Розділ 11 Гарантії захисту прав та інтересів сторін і інших осіб у виконавчому провадженні

Права й інтереси сторін та інших осіб у виконавчому прова­дженні забезпечуються численними гарантіями, закріпленими в нормах Закону «Про виконавче провадження» та іншому законо­давстві України. До них, зокрема, відносяться:

1)  Функціонування загальних, міжгалузевих принципів, на яких побудована діяльність державних виконавців та учасників виконавчого провадження (статті 5, 18, 32, 35, 37, 45 та інші Закону);

2) обов'язок державного виконавця здійснювати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй ді­яльності порушення прав та законних інтересів громадян і юри­дичних осіб — учасників виконавчого провадження й інших осіб;

3)  обов'язок державного виконавця роз'яснити особам, які беруть участь у виконавчому провадженні та залучаються до проведення виконавчих дій, їх права і обов'язки, відповідно до їх визначення в Законі;

4)   оскарження особами, які беруть участь у виконавчому провадженні дій і бездіяльності державного виконавця (ст. 7 Закону);

5) контроль і нагляд за законністю виконавчого провадження (ст. 8 Закону);

6) віднесення на розгляд суду окремих питань, від яких зале­жить розвиток виконавчого провадження (статті 28, 32, 33, 42, 78 Закону);

7)  звільнення майна з-під арешту (ст. 59 Закону), пред'яв­лення позову до юридичної особи, з вини якої не були стягнені кошти з боржника, а також відшкодування збитків, заподіяних державним виконавцем (ст. 86 Закону);

8)  контроль державного виконавця за правильним і своєчас­ним виконанням судових рішень про стягнення періодичних пла­тежів (ст. 74 Закону);

9)  поворот виконання (статті 420—422 ЦПК).

-126-

Гарантіями прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні є дія принципів законності, об'єктивності істини, диспозитивності, рівноправності сторін, доступності виконання, державної мови провадження, гласності тощо.

На реалізацію загальноправового принципу повноти і реаль­ної гарантованості суб'єктивних прав громадян встановлений за­коном і процесуальний порядок примусового виконання судових і несудових рішень органом державної виконавчої служби Украї­ни. Визначений процесуальний порядок покладає на державного виконавця обов'язок здійснювати свої повноваження на основі принципу законності — не допускати у своїй діяльності пору­шення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб (ч. 1 ст. 7 цього Закону), в тому числі сторін і інших осіб, які бе­руть участь у виконавчому провадженні.

Проявом принципу юридичної істини є нормативне правило, закріплене в ч. 1 ст. 5 цього Закону, у відповідності з яким дер­жавний виконавець зобов'язаний вживати заходи щодо примусо­вого виконання рішень судових і несудових органів, передбаче­них ст. З цього Закону, неупереджено, своєчасно і повно вчиняти виконавчі дії, застосовувати тільки ті заходи примусового вико­нання, які визначені законом і передбачені рішенням.

Принцип диспозитивності надає можливість сторонам вільно розпоряджатися своїми правами у виконавчому провадженні і цим самим активно впливати на його розвиток. Виконавче про­вадження може бути відкрите, відкладене, зупинене, закрите, за­кінчене за заявою стягувача або його представника при наявності відповідних повноважень (п. 1 ст. 18, ч. 2 ст. 32, статті 35, 37, 39 цього Закону).

Відповідно до принципу процесуальної рівноправності сто­рони мають рівні можливості для реалізації своїх прав і обов'яз­ків у виконавчому провадженні. Цей принцип є відображенням встановленого ст. 24 Конституції України загальноправового принципу рівності конституційних прав і свобод громадян та рів­ності їх перед законом.

У виконавчому провадженні зазначений принцип реалізуєть­ся незалежно від походження сторін, їх соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, ставлен­ня до релігії, виду і характеру занять, місця проживання та інших обставин.

Принцип доступності забезпечує сторонам та іншим заінте­ресованим особам у встановленому законом порядку вільний до­ступ до виконавчого провадження особисто чи через представни­ка. Виконавчі дії органів державної виконавчої служби прова­дяться безкоштовно. Сторони несуть тільки деякі витрати, пов'я­зані з проведенням виконавчих дій, що забезпечують примусове

-127-

виконання (ст. 45 цього Закону). Виконавче провадження прова­диться державною мовою з використанням у встановленому по­рядку інших мов національних меншин України (ст. 10 Консти­туції). Державний виконавець або сторони можуть запросити пе­рекладача (ст. 15 цього Закону).

Гласність виконавчого провадження надає можливість сторо­нам і їх представникам знайомитись з матеріалами виконавчого провадження, бути присутніми при вчиненні виконавчих дій, ви­конавчі дії провадяться в присутності понятих. Наслідки вико­навчого провадження можуть бути висвітлені в пресі, по радіо, на телебаченні тощо. Гласність діє при проведенні публічних торгів, здійснюваних для реалізації майна боржника, на яке накладене стягнення. Але гласність не діє, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці, з метою запобігання розголошенню відомостей про інтимне життя сторін та забезпечення таємниці усиновлення.

Важливою інформацією громадян і юридичних осіб у вико­навчому провадженні є роз'яснення їм державним виконавцем їх прав відповідно до вимог цього Закону.

Встановлене нормативне правило покладає на державного виконавця обов'язок роз'яснити права особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення ви­конавчих дій.

До осіб, які беруть участь у виконавчому провадженні (учас­ників виконавчого провадження), належать, окрім державного виконавця, також сторони, представники сторін, експерти, спеці­алісти, перекладачі, яким державний виконавець повинен роз'яс­нити їх права (ч. 1 ст. 10 цього Закону).

Державний виконавець зобов'язаний також роз'яснити права особам, які залучаються ним до проведення виконавчих дій, а са­ме понятим, працівникам органів опіки і піклування, інших орга­нів і установ у порядку, встановленому цим Законом.

Роз'яснити права зазначеним особам судовий виконавець по­винен відповідно до цього Закону, тобто до ст. 29, якою встанов­лений їх перелік, та інших норм Закону «Про виконавче прова­дження».

Права експерта і спеціаліста мають бути роз'яснені відповід­но до змісту ст. 14 цього Закону, перекладача — ст. 15 Закону, понятих — ст. 16 Закону.

Частиною 2 ст. 7 Закону на державного виконавця поклада­ється обов'язок роз'яснити учасникам виконавчого провадження та особам, які залучаються до проведення виконавчих дій, тільки їх права. Але з метою забезпечення виконання виконавчих дій ч. 4 ст. 29 Закону покладає на учасників виконавчого проваджен­ня (ст. 14 на експерта і спеціаліста, ст. 15 — на перекладача,

-128-

ст. 14 — на понятих) також певні обов'язки, зокрема, загальні — користуватися усіма наданими їм правами, які мають бути також роз'яснені цим особам державним виконавцем.

Закон не встановлює, яким чином та в якій частині виконав­чого провадження мають бути роз'яснені права зазначеним осо­бам, тому такі роз'яснення можливі в усній і письмовій формі (в постанові про залучення експертів і спеціалістів, перекладача, понятих) перед вчиненням виконавчих дій.

До гарантій прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні належить встановлене ч. З статті 7 право осіб, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, на оскарження дій державного вико­навця, його відмови від вчинення певної виконавчої дії, зволікан­ня з учиненням виконавчих дій, а також відмова у задоволенні заяви про відвід державного виконавця. Право на таке оскаржен­ня може бути реалізоване у порядку, встановленому цим Зако­ном, зокрема статтями 17, 24, 26, 27, 32, 36, 37, 39 тощо.

Скарга може бути подана на ім'я начальника відповідного відділу державної виконавчої служби або до суду за місцем зна­ходження такого відділу, або до іншого суду згідно із законом (ст. 85 Закону).

Процесуальне-правове регулювання розгляду скарг проведе­но в главі 31-1 ЦПК «Скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної вико­навчої служби», включеної до Кодексу Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям законів України «Про державну виконавчу службу» та «Про виконавче провадження» від 19 жовтня 2000 р. № 20-56 III (п. 1.1).

Звернутися до суду зі скаргою мають право учасники вико­навчого провадження (сторони, представники сторін, експерти, спеціалісти, перекладачі) та особи, які залучаються до виконання дій державним виконавцем (поняті, працівники органів внутріш­ніх справ, опіки і піклування та інших органів), якщо вони вва­жають, що рішенням, дією або бездіяльністю виконавчої служби порушено їх права чи свободи. Суб'єкти права оскарження в ци­вільному процесі набувають правосуб'єктність заявника.

Скаргу може бути подано безпосередньо до суду або після оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби до на­чальника відповідного відділу державної виконавчої служби.

Скарга подається за підсудністю — до суду, за місцем знахо­дження відповідного відділу державної виконавчої служби або іншого суду, встановленого законом, у строки, встановлені ст. 24822 ЦПК: у десятиденний строк, коли особа дізналася або

9-1-1485                                   -129-

повинна була дізнатися про порушення її прав і свобод; у три­денний строк, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. пропущений з по­важних причин строк для подання скарги може бути поновлений судом у порядку, встановленому ст. 89 ЦПК за заявою особи, що пропустила встановлений процесуальний строк.

Одночасно з заявою про поновлення строку належить подати скаргу, на подачу якої поновлюється пропущений строк. Заява розглядається судом із повідомленням особи, яка її подала. За наслідками розгляду постановляється ухвала. Ухвала про відмо­ву поновити пропущений строк може бути оскаржена.

Прийнята до провадження суду скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби має бути розглянута в десятиден­ний строк у судовому засіданні за участю заявника і державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служ­би, рішення, дії або бездіяльність яких оскаржуються. За немож­ливості явки зазначених осіб у судове засідання справа може бу­ти розглянута за участю їх представників.

Якщо особа, рішення, дії або бездіяльність якої оскаржують­ся, не працює на попередній посаді, суд залучає до участі в справі посадову особу, до компетенції якої належить вирішення питан­ня про усунення порушення прав чи свобод заявника.

За результатами розгляду справи суд постановляє рішення про задоволення чи про відмову у задоволенні скарги. При вста­новленні обгрунтованості скарги суд визнає оскаржені рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного ви­конавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника і усунути порушення або іншим шляхом поновлює його права чи свободи. За рішенням суду мо­же бути допущене негайне виконання.

При встановленні судом, що оскаржувані рішення, дії чи без­діяльність були вчинені відповідно до закону, в межах повнова­жень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було поруше­но, суд постановляє рішення про відмову у задоволенні скарги.

Рішення суду у справі може бути оскаржене.

Витрати у справі несуть: заявник (у разі відмови судом у за­доволенні скарги) і відділ державної виконавчої служби (у разі задоволення судом скарги заявника).

Із набранням рішенням законної сили, воно не пізніше 10 днів надсилається до відповідного відділу державної виконавчої служби для виконання, а також заявнику. Відповідний орган державної виконавчої служби повинен протягом місяця з дня

-130-

одержання рішення повідомити суд і заявника про його вико­нання.

Статтею 8 цього Закону передбачений контроль і нагляд за законністю виконавчого провадження.

Встановлений контроль за законністю виконавчого прова­дження носить адміністративний характер і здійснюється началь­ником відділу державної виконавчої служби, в безпосередньому підпорядкуванні якого перебуває державний виконавець, а також здійснюється керівником вищестоящого органу.

До таких керівників, відповідно до ст. 10 Закону «Про дер­жавну виконавчу службу» належать керівники Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, від­ділів державної виконавчої служби Головного управління юсти­ції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, Управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.

їх контрольні функції спрямовуються на перевірку своєчас­ності, правильності і повноти виконання рішень державним виконавцем.

Своєчасність перевіряється дотриманням встановлених стро­ків здійснення виконавчого провадження (ст. 25 Закону), строків відкриття виконавчого провадження (ст. 24 Закону), строків відкладення виконавчих дій (ст. 32 Закону), зупинення виконан­ня (ст. 36 Закону), дотримання строків оскарження постанов державного виконавця та строків їх розгляду компетентними особами.

Правильність виконання рішень державним виконавцем пе­ревіряється на підставі дотримання ним встановленого нормами цього Закону процесуального порядку вчинення виконавчих дій і застосування встановлених Законом і рішенням суду заходів примусового виконання, дотримання гарантій захисту прав гро­мадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні.

Повнота виконання визначається відповідністю стягнення предмету присудженого рішенням суду чи іншого юрисдикційно-го органу з його відображенням у виконавчому документі.

Перевіряється, чи стягнення на майно боржника звертаються в розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом з урахуванням витрат на виконання (ст. 50 Закону).

За дотриманням законності у виконавчому провадженні ор­ганами прокуратури здійснюється нагляд у передбаченому зако­ном порядку (ч. 2 ст. 8 Закону). Нагляд прокурора у виконавчо­му провадженні спрямовується на захист прав громадян, інтере­сів держави, прав і інтересів державних підприємств і організа­цій. Він покликаний у межах своєї компетенції вживати заходи Щодо своєчасного і повного виконання судових рішень у справах за позовами прокурорів. З цією метою він може відповідно до

9 >                                                                 - 131 -

п. 2 ст. 121 Конституції і п. 2 ст. 18 Закону «Про виконавче провадження» подати заяву про відкриття виконавчого прова­дження.

У процесі виконавчого провадження прокурор має право зна­йомитись з усіма матеріалами провадження, одержувати довідки про хід виконання, своєчасно вживати передбачені законом захо­ди до усунення порушень, хоч би від кого вони не виходили. Для цього — опротестовувати і вносити окремі подання на дії держав­ного виконавця, вчинені у виконавчому провадженні, а також ко­ристуватися іншими правами, передбаченими Законом (ст. 35 Закону «Про прокуратуру», п. 9 Перехідних положень Конститу­ції України(розділ XV).

На захист прав стягувача у виконавчому провадженні спря­моване правило ст. 86 Закону, за яким стягувач має право звер­татися з позовом до юридичної особи, яка зобов'язана проводити стягнення коштів з боржника, у разі невиконання рішення з вини цієї юридичної особи. При цьому стягнувач звільняється від сплати державного мита.

Якщо при здійсненні виконавчого провадження державним виконавцем були заподіяні збитки громадянам чи юридичним особам, то такі підлягають відшкодуванню в порядку, передбаче­ному Законом.

Майнові права осіб, порушені у виконавчому провадженні шляхом накладення на їх майно арешту, забезпечуються їх пра­вом на звільнення такого майна з-під арешту. Відповідно до ст. 59 Закону особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.

До процесуальних засобів, які забезпечують права і інтереси сторін та інших осіб у виконавчому провадженні, є віднесення на розгляд судами окремих питань, пов'язаних з відкриттям вико­навчого провадження і його розвитком.

Відповідно до ст. 18 Закону державний виконавець відкриває виконавче провадження за заявою стягувача або інших право­мочних осіб на підставі виконавчого документа.

У разі втрати оригіналу виконавчого листа, суд, який видав цей лист, має право видати його дублікат. Заява про видачу дуб­ліката розглядається в судовому засіданні з викликом сторін і за­інтересованих осіб, проте їх неявка не є перешкодою для вирі­шення питання про видачу дубліката (ст. 357 ЦПК).

Суд, який видав виконавчий документ за наявності обставин, що ускладнюють виконавче рішення або роблять його неможли­вим, за заявою державного виконавця або сторін може надати

-132-

відстрочку або розстрочку виконання, а також змінити спосіб і порядок виконання (ст. 33 Закону).

У разі, якщо резолютивна частина рішення, викладена у ви­конавчому документі, є незрозумілою, суд, який видав такий ви­конавчий документ за заявою державного виконавця і осіб, які брали участь у справі, може роз'яснити таке рішення (ст. 215 ЦПК, ст. 28 Закону).

На підставі ухвали суду державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій (ч. 1 ст. 32 Закону).

У випадках відсутності відомостей про місце проживання (знаходження) боржника за виконавчими документами про стяг­нення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, а також про відібрання дитини державний виконавець звертається до суду з поданням про оголошення розшуку боржника або ди­тини (ст. 42 Закону).

При виконанні рішення про відібрання дитини, у разі потре­би, державний виконавець може звернутися до суду з поданням щодо вирішення питання про тимчасове влаштування дитини до дитячого чи лікувального закладу (ст. 78 Закону).

Захист прав стягувача забезпечується встановленням ст. 87 Закону штрафної відповідальності боржника за невиконання без поважних причин рішення, яке зобов'язує його виконати певні дії, котрі можуть бути виконані лише боржником.

Гарантією прав і інтересів сторін та інших осіб під час прова­дження виконавчих дій є встановлена ст. 88 Закону відповідаль­ність за невиконання законних вимог державного виконавця та порушення Закону «Про виконавче провадження».

За порушення вимог цього Закону, невиконання законних вимог державного виконавця громадянами чи посадовими особа­ми, втрату або несвоєчасне відправлення виконавчого документа, подання або неподання неправдивих відомостей про доходи й майновий стан боржника, а також про неповідомлення боржника про зміну місця роботи (знаходження), якщо ці дії не мають оз­нак злочину, а також за неявку без поважних причин за викли­ком державного виконавця на винних осіб накладається штраф від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів грома­дян у порядку, передбаченому законом (ст. 18813АПК).

При наявності ознак злочину в діях особи, яка умисно пере­шкоджає виконанню рішення чи іншим чином порушує вимоги законодавства про виконавче провадження, державний викона­вець складає акт про порушення і надсилає його до суду з по­данням про притягнення винної особи до кримінальної відпо­відальності.

Гарантією захисту прав відповідача є поворот виконання.

-133-

Поворот виконання є цивільно-процесуальною гарантією майнових прав відповідача, яка полягає у поверненні позивачем (стягувачем) відповідачу (боржнику) всього одержаного за ска­сованим рішенням. Правове регулювання повороту виконання проведене в статтях 420—422 ЦПК. Для настання повороту необ­хідно: 1) одержання позивачем (стягувачем) майна або грошових сум у порядку виконання рішення суду; 2) скасування такого рі­шення суду і закриття провадження у справі або залишення по­зову без розгляду, або відмова у задоволенні позову чи зміна рі­шення шляхом задоволення позовних вимог у меншому розмірі, або скасування рішення з поверненням справи на новий розгляд, при якому позовні вимоги задовольняються у меншому розмірі чи має місце відмова в їх задоволенні.

Питання про поворот виконання вирішується судом вищої інстанції (який розглядає справу в касаційному порядку або пе­реглядає її у порядку нагляду), котрий скасовує або змінює рі­шення, чи судом, рішення якого було скасоване, при новому розгляді ним справи. Якщо поворот виконання не був вирішений зазначеними судами, відповідач у межах загальних строків по­зовної давності може звернутися до суду першої інстанції, в яко­му знаходиться справа, з заявою про повернення майна, стягну­того з нього за скасованим рішенням. Суд розглядає заяву з ви­кликом сторін і постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена. При неможливості повернення майна в натурі відшкодовується вартість останнього в розмірі суми, одержаної від його реалізації (статті 206, 420 ЦПК).

Поворот виконання з окремих категорій справ має свої особ­ливості, передбачені ст. 422 ЦПК.

У справах про стягнення на користь члена колективного сільськогосподарського підприємства плати за працю в ньому, про стягнення винагороди за використання авторського права, права на відкриття, винахід, на які видано авторське свідоцтво, раціоналізаторську пропозицію і промисловий зразок, про від­шкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншими ушкоджен­нями здоров'я, а також втратою годувальника, поворот виконан­ня допускається, якщо рішення скасоване у порядку нагляду або у зв'язку з нововиявленими обставинами, коли скасоване рішен­ня грунтувалося на повідомлених позивачем неправдивих відо­мостях або поданих ним підроблених документах.

У справах про стягнення аліментів, заробітної плати чи ін­ших виплат, що випливають з трудових правовідносин, незалеж­но від того, в якому порядку скасоване рішення, поворот вико­нання допускається лише у випадках, коли рішення було обгрун­товане на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача.

-134-

Процесуальне правове регулювання повороту виконання рі­шення, постанови арбітражного суду має певні особливості, вста­новлені ст. 122 АПК.

У разі, коли виконані рішення або постанова були змінені чи скасовані і прийняте нове рішення про повну або часткову від­мову в позові або провадження у справі припинено або позов за­лишено без розгляду, боржникові повертається все те, що з нього стягнуто на користь стягувача за зміненими чи скасованими у відповідній частині рішеннями, постановою.

Повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартос­ті проводиться за наказом арбітражного суду, який видається за заявою боржника, до якої має бути додана довідка, підписана ке­рівником чи заступником керівника і головним (старшим) бух­галтером про те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішен­ням, списано установою банку або майно вилучено державним виконавцем.

Інші правові наслідки виникають, якщо виконавче прова­дження було відкрите, але рішення або постанова не були приве­дені у виконання, а змінені чи скасовані судом, і прийняте таке рішення про повну або часткову відмову в позові, або прова­дження у справі припинене чи заяву залишено без розгляду.

Арбітражний суд у цих випадках виносить ухвалу про повне або часткове припинення стягнення за зміненим чи скасованим у відповідній частині рішенням (постановою).

Гарантією захисту прав сторін є обов'язок державного вико­навця здійснювати систематичний контроль за правильним і своєчасним виконанням судових рішень про стягнення періодич­них платежів із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших ви­плат боржника, які видаються підприємствами, установами, орга­нізаціями, а також за надходженням відрахованих сум стягува-чам (ч. 6 ст. 74 Закону).

-135-

Нормативні акти

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про державну виконавчу службу

(З наступними змінами та доповненнями)

Цей Закон визначає основи організації та діяльності державної ви­конавчої служби, її завдання, правовий статус державних виконавців та їх соціальний захист.

РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1.       Завдання державної виконавчої служби

Державна виконавча служба входить до системи органів Міністер­ства юстиції України і здійснює виконання рішень судів та інших орга­нів (далі — рішень) відповідно до законів України.

Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупе-реджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Стаття 2.       Правова основа діяльності державної виконавчої служби

Правову основу діяльності державної виконавчої служби станов­лять Конституція України, цей Закон, інші закони та підзаконш норма­тивно-правові акти, що прийняті на їх виконання.

Стаття 3.      Органи державної виконавчої служби

Органами державної виконавчої служби є:

Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;

відділи державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції;

районні, міські (міст обласного значення), районні у містах відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Виконання рішень, перелік яких встановлено законом, покладаєть­ся на державних виконавців районних, міських (міст обласного значен­ня), районних у містах відділів державної виконавчої служби.

Районні, міські (міст обласного значення), районні у містах відділи державної виконавчої служби є юридичними особами, мають розрахун­кові та інші рахунки в установах банків, гербову печатку.

Стаття 4.      Державні виконавці

Відповідно до цього Закону державними виконавцями є начальник, заступник начальника, старший державний виконавець, державний ви­конавець районного, міського (міста обласного значення), районного у місті відділу державної виконавчої служби.

-136-

Державний виконавець здійснює примусове виконання рішень у по­рядку, передбаченому законом.

Стаття 5.       Компетенція органів юстиції з організації діяльності державної виконавчої служби

Міністерство юстиції України через Департамент державної вико­навчої служби Міністерства юстиції України здійснює добір кадрів, ме­тодичне керівництво діяльністю державних виконавців, підвищення їх професійного рівня, фінансове і матеріально-технічне забезпечення ор­ганів державної виконавчої служби, розглядає скарги на дії державних виконавців.

Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Авто­номній Республіці Крим, управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі організують виконання законів і здійснюють керівництво відділами державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районни­ми, міськими (міст обласного значення), районними у містах відділами державної виконавчої служби, координують і контролюють їх діяль­ність; організують професійну підготовку і атестацію державних вико­навців; розглядають скарги на дії державних виконавців; заохочують за успіхи в роботі і накладають стягнення за порушення трудової дисцип­ліни; здійснюють матеріально-технічне забезпечення державної вико­навчої служби.

Структура, склад та функціональні обов'язки Департаменту держав­ної виконавчої служби Міністерства юстиції України; відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севас­топольського міських управлінь юстиції; районних, міських (міст облас­ного значення), районних у містах відділів державної виконавчої служ­би відповідних управлінь юстиції затверджуються в межах своїх повно­важень Міністерством юстиції України.

РОЗДІЛ II. ПРАВОВИЙ СТАТУС ДЕРЖАВНИХ ВИКОНАВЦІВ

Стаття 6.       Правовий статус державних виконавців

Державні виконавці є державними службовцями.

Державним виконавцям видаються службові посвідчення єдиного зразка, який затверджується Міністром юстиції України.

Державний виконавець під час виконання службових обов'язків но­сить формений одяг, зразок якого затверджується Кабінетом Міністрів України.

Державний виконавець користується правами і виконує обов'язки, передбачені законом.

Стаття 7.      Забезпечення прав громадян і юридичних осіб

Державний виконавець зобов'язаний сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами Ук­раїни.

-137-

РОЗДІЛ III. ПОРЯДОК ПРИЗНАЧЕННЯ ДЕРЖАВНИХ ВИКОНАВЦІВ

Стаття 8.       Вимоги, що пред'являються до державних виконавців

Державним виконавцем може бути громадянин України, який має юридичну освіту, здатний за своїми особистими і діловими якостями виконувати покладені на нього обов'язки.

Начальником районного, міського (міста обласного значення), ра­йонного у місті відділу державної виконавчої служби призначається громадянин України з вищою юридичною освітою і зі стажем юридич­ної роботи не менше трьох років.

Не можуть бути призначеними на посаду державного виконавця особи, відносно яких існують обмеження, передбачені Законом України «Про державну службу».

Стаття 9.       Порядок призначення і звільнення державних виконавців

Державні виконавці призначаються на посаду, звільняються з поса­ди начальниками районних, міських (міст обласного значення), район­них у містах відділів державної виконавчої служби відповідних управ­лінь юстиції.

Начальники районних, міських (міст обласного значення), район­них у містах відділів державної виконавчої служби призначаються на посаду та звільняються з посади начальниками Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції за поданням начальників відділів державної виконавчої служби відпо­відних управлінь юстиції.

Директор Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, начальники відділів державної виконавчої служби Го­ловного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севас­тополі призначаються Міністром юстиції України.

РОЗДІЛ IV. КОНТРОЛЬ ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ ДЕРЖАВНИХ ВИКОНАВЦІВ

Стаття 10.    Контроль за діяльністю державних виконавців

Контроль за діяльністю державних виконавців здійснюють Мініс­терство юстиції України через Департамент державної виконавчої служ­би Міністерства юстиції України, а Головне управління юстиції Мініс­терства юстиції України в Автономній Республіці Крим, управління юс­тиції в областях, містах Києві та Севастополі — через відповідні відділи державної виконавчої служби. Контроль за діяльністю державних вико­навців здійснюють й інші державні органи в порядку, передбаченому за­коном.

Стаття 11.    Відповідальність державних виконавців

Державні виконавці несуть дисциплінарну відповідальність в по­рядку, встановленому законом.

-138-

У разі вчинення державним виконавцем під час виконання службо­вих обов'язків діяння, що має ознаки злочину чи адміністративного пра­вопорушення, він підлягає кримінальній чи адміністративній відпові­дальності у порядку, встановленому законом.

Шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом.

Стаття 12.    Заохочення за успіхи в роботі

За успіхи в роботі по виконанню рішень державний виконавець мо­же бути заохочений Міністром юстиції України, начальником Головно­го управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Рес­публіці Крим, начальниками управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі з їх власної ініціативи та за поданням начальника відпо­відного відділу державної виконавчої служби.

Стаття 13. Оскарження дій або бездіяльності держав­них виконавців

Дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені до вищестоящої посадової особи або до суду у порядку, встановленому законом.

РОЗДІЛ V. ПРАВОВИЙ І СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ДЕРЖАВНИХ ВИКОНАВЦІВ

Стаття 14.    Правовий захист державних виконавців

Державний виконавець перебуває під захистом закону.

Держава гарантує захист здоров'я, честі, гідності, житла, майна дер­жавних виконавців та членів їхніх сімей від злочинних посягань та ін­ших протиправних дій.

Образа державного виконавця, опір, погроза, насильство та інші дії, які перешкоджають виконанню покладених на нього обов'язків, тягнуть за собою встановлену законом відповідальність.

Стаття 15. Соціально-побутове забезпечення державних виконавців

Державні виконавці, які потребують поліпшення житлових умов, забезпечуються житлом у першочерговому порядку відповідно до зако­нодавства

Державні виконавці мають право на першочергове встановлення квартирних телефонів.

Стаття 16. Державне страхування та відшкодування шкоди у разі загибелі або каліцтва державно­го виконавця

Державний виконавець підлягає обов'язковому державному страху­ванню на суму десятирічного заробітку за останньою посадою, яку він займає.

Порядок та умови страхування державних виконавців встановлю­ються Кабінетом Міністрів України.

У разі загибелі державного виконавця під час виконання службових

-139-

обов'язків сім'ї загиблого або його утриманцям виплачується одноразо­ва допомога у розмірі десятирічного заробітку загиблого за останньою посадою, яку він займав, і призначається пенсія у зв'язку з втратою го­дувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».

За сім'єю загиблого державного виконавця зберігається право на одержання жилої площі.

У разі каліцтва, одержаного державним виконавцем під час вико­нання службових обов'язків, а також інвалідності, що настала у період проходження служби або не пізніше як через три місяці після звільнен­ня зі служби чи після закінчення цього терміну, але внаслідок захворю­вання або нещасного випадку, що сталися при виконанні службових обов'язків, йому виплачується одноразова допомога в розмірі від триріч­ного до п'ятирічного заробітку (залежно від ступеня втрати працездат­ності) і призначається пенсія по інвалідності.

Збитки, завдані майну державного виконавця чи членів його сім'ї у зв'язку з виконанням ним службових обов'язків, відшкодовуються у встановленому законом порядку в повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України.

РОЗДІЛ VI. ФІНАНСУВАННЯ І МАТЕРІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ, ОПЛАТА ПРАЩ ДЕРЖАВНИХ ВИКОНАВЦІВ

Стаття 17.    Оплата праці державних виконавців

Заробітна плата державного виконавця складається з посадового окладу, премії, доплати за ранг та надбавки за вислугу років, а також ін­ших надбавок згідно із законодавством.

Стаття 18.    Фінансування і матеріальне забезпечення ді­яльності державних виконавців

Фінансування і матеріальне забезпечення діяльності державних ви­конавців здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Чисельність державних виконавців, порядок та норми матеріально­го забезпечення їх діяльності встановлюються Кабінетом Міністрів Ук­раїни за поданням Міністерства юстиції України.

Державним виконавцям, які використовують у службових цілях власний транспорт, виплачується грошова компенсація в розмірах, вста­новлених законодавством.

Державний виконавець під час службового відрядження користу­ється правом придбання без черги проїзних документів на всі види транспорту і влаштування в готелі.

(Частину п'яту статті 18 виключено на підставі Закону від 17.022000 № 1459-Ш)

Державні виконавці забезпечуються безоплатним форменим одягом за нормами, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

РОЗДІЛ VII. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1.  Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2.  До приведення законів України, інших нормативно-правових ак­тів у відповідність з нормами цього Закону вони застосовуються у час­тині, що не суперечить цьому Закону.

-140-

Положення частини першої статті 8 цього Закону щодо наявності у державного виконавця юридичної освіти вводиться в дію з 1 січня 2002

року.

(Пункт 2 розділу VII доповнено частиною другою згідно із Законом України від 31.12.98р. № 376-ХІУ)

3. Кабінету Міністрів України у тримісячний термін з дня набрання чинності цим Законом:

подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо внесен­ня змін до законів України, що випливають з цього Закону;

привести у відповідність з цим Законом свої нормативно-правові акти;

забезпечити перегляд міністерствами та іншими центральними ор­ганами виконавчої влади України їхніх нормативно-правових актів і скасування тих актів, що суперечать цьому Закону;

вирішити питання про формування державного замовлення через Міністерство освіти України, інші центральні органи виконавчої влади на підготовку спеціалістів з юридичною освітою для забезпечення кад­рових потреб державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

(Пункт 3 розділу VII доповнено абзацом п'ятим згідно із Законом Ук­раїни від 31.12.98р. № 376-ХІУ)

Президент України                                                    Л. КУЧМА

м. Київ, 24 березня 1998 року

№ 202/98-ВР

ЗАТВЕРДЖЕНО

наказом Міністерства юстиції України від 15.05.2000 р. № 450/к

Положення про департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

1. Загальні положення

1.1.  Департамент державної виконавчої служби є структурним під­розділом Міністерства юстиції України

1.2.  У складі апарату Департаменту державної виконавчої служби 24 чоловіки. Департамент очолює директор, який має двох заступників.

1.3.  Функціональні обов'язки працівників Департаменту визнача­ються цим положенням.

1.4.  Департамент державної виконавчої служби включає в себе:

—  відділи державної виконавчої служби Головного управління юс­тиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, об­ласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції;

— районні, міські (міст обласного значення), районні у містах відді­ли державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

1.5.  Виконання рішень, перелік яких встановлено законом, поклада­ється на державних виконавців районних, міських (міст обласного зна­чення), районних у містах відділів державної виконавчої служби.

-141-

1.6.  Районні, міські (міст обласного значення), районні у містах від­діли державної виконавчої служби є юридичними особами, мають роз­рахункові та інші рахунки в установах банків, гербову печатку.

1.7.  Державними виконавцями є начальник, заступник начальника, старший державний виконавець, державний виконавець районного, мі­ського (міста обласного значення), районного у місті відділу державної виконавчої служби.

1.8.  Примусове виконання рішень покладається на державних вико­навців у порядку, передбаченому законом.

2. Функціональні обов'язки Департаменту державної виконавчої служби

2.1.  На Департамент державної виконавчої служби покладається:

—  організація своєчасного, повного і неупередженого примусового виконання рішень, ухвал, постанов судів у цивільних справах, у справах про адміністративні правопорушення, вироків, ухвал та постанов судів у кримінальних справах щодо майнових стягнень, а також постанов і рі­шень органів, виконання яких покладено на державних виконавців (далі рішень) у порядку, встановленому законодавством України;

—  спільно з Департаментом кадрового забезпечення центрального апарату, територіальних органів системи юстиції та судів України орга­нізовує добір кадрів до органів державної виконавчої служби;

— методичне керівництво діяльністю державних виконавців, підви­щення їх професійного рівня;

—  розгляд скарг на дії державних виконавців;

— підготовка необхідних розрахунків щодо фінансового і матеріаль­но-технічного забезпечення органів державної виконавчої служби;

— в межах компетенції, організація та забезпечення виконання між­народних договорів України з питань надання правової допомоги в ци­вільних, сімейних та кримінальних справах;

— узагальнення роботи з питань виконання судових рішень;

—  організація навчання державних виконавців і поширення пози­тивного досвіду з питань виконання рішень;

—  ведення статистики.

2.2.  Свої функції Департамент здійснює як безпосередньо так і че­рез відповідні відділи державної виконавчої служби Головного управ­ління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції; через районні, міські (міст обласного значення), районні у містах відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

2.3.  У своїй діяльності Департамент державної виконавчої служби керується Конституцією України, Законами України «Про державну виконавчу службу» та «Про виконавче провадження»-, іншими законами та підзаконними нормативно-правовими актами, що прийняті на їх ви­конання і цим Положенням.

3. Порядок формування Департаменту

3.1. Структура, склад та функціональні обов'язки працівників Де­партаменту державної виконавчої служби затверджуються Міністром юстиції України.

-142-

3.2.  Керує роботою Департаменту директор Департаменту держав­ної виконавчої служби, який призначається на посаду та звільняється з посади Міністром юстиції України.

3.3.  Начальники відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Респуб­ліці Крим, управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі призначаються Міністром юстиції України за поданням начальника від­повідного управління юстиції, погодженим з директором Департаменту державної виконавчої служби.

3.4.  Начальники районних, міських (міст обласного значення), ра­йонних у містах відділів державної виконавчої служби призначаються на посаду та звільняються з посади начальниками Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських Управлінь юстиції за поданням начальників відділів державної виконавчої служби відпо­відних управлінь юстиції.

3.5.  Державні виконавці призначаються на посаду, звільняються з посади начальниками районних, міських (міст обласного значення), ра­йонних у містах відділів державної виконавчої служби відповідних уп­равлінь юстиції за погодженням з директором Департаменту державної виконавчої служби.

4. Повноваження Департаменту державної виконавчої служби

4.1. Департамент державної виконавчої служби організує виконання законів і здійснює керівництво роботою відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастополь­ського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділів державної виконавчої служби від­повідних управлінь юстиції.

4.2.  В межах компетенції перевіряє та контролює роботу, розглядає скарги на державних виконавців, організує професійну підготовку і атестацію державних виконавців районних, міських (міст обласного зна­чення), районних у містах відділів державної виконавчої служби відпо­відних управлінь юстиції.

4.3.  Для здійснення своїх повноважень має право:

— залучати в установленому порядку до перевірок з питань органі­заційного забезпечення виконання рішень спеціалістів відділів держав­ної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юс­тиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції, державних виконавців;

—  залучати вчених, спеціалістів місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій (за погодженням з їх керівниками) для розгляду питань, що належать до його компетенції;

—  безоплатно отримувати будь-яку інформацію, пов'язану із здій­сненням своїх повноважень;

—  скликати наради з питань що належать до його компетенції.

-143-

4.3. За результатами перевірок вносить пропозиції Міністру юстиції України, начальникам Головного управління юстиції Міністерства юс­тиції України в Автономній Республіці Крим, управлінь юстиції в об­ластях, містах Києві та Севастополі про заохочення за успіхи в роботі і накладення стягнення за допущені порушення працівниками державної виконавчої служби. Ініціює розгляд цих питань на засіданнях колегії Міністерства юстиції України.

Затверджено

наказом Міністерства юстиції України від ЗО серпня 2000 р. № 36/5

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України ЗО серпня 2000 р. за № 558/4779

Положення

про Головне управління юстиції Міністерства

юстиції України в Автономній Республіці Крим,

обласні, Київське та Севастопольське

міські управління юстиції

1.  Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Ав­тономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції (далі — управління юстиції) підпорядковуються Мі­ністерству юстиції України (далі — Мін'юст України) та є його терито­ріальними органами.

2.  Управління юстиції у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України і Кабінету Мі­ністрів України, наказами Міністерства юстиції України та цим Поло­женням.

3.  Основними завданнями управління юстиції є:

участь у забезпеченні реалізації державної правової політики, дер­жавної політики з питань громадянства, міжнаціональних та міграцій­них відносин, сприяння розвитку системи надання правової допомоги з метою реалізації прав і свобод громадян, захисту законних інтересів фі­зичних та юридичних осіб;

забезпечення захисту прав людини і громадянина у визначеній сфе­рі діяльності;

підготовка пропозицій щодо проведення в Україні правової рефор­ми, участь в роботі з вдосконалення законодавства, у розробці проектів нормативно-правових актів та сприяння відповідно до своєї компетенції розвитку правової науки;

організаційне та матеріально-технічне забезпечення діяльності ра­йонних, районних у містах, міських (міст обласного значення) управ­лінь юстиції, районних (міських) судів; організація виконання рішень судів та інших органів відповідно до законів України, робота з кадрами, експертне забезпечення правосуддя;

-144-

організація роботи державної виконавчої служби, нотаріату та підпо­рядкованих відділів реєстрації актів громадянського стану, служби грома­дянства та реєстрації фізичних осіб, інших органів та установ юстиції;

державна реєстрація нормативно-правових актів міністерств і рес­публіканських комітетів Автономної Республіки Крим, обласних, Київ­ської та Севастопольської міських державних адміністрацій, їх управ­лінь, відділів, інших структурних підрозділів, а також місцевих органів господарського управління і контролю;

здійснення легалізації місцевих об'єднань громадян та реєстрації ін­ших юридичних осіб у порядку, встановленому чинним законодавством;

здійснення у випадках, передбачених законодавством, реєстрації прав на нерухоме майно, ведення реєстру застави рухомого майна та ре­єстру прав на нерухоме майно;

здійснення контролю за виконанням актів Мін'юсту стосовно нор­мативно-методичного забезпечення діяльності бюро технічної інвента­ризації щодо проведення реєстрації прав власності на нерухоме майно;

методичне керівництво правовою роботою в місцевих органах вико­навчої влади, на державних підприємствах, в установах і організаціях, надання зазначеним органам, а також органам місцевого самоврядуван­ня методичної допомоги у приведенні їхніх нормативно-правових актів у відповідність до чинного законодавства;

розвиток правової інформатизації, формування у громадян правово­го світогляду;

представлення в межах своєї компетенції за дорученням Мін'юсту України інтересів Президента України, Кабінету Міністрів України і Мін'юсту України під час розгляду справ у судах областей, міст Києва і Севастополя, підготовка матеріалів до розгляду цих справ;

здійснення міжнародно-правового співробітництва в межах повно­важень;

організація роботи з кадрами в апараті управління, районних (мі­ських) судах, районних, районних у містах, міських (міст обласного зна­чення) управліннях юстиції та підвідомчих установах, підвищення їхньої кваліфікації.

4. Управління юстиції відповідно до покладених на нього завдань:

1)  бере участь у забезпеченні реалізації державної правової політи­ки, державної політики з питань громадянства, міжнаціональних та міг­раційних відносин;

2)  узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його повноважень, готує пропозиції щодо вдосконалення законодавства, проведення в Україні правової реформи та подає їх до Мін'юсту України;

3)  здійснює відповідно до законодавства державну реєстрацію нор­мативно-правових актів міністерств і республіканських комітетів Авто­номної Республіки Крим, обласних, Київської, Севастопольської мі­ських державних адміністрацій, їх управлінь, відділів, інших структур­них підрозділів, а також місцевих органів господарського управління і контролю, що зачіпають права, свободи і законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, веде реєстр цих актів;

4)  сприяє розвитку юридичних послуг з метою реалізації прав, сво­бод і законних інтересів громадян та юридичних осіб, здійснює у випад-

Ю-І-1485                                   -145-

ках, передбачених законодавством, державну реєстрацію юридичних осіб, організовує у встановленому порядку в системі органів юстиції на­дання громадянам і юридичним особам додаткових платних послуг пра­вового та технічного характеру;

5) забезпечує районні, районні у містах, міські (міст обласного зна­чення) управління юстиції, суди та установи юстиції інформацією з ба­зи даних Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів;

6)  здійснює контроль за дотриманням порядку реєстрації прав на нерухоме майно, реєстрацію застав рухомого майна та ведення Держав­ного реєстру прав на нерухоме майно, Державного реєстру застав рухо­мого майна в порядку, визначеному чинним законодавством;

7) забезпечує функціонування та розвиток системи правової інфор­матизації;

8) веде роботу з обліку та підтримання в контрольному стані актів законодавства відповідно до Єдиного класифікатора галузей законодав­ства України;

9) здійснює контроль та координацію управлінської діяльності на­чальників районних, районних у містах, міських (міст обласного значен­ня) управлінь юстиції;

10)  вносить пропозиції з питань організації діяльності районних (міських), міжрайонних (окружних) судів та щодо змін у мережі судів та їх штаті;

11) організовує в порядку, встановленому законодавством України, роботу з кадрового забезпечення районних (міських), міжрайонних (ок­ружних) судів; готує за рекомендаціями відповідних кваліфікаційних комісій суддів для подання Мін'юсту України матеріали щодо призна­чення або обрання суддів, голів судів, заступників голів судів та переве­дення на посади в інші суди та звільнення з посад; формує резерв на по­сади суддів, голів судів і заступників голів судів; організовує навчання, стажування і підвищення кваліфікації суддів, голів судів і заступників голів судів та інших працівників судів;

12)  уносить подання до відповідної кваліфікаційної комісії суддів про порушення дисциплінарного провадження щодо суддів районних (міських) судів;

13) готує для подання до Мін'юсту України матеріали щодо заохо­чення та нагородження державними нагородами районних (міських) суддів та працівників підвідомчих установ;

14) здійснює перевірки з питань, віднесених до компетенції управ­ління, в районних (міських) судах, у разі потреби, проводить цю роботу у взаємодії з обласним чи прирівняним до нього судом, а також у район­них, районних у містах, міських (міст обласного значення) управліннях юстиції;

15) спільно з органами суддівського самоврядування, місцевими ор­ганами виконавчої влади здійснює заходи щодо забезпечення незалеж­ності суддів, соціального захисту суддів та інших працівників судів;

16)  сприяє вирішенню питань, пов'язаних із забезпеченням належ­ної організації в районних (міських) судах щодо оформлення та ведення діловодства, архівної справи, роботи з речовими доказами, довідкової роботи із законодавства та судової статистики;

-146-

17)  забезпечує достовірність та оперативне подання статистичних звітів, усебічний аналіз статистичної інформації;

18)  спрямовує діяльність органів державної виконавчої служби, ко­ординує і контролює їхню діяльність;

19)  організовує в порядку, встановленому законодавством України, своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на держав­них виконавців;

20)  вивчає і узагальнює роботу з виконання рішень судів та інших органів, уживає заходів до усунення причин порушення законів при здійсненні цієї роботи;

21) готує і надає районним, районним у містах, міським (міст облас­ного значення) управлінням юстиції методичні та інструктивні матеріа­ли з питань, віднесених до компетенції управління;

22)  за дорученням Мін'юсту України організовує, забезпечує та контролює виконання міжнародних договорів України з питань право­вої допомоги в цивільних, сімейних, кримінальних справах, а також кон­венцій і угод щодо діяльності судів та установ юстиції;

23)  організовує діяльність регіональних відділень Національного бюро у справах дотримання Конвенції про захист прав і основних сво­бод людини при Головному управлінні юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київському та Се­вастопольському міських управліннях юстиції, які діють в порядку, пе­редбаченому Мін'юстом України;

24)  за дорученням Уповноваженого у справах дотримання Конвен­ції про захист прав і основних свобод людини вивчає факти порушень прав людини відповідно до запитів Європейського Суду з прав людини, сприяє отриманню доказів, надсилає повідомлення та додаткові письмо­ві зауваження щодо конкретних випадків порушень прав людини в Україні;

25)  за дорученням Мін'юсту України представляє інтереси Прези­дента України, Кабінету Міністрів України і Мін'юсту України під час розгляду справ у судах Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, готує матеріали до розгляду цих справ;

26)  у встановленому порядку здійснює легалізацію місцевих гро­мадських організацій, місцевих осередків зареєстрованих всеукраїн­ських та міжнародних об'єднань громадян, реєстрацію місцевих благо­дійних організацій, відділень (філій, представництв) всеукраїнських та міжнародних благодійних організацій, регіональних торгово-промисло­вих палат, регіональних (місцевих) творчих спілок, територіальних осе­редків всеукраїнських творчих спілок, обласних, регіональних і респуб­ліканських професійних спілок та їх об'єднань, кредитних спілок, стату­тів територіальних громад, асоціацій та інших форм добровільних об'єд­нань органів місцевого самоврядування; бере до уваги організаційні ланки всеукраїнських професійних спілок; веде відповідні реєстри та книги обліку, а також готує звітність щодо вищезазначених об'єднань громадян, яку подає у встановлені терміни до Мін'юсту України;

27)  здійснює контроль за додержанням місцевими громадськими організаціями, місцевими осередками зареєстрованих всеукраїнських та міжнародних об'єднань громадян, місцевими благодійними організація-

Іо-                                             -147-

ми, відділеннями (філіями, представництвами) всеукраїнських та між­народних благодійних організацій, регіональними торгово-промислови­ми палатами, регіональними (місцевими) творчими спілками, територі­альними осередками всеукраїнських творчих спілок, кредитними спіл­ками, територіальними громадами, асоціаціями та іншими формами добровільних об'єднань органів місцевого самоврядування положень своїх статутів;

28) здійснює контроль за роботою районних, районних у містах, мі­ських (міст обласного значення) управлінь юстиції щодо легалізації об'­єднань громадян, реєстрації благодійних організацій;

29) готує і надає у межах своїх повноважень районним, районним у містах, міським (міст обласного значення) управлінням юстиції мето­дичні матеріали з питань легалізації об'єднань громадян, реєстрації бла­годійних організацій;

30)  організовує роботу установ нотаріату, перевіряє їх діяльність і вживає заходів щодо її поліпшення, здійснює контроль за законністю вчинення нотаріальних дій державними і приватними нотаріусами, но­таріального архіву, забезпечує роботу кваліфікаційної комісії нотаріату;

31) забезпечує діяльність нотаріального архіву щодо зберігання но­таріальних документів;

32) організовує та контролює стажування осіб, які мають намір за­йматися нотаріальною діяльністю;

33) визначає нотаріальний округ, реєструє приватну нотаріальну ді­яльність, уносить зміни в реєстраційне посвідчення та анулює його, контролює дотримання вимог щодо організації робочого місця приват­ного нотаріуса;

34)  подає до Мін'юсту України пропозиції щодо визначення гра­ничної чисельності приватних нотаріусів у нотаріальних округах області;

35)  призупиняє діяльність нотаріусів, готує обгрунтовані подання на розгляд Мін'юсту України щодо анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю;

36) затверджує розміри оплати за надання державними нотаріусами додаткових платних послуг правового і технічного характеру та забезпе­чує організаційне керівництво цією роботою;

37) контролює обіг спеціальних бланків та захисних знаків нотарі­альних документів, готує подання до Мін'юсту України щодо необхід­ності виготовлення печаток нотаріусів відповідно до зразків, затвердже­них Мін'юстом України;

38)  здійснює контроль за дотриманням ліцензійних умов суб'єкта­ми підприємницької діяльності щодо здійснення ними юридичної прак­тики, бере участь у веденні реєстру ліцензій на здійснення юридичної практики;

39)  контролює дотримання ліцензійних умов суб'єктами підприєм­ницької діяльності щодо провадження підприємницької діяльності судо­во-експертної діяльності;

40)  уносить до Мін'юсту України пропозиції щодо призупинення дії ліцензії, наданої суб'єктам підприємницької діяльності, або її анулю­вання відповідно до вимог чинного законодавства;

-148-

41)  здійснює оплату праці адвокатів, судових експертів, переклада­чів за рахунок коштів державного бюджету в разі участі у кримінальній справі адвоката, судового експерта, перекладача за призначенням;

42)  контролює діяльність підвідомчих органів реєстрації актів гро­мадянського стану щодо додержання ними чинного законодавства при реєстрації актів громадянського стану, перевіряє їхню роботу, надає практичну та методичну допомогу, а також вживає заходів щодо поліп­шення роботи цих органів;

43) бере участь разом з місцевими органами виконавчої влади в га­лузі освіти і науки в організації роботи з підготовки фахівців за спеці­альністю «Правознавство» у навчальних закладах незалежно від форм власності та підпорядкування;

44) забезпечує роботу кваліфікаційної комісії, створеної для визна­чення рівня професійної підготовки осіб, які мають намір працювати у відділах реєстрації актів громадянського стану на посадах державних службовців;

45) розробляє положення, установлює та затверджує розміри опла­ти за надання працівниками відділів реєстрації актів громадянського стану додаткових платних послуг правового і технічного характеру та забезпечує організаційне керівництво цією роботою;

46)  забезпечує органи реєстрації актів громадянського стану блан­ками свідоцтв про реєстрацію актів громадянського стану, а також кни­гами обліку оприбуткування і витрачання їх, здійснює контроль за ста­ном цієї роботи та складає звіти щодо їх витрачання;

47)  складає у встановленому законодавством порядку статистичну звітність щодо зареєстрованих актів громадянського стану;

48) розглядає матеріали щодо анулювання поновлених та повторно складених записів актів громадянського стану;

49) зберігає другі примірники книг реєстрації актів громадянського стану та метричних книг, складених на території Автономної Республі­ки Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, уносить у встановле­ному законодавством порядку до них відповідні зміни та доповнення і видає на їх підставі повторні свідоцтва про реєстрацію актів громадян­ського стану;

50)  веде облік законодавства і практики роботи органів реєстрації актів громадянського стану та забезпечує належне ведення цієї роботи у відділах реєстрації актів громадянського стану;

51)  перевіряє достовірність, належне оформлення і засвідчує доку­менти, які видаються підвідомчими відділами реєстрації актів громадян­ського стану, для подальшого використання їх за кордоном;

52)  забезпечує виконання законодавства з питань громадянства та реєстрації фізичних осіб;

53)  перевіряє стан правової роботи в місцевих органах виконавчої влади, на державних підприємствах, в установах, організаціях, вносить рекомендації щодо поліпшення цієї роботи;

54)  надає методичну допомогу державним підприємствам, устано­вам, організаціям, місцевим органам виконавчої влади, органам місцево­го самоврядування у приведенні їхніх нормативних актів у відповідність до чинного законодавства;

-149-

55)  уживає заходів до підвищення кваліфікації працівників юри­дичних служб місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, проводить стажу­вання, семінари й наради з працівниками юридичних служб спільно з іншими органами виконавчої влади. Поширює сучасні новітні форми й методи роботи з правового забезпечення господарської діяльності, уно­сить пропозиції Мін'юсту України щодо створення госпрозрахункових навчально-методичних центрів;

56)  здійснює через засоби масової інформації інформування насе­лення з питань держави і права, захисту прав і основних свобод людини, чинного законодавства та діяльності органів та установ юстиції;

57)  координує діяльність місцевих органів виконавчої влади, під­приємств, установ та організацій щодо правової освіти населення; ви­вчає стан правоосвітньої роботи в навчальних закладах, на підприєм­ствах, в установах і організаціях, бере участь у методичному забезпечен­ні цієї освіти, формуванні у громадян правового світогляду;

58)  надає методичну допомогу представникам державних органів у реалізації програми правової освіти населення; консультує їх з питань підготовки навчально-тематичних планів, програм, посібників, визна­чення форм і методів правового навчання; дає рекомендації щодо його вдосконалення; бере участь у проведенні семінарів, конференцій, олім­піад, конкурсів та інших навчально-методичних заходів;

59) бере участь у виданні журналів і газет загальноправового харак­теру; вивчає попит на юридичну літературу, бере участь у плануванні її випуску місцевими видавництвами;

60)  організовує роботу з кадрового забезпечення на посади началь­ників (та їхніх заступників) районних, районних у містах, міських (міст обласного значення) управлінь юстиції, установ юстиції, формує резерв кадрів на відповідні посади; організовує роботу з підготовки, перепідго­товки та підвищення професійного рівня кадрів установ юстиції, органі­зовує професійне навчання, стажування і підвищення кваліфікації пра­цівників установ нотаріату, відділів реєстрації актів громадянського ста­ну, відділів державної виконавчої служби, узагальнює практику роботи з кадрами та готує звіти з цих питань;

61)  організовує роботу щодо поліпшення умов праці, житлових і побутових умов працівників управління, установ системи органів юсти­ції, районних, міських судів;

62)  організовує розгляд звернень громадян з питань, що належать до його компетенції, пов'язаних з роботою підвідомчих установ, виявляє та усуває причини, що породжують обгрунтовані скарги громадян;

63)  вивчає потреби, укладає договори стосовно постачання матері­ально-технічних ресурсів до районних (міських) судів та установ нота­ріату, відділів державної виконавчої служби, підпорядкованих відділів реєстрації актів громадянського стану, інших установ юстиції, а також здійснює контроль за зберіганням та витрачанням грошових коштів і матеріальних цінностей у підпорядкованих органах та установах юстиції;

64) здійснює збір та систематизацію інформації про потреби управ­ління юстиції, районних, районних у містах, міських (міст обласного значення) управлінь юстиції, відділів державної виконавчої служби, ра­йонних (міських) судів, підпорядкованих відділів реєстрації актів гро-

-150-

мадянського стану, установ юстиції на території Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя в засобах оргтехніки, засобах зв'язку, технічного та програмного забезпечення, сприяє вирішенню цих питань;

65)  складає проекти кошторисів видатків на утримання районних, районних у містах, міських (міст обласного значення) управлінь юсти­ції, районних (міських) судів, відділів державної виконавчої служби, підпорядкованих відділів реєстрації актів громадянського стану, інших установ юстиції;

66) розподіляє встановлену чисельність, складає за участю керівни­ків місцевих органів юстиції штатні розписи працівників органів юстиції;

67) контролює надходження та організовує бухгалтерський облік поза­бюджетних коштів судів та органів юстиції, а також звітність про них;

68) здійснює централізований облік витрат на утримання районних, районних у містах, міських (міст обласного значення) управлінь юсти­ції, районних (міських) судів, державної виконавчої служби, підпоряд­кованих відділів реєстрації актів громадянського стану, інших установ юстиції;

69)  забезпечує у межах своєї компетенції дотримання державної таємниці в органах юстиції, установах, що належать до сфери його управління;

70) забезпечує в межах своєї компетенції виконання завдань мобілі­заційної готовності;

71) здійснює контроль в апараті управління та підпорядкованих ор­ганах і установах юстиції за дотриманням актів законодавства з питань боротьби з корупцією і злочинністю та забезпечує їх неухильне вико­нання.

5. Управління юстиції має право:

здійснювати перевірки в районних, районних у містах, міських (міст обласного значення) управліннях юстиції та підвідомчих установах;

здійснювати у межах своєї компетенції перевірки в міжрайонних (окружних), районних (міських) судах;

залучати в установленому порядку до перевірок з питань організа­ційного забезпечення діяльності та діловодства судів голів і заступників голів інших судів або суддів, які перебувають у резерві на ці посади;

залучати в установленому порядку до перевірок роботи установ но­таріату та приватних нотаріусів завідуючих державними нотаріальними конторами, кваліфікованих нотаріусів з інших нотаріальних округів, а також представників відділень Української нотаріальної палати за їхньої згодою;

залучати вчених, спеціалістів місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій (за погодженням з їхніми керівника­ми) для розгляду питань, що належать до його компетенції;

залучати в установленому порядку для перевірок роботи суб'єктів підприємницької діяльності, які займаються судово-експертною діяль­ністю на підставі ліцензій Мін'юсту України, кваліфікованих експертів науково-дослідних інститутів судових експертиз, підпорядкованих Мін'юсту України;

уносити до Мін'юсту України пропозиції щодо зупинення на пев­ний строк дії виданої Мін'юстом України ліцензії у разі порушення суб'-

-151-

єктом підприємницької діяльності ліцензійних умов або невиконання суб'єктом підприємницької діяльності у визначений строк обов'язкових умов Мін'юсту України;

уносити до Мін'юсту України пропозиції щодо анулювання виданої Мін'юстом України ліцензії у разі виявлення недостовірних відомостей у заяві на видачу ліцензії чи в документах, що додаються до неї, переда­чі суб'єктом підприємницької діяльності ліцензії іншій особі, повторно­го або грубого порушення суб'єктом підприємницької діяльності ліцен­зійних умов;

одержувати безоплатно для здійснення функцій, покладених на уп­равління юстиції, інформацію від статистичних та контролюючих орга­нів з питань застосування законодавства в господарській діяльності під­приємств, установ, організацій, місцевих органів виконавчої влади;

брати участь у розробленні пропозицій щодо підготовки юридичних кадрів;

скликати наради з питань, що належать до його компетенції;

перевіряти в міністерствах і республіканських комітетах Автоном­ної Республіки Крим, обласних, Київській та Севастопольській міських державних адміністраціях, їх управліннях, відділах, інших структурних підрозділах, а також місцевих органах господарського управління та контролю додержання законодавства про державну реєстрацію норма­тивно-правових актів, стан організації нормотворчої діяльності, уносити пропозиції про усунення виявлених порушень і недоліків та притягнен­ня до відповідальності винних посадових осіб;

скасовувати рішення про державну реєстрацію нормативно-право­вих актів;

установлювати згідно з чинним законодавством тарифи за надання працівниками установ нотаріату та органів реєстрації актів громадян­ського стану додаткових платних послуг правового, інформаційного та технічного характеру.

6.  Управління юстиції здійснює свої повноваження як безпосеред­ньо, так і через утворені в установленому порядку районні, районні в містах, міські (міст обласного значення) управління юстиції.

7.  Управління юстиції взаємодіє з місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, а також підприємствами, установами, організаціями на відповідній території з питань, віднесених до його компетенції.

8.  Управління юстиції у межах своєї компетенції видає накази, які є обов'язковими для виконання районними, районними в містах, мі­ськими (міст обласного значення) управліннями юстиції, підвідомчими йому установами, органами та посадовими особами.

У випадках, передбачених законодавством, нормативно-правові ак­ти управління юстиції є обов'язковими для виконання місцевими орга­нами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприєм­ствами, установами й організаціями, незалежно від форм власності, а та­кож громадянами.

Нормативно-правові акти управління юстиції підлягають державній реєстрації в порядку, установленому законодавством.

Управління, у разі потреби, видає разом з іншими місцевими орга­нами виконавчої влади спільні акти.

-152-

9.  Начальник Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим призначається на посаду та звільняється з посади Міністром юстиції України за погодженням з Верховною Радою Автономної Республіки Крим.

Начальники обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції призначаються на посаду та звільняються з посади Міністром юстиції України за погодженням з головою відповідно облас­ної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації.

Начальник управління юстиції має заступника — начальника відді­лу реєстрації актів громадянського стану, заступника — начальника від­ділу державної виконавчої служби та, при потребі, заступників началь­ника з інших напрямків роботи управління. На одного із заступників начальника управління покладаються обов'язки Голови Регіонального відділення Національного бюро у справах дотримання Конвенції про за­хист прав і основних свобод людини.

Заступники начальника Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим призначаються на поса­ду та звільняються з посади Міністром юстиції України за погодженням з Головою Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Головою Ра­ди міністрів Автономної Республіки Крим.

Заступники начальників обласних, Київського та Севастопольсько­го міських управлінь юстиції призначаються на посади та звільняються з посад Міністром юстиції України за поданням начальника відповідно­го управління юстиції.

Начальник управління юстиції несе персональну відповідальність за виконання покладених на управління юстиції завдань і здійснення ним своїх функцій, впровадження Програми діяльності Кабінету Мі­ністрів України в частині проведення державної правової політики, дер­жавної політики з питань громадянства, міжнаціональних та міграцій­них відносин, встановлює ступінь відповідальності заступників началь­ника управління юстиції, керівників структурних підрозділів управлін­ня за керівництво окремими ділянками його діяльності, а також за роботу районних, районних у містах, міських (міст обласного значення) управлінь юстиції, підвідомчих установ та районних (міських) судів.

10.  Начальник управління юстиції:

організовує роботу управління та підвідомчих органів і установ юс­тиції на виконання завдань, покладених на Мін'юст України та його те­риторіальні органи;

здійснює керівництво управлінням юстиції і підвідомчими устано­вами, несе персональну відповідальність за організацію та результати ді­яльності управлінь юстиції згідно з Положенням про Головне управлін­ня юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції;

затверджує положення про структурні підрозділи і функціональні обов'язки працівників апарату управління юстиції;

затверджує посадові інструкції про основні обов'язки голови район­ного, міського суду та його заступника;

організовує роботу щодо забезпечення кадрами районних, районних у містах, міських (міст обласного значення) управлінь юстиції, затвер­джує кадровий резерв на відповідні посади;

-153-

вносить пропозиції Мін'юсту про призначення на посади та звіль­нення з посад начальників районних, районних у містах, міських (міст обласного значення) управлінь юстиції;

за поданням начальників відділів державної виконавчої служби від­повідних управлінь юстиції призначає на посаду та звільняє з посади начальників районних, районних у містах, міських (міст обласного зна­чення) відділів державної виконавчої служби;

призначає на посади та звільняє з посад за поданням начальників районних, районних у містах, міських (міст обласного значення) управ­лінь юстиції заступників начальників районних, районних у містах, мі­ських (міст обласного значення) управлінь юстиції, начальників відділів реєстрації актів громадянського стану у складі районних, районних у містах, міських (міст обласного значення) управлінь юстиції;

заохочує працівників управління юстиції, заступників начальників районних, районних у містах, міських (міст обласного значення) управ­лінь юстиції, керівників підвідомчих установ;

притягає до дисциплінарної відповідальності працівників управлін­ня юстиції, заступників начальників районних, районних у містах, мі­ських (міст обласного значення) управлінь юстиції, керівників підвідом­чих установ;

вносить обгрунтовані подання Міністру юстиції України про заохо­чення або притягнення до дисциплінарної відповідальності чи звільнен­ня з посад начальників районних, міських управлінь юстицій;

погоджує призначення на посади та звільнення з посад керівників філій державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України та спеціалізованого державного підприємства «Укр-спец'юст», уносить пропозиції щодо притягнення їх до дисциплінарної відповідальності.

11.  В управлінні юстиції для колективного вирішення питань, що належать до його компетенції, утворюється колегія в складі начальника управління юстиції (голова колегії), заступників начальника управління юстиції за посадою. До складу колегії можуть входити керівники район­них, районних у містах, міських (міст обласного значення) управлінь юстиції, а також інші фахівці. Склад колегії затверджується Міністром юстиції України.

Рішення колегії запроваджуються в життя наказами начальника уп­равління юстиції.

12. Для розгляду наукових рекомендацій та інших пропозицій щодо поліпшення організації і діяльності установ юстиції та з інших питань при управлінні юстиції можуть бути утворені наукова, науково-консуль­тативна ради та інші органи дорадчого та координаційного характеру, склад яких та положення про них затверджує начальник управління юстиції.

З метою координації діяльності місцевих органів виконавчої влади, інших організацій та методичного забезпечення правової освіти насе­лення управління юстиції вносить місцевим державним адміністраціям та органам місцевого самоврядування пропозиції про створення міжві­домчої координаційно-методичної ради з правової освіти з представни­ків відповідних органів, установ та організацій, про склад цієї ради, та проект положення про неї; бере безпосередню участь у роботі ради.

-154-

13.  Управління юстиції утримується за рахунок Державного бюдже­ту  України.  Загальну чисельність,  фонд  оплати праці працівників, структуру, штатний розпис та кошторис доходів і видатків управління юстиції затверджує Міністр юстиції України.

14.  Управління юстиції є юридичною особою, має самостійний ба­ланс, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Затверджено

наказом Міністерства юстиції України від ЗО серпня 2000 р. № 36/5

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України ЗО серпня 2000 р. за № 559/4780

Положення

про районні, районні у містах, міські (міст обласного значення) управління юстиції

1.  Районні, районні у містах, міські (міст обласного значення) уп­равління юстиції (далі — управління юстиції) є територіальними орга­нами Міністерства юстиції України (далі — Мін'юст України).

Управління юстиції підпорядковуються Мін'юсту України та безпо­середньо Головному управлінню юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласним, Київському та Севастополь­ському міським управлінням юстиції.

2.  Управління юстиції у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, актами Президента України і Кабінету Мі­ністрів України, наказами Мін'юсту України, наказами Головного уп­равління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республі­ці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції та цим Положенням.

3.  Основними завданнями управління юстиції є:

участь у забезпеченні реалізації державної правової політики, дер­жавної політики з питань громадянства, міжнаціональних та міграцій­них відносин;

сприяння розвитку системи надання правової допомоги з метою реалізації прав і свобод громадян, захисту законних інтересів фізичних та юридичних осіб;

забезпечення захисту прав і свобод людини і громадянина у визна­ченій сфері діяльності;

організація надання юридичних послуг з метою реалізації прав, сво­бод і законних інтересів громадян та юридичних осіб;

забезпечення в порядку, установленому законодавством України, своєчасного і неупередженого примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на держав­них виконавців;

організаційне забезпечення та координація роботи державної вико­навчої служби, установ нотаріату, органів реєстрації актів громадян-

-155-

ського стану, інших органів та установ юстиції; реалізація основних зав­дань, визначених Мін'юстом України, Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласни­ми, Київським та Севастопольським міськими управліннями юстиції, щодо діяльності зазначених органів юстиції, здійснення контролю та за­ходів щодо поліпшення їх роботи;

державна реєстрація нормативно-правових актів районних, район­них у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, їх управ­лінь, відділів, інших структурних підрозділів;

легалізація місцевих об'єднань громадян та реєстрація інших юри­дичних осіб у порядку, встановленому чинним законодавством;

здійснення у випадках, передбачених законодавством, реєстрації прав на нерухоме майно, ведення реєстру застави рухомого майна та ре­єстру прав на нерухоме майно;

здійснення контролю за виконанням актів Мін'юсту стосовно нор­мативно-методичного забезпечення діяльності бюро технічної інвента­ризації щодо проведення реєстрації прав власності на нерухоме майно;

організація діяльності, пов'язаної з громадянством та реєстрацією фізичних осіб;

методичне керівництво правовою роботою в місцевих органах вико­навчої влади, на державних підприємствах, в установах і організаціях, надання зазначеним органам методичної допомоги у приведенні норма­тивних актів у відповідність до чинного законодавства;

розвиток правової інформатизації, формування у громадян правово­го світогляду;

організація роботи з кадрами апарату управління юстиції, установ юстиції, підвищення кваліфікації їхніх працівників.

4. Управління юстиції відповідно до покладених на нього завдань:

1)  бере участь у забезпеченні реалізації державної правової політи­ки, державної політики з питань громадянства, міжнаціональних та міг­раційних відносин;

2)  узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його повноважень, готує пропозиції щодо вдосконалення законодавства, проведення в Україні правової реформи та подає їх до Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автоном­ній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського мі­ських управлінь юстиції;

3)  здійснює державну реєстрацію нормативно-правових актів ра­йонних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністра­цій, їх управлінь, відділів, інших структурних підрозділів, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий ха­рактер, веде реєстр цих актів;

4) бере участь у розвитку системи правової інформатизації;

5)  веде роботу з обліку та підтримання в контрольному стані актів законодавства, нотаріальної та судової практики у відповідності до Єди­ного класифікатора галузей законодавства України; надає практичну до­помогу районним (міським) судам та установам юстиції з цих питань; інформує обласні, Київське та Севастопольське міські управління юсти­ції про стан обліку нормативно-правових актів в районному управлінні юстиції, судах і установах юстиції;

-156-

6) забезпечує через відділи державної виконавчої служби в порядку, установленому законодавством України, своєчасне, повне і неупередже-не примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державних виконавців;

7) узагальнює практику виконання судових рішень;

8)  організовує навчання державних виконавців і поширює позитив­ний досвід з питань виконання судових рішень;

9)  організовує та контролює відповідно до своєї компетенції вико­нання міжнародних договорів України з питань правової допомоги в ци­вільних, сімейних, кримінальних справах, а також конвенцій і угод з пи­тань, пов'язаних з діяльністю судів та установ юстиції;

10)  сприяє розвитку юридичних послуг з метою реалізації прав, свобод і законних інтересів громадян та юридичних осіб, здійснює у ви­падках, передбачених законодавством, державну реєстрацію юридичних осіб, організовує у встановленому порядку в системі органів юстиції на­дання громадянам і юридичним особам додаткових платних послуг пра­вового та технічного характеру;

11) здійснює згідно з чинним законодавством легалізацію місцевих громадських організацій, місцевих осередків зареєстрованих всеукраїн­ських, міжнародних об'єднань громадян та місцевих громадських орга­нізацій, реєстрацію місцевих благодійних організацій, відділень (філій, представництв) всеукраїнських та міжнародних благодійних організа­цій, регіональних (місцевих) творчих спілок, територіальних осередків всеукраїнських творчих спілок, місцевих професійних спілок та їх об'єд­нань, кредитних спілок, асоціацій та інших добровільних об'єднань ор­ганів місцевого самоврядування, статутів територіальних громад, бере до уваги організаційні ланки обласних, регіональних, республіканських, всеукраїнських професійних спілок, веде відповідні реєстри та книги об­ліку, а також готує звітність щодо цих об'єднань громадян, яку подає до обласного управління юстиції;

12) контролює додержання місцевими громадськими організаціями, місцевими осередками зареєстрованих всеукраїнських, міжнародних об'­єднань громадян та місцевими громадськими організаціями, місцевими благодійними організаціями, відділеннями (філіями, представництвами) всеукраїнських та міжнародних благодійних організацій, регіональними (місцевими) творчими спілками, територіальними осередками всеукра­їнських творчих спілок, кредитними спілками, асоціаціями та іншими добровільними об'єднаннями органів місцевого самоврядування, тери­торіальними громадами положень їхніх статутів;

13) здійснює контроль за дотриманням суб'єктами підприємницької діяльності ліцензійних умов щодо провадження підприємницької діяль­ності з юридичної практики та судово-експертної діяльності;

14) забезпечує повну, правильну та своєчасну реєстрацію актів гро­мадянського стану, розгляд матеріалів про переміну прізвищ, імен, по батькові та про внесення виправлень, змін, доповнень до записів актів громадянського стану, а також про поновлення втрачених актових запи­сів; видачу громадянам свідоцтв та довідок про реєстрацію, та сімейний стан громадян України;

15)  забезпечує подання до відділів реєстрації актів громадянського стану Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Ав-

-157-

тономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції матеріалів для вирішення питання щодо ану­лювання поновлених та повторно складених записів актів;

16) забезпечує належний облік, зберігання, витрачання бланків сві­доцтв про реєстрацію актів громадянського стану;

17)  забезпечує підвідомчі органи реєстрації актів громадянського стану бланками свідоцтв про реєстрацію актів громадянського стану, за­писів актів громадянського стану, а також іншою документацією;

18)  вивчає та узагальнює практику застосування чинного законо­давства при реєстрації актів громадянського стану;

19)  забезпечує належне зберігання та оформлення книг реєстрації актів громадянського стану, метричних книг та іншої документації, пов'язаної з реєстрацією цих актів;

20) перевіряє дотримання вимог чинного законодавства посадовими особами виконавчих органів сільських і селищних рад, які реєструють акти громадянського стану, та надає їм методичну допомогу;

21)  забезпечує складання та подання в установленому законодав­ством порядку звітів про реєстрацію актів громадянського стану та ви­трачання бланків свідоцтв про реєстрацію актів громадянського стану;

22)  організовує надання працівниками відділу реєстрації актів гро­мадянського стану громадянам додаткових платних послуг правового і технічного характеру;

23) веде облік законодавства та практики роботи органів реєстрації актів громадянського стану та забезпечує належне ведення цієї роботи у відділі реєстрації актів громадянського стану;

24)   забезпечує  підвищення   рівня  кваліфікації  працівників,  що здійснюють реєстрацію актів громадянського стану, та посадових осіб виконавчих органів сільських і селищних рад, які реєструють акти гро­мадянського стану;

25) сприяє роботі кваліфікаційної комісії, створеної при Головному управлінні юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Респуб­ліці Крим, обласних, Київському та Севастопольському міських управ­ліннях юстиції, для визначення рівня професійної підготовки осіб, які мають намір працювати у відділах реєстрації актів громадянського стану на посадах державних службовців;

26)  організовує виконання законодавства України з питань грома­дянства щодо осіб, які постійно проживають в Україні;

27) забезпечує виконання законодавства реєстрації фізичних осіб;

28)  перевіряє стан правової роботи в місцевих органах виконавчої влади, на державних підприємствах, в установах та організаціях, дає ре­комендації щодо її поліпшення та приведення їх нормативно-правових актів у відповідність до законодавства, уживає заходів з метою підви­щення кваліфікації працівників юридичних служб, поширює сучасні, новітні форми і методи роботи з правового забезпечення господарської діяльності;

29)  координує діяльність місцевих органів виконавчої влади, дер­жавних підприємств, установ, організацій щодо правової освіти населен­ня, формування у громадян правового світогляду; вивчає стан правової освіти та правового інформування в навчальних закладах, на підприєм­ствах, в установах, організаціях, надає необхідну допомогу, бере участь

-158-

в семінарах, конференціях, олімпіадах правових знань, конкурсах з цих питань;

30)  здійснює добір кадрів управління та установ юстиції, формує резерв кадрів на відповідні посади, організовує роботу з підготовки, пе­репідготовки та підвищення професійного рівня кадрів управління та установ юстиції, веде встановлену звітно-облікову документацію, готує державну статистичну звітність з кадрових питань;

31) за дорученням Головного управління юстиції Міністерства юс­тиції України в Автономній Республіці Крим, обласного, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції укладає договори, вивчає, аналізує та узагальнює потреби матеріально-технічного забезпечення районних, районних у містах, міських (міст обласного значення) управ­лінь юстиції, інших установ юстиції; забезпечує збереження матеріаль­них цінностей;

32) подає Головному управлінню юстиції Міністерства юстиції Ук­раїни в Автономній Республіці Крим, обласному, Київському та Севас­топольському міським управлінням юстиції узагальнення щодо вико­нання функціональних повноважень з питань юридично-правової діяль­ності місцевих органів виконавчої влади та правового забезпечення гос­подарської діяльності;

33)  здійснює через засоби масової інформації інформування насе­лення з питань держави і права, захисту прав і основних свобод людини, чинного законодавства та діяльності органів та установ юстиції;

34)  розглядає звернення громадян з питань, що належать до його компетенції, виявляє та усуває причини, що породжують обгрунтовані скарги громадян;

35) забезпечує, у межах своєї компетенції, реалізацію державної по­літики стосовно державної таємниці, організовує її зберігання в управ­лінні юстиції;

36) здійснює облік витрат на утримання районних, районних у міс­тах, міських (міст обласного значення) управлінь юстиції, державної ви­конавчої служби, підпорядкованих відділів реєстрації актів громадян­ського стану, інших установ юстиції;

37) забезпечує, у межах своєї компетенції, виконання завдань мобі­лізаційної готовності держави.

5. Управління юстиції має право:

здійснювати перевірки роботи підпорядкованих установ юстиції; за­лучати для цього науковців, спеціалістів місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій (за узгодженням з їхніми ке­рівниками) для розгляду питань, що належать до його компетенції;

одержувати безоплатно для здійснення функцій, покладених на уп­равління юстиції, інформацію від статистичних та контролюючих орга­нів з питань застосування законодавства в господарській діяльності під­приємств, установ, організацій, місцевих органів виконавчої влади;

скликати та проводити наради з питань, що належать до його ком­петенції;

перевіряти в районних, районних у містах Києві та Севастополі дер­жавних адміністраціях, їх управліннях, відділах, інших структурних під­розділах додержання законодавства про державну реєстрацію норматив­но-правових актів, стан організації нормотворчої діяльності, уносити

-159-

пропозиції про усунення виявлених порушень і недоліків та притягнен­ня до відповідальності винних посадових осіб;

скасовувати рішення про державну реєстрацію нормативно-право­вих актів;

перевіряти стан розгляду звернень громадян у підвідомчих устано­вах щодо усунення причин, що породжують надходження обгрунтова­них скарг на роботу установ юстиції;

вивчати в районних, районних у містах Києві та Севастополі дер­жавних адміністраціях, їх відділах, управліннях та інших підрозділах, на підприємствах, в установах і організаціях, розташованих на відповідній території, стан правової роботи, вносити пропозиції про усунення вияв­лених недоліків і порушень.

6.  Управління юстиції взаємодіє з місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, а також підприємствами, установами, організаціями на відповідній території з питань, що нале­жать до його компетенції.

7.  Управління юстиції у межах своєї компетенції видає накази, ор­ганізовує і контролює їх виконання.

У випадках, передбачених законодавством, нормативно-правові ак­ти управління юстиції є обов'язковими для виконання місцевими орга­нами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприєм­ствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, та громадянами.

Нормативно-правові акти управління юстиції підлягають державній реєстрації в порядку, установленому законодавством.

Управління в разі потреби разом з іншими місцевими органами ви­конавчої влади видає спільні акти.

8.  Начальник управління юстиції призначається на посаду та звіль­няється з посади Міністром юстиції України за поданням начальника Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автоном­ній Республіці Крим, обласного, Київського та Севастопольського мі­ських управлінь юстиції за погодженням з головами відповідних місце­вих державних адміністрацій.

Начальник управління юстиції має заступника — начальника відді­лу реєстрації актів громадянського стану, заступника — начальника від­ділу державної виконавчої служби та, при потребі, заступників началь­ника за іншими напрямками роботи управління.

Заступники начальника управління юстиції призначаються на поса­ду та звільняються з посади начальником Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласно­го, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції за по­данням начальників районних, районних у містах, міських (міст облас­ного значення) управлінь юстиції.

Начальники районних, міських (міст обласного значення), район­них у містах відділів державної виконавчої служби призначаються на посаду та звільняються з посади начальниками Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції за поданням начальників відділів державної виконавчої служби відпо­відних управлінь юстиції.

-160-

9.  Начальник управління юстиції:

здійснює керівництво діяльністю управління, несе персональну від­повідальність за виконання покладених на управління юстиції завдань, впровадження Програми діяльності Кабінету Міністрів України в час­тині забезпечення реалізації державної правової політики, державної по­літики з питань громадянства, міжнаціональних та міграційних відно­син, визначає ступінь відповідальності заступників начальника та пра­цівників управління;

затверджує положення про структурні підрозділи і функціональні обов'язки працівників управління юстиції та організовує контроль їх виконання;

заохочує працівників управління юстиції та керівників підприємств, установ і організації, що належать до сфери його управління;

притягає до дисциплінарної відповідальності працівників управлін­ня юстиції, керівників підвідомчих підприємств, установ і організацій.

Затвердження функціональних обов'язків, заохочення та притяг­нення до дисциплінарної відповідальності державних виконавців прово­диться в порядку, передбаченому чинним законодавством.

10. Управління юстиції утримується за рахунок Державного бюдже­ту України.  Загальну чисельність, фонд оплати праці працівників, структуру, штатний розпис та кошторис доходів і видатків управління юстиції затверджує Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севасто­польське міські управління юстиції у межах, визначених Мін'юстом Ук­раїни.

11.  Управління юстиції є юридичною особою, має самостійний ба­ланс, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про виконавче провадження

(З наступними змінами та доповненнями)

Цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та ін­ших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають при­мусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Глава 1 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1.      Виконавче провадження

Виконавче провадження — це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі — рішення).

11 - 1-1485.                                         - 161-

Стаття 2.       Органи і посадові особи, які здійснюють примусове виконання рішень

Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до Закону України «Про державну виконавчу службу» примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділів держав­ної виконавчої служби (далі — державні виконавці).

Інші органи, організації і посадові особи здійснюють виконавчі дії у випадках, передбачених цим Законом, у тому числі відповідно до статті 6 цього Закону на вимогу чи за дорученням державного виконавця.

Стаття 3.       Рішення, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню:

1) рішення, ухвали і постанови судів у цивільних справах;

2)  вироки, ухвали і постанови судів у кримінальних справах у час­тині майнових стягнень;

3)  вироки судів у частині позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю;

4) постанови судів у частині майнових стягнень у справах про адмі­ністративні правопорушення;

5) мирові угоди, затверджені судом;

6) рішення, ухвали, постанови арбітражних судів;

7) виконавчі написи нотаріусів;

8)  рішення Конституційного Суду України у випадках, передбаче­них законом;

9) не сплачені в строк платіжні вимоги, акцептовані платником;

10) рішення третейських судів відповідно до законів України;

11) рішення комісій по трудових спорах;

12) постанови, винесені органами (посадовими особами), уповнова­женими законом розглядати справи про адміністративні правопорушен­ня у випадках, передбачених законом;

13)  рішення іноземних судів і арбітражів у передбачених законом випадках;

14)  рішення державних органів, прийняті з питань володіння і ко­ристування культовими будівлями та майном;

15) рішення Антимонопольного комітету України та його територі­альних відділень у передбачених законом випадках;

16) постанови державного виконавця про виконавчий збір та накла­дення штрафу;

17) рішення інших державних або недержавних органів у випадках, передбачених законом.

Стаття 4.       Заходи примусового виконання рішень

Заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на майно боржника;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пен­сію, стипендію боржника;

-162-

3)  вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні;

4)  інші заходи, передбачені рішенням.

Стаття 5.       Обов'язки і права державних виконавців

Державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчас­но, повно вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець:

здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (да­лі — виконавчий документ);

надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам мож­ливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого проваджен­ня та їх клопотання;

заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності об­ставин, передбачених цим Законом;

роз'яснює сторонам їх права і обов'язки.

Державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право:

одержувати необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки, іншу інформацію;

здійснювати перевірку виконання юридичними особами рішень сто­совно працюючих у них боржників;

входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зай­няті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, при необ­хідності примусово відкривати їх в установленому порядку, опечатувати ці приміщення і сховища;

накладати арешт на майно боржника, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому за­конодавством;

накладати арешт на грошові кошти та інші цінності боржника, в то­му числі на кошти, які знаходяться на рахунках та вкладах в установах банків, інших кредитних установах, на рахунки в цінних паперах;

використовувати за згодою власника нежилі приміщення, що є в ко­мунальній власності, та інші приміщення — для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспорт стягувача або боржника для пере­везення майна;

звертатися до органу, який видав виконавчий документ, за роз'яс­ненням рішення, порушувати клопотання про зміни порядку і способу виконання, відстрочку та розстрочку виконання рішення;

звертатися до суду з поданням про розшук боржника або дитини;

викликати громадян та посадових осіб з приводу виконавчих доку­ментів, що знаходяться у виконавчому провадженні;

залучати до проведення виконавчих дій понятих, інших осіб у вста­новленому порядку, а також експертів, спеціалістів, в тому числі для оцінки майна;

накладати стягнення у вигляді штрафу на громадян і посадових осіб у випадках, передбачених законом;

здійснювати інші повноваження, передбачені цим та іншими законами.

п*                                               -163-

Стаття 6.       Обов'язковість вимог державного виконавця

Вимоги державного виконавця щодо виконання зазначених у статті З цього Закону рішень є обов'язковими для усіх органів, організацій, по­садових осіб, громадян і юридичних осіб на території України.

Державному виконавцю у встановлений ним строк повинні бути на­дані безкоштовно документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень.

Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Стаття 7.       Гарантії прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні

Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залуча­ються до проведення виконавчих дій, повинні бути роз'яснені держав­ним виконавцем їх права відповідно до вимог цього Закону.

Дії державного виконавця, його відмова від вчинення певної вико­навчої дії, зволікання з вчиненням виконавчих дій, а також відмова у за­доволенні заяви про відвід державного виконавця можуть бути оскаржені особами, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до виконання виконавчих дій у встановленому цим Законом порядку.

Стаття 8.      Контроль і нагляд за законністю виконавчого провадження

Контроль за своєчасністю, правильністю, повнотою виконання рі­шень державним виконавцем здійснюють начальник відділу Державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, та керівник вищестоящого органу.

Нагляд за законністю виконавчого провадження здійснюють органи прокуратури в порядку, передбаченому законом.

Стаття 9.       Виконання рішень іншими органами

У випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються податковими органами, установа­ми банків, кредитно-фінансовими установами. Рішення вказаних орга­нів відповідно до закону можуть виконуватися також іншими органами, організаціями, посадовими особами та громадянами.

Органи, організації та особи, зазначені у частині першій цієї статті, не є органами примусового виконання, крім органів та посадових осіб, які виконують рішення про притягнення до кримінальної чи адміністра­тивної відповідальності.

Глава 2 УЧАСНИКИ ВИКОНАВЧОГО ПРОВАДЖЕННЯ

Стаття 10.    Учасники виконавчого провадження

та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій

Учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, експерти, спеціалісти, перекладачі.

-164-

Для проведення виконавчих дій державним виконавцем у необхід­них випадках залучаються поняті, а також працівники органів внутріш­ніх справ, представники органів опіки і піклування, інших органів і установ у порядку, встановленому цим Законом.

Стаття 11.    Сторони виконавчого провадження

Сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Стягувачем може бути фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником може бути фізична або юридична особа, яка зобов'язана за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов'язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення.

У виконавчому провадженні можуть брати участь кілька стягувачів або боржників. Кожен з них щодо іншої сторони має право брати участь у виконавчому провадженні самостійно або може доручити участь у ви­конавчому провадженні одному із співучасників.

У разі вибуття однієї з сторін державний виконавець зобов'язаний своєю постановою здійснити заміну цієї сторони її правонаступником, визначеним відповідно до закону. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові в тій мірі, в якій вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Стаття 12.    Представництво сторін у виконавчому провадженні

Сторони можуть реалізовувати свої права і обов'язки у виконавчо­му провадженні самостійно або через представників. Особиста участь громадянина у виконавчому провадженні не позбавляє його права мати представника, за винятком випадку, коли боржник зобов'язаний згідно з рішенням вчинити певні дії особисто.

Неповнолітні та особи, визнані судом недієздатними, здійснюють свої права та виконують обов'язки у виконавчому провадженні відповід­но до вимог закону.

Якщо стороною виконавчого провадження є особа, визнана судом безвісно відсутньою, державний виконавець залучає до участі у вико­навчому провадженні особу, яка є опікуном П майна.

Участь юридичних осіб у виконавчому провадженні здійснюється їх керівниками чи органами, посадовими особами, які діють в межах пов­новажень, наданих їм законом, або через представників юридичної особи.

Повноваження представника мають бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до вимог закону.

Стаття 13.    Особи, які не можуть бути представниками у виконавчому провадженні

Представниками у виконавчому провадженні не можуть бути:

1)  особи, які не досягли 18 років, крім випадків, передбачених за­коном;

2) особи, над якими встановлено опіку чи піклування;

3) судді, слідчі, прокурори, державні виконавці, крім випадків, коли вони діють як законні представники або як уповноважені особи відпо­відного органу, що є стороною виконавчого провадження;

-165-

4) інші особи, які відповідно до закону не можуть здійснювати представництво.

Стаття 14.    Участь у виконавчому провадженні експерта або спеціаліста

Для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають при здійснен­ні виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, держав­ний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає сво­єю постановою експерта або спеціаліста, а при необхідності — кількох спеціалістів або експертів.

Як експерт або спеціаліст може бути запрошена будь-яка дієздатна особа, яка має необхідні знання, кваліфікацію, досвід роботи у відповід­ній галузі.

Експерт або спеціаліст зобов'язаний дати письмовий висновок з пи­тань, що поставлені йому державним виконавцем, а також давати усні рекомендації щодо дій, які виконуються в його присутності.

Експерт або спеціаліст має право на винагороду за надані ним по­слуги, розмір якої визначає начальник відповідного органу Державної виконавчої служби. Ця винагорода та інші витрати на проведення екс­пертизи належать до витрат, пов'язаних із провадженням виконавчих дій.

За відмову або ухилення від дачі висновку чи за дачу завідомо не­правдивого висновку експерт несе відповідальність, передбачену зако­ном, про що він має бути попереджений державним виконавцем.

Стаття 15.    Участь у виконавчому провадженні перекладача

У разі необхідності під час провадження виконавчих дій державний виконавець або сторони (їх представники) можуть запросити переклада­ча. Перекладачем може бути будь-яка дієздатна особа, що володіє мова­ми, знання яких необхідно для перекладу. Особі, якій потрібні послуги перекладача, державний виконавець надає строк для його запрошення. У випадку, коли зазначена особа не забезпечить участі перекладача у визначений строк, його може призначити своєю постановою державний виконавець.

Перекладач має право на винагороду за виконану роботу, що нале­жить до витрат, пов'язаних із провадженням виконавчих дій.

У разі завідомо неправильного перекладу, а також за відмову вико­нати обов'язки перекладача особа несе відповідальність відповідно до закону, про що вона має бути попереджена державним виконавцем.

Стаття 16.    Залучення понятих до провадження виконавчих дій

Виконавчі дії можуть провадитися у присутності понятих.

Присутність понятих обов'язкова при вчиненні виконавчих дій, пов'язаних із примусовим входженням до нежилих приміщень і сховищ, в яких зберігається майно боржника, на яке звернено стягнення, або майно стягувача, яке має бути повернено йому в натурі; примусовим входженням до жилих будинків, квартир для забезпечення примусового виселення та вселення в них; примусовим входженням до будинків,

-166-

квартир та інших приміщень, в яких знаходиться дитина, яка має бути передана іншим особам відповідно до рішення суду; при проведенні ог­ляду, арешту, вилучення і передачі майна.

Як поняті можуть бути запрошені будь-які дієздатні громадяни, які не мають особистої заінтересованості в провадженні виконавчих дій і не пов'язані між собою або з учасниками виконавчого провадження родин­ними зв'язками, підлеглістю чи Ігідконтрольністю. Кількість понятих при вчиненні виконавчих дій не може бути менше двох.

Понятий має право знати, для участі в провадженні яких виконав­чих дій його запрошено, на підставі якого виконавчого документа вони здійснюються, а також робити зауваження з приводу вчинення виконав­чих дій. Зауваження понятого підлягають занесенню до акта відповідної виконавчої дії. Понятий зобов'язаний засвідчити факт, зміст і результа­ти виконавчих дій, під час провадження яких він був присутній. Перед початком виконавчих дій, в яких беруть участь поняті, державний вико­навець роз'яснює їх права і обов'язки.

Поняті мають право на компенсацію витрат, пов'язаних із виконан­ням обов'язків понятих. Зазначені витрати належать до витрат на про­ведення виконавчих дій.

Стаття 17.    Відводи державного виконавця, експерта, спеціаліста, перекладача

Державний виконавець, експерт, спеціаліст, перекладач не можуть брати участі у виконавчому провадженні і підлягають відводу, якщо во­ни є близькими родичами сторін, їх представників або інших осіб, що беруть участь у виконавчому провадженні, або заінтересовані в резуль­таті виконання рішення, або є інші обставини, що викликають сумнів у їх неупередженості.

За наявності обставин для відводу зазначені особи зобов'язані зая­вити самовідвід. З тих же підстав відвід цим особам може бути заявле­ний стягувачем, боржником або їх представниками. Відвід має бути вмотивованим, викладеним у письмовій формі і заявленим у будь-який час до закінчення виконавчого провадження.

Питання про відвід державного виконавця вирішується начальни­ком відповідного відділу Державної виконавчої служби, про що вино­ситься постанова

Питання про відвід експерта, спеціаліста чи перекладача вирішуєть­ся вмотивованою постановою державного виконавця, яка затверджуєть­ся начальником відповідного відділу.

У разі відводу державного виконавця виконавчий документ переда­ється у встановленому порядку іншому державному виконавцеві або до іншого підрозділу Державної виконавчої служби.

Відмова у задоволенні відводу державного виконавця може бути оскаржена до відповідного суду у 10-денний строк, а відводу експерта, спеціаліста, перекладача — у той же строк начальнику відповідного від­ділу Державної виконавчої служби, а у разі його відмови — до суду.

-167-

Глава З ВІДКРИТТЯ ВИКОНАВЧОГО ПРОВАДЖЕННЯ

Стаття 18.    Підстави для відкриття виконавчого провадження

Державний виконавець відкриває виконавче провадження:

1) за заявою стягувана або його представника про примусове вико­нання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону, на підставі вико­навчого документа;

2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів грома­дянина або держави в суді;

3) в інших передбачених законом випадках.

Стаття 19.    Вимоги до виконавчого документа

У виконавчому документі повинні бути зазначені:

1)  назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ;

2) дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ;

3) найменування стягувача і боржника, їх адреси, дата і місце наро­дження боржника та його місце роботи (для громадян), номери рахунків у кредитних установах (для юридичних осіб);

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання чинності рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання. Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою посадо­вою особою і скріплений печаткою.

Законом можуть бути встановлені також інші вимоги до виконав­чих документів.

Стаття 20.    Місце виконання рішення

Виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем прожи­вання, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезна­ходженням його постійно діючого органу або майна

Виконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, провадиться державним виконавцем за місцем здійснення таких дій.

Якщо у процесі виконавчого провадження змінилися місце прожи­вання чи місцезнаходження боржника, місце його роботи або з'ясувало­ся, що майно боржника, на яке можна звернути стягнення, відсутнє чи його недостатньо, державний виконавець негайно складає про це акт і не пізніше наступного дня надсилає виконавчий документ разом з ко­пією цього акта до відділу Державної виконавчої служби за новим міс-цепроживанням боржника, місцем його роботи чи місцем знаходження майна боржника, про що одночасно повідомляє стягувача та орган, який видав виконавчий документ.

Якщо зволікання вчинення виконавчих дій створює загрозу невико­нання рішення, державний виконавець має право вчиняти виконавчі дії на території, на яку не поширюються його функції, або передати вико­навчий документ відповідному підрозділу Державної виконавчої служби в порядку, встановленому Міністерством юстиції України.

-168-

Стаття 21.    Строки пред'явлення виконавчих документів до виконання

Виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки:

1)  виконавчі листи та інші документи — протягом трьох років;

2)  накази арбітражних судів — протягом трьох місяців;

3)  посвідчення комісій по трудових спорах — протягом трьох міся­ців;

4)  постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, — протягом трьох місяців;

5)  інші виконавчі документи — протягом року, якщо інше не вста­новлено законом.

Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються:

1)  для виконання рішень і вироків судів у частині майнових стяг­нень — з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи за­кінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки вико­нання рішення, а у випадках, коли рішення підлягає негайному вико­нанню, — з наступного дня після його постановлення;

2) для виконання рішень арбітражних судів — з наступного дня піс­ля набрання рішенням законної сили;

3) для виконання рішень комісій по трудових спорах — з дня видачі посвідчення на примусове виконання рішення;

4) для виконання рішень, зазначених у пункті 4 частини першої цієї статті, — з дня винесення відповідної постанови.

По інших виконавчих документах строк пред'явлення їх до вико­нання встановлюється з наступного дня після їх видачі, якщо інше не встановлено законом.

Рішення про стягнення періодичних платежів (у справах про стяг­нення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи ін­шим ушкодженням здоров'я, втратою годувальника тощо) можуть бути пред'явлені для виконання протягом усього періоду, на який присудже­ні платежі.

Строки пред'явлення виконавчих документів до виконання вста­новлюються для кожного платежу окремо.

Стаття 22.    Переривання строку давності пред'явлення виконавчого документа до виконання

Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перери­ваються:

а) пред'явленням виконавчого документа до виконання;

6) частковим виконанням рішення боржником.

Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з не­можливістю повного або часткового виконання рішення строк пред'яв­лення виконавчого документа до виконання після перерви встановлю­ється з дня повернення виконавчого документа стягувачу.

-169-

Стаття 23.     Поновлення пропущеного строку

для пред'явлення виконавчого документа до виконання

Державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження ви­конавчого документа, строк пред'явлення для примусового виконання якого минув, про що виносить відповідну постанову.

Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого доку­мента до виконання, має право звернутись із заявою про поновлення пропущеного строку до суду, який видав відповідний документ, або до суду за місцем виконання. Суд розглядає таку заяву у 10-денний строк, якщо інше не встановлено законом.

По інших виконавчих документах пропущені строки поновленню не підлягають.

Стаття 24.    Прийняття виконавчого документа до виконання

Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання вико­навчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчив­ся строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей доку­мент відповідає вимогам, передбаченим цим Законом.

Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття вико­навчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищува­ти семи днів, а рішень про примусове виселення — п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закін­чення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізні­ше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (поса­довій особі), який видав виконавчий документ.

За заявою стягувача з метою забезпечення виконання рішення по майнових стягненнях державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження описує майно борж­ника і накладає на нього арешт, про що зазначається в цій постанові.

Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути ос­каржена сторонами начальнику відповідного відділу Державної вико­навчої служби або до відповідного суду у 10-денний- строк.

Стаття 25.    Строки здійснення виконавчого провадження

Виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії та виконати рішен­ня, не пов'язані з реалізацією майна боржника, не пізніше ніж у двомі­сячний строк з дня надходження виконавчого документа Продовження зазначеного строку можливе лише у випадках, передбачених цим Зако­ном.

Негайному виконанню підлягають рішення:

1) про стягнення аліментів, заробітної плати в межах платежів, ви-

-170-

рахуваних за один місяць, а також про стягнення усієї суми боргу по цих виплатах, якщо рішенням передбачено її негайне стягнення;

2)  про поновлення на роботі чи на попередній посаді незаконно звільненого або переведеного працівника;

3)  в інших випадках, якщо негайне виконання передбачено рішен­ням або законом.

Якщо рішення підлягає негайному виконанню, державний викона­вець відкриває виконавче провадження не пізніше наступного дня після одержання документів, зазначених у статті 18 цього Закону, і в той же день проводить відповідні виконавчі дії.

Стаття 26.    Відмова у відкритті виконавчого провадження

Державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого прова­дження у разі:

1)  пропуску встановленого строку пред'явлення документів до ви­конання;

2)  неподання виконавчого документа про виконання рішення, за­значеного у статті 3 цього Закону;

3)  наявності інших обставин, передбачених законом, які виключа­ють здійснення виконавчого провадження.

Про відмову у відкритті виконавчого провадження державний вико­навець виносить постанову, яку не пізніше наступного дня надсилає за­явникові.

Постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження може бути оскаржена заявником начальнику відповідного відділу Державної виконавчої служби або до відповідного суду в 10-денний строк з момен­ту її одержання.

Стаття 27.    Відкладення виконавчого провадження

Державний виконавець у разі невідповідності виконавчого докумен­та вимогам, передбаченим статтею 19 цього Закону, повертає виконав­чий документ у 3-денний строк органу, який його видав, про що вино­сить постанову про відкладення відкриття виконавчого провадження та повідомляє заявника

У постанові зазначається, на якій підставі повертається виконавчий документ, і встановлюється строк для усунення порушень. Копія поста­нови надсилається заявнику та органу, який видав цей документ.

У разі усунення допущених порушень у встановлений строк вико­навчий документ вважається поданим у день первісного надходження. Порушення встановленого строку не перешкоджає повторному направ­ленню виконавчого документа державному виконавцю в загальному по­рядку.

Постанова про відкладення відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена начальнику відповідного відділу Державної вико­навчої служби або до відповідного суду заявником у 10-денний строк з моменту її одержання.

Стаття 28.    Роз'яснення рішень, які підлягають примусовому виконанню

У разі якщо резолютивна частина рішення, викладена у виконавчо­му документі, є незрозумілою, державний виконавець має право зверну-

-171-

тися до суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконав­чий документ, із заявою про роз'яснення відповідного рішення чи змісту документа.

Суд або інший орган (посадова особа), який видав виконавчий до­кумент, зобов'язаний розглянути заяву державного виконавця у 10-ден-ний строк з дня її надходження і при необхідності дати відповідне роз'­яснення рішення чи змісту документа, не змінюючи їх змісту.

Глава 4

ПОРЯДОК ТА УМОВИ ЗДІЙСНЕННЯ ВИКОНАВЧОГО ПРОВАДЖЕННЯ

Стаття 29.    Права і обов'язки сторін та інших осіб у виконавчому провадженні

Сторони та інші учасники виконавчого провадження мають право знайомитися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них ви­писки, знімати копії, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотан­ня, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні і письмові пояснення в процесі виконавчих дій, висловлювати свої доводи, мірку­вання з усіх питань, що виникають в ході виконавчого провадження, за­перечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників ви­конавчого провадження, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати дії (бездіяльність) державного виконавця з питань виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими цим Законом.

Стягувач має право подати заяву про видачу дубліката виконавчого документа, про поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, про відмову від стягнення і повернення виконавчого до­кумента

Сторони мають право укласти мирову угоду, яка затверджується судом, оспорювати належність майна і його оцінку, подавати письмові заперечення проти розрахунку державного виконавця щодо розподілу коштів між стягувачами.

Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпе­чення повного і своєчасного вчинення виконавчих дій.

Стаття ЗО.    Добровільне виконання рішень

Державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добро­вільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону.

Постанова про відкриття виконавчого провадження вважається врученою боржнику за адресою, зазначеною у виконавчому документі, за умов, передбачених для вручення судових повісток.

У разі добровільного повного або часткового виконання рішення боржником державний виконавець складає про це акт, який підписуєть­ся стягувачем і боржником.

-172-

Якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рі­шення повністю або частково, державний виконавець невідкладно роз­починає його примусове виконання у межах строку, передбаченого стат­тею 25 цього Закону.

Стаття 31.     Час провадження виконавчих дій

Виконавчі дії провадяться державним виконавцем у робочі дні не раніше шостої години і не пізніше двадцять другої години. Конкретний час проведення виконавчих дій визначається державним виконавцем. Сторони виконавчого провадження мають право пропонувати зручний для них час проведення виконавчих дій.

Проведення виконавчих дій у неробочі та святкові дні, встановлені законодавством, допускається лише у випадках, коли зволікання немож­ливе або у разі, коли вони не можуть бути здійснені в інші дні з вини боржника, і лише за погодженням із начальником відповідного відділу Державної виконавчої служби.

Проведення виконавчих дій у нічний час допускається з дозволу начальника відповідного відділу Державної виконавчої служби і лише у випадках, коли невиконання рішення створює загрозу життю чи здо­ров'ю громадян.

Стаття 32.     Відкладення провадження виконавчих дій

Державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій на підставі ухвали суду.

За наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконав­чих дій, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача або за заявою боржника, або з власної ініціативи на строк до 10 днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний вико­навець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторони, суд або інший орган, який видав виконавчий документ.

Постанова про відкладення провадження виконавчих дій може бути оскаржена начальнику відповідного відділу Державної виконавчої служ­би або до суду в 3-денний строк.

Стаття 33.    Відстрочка або розстрочка виконання,

зміна способу і порядку виконання рішення

За наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціати­вою або за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду чи іншого органу, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про зміну способу і порядку виконання.

Рішення про відстрочку або розстрочку виконання, зміну способу і порядку виконання повинно бути прийнято у 10-денний строк і може бути оскаржено у встановленому порядку.

Стаття 34.    Обставини, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження

Виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у ви­падках:

-173-

1)  смерті стягувана або боржника, оголошення померлим чи ви­знання безвісно відсутнім стягувана або боржника, або припинення іс­нування сторони — юридичної особи, якщо встановлені судом правовід­носини допускають правонаступництво;

2) визнання стягувана або боржника недієздатним;

3)  проходження боржником строкової військової служби у Зброй­них Силах України, передбачених законом інших військових формуван­нях, якщо за умовами служби провадження виконавчих дій неможливе, чи на прохання стягувана, який проходить строкову військову службу в Збройних Силах України або інших військових формуваннях;

4)  оспорювання боржником виконавчого документа у судовому по­рядку, якщо таке допускається законом;

5)  прийняття судом до розгляду скарги на дії органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопо­рушення;

6) винесення постанови про зупинення виконання відповідного рі­шення посадовою особою, якій законом надано таке право;

7) подання до суду позову про виключення майна з опису;

8)  порушення арбітражним судом провадження у справі про бан­крутство боржника

Стаття 35.    Право державного виконавця зупинити виконавче провадження

Виконавче провадження може бути зупинено у разі:

1)  звернення державного виконавця до суду або іншого органу, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, що підлягає виконанню;

2)  прохання боржника, який проходить строкову службу у складі Збройних Сил України чи інших передбачених законом військових формувань;

3) перебування боржника у тривалому службовому відрядженні;

4) знаходження боржника на лікуванні у стаціонарному лікувально­му закладі;

5)  подання скарги на дії державного виконавця або відмову в його відводі;

6) оголошення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини;

7) знаходження боржника або стягувача у відпустці за межами на­селеного пункту, де вони проживають.

Стаття 36.    Порядок і строки зупинення виконавчого провадження

Державний виконавець виносить вмотивовану постанову про зупи­нення виконавчого провадження з підстав, передбачених у статтях 34 і 35 цього Закону, яка затверджується начальником відповідного відділу Державної виконавчої служби. Копія постанови надсилається у 3-ден-ний строк сторонам та суду або іншому органу (посадовій особі), які ви­дали виконавчий документ.

Виконавче провадження зупиняється:

у випадках, передбачених пунктами 1 і 2 статті 34, — до визначення

-174-

правонаступників боржника або призначення опікуна недієздатному боржникові;

у випадках, передбачених пунктом 3 статті 34, пунктами 2, 3, 4, 6 і 7 статті 35, — до закінчення існування названих обставин;

у випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6, 7 і 8 статті 34, пунктом 5 статті 35, — до розгляду питання по суті.

Постанова про зупинення виконавчого провадження може бути ос­каржена до суду в 10-денний строк. Строки зупинення виконавчого про­вадження можуть бути скорочені судом.

Впродовж строку, на який виконавче провадження зупинено, вико­навчі дії не провадяться.

Після усунення обставин, які стали підставою для зупинення вико­навчого провадження, державний виконавець зобов'язаний поновити виконавче провадження за власною ініціативою або заявою стягувача.

Стаття 37.    Закриття виконавчого провадження

Виконавче провадження підлягає закриттю державним виконавцем у випадках:

1) прийняття судом відмови стягувача від стягнення;

2) затвердження судом мирової угоди між стягувачем і боржником про закриття виконавчого провадження;

3)  смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, ви­знання безвісно відсутнім боржника або стягувача, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонас-тупництва;

4)  недостатності майна юридичної особи — боржника, що ліквіду­ється, для задоволення вимог стягувача;

5)  скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), яке підлягало виконанню на основі виконавчого документа;

6) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника при виконанні рішення про передачу їх стягувачеві, або зни­щення речі, яка мала бути передана стягувачеві в натурі;

7) закінчення передбаченого законом строку для даного виду стяг­нення.

Державний виконавець виносить у 3-денний строк з дня, коли йому стали відомі обставини, зазначені в цій статті, вмотивовану постанову про закриття виконавчого провадження, яка затверджується начальни­ком відповідного відділу Державної виконавчої служби. Копія постано­ви надсилається у 3-денний строк сторонам та суду або іншому органу (посадовій особі), якими видано виконавчий документ.

Постанова про закриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами начальнику відповідного відділу Державної вико­навчої служби або до суду в 10-денний строк з дня її одержання.

Стаття 38.    Наслідки закриття виконавчого провадження

У разі закриття виконавчого провадження припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним вико­навцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку з закриттям виконавчого провадження. За-

-175-

крите виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім ви­падків, передбачених цим Законом.

Стаття 39.    Закінчення виконавчого провадження

Виконавче провадження закінчується у випадках:

1) фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим до­кументом;

2) закриття виконавчого провадження відповідно до статті 37 цього Закону;

3)  повернення виконавчого документа без виконання на вимогу су­ду або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий доку­мент, або на письмову вимогу стягувача;

4)  направлення виконавчого документа за належністю до іншого підрозділу Державної виконавчої служби.

Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного від­ділу Державної виконавчої служби. Постанова про закінчення виконав­чого провадження може бути оскаржена сторонами до суду у 10-денний строк.

Стаття 40.    Повернення виконавчого документа стягувачеві

Виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до вико­нання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві:

1) за письмовою заявою стягувача;

2)  якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Зако­ну заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

3)  якщо стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення, одержати певні предмети, що повинні бути передані йому від боржника згідно з рішенням;

4) у разі якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.

Про наявність обставин, зазначених у пунктах 2-4 частини першої цієї статті, державний виконавець складає акт.

У разі повернення стягувачеві виконавчого документа з підстав, зазначених у пунктах 1 і 3 частини першої цієї статті, йому повністю по­вертається авансовий внесок, передбачений цим Законом, а при повер­ненні виконавчого документа з інших підстав — лише в частині, що пе­ревищує здійснені державним виконавцем витрати на провадження ви­конавчих дій.

Про повернення виконавчого документа і авансового внеску стягу­вачеві державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу Державної виконавчої служби, і може бути оскаржена до суду в 10-денний строк.

Повернення виконавчого документа стягувачеві з підстав, передба­чених пунктами 2-4 частини першої цієї статті, не позбавляє його права

-176-

!

повторно пред'явити виконавчий документ до виконання в межах стро­ків, встановлених статтею 21 цього Закону.

Стаття 41.    Відновлення виконавчого провадження

У разі якщо постанова державного виконавця про закриття вико­навчого провадження визнана судом незаконною, виконавче проваджен­ня підлягає відновленню. Про відновлення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову не пізніше як у 3-денний строк з дня винесення ухвали суду і в той же строк повідомляє стягува-ча і боржника, а також суд або інший орган (посадову особу), які вида­ли виконавчий документ, про відновлення виконавчого провадження.

Стаття 42.    Оголошення розшуку

У разі відсутності відомостей про місце проживання (знаходження) боржника за виконавчими документами про стягнення аліментів, від­шкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здо­ров'ю або у зв'язку з втратою годувальника, а також дитини за виконав­чими документами про відібрання дитини державний виконавець звер­тається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини.

У разі відсутності відомостей про місце знаходження майна борж­ника за виконавчими документами, зазначеними у частині першій, дер­жавний виконавець виносить постанову про розшук майна, яка затвер­джується начальником відповідного відділу Державної виконавчої служби.

Розшук оголошується відповідно за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (знаходження) боржника чи місцем знаходження його майна, або за місцем проживання (знаходжен­ня) стягувача. Розшук громадянина-боржника і розшук дитини здійс­нюють органи внутрішніх справ, а розшук боржника — юридичної осо­би, а також майна боржника здійснює Державна виконавча служба. По­станова про розшук обов'язкова до виконання.

Витрати, пов'язані з розшуком боржника, його майна та розшуком дитини, стягуються з боржника за постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного відділу Державної вико­навчої служби.

За іншими виконавчими документами державний виконавець може звернутися до суду з поданням про розшук боржника або дитини чи ви­нести постанову про оголошення розшуку майна боржника за наявності письмової згоди стягувача відшкодувати витрати на розшук та авансу­вати зазначені витрати відповідно до цього Закону. В цьому випадку стягувач має право у судовому порядку вимагати від боржника компен­сації витрат, пов'язаних з проведенням розшуку.

Незвернення державного виконавця до суду у випадках, передбаче­них частиною першою цієї статті, а також постанова державного вико­навця про відмову у розшуку майна боржника та постанова про стяг­нення витрат, пов'язаних з розшуком, можуть бути оскаржені до відпо­відного суду у 10-денний строк.

12 - 1-1485                                            - 177 -

Стаття 43.    Розподіл стягнутих з боржника грошових сум

З грошової суми (в тому числі одержаної від реалізації майна борж­ника), яка стягнута державним виконавцем з боржника, сплачується ви­конавчий збір, накладений на боржника у процесі виконання рішення, компенсуються витрати на здійснення виконавчих дій. Грошова сума, що залишилася, використовується для задоволення вимог стягувача та на сплату штрафу. Сума, що залишилася після задоволення усіх вимог стягувача, повертається боржникові.

Стаття 44.    Черговість задоволення вимог стягувачів

У разі недостатності суми, стягненої з боржника для задоволення всіх вимог за виконавчими документами, ця сума розподіляється дер­жавним виконавцем між стягувачами в порядку черговості, встановле­ної цією статтею.

У першу чергу задовольняються вимоги щодо стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку з втратою годувальника та забезпечені за­ставою вимоги про стягнення вартості заставленого майна.

У другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з тру­довими правовідносинами, вимоги щодо виплати наданої адвокатами юридичної допомоги, виплати винагороди, що належить автору за вико­ристання його твору, відкриття, винаходу, промислового зразка, на які видано відповідні свідоцтва. Після повного задоволення зазначених ви­мог задовольняються вимоги громадян із соціального страхування та вимоги громадян про відшкодування збитків, заподіяних їх майну зло­чином або адміністративним правопорушенням.

У третю чергу задовольняються вимоги щодо податків і неподатко­вих платежів до бюджету, вимоги органів страхування з обов'язкового страхування.

У четверту чергу задовольняються всі інші вимоги в порядку над­ходження виконавчих документів.

Вимоги стягувачів кожної наступної черги задовольняються після повного задоволення вимог стягувачів попередньої черги. У разі недо­статності стягненої суми для повного задоволення усіх вимог однієї чер­ги ці вимоги задовольняються пропорційно належній кожному стягува-чеві сумі.

Суми, стягнені з боржника як такі, що належать до перерахування стягувачам, зараховуються державним виконавцем на депозитний раху­нок відповідного відділу Державної виконавчої служби і видаються стя-гувачеві у встановленому порядку.

Стаття 45.    Витрати, пов'язані з проведенням виконавчих дій

Витратами, пов'язаними з проведенням виконавчих дій, є витрати на організацію і проведення виконавчих дій із спеціального фонду вико­навчого провадження, а також кошти сторін та інших осіб на проведен­ня виконавчих дій відповідно до цього Закону.

До витрат на проведення виконавчих дій належать кошти, витраче­ні на:

1) перевезення, зберігання і реалізацію майна боржника;

-178-

2)  оплату праці експертів, перекладачів та інших осіб, залучених у встановленому порядку до провадження виконавчих дій;

3) поштовий переказ стягувачеві стягнених сум;

4) розшук боржника, його майна або розшук дитини;

5)  оголошення в засобах масової інформації;

6)  інші необхідні виконавчі дії, здійснені в процесі виконання рі­шення.

Стаття 46.    Виконавчий збір

У разі невиконання рішення у строк, встановлений для добровіль­ного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного відділу Державної вико­навчої служби, стягується виконавчий збір у розмірі п'яти відсотків від належної до стягнення суми або вартості майна боржника, а за невико­нання рішення немайнового характеру — у розмірі двох неоподаткову­ваних мінімумів доходів громадян із боржника-громадянина і у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян — із боржника — юридичної особи.

Виконавчий збір не стягується із страховиків, які здійснюють дер­жавне обов'язкове особисте страхування, при виконанні державними виконавцями рішень про стягнення коштів за державним обов'язковим особистим страхуванням, а також з осіб, звільнених від його сплати згідно з законодавством.

(Частина друга статті 46 в редакції Закону від 18.012001 № 2241-III)

Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при пер­шому надходженні виконавчого документа державному виконавцю. При наступних пред'явленнях до виконання виконавчого документа держав­ному виконавцеві виконавчий збір не стягується.

(Частина четверта статті 46 втратила чинність на підставі За­кону від 30.06.99 № 783-Ш)

П'ятдесят відсотків суми виконавчого збору, стягнутого Державною виконавчою службою, спрямовується у спеціальний фонд виконавчого провадження на розвиток та матеріально-технічне забезпечення Дер­жавної виконавчої служби, а також на преміювання державних виконав­ців у встановленому порядку.

Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена до суду в 10-денний строк.

У разі закриття виконавчого провадження у зв'язку з скасуванням рішення, що підлягало виконанню на основі виконавчого документа, ви­конавчий збір повертається боржникові.

Стаття 47.    Винагорода державному виконавцеві

Державний виконавець, який забезпечив реальне, своєчасне і закон­не виконання виконавчого документа, одержує винагороду в розмірі двох відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, але не більше де­сяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а по виконавчому документу немайнового характеру — не більше п'яти неоподатковува­них мінімумів доходів громадян.

І2«                                             -179-

Стаття 48.    Авансування витрат на виконавче провадження

З метою забезпечення провадження виконавчих дій стягувач може за погодженням із державним виконавцем внести на депозитний раху­нок відповідного відділу Державної виконавчої служби певну грошову суму для здійснення необхідних витрат або для покриття їх частини.

При завершенні виконавчих дій авансовий внесок повністю повер­тається стягувачеві.

Стаття 49.    Особливості виконання рішень у разі

відкриття кількох виконавчих проваджень щодо одного боржника

У разі якщо у районному чи міському відділі Державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень щодо одного й того са­мого боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стяг­нення, виконавчого збору і можливих витрат на виконавче проваджен­ня.

Якщо виконавчі провадження щодо одного й того самого боржника відкриті у кількох районних, міських відділах Державної виконавчої служби, виконання вимог цієї статті забезпечується в порядку, встанов­леному Міністерством юстиції України.

З метою реалізації вимог цієї статті Департаментом Державної ви­конавчої служби формуються відповідні банки даних про відкриття ви­конавчих проваджень у підрозділах Державної виконавчої служби.

Глава 5 ЗВЕРНЕННЯ СТЯГНЕННЯ НА МАЙНО БОРЖНИКА

Стаття 50.    Порядок  звернення  стягнення  на  грошові кошти та інше майно боржника

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та ін­ших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитарі­ях цінних паперів.

Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються.

За наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знахо­дяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредит­них організаціях, на них накладається арешт.

У разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається на належне бор­жникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не мо­же бути накладено стягнення. Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу. Оста­точно черговість стягнення на кошти та інше майно боржника визна­чається державним виконавцем.

-180-

Стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, не­обхідних для виконання за виконавчим документом з урахуванням ви­трат на виконання. У випадках коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Стаття 51. Порядок звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті при обчисленні боргу у гривнях

У разі відсутності у боржника коштів у гривнях, достатніх для од­ночасного задоволення вимог стягувача, державний виконавець накла­дає стягнення на кошти боржника в іноземній валюті.

Якщо кошти боржника в іноземній валюті є на рахунках, внесках або на зберіганні у банку або іншій кредитній установі, які мають право продажу іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку України, державний виконавець зобов'язує їх протягом семи днів продати інозем­ну валюту в розмірі, необхідному для погашення боргу.

Якщо такі кошти є у банку або іншій кредитній установі, які не мають права продажу іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку України, державний виконавець зобов'язує їх протягом семи днів перерахувати ці кошти до банку або іншої кредитної установи, що мають таке право для їх реалізації відповідно до вимог частини другої цієї статті.

Стаття 52.    Звернення стягнення на заставлене майно

Стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається як для задоволення вимог стягувача-заставодержателя, так і для задоволення вимог інших стягувачів.

Для задоволення вимог стягувача-заставодержателя стягнення звер­тається на заставлене майно боржника при недостатності у нього іншого майна для повного задоволення цих вимог, з додержанням встановле­них законодавством прав заставодержателя та вимог глави 6 цього За­кону.

Стягнення на заставлене майно боржника для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, в порядку примусового вико­нання допускається лише у разі, коли вартість предмета застави переви­щує розмір заборгованості боржника заставодержателю. Кошти, отрима­ні від реалізації заставленого майна, використовуються насамперед для задоволення зобов'язань боржника перед заставодержателем, і лише за­лишок коштів — для задоволення вимог стягувача.

Стаття 53. Звернення стягнення на майно боржника, яке знаходиться в інших осіб

Державний виконавець має право на пропозицію боржника або стя­гувача звернути стягнення на майно боржника, що знаходиться в інших осіб, а також на майно та кошти, належні боржникові від інших осіб.

Зазначені особи зобов'язані на запит державного виконавця надати У визначений ним строк відомості про належне боржникові майно, що знаходиться у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати бор­жникові

-181-

Одержавши від названих осіб відомості про наявність майна борж­ника, державний виконавець описує це майно в присутності понятих, вилучає його і реалізує у встановленому цим Законом порядку. Кошти та майно, що належать боржникові від інших осіб, вилучаються дер­жавним виконавцем у цих осіб на підставі ухвали суду в присутності понятих.

За ухилення від виконання розпоряджень державного виконавця на особу, в якої знаходиться майно боржника, може бути накладено стяг­нення відповідно до цього Закону.

Стаття 54.    Майно, на яке не може бути звернено стягнення

Не допускається звернення стягнення на майно, зазначене в Пере­ліку видів майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами (додаток до цього Закону).

Стаття 55.    Арешт та вилучення майна боржника

Арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборо­ни розпоряджатися ним, а у разі потреби — в обмеженні права користу­вання майном або його вилученні у боржника та передачі на зберігання іншим особам. Види, обсяги і строк обмеження встановлюються держав­ним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням влас­тивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхіднос­ті використання та інших обставин.

Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою відпові­дальність зберігача майна, передбачену законом.

Арешт застосовується:

1)  для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає на­ступній передачі стягувачеві або реалізації;

2) для виконання рішення про конфіскацію майна боржника;

3) при виконанні ухвали суду про накладення арешту на майно, що належить відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб.

Вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації провадиться у строк, встановлений державним виконавцем, але не рані­ше, ніж через п'ять днів після накладення арешту. Продукти та інші ре­чі, що швидко псуються, вилучаються і передаються для продажу негай­но після накладення арешту.

Гроші, в тому числі іноземна валюта, цінні папери, ювелірні та інші побутові вироби із золота, срібла, платини і металів платинової групи, дорогоцінних каменів і перлів, а також лом і окремі частини таких ви­робів, виявлені при опису, на які накладено арешт, підлягають обов'яз­ковому вилученню і негайно передаються на зберігання установам На­ціонального банку України. Арешт на цінні папери накладається в по­рядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Державний виконавець зобов'язаний подбати про забезпечення умов реалізації майна боржника, які не ущемлюють його законних інте­ресів.

-182-

Стаття 56. Право боржника на визначення першочерго­вості звернення стягнення на предмети (види майна)

Під час проведення опису боржник має право зазначити ті види майна або предмети, на які слід звернути стягнення в першу чергу.

Державний виконавець зобов'язаний задовольнити вимоги боржни­ка, якщо вони не порушують інтересів стягувача і не ускладнюють ви­конання рішення.

Стаття 57.    Оцінка майна боржника

Оцінка майна боржника провадиться державним виконавцем за ринковими цінами, які діють на день проведення оцінки, крім випадків, коли оцінка провадиться за регульованими цінами.

Якщо оцінити окремі предмети складно або якщо боржник чи стя-гувач заперечує проти проведення державним виконавцем оцінки, ос­танній запрошує експерта (спеціаліста) для визначення вартості майна. Витрати на призначення експерта несе сторона, яка оспорює оцінку майна, проведену державним виконавцем.

Сторони мають право оскаржити оцінку майна до суду.

Стаття 58.    Зберігання майна, на яке накладено арешт

Майно, на яке накладено арешт, за винятком майна, зазначеного в частиш п'ятій статті 55 цього Закону, передається на зберігання бор­жникові або іншим особам, призначеним державним виконавцем (далі — зберігачеві), під розписку в акті опису. Копія акта опису майна видаєть­ся боржникові, а у випадках, коли обов'язок зберігання майна покладе­но на іншу особу, — також зберігачеві.

Особа, якій передано на зберігання описане майно, може ним ко­ристуватися, якщо особливості цього майна у разі користування не при­зведуть до його знищення або зменшення цінності.

Зберігач, якщо ним призначено не боржника або члена його сім'ї, одержує за зберігання майна винагороду, розмір якої встановлюється за угодою зберігача з державним виконавцем.

Порядок і умови зберігання майна, на яке накладено арешт, зазна­ченого в частині п'ятій статті 55 цього Закону, визначаються Національ­ним банком України, а щодо іншого майна — Міністерством юстиції України.

Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою відпові­дальність зберігача майна, передбачену законом.

Стаття 59.    Звільнення майна з-під арешту

Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання пра­ва на майно і про звільнення майна з-під арешту.

Стаття 60. Передача стягувачеві предметів, зазначених у виконавчому документі

У разі присудження стягувачеві предметів, зазначених у виконавчо­му документі, державний виконавець вилучає ці предмети у боржника і

-183-

передає їх стягувачеві, про що складає акт передачі. У разі знищення ре­чі, що мала бути передана стягувачеві в натурі, державний виконавець складає акт про неможливість виконання, який є підставою для закрит­тя виконавчого провадження.

У випадку письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника при виконанні рішення про передачу їх стягува­чеві, державний виконавець повертає зазначені предмети боржникові під розписку і виносить постанову про закриття виконавчого прова­дження.

Стаття 61.    Реалізація арештованого майна

Реалізація арештованого майна, за винятком майна, виключеного за законом з обігу, здійснюється державним виконавцем шляхом його про­дажу через торговельні організації, відповідні структури Міністерства фінансів, на прилюдних торгах, аукціонах, якщо інше не передбачено за­коном, у двомісячний строк з дня накладення арешту.

Продаж майна боржника, за винятком нерухомого майна, здійсню­ється спеціалізованою організацією на комісійних та інших договірних началах, передбачених законом. Продаж нерухомого майна боржника здійснюється шляхом проведення торгів спеціалізованими організація­ми, які мають право здійснювати операції з нерухомістю в порядку, пе­редбаченому законодавством України. Порядок реалізації майна, зазна­ченого в частині п'ятій статті 55 цього Закону, визначається Національ­ним банком України, а іншого майна — Міністерством юстиції України.

Якщо передане торговельним організаціям майно не буде продане протягом двох місяців, воно підлягає переоцінці. Державний виконавець переоцінює майно за участю представника торговельної організації у присутності стягувача і боржника чи їх представників. Неявка стягувача або боржника не є підставою для припинення дії державного виконавця з переоцінки майна Якщо у місячний строк після переоцінки майно не буде продано торговельною організацією, державний виконавець пові­домляє про це стягувача і пропонує йому визначитися щодо залишення за собою непроданого майна

Якщо стягувач у 5-денний строк письмово не заявить про своє ба­жання залишити за собою непродане майно, арешт з майна знімається, воно повертається боржникові, а виконавчий документ у разі відсутнос­ті у боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, по­вертається стягувачеві без виконання.

Боржник має право визначити, в якій послідовності необхідно про­давати майно. У разі коли від продажу частини майна буде виручено су­му, достатню для задоволення вимог стягувача і для сплати всіх витрат на виконавче провадження, подальший продаж арештованого майна припиняється. Вимоги боржника щодо черговості продажу майна не приймаються державним виконавцем, якщо внаслідок їх задоволення виникнуть перешкоди чи додаткові труднощі для виконання або подо­вжиться його строк.

Стаття 62.    Звернення стягнення на будинок, квартиру, приміщення, земельну ділянку

Звернення стягнення на будинок, квартиру, інше приміщення, зе­мельну ділянку, що є нерухомим майном, провадиться у разі відсутності

-184-

у боржника достатніх коштів чи рухомого майна При цьому в першу чергу провадиться звернення стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржникові. В останню чергу звертається стягнення на жилий будинок чи квартиру.

Разом з жилим будинком стягнення звертається також на прилеглу земельну ділянку, що належить боржникові.

У разі звернення стягнення на будинок, квартиру, приміщення, зе­мельну ділянку державний виконавець запитує відповідні місцеві орга­ни виконавчої влади та органи місцевого самоврядування про належ­ність зазначеного майна боржникові на праві власності та його вартість, а також запитує нотаріальний орган, чи не знаходиться це майно під арештом.

Одержавши документальне підтвердження належності боржникові на праві власності будинку чи іншого нерухомого майна, державний ви­конавець накладає на них арешт шляхом опису і оцінки за їх вартістю на момент арешту та надсилає нотаріальному органу за місцем знахо­дження майна вимогу про реєстрацію даного факту. Про накладення арешту на будинок чи інше нерухоме майно, заставлене третім особам, державний виконавець невідкладно повідомляє цих осіб.

Реалізація належних боржникові будинку, квартири та іншого неру­хомого майна провадиться відповідно до закону шляхом продажу з при­людних торгів.

Глава 6

ЗВЕРНЕННЯ СТЯГНЕННЯ НА МАЙНО БОРЖНИКА -ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ

Стаття 63.    Звернення    стягнення   на   грошові    кошти боржника — юридичної особи

Готівка в національній та іноземній валюті, яка знаходиться в касах або інших сховищах боржника — юридичної особи, підлягає невідклад­ному вилученню після її виявлення та складення відповідного акта дер­жавним виконавцем. Копія акта вручається представнику боржника — юридичної особи.

Вилучена готівка в національній валюті не пізніше наступного дня здається в установу банку для перерахування на рахунок стягувача для покриття боргу за виконавчими документами, на виконавчий збір та на покриття витрат на проведення виконавчих дій. Готівка в іноземній ва­люті у той же строк здається державним виконавцем банку або іншій кредитній установі, що мають право продажу іноземної валюти на внут­рішньому валютному ринку України, для реалізації її в розмірі, необхід­ному для покриття боргу, сплати виконавчого збору та витрат на прове­дення виконавчих дій.

Державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника — юридичної особи, що знаходяться в кредитних установах, в порядку, пе­редбаченому цим Законом. Якщо даних про наявність у боржника — юридичної особи рахунків і вкладів у банках чи інших кредитних орга­нізаціях немає, державний виконавець одержує такі дані у податкових органів, які зобов'язані надати йому необхідну інформацію у 3-денний строк.

-185-

Стаття 64.    Звернення стягнення на інше майно боржника — юридичної особи

У разі відсутності у боржника — юридичної особи коштів, достатніх для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, на­лежне боржникові — юридичній особі на праві власності або закріплене за ним (за винятком майна, виключеного з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.

На зазначене майно накладається арешт, і воно реалізується в такій черговості:

1) у першу чергу — майно, яке безпосередньо не використовується у виробництві (цінні папери, кошти на депозитних та інших рахунках боржника, валютні цінності, легковий автотранспорт, предмети дизайну офісів та інше майно);

2) У другу чергу — готова продукція (товари), а також інші матері­альні цінності, які безпосередньо не використовуються у виробництві;

3) у третю чергу — об'єкти нерухомого майна, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировина і матеріали, призначені для здійс­нення виробництва.

У разі накладення арешту на майно третьої черги, що належить боржнику — юридичній особі, державний виконавець у 3-денний строк повідомляє власника або уповноважений ним орган, до сфери управлін­ня якого належить майно, та у разі необхідності — Фонд державного майна України про накладення арешту на майно боржника — юридич­ної особи, а також дані про склад і вартість майна, на яке накладено арешт, і про розмір вимог стягувача. Копія зазначеного повідомлення надсилається до податкового органу, який контролює здійснення бор­жником — юридичною особою платежів до бюджетів усіх рівнів.

На пропозицію відповідного органу управління чи Фонду держав­ного майна України державний виконавець за рахунок коштів на фінан­сування Державної виконавчої служби публікує у пресі повідомлення про звернення стягнення на майно боржника — юридичної особи.

Отримавши повідомлення відповідного органу управління чи Фон­ду державного майна України про вчинення цими органами дій щодо порушення справи про банкрутство боржника — юридичної особи, дер­жавний виконавець звертається до суду із заявою про відстрочку вико­нання відповідно до статті 33 цього Закону. У разі порушення судом провадження у справі про банкрутство боржника — юридичної особи державний виконавець виносить постанову про зупинення виконавчого провадження.

Стаття 65.    Порядок звернення стягнення на майно

при реорганізації та ліквідації боржника — юридичної особи

У випадку реорганізації (злиття, приєднання, розділення, виділен­ня, перетворення) боржника — юридичної особи стягнення за виконав­чими документами звертається на кошти та інше майно тієї юридичної особи, на яку відповідно до закону покладено відповідальність за зо­бов'язаннями боржника — юридичної особи.

-186-

У випадку ліквідації боржника — юридичної особи, в тому числі внаслідок визнання боржника банкрутом, виконавчий документ переда­ється до ліквідаційної комісії для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законодавством порядку.

Про направлення виконавчого документа до ліквідаційної комісії державний виконавець повідомляє стягувача.

Стаття 66.    Підготовка державним виконавцем

та проведення прилюдних торгів по реалізації нерухомого майна

Прилюдні торги по реалізації нерухомого майна організують і про­водять спеціалізовані організації, що мають право здійснювати операції з нерухомістю, з якими укладено відповідний договір Державною вико­навчою службою.

Спеціалізовані організації проводять прилюдні торги за заявкою державного виконавця, в якій зазначається мінімальна початкова ціна майна, що виставляється на торги.

До заявки додаються:

1) копія виконавчого документа;

2) копія акта арешту майна;

3) документи, що характеризують об'єкт нерухомості;

4) копії документів, що підтверджують право користування земель­ною ділянкою чи право власності на неї, у разі продажу окремо розта­шованої будівлі.

У разі продажу об'єкта незавершеного будівництва державний ви­конавець додає до заявки також копію рішення про відведення земель­ної ділянки та копію дозволу місцевого органу виконавчої влади і (чи) органу місцевого самоврядування на будівництво.

Прилюдні торги повинні бути проведені у двомісячний строк з дня одержання спеціалізованою організацією заявки державного виконавця на їх проведення.

Порядок проведення прилюдних торгів визначається законом.

Глава 7

ЗВЕРНЕННЯ СТЯГНЕННЯ НА ЗАРОБІТНУ ПЛАТУ ТА ІНШІ ВИДИ ДОХОДІВ БОРЖНИКА

Стаття 67.    Умови звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника

Стягнення на заробітну плату (заробіток), пенсію, стипендію та ін­ші доходи боржника звертається при відсутності у боржника коштів на рахунках у кредитних установах, відсутності чи недостатності майна боржника для повного покриття належних до стягнення сум, а також при виконанні рішень про стягнення періодичних платежів та стягнень на суму, що не перевищує одного мінімального розміру заробітної плати.

Стаття 68.    Відрахування із заробітної плати

(заробітку), пенсії, стипендії боржника

Відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії чи стипендії громадян проводить адміністрація підприємств, установ і організацій на підставі надісланих їм державним виконавцем виконавчих документів.

-187-

Якщо боржник змінить місце роботи або місце проживання чи на­вчання, підприємства, установи, організації, які отримали виконавчий документ, повертають його не пізніш як у 3-денний строк державному виконавцеві з відміткою про нове місце роботи, проживання чи навчан­ня боржника, якщо воно відоме, а також повідомляють про проведені ними стягнення періодичних платежів за виконавчими документами. У разі неподання зазначених відомостей з неповажних причин винних у цьому посадових осіб може бути притягнуто до відповідальності, перед­баченої цим Законом.

Звернення стягнення на пенсії провадиться відповідно до законо­давства про пенсії.

Стаття 69.    Звернення стягнення на інші доходи боржника

Зазначені у статтях 67 і 68 цього Закону правила стягнення поши­рюються і на випадки звернення стягнення на:

1)  доходи, отримані фізичною особою, яка є суб'єктом підприєм­ницької діяльності;

2)  доходи за працю в колективному сільськогосподарському (фер­мерському) господарстві;

3)  авторську винагороду за твори літератури, науки або мистецтва, премії, що присуджуються за видатні досягнення в галузі науки, літера­тури і мистецтва, винагороду за відкриття, винахід, на який видано ав­торське свідоцтво, корисну модель, промисловий зразок і раціоналіза­торську пропозицію;

4)  суми на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також втратою годувальника.

Стаття 70.    Розмір відрахувань із заробітної плати та інших доходів

Розмір відрахувань із заробітної плати та інших видів доходів борж­ника вираховується із суми, що залишається після утримання податків.

Обмеження розміру відрахувань із заробітної плати встановлюється законодавством про працю.

Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до повного погашення заборгованості:

у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної ка­ліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також втратою годувальни­ка, та збитків, заподіяних злочином, — п'ятдесят відсотків заробітної плати боржника;

за всіма іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено зако­ном, — двадцять відсотків.

Загальний розмір усіх відрахувань при кожній виплаті заробітної плати не може перевищувати п'ятдесяти відсотків заробітної плати, яка належить до виплати працівникові, в тому числі при відрахуванні за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати при відбуванні виправних робіт і при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей, у цих випадках розмір від­рахувань із заробітної плати не може перевищувати сімдесяти відсотків.

-188-

Правила, встановлені цією статтею, застосовуються також при звер­ненні стягнення на належні боржникові стипендію, пенсію та доходи, за­значені в статті 69 цього Закону.

Стаття 71.    Звернення стягнення на заробітну плату боржника, який відбуває покарання

Відрахування із заробітної плати боржника, який за вироком суду відбуває покарання без позбавлення волі, провадиться з усієї суми заро­бітної плати без урахування стягнень за вироком.

Із засуджених, які відбувають покарання у вигляді позбавлення во­лі, а також з осіб, які знаходяться в наркологічних відділеннях психіат­ричних диспансерів та стаціонарних лікувальних закладах, відрахування провадиться з усієї заробітної плати без урахування відрахувань на ви­трати по їх утриманню в цих закладах.

Стаття 72.    Звернення стягнення на допомогу

по державному соціальному страхуванню

На допомогу по державному соціальному страхуванню, виплачува­ну у разі тимчасової непрацездатності та інших випадках, і допомогу по безробіттю стягнення може бути звернено тільки за рішеннями про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також втратою годувальника

Стаття 73.    Кошти, на які не може бути звернено стягнення

Стягнення не може бути звернено на наступні виплати:

1) вихідну допомогу, яка виплачується у разі звільнення працівника;

2)  компенсацію працівникові за невикористану відпустку, крім ви­падків, коли особа при звільненні одержує компенсацію за відпустку, не використану протягом кількох років;

3)  компенсації працівникові витрат у зв'язку з переведенням, на­правленням на роботу чи відрядженням до інших місцевостей;

4)  польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, які виплачуються замість добових і квартирних;

5) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю;

6) допомогу по вагітності та пологах;

7) одноразову допомогу при народженні дитини;

8) допомогу по догляду за дитиною;

9)  допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною-інвалідом, по тимчасовій непрацез­датності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною; інші допомоги на ді­тей, передбачені законодавством;

10) допомогу на лікування;

11) допомогу на поховання;

12)  щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням спожи­вання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого під­собного господарства громадян, які проживають на території радіоак­тивного забруднення;

13) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків від­починку за рахунок фонду споживання.

-189-

Стягнення не провадиться також із:

1) сум неоподатковуваного розміру матеріальної допомоги;

2) грошової компенсації за видане обмундирування і натуральне по­стачання;

3) вихідної допомоги у разі звільнення (виходу у відставку) з війсь­кової служби та з органів внутрішніх справ, а також грошового забезпе­чення, що не має постійного характеру, та в інших випадках, передбаче­них законодавством.

Стаття 74.    Порядок стягнення аліментів

Порядок стягнення аліментів визначається законом.

У разі неможливості стягнення аліментів із заробітної плати чи ін­ших доходів боржника протягом трьох місяців підряд стягнення зверта­ється на майно боржника

Розмір заборгованості по аліментах визначається державним вико­навцем за місцем виконання рішення виходячи з фактичного заробітку (доходів), одержаного боржником за час, протягом якого стягнення не провадилося, або одержуваного ним на момент визначення заборгова­ності у твердій грошовій сумі або у відсотковому відношенні. Якщо боржник в цей період не працював, заборгованість визначається виходя­чи з середньої заробітної плати для даної місцевості. Державний вико­навець у разі надходження виконавчого документа повинен підрахувати розмір заборгованості по аліментах і повідомити про нього стягувача і боржника.

З осіб, зобов'язаних сплачувати аліменти, у разі виїзду їх для по­стійного проживання у країни, з якими Україна не має договорів про надання правової допомоги, стягнення аліментів провадиться на час ви­їзду за рішенням суду за весь період до досягнення дитиною повноліття.

З осіб, які працюють за контрактами в іноземних державах і одер­жують заробітну плату тільки за кордоном, аліменти стягуються в по­рядку та розмірах, передбачених законом.

За наявності спору питання про розмір заборгованості по аліментах вирішується за заявою заінтересованої особи судом у порядку, встанов­леному законом.

Державний виконавець зобов'язаний здійснювати систематичний контроль за правильним і своєчасним відрахуванням та надходженням відрахованих сум аліментів стягувачам.

Стаття 75.     Виконання рішень щодо покарання у вигляді штрафу та конфіскації майна

Рішення щодо покарання у вигляді штрафу та конфіскації майна підлягають виконанню в порядку, встановленому цим Законом.

Глава 8 ВИКОНАННЯ РІШЕНЬ У НЕМАЙНОВИХ СПОРАХ

Стаття 76.    Загальні умови виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення

Після відкриття виконавчого провадження по виконавчому доку­менту, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від

-190-

їх вчинення, державний виконавець відповідно до статті 24 цього Зако­ну визначає йому строк добровільного виконання рішення.

У разі невиконання без поважних причин цих вимог державний ви­конавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, пе­редбачені законодавством, і призначає новий строк виконання. Якщо після цього рішення не буде виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання від­повідно до повноважень, наданих йому законом, а з боржника стягуєть­ся двократний розмір витрат на проведення виконавчих дій.

Якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, виконав­чий документ постановою державного виконавця, затвердженою началь­ником відповідного відділу Державної виконавчої служби, повертається до суду чи іншого органу, що видав виконавчий документ.

Стаття 77.    Виконання рішення про поновлення на роботі

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або пере­веденого працівника виконується негайно. Виконання рішення вважа­ється завершеним з моменту фактичного допущення зазначеного пра­цівника до виконання попередніх обов'язків на підставі відповідного ак­та органу, що прийняв незаконне рішення про звільнення або переве­дення працівника

У разі невиконання власником або уповноваженим ним органом (посадовою особою) рішення про поновлення на роботі незаконно звіль­неного або переведеного працівника державний виконавець застосовує до них штрафні санкції та інші заходи, передбачені цим Законом.

Стаття 78.    Виконання рішення про відібрання дитини

Під час виконання рішення про відібрання дитини державний вико­навець провадить виконавчі дії з обов'язковою участю особи, якій дити­на передається на виховання, та з залученням представників органів опіки і піклування.

У разі потреби державний виконавець може звернутися до суду з поданням щодо вирішення питання про тимчасове влаштування дитини до дитячого чи лікувального закладу.

У разі коли боржник перешкоджає виконанню рішення про відіб­рання дитини, до нього застосовуються заходи, передбачені законом.

Стаття 79.    Виконання рішення про виселення боржника

Виконання рішення про виселення боржника провадиться лише у разі, якщо боржником воно не виконано в установлений державним ви­конавцем строк, визначений відповідно до статті 24 цього Закону.

Виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у вико­навчому документі, від особи (осіб), яка виселяється, її майна, домашніх тварин та у забороні даній особі користуватися цим приміщенням.

Державний виконавець зобов'язаний письмово повідомити боржни­ка про день і час примусового виселення. Відсутність боржника, пові­домленого про день і час виселення, не є перешкодою для виконання рі­шення.

Виселення здійснюється у присутності понятих за сприянням орга­нів внутрішніх справ з обов'язковим описом майна державним виконав-

-191-

цем. Один примірник акта опису майна вручається під розписку бор­жникові. Державний виконавець у необхідних випадках забезпечує в установленому порядку зберігання майна боржника, але не більше як три роки, з покладенням понесених витрат на боржника Після завер­шення трирічного строку невитребуване майно реалізується в порядку, передбаченому для реалізації безхазяйного майна.

Якщо виконання рішення здійснюється за відсутності осіб, які під­лягають виселенню, державний виконавець зобов'язаний провести по­ряд з описом майна його оцінку. Описане майно передається на відпо­відальне зберігання особі, яка державним виконавцем призначена охо­ронцем майна.

Про виконання рішення про виселення боржника державним вико­навцем складається акт, що підписується особами, які брали участь у виконанні.

Якщо особі, яка підлягає виселенню, має бути надано інше жиле приміщення, державний виконавець надсилає відповідному житловому чи іншому органу повідомлення про строк виконання рішення щодо на­дання такого приміщення. У разі ненадання у визначений строк іншого жилого приміщення державний виконавець складає про це акт і зверта­ється до суду з поданням про визначення порядку подальшого виконан­ня рішення. До вирішення судом цього питання виконавчі дії не прова­дяться. У разі виникнення обставин, що перешкоджають виконанню рі­шення або роблять його неможливим, державний виконавець виносить постанову відповідно про відстрочку виконання чи про зупинення вико­навчого провадження.

Стаття 80.    Виконання рішення про вселення стягувача

Після одержання виконавчого документа про вселення стягувача державний виконавець встановлює строк для добровільного його вико­нання боржником. У разі добровільного виконання рішення про вселен­ня стягувач і боржник підписують акт, який передається державному виконавцеві разом із заявою стягувача про повернення йому виконавчо­го документа

У разі невиконання рішення про вселення стягувача у добровільно­му порядку вселення здійснюється примусово державним виконавцем.

Примусове вселення полягає у забезпеченні державним виконавцем безперешкодного входження стягувача у приміщення, вказане у вико­навчому документі, та його проживання (перебування) в ньому.

Державний виконавець зобов'язаний письмово повідомити боржни­ка і стягувача про день і час примусового вселення. Відсутність боржни­ка, повідомленого про день і час вселення, не є перешкодою для вико­нання рішення про вселення.

У разі якщо боржник перешкоджає виконанню рішення про вселен­ня стягувача, вселення здійснюється у присутності понятих, із залучен­ням працівників органів внутрішніх справ.

Про виконання рішення про вселення стягувача державним вико­навцем складається акт, що підписується особами, які брали участь у виконанні.

У разі подальшого перешкоджання боржником проживанню (пере­буванню) стягувача у приміщенні, в яке його вселено, стягувач має пра-

-192-

во звернутися до державного виконавця з заявою про відновлення вико­навчого провадження. У цьому випадку державний виконавець має пра­во повторно провести примусове вселення стягувача та застосувати до боржника штрафні санкції, передбачені цим Законом. Виконавче прова­дження не відновлюється і повторне примусове вселення стягувача не провадиться, якщо особа, яка перешкоджає його проживанню (перебу­ванню), не є боржником. Питання про вселення стягувача у цьому ви­падку вирішується в судовому порядку.

Стаття 81.    Виконання рішення про примусовий обмін

Державний виконавець, одержавши виконавчий документ про при­мусовий обмін, встановлює строк для добровільного виконання рішення боржником. У разі добровільного виконання рішення стягувач і борж­ник підписують акт, який передається державному виконавцеві разом із заявою стягувача про повернення йому виконавчого документа.

У разі невиконання рішення про примусовий обмін у добровільно­му порядку державний виконавець здійснює його примусове виконання відповідно до статей 79 і 80 цього Закону.

Про виконання рішення про примусовий обмін державний викона­вець складає акт, що підписується стягувачем і боржником.

Стаття 82.    Загальні умови виконання рішення про

заборону діяльності об'єднання громадян

Державний виконавець розпочинає виконання рішення про заборо­ну діяльності об'єднання громадян за заявою органу, уповноваженого відповідно до закону здійснювати легалізацію такого об'єднання, на ос­нові виконавчого документа про примусовий розпуск даного об'єднання громадян. Легалізуючий орган подає цю заяву до Державної виконавчої служби після офіційного повідомлення у друкованих засобах масової ін­формації про набрання чинності рішенням щодо заборони діяльності да­ного об'єднання громадян.

Державний виконавець виносить постанову про відкриття виконав­чого провадження відповідно до статті 24 цього Закону та здійснює ви­конавчі дії, передбачені рішенням суду про заборону діяльності об'єд­нання громадян, у порядку, встановленому цим Законом.

Про виконання рішення суду про заборону діяльності об'єднання громадян державний виконавець складає акт, який підписують держав­ний виконавець і представник легалізуючого органу. Копії акта надсила­ються до суду, який постановив рішення, та легалізуючому органу.

Глава 9

ПРОВАДЖЕННЯ ВИКОНАВЧИХ ДІЙ ЩОДО ІНОЗЕМЦІВ, ОСІБ БЕЗ ГРОМАДЯНСТВА ТА ІНОЗЕМНИХ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ. ВИКОНАННЯ РІШЕНЬ ІНОЗЕМНИХ СУДІВ І АРБІТРАЖІВ

Стаття 83.    Виконання рішень щодо іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб

При виконанні передбачених статтею 3 цього Закону рішень щодо іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб, які від-

П - 1-1485                                          - 193-

повідно проживають чи зареєстровані на території України, застосову­ються положення цього Закону.

Стаття 84.    Виконання рішень іноземних судів і арбітражів

Порядок виконання в Україні рішень іноземних судів і арбітражів визначається відповідними міжнародними договорами, цим Законом та іншими законами України. Виконавчий документ, виданий в установле­ному порядку на основі рішення іноземного суду чи арбітражу, може бути пред'явлений до примусового виконання протягом трьох років з моменту набрання відповідним рішенням законної сили.

Глава 10

ЗАХИСТ ПРАВ СТЯГУВАНА, БОРЖНИКА ТА ІНШИХ ОСІБ ПІД ЧАС ПРОВАДЖЕННЯ ВИКОНАВЧИХ ДІЙ

Стаття 85.    Оскарження дій посадових осіб Державної виконавчої служби

На дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб Державної виконавчої служби по виконанню рішення або відмову у здійсненні вказаних дій стягувачем чи боржником може бути подана скарга до начальника відповідного відділу Державної виконавчої служ­би або до суду за місцем знаходження відповідного відділу Державної виконавчої служби, або до іншого суду згідно з вимогами закону.

Стаття 86.    Захист прав стягувана у виконавчому провадженні

Стягувач має право звернутися з позовом до юридичної особи, яка зобов'язана провадити стягнення коштів з боржника, у разі невиконан­ня рішення з вини цієї юридичної особи. При цьому стягувач звільня­ється від сплати державного мита

Збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридич­ним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають від­шкодуванню в порядку, передбаченому законом.

Стаття 87.    Відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії

У разі невиконання у встановлений державним виконавцем строк без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян — щодо фізичних осіб і від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян — щодо посадових осіб, та призначає новий строк вико­нання.

Постанова державного виконавця про накладення штрафу затвер­джується начальником відповідного відділу Державної виконавчої служби. Постанова про накладення штрафу може бути оскаржена до су­ду в 10-денний строк.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на

-194-

боржника у подвійному розмірі. При подальшому невиконанні рішення боржником державний виконавець порушує клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника відповідно до закону.

Стаття 88. Відповідальність за невиконання законних вимог державного виконавця та порушення цього Закону

За порушення вимог цього Закону, невиконання законних вимог державного виконавця громадянами чи посадовими особами, втрату або несвоєчасне відправлення виконавчого документа, неподання або подан­ня неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, а та­кож неповідомлення боржником про зміну місця роботи (знаходження), якщо ці дії не мають ознак злочину, а також за неявку без поважних причин за викликом державного виконавця на винних осіб накладаєть­ся штраф від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів гро­мадян у порядку, передбаченому законом.

У разі наявності ознак злочину у діях особи, яка умисно перешко­джає виконанню рішення чи іншим чином порушує вимоги законодав­ства про виконавче провадження, державний виконавець складає акт про порушення і надсилає до суду подання про притягнення винної осо­би до кримінальної відповідальності.

Глава 11 ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1.  Цей Закон набирає чинності з дня його офіційного опублікуван­ня і вводиться в дію з 1 липня 1999 року.

2.  Запропонувати Кабінету Міністрів України:

подати у місячний строк після опублікування цього Закону на роз­гляд Верховної Ради України необхідні законопроекти щодо внесення змін до чинного законодавства з метою приведення його у відповідність з цим Законом;

забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону.

Президент України                                                Л. КУЧМА

м. Київ, 21 квітня 1999 раку № 606-ХІУ

Додаток

до Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІУ

Перелік

видів майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами

Стягнення за виконавчими документами не може бути звернено на такі види майна та предмети, що належать боржникові на праві власнос-

ІІ-                                            -195-

ті чи є його часткою у спільній власності, необхідні для боржника, чле­нів його сім'ї та осіб, які перебувають на його утриманні:

1.  Носильні речі та предмети домашнього вжитку, необхідні бор­жникові і особам, які перебувають на його утриманні:

а) одяг — на кожну особу: одне літнє або осіннє пальто, одне зимове пальто або кожух, один зимовий костюм (для жінок — два зимових плаття), один літній костюм (для жінок — два літніх плаття), головні убори по одному на кожний сезон. Для жінок, крім того, дві літні хуст­ки, одна тепла хустка (або шаль) та інший одяг, зношений більш, як на 50 відсотків;

б)  взуття у кількості по одній парі літнього, осіннього, зимового та інше взуття, зношене більш, як на 50 відсотків;

в)  білизна у кількості двох змін на кожну особу;

г)  постіль (матрац, подушка, два простирадла, дві наволочки, ковд­ра) і два особистих рушники на кожну особу;

д)  необхідний кухонний посуд;

е) один холодильник на сім'ю;

ж)  меблі — по одному ліжку та стільцю на кожну особу, один стіл, одна шафа на сім'ю (крім меблевих гарнітурів, на які може бути зверне­не стягнення);

з) всі дитячі речі.

2.   Продукти  харчування,  потрібні  для  особистого  споживання боржнику, членам його сім'ї та особам, які перебувають на його утри­манні, — на три місяці.

3.  Паливо, потрібне боржникові, членам його сім! та особам, які пе­ребувають на його утриманні, для готування їжі та обігрівання примі­щення протягом шести місяців.

4.  Одна корова, а у разі відсутності корови — одна телиця; коли не­має ні корови, ні телиці — одна коза, вівця чи свиня — у осіб, які займа­ються сільським господарством.

5. Корм для худоби, який не піддягає вилученню в кількості, потрібній до початку вигону худоби на пасовище або до збору нових кормів.

6. Насіння, потрібне для чергових посівів (осіннього і весняного), та незнятий урожай — у осіб, які займаються сільським господарством (за винятком земельних ділянок, на які накладено стягнення).

7. Інструменти, необхідні для особистих професійних занять (швей­ні, музичні та інші).

-196-

Затверджено

наказом Міністерства юстиції України 15 грудня 1999 р. № 74/5

Зареєстровано

в Міністерстві юстиції України

15 грудня 1999 р. за № 865/4158

Інструкція про проведення виконавчих дій

(З наступними злаками та доповненнями)

Ця Інструкція розроблена на виконання Закону України «Про ви­конавче провадження» (далі — Закон), визначає умови та порядок вико­нання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону, інших нормативно-правових актів підлягають примусовому ви­конанню в разі невиконання їх у добровільному порядку.

1. Загальні положення

1.1. За правилами, викладеними в цій Інструкції, підлягають вико­нанню:

рішення, ухвали й постанови судів у цивільних справах;

вироки, ухвали й постанови судів у кримінальних справах у частині майнових стягнень;

вироки судів у частині позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю;

постанови судів у частині майнових стягнень у справах про адмі­ністративні правопорушення;

мирові угоди, затверджені судом;

рішення, ухвали, постанови арбітражних судів;

виконавчі написи нотаріусів;

рішення Конституційного Суду України у випадках, передбачених законом;

не сплачені в строк платіжні вимоги, акцептовані платником;

рішення третейських судів відповідно до законів України;

рішення комісій по трудових спорах;

постанови, винесеш органами (посадовими особами), уповноваже­ними законом розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

рішення іноземних судів і арбітраже у передбачених законом ви­падках;

рішення державних органів, прийняті з питань володіння і користу­вання культовими будівлями та майном;

рішення Антимонопольного комітету та його територіальних відді­лень у передбачених законом випадках;

постанови державного виконавця про виконавчий збір та накладен­ня штрафу;

рішення інших державних та недержавних органів у випадках, пе­редбачених законом.

-197-

1.2.  Провадження примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі — рішення) здійснюється відповідно до Закону, інших нормативно-правових актів та цієї Інструкції.

1.3.  Виконавчими документами є:

виконавчі листи, що видаються на підставі: рішень, вироків, ухвал, постанов судів загальної юрисдикції; рішень іноземних судів та арбітра-жів, якщо вони визнані й допущені для виконання на території України у встановленому законодавством порядку;

ухвали судів у випадках, передбачених законом;

ухвали судів загальної юрисдикції про затвердження мирових угод

накази, що видаються на підставі рішень, ухвал, постанов арбітраж­них судів;

виконавчі написи нотаріусів;

рішення Конституційного Суду України у випадках, передбачених законом;

не сплачені в строк платіжні вимоги, акцептовані платником;

посвідчення, що видаються на підставі рішень комісій по трудових спорах;

постанови, винесені органами (посадовими особами), уповноваже­ними законом розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

рішення Антимонопольного комітету та його територіальних відді­лень у передбачених законом випадках;

постанови державного виконавця про виконавчий збір та накладен­ня штрафу;

рішення інших державних та недержавних органів у випадках, пе­редбачених законом.

1.4.  У виконавчому документі повинні бути зазначені:

назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали виконавчий документ;

дата й номер рішення, за яким видано виконавчий документ;

найменування стягувача й боржника, їх адреси, дата й місце наро­дження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), номери ра­хунків у кредитних установах (для юридичних осіб);

резолютивна частина рішення;

дата набрання чинності рішенням;

строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою особою і скріплений печаткою.

Законом можуть бути встановлені також інші вимоги до виконав­чих документів.

1.5.  Державний виконавець уживає заходів примусового виконання, якщо боржник не виконує добровільно рішення у встановлений вико­навцем строк відповідно до статті 24 Закону.

Заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на грошові кошти боржника; звернення стягнення на інші види майна боржника; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пен­сію, стипендію боржника;

-198-

вилучення в боржника й передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні; відібрання дитини; інші заходи, передбачені рішенням.

1.6.  Вимоги державного виконавця щодо виконання зазначених у пункті 1.1 цієї Інструкції рішень є обов'язковими для всіх органів, орга­нізацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України.

Державному виконавцю у встановлений ним строк мають бути на­дані безкоштовно документи або їх копії, потрібні для здійснення його повноважень.

Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену статтею 88 Закону.

1.7.  Бланки та захисні знаки документів виконавчого провадження.

1.7.1.  Зразки і технічні описи бланків та захисних знаків документів виконавчого провадження (далі — бланки та захисні знаки) затверджу­ються Міністерством юстиції України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від № 283 19.04.93 -«Про встановлення порядку виго­товлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку» (із змінами і доповненнями).

1.7.2.  З використанням бланків складаються (виконуються) такі до­кументи виконавчого провадження:

1.7.2.1.  Постанова про арешт майна боржника та оголошення забо­рони на його відчуження (додаток 26 до Інструкції про проведення виконавчих дій (далі — Інструкція)).

1.7.2.2.  Акт вилучення у боржника предметів, зазначених у рішенні суду, та передачі стягувачу (додаток 29 до Інструкції).

1.7.2.3.  Квитанційна книжка (додаток ЗО до Інструкції).

1.7.2.4.  Розпорядження (додаток 33 до Інструкції).

1.7.2.5.  Розпорядження (додаток 34 до Інструкції).

1.7.3.  Копії документів виконавчого провадження, передбачені пун­ктом 1.7.2, маркуються захисними знаками.

1.7.4.   Документи та копії документів виконавчого провадження, передбачені пунктом 1.7.2 та складені (виконані) без використання бланків або захисних знаків, вважаються недійсними.

(Інструкцію доповнено пунктом 1.7 згідно з Наказом Мін'юсту від 04.122000 № 62/5)

2. Учасники виконавчого провадження

2.1. Учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, їх права та обов'язки

2.1.1.  Учасниками виконавчого провадження є державний викона­вець, сторони, їхні представники, експерти, спеціалісти, перекладачі.

Для проведення виконавчих дій державним виконавцем у разі по­треби залучаються поняті, працівники органів внутрішніх справ, пред­ставники органів опіки і піклування, представники органів і установ ос­віти, медичні працівники, а також представники інших органів і установ У порядку, встановленому Законом та цією Інструкцією.

2.1.2. Загальні права і обов'язки державних виконавців у виконавчо­му провадженні визначені статтею 5 Закону. Державний виконавець зо­бов'язаний використовувати надані йому законом та передбачені цією

-199-

Інструкцією права і обов'язки в точній відповідності до закону, не допу­скати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб, роз'яснювати особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, їх права.

2.1.3.  Сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем може бути фізична або юридична особа, на користь чи

в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником може бути фізична або юридична особа, яка зобов'язана за рішенням учинити певні дії (передати майно, виселитись з приміщення, виконати інші обов'язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх учинення.

У виконавчому провадженні можуть брати участь кілька стягувачів або боржників. Кожен з них щодо іншої сторони має право брати участь у виконавчому провадженні самостійно або доручити участь у виконав­чому провадженні одному із співучасників.

У разі вибуття однієї зі сторін (смерть громадянина, реорганізація юридичної особи тощо) державний виконавець зобов'язаний своєю по­становою (додаток 1) здійснити заміну цієї сторони її правонаступни­ком, визначеним відповідно до чинного законодавства. Для правонас­тупника всі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові в тій мірі, в якій вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником здій­снюється на підставі документів, якими правонаступник визначений.

Такими документами є:

рішення суду (арбітражного суду);

статут;

свідоцтво про право на спадщину;

інші документи у передбачених законодавством випадках.

2.1.4.  Сторони та інші учасники виконавчого провадження мають право знайомитись з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, подавати додаткові матеріали, заявляти кло­потання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні й пи­сьмові пояснення в процесі виконавчих дій, висловлювати свої доводи, міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого проваджен­ня, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасни­ків виконавчого провадження, заявляти відводи у випадках, передбаче­них Законом, оскаржувати дії (бездіяльність) державного виконавця з питань виконавчого провадження та користуватись іншими правами, наданими Законом.

Стягувач має право подати заяву про видачу дубліката виконавчого документа, про поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, про відмову від стягнення й повернення виконавчого до­кумента.

Сторони можуть подати письмові заперечення проти розрахунку державного виконавця щодо розподілу коштів між стягувачами, укласти мирову угоду, яка затверджується судом, оспорювати належність майна і його оцінку.

2.2. Участь у виконавчому провадженні експерта або спеціаліста

2.2.1. Для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають при здійсненні виконавчого провадження й потребують спеціальних знань,

-200-

державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призна­чає своєю постановою (додаток 2) експерта або спеціаліста, а при потре­бі — кількох спеціалістів або експертів.

Як експерт або спеціаліст може бути запрошена будь-яка дієздатна особа, яка має потрібні знання, кваліфікацію, досвід роботи у відповід­ній галузі. Експерт має бути віднесеним до Реєстру атестованих судових експертів державних і підприємницьких структур та громадян.

Експерт або спеціаліст зобов'язаний дати письмовий висновок з пи­тань, що поставлені йому державним виконавцем, а також давати усні пояснення та рекомендації щодо дій, які виконуються в його присутності.

2.2.2. Експерт або спеціаліст має право на винагороду за надані ним послуги, розмір якої визначає начальник відповідного відділу державної виконавчої служби за розрахунком, поданим експертом або спеціалістом (але не більше, ніж передбачено Інструкцією про порядок і розміри від­шкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, державної вико­навчої служби, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним науково-дослідним установам судової експертизи за виконання їх пра­цівниками функцій експертів і спеціалістів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 1996 року № 710. Ця винагоро­да та інші витрати на проведення експертизи належать до витрат, пов'я­заних із здійсненням виконавчих дій. Про виплату винагороди держав­ний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відділу державної виконавчої служби (додаток 3).

2.2.3. За відмову або ухилення від дачі висновку чи за дачу завідомо неправдивого висновку експерт несе відповідальність, передбачену зако­ном, про що він має бути попереджений державним виконавцем.

2.3. Участь у виконавчому провадженні перекладача 2.3.1. У разі потреби під час провадження виконавчих дій держав­ний виконавець або сторони (їх представники) можуть запросити пере­кладача. Перекладачем може бути будь-яка дієздатна особа, що володіє мовами, знання яких необхідні для перекладу. Особі, якій потрібні по­слуги перекладача, державний виконавець надає строк для його запро­шення (від 3 до 5 днів). Якщо зазначена особа не забезпечить участі пе­рекладача у визначений строк, то його може призначити своєю постано­вою (додаток 4) державний виконавець. 2.3.2. Перекладач має право на винагороду за виконану роботу, про що державний виконавець вино­сить постанову (додаток 3) на підставі кошторису, який повинен подати перекладач. Ця постанова затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Винагорода виплачується в розмі­рі, не більшому, ніж передбачено Інструкцією про порядок і розміри від­шкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, державної вико­навчої служби, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним науково-дослідним установам судової експертизи за виконання їх пра­цівниками функцій експертів і спеціалістів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 1996 року № 710.

-201-

2.3.3.  Особа, яка запрошується державним виконавцем до участі у виконавчому провадженні, повинна надати документ, який підтверджує, що вона володіє мовами, знання яких необхідні для перекладу.

2.3.4.  У разі завідомо неправильного перекладу, а також за відмову виконати обов'язки перекладача особа несе відповідальність відповідно до закону, про що вона має бути попереджена державним виконавцем.

2.4.  Залучення понятих до провадження виконавчих дій

2.4.1.  Виконавчі дії можуть провадитися в присутності понятих. Присутність понятих обов'язкова при вчиненні виконавчих дій,

пов'язаних із примусовим входженням до нежитлових приміщень і схо­вищ, в яких зберігається майно боржника, на яке звернено стягнення, або майно стягувача, яке має бути повернене йому в натурі; примусовим входженням до житлових будинків, квартир для забезпечення примусо­вого виселення та вселення в них; примусовим входженням до будинків, квартир та інших приміщень, в яких перебуває дитина, яка має бути пе­редана іншим особам відповідно до рішення суду; при проведенні огля­ду, арешту, вилученні й передачі майна.

Як поняті можуть бути запрошені будь-які дієздатні громадяни, які не мають особистого зацікавлення в провадженні виконавчих дій і не пов'язані між собою або з учасниками виконавчого провадження родин­ними зв'язками, підлеглістю чи Ігідконтрольністю. Кількість понятих при вчиненні виконавчих дій не може бути менше двох.

2.4.2.  Понятий має право знати, для участі в провадженні яких ви­конавчих дій його запрошено, на підставі якого виконавчого документа вони здійснюються, а також робити зауваження з приводу вчинення ви­конавчих дій. Зауваження понятого підлягають занесенню до акта від­повідної виконавчої дії. Понятий зобов'язаний засвідчити факт, зміст і результати виконавчих дій, під час проведення яких він був присутній. Перед початком виконавчих дій державний виконавець роз'яснює їх права і обов'язки.

2.4.3.  Поняті мають право на компенсацію витрат, пов'язаних із ви­конанням обов'язків понятих. Зазначені витрати належать до витрат на проведення виконавчих дій.

Компенсацію громадянам витрат, пов'язаних із виконанням обов'яз­ків понятих, слід проводити із розрахунку середньоденного заробітку за місцем роботи, а громадянам, які не працюють, — із розрахунку серед­ньоденного заробітку, розрахованого за середньомісячною заробітною платою для даної місцевості.

2.5.  Підстави та порядок відводу державного виконавця, експерта, спеціаліста визначаються статтею 17 Закону. Про відвід державного ви­конавця, експерта, спеціаліста виноситься постанова (додатки 20 та 25).

3. Відкриття виконавчого провадження

3.1. Підстави для відкриття виконавчого провадження Державний виконавець відкриває виконавче провадження: за заявою стягувача або його представника про примусове виконан­ня рішення, зазначеного в пункті 1.1 цієї Інструкції, на підставі виконав­чого документа;

за заявою прокурора в разі представництва інтересів громадянина або держави в суді;

-202-

при надходженні виконавчих документів: із судів щодо справ про стягнення аліментів, про відшкодування збитків, завданих злочином, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкоджен­ням здоров'я або втратою годувальника, про стягнення грошових сум з посадових осіб, винних у незаконному звільненні чи переведенні праців­ників або в невиконанні рішення суду про поновлення на роботі, про конфіскацію майна, а також про стягнення сум до державного бюджету; із відділів державної виконавчої служби та інших органів (посадових осіб), яким згідно з законом надане право приймати рішення, що підля­гають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку;

в інших випадках, передбачених законом.

3.2. Місце виконання рішення

3.2.1. Виконавчі дії проводяться державним виконавцем відповідно­го відділу Державної виконавчої служби, який розташований:

за місцем проживання, роботи боржника — фізичної особи або за місцезнаходженням його майна;

за місцезнаходженням постійно діючого керівного органу або майна боржника — юридичної особи;

за місцем здійснення певних дій, які зобов'язаний вчинити боржник за відповідним рішенням суду або іншого органу (посадової особи).

3.2.2.  Якщо в процесі виконавчого провадження державному вико­навцеві стало відомо, що змінилося місце проживання чи місцезнахо­дження боржника, місце його роботи або з'ясувалося, що на території, на яку поширюються функції відділу державної виконавчої служби, майно боржника, на яке можна звернути стягнення, відсутнє, однак на­лежне боржнику майно перебуває на території іншого відділу державної виконавчої служби, то державний виконавець негайно складає про це відповідний акт (додаток 5).

Виконавчий документ разом з копією акта не пізніше наступного дня державний виконавець зобов'язаний надіслати до відділу державної виконавчої служби за новим місцем проживання боржника, місцем його роботи чи за місцезнаходженням майна боржника, про що одночасно, в копії супровідного листа, повідомляє стягувача та орган, який видав ви­конавчий документ. Супровідний лист про направлення виконавчого документа за належністю підписує начальник відповідного відділу дер­жавної виконавчої служби.

3.2.3.  Якщо в процесі виконання стало відомо, що майна боржника для задоволення вимог стягувача недостатньо, однак належне боржнику майно перебуває на території іншого відділу державної виконавчої служби і при цьому зволікання вчинення виконавчих дій створює загро­зу невиконання рішення, то державний виконавець негайно складає про це відповідний акт та звертається до начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому підпорядковується, з доповідною запискою стосовно порушення перед начальником Головного управлін­ня юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції питання про надання дозволу на проведення виконавчих дій на території, на яку не поширюються функції відділу державної виконавчої служби.

-203-

Начальник відділу державної виконавчої служби, після проведення відповідної перевірки, не пізніше наступного дня з часу одержання до­повідної записки, звертається з поданням до начальника Головного уп­равління юстиції Міністерства юстиції в Автономній Республіці Крим, начальників обласних, Київського та Севастопольського міських управ­лінь юстиції про надання дозволу на проведення виконавчих дій на те­риторії, на яку не поширюються функції відділу державної виконавчої служби. До подання додаються копії документів, що підтверджують по­требу провадження таких виконавчих дій.

Начальником Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, начальниками обласних, Київ­ського та Севастопольського міських управлінь юстиції рішення щодо подання начальника відділу державної виконавчої служби повинно бути прийняте на протязі 3 днів з дня його надходження.

При задоволенні подання начальник Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, началь­ники обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юс­тиції видають наказ, яким надають відділу державної виконавчої служби право вчиняти виконавчі дії на території району (районів) у межах від­повідно Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севасто­поля.

3.2.4.  Для здійснення виконавчих дій на території іншого району (районів) за межами Автономної Республіки Крим, областей, міст Киє­ва та Севастополя начальник Головного управління юстиції Міністер­ства юстиції України в Автономній Республіці Крим, начальники облас­них, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції протя­гом 3 днів з дня надходження подання начальника районного (міського) відділу державної виконавчої служби звертаються з поданням до Мі­ністра юстиції України про надання права відділу державної виконавчої служби вчиняти виконавчі дії на території, на яку не поширюються його функції, в межах України. До подання приєднуються копії документів, що підтверджують потребу провадження таких виконавчих дій.

Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України протягом 3 днів з часу надходження подання вирішує питання про надання відділу державної виконавчої служби права вчиняти вико­навчі дії на території району (районів) Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, на яку не поширюються його функції, та готує проекти наказів, які подаються Міністру юстиції Ук­раїни для затвердження.

Копія наказу про надання права відділу державної виконавчої служби вчиняти виконавчі дії на іншій території доводиться до відома відповідно Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського, Севастопольсько­го міських управлінь юстиції, на території яких будуть проводитись такі Дії.

3.2.5. Відповідні територіальні відділи державної виконавчої служби сприяють державному виконавцеві, який вчиняє виконавчі дії на їхній території.

3.3. Строки пред'явлення виконавчих документів до виконання

-204-

3.3.1.  Виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки:

виконавчі листи та інші судові документи — протягом трьох років;

накази арбітражних судів — протягом трьох місяців;

посвідчення комісій по трудових спорах — протягом трьох місяців;

постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, — протягом трьох місяців;

інші виконавчі документи — протягом року, якщо інше не встанов­лене законом.

3.3.2.  Строки, зазначені в абзаці першому цього пункту, встановлю­ються:

для виконання рішень і вироків судів у частині майнових стягнень — з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закін­чення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а у випадках, коли рішення підлягає негайному виконанню, — з наступного дня після його постановлення;

для виконання рішень арбітражних судів — з наступного дня після набрання рішенням законної сили;

для виконання постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, — з дня вине­сення відповідної постанови;

для виконання рішень комісій по трудових спорах — з дня видачі посвідчення на примусове виконання рішення.

3.3.3.  Щодо інших виконавчих документів строк пред'явлення їх до виконання встановлюється з наступного дня після їх видачі, якщо інше не встановлене законом.

3.3.4.  Рішення про стягнення періодичних платежів (у справах про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди в разі ушкодження здо­ров'я тощо) можуть бути пред'явлені для виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.

Строки пред'явлення виконавчих документів до виконання вста­новлюються для кожного платежу окремо.

3.4.  Переривання строку давності пред'явлення виконавчих доку­ментів до виконання

3.4.1.  Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються:

пред'явленням виконавчого документа до виконання; частковим виконанням рішення боржником з гадтверджувальними документами про часткове виконання рішення.

3.4.2.  Після переривання строку пред'явлення виконавчого доку­мента до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до пе­реривання строку, до нового строку не зараховується.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з не­можливістю його повного або часткового виконання строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після перерви встановлюється з дня повернення виконавчого документа стягувачу.

3.5. Поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання

3.5.1. Державний виконавець відмовляє в прийнятті до проваджен­ня виконавчих документів, строк пред'явлення для примусового вико-

-205-

нання яких минув, про що протягом 3 днів з дня надходження держав­ному виконавцю документів виносить відповідну постанову (додаток 6). Копія постанови надсилається або вручається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

3.5.2. Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого листа або іншого судового документа до виконання, має право зверну­тись із заявою про поновлення пропущеного строку до суду, який видав відповідний документ, або до суду за місцем виконання.

Щодо інших виконавчих документів пропущені строки поновленню не підлягають.

3.6.  Прийняття виконавчих документів до виконання

3.6.1.  Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закін­чився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам статті 19 Закону.

Виконавчі документи, що не відповідають вимогам згаданої статті Закону, а також ті, що повернулися з підприємств, установ, організацій та ін., де провадилися стягнення із заробітку чи інших доходів боржни­ка, як виконані направляються відділом державної виконавчої служби до суду чи органу (посадовій особі), що видав даний виконавчий доку­мент. У разі помилкового надходження виконавчих документів (не за територіальністю) державний виконавець виносить постанову про від­мову у відкритті виконавчого провадження (додаток 6).

3.6.2.  Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття ви­конавчого провадження (додаток 7). У постанові державний виконавець установлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати 7 днів, а рішень про примусове виселення — 15 днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закін­чення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій. При цьому вказу­ється дата виконання.

Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізні­ше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (поса­довій особі), який видав виконавчий документ.

3.6.3. Якщо зволікання у вчиненні виконавчих дій створює загрозу невиконання рішення, то державний виконавець за заявою стягувача або з власної ініціативи, з метою забезпечення виконання рішення щодо майнових стягнень одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження описує майно боржника й накладає на нього арешт, про що зазначається в цій постанові.

Якщо в постанові зазначено потребу опису майна, то копія такої по­станови вручається боржнику при проведенні опису майна.

3.6.4. Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами начальнику відповідного відділу державної вико­навчої служби або до відповідного суду в 10-денний строк.

3.7.  Строки здійснення виконавчого провадження

3.7.1. Виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії та виконати рішення, не пов'язані з реалізацією майна боржника, не пізніше, ніж у двомісячний строк з дня надходження виконавчого документа до дер-

-206-

жавного виконавця. Продовження зазначеного строку можливе лише у випадках, передбачених Законом (зупинення виконавчого провадження, звернення до суду з питань відстрочки, розстрочки виконання, змін спо­собу й порядку виконання та ін.).

3.7.2. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, то державний виконавець відкриває виконавче провадження не пізніше наступного дня після одержання виконавчого документа.

3.8.  Відмова у відкритті виконавчого провадження

3.8.1.  Державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження в разі:

пропуску встановленого строку пред'явлення документів до вико­нання;

неподання виконавчого документа про виконання рішення, зазначе­ного в пункті 1.1 цієї Інструкції (наприклад, подання судового рішення без виконавчого листа або наказу, у випадках, коли передбачена видача останніх);

помилкового надходження виконавчого документа (не за територі-альністю);

наявності інших обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження.

Про відмову у відкритті виконавчого провадження державний вико­навець виносить постанову, яку не пізніше наступного дня надсилає за­явникові (додаток 6).

3.8.2.  Постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження може бути оскаржена заявником начальнику відповідного відділу дер­жавної виконавчої служби або до відповідного суду в 10-денний строк з моменту її одержання.

3.9.  Відкладення виконавчого провадження

3.9.1. Державний виконавець у разі невідповідності виконавчого до­кумента вимогам, передбаченим статтею 19 Закону, повертає виконав­чий документ у 3-денний строк органу (посадовій особі), який його ви­дав, про що виносить постанову про відкладення відкриття виконавчого провадження та повідомляє заявника (додаток 8).

У постанові зазначається, на якій підставі повертається виконавчий документ, і встановлюється строк (від 3 до 5 днів) для усунення пору­шень. Копія постанови надсилається заявнику та органу (посадовій осо­бі), який видав цей документ. У цій постанові вказується, що в разі не-усунення порушень у визначений термін провадження вважається не відкритим.

У разі усунення допущених порушень у встановлений строк вико­навчий документ вважається поданим у день первісного надходження.

Порушення встановленого строку не перешкоджає повторному на­правленню виконавчого документа державному виконавцю в загально­му порядку.

3.9.2.   Постанова про відкладення відкриття виконавчого прова­дження може бути оскаржена начальнику відповідного відділу держав­ної виконавчої служби або до відповідного суду заявником у 10-денний строк з моменту її одержання.

3.10.  Роз'яснення рішень, які підлягають примусовому виконанню 3.10.1. Якщо резолютивна частина рішення, викладена у виконавчо-

-207-

му документі, є незрозумілою, то державний виконавець має право звер­нутись до суду (в тому числі арбітражного суду) або іншого органу (по­садової особи), які видали виконавчий документ, із заявою про роз'яс­нення відповідного рішення чи змісту документа.

Суд або інший орган (посадова особа), які видали виконавчий до­кумент, зобов'язані розглянути заяву державного виконавця в 10-ден-ний строк з дня її надходження і, при потребі, дати відповідне роз'яс­нення рішення, не змінюючи його змісту.

3.10.2. У строки здійснення виконавчих дій не враховується термін, з якого державний виконавець звернувся до суду або іншого органу (по­садової особи) про роз'яснення рішення до моменту надходження роз'­яснення у відділ державної виконавчої служби.

4. Порядок та умови здійснення виконавчого провадження

4.1.  Добровільне виконання рішень

4.1.1.  Державний виконавець, починаючи виконувати рішення, по­винен пересвідчитись, чи отримана боржником копія постанови про від­криття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк.

При цьому до отримання відомостей про одержання боржником ко­пії постанови для захисту прав стягувача державний виконавець може вжити заходів щодо забезпечення виконання.

Постанова про відкриття виконавчого провадження вважається врученою боржнику за адресою, зазначеною у виконавчому документі, за умов, передбачених для вручення судових повісток.

4.1.2.  У разі добровільного, повного або часткового виконання рі­шення боржником державний виконавець складає про це акт, який під­писується стягувачем і боржником або підтверджується відповідним до­кументом.

4.1.3. Якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення повністю або частково, то державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання в межах строку, передбаченого статтею 25 Закону.

4.1.4.  Добровільне виконання рішень не поширюється на виконавчі документи про конфіскацію майна, про стягнення матеріальних збитків з боржників, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі, про накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, про стягнення періодичних платежів, якщо відоме місце роботи боржника, та в інших, передбачених чинним законодавством, випадках.

4.2.  Час провадження виконавчих дій

4.2.1. Виконавчі дії провадяться державним виконавцем у робочі дні не раніше 6-ї години і не пізніше 22-ї години. Конкретний час проведен­ня виконавчих дій визначається державним виконавцем. Сторони вико­навчого провадження мають право пропонувати зручний для них час проведення виконавчих дій.

4.2.2.  Проведення виконавчих дій у неробочі та святкові дні, вста­новлені законодавством, допускається лише у випадках, коли зволікан­ня неможливе, або в разі, коли вони не можуть бути здійснені в інші дні з вини боржника, і лише за погодженням з начальником відповідного відділу державної виконавчої служби.

-208-

Проведення виконавчих дій у нічний час допускається з дозволу начальника відповідного відділу державної виконавчої служби й лише у випадках, коли невиконання рішення створює загрозу життю чи здо­ров'ю громадян.

4.2.3. Для проведення виконавчих дій у неробочі та святкові дні або в нічний час державним виконавцем виноситься постанова, яка письмо­во затверджується начальником відділу державної виконавчої служби (додаток 3).

4.3.  Відкладення провадження виконавчих дій

4.3.1.  Державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій на підставі ухвали суду.

4.3.2.  За наявності обставин, що перешкоджають провадженню ви­конавчих дій, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача або за заявою боржника, або з власної ініціативи на строк до 10 днів. Про відкладення провадження виконавчих дій держав­ний виконавець виносить відповідну постанову (додаток 9), про що не­гайно повідомляє сторони, суд або інший орган, який видав виконавчий документ.

4.3.3.  Постанова про відкладення провадження виконавчих дій мо­же бути оскаржена начальнику відповідного відділу державної виконав­чої служби або до суду в 3-денний строк.

4.4.  Відстрочка або розстрочка виконання, зміна способу і порядку виконання рішення

4.4.1.  За наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною іні­ціативою або за заявою сторін, а також самі сторони мають право звер­нутися до суду чи іншого органу (посадової особи), який видав вико­навчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про зміну способу й порядку виконання.

4.4.2.  Рішення суду чи іншого органу (посадової особи) про від­строчку або розстрочку виконання, зміну способу й порядку виконання має бути прийнято в 10-денний строк і може бути оскаржено у встанов­леному порядку.

4.5.  Виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у випадках:

смерті стягувача або боржника, оголошення померлим чи визнання безвісно відсутнім стягувача або боржника, або припинення існування сторони — юридичної особи, якщо установлені судом правовідносини допускають правонаступниіггво;

визнання стягувача або боржника недієздатним;

проходження боржником строкової військової служби в Збройних Силах України та інших військових формуваннях, якщо за умовами служби провадження виконавчих дій неможливе, чи на прохання стягу­вача, який проходить строкову військову службу в Збройних Силах Ук­раїни або інших військових формуваннях;

оспорювання боржником виконавчого документа в судовому поряд­ку, якщо таке допускається законом. При цьому, боржник має надати письмове повідомлення суду про надходження скарги;

прийняття судом до розгляду скарги на дії органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушен-

14-1-1485                                         -209-

ня. При цьому, боржник має надати письмове повідомлення суду про надходження скарги;

винесення постанови про зупинення виконання відповідного рішен­ня посадовою особою, якій законом надане таке право;

подання до суду позову про виключення майна з опису. При цьому, боржник має надати письмове повідомлення суду про надходження по­зовної заяви;

порушення арбітражним судом провадження у справі про бан­крутство боржника.

4.6.  Виконавче провадження може бути зупинено в разі: звернення державного виконавця до суду або іншого органу (поса­дової особи), які видали виконавчий документ, із заявою про роз'яснен­ня рішення, що підлягає виконанню;

прохання боржника, який проходить строкову службу в складі Збройних Сил України чи інших передбачених законом військових формувань;

перебування боржника в тривалому службовому відрядженні;

перебування боржника на лікуванні в стаціонарному лікувальному закладі;

подання скарги на дії державного виконавця або на відмову в його відводі;

оголошення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини;

перебування боржника або стягувача у відпустці за межами населе­ного пункту, де вони проживають.

4.7.  Порядок і строки зупинення виконавчого провадження

4.7.1.  Державний виконавець виносить вмотивовану постанову про зупинення виконавчого провадження (додаток 10) з підстав, передбаче­них у пунктах 4.5. та 4.6. Інструкції, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Копія постанови надсилається в 3-денний строк сторонам та суду або іншому органу (по­садовій особі), які видали виконавчий документ.

4.7.2.  Виконавче провадження зупиняється:

у випадках смерті стягувача або боржника, оголошення померлим чи визнання безвісно відсутнім стягувача або боржника, або припинен­ня існування сторони — юридичної особи, якщо встановлені судом пра­вовідносини допускають правонаступництво, визнання стягувача або боржника недієздатним — до визначення правонаступників боржника або призначення опікуна недієздатному боржникові;

у випадках проходження боржником строкової військової служби у Збройних Силах України, передбачених законом інших військових фор­муваннях, якщо за умовами служби провадження виконавчих дій не­можливе, чи на прохання стягувача, який проходить строкову військову службу в Збройних Силах України або інших військових формуваннях; прохання боржника, який проходить строкову службу в складі Зброй­них сил України чи інших передбачених законом військових форму­вань; перебування боржника у тривалому службовому відрядженні; пе­ребування боржника на лікуванні у стаціонарному лікувальному закла­ді; оголошення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; пе­ребування боржника або стягувача у відпустці за межами населеного

-210-

пункту, де вони проживають, — до закінчення існування названих об­ставин;

у випадках оспорювання боржником виконавчого документа в судо­вому порядку, якщо таке допускається законом; прийняття судом до розгляду скарги на дії органів (посадових осіб), уповноважених розгля­дати справи про адміністративні правопорушення; винесення постанови про зупинення виконання відповідного рішення посадовою особою, якій законом надано таке право; подання до суду позову про виключення майна з опису; порушення арбітражним судом провадження у справі про банкрутство боржника; подання скарги на дії державного виконавця або відмову в його відводі, — до розгляду питання по суті.

4.7.3.  Постанова про зупинення виконавчого провадження може бу­ти оскаржена до суду в 10-денний строк. Строки зупинення виконавчо­го провадження можуть бути скорочені судом.

4.7.4.  Після усунення обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження, державний виконавець зобов'язаний понови­ти виконавче провадження за власною ініціативою або за заявою стягу-вача, про що виноситься постанова (додаток 11). Копія постанови про поновлення виконавчого провадження надсилається сторонам та органу (посадовій особі), який прийняв рішення.

4.7.5.  Упродовж строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не провадяться. Цей строк не входить у строки здійснення виконавчого провадження (за винятком випадків, коли судом було ска­совано постанову державного виконавця про зупинення виконавчого провадження).

4.8. Закриття виконавчого провадження

4.8.1.  Виконавче провадження підлягає закриттю державним вико­навцем у випадках:

прийняття судом відмови стягувача від стягнення;

затвердження судом мирової угоди між стягувачем і боржником про закриття виконавчого провадження;

смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва;

недостатності майна юридичної особи-боржника, що ліквідується, для задоволення вимог стягувача;

скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа;

письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника при виконанні рішення про передачу їх стягувачеві, або зни­щення речі, яка мала бути передана стягувачеві в натурі;

закінчення передбаченого законом строку для даного виду стягнен­ня в результаті помилкового прийняття до виконання рішення.

4.8.2. Державний виконавець виносить у 3-денний строк з дня, коли йому стали відомі обставини, зазначені в цьому пункті, вмотивовану по­станову про закриття виконавчого провадження (додаток 12), яка за­тверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Копія постанови надсилається у 3-денний строк сторонам та суду або іншому органу (посадовій особі), якими видано виконавчий до­кумент.

14-                                                    -211-

4.8.3. Постанова про закриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами начальнику відповідного відділу державної вико­навчої служби або до суду в 10-денний строк з дня її одержання.

4.9.  Закінчення виконавчого провадження

4.9.1.  Виконавче провадження закінчується у випадках: фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим доку­ментом;

закриття виконавчого провадження;

повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, або на письмову вимогу стягувача;

направлення виконавчого документа за належністю до іншого відді­лу державної виконавчої служби.

4.9.2.  Про закінчення виконавчого провадження державний викона­вець виносить постанову (додаток 13), яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби, її копія направля­ється сторонам, суду або іншому органу (посадовій особі), які видали виконавчий документ, або за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби. До копії постанови державний виконавець додає ви­конавчий документ, який повертається органу, що його видав, або стя-гувачу, або передається за належністю.

4.9.3. Постанова про закінчення виконавчого провадження може бу­ти оскаржена стягувачем або боржником до суду в 10-денний термін.

4.10.  У разі закриття або закінчення виконавчого провадження при­пиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійс­ненні державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку з закриттям виконавчого провадження. Закрите або закінчене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених Законом. Копія по­станови про закриття виконавчого провадження, у разі потреби, надси­лається учасникам виконавчого провадження для припинення чинності заходів, ужитих державним виконавцем.

4.11.  Повернення виконавчого документа стягувачеві

4.11.1.  Виконавчий документ, який прийнятий державним виконав­цем до виконання, і за яким стягнення не провадилося або було прове­дено частково, повертається стягувачеві:

за письмовою заявою стягувача;

якщо в боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стяг­нення, і здійснені державним виконавцем відповідно до Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

якщо стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення, одержати певні предмети, що повинні бути передані йому від боржника згідно з рішенням;

якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, незва­жаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.

4.11.2.   Про наявність обставин, зазначених у абзацах третьому-п'ятому пункту 4.11.1 цієї Інструкції, державний виконавець складає акт (додаток 5).

-212-

Акт має бути перевірений начальником відповідного відділу дер­жавної виконавчої служби на предмет правильності вказаних у ньому відомостей, у т. ч., чи вжиті державним виконавцем усі необхідні заходи щодо розшуку майна боржника, правильність оформлення опису й оцін­ки майна з залученням до цього сторін або їх представників, його схо­ронність на день складання акта тощо. У разі потреби при такій перевір­ці може бути викликаний і опитаний стягувач, чи немає в нього відо­мостей щодо наявності в боржника майна, не виявленого державним ви­конавцем при проведенні опису.

У разі встановлення перевіркою неповноти проведених виконавчих дій, з метою повного виконання рішення начальник відділу державної виконавчої служби дає письмову вказівку державному виконавцю про вжиття додаткових заходів для розшуку майна боржника і його реаліза­ції. Така вказівка приєднується до матеріалів виконавчого провадження.

4.11.3.  У разі повернення стягувачеві виконавчого документа з під­став, зазначених у абзацах другому-четвертому пункту 4.11.1 цієї Інст­рукції, йому повністю повертається авансовий внесок, а при поверненні виконавчого документа з інших підстав — лише в частині, що переви­щує здійснені державним виконавцем витрати на проведення виконав­чих дій.

4.11.4.  Про повернення виконавчого документа і авансового внеску стягувачеві державний виконавець виносить постанову (додаток 14), яка затверджується начальником відповідного відділу державної вико­навчої служби. Постанова може бути оскаржена до суду в 10-денний строк.

4.11.5.  Повернення виконавчого документа стягувачеві з підстав, пе­редбачених абзацами третім-п'ятим пункту 4.11.1 цієї Інструкції, не по­збавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до вико­нання в межах строків, установлених пунктом 3.3 цієї Інструкції.

Державний виконавець зобов'язаний роз'яснити стягувачеві наслід­ки повернення йому виконавчого документа.

4.12.  Відновлення виконавчого провадження

4.12.1.  Якщо постанова державного виконавця про закриття вико­навчого провадження визнана судом незаконною або скасована началь­ником відповідного відділу державної виконавчої служби, то виконавче провадження підлягає відновленню.

4.12.2.  Про відновлення виконавчого провадження державний вико­навець виносить постанову (додаток 15) не пізніше як у 3-денний строк з дня винесення ухвали суду або постанови начальника відповідного відділу державної виконавчої служби і в такий самий строк повідомляє сторони, а також суд або інший орган (посадову особу), які видали ви­конавчий документ, що виконавче провадження відновлено.

Відновлене виконавче провадження здійснюється надалі в загально­му порядку відповідно до Закону до остаточного прийняття рішення щодо нього.

4.13.  Оголошення розшуку

4.13.1. Підставами для оголошення розшуку є відсутність в ході ви­конавчого провадження відомостей про місце проживання (знаходжен­ня) боржника, його майна, а також дитини.

-213-

Державний виконавець звертається до суду з поданням про оголо­шення розшуку боржника чи дитини або виносить постанову про роз­шук майна боржника (додаток 16), яка затверджується начальником відділу державної виконавчої служби за виконавчими документами про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи ін­шим ушкодженням здоров'я або у зв'язку з втратою годувальника, а та­кож про відібрання дитини.

За іншими виконавчими документами державний виконавець може звернутися до суду з поданням про розшук боржника або дитини чи ви­нести постанову про оголошення розшуку майна боржника за наявності письмової згоди стягувача відшкодувати витрати на розшук та авансу­вати зазначені витрати відповідно до Закону. У цьому разі сгягувач має право в судовому порядку вимагати від боржника компенсації витрат, пов'язаних із проведенням розшуку.

4.13.2.  Ухвалою суду чи постановою державного виконавця розшук оголошується відповідно за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (знаходження) боржника чи місцезнахо­дженням його майна, або за місцем проживання (знаходження) стягувача

4.13.3.  Розшук громадянина-боржника і розшук дитини здійснюють органи внутрішніх справ за місцезнаходженням стягувача за ухвалою суду, а розшук боржника — юридичної особи, а також майна боржника здійснює державна виконавча служба шляхом запитів до відповідних установ (Державної автомобільної інспекції, бюро технічної інвента­ризації, податкової адміністрації, банків або інших кредитних установ тощо).

4.13.4.  Постанова державного виконавця про розшук обов'язкова до виконання всіма громадянами та посадовими особами. За її невиконан­ня настає відповідальність, передбачена статтею 88 Закону.

4.13.5.  Витрати, пов'язані з розшуком боржника, дитини, майна за виконавчими документами про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я або у зв'язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, стягуються по його завершенні з боржника за постановою державного виконавця, яка виноситься з обгрунтованим зазначенням відповідних сум і затверджу­ється начальником відповідного відділу державної виконавчої служби (додаток 17).

4.13.6.  Незвернення державного виконавця до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини, а також постанова державного виконавця про відмову в розшуку майна боржника (додаток 18) та постанова про стягнення витрат, пов'язаних з розшуком, можуть бути оскаржені до відповідного суду в 10-денний строк.

4.14.  Розподіл стягнутих з боржника грошових сум та черговість за­доволення вимог стягувачів визначаються статтями 43 та 44 Закону.

4.15.  Витрати, пов'язані з проведенням виконавчих дій

4.15.1. Витратами, пов'язаними з проведенням виконавчих дій, є ви­трати на організацію й проведення виконавчих дій.

До витрат на проведення виконавчих дій належать кошти, витраче­ні на:

перевезення, зберігання й реалізацію майна боржника;

-214-

оплату праці експертів, перекладачів та інших осіб, залучених у встановленому порядку до провадження виконавчих дій;

поштовий переказ стягувачеві стягнутих сум;

розшук боржника, його майна або розшук дитини;

оголошення в засобах масової інформації;

інші необхідні виконавчі дії, здійснені в процесі виконання рішення.

До інших витрат на організацію виконавчих дій належать витрати на виготовлення бланків (запитів, повідомлень, викликів, постанов дер­жавного виконавця тощо) та інших документів, які використовуються у виконавчому провадженні, оплату послуг поштового, телефонного, те­леграфного, модельного зв'язку, проїзд державного виконавця та інші витрати на забезпечення виконавчого провадження.

(Пункт 4.15.1 в редакції наказу Мін'юсту від 19.012000 № 2/5)

4.15.2. Про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій державний виконавець зобов'язаний винести постанову, яка затвер­джується начальником відповідного відділу державної виконавчої служ­би (додаток 3).

4.15.3.  Державний виконавець зобов'язаний мати документи, які підтверджують розмір витрат на виконання. Контроль та облік витрат на виконання покладається на начальника відповідного відділу держав­ної виконавчої служби. Витрати покриваються за рахунок спеціального фонду виконавчого провадження, а також коштів сторін та інших осіб на проведення виконавчих дій відповідно до Закону.

Формування коштів спеціального фонду виконавчого провадження визначається Положенням про спеціальний фонд виконавчого прова­дження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1351.

4.16. Виконавчий збір

4.16.1.  У разі невиконання рішення у строк, установлений для доб­ровільного його виконання, з боржника постановою державного вико­навця, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби (додаток 3), стягується виконавчий збір у розмірі п'яти відсотків від належної до стягнення суми (окрім періодичних пла­тежів) або від вартості майна боржника, а за невиконання рішення не-майнового характеру — у розмірі двох неоподаткованих мінімумів дохо­дів громадян із боржника — громадянина і в розмірі п'яти неоподатко­вуваних мінімумів доходів громадян — із боржника — юридичної особи.

Не стягується виконавчий збір з осіб, звільнених від його сплати згідно із законодавством.

4.16.2.  Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю, копія постанови направляється боржнику. При наступних пред'явлен­нях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві ви­конавчий збір не стягується.

4.16.3.   Кошти виконавчого збору спрямовуються у спеціальний фонд виконавчого провадження.

Половина коштів виконавчого збору (50 відсотків) витрачаються відповідно до положень підрозділу 4.15 цієї Інструкції.

Друга половина виконавчого збору згідно з пунктом 2.4 цієї Інст­рукції про використання і облік коштів спеціального фонду виконавчого

-215-

провадження та звітності по них, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 11 жовтня 1999 року № 65/5, зареєстрованої в Мі­ністерстві юстиції України 14 жовтня 1999 року за № 701/3994, район­ними, міськими, районними в містах відділами державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції раз на місяць перераховується Головному управлінню юстиції Міністерства юстиції України в Авто­номній Республіці Крим, обласним, Київському та Севастопольському міським управлінням юстиції для подальшого використання, у тому числі на виплату винагороди державному виконавцю.

4.16.4.  Постанова про стягнення виконавчого збору може бути ос­каржена до суду в 10-денний строк.

4.16.5.  У разі закриття виконавчого провадження у зв'язку із скасу­ванням рішення, що підлягало виконанню на підставі виконавчого доку­мента, виконавчий збір повертається боржникові відділами державної виконавчої служби. Повернення коштів здійснюється в порядку, визна­ченому Міністерством юстиції України.

4.16.6.  Про винесення постанови про стягнення виконавчого збору та про суми виконавчого збору, фактично стягнуті за цією постановою, державним виконавцем робиться відмітка на зворотному боці виконав­чого документа Ці записи при поверненні виконавчого документа або скеруванні його до іншого відділу державної виконавчої служби скріп­ляються підписом начальника відповідного відділу державної виконав­чої служби та печаткою цього відділу. Записи про наступні стягнення сум виконавчого збору або повне його стягнення виконуються відповід­ними відділами державної виконавчої служби, куди виконавчий доку­мент надійшов для подальшого виконання разом з постановою про стяг­нення виконавчого збору.

За постановами про стягнення виконавчого збору виконавчі прова­дження не заводяться, виконавчий збір не береться, постанова приєдну­ється до виконавчого провадження, щодо якого винесено цю постанову. Виділення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме вико­навче провадження допускається в разі винесення постанови про закін­чення виконавчого провадження, щодо якого було винесено постанову про стягнення виконавчого збору. При виконанні цієї постанови вико­навчий збір не береться.

4.17. Винагорода державному виконавцеві

4.17.1.  Державний виконавець, який забезпечив реальне, своєчасне й законне виконання виконавчого документа, одержує винагороду в роз­мірі 2 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, але не більше 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за виконавчим доку­ментом немайнового характеру — не більше 5 неоподатковуваних міні­мумів доходів громадян. Винагорода виплачується із спеціального фон­ду виконавчого провадження.

4.17.2.  Начальник відділу державної виконавчої служби контролює наявність підстав для виплати винагороди, узагальнює їх щодо кожного державного виконавця та ставить перед начальником відповідного ра­йонного (міського), районного в місті управління юстиції питання про внесення подання про виплату винагороди до вищестоящого управління юстиції для фінансування витрат на винагороду. Виплата винагороди

-216-

здійснюється після проведення фінансування на підставі наказу началь­ника районного (міського), районного в місті управління юстиції.

4.17.3. Половина виконавчого збору (50 відсотків), яка акумулюєть­ся у вищестоящих управляннях юстиції, в першу чергу направляється на виплату винагороди державним виконавцям, на передбачених Зако­ном підставах.

4.18.  Авансування витрат на виконавче провадження

4.18.1.  З метою забезпечення провадження виконавчих дій стягувач може за погодженням із начальником відділу державної виконавчої служби внести до спеціального фонду відповідного відділу державної виконавчої служби певну грошову суму для здійснення необхідних ви­трат або для покриття їх частини.

4.18.2.  При завершенні виконавчих дій авансовий внесок повністю повергається стягувачеві протягом десяти днів з дня проведення розпо­ділу стягнутої з боржника суми.

4.18.3.  Авансові внески для здійснення необхідних витрат на забез­печення провадження виконавчих дій або для покриття їх частини мо­жуть бути зроблені стягувачем шляхом внесення готівки до бухгалтерії відповідного відділу державної виконавчої служби, державному вико­навцю (з обов'язковим наступним зарахуванням цих сум до депозитного рахунку в обох випадках) або шляхом переказу цих коштів безпосеред­ньо на депозитний рахунок відповідного відділу державної виконавчої служби.

4.19.  Особливості виконання рішень у разі відкриття кількох вико­навчих проваджень щодо одного боржника

4.19.1.  Якщо в районному (міському) відділі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень щодо одного й того са­мого боржника, то вони об'єднуються у зведене виконавче провадження за постановою державного виконавця (додаток 19) протягом трьох днів після закінчення строку, даного боржнику для добровільного виконан­ня. До зведеного виконавчого провадження повинні бути приєднані всі інші виконавчі документи, що надходять стосовно стягнень з цього боржника протягом трьох днів після закінчення строку, поданого борж­нику для добровільного виконання.

4.19.2.  Якщо виконавчі провадження щодо одного й того самого боржника відкриті в кількох районних (міських) відділах державної ви­конавчої служби, то вони об'єднуються у зведене виконавче проваджен­ня за наказом начальника Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, начальників обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції (у межах області, міст Києва та Севастополя) та за наказом Міністра юстиції Ук­раїни (у межах держави) з їх власної ініціативи або за поданням началь­ників нижчестоящих у порядку підлеглості відділів.

У наказі визначається відділ, який веде таке зведене виконавче про­вадження та координує діяльність інших відділів з його здійснення. З державних виконавців цих відділів утворюється виконавча група, керів­ником якої визначається начальник відділу, якому доручено вести зве­дене виконавче провадження. До зведеного виконавчого провадження з інших відділів надсилаються копії виконавчих і процесуальних доку­ментів з виконання. З моменту утворення такої групи до її керівника пе-

-217-

реходить право вирішення питань здійснення цього зведеного виконав­чого провадження, відповідно до Закону.

4.19.3.  При задоволенні вимог стягувачів зведеного виконавчого провадження слід керуватися вимогами статті 44 Закону.

У разі недостатності стягненої суми для повного задоволення вимог однієї черги ці вимоги задовольняються пропорційно належній кожному стягувачеві сумі з урахуванням календарних строків надходження вико­навчого документа на виконання у відповідний відділ державної вико­навчої служби.

Державний виконавець складає розрахунки і проводить виплати, якщо сума стягнених коштів перевищує 5 відсотків належних до випла­ти стягувачам сум, але не рідше одного разу на місяць.

4.19.4.  Строк проведення виконавчих дій щодо зведеного виконав­чого провадження відраховується з моменту приєднання до зведеного виконавчого провадження останнього виконавчого документа.

4.19.5. Після виконання окремого виконавчого документа виконавче провадження за цим виконавчим документом виводиться із зведеного виконавчого провадження постановою державного виконавця (додаток 19) і виноситься постанова про закінчення виконавчого провадження.

5. Звернення стягнення на майно боржника

5.1. Порядок звернення стягнення на грошові кошти та інше майно боржника

5.1.1. Звернення стягнення на майно боржника полягає в його вияв­ленні (шляхом надіслання запитів до органів державної податкової ін­спекції, банків, дорожньої автомобільної інспекції, бюро технічної інвен­таризації, нотаріату тощо), описі, арешті, вилученні та примусовій реа­лізації.

Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та ін­ших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитарі­ях цінних паперів.

5.1.2.  Готівкові кошти, виявлені в боржника, вилучаються, про що державний виконавець складає акт. Вилучення проводиться за участю понятих; боржника, його представника (для юридичних осіб); представ­ника або членів сім'ї боржника (для фізичних осіб). Акт складається у двох примірниках, перший залишається у виконавчому провадженні, другий — вручається боржнику під розписку в першому примірнику.

Вилучена готівка в національній валюті не пізніше наступного ро­бочого дня здається на депозитний рахунок відповідного відділу дер­жавної виконавчої служби для покриття витрат на проведення виконав­чих дій та на покриття боргу за виконавчими документами, а також на повернення авансового внеску, якщо такий мав місце. Кошти, що зали­шилися після покриття всіх вимог стягувачів, повертається боржникові. Виконавчий збір перераховується у спеціальний фонд виконавчого про­вадження без попереднього зарахування на депозитні рахунки. Суми коштів, необхідних для покриття витрат на проведення виконавчих дій, направляються до спеціального фонду виконавчого провадження після винесення постанови про стягнення з боржника зазначених витрат.

-218-

Готівка в іноземній валюті у той самий строк здається державним виконавцем банку або іншій кредитній установі, що мають право прода­жу іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку України, для реалізації її в розмірі, необхідному для покриття боргу, сплати виконав­чого збору та витрат на проведення виконавчих дій. При цьому, держав­ний виконавець зобов'язує банк здійснити продаж і зарахувати кошти від продажу на депозитний рахунок відділу державної виконавчої служ­би протягом семи днів.

5.1.3.  За наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних установах, на них накладається арешт.

У разі відсутності в боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувана, стягнення звертається на належне бор­жникові інше майно. Боржник має право вказати ті види майна чи пред­мети, на які потрібно звернути стягнення в першу чергу. Державний ви­конавець зобов'язаний задовольнити вимоги боржника, якщо вони не порушують інтересів стягуюча й не ускладнюють виконання рішення. Остаточно черговість стягнення на кошти та інше майно боржника ви­значається державним виконавцем.

5.1.4.  Стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обся­гах, потрібних для виконання за виконавчими документами, з урахуван­ням витрат на виконання. Якщо боржник володіє майном спільно з ін­шими особами, то стягнення звертається на його частку, що визначаєть­ся судом за поданням державного виконавця.

Стягнення може бути звернено на майно боржника, яке належить йому на праві приватної власності.

Якщо в боржника — фізичної особи достатньо коштів та цінностей для задоволення вимог за виконавчими документами, то стягнення не може бути звернено на інше майно.

5.1.5. Стягнення за виконавчими документами не може бути зверне­но на види майна та предмети, які визначені в Переліку видів майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими до­кументами (додаток до Закону, що належать боржникові на праві влас­ності чи є його часткою у спільній власності, необхідні для боржника, членів його сім! та осіб, які перебувають на його утриманні.

Державний виконавець зобов'язаний задовольнити вимоги боржни­ка, якщо вони не порушують інтересів стягувача й не ускладнюють ви­конання рішення.

5.2. Порядок звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті при обчисленні боргу в гривнях

5.2.1. У разі відсутності в боржника коштів у гривнях, достатніх для одночасного задоволення вимог стягувача, державний виконавець на­кладає стягнення на кошти боржника в іноземній валюті.

5.2.2. Якщо кошти боржника в іноземній валюті є на рахунках, внес­ках або на зберіганні в банку або іншій кредитній установі, які мають право продажу іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку України, то державний виконавець зобов'язує їх протягом семи днів продати іноземну валюту в розмірі, достатньому для погашення вико­навчого збору, витрат на виконання, боргу, та перерахувати кошти на Депозитний рахунок відділу.

-219-

5.2.3. Якщо такі кошти є в банку або іншій кредитній установі, які не мають права продажу іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку України, то державний виконавець зобов'язує їх протягом семи днів перерахувати ці кошти до банку або іншої кредитної установи, що мають таке право для їх реалізації. Останні, в свою чергу, зобов'язує протягом семи днів продати іноземну валюту в розмірі, достатньому для погашення виконавчого збору, витрат на виконання, боргу та перераху­вати кошти на депозитний рахунок відповідного відділу та до спеціаль­ного фонду виконавчого провадження у порядку, встановленому пунк­том 5.1.2 цієї Інструкції.

Форма зобов'язання встановлюється за погодженням з Національ­ним банком України.

5.3. Звернення стягнення на заставлене майно

5.3.1.  Стягнення на заставлене майно в порядку примусового вико­нання допускається як для задоволення вимог стягувача-заставодержа-теля, так і для задоволення вимог інших стягувачів.

5.3.2. Для задоволення вимог стягувача-заставодержателя стягнення звертається на заставлене майно боржника при недостатності в нього ін­шого майна для повного задоволення цих вимог, з додержанням вста­новлених законодавством прав заставодержателя та вимог глави 6 Зако­ну «Про виконавче провадження». При реалізації цієї норми слід мати на увазі, що згідно з частиною другою статті 1 Закону України «Про за­ставу» в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі не­виконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'я­зання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Крім того, право заставодержателя на звер­нення стягнення саме на заставлене майно регулюється статтею 20 За­кону України «Про заставу». Тому, при зверненні стягнення для задо­волення вимог стягувача-заставодержателя на інше майно боржника, а не безпосередньо на заставлене майно, державний виконавець повинен отримати згоду заставодержателя-стягувача на задоволення його вимог за рахунок іншого майна боржника Такі дії мають бути проведені дер­жавним виконавцем тільки в тому разі, якщо в рішенні суду або вико­навчому написі нотаріуса не зазначено конкретно майно боржника, на яке має бути звернене стягнення для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

5.3.3.  Стягнення на заставлене майно боржника для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, в порядку примусового виконання допускається лише, коли вартість предмета застави переви­щує розмір заборгованості боржника заставодержателю. Кошти, отрима­ні від реалізації заставленого майна, використовуються насамперед для задоволення зобов'язань боржника перед заставодержателем, і лише за­лишок коштів — для задоволення вимог стягувача. При реалізації цієї норми державний виконавець зобов'язаний попередити заставодержате­ля про звернення стягнення на майно боржника для задоволення вимог інших стягувачів, з'ясувати, чи не знаходиться майно в податковій за­ставі, чи є наступні застави цього ж майна і повідомити наступних за-ставодержателів, оскільки забезпечені заставою вимоги задовольняють­ся в першу чергу (частина перша статті 44 Закону України «Про вико­навче провадження». При цьому, для того, щоб визначити, чи достатньо

-220-

буде коштів, отриманих від реалізації предмету застави, для задоволен­ня вимог заставодержателя (заставодержателів) та вимог інших стягува-чів, державний виконавець має отримати від заставодержателя (заста­водержателів) розмір вимог, які мають бути задоволені за рахунок за­ставленого майна. Згідно із статтею 19 Закону України «Про заставу» за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольни­ти свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактично­го задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи дого­вором, — неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого май­на, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Для підтвердження своїх вимог заставодержатель надає державно­му виконавцю договір застави, кредитний договір або інший договір, який підтверджує основне зобов'язання, документи, які підтверджують виконання боржником зобов'язань перед заставодержателем (платіжне доручення, квитанція тощо про сплату відповідних сум), розрахунки, які підтверджують вимоги заставодержателя, та інші документи на під­твердження таких вимог.

5.3.4. Відомості про заставу рухомого майна державний виконавець може отримати у реєстраторів Державного реєстру застав рухомого майна, якими згідно з постановою Кабінету Міністрів України від ЗО липня 1998 року № 1185 •«Про порядок ведення Державного реєстру застав рухомого майна» є Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України та його обласні філії, державні но­таріальні контори, приватні нотаріуси та комерційні банки. Проте слід мати на увазі, що внесення записів про заставу рухомого майна не є обов'язком заставодавця або заставодержателя, тому додатково таку інформацію про наявність застави в разі відсутності такого запису в Державному реєстрі можливо отримати в боржника Інформацію про наявність податкової застави можна також отримати в органах держав­ної податкової служби.

Інформацію про заборони відчуження нерухомого майна можна от­римати в нотаріальному органі за місцезнаходженням цього майна

5.4. Звернення стягнення на майно громадянина-підприємця, визна­ного банкрутом

На підставі постанови арбітражного суду про визнання громадяни­на-підприємця банкрутом та виконавчого листа про звернення стягнен­ня на майно громадянина-Ігідприємця державний виконавець виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Реалізації підлягає все майно громадянина-підприємця, визнаного в установленому порядку банкрутом, за винятком майна, що не включа­ється до складу ліквідаційної маси згідно з Законом України «Про від­новлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Кошти, отримані від продажу майна громадянина-підприємця, ви­знаного банкрутом, а також наявні в нього кошти в готівковій формі вносяться у розмірі, достатньому для сплати виконавчого збору, ком­пенсації витрат на здійснення виконавчих дій, на депозитний рахунок відповідного відділу державної виконавчої служби та до спеціального фонду виконавчого провадження у порядку, установленому пунктом

*

-221-

5.1.2 цієї Інструкції. Грошова сума, що залишилася, перераховується на депозитний рахунок нотаріальної контори та використовується за рі­шенням арбітражного суду, який визнав громадянина-підприємця бан­крутом.

5.5.  Звернення стягнення на майно боржника, яке знаходиться в ін­ших осіб

5.5.1.  Державний виконавець на письмову пропозицію боржника або стягувача має право звернути стягнення на майно боржника, що знаходиться в інших осіб, а також на майно та кошти, належні боржни­кові від інших осіб.

Зазначені особи на запит державного виконавця зобов'язані надати у визначений ним строк відомості про належне боржникові майно, що знаходиться в них, та майно чи кошти, які вони повинні передати бор­жникові.

Одержавши від названих осіб відомості про наявність майна борж­ника, державний виконавець на підставі ухвали суду описує це майно в присутності понятих, вилучає його й реалізує у порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

5.5.2.  За ухилення від виконання розпоряджень державного вико­навця на особу, в якої знаходиться майно боржника, може бути накла­дено штраф відповідно до статті 88 Закону.

5.6.  Арешт та вилучення майна боржника

5.6.1. Арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні за­борони розпоряджатися ним, а в разі потреби — в обмеженні права ко­ристування майном або його вилученні в боржника та передачі на збе­рігання іншим особам.

5.6.2. Арешт застосовується:

для забезпечення збереження майна боржника, що піддягає насту­пній передачі стягувачеві або реалізації;

для виконання рішення про конфіскацію майна боржника;

при виконанні ухвали суду про накладення арешту на майно, що належить відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб.

5.6.3.  Продукти та інші речі, що швидко псуються, вилучаються і передаються для продажу негайно після накладення арешту.

5.6.4. Гроші, у тому числі іноземна валюта, цінні папери, ювелірні та інші побутові вироби із золота, срібла, платини і металів платинової групи, дорогоцінних каменів і перлів, а також лом і окремі частини та­ких виробів, виявлені при опису і на які накладено арешт, підлягають обов'язковому вилученню і негайно передаються (перераховуються) на зберігання установам Національного банку України. Арешт на цінні па­пери накладається за правилами, передбаченими Порядком накладення арешту на цінні папери, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 1999 року № 1744 «Про затвердження Порядку накладення арешту на цінні папери».

5.6.5. Державний виконавець зобов'язаний подбати про забезпечен­ня умов реалізації майна боржника, які не обмежують його законних ін­тересів.

5.6.6.  Акт опису і арешту майна складається за встановленою фор­мою (додаток 21).

*

-222-

В акті опису і арешту повинні бути вказані:

час і місце складання акта;

назва відділу державної виконавчої служби, в якому працює дер­жавний виконавець, а також прізвище, ім'я та по батькові державного виконавця та осіб, що були присутні при складанні акта із зазначенням їх процесуального стану;

назва органу чи посадової особи, якими виданий виконавчий доку­мент, що підлягає виконанню, його резолютивна частина;

назва стягувача та боржника;

назва кожного внесеного в акт предмета і його відмінні ознаки (ва­га, метраж, розмір, форма, вид, колір, товарний знак, проби, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо);

якщо вилучені предмети мають ознаки дорогоцінних металів, каме­нів, перлів тощо, то вони ретельно описуються з визначенням усіх особ­ливих ознак, відповідним чином пакуються в конверт, прошиваються, підписуються державним виконавцем, учасниками акта опису й опеча­туються печаткою відповідного відділу державної виконавчої служби;

оцінка кожного внесеного в акт предмета і загальна вартість усього майна;

якщо проводилось опечатування предмета — які предмети, примі­щення, сховища були опечатані, кількість накладених печаток та спосіб опечатування;

строк, після закінчення якого майно може бути передане для реалі­зації;

назва особи, якій передане майно на зберігання, а якщо майно пере­дано на зберігання не боржнику, а іншій особі, — паспортні дані, її адреса;

відмітка про роз'яснення зберігачеві майна обов'язків із збереження майна, попередження про кримінальну та матеріальну відповідальність за його розтрату, відчуження, утаювання або підміну;

зауваження або заяви стягувача, боржника, осіб, що були присутні при опису і розпорядження за ним державного виконавця.

Якщо державний виконавець установив зберігачеві обмеження пра­ва користуватися майном, то про це також указується в акті опису і арешту майна із зазначенням виду, обсягів і строку обмеження.

При потребі, одночасно з арештом майна в акті повинні бути пере­лічені предмети, які залишені боржнику, із зазначенням їх вартості, як окремо кожного, так і загальної кількості, а також перелічено інше май­но, у тому числі те, яке перебуває у спільній власності боржника з ін­шими особами і на яке не було накладено арешт.

Акт опису й арешту майна підписується державним виконавцем, понятими, зберігачем майна, боржником та стягувачем, іншими особа­ми, які були присутні при накладенні арешту на майно. У разі відмови від підпису сторін чи інших осіб, що були присутні при виконанні, про Це робиться відмітка в акті. Акт опису і арешту майна складається в двох примірниках. Перший залишається в провадженні державного ви­конавця, а другий — видається боржнику під розписку на першому при­мірнику, що залишається у державного виконавця.

Якщо описане майно передано на зберігання не боржникові, а іншій особі, то акт опису й арешту майна складається в трьох примірниках.

-223-

Перший залишається в провадженні державного виконавця, а інші вру­чаються зберігачеві майна та боржнику під розписку (на першому при­мірнику).

При конфіскації майна або при виконанні рішення про передачу майна державі акт опису складається в трьох примірниках. Перший за­лишається в провадженні державного виконавця, два інші вручаються під розписку (на першому примірнику) боржнику, представнику дер­жавних податкових органів (якщо він був присутній) або надсилаються їм.

У разі виконання рішень, передбачених статтею 156 Цивільного процесуального кодексу України та статтею 67 Арбітражного процесу­ального кодексу України складається акт у трьох примірниках, один з яких разом з виконавчим документом надсилається до суду, перший за­лишається у виконавчому провадженні, а інший вручається зберігачеві майна або боржнику під розписку (на першому примірнику). У цьому разі виконавче провадження підлягає закінченню.

5.6.7.  При проведенні опису майна державний виконавець оголошує боржнику про заборону розпоряджатися описаним майном (здійснюва­ти його відчуження), а в разі потреби — про обмеження права користу­ватися описаним майном. Види, обсяги і строк обмеження встановлю­ються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з ураху­ванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, потреби користуватися та інших обставин.

5.6.8.  Про накладення арешту на нерухоме майно державний вико­навець не пізніше наступного дня надсилає повідомлення нотаріально­му органу за місцезнаходженням нерухомого майна Про накладення арешту на нерухоме майно, яке заставлено третім особам, останні також повідомляються державним виконавцем. Про накладення арешту на майно, яке підлягає реєстрації (наприклад, автотранспортні засоби то­що), державний виконавець повідомляє відповідні органи, які здійсню­ють таку реєстрацію.

5.6.9.  Відсутність боржника не може бути перешкодою для прове­дення опису майна У таких випадках опис майна громадян здійснюєть­ся в присутності його представника, одного з повнолітніх членів сім'ї боржника, а за їх відсутності — за участю представника житлово-екс­плуатаційної організації або представника органів державної влади та місцевого самоврядування (при цьому державний виконавець зобов'яза­ний не пізніше наступного дня направити копію акта опису й арешту майна боржнику). Опис майна боржника — юридичної особи здійсню­ється у присутності представника боржника.

Якщо провести опис майна боржника — юридичної особи за участю його представника неможливо, то державний виконавець може описати майно без його участі. Після проведення такого опису державний вико­навець зобов'язаний не пізніше наступного дня направити копію акта опису й арешту майна боржникові.

5.6.10.  Особи, винні в порушенні заборони посвідчення відповідних договорів, спрямованих на відчуження описаного (арештованого) майна боржника, а також скоєнні дій щодо його перереєстрації на іншого влас­ника, притягуються до відповідальності, установленої законодавством.

-224-

5.6.11. Державний виконавець роз'яснює сторонам та зацікавленим особам, які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, що вони мають право оскаржити дії державного виконавця, а також звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звіль­нення майна з-під арешту.

5.7.  Оцінка майна боржника

5.7.1.  Оцінка майна боржника провадиться державним виконавцем за ринковими цінами,  які діють на день проведення оцінки, якщо вартість майна не перевищує 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, крім випадків, коли оцінка провадиться за регульованими цінами.

Державне регулювання цін і тарифів передбачено Законом України 4ІІро ціни і ціноутворення». Зокрема, статтею 9 цього Закону передба­чено, що державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлю­ються державними органами України. Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 року № 1548 «Про встановлення повнова­жень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)» затверджено повноваження центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних. Київської та Севастопольської міських державних адміністра­цій, виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг. Крім того, згідно зі статтею 8 Закону України «Про ціни і ціноутворення» Кабінетом Міністрів Украї­ни можуть уводитися методи державного регулювання цін і тарифів.

5.7.2.  Якщо оцінити окремі предмети складно або якщо вартість майна перевищує 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, то державний виконавець для проведення оцінки описаного майна залучає у встановленому порядку експерта (спеціаліста), зокрема фахівців нау­ково-дослідних інститутів судових експертиз та суб'єктів підприємниць­кої діяльності, що мають відповідну ліцензію Міністерства юстиції Ук­раїни. У цьому разі оплата їх праці здійснюється із спеціального фонду виконавчого провадження. Витрати на оплату винагороди експерту або спеціалісту в установленому порядку стягуються з боржника.

5.7.3.  Якщо стягувач чи боржник заперечує проти проведення оцін­ки державним виконавцем, то останній у встановленому порядку при­значає експерта чи спеціаліста для визначення вартості майна. Витрати за проведену експертизу несе сторона, яка заперечує оцінку майна, про­ведену державним виконавцем.

Сторони мають право оскаржити оцінку майна до суду.

5.8.  Зберігання майна, на яке накладено арешт

5.8.1.  Майно, на яке накладено арешт, за винятком майна, зазначе­ного в пункті 5.6.4 цієї Інструкції, передається на зберігання боржникові або іншим особам, призначеним державним виконавцем (далі — збері-гач), під розписку в акті опису і арешту майна. Копія акта опису і ареш­ту майна видається боржникові, а у випадках, коли обов'язок зберігання майна покладено на іншу особу, — також зберігачеві.

5.8.2.  Зберігач, якщо ним призначено не боржника або члена його сім'ї, має право на одержання за зберігання майна винагороду або при­буток від.зберігання майна, розмір яких установлюється за угодою збе-

15-1-1485                                    -225-

рігача з державним виконавцем, укладеною відповідно до вимог ста­тей 413—424 Цивільного кодексу України.

5.8.3.  Порядок і умови зберігання арештованого майна, зазначеного в пункті 5.6.4 цієї Інструкції, визначаються Національним банком Ук­раїни.

5.8.4.  У разі відмови боржника або членів його сім'ї, чи представни­ка боржника — юридичної особи прийняти майно на зберігання, відсут­ності їх при проведенні опису майна, а також за наявності обставин, що не дають змогу передати вказаним особам майно на зберігання, держав­ний виконавець призначає зберігачем описаного майна іншу особу.

5.8.5.  Особа, якій передано на зберігання описане майно, може ним користуватися. При потребі державний виконавець може опечатати предмети, включені до акта опису й арешту майна, що передається на зберігання, та заборонити або обмежити право користування майном, якщо особливості цього майна в разі користування можуть призвести до його знищення або зменшення цінності.

Види, обсяги і строк обмеження встановлюються державним вико­навцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи зберігача, потреби використання та інших обставин. Користування предметами одягу та предметами ін­дивідуального вжитку забороняється.

5.8.6. Розмір винагороди зберігачу встановлюється державним вико­навцем за згодою зберігача, але не більше 5 відсотків вартості передано­го на зберігання майна за 1 місяць. Розмір винагороди за зберігання тва­рин збільшується на 50 відсотків установленої плати за зберігання май­на Зберігачу відшкодовуються витрати, необхідні для збереження май­на,  якщо такі  витрати  були.  Зберігачі  майна,  які  є  працівниками боржника — юридичної особи виконують обов'язки із збереження дові­рених їм цінностей в порядку виконання службових обов'язків (комен­данти, комірники тощо), не користуються правом на отримання винаго­роди за зберігання описаного майна.

5.8.7.  Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою від­повідальність зберігача майна, передбачену Законом.

Державний виконавець, виявивши розтрату, відчуження, утаювання чи підміну переданого на збереження майна, складає про це акт і звер­тається з поданням до суду чи в органи прокуратури за місцем виконан­ня рішення для вирішення питання про притягнення зберігача описано­го майна до відповідальності.

5.9. Передача стягувачеві предметів, зазначених у виконавчому до­кументі

5.9.1.  У разі присудження стягувачеві предметів, зазначених у вико­навчому документі, державний виконавець вилучає ці предмети в борж­ника і передає їх стягувачеві, про що складає відповідний акт (додаток 22). У разі знищення речі, що мала бути передана стягувачеві в натурі, державний виконавець складає акт про неможливість виконання, який є підставою для закриття виконавчого провадження.

5.9.2.  Отримавши виконавчий документ про присудження стягува­чеві предметів, державний виконавець у встановлений строк виносить постанову про відкриття виконавчого провадження (додаток 7) і вста-

-226-

новлює боржнику строк для добровільного виконання рішення. Одно­часно в постанові вказуються час та місце примусового виконання рі­шення про передачу стягувачеві присуджених предметів, якщо рішення не буде виконано добровільно, а також попередження стягувачеві про повернення йому виконавчого документа, якщо він протягом двох разів не з'явиться на виконання без поважних причин.

5.9.3.  Якщо боржник не виконав рішення добровільно, то держав­ний виконавець вилучає у нього в присутності понятих предмети, зазна­чені у виконавчому документі, і передає їх стягувачеві, про що складає акт передачі в трьох примірниках. Перший примірник залишається у виконавчому провадженні, інші — вручаються стягувачеві та боржнику під розписку на першому примірнику.

5.9.4. Якщо стягувач удруге не з'явиться на місце виконання без по­важних причин у встановлений державним виконавцем час, то держав­ний виконавець складає акт про неявку стягувача на місце виконання (додаток 5) і виносить постанову про повернення виконавчого докумен­та стягувачеві.

5.9.5.  У разі письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника при виконанні рішення про передачу їх стягува­чеві, державний виконавець повертає зазначені предмети боржникові під розписку і виносить постанову про закриття виконавчого прова­дження.

5.9.6. Якщо боржник перешкоджає виконанню рішення про переда­чу стягувачеві присуджених предметів, то державний виконавець вирі­шує питання про притягнення його до відповідальності, встановленої чинним законодавством.

5.10. Звернення стягнення на будинок, квартиру, приміщення, зе­мельну ділянку

5.10.1.  Звернення стягнення на будинок, квартиру, інше приміщен­ня, земельну ділянку, що є нерухомим майном, провадиться у разі від­сутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна При цьому в першу чергу провадиться звернення стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржникові.

Такими земельними ділянками можуть бути земельні ділянки, на які видані державні акти на право приватної власності і межі яких уста­новлені в натурі (на місцевості), як це передбачено статтею 22 Земель­ного кодексу України.

Згідно із статтею 6 зазначеного Кодексу до таких земельних діля­нок можуть належати землі:

для ведення селянського (фермерського) господарства;

для ведення особистого підсобного господарства;

для садівництва;

для дачного і гаражного будівництва;

набуті в результаті реалізації права селянина на виділення земель, які передбачені сертифікатом на право на земельну частку (пай) із зе­мель КСП (колективного сільськогосподарського підприємства) за його власною заявою.

5.10.2.  В останню чергу звертається стягнення на житловий буди­нок чи квартиру.

Із-                                             -227-

Разом з житловим будинком стягнення звертається також на при­леглу земельну ділянку, що належить боржникові. Такими земельними ділянками є земельні ділянки, зазначені в статті 67 Земельного кодексу України.

5.10.3. У разі звернення стягнення на будинок, квартиру, приміщен­ня, земельну ділянку державний виконавець звертається з запитом до відповідних місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого са­моврядування про належність зазначеного майна боржникові на праві власності та про його вартість, а також до нотаріального органу, чи не знаходиться це майно під арештом, забороною.

Одержавши документальне підтвердження належності боржникові на праві власності будинку чи іншого нерухомого майна, державний ви­конавець накладає на них арешт шляхом опису й оцінки за їх вартістю на момент арешту та надсилає повідомлення про накладення арешту но­таріальному органу за місцезнаходженням майна Про накладення ареш­ту на будинок чи інше нерухоме майно, заставлене третім особам, дер­жавний виконавець невідкладно повідомляє цих осіб.

5.11. Підготовка державним виконавцем та проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна.

Прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і про­водять спеціалізовані організації, що мають право здійснювати операції з нерухомістю і з якими укладено відповідний договір державною вико­навчою службою. Такою спеціалізованою організацією є Спеціалізоване державне підприємство «Укрспец'юст» Міністерства юстиції України, яке створено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 1999 року № 1270.

Спеціалізована організація проводить публічні торги за заявкою державного виконавця, в якій зазначається мінімальна початкова ціна майна, що виставляється на торги.

До заявки додаються:

копія виконавчого документа;

копія акта арешту майна;

копії правовстановлювальних документів, що підтверджують право власності майном;

документи, що характеризують об'єкт нерухомості (копію технічно­го паспорта на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо);

у разі продажу об'єкта незавершеного будівництва державний вико­навець додає до заявки також копію рішення про відведення земельної ділянки та копію дозволу місцевого органу виконавчої влади і (чи) ор­гану місцевого самоврядування на будівництво.

Прилюдні торги мають бути проведені спеціалізованою організа­цією у двомісячний строк з дня одержання заявки державного виконав­ця на їх проведення.

Порядок проведення прилюдних торгів визначається законом. До прийняття такого закону діє Тимчасове положення про порядок прове­дення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затверджене наказом Міністерства юстиції України 27 жовтня 1999 ро­ку № 68/5, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за № 745/4038.

-228-

5.12. Реалізація арештованого майна

5.12.1.  Реалізація арештованого майна, за винятком майна, виклю­ченого за законом з обігу, здійснюється державним виконавцем шляхом його продажу через торговельні організації, відповідні структури Мініс­терства фінансів, на прилюдних торгах, аукціонах, якщо інше не перед­бачено законом, у двомісячний строк з дня накладення арешту.

5.12.2.  Продаж майна боржника, за винятком нерухомого майна, здійснюється спеціалізованою організацією на комісійних та інших до­говірних началах, передбачених законом. Такими спеціалізованими ор­ганізаціями є Спеціалізоване державне підприємство «Укрспец'юст» Міністерства юстиції України та інші суб'єкти господарювання, які здійснюють реалізацію майна на комісійних, інших договірних началах та шляхом проведення аукціонів.

Порядок реалізації арештованого майна затверджено наказом Мі­ністерства юстиції України від 15 липня 1999 року за № 42/5, зареєст­ровано в Міністерстві юстиції України 19 липня 1999 року за № 480/3773, із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністер­ства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 67/5, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за № 746/4039.

Якщо передане торговельним організаціям майно не буде продане протягом двох місяців, то воно підлягає переоцінці. Державний викона­вець переоцінює майно за участю представника торговельної організації у присутності стягувача і боржника чи їх представників. Неявка стягу-вача або боржника не є підставою для припинення дії державного вико­навця з переоцінки майна. Якщо в місячний строк після переоцінки майно не буде продано торговельною організацією, то державний вико­навець повідомляє про це стягувача і пропонує йому визначитися щодо залишення за собою непроданого майна.

5.12.3. Продаж нерухомого майна здійснюється шляхом проведення торгів спеціалізованими організаціями, які мають право здійснювати операції з нерухомістю в порядку, передбаченому законодавством Ук­раїни. До прийняття закону, яким буде визначено статус таких органі­зацій та умови здійснення операцій з нерухомим майном, Кабінетом Мі­ністрів України такою спеціалізованою організацією визначено Спеці­алізоване державне підприємство «Укрспец'юст» Міністерства юстиції України, яке створено відповідно до постанови Кабінету Міністрів Ук­раїни від 14 липня 1999 року № 1270.

Порядок проведення прилюдних торгів визначається законом. До прийняття такого закону діє Тимчасове положення про порядок прове­дення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затверджене наказом Міністерства юстиції України 27 жовтня 1999 ро­ку № 68/5 і зареєстроване в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за № 745/4038.

5.12.4.  Вилучення арештованого майна з передачею його для реалі­зації провадиться у строк, установлений державним виконавцем, але не раніше ніж через 5 днів після накладення арешту.

У разі накладення арешту при відкритті виконавчого провадження майно передається на реалізацію не раніше ніж через 10 днів, тобто піс­ля закінчення строку для оскарження постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження.

-229-

Продукти та інші речі, що швидко псуються, передаються на реалі­зацію негайно після накладення на них арешту.

5.12.5.  Якщо стягувач у 5-денний строк письмово не заявить про своє бажання залишити за собою непродане майно, то арешт з майна знімається, воно повертається боржникові, а виконавчий документ у ра­зі відсутності в боржника іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, повертається стягувачеві без виконання.

5.12.6.  Боржник має право визначити, в якій послідовності необхід­но продавати майно. Коли від продажу частини майна буде виручено су­му, достатню для задоволення вимог стягувача і для сплати всіх витрат на виконавче провадження, подальший продаж арештованого майна припиняється. Вимоги боржника щодо черговості продажу майна не приймаються державним виконавцем, якщо внаслідок їх задоволення виникнуть перешкоди чи додаткові труднощі для виконання або подо­вжиться його строк.

5.12.7.  Кошти, отримані від реалізації арештованого майна, вносять­ся на депозитний рахунок відділу та до спеціального фонду виконавчого провадження у порядку, встановленому пунктом 5.1.2 цієї Інструкції.

6. Звернення стягнення на майно боржника — юридичної особи

6.1.  Готівка в національній та іноземній валюті, яка знаходиться в касах або інших сховищах боржника — юридичної особи, підлягає невід­кладному вилученню після її виявлення у порядку,  передбаченому пунктом 5.1.2 цієї Інструкції.

Державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника — юридичної особи, що знаходяться в кредитних установах, в тому числі в органах Державного казначейства в порядку, передбаченому Законом.

Якщо даних про наявність у боржника — юридичної особи рахунків і вкладів у банках чи інших кредитних установах немає, то державний виконавець одержує такі дані в податкових органах, які зобов'язані на­дати йому необхідну інформацію у 3-денний строк.

У разі наявності в боржника — юридичної особи декількох рахунків у різних кредитних установах державний виконавець роз'яснює стягува-чу його право звернутися до суду або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, для одержання потрібної кількості дублікатів виконавчих документів для звернення стягнення на грошові кошти.

6.2.  У разі відсутності в боржника — юридичної особи коштів, до­статніх для покриття заборгованості стягнення звертається на інше май­но, належне боржникові — юридичній особі на праві власності, або май­но державної форми власності, закріплене за ним (за винятком майна, виключеного з обороту або обмеженого в обороті), незалежно від того, хто фактично використовує це майно.

На зазначене майно накладається арешт, і воно реалізується в такій послідовності:

у першу чергу — майно, яке безпосередньо не використовується у виробництві (цінні папери, кошти на депозитних та інших рахунках боржника, валютні цінності, легковий автотранспорт, предмети дизайну офісів та інше майно);

-230-

у другу чергу — готова продукція (товари), а також інші матеріальні цінності, які безпосередньо не використовуються у виробництві;

у третю чергу — об'єкти нерухомого майна, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировина і матеріали, призначені для здійс­нення виробництва.

У разі накладення арешту на майно третьої черги, що належить боржнику — юридичній особі, державний виконавець у 3-денний строк повідомляє власника або уповноважений ним орган, до сфери управлін­ня якого належить майно, та в разі потреби (якщо державі належить 25%, 50%, плюс одна акція та більше) — Фонд державного майна Украї­ни про накладення арешту на майно боржника — юридичної особи, а та­кож дані про склад і вартість майна, на яке накладено арешт, і про роз­мір вимог стягувача. Копія зазначеного повідомлення надсилається до податкового органу, який контролює здійснення боржником — юридич­ною особою платежів до бюджетів усіх рівнів.

На пропозицію відповідного органу управління чи Фонду держав­ного майна України державний виконавець за рахунок коштів на фінан­сування державної виконавчої служби публікує у пресі повідомлення про звернення стягнення на майно боржника — юридичної особи. Пові­домлення про звернення стягнення на нерухоме майно боржника — юридичної особи має містити інформацію, зазначену в Тимчасовому по­ложенні про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації нерухо­мого майна.

Отримавши повідомлення відповідного органу управління чи Фон­ду державного майна України про вчинення цими органами дій щодо порушення справи про банкрутство боржника — юридичної особи, дер­жавний виконавець звертається до суду з заявою про відстрочку вико­нання відповідно до статті 33 Закону. У разі порушення судом про­вадження у справі про банкрутство боржника — юридичної особи дер­жавний виконавець виносить постанову про зупинення виконавчого провадження (додаток 10). Копія постанови надсилається стягувачу з роз'ясненням йому права звернутися до відповідного арбітражного суду з заявою про визначення його кредитором.

6.3. У разі реорганізації (злиття, приєднання, розділення, виділення, перетворення) боржника — юридичної особи стягнення за виконавчими документами звертається на кошти та інше майно тієї юридичної особи, на яку відповідно до закону покладено відповідальність за зобов'язання­ми боржника — юридичної особи.

У разі ліквідації боржника — юридичної особи, у тому числі внаслі­док визнання боржника банкрутом, виконавчий документ передається до ліквідаційної комісії для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законодавством порядку.

Про направлення виконавчого документа до ліквідаційної комісії державний виконавець повідомляє стягувача.

7. Звернення стягнення на заробітну плату та інші види доходів боржника

7.1. Умови звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника

7.1.1. Стягнення на заробітну плату (заробіток), пенсію, стипендію

-231-

та інші доходи боржника звертається за відсутності в боржника коштів на рахунках у банках та інших кредитних установах, відсутності чи не­достатності майна боржника для повного покриття належних до стяг­нення сум, а також при виконанні рішень про стягнення періодичних платежів та стягнень на суму, що не перевищує одного мінімального розміру заробітної плати.

7.1.2.  При виконанні в примусовому порядку виконавчих докумен­тів про стягнення сум боргів, що перевищують один мінімальний розмір заробітної плати, державний виконавець у першу чергу перевіряє наяв­ність коштів на рахунках боржника в банках та інших кредитних уста­новах шляхом проведення запитів, а також перевіряє майновий стан боржника.

7.1.3.  Виконавчі документи направляються за місцем роботи борж­ника, отримання ним пенсії, стипендії чи інших доходів для проведення стягнення в передбаченому законом порядку.

7.2. Відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії, стипендії боржника

7.2.1.  Відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії чи сти­пендії громадян проводить адміністрація підприємств, установ і органі­зацій на підставі надісланих їм державним виконавцем виконавчих до­кументів та розпорядження (додаток 32).

7.2.2. Якщо боржник змінить місце роботи або місце проживання чи навчання, то підприємства, установи, організації, які отримали виконав­чий документ, повертають його не пізніше як у 3-денний строк держав­ному виконавцеві з відміткою про нове місце роботи, проживання чи навчання боржника, якщо воно відоме, а також повідомляють про про­ведеш ними стягнення періодичних платежів за виконавчими докумен­тами. У разі неподання зазначених відомостей з неповажних причин винних у цьому посадових осіб може бути притягнуто до відповідаль­ності, передбаченої статтею 88 Закону.

7.2.3.  Звернення стягнення на пенсії провадиться відповідно до за­конодавства про пенсії.

7.2.4. Виконавчі документи за місцем виконання зберігаються в сей­фах, вогнетривких шафах.

7.2.5.  Порядок стягнення суми боргу, розмір відрахування визнача­ються державним виконавцем у розпорядженні, що направляється ра­зом з виконавчим документом, про що в копії повідомляється стягува-чеві.

Якщо боржник отримує декілька видів доходів, то дублікати вико­навчих документів направляються із розпорядженнями державного ви­конавця до бухгалтерій підприємств, установ, організацій для звернення стягнення на заробітну плату боржника У разі направлення декількох виконавчих документів до бухгалтерії одного підприємства, установи, організації державний виконавець щодо кожного виконавчого докумен­та направляє розпорядження.

7.2.6.  Самостійно змінювати порядок стягнення суми боргу та роз­мір відрахування адміністрації підприємств, установ, організацій не мають права.

7.2.7.  При поверненні виконавчих документів у зв'язку із звільнен­ням боржника з роботи у відповідних графах виконавчого документа

-232-

робиться запис про утримання суми боргу, а в разі стягнення періодич­них платежів — про час їх утримання та розмір заробітної плати за ос­танні три місяці. Цей запис завіряється підписами відповідальних осіб та скріплюється печаткою. У супровідному листі до виконавчого доку­мента адміністрація зазначає нове місце роботи чи навчання боржника, його місце проживання, якщо вони відомі. Копія супровідного листа на­правляється стягувачу до відома.

7.2.8. Передача виконавчого документа сторонам (третім особам) на руки забороняється.

7.3.  Звернення стягнення на інші доходи боржника

7.3.1.  Зазначені в підрозділах 7.1 та 7.2 цієї Інструкції правила стяг­нення поширюються і на випадки звернення стягнення на:

доходи, отримані фізичною особою, яка є суб'єктом підприємниць­кої діяльності;

доходи за працю в колективному сільськогосподарському (фермер­ському) господарстві;

авторську винагороду за твори літератури, науки або мистецтва, премії, що присуджуються за видатні досягнення в галузі науки, літера­тури і мистецтва, винагороду за відкриття, винахід, на який видано ав­торське свідоцтво, корисну модель, промисловий зразок і раціоналіза­торську пропозицію;

суми на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим уш­кодженням здоров'я, а також втратою годувальника.

7.3.2.  Для встановлення таких доходів державний виконавець за заявою стягувача, боржника робить запити у відповідні органи.

7.3.3. На допомогу по державному соціальному страхуванню, випла­чувану в разі тимчасової непрацездатності та в інших випадках, і допо­могу в зв'язку з безробіттям стягнення може бути звернене тільки за рі­шеннями про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподія­ної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку з втратою годувальника.

7.3.4.  Стягнення не може бути звернене на виплати, визначені у статті 73 Закону.

7.4.  Розмір відрахувань із заробітної плати та інших доходів борж­ника

7.4.1. Відрахування із заробітної плати та інших видів доходів борж­ника вираховується із суми, що залишається після утримання податків.

Обмеження розміру відрахувань із заробітної плати встановлюється законодавством про працю та статтею 70 Закону. Цією самою статтею Закону встановлюються обмеження розміру відрахувань із стипендії, пенсії та інших доходів боржника.

7.4.2.  Відрахування із заробітної плати боржника, який за вироком суду відбуває покарання без позбавлення волі, провадиться з усієї суми заробітної плати без урахування стягнень за вироком.

7.4.3. Із засуджених, які відбувають покарання у вигляді позбавлен­ня волі, а також з осіб, які перебувають у наркологічних відділеннях психіатричних диспансерів та стаціонарних лікувальних закладах, відра­хування провадяться з усієї заробітної плати без урахування відраху­вань на витрати щодо їх утримання в цих закладах.

-233-

7.5. Порядок виконання рішень про стягнення аліментів '7.5.1. У разі неможливості стягнення аліментів із заробітної плати чи інших доходів боржника протягом трьох місяців підряд стягнення звертається на майно боржника.

7.5.2. Розмір заборгованості з аліментів визначається державним ви­конавцем за місцем виконання рішення, виходячи з фактичного заробіт­ку (доходів), одержаного боржником за час, протягом якого стягнення не провадилося, або одержуваного ним на момент визначення заборго­ваності в твердій грошовій сумі або у відсотковому відношенні. Якщо боржник у цей період не працював, то заборгованість визначається, ви­ходячи з середньої заробітної плати для даної місцевості. Державний виконавець у разі надходження виконавчого документа повинен підра­хувати розмір заборгованості з аліментів і повідомити про нього стягу-вача і боржника.

7.5.3.  З осіб, зобов'язаних сплачувати аліменти, у разі виїзду їх для постійного проживання у країни, з якими Україна не має договорів про надання правової допомоги, стягнення аліментів провадиться на час ви­їзду за рішенням суду за весь період до досягнення дитиною повноліття.

З осіб, які працюють за контрактами в іноземних державах і одер­жують заробітну плату тільки за кордоном, аліменти стягуються в по­рядку та розмірах, передбачених законом.

7.5.4.  За наявності спору питання про розмір заборгованості з алі­ментів вирішується за заявою зацікавленої особи судом у порядку, вста­новленому законом.

7.5.5. Державний виконавець зобов'язаний здійснювати систематич­ний контроль за правильним і своєчасним відрахуванням та надходжен­ням відрахованих сум аліментів стягувачам.

7.5.6.  Якщо вжитими заходами місце проживання та місце роботи боржника не будуть встановлені, то державний виконавець зобов'язаний порушити перед судом питання про розшук боржника через органи внутрішніх справ. Необгрунтоване пересилання виконавчих листів для оголошення розшуку не допускається.

7.5.7.  Повернення виконавчого документа стягувачеві в зв'язку з не-встановленням місця роботи чи проживання боржника не допускається.

7.5.8.  Особи, що виявили бажання сплачувати аліменти добровіль­но, можуть звернутися до адміністрації за місцем роботи, за місцем от­римання пенсії, стипендії тощо з письмовою заявою про утримання з їх заробітку аліментів та передачі їх стягувачеві. Адміністрація підприєм­ства, установи, організації тощо зобов'язана проводити за такою заявою утримання аліментів у тому самому порядку, як і за виконавчим листом.

Заяви про утримання аліментів, а також про зміну їх розміру або припинення утримання аліментів, що надійшли від осіб, які виявили ба­жання сплачувати їх добровільно, зберігаються адміністрацією в поряд­ку, установленому для зберігання виконавчих документів, і за втрату та­кої заяви винна посадова особа несе відповідальність.

За невиконання вищезазначених обов'язків на винних посадових осіб може бути накладено штраф згідно з законом.

7.5.9.  Адміністрація підприємства, установи, організації тощо на підставі письмової заяви платника аліментів або виконавчого листа зо­бов'язана щомісяця утримувати аліменти із заробітної плати, пенсії, сти-

-234-

пендії і інших сум і перераховувати їх не пізніше ніж у 3-денний термін з дня виплати заробітної плати, пенсії, стипендії, інших сум особі, заз­наченій в заяві чи виконавчому листі.

7.5.10.  Стягнення аліментів провадиться із суми заробітку платника аліментів після утримання з нього обов'язкових податків. Перерахуван­ня їх стягувачем проводиться за рахунок боржника.

При утриманні аліментів за місцем роботи боржника суми їх не мо­жуть бути меншими від присудженого рішенням суду розміру та 1/2 частини неоподаткованого мінімуму доходів громадян на кожну дитину. У цьому випадку із заробітної плати (доходу) не може бути утримано більше 70 відсотків.

Стягнення аліментів за виконавчими листами за минулий час про­вадиться в межах трирічного терміну, що передував пред'явленню вико­навчого листа до виконання.

Якщо за виконавчим документом, пред'явленим до виконання, ут­римання аліментів не провадилося у зв'язку з розшуком боржника, то стягнення аліментів має провадитись за весь період незалежно від уста­новленого трирічного терміну та досягнення повноліття особою, на ут­римання якої присуджені аліменти.

Якщо за рішенням суду з відповідача слід стягувати аліменти на ут­римання трьох і більше дітей, а також заборгованість з аліментів за ми­нулий час, то державний виконавець дає вказівку про стягнення 50% із заробітку боржника для забезпечення поточних платежів. Заборгова­ність за минулий час у таких випадках може бути погашена шляхом звернення стягнення на майно боржника

7.5.11.  Звільнення від сплати аліментів та питання про розмір за­боргованості з них вирішується за заявою зацікавленої особи судом у порядку, встановленому діючим законодавством.

7.5.12.  Платник аліментів повинен негайно повідомити державному виконавцю про зміну місця роботи чи проживання, а також про інші доходи.

У разі неповідомлення з неповажної причини зазначених відомос­тей на винних у цьому посадових осіб і громадян, у тому числі й на платника аліментів, може бути накладено штраф згідно зі статтею 88 Закону.

7.6. Виконання рішень щодо покарання у вигляді штрафу та конфі­скації майна

7.6.1.  Виконання рішень щодо покарання у вигляді штрафу прова­диться після закінчення наданого засудженому судом строку державним виконавцем в порядку, визначеному цією Інструкцією.

7.6.2.  Конфіскація майна може бути застосована виключно за рі­шенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Конфіскація майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є приватною власніс­тю засудженого.

7.6.3.  При виконанні конфіскації майна засудженого за вироком су­ду державний виконавець виносить постанову про відкриття виконавчо­го провадження, якщо виконавчий лист відповідає вимогам статті 19 За­кону, з доданням до нього копії вироку суду, протоколу накладення арешту на майно і опису майна або протоколу про відсутність майна,

-235-

яке підлягає опису, або довідки суду про їх відсутність у кримінальній справі, а при потребі й копії постанови про накладення арешту на майно.

При виконанні конфіскації майна за постановами суду державний виконавець виносить постанову про відкриття виконавчого проваджен­ня, якщо постанова суду відповідає вимогам статті 19 Закону, з додан­ням до неї протоколу вилучення майна, яке підлягає конфіскації.

7.6.4.  У разі невідповідності виконавчого документа статті 19 Зако­ну або відсутності одного з вищеперелічених документів державний ви­конавець виносить постанову про відкладення відкриття виконавчого провадження.

7.6.5.  Для виявлення майна, яке підлягає конфіскації, державний виконавець негайно надсилає запити до органів державної податкової інспекції, банків та інших кредитних установ, органів ДАІ, БТІ, нотаріа­ту тощо та перевіряє майновий стан боржника за останнім місцем його прописки, проживання, місцезнаходженням майна.

7.6.6.  У процесі виконання державний виконавець виявляє, описує і накладає арешт не тільки на майно, яке було включене раніше в про­токол опису і арешту майна, складений органами слідства, а й інше ви­явлене майно, що підлягає опису, про що складається акт опису і ареш­ту майна з указівкою попередньої оцінки майна.

Не підлягає конфіскації і не включається до акта опису й арешту майно, на яке за законом не може бути звернено стягнення.

7.6.7. Установивши розтрату відчуження, підміну переданого на збе­рігання майна, держаний виконавець складає про це акт.

У такому разі державний виконавець негайно готує подання про ви­рішення питання про притягнення винної особи до кримінальної відпо­відальності і надсилає його до органів прокуратури або до суду. До по­дання додаються копії акта про відсутність майна, вироку суду та про­токолу опису й арешту майна органами попереднього слідства. Такі дії провадяться також у випадку, коли майно, що підлягає конфіскації, бу­ло виявлено і арештовано державним виконавцем.

Указане виконавче провадження державний виконавець тримає на контролі до вирішення питання по суті.

7.6.8. Частка майна засудженого в спільній власності з іншими осо­бами, яка підлягає конфіскації, визначається судом.

7.6.9. При виконанні вироку суду про конфіскацію вилученого в за­судженого майна виконання провадиться в загальному порядку. При виконанні конфіскації вилучених у засудженого коштів та цінностей, що зберігаються в ФІНО органів попереднього слідства, державний ви­конавець направляє до ФІНО копію виконавчого листа з розпоряджен­ням. Таке виконавче провадження вважається закінченим за наявності підтвердження з ФІНО про виконання розпорядження державного ви­конавця. Виконавчий лист з відміткою про виконання повертається до суду, що його видав.

7.6.10.  За наявності декількох виконавчих документів про стягнен­ня коштів чи ін. щодо одного боржника, майно, якого за рішенням суду підлягає конфіскації, реалізується в порядку, встановленому цією Інст­рукцією. У цьому разі розподіл суми, що надійшла після реалізації, вста­новлюється відповідно до статті 43 Закону та пункту 5.1.2 цієї Інструк-

-236-

ції, а також з урахуванням установленої статтею 44 Закону черговості задоволення вимог стягувачів.

7.6.11.  Розмір виконавчого збору за виконавчими документами про конфіскацію майна визначається від розміру оцінки описаного і арешто­ваного державним виконавцем майна

7.6.12.  Після виконання виконавчого документа про конфіскацію майна державний виконавець робить відповідні відмітки про виконання у виконавчому документі і повертає його відповідному суду.

8. Виконання рішень у немайнових спорах

8.1.  Виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматись від їх учинення

8.1.1.  Після відкриття виконавчого провадження за виконавчим до­кументом, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх учинення, державний виконавець відповідно до статті 24 Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення.

8.1.2.  У разі невиконання без поважних причин цих вимог держав­ний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції, передбачені статтею 87 Закону, і призначає новий строк виконання.

Якщо після цього рішення не буде виконане і виконання може бути проведене без участі боржника, державний виконавець організовує ви­конання відповідно до повноважень, наданих йому законом, а з боржни­ка стягується двократний розмір витрат на проведення виконавчих дій.

8.1.3.  Якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, то виконавчий документ постановою державного виконавця, затвердженою начальником відповідного відділу державної виконавчої служби, повер­тається до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали вико­навчий документ (додаток 23).

8.2.  Виконання рішення про поновлення на роботі

8.2.1.  Виконавчий документ про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Вико­нання вважається завершеним з моменту фактичного допущення пра­цівника до виконання попередніх обов'язків на підставі відповідного на­казу органу, який прийняв незаконне рішення про звільнення або пере­ведення працівника.

8.2.2.  У разі невиконання власником або уповноваженим ним орга­ном (посадовою особою) рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника державний виконавець засто­совує до них штрафні санкції, передбачені статтею 87 Закону.

Крім того, державний виконавець у разі умисного невиконання по­садовою особою рішення суду може звернутися до суду з поданням про вирішення питання про притягнення її до відповідальності, передбаче­ної статтею 176-4 Кримінального кодексу України.

8.2.3.  Після фактичного допущення працівника до роботи склада­ється акт про виконання рішення, виконавче провадження підлягає за­кінченню і не поновлюється при повторному недопущенні працівника до роботи, а в працівника з'являється право на звернення до суду в по­рядку позовного провадження.

8.3.  Виконання рішень про відібрання дитини

8.3.1. Під час виконання рішень про відібрання дитини державний

-237-

виконавець провадить виконавчі дії з обов'язковою участю особи, якій дитина передається на виховання, із залученням представників органів опіки і піклування, а при потребі — представників органів та установ ос­віти, медичних працівників.

8.3.2.  У разі потреби державний виконавець може звернутися до су­ду з поданням про вирішення питання про тимчасове влаштування ди­тини до дитячого чи лікувального закладу.

8.3.3.  При неможливості з'ясування місцезнаходження боржника, дитини або обох державний виконавець звертається з поданням до суду про розшук дитини або боржника У разі перешкоди з боку боржника щодо виконання державний виконавець вирішує питання про застосу­вання до нього штрафних санкцій.

8.3.4.  При виконанні рішень про відібрання дитини забороняється застосувати до дитини заходи фізичного впливу.

8.4. Порядок виконання рішень про виселення боржника

8.4.1.  Виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від особи, яка виселяється, її майна, домашніх тварин та в забороні даній особі користуватися звільненим приміщенням.

8.4.2.   Щодо справ про виселення державний виконавець надає боржнику термін для добровільного виконання (до 15 днів).

8.4.3.  Державний виконавець зобов'язаний письмово повідомити боржника про день і час примусового виселення. Відсутність боржника, повідомленого про день і час виселення, не є перешкодою для виконан­ня виконавчого документа.

8.4.4.  Виселення здійснюється у присутності понятих за сприянням органів внутрішніх справ, з обов'язковим описом майна державним ви­конавцем. Один примірник акта опису майна вручається під розписку боржникові. Державний виконавець у разі потреби забезпечує в уста­новлений термін зберігання майна боржника протягом строку, що не пе­ревищує трьох років, з покладенням зазначених витрат на боржника. Після завершення трирічного строку невитребуване майно реалізується в порядку, передбаченому для реалізації безхазяйного майна.

8.4.5. Якщо виконання здійснюється за відсутності осіб, що виселя­ються, то державний виконавець зобов'язаний провести разом з описом майна його оцінку. Описане майно передається на відповідальне збері­гання особі, яка державним виконавцем призначена зберігачем майна

8.4.6.  Про виконання рішення державним виконавцем складається акт, який підписується особами, що брали участь у виконанні.

8.4.7.  Якщо особі, яка виселяється, має бути надане інше житлове приміщення, то державний виконавець надсилає відповідному житлово­му чи іншому органу повідомлення про строк виконання рішення щодо надання такого приміщення. У разі ненадання у визначений строк іншо­го житлового приміщення державний виконавець складає про це акт і звертається до суду з поданням про визначення порядку подальшого ви­конання рішення. До вирішення судом цього питання виконавчі дії не провадяться. У разі виникнення обставин, які перешкоджають виконан­ню рішення або його унеможливлюють, державний виконавець вино­сить постанову про зупинення виконавчого провадження і звертається до суду з поданням про роз'яснення подальшого порядку виконання або про відстрочку виконання.

-238-

8.5.  Виконання рішення про вселення стягувача

8.5.1. Примусове вселення полягає у забезпеченні державним вико­навцем безперешкодного входження стягувача в приміщення, вказане у виконавчому документі, та його проживання (перебування) у ньому.

8.5.2.  Після одержання виконавчого документа про вселення стягу­вача державний виконавець установлює строк для добровільного його виконання боржником.

У разі невиконання виконавчого документа про вселення у добро­вільному порядку вселення здійснюється примусово державним вико­навцем.

Державний виконавець зобов'язаний письмово повідомити боржни­ка і стягувача про день і час примусового вселення. Відсутність боржни­ка, повідомленого про день і час вселення, не є перешкодою для вико­нання рішення про вселення.

8.5.3. Якщо боржник перешкоджає виконанню рішення про вселен­ня стягувача, то вселення здійснюється у присутності понятих, із залу­ченням працівників органів внутрішніх справ.

8.5.4.  Про виконання рішення державним виконавцем складається акт, який підписується особами, що брали участь у виконанні цього рі­шення.

8.5.5. Якщо стягувач звернувся до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження з документами, що підтверд­жують перешкоди в проживанні (акти житлових органів, органів внут­рішніх справ та ін.), то державний виконавець, перевіряючи підстави для відновлення, може зажадати додаткові документи або провести ви­хід за місцем виконання рішення, про що складає відповідний акт.

8.5.6.  У разі наявності підстав для відновлення виконавчого прова­дження державним виконавцем виноситься постанова про відновлення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу державної виконавчої служби (додаток 15), а до боржника застосову­ються штрафні санкції.

8.5.7.  У разі відсутності підстав для проведення повторного приму­сового вселення державним виконавцем також виноситься постанова, яка затверджується начальником відділу державної виконавчої служби із зазначенням усіх мотивів відмови у відновленні виконавчого прова­дження.

8.5.8. Зазначені постанови можуть бути оскаржені до суду в 10-ден­ний термін.

8.5.9.  Відновлення виконавчого провадження здійснюється держав­ним виконавцем один раз не пізніше 10 днів з моменту закінчення ви­конавчого провадження. Тому при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження про примусове вселення державний викона­вець роз'яснює стягувачу його право звернутися з заявою про віднов­лення виконавчого провадження протягом 10 днів з моменту отримання ним постанови про закінчення виконавчого провадження.

Виконавче провадження не відновлюється і повторне примусове вселення стягувача не проводиться, якщо особа, яка перешкоджає його проживанню (перебуванню), не є боржником. Питання про вселення стягувача у цьому випадку вирішується в судовому порядку.

8.6.  Виконання рішення про примусовий обмін

-239-

8.6.1. Державний виконавець, одержавши виконавчий документ про примусовий обмін, установлює строк для добровільного його виконання боржником.

8.6.2.  У разі невиконання рішення про примусовий обмін у добро­вільному порядку державний виконавець здійснює його примусове ви­конання відповідно до вимог підрозділів 8.4 та 8.5 цієї Інструкції.

8.6.3. Про виконання рішення про примусовий обмін державний ви­конавець складає акт, який підписується стягувачем і боржником (дода­ток 5).

8.7. Загальні умови виконання рішення про заборону діяльності об'єднання громадян

8.7.1.  Державний виконавець розпочинає виконання рішення про заборону діяльності об'єднання громадян за заявою передбаченого зако­ном легалізуючого органу на підставі виконавчого документа про при­мусовий розпуск даного об'єднання громадян. Легалізуючий орган по­дає цю заяву до державної виконавчої служби після офіційного повідом­лення в друкованих засобах масової інформації про набрання чинності рішенням щодо заборони діяльності об'єднання громадян.

8.7.2. Державний виконавець виносить постанову про відкриття ви­конавчого провадження та надає боржнику строк для добровільного ви­конання.

8.7.3.  Державний виконавець повинен зажадати від керівників або засновників об'єднання громадян оригінали свідоцтва про державну ре­єстрацію та Статуту об'єднання громадян, документи органів внутріш­ніх справ, які підтверджують знищення печаток та штампів, дані від банківських установ про закриття рахунків, акт з податкової адміністра­ції про здавання звітності керівним органом об'єднання тощо.

У разі невиконання з боку об'єднання громадян зазначених вимог державний виконавець сам уживає заходів до виконання (вилучає сві­доцтво, статут, печатку, штамп; свідоцтво та статут передаються легалі­зуючому органу, печатка та штамп — до органів внутрішніх справ тощо).

8.7.4.  Про виконання рішення про заборону діяльності об'єднання громадян державний виконавець складає акт, який підписують держав­ний виконавець і представник легалізуючого органу. Копії акта надсила­ються до суду, який видав виконавчий документ, та легалізуючому органу.

9. Провадження виконавчих дій щодо іноземців,

осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб.

Виконання рішень іноземних судів і арбітражів

9.1.  При виконанні передбачених статтею 3 Закону рішень щодо іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб, які про­живають чи зареєстровані на території України, застосовуються поло­ження Закону та цієї Інструкції.

9.2.  Визнання і виконання в Україні рішень іноземних судів і арбіт­ражів проводиться на підставі відповідних міжнародних договорів та чинного законодавства України.

Клопотання про визнання і виконання рішення шоземного суду розглядається компетентним судом і після винесення ухвали про ви­знання та прийняття до виконання рішення іноземного суду на терито-

-240-

рії України виписується виконавчий лист, що і є основою для прова­дження виконавчих дій.

Основою для виконання рішення іноземного арбітражу є наказ ар­бітражного суду та ухвала компетентного суду України про визнання та виконання рішення іноземного арбітражу на території України.

Рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Тор­гово-промисловій палаті України є виконавчим документом, якщо при­мусове виконання цього рішення повинне проводитись на території Ук­раїни. Виконання вказаного рішення проводиться на підставі заяви за­цікавленої особи, яка адресується відповідному відділу державної вико­навчої служби.

Виконавчий документ, виданий в установленому порядку на підста­ві рішення іноземного суду чи арбітражу, може бути пред'явлений до примусового виконання протягом трьох років з моменту набрання від­повідним рішенням законної сили.

10. Захист прав стягувана, боржника та інших осіб під час провадження виконавчих дій

10.1. На дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадо­вих осіб державної виконавчої служби з виконання рішення або на від­мову в здійсненні вказаних дій у встановлені Законом строки стягувач чи боржник можуть подати скаргу до начальника відповідного відділу державної виконавчої служби або до суду за місцезнаходженням район­ного (міського), районного в місті відділу державної виконавчої служби або до іншого суду згідно з чинним законодавством.

Про задоволення чи відмову в задоволенні начальником відповідно­го відділу державної виконавчої служби скарги виноситься вмотивована постанова (додаток 20), яка оскаржується в порядку, установленому За­коном. У постанові начальник відділу державної виконавчої служби дає вказівки державному виконавцю про хід подальшого виконання вико­навчого документа

Скарги на дії начальника відділу державної виконавчої служби по­даються до суду.

10.2.  У разі невиконання у встановлений державним виконавцем строк без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, державний вико­навець виносить постанову про накладення штрафу на боржника в роз­мірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян — щодо фізичних осіб і від десяти до двадцяти неоподатковуваних мініму­мів доходів громадян — щодо посадових осіб та призначає новий строк виконання.

Постанова державного виконавця про накладення штрафу затвер­джується начальником відповідного відділу державної виконавчої служ­би. Постанова про накладення штрафу може бути оскаржена до суду в 10-денний строк (додаток 24).

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому самому порядку накладає штраф на боржника в подвійному розмірі. При подальшому невиконанні рі­шення боржником державний виконавець порушує клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника відповідно до закону.

16-1-1485                                   -241-

За наявності підстав, передбачених статтями 34, 35 Закону держав­ний виконавець вирішує питання про зупинення виконавчого прова­дження (додаток 10).

10.3. За порушення вимог Закону, невиконання законних вимог державного виконавця громадянами чи посадовими особами, втрату або несвоєчасне відправлення виконавчого документа, неподання або подан­ня неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, а та­кож неповідомлення боржником про зміну місця роботи (знаходження), якщо ці дії не мають ознак злочину, а також за неявку без поважних причин за викликом державного виконавця на винних осіб за поданням державного виконавця начальником відповідного відділу державної ви­конавчої служби накладається штраф від двох до десяти неоподаткову­ваних мінімумів доходів громадян у порядку, передбаченому законом.

Постанова про накладення штрафу може бути оскаржена до суду в 10-денний строк (додаток 24).

У разі наявності ознак злочину в діях особи, яка умисно перешко­джає виконанню рішення чи іншим чином порушує вимоги законодав­ства про виконавче провадження, державний виконавець складає акт про порушення (додаток 5) і надсилає до суду або органів прокуратури подання про притягнення боржника або винної особи до кримінальної відповідальності.

11. Приймання державним виконавцем коштів, видача їх стягувачам та звітність за цими сумами

11.1. Порядок приймання державним виконавцем коштів

11.1.1.  Державні виконавці в процесі виконання рішення можуть особисто за квитанційною книжкою приймати кошти від боржників.

Приймання державними виконавцями коштів у вказаних випадках проводиться тільки за квитанцією встановленої форми.

11.1.2.  При прийманні готівки заповнюються квитанція та корінець квитанції під одним номером. Квитанція та її корінець підписуються особисто.

Квитанція за підписом державного виконавця видається платнику під його розписку на корінці квитанції. Ніякі виправлення, перекреслен-ня сум, дат або прізвищ платників у квитанціях не допускаються. Не­правильно заповнена квитанція та її корінець анулюються шляхом на­пису на них чорнилом «зіпсовано» та залишаються в квитанційній книзі для обліку.

11.1.3. Державним виконавцям забороняється отримувати гроші без виписування та видачі квитанції встановленої форми за будь-якими роз­писками на виконавчих документах, касовими ордерами установ і т. ін.

11.1.4.  Отримані за квитанційними книжками суми повинні бути здані державним виконавцем на відповідні рахунки відділу державної виконавчої служби не пізніше наступного робочого дня після їх отри­мання. Суми, отримані для зарахування на користь держави, у період, наданий боржнику для добровільного виконання, здаються безпосеред­ньо до установ Ощадбанку.

Суми, що стягнуті на користь держави після винесення постанови про стягнення виконавчого збору при відсутності витрат на виконання,

-242-

здаються до установ Ощадбанку, а 5 відсотків (виконавчий збір) — на відповідний рахунок спеціального фонду виконавчого провадження.

11.1.5. До кожного корінця квитанційної книжки.вклеюється відпо­відна квитанція (Ощадбанку чи банку) про отримання коштів. У вико­навчому провадженні робиться відмітка про прийняття коштів із зазна­ченням дати заповнення та номера квитанції.

11.1.6.  Забороняється державним виконавцям проводити видачу та переказ стягнутих ними сум стягувачам без зарахування на депозитний рахунок державної виконавчої служби.

11.1.7.  При зарахуванні коштів на депозитний рахунок державний виконавець негайно складає розпорядження чи розрахунок за правила­ми, викладеними в підрозділі 11.2 цієї Інструкції.

11.1.8.  Квитанційні книжки видаються в Головному управлінні юс­тиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, об­ласних, Київському та Севастопольському міських управліннях юстиції начальникам відділів державної виконавчої служби відповідно до по­треб. Квитанційна книжка видається державному виконавцю начальни­ком відділу державної виконавчої служби за відомістю обліку квитан­ційних книжок під його розписку в цій відомості з указівкою дати вида­чі та з якого і до якого номера в книжці містяться квитанції.

11.1.9.  Кожна закінчена квитанційна книжка здається державним виконавцем начальнику відділу державної виконавчої служби під роз­писку у відомості обліку квитанційних книжок.

Закінчені квитанційні книжки зберігаються в архіві відповідного відділу державної виконавчої служби за правилами зберігання докумен­тів суворої звітності.

11.1.10. Правильність ведення квитанційних книжок та своєчасність унесення сум державним виконавцем перевіряються начальником від­повідного відділу державної виконавчої служби щомісячно.

11.1.11.  Нова квитанційна книжка видається державному виконав­цю лише після перевірки начальником відповідного відділу державної виконавчої служби правильності та повноти внесення стягнутих дер­жавним виконавцем коштів на депозитний рахунок державної виконав­чої служби, на відповідний рахунок спеціального фонду виконавчого провадження та до установ Ощадбанку. Це проводиться шляхом Ігідра-хувань стягнутих державним виконавцем коштів за корінцями квитан­ційної книжки та звірення цієї суми з сумою, внесеною ним на рахунок відділу або установи Ощадбанку, за відповідними квитанціями про отри­мання коштів, з випискою органу Державного казначейства та записами в книзі обліку депозитних сум.

11.1.12.  При здачі справ державний виконавець здає начальнику відділу державної виконавчої служби незакінчену квитанційну книжку та квитанції банку про зарахування коштів на депозитний рахунок від­ділу державної виконавчої служби, відповідний рахунок спеціального фонду виконавчого провадження або установ Ощадбанку.

11.2. Порядок видачі коштів стягувачам та обліку депозитних сум 11.2.1. Для контролю і перевірки стану реєстраційного рахунку з об­ліку депозитних сум та відповідного рахунку в банку і визначення на­лежності коштів ведеться звітність за депозитними сумами державної виконавчої служби. Реєстраційні рахунки з обліку депозитних сум від-

16*                                            -243-

криваються в органах Державного казначейства на ім'я відділу держав­ної виконавчої служби. Крім того, для виплати стягувачам — фізичним особам належних їм сум готівкою відділ державної виконавчої служби відкриває на своє ім'я в установах банку поточний рахунок.

11.2.2.  У відділі державної виконавчої служби за кожним рахунком окремо заводиться книга обліку депозитних сум строком на один рік (додаток 31). У книгах обліку депозитних сум записуються всі суми, які рахуються на день їх відкриття в залишку на спеціальних реєстраційних рахунках з обліку депозитних сум чи на рахунках в банку.

Книги обліку депозитних сум повинні бути пронумеровані, про­шнуровані та скріплені відповідно печаткою Головного управління юс­тиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, об­ласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції.

11.2.3.  Начальником відділу державної виконавчої служби визна­чається особа, яка здійснює ведення книг обліку депозитних сум та здійснює банківські операції, а також ведення необхідних нарядів бан­ківських документів та розпоряджень державних виконавців.

Особа, що веде депозитний рахунок, щомісячно розшифровує суми, що залишились на 1 число кожного місяця.

11.2.4.  Книги обліку депозитних сум не менше одного разу на мі­сяць перевіряються начальником відділу державної виконавчої служби шляхом підрахунку та звірення сум, що надійшли та видані, з випискою із спеціального реєстраційного рахунку з обліку депозитних сум чи ра­хунку в банку, в результаті чого залишок на перше число кожного міся­ця повинен відповідати залишку депозитних сум на рахунках.

Після перевірки залишку депозитних сум начальник відділу робить напис «перевірено» та підтверджує цей напис своїм підписом.

11.2.5. Депозитні суми, які залишились на перше січня нового року на рахунках, переносяться в нові книги з повною назвою кожної окремої суми та вказівкою, кому вона належить. У книгах обліку депозитних сум залишки, які переходять на перше січня нового року, виводяться в графу «залишки».

11.2.6.  У міру надходження з органу Державного казначейства чи банку виписок про наявність на спеціальному реєстраційному рахунку з обліку депозитних сум або поточному рахунку коштів у книги негайно вносяться записи.

Особа, яка веде облік депозитних сум, негайно повідомляє відповід­ного державного виконавця відділу про надходження коштів на спеці­альний реєстраційний рахунок з обліку депозитних сум або на поточний рахунок.

11.2.7.  У разі відсутності відомостей, яким чином провадити випла­ту коштів державний виконавець повідомляє стягувачу про наявність належних йому коштів та пропонує йому повідомити шляхи отримання ним коштів.

Після цього державний виконавець у разі достатності суми для по­криття всіх вимог стягувача готує розпорядження, яким визначає на­лежність указаних коштів та спосіб перерахування (видачі) стягувачу, і яке затверджується начальником відділу державної виконавчої служби. Указане розпорядження готується в 2 примірниках, оригінал видається

-244-

особі, яка веде облік депозитних сум, копія залишається у виконавчому провадженні.

Щодо кожного виконавчого провадження (тобто для кожного стя-гувача окремо) готується окреме розпорядження.

При складанні розпорядження слід ураховувати, що до визначення стягувачем — фізичною особою шляху отримання ним коштів у розпо­рядженні не зазначаються засоби видачі (перерахування) коштів.

11.2.8. У разі надходження суми, яка не задовольняє вимог усіх стя-гувачів, а також при необхідності відрахування виконавчого збору, ви­трат на виконання, винагороди державним виконавцем складається роз­рахунок. Даний розрахунок затверджується начальником відділу дер­жавної виконавчої служби і складається у 2 примірниках, оригінал ви­дається особі, яка веде облік депозитних сум, копія залишається у виконавчому провадженні.

11.2.9.  При перерахуванні коштів, які належать стягувачу — юри­дичній особі, списання коштів із спеціальних реєстраційних рахунків з обліку депозитних сум здійснюється на підставі платіжних доручень, підписаних начальником відповідного відділу державної виконавчої служби.

11.2.10.  Якщо у стягувача — фізичної особи є рахунок в установі банку, то в платіжному дорученні обов'язково вказується, на який раху­нок слід перерахувати кошти.

11.2.11.  При переказі коштів з реєстраційних рахунків поштою на­чальник відповідного відділу державної виконавчої служби підписує до­ручення, до якого додається перелік стягувачів з указівкою їх адреси та сум переказів.

11.2.12.  При списанні коштів із спеціальних реєстраційних рахунків з обліку депозитних сум для виплати належних стягувачам — фізичним особам сум готівкою в платіжному дорученні вказується відповідний ра­хунок відділу.

11.2.13.  Іменні чеки видаються особисто стягувачам або особам, які мають від них довіреність на отримання грошей, тільки за пред'явлення паспорта або документа, який засвідчує особу, про що робиться відмітка на звороті корінця чека з указівкою номера документа, часу його видачі і ким видано. Виписування чека на пред'явника, а також на ім'я держав­ного виконавця або інших працівників державної виконавчої служби ка­тегорично забороняється.

11.2.14.  Особою, яка веде облік депозитних сум, складається довідка до чека. Указана довідка готується в 2 примірниках. Оригінал залиша­ється в наряді, а копія видається державному виконавцю, у якого на ви­конанні знаходиться виконавчий документ, за яким було видано чек.

При перерахуванні коштів на рахунок стягувача особа, яка веде об­лік депозитних сум, подає державному виконавцю копію платіжного до­ручення.

Вищевказані копії довідки та платіжного доручення залишаються у виконавчому провадженні

11.2.15. Чек і платіжне доручення підписуються начальником відді­лу державної виконавчої служби (перший підпис) та особою, яка веде депозитний рахунок служби (другий підпис).

-245-

11.2.16.  Кошти, які внесені на депозитний рахунок державної вико­навчої служби, зберігаються:

депозитні суми, які підлягають передачі громадянам, — на протязі трьох років;

депозитні суми, які підлягають передачі юридичним особам неза­лежно від форм власності, — на протязі одного року;

аліментні суми у зв'язку з відсутністю відомостей про місцезнахо­дженням стягувача — на протязі трьох років з моменту надходження останньої суми.

11.2.17.  Якщо організація або особа, на ім'я якої гроші або цінності внесені на депозит, повідомлена про те, що на її ім'я внесені на депозит гроші або цінності, перебуває за кордоном, то обчислення цих термінів починається з моменту, коли ця організація або особа отримають дозвіл на розпорядження внесених на їх ім'я на депозит грошима або цінностями.

11.2.18.  Строк зберігання цих сум обчислюється з дня надіслання стягувачу повідомлення про потребу отримання належних йому коштів.

11.2.19.  Ніхто, крім начальника відділу державної виконавчої служ­би або уповноваженої ним особи, який є розпорядником рахунку, не мо­же дати розпорядження про видачу або списання коштів з рахунків.

12. Діловодство державної виконавчої служби

Порядок ведення діловодства в державній виконавчій службі визна­чається Інструкцією з діловодства в районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділах державної виконавчої служби, за­твердженою наказом Міністерства юстиції України від 5 липня 1999 ро­ку № 470/7.

Додаток 1

до пункту 2.1.3 Інструкції про проведення виконавчих дій

ПОСТАНОВА про заміну сторони виконавчого провадження

_»_________________року                    м.

Мною, державним виконавцем_________________________відділу

державної виконавчої служби____________________управління юсти­ції, при примусовому виконанні_________________________________,

(назва документа)

виданого «___»___________року

(назва органу чи посадової особи,

яка видала документ)

про_______

(резолютивна частина документа)

встановлено:

-246-

Ураховуючи викладене, керуючись статтею  11  Закону України «Про виконавче провадження»-, ПОСТАНОВЛЯЮ:

Державний виконавець

Додаток 2

до пункту 2.2.1 Інструкції про проведення виконавчих дій

ПОСТАНОВА про призначення експерта для участі у виконавчому провадженні

року             м.

Мною, державним виконавцем_____________відділу державної ви­конавчої служби_________________________управління юстиції, при

примусовому виконанні________________________________________,

(назва документа)

виданого 4___»____________________________________________

(назва органу чи посадової особи,

яка видала документ)

про______________________________________________________

(резолютивна частина документа)

встановлено:

Ураховуючи викладене, керуючись статтею  14  Закону України «Про виконавче провадження»,

ПОСТАНОВЛЯЮ:

1. Призначити____________________________________________,

(прізвище, ім'я та по батькові)

який має ліцензію (свідоцтво) на право зайняття експертною діяль­ністю, видану «___»_________________року за N°_______________,

(орган, який видав ліцензію (свідоцтво) на право зайняття експертною діяльністю)

експертом у виконавчому провадженні з примусового виконання

(назва документа) -247-

виданого «___»_________________року

(назва органу чи посадової особи, яка видала документ)

про____________________________________________________

(резолютивна частина документа)

2.  Експерту__________________________________________________

(прізвище, ім'я та по батькові) надати письмовий висновок з питань

(перелік питань, щодо яких експерту необхідно скласти висновок)

3.  Попередити експерта______________________________, що він

за відмову або ухилення від дачі висновку чи за дачу завідомо неправд­ивого висновку несе відповідальність згідно із законодавством України.

З постановою експерт______________

ознайомлений «___»•________________року

(підпис експерта) Державний виконавець                   _______________(                 )

Додаток З

до пунктів 2.2.2, 2.3.2, 4.2.3, 4.15.2, 4.16.1 Інструкції про проведення виконавчих дій

«ЗАТВЕРДЖУЮ»

Начальник відділу державної виконавчої служби _______________________управління юстиції

.року.

ПОСТАНОВА

року м.

Мною, державним виконавцем_____________________відділу дер­жавної виконавчої служби______управління юстиції, при примусовому

виконанні_____________________________________________________

(назва документа)

виданого «__>_________року

назва органу чи посадової особи,

яка видала документ) про__________

(резолютивна частина документа)

встановлено:

-248-

Ураховуючи викладене, керуючись ст.___________Закону України

«Про виконавче провадження», ПОСТАНОВЛЯЮ:

Державний виконавець

Додаток 4

до пункту 2.3.1 Інструкції про проведення виконавчих дій

ПОСТАНОВА

про призначення перекладача для участі у виконавчому провадженні

року             м.

Мною, державним виконавцем_________________________відділу

державної виконавчої служби___________________управління юстиції,

при примусовому виконанні____________________________________,

(назва документа)

виданого «__»_____року

(назва органу чи посадової особи,

яка видала документ) про__________

(резолютивна частина документа) встановлено:

Ураховуючи викладене, керуючись статтею  15 Закону України «Про виконавче провадження», ПОСТАНОВЛЯЮ:

1. Призначити_____________________________________________

(прізвище, ім'я та по батькові) перекладачем у виконавчому провадженні з примусового виконання

(назва документа) виданого «___»_________________року

(назва органу чи посадової особи, яка видала документ)

про_________________________________________________________________

(резолютивна частина документа)

2. Попередити перекладача         _________________, що він у разі

завідомо неправильного перекладу або відмови виконати обов'язки пе­рекладача несе відповідальність згідно із законодавством України.

З постановою перекладач_________________________ознайомле­ний «___»________________року         ______________________

(підпис перекладача)

Державний виконавець                  _____________(_____        )

-249-

Додаток 5

до пунктів 3.2.2, 4.11.2, 5.9.4, 8.6.3,103 Інструкції про проведення виконавчих дій

АКТ державного виконавця

«___»•_________________року                   м.___________________

Мною, державним виконавцем_________________________відділу

державної виконавчої служби___________________управління юстиції,

при примусовому виконанні_____________________________________

(назва документа) виданого «____»__________________року_________

(назва органу чи посадової особи, яка видала документ)

про_________________________________________________

(резолютивна частина документа)

участю понятих:

1._____________

_

у присутності:

встановлено:

Державний виконавець___________________(___________)

Стягувач_______________________________(_________________)

Боржник________________________________(_________________)

Поняті: 1._______________________________(_________________)

2._______________________________(_________________)

Інші особи, що були залучені до проведення виконавчих дій:

Даний акт можливо застосовувати як загальний для статей: ч. З ст. 20, ч. З ст. ЗО, ч. 2 ст. 40, ч. 1 ст. 60 (неможливість виконання), ч. 1 ст. 62, ч. 1 ст. 64, ч. 1 ст. 67. В акті визначаються всі обставини, які вста­новлені при виконанні рішень.

-250-

Додаток 6

до пунктів 3.5.1, 3.6.1, 3.8.1, 3.8.2 Інструкції про проведення виконавчих дій

ПОСТАНОВА

про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа)

року               м.

Мною, державним виконавцем_________________відділу державної

виконавчої служби_________________управління юстиції, розглянута

заява_________________________________________________________

(найменування осіб, визначених ст. 18 Закону України

«Про виконавче провадження»)

про примусове виконання _

(назва документа) виданого «___»_________________року_______

(назва органу чи посадової особи, яка видала документ)

про______________________________________________________

(резолютивна частина виконавчого документа)

що вступив у законну силу (набрав чинності) ч__»____року.

Заява про примусове виконання подана *__»____року.

У процесі проведеної перевірки

встановлено:

(обставини, визначені ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження»)

Ураховуючи викладене, керуючись статтями 21, 23, 26 Закону Ук­раїни «Про виконавче провадження»-, ПОСТАНОВЛЯЮ:

1. Відмовити в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання

2. Копію постанови направити

3. Постанова може бути оскаржена начальнику відділу державної

виконавчої служби_____________________________управління юстиції

або до_____________суду в 10-денний строк з моменту її одержання.

Державний виконавець_____________(__________)

-251-

Додаток 7

до пунктів 3.6.2, 5.9.2 Інструкції про проведення виконавчих дій

ПОСТАНОВА про відкриття виконавчого провадження

року                    м.

Мною, державним виконавцем_____________________відділу дер­жавної виконавчої служби_______________________управління юсти­ції, розглянуто________________________________________________

(найменування осіб, визначених ст. 18 Закону України

«Про виконавче провадження»)

про примусове виконання_____

(назва документа) виданого <

(назва органу чи посадової особи, яка видала документ)

про__________________________________________________

(резолютивна частина виконавчого документа)

що вступив у законну силу (набрав чинності) •«___»________року.

Заява про примусове виконання подана «___»•____року.

Керуючись статтями 3, 18, 24 Закону України «Про виконавче про­вадження», ПОСТАНОВЛЯЮ:

1. Відкрити виконавче провадження з виконання______________

2.____________________________________________________

(найменування боржника) добровільно виконати_____________________________________

у строк до «__»•______року.

3.  При невиконанні рішення в наданий строк виконати його в при­мусовому порядку

(вимоги ч. 1 ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження») (вимоги ч. З ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження»)

4.  Копію постанови направити

5. Постанова може бути оскаржена начальнику відділу державної

виконавчої служби______________________управління юстиції або до

_______________суду в 10-денний строк з моменту її одержання.

Державний виконавець                    _____________(__________)

-252-

Додаток 8

до пункту 3.9.1 Інструкції про проведення виконавчих дій

ПОСТАНОВА про відкладення відкриття виконавчого провадження

_»____року                                        м.

Мною, державним виконавцем_______________відділу державної

виконавчої служби__________________управління юстиції, розглянуто

(найменування осіб, визначених ст.18 Закону України «Про виконавче провадження») про примусове виконання______

(назва документа) виданого «__»______року_________

(назва органу чи посадової особи, яка видала документ)

про________________________________________________________,

(резолютивна частина виконавчого документа)

що вступив у законну силу (набрав чинності) «__»_________року.

Заява про примусове виконання подана «___»______________року.

У процесі проведеної перевірки

встановлено:

(невідповідність виконавчого документа вимогам ст. 19

Закону України «Про виконавче провадження»)

Ураховуючи викладене, керуючись статтями 19, 27 Закону України «Про виконавче провадження», ПОСТАНОВЛЯЮ:

1. Відкласти відкриття виконавчого провадження з примусового ви­конання

2.  Виконавчий документ направити в орган (посадовій особі), яка його видала, для належного оформлення в строк до «___»_________р.

3.  Копію постанови направити_______________________________

4. Постанова може бути оскаржена начальнику відділу державної

виконавчої служби___________________________________управління

юстиції або до____________________суду в 10-денний строк з моменту

її одержання.

Державний виконавець                        _____________(__________)

-253-

Додаток 9

до пункту 4.3.2 Інструкції про проведення виконавчих дій

ПОСТАНОВА про відкладення провадження виконавчих дій

року            м.

Мною, державним виконавцем______відділу державної виконавчої

служби______________________управління юстиції, при примусовому

виконанні___________________________________________________,

(назва документа)

виданого *_»______року____________________________________

(назва органу чи посадової особи, яка видала документ)

про__________________________________________________________

(резолютивна частина документа)

встановлено: (обставини, що перешкоджають провадженню виконавчих дій)

Ураховуючи викладене, керуючись статтею 32 Закону України •«Про виконавче провадження», ПОСТАНОВЛЯЮ:

1.  Відкласти провадження виконавчих дій з примусового виконання

до «__»______року.

2.  Копію постанови направити_______________________________.

3.  Постанова може бути оскаржена начальнику відділу державної виконавчої служби_______________________управління юстиції або до

суду в 3-денний строк з часу її одержання.

Державний виконавець                          _________(__________)

Додаток 10

до пунктів 4.7.1, 6.2, 10.2 Інструкції про проведення виконавчих дій

«ЗАТВЕРДЖУЮ»

Начальник відділу державної виконавчої служби ______________________управління юстиції

.року.

ПОСТАНОВА

про зупинення виконавчого провадження року                                                             м.

Мною, державним виконавцем_____________________відділу дер­жавної виконавчої служби_____________управління юстиції, при при­мусовому виконанні___________________________________________,

(назва документа)

виданого «___»________року___

(назва органу чи посадової особи, яка видала документ) -254-

про______________________________________________________

(резолютивна частина документа)

встановлено:

(обставини, визначені статтями 34, 35 Закону України «Про виконавче провадження»).

Ураховуючи викладене, керуючись статтями 34, 35, 36, 64 Закону України «Про виконавче провадження», ПОСТАНОВЛЯЮ:

1.  Зупинити виконавче провадження з примусового виконання ____________________________________ДО___________________.

2.  Копію постанови направити_______________________________.

3.  Постанова може бути оскаржена до____________суду в 10-ден-

ний строк з моменту її одержання.

Державний                                                                       виконавець

Додаток 11

до пункту 4.7.4 Інструкції про проведення виконавчих дій

«ЗАТВЕРДЖУЮ» Начальник відділу державної виконавчої служби

________________________управління юстиції

«__»_____року_________________________

ПОСТАНОВА про поновлення виконавчого провадження

_»___року                                                          м.

Мною, державним виконавцем________відділу державної виконав­чої служби_________________управління юстиції, «___»______року бу­ла винесена постанова про зупинення виконавчого провадження з вико­нання ________________________________, виданого •«___»____року

(назва документа)

(назва органу чи посадової особи, якавидала документ)

про_______________________________________________________

(резолютивна частина документа) •«_»______року_____

(факти, що підтверджують усунення обставин, які були причиною зупинення виконавчого провадження)

Ураховуючи викладене, керуючись частиною 7 статті 36 Закону Ук­раїни «Про виконавче провадження», ПОСТАНОВЛЯЮ:

1.  Поновити виконавче провадження з примусового виконання

2.  Копію постанови направити_______________________________.

Державний виконавець                         _____________(__________)

-255-

Додаток 12

до пункту 4.8.2 Інструкції про проведення виконавчих дій

«ЗАТВЕРДЖУЮ» Начальник відділу державної виконавчої служби

___________________________управління юстиції

«__»______року    ___________________________

ПОСТАНОВА про закриття виконавчого провадження

4_» _____року                                                            М.

Мною, державним виконавцем_____________________відділу дер­жавної виконавчої служби____________управління юстиції, при при­мусовому виконанні________________, виданого •«__»______року

(назва документа)

(назва органу чи посадової особи, яка видала документ)

про________________________________________________________________

(резолютивна частина документа)

встановлено: (обставини, визначені ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»)

Ураховуючи викладене, керуючись статтею 37 Закону України «Про виконавче провадження», ПОСТАНОВЛЯЮ:

1. Виконавче провадження з примусового виконання___________

______________________________________________ЗАКРИТИ.

(керуючись вимогами ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження»)

2.  Копію постанови направити сторонам та____________________

(назва органу чи посадової особи, що видав виконавчий документ).

3.  Постанова може бути оскаржена начальнику відділу державної

виконавчої служби_________управління юстиції або до_______суду в

10-денний строк з моменту її одержання.

Державний виконавець              _____________(__________)

-256-

Додаток 13

до пункту 4.9.2 Інструкції про проведення виконавчих дій

«ЗАТВЕРДЖУЮ»

Начальник відділу державної виконавчої служби ________________________управління юстиції

.року.

ПОСТАНОВА про закінчення виконавчого провадження

року                                                             м.

Мною, державним виконавцем_______відділу державної виконав­чої служби___________________управління юстиції, при примусовому

виконанні_________________________, виданого <__»____року

(назва документа)

(назва органу чи посадової особи, яка видала документ)

про______________________________________________________

(резолютивна частина документа)

встановлено:

(обставини, визначені ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження») Ураховуючи викладене, керуючись статтею 39  Закону України «Про виконавче провадження»,

ПОСТАНОВЛЯЮ: 1. Виконавче провадження з примусового виконання

ЗАКІНЧИТИ.

2. Копію постанови направити сторонам та

(назва органу чи посадової особи, що видав виконавчий документ).

3. Постанова може бути оскаржена до____суду в 10-денний строк

з часу її одержання.

Державний виконавець                         _____________(__________)

Додаток 14

до пункту 4.11.4 Інструкції про проведення виконавчих дій

«ЗАТВЕРДЖУЮ» Начальник відділу державної виконавчої служби

_________________________управління юстиції

«_»____року___________________________

ПОСТАНОВА про повернення виконавчого документа стягувачеві

року                                                           м.

Мною, державним виконавцем_______________відділу державної

виконавчої служби________________________управління юстиції, при

примусовому виконанні__________________, виданого «_»_;____року

(назва документа)

17-1-1485                                   -257-

(назва органу чи посадової особи, яка видала документ)

про_______________________________________________________

(резолютивна частина документа)

встановлено: (обставини, визначені ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження»)

Ураховуючи викладене, керуючись статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження», ПОСТАНОВЛЯЮ:

1.  Виконавчий документ, виданий «_»______року,

та авансовий внесок у розмірі___________________грн. повернути

(найменування стягувача).

2.  Виконавчий документ може бути повторно пред'явлений для ви­конання в строк до •«_»_______року.

3.  Копію постанови направити стягувачу.

4.  Постанова може бути оскаржена до___суду в 10-денний строк з

часу її одержання.

Державний виконавець                       _____________(__________)

Додаток 15

до пунктів 4.12.2, 8.5.6 Інструкції про проведення виконавчих дій

ПОСТАНОВА про відновлення виконавчого провадження

року                                                                м.___

(назва суду)

«__»____________року визнана незаконною постанова державного

виконавця відділу державної виконавчої служби__________управління

юстиції від «_»____року про закриття виконавчого провадження з ви­конання _____________________, виданого «_»_____року

(назва документа)

(назва органу чи посадової особи, яка видала документ)

про__________________________________________

(резолютивна частина документа)

___________        ____________________        _______________        * А

(резолютивна частина документа)

Ураховуючи викладене, керуючись статтею 41  Закону  України •«Про виконавче провадження», ПОСТАНОВЛЯЮ:

1. Відновити виконавче провадження з виконання______________

(виконавчий документ) 2. Постанову направити__

(найменування стягувача, -258-

боржника

та органу (посадової особи), який видав виконавчий документ) Державний виконавець                         ______________(_______

Додаток 16

до пункту 4.13.1 Інструкції про проведення виконавчих дій

«ЗАТВЕРДЖУЮ»

Начальник відділу державної виконавчої служби _________________________управління юстиції

.року.

ПОСТАНОВА про розшук майна боржника

. Року                                                                 м.

Мною, державним виконавцем__________________відділу держав­ної виконавчої служби____________________управління юстиції, при

примусовому виконанні________________, виданого «_»____року

(назва документа)

(назва органу чи посадової особи, яка видала документ)

про______________________________________________________

(резолютивна частина документа)

встановлено:

(обставини, визначені ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження») Ураховуючи викладене, керуючись статтею 42 Закону України «Про виконавче провадження», ПОСТАНОВЛЯЮ:

1.  Оголосити розшук майна, належного_______________________

(найменування боржника).

2.  Витрати, пов'язанні з розшуком, стягнути з боржника.

3.  Постанова може бути оскаржена до__________суду в 10-денний

строк.

Державний виконавець                      _____________(__________)

-259-

Додаток 17

до пункту 4.13.5 Інструкції про проведення виконавчих дій

«ЗАТВЕРДЖУЮ»

Начальник відділу державної виконавчої служби ________________________управління юстиції

.року.

ПОСТАНОВА про стягнення з боржника витрат на розшук

<_»___року                                                   м.

Мною, державним виконавцем_______________відділу державної

виконавчої служби_________________управління юстиції, при приму­совому виконанні_________________, виданого «_»______року

(назва документа)

(назва органу чи посадової особи, яка видала документ)

про_______________________________________________________

(резолютивна частина документа) «_»______року оголошено розшук майна, належного___________

(найменування боржника)

На розшук було використано_______________грн., які підлягають

стягненню з боржника.

Ураховуючи викладене, керуючись статтею 42 Закону України «Про виконавче провадження», ПОСТАНОВЛЯЮ:

1.  Стягнути з_______________________             ______грн. _ коп.

(найменування боржника)

2.  Копію постанови направити боржнику.

3.  Постанова може бути оскаржена до___суду в 10-денний строк.

Державний виконавець_____________(                  )

Додаток 18

до пункту 4.13.6 Інструкції про проведення виконавчих дій

ПОСТАНОВА про відмову у розшуку майна боржника

«_»____року                                                           м.________

Мною, державним виконавцем______відділу державної виконавчої

служби___________________управління юстиції, при розгляді заяви

(найменування стягувача) про оголошення розшуку майна належного

(найменування боржника) встановлено:

-260-

Ураховуючи викладене, керуючись статтею 42 Закону України «Про виконавче провадження», ПОСТАНОВЛЯЮ:

1. Залишити заяву__________________________________________

(найменування стягувача) про оголошення розшуку майна, належного

(найменування боржни-ка)

без задоволення, відмовивши в його проведенні.

2.  Копію постанови направити стягувачу.

3.  Постанова може бути оскаржена до_________суду у 10-денний

строк.

Державний виконавець                       _____________(__________)

Додаток 19

до пунктів 4.19.1, 4.19.5, 10.1 Інструкції про проведення виконавчих дій

ПОСТАНОВА

«_»___року                                                                 м.

Мною, державним виконавцем______відділу державної виконавчої

служби________________________управління юстиції, при примусово­му виконанні__________________________, виданого «_»______року

(назва документа)

(назва органу чи посадової особи, яка видала документ)

про__________________________________________________________

(резолютивна частина документа)

встановлено:

Ураховуючи викладене, керуючись ст.__________Закону України

«Про виконавче провадження», ПОСТАНОВЛЯЮ:

Державний виконавець

Додаток 20

до пунктів 2.5, 10.1 Інструкції про проведення виконавчих дій

ПОСТАНОВА

«_»____року                                                       м.

Мною, начальником відділу державної виконавчої служби управління юстиції_______

(прізвище та ініціали) при           ____________________________________

-261-

встановлено:

Ураховуючи викладене, керуючись ст.__________________Закону

України «Про виконавче провадження», ПОСТАНОВЛЯЮ:

Начальник відділу державної виконавчої служби____________управління юстиції

Додаток 21

до пункту 5.6.6 Інструкції про проведення виконавчих дій

АКТ опису і арешту майна

«_»____року           Опис: розпочато________год.________хв.

закінчено________год._______хв.

(місце складання акта (повна адреса) Мною, державним виконавцем

(прізвище, ім'я та по батькові) відділу державної виконавчої

служби                 ____________________________управління юстиції,

при примусовому виконанні______________________

(назва документа) виданого <_»_ року____, про

(резолютивна частина документа)

в присутності понятих (прізвище, ім'я та по батькові, адреса):

1._____________________________________________________

2.

проведено опис майна, що належить боржнику.

При опису були присутні:

(прізвище та ініціали осіб,

що були присутніми при складанні акта опису із зазначенням

їх процесуального стану або їх відношення до сторін (сторони, їх представники, члени сім'ї боржника, експерт, спеціаліст, перекладач, представники органів внутрішніх справ, опіки і піклування, інших органів чи установ тощо) -262-

Описано і накладено арешт на таке майно: