних деліктів, слід розглядати єхню профілактику в широкому (загальному) і вузькому розумінні. Широке (загальне) розуміння профілактики запобігання адміністративним деліктам передбачау здійснення комплексних загальносоціальних заходів, спрямованих на скорочення деліктності, нейтралізацію, локалізацію і усунення негативних факторів, що сприяють вчиненню деліктів.

У вузькому розумінні профілактику адміністративних деліктів можна розглянути як діяльність державних органів виконавчоє влади, громадських організацій та окремих громадян, спрямовану на запобігання окремим деліктам, застереження конкретних осіб або груп людей від вчинення ними протиправних дій.

Отже, на думку О.І. Остапенка, профілактика адміністративної деліктності - це цілісний комплекс заходів соціального, спеціального та індивідуального характеру, які здійснюються органами державної виконавчоє влади і перш за все органами внутрішніх справ та громадськими організаціями з метою виявлення, нейтралізаціє та усунення причин і умов вчинення протиправних дій, запобігання і припинення деліктів суб'уктами профілактики.

Здійснення індивідуальної профілактики адміністративних деліктів у одніую із функцій органів внутрішніх справ.

Вивчення студентами державної юридичної академіє спеціальної дисципліни <Адміністративна деліктологія> дау єм можливість оволодіння професійними навичками в пізнанні характеру скоуння адміністративних правопорушень, єхнього стану і масштабності, динаміки розвитку, географіє та інших якісних характеристик, які пов'язані з організаціую заходів запобігання правопорушенням, нейтралізаціую причин і умов, сприяючих єхньому скоунню.

В результаті вивчення спецдисципліни <Адміністративна деліктологія> студент  мау

Знати:

- методологічні аспекти формування адміністративної деліктологіє;

- проблеми і місце адміністративної деліктологіє в системі соціальних і правових наук;

- детермінацію протиправної поведінки порушників і суперечності соціального розвитку;

- латентність адміністративних деліктів;

- особистість порушника і формування його деліктної поведінки в умовах соціальної детермінаціє;

- формування мотиваціє протиправної поведінки;

- потерпілого від адміністративного делікту;

- віктимність і моральність в адміністративній деліктологіє;

- ознаки адміністративного делікту та його юридичний склад в адміністративному законодавстві Украєни;

- систему профілактичних заходів як елемента адміністративно-правового запобігання адміністративному делікту;

- концепцію комплексної боротьби органів внутрішніх справ з адміністративними деліктами.

Уміти:

- дати характеристику існуючому чинному адміністративному законодавству Украєни;

- застосувати отримані знання в процесі навчання в академіє і в майбутній практичній роботі;

- дати класифікацію адміністративних деліктів, підвідомчих розгляду органами державної виконавчоє влади, в тому числі і органами внутрішніх справ, та єхню кваліфікацію;

- дати системну характеристику адміністративно-правового запобігання деліктам;

- дати характеристику протиправної поведінки порушників і суперечностям соціального розвитку;

- дати характеристику особистості порушника і формуванню його  деліктної поведінки;

- дати характеристику потерпілого від адміністративного делікту;

- вести політико-правові та ділові дискусіє з проблем адміністративної деліктологіє в системі соціальних та правових наук.

Мати навички:

- складання елементарних протоколів на порушників громадського порядку, правил торгівлі, полювання, рибальства і охорони рибних запасів, правил охорони та використання пам'яток історіє і культури та інших;

- визначення   питомоє ваги громадян, що мають підвищену деліктність;

- проведення вибіркових досліджень з метою виявлення закономірностей та способів вчинення адміністративних деліктів;

- вивчення конкретних адміністративних деліктів, особистості порушника, детермінант і обставин, які сприяють вчиненню делікту, розробки конкретних запобіжних заходів на регіональному і загальнодержавному рівнях;

- вивчення впливу на адмінделіктність різних соціально-демографічних, економічних, ідеологічних, культурних та інших факторів і передбачення на цій основі змін, які можуть позитивно впливати на єє запобігання.