ЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА ПІДПРИЄМСТВА

Економічна безпека підприємства - це вияв (знаходження), попе­редження і припинення загроз (фактів, явищ і процесів), що можуть за-

6         

подіяти матеріальний або моральний збиток діяльності підприємства, особі підприємця та його близьким.

Загрози — будь-які дії, явища чи процеси, що можуть спричинити не­гативні наслідки для бізнесу (матеріальні та моральні втрати).

При визначенні загроз варто зважати на такі чинники:

реальність загроз;

сутність причин, що породили загрози;

гострота цих причин та термін їх дії;

визначення сил і коштів, якими користується супротивник.

На будь-якому підприємстві (незалежно від розмірів самого підпри­ємства) необхідно розробити систему виявлення і розпізнавання загроз і конкретні рекомендації з їх локалізації.

ЗОВНІШНІ ЗАГРОЗИ 1. ДЕРЖАВНИЦЬКІ ЗАГРОЗИ:

кризові явища в економіці;

несприятлива політика держави;

неадекватність законодавства (загрози, що є наслідком неузго­

дженості нормативних актів, виданих законодавчими і виконавчими ор­

ганами влади, а також різними міністерствами і відомствами; крім того,

вони досить часто суперечать законам і один одному, однак підлягають

виконанню);

адміністративні  «рогатки» (маніпулювання дисконтною став­

кою, валютним курсом, митними тарифами, податками, преференціями

тощо);

політика протекціонізму;

безготівкова форма розрахунків з використанням комп'ютер­

них систем.

Неадекватність законодавства

Неадекватність законодавства, що регулює підприємницьку діяль­ність, і відсутність чітких механізмів контролю за виконанням законів призвели до того, що бізнес не захищений від постійного порушення своїх прав з боку органів державного управління і чиновників, від несумлінної конкуренції, кримінальних зазіхань та інших факторів, що йому загрожу­ють. Проблема поглиблюється активною участю мафіозних структур у легальному бізнесі, створенням ними власних підприємницьких струк­тур, несумлінною конкуренцією, неповерненням боргів тощо.

До цієї групи загроз варто віднести і неспровоковані претензії з боку різних органів контролю (податкових, УБЕЗ, пожежної охорони, захис­ту прав споживачів тощо).

Боротись з неадекватністю законодавства можна тільки за допомогою судових органів. Тому ймовірність негативних наслідків від цієї загро-

зи для підприємств може бути зменшена шляхом підвищення якості юридичного і бухгалтерського супроводу.

Варто враховувати, що жоден юрист або бухгалтер не в змозі осягну­ти все різноманіття нормативних актів та інструкцій, а також особливо­сті їх застосування на практиці. Тому для оформлення важливих заходів доцільно залучати сторонніх вузьких фахівців, які добре розбираються саме в тонкощах окремих питань.

Протекціонізм

Недобросовісну конкуренцію доповнюють протекціоністські бар'єри на державному рівні та монопольний тиск з використанням:

податкових пільг;

корупції;

заборонених методів добування інформації;

дезінформації;

кримінальних методів боротьби;

роботи через фірми, що користуються пільгами.

2. ФОРС-МАЖОР:

надзвичайні події і катастрофи техногенного характеру;

соціальна напруженість;

непередбачені зміни кон'юнктури ринку.

3. КОНКУРЕНТНІ ЗАГРОЗИ:

недобросовісна (несумлінна) конкуренція;

зростання промислового шпигунства з використанням аген­

турного і технічного проникнення до комерційних, технологічних і

виробничих таємниць підприємства;

несанкціоноване проникнення до бази даних підприємства;

діяльність кримінальних структур.

Конкурентна боротьба

У сучасних умовах розвитку ринку в Україні поняття конкурент­ної боротьби деформовано стосовно загальноприйнятого у світі по­няття конкуренції.

У цивілізованому світі основою конкуренції є поліпшення якості то­варів і зниження їх вартості шляхом застосування досягнень технічного прогресу. Якщо в азіатських і африканських країнах поліпшення якості досягають за рахунок використання дешевої робочої сили, то у нас кон­куренція набула вигляду відкритої боротьби за «місце під сонцем». До­бросовісної (сумлінної) конкуренції як у промисловості, так і у сіль­ському господарстві у нас фактично немає.

Конкурентна боротьба в Україні спрямована перш за все на обдурю­вання споживачів. Недобросовісна реклама заполонила канали телеба­чення, сторінки газет, журналів, радіоефір. У результаті маємо десят-

8         

ки фінансових структур, що розорили сотні тисяч своїх вкладників. Торговельні підприємства конкурують лише за рахунок контрабандного та безмитного ввозу продукції з-за кордону, за рахунок різноманітних пільг. Так, спирт ввозять за документами, оформленими на воду, а дорогі речі - під виглядом «секонд-хенду» тощо.

Конкурентна боротьба у спотворених формах спостерігається у таких проявах:

закупівля на найдешевших світових ринках найдешевших това­

рів та ввезення їх в Україну (наприклад, одяг і взуття кустарного ви­

робництва з КНР, Малайзії, країн, що розвиваються, з етикетками

«зроблено в США»; неякісні продукти харчування з Європи, призначені

для країн, що розвиваються, або з простроченими термінами зберігання);

спільне виробництво в Україні продукції низької якості з етикет­

ками «Зроблено в США» або в Німеччині, Франції, Англії тощо;

контрабандний ввіз товарів (обминаючи митниці).

підрив економічних позицій конкурентів (у торгівлі і банківській

справі; знищення товарів або їх крадіжка разом із транспортними засоба­

ми при перевезеннях).

контроль речових і продуктових ринків та окремих торгових

місць з метою недопущення на ринок конкурентів;

скупка нерухомості за найнижчими цінами з метою наступного

перепродажу (скупка через корумпованих чиновників);

порушення прав конкурентів - незаконне використання торгової

марки конкурента, відтворення його продукції найгіршої якості;

промислове шпигунство;

підрив репутації конкурента: поширення неправдивої компромету­

ючої інформації, дискредитація підприємства, його продукції, торго­

вельної діяльності, недобросовісна реклама;

10.        дезорганізація виробництва конкурентів: переманювання фахів­

ців, ціновий демпінг.

Недобросовісна конкуренція

Наступна за важливістю група загроз випливає з невиконання партне­рами, замовниками, постачальниками і клієнтами своїх зобов'язань з оплати контрактів, постачання товарів тощо. У цьому разі збитки вини­кають через неправильний прогноз усіх можливих наслідків, а також через такі обставини:

непоінформованість і недооцінка наявності боргів контрагента;

непоінформованість про контакти партнера з кримінальними

структурами і про характер їх взаємин;

ослаблення пильності внаслідок тривалого та успішного співро­

бітництва з одним і тим самим партнером.

Як би не складались взаємини між контрагентами, завжди може ви­никнути загроза невиконання партнером своїх зобов'язань. Це може

9

відбутися як через суб'єктивні (недружні) наміри партнера, так і через об'єктивні (не залежні від нього) обставини. Тому КОЖНУ УГОДУ НЕОБХІДНО РОЗГЛЯДАТИ І ПЕРЕВІРЯТИ ЯК ПЕРШУ. Принадність окремих пропозицій часто заважає керівнику підприємства об'єктивно оцінити їх щодо реального економічного, юридичного, фінансового чи кримінального аспекту, особливо якщо партнер зарекомендував себе добре. При об'єктивній оцінці проекту виникають сумніви, що змушу­ють від нього відмовитись і не наражатись на ризик бути ошуканим.

Отримавши будь-які комерційні пропозиції від незнайомого парт­нера, не слід квапитися з перевіркою незнайомця, а краще спробувати віднайти відомого партнера, який уже раніше себе добре зарекоменду­вав і реально здатний здійснити таку пропозицію.

Для фахівців, які працюють у сфері безпеки, легше підшукати за сво­їми каналами надійного партнера, аніж перевірити невідому фірму.

4. ЗАГРОЗИ З БОКУ КРИМІНАЛЬНИХ СТРУКТУР:

Давно відомо, що у нас неможливо працювати без так званого ДАХУ. Цей «дах» забезпечують підприємцям як кримінальні структури, так і де­які органи державного управління. При цьому КРИМІНАЛ І ОРГАНИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ НІКОЛИ НЕ ЗАВАЖАЮТЬ ОДИН ОД­НОМУ. Підприємці стикаються з тим, що «дах» не просто збирає «дани­ну», а й вимагає частки доходів підприємства, набуває певних прав влас­ності та переходить від кримінальних до легальних взаємовідносин з бізнесом. Не вклавши нічого, крім віртуального «захисту», він через пев­ний час стає співвласником, а потім і єдиним власником бізнесу.

Діяльність криміналу має такі форми:

пропозиції «даху»;

економічне проникнення до комерційних структур і підпорядку­

вання їх;

вимагання акцій і грошей у підприємців;

економічний підрив банків і підприємств;

псування, розкрадання, знищення нерухомості, засобів виробниц­

тва, товарів, сировини, транспорту тощо за замовленнями конкурентів або

як помста за непокору;

організація грабунків та злодійства;

шантаж, викрадання й убивства бізнесменів;

одержання безповоротних кредитів або товарів.

Для досягнення своїх цілей кримінал використовує всі доступні йому законні й незаконні методи, в тому числі послуговуючись своєю агенту­рою в податкових і правоохоронних органах. Кримінал здійснює:

•           вивчення фінансового становища підприємства через банки, по­

даткові та правоохоронні органи;

10

визначення ефективності роботи підприємства через корумпова­

них співробітників фірми;

пропозиції про спільну діяльність та інвестування готівкою;

пропозиції про фінансування договорів від підконтрольних при­

ватних осіб і фірм;

пропозиції про збільшення числа засновників;

спроби влаштувати на роботу на підприємство свого представ­

ника;

пропозиції про надання «даху» за відсотки від прибутку;

скупка акцій підприємства (у низькооплачуваних співробітни­

ків);

перехоплення вигідних комерційних контрактів і проектів;

компрометація підприємства і його продукції;

залякування керівників і співробітників підприємства;

збір компрометуючих матеріалів на керівників підприємства з ме­

тою шантажу;

підслуховування телефонних переговорів;

прослуховування службових і житлових приміщень;

зовнішнє спостереження за керівництвом підприємства;

перлюстрація кореспонденції;

фото-, відеозйомка об'єктів, транспортних засобів тощо;

участь у приватизації;

створення благодійних фондів;

створення власних фінансових, комерційних і охоронних струк­

тур;

фінансово-економічні злочини, пов'язані з пограбуваннями бан­

ків, фінансових корпорацій, великих акціонерних товариств і населення

країни шляхом одержання безповоротних кредитів, використання фаль­

шивих авізо, створення фінансових пірамід, комп'ютерного шахрайства;

контроль над банками;

контроль над окремими галузями промисловості і торгівлі;

рекет;

викрадання автомашин і торгівля краденим;

торгівля антикваріатом;

работоргівля;

контроль проституції та жебракування;

замовлені убивства і викрадення бізнесменів;

повернення боргів і кредитів кримінальними методами;

торгівля наркотиками;

контроль ринків (базарів) - монополізацію торгівлі;

підміна судових органів держави;

фальшивомонетництво;

11

пограбування офісів, складів, транспортних засобів, нафтопро­

водів;

організація дорожньо-транспортних пригод з метою вимагання;

«утримання» старих, алкоголіків, наркоманів в обмін на їх квар­

тири.

5. ЗАГРОЗИ З БОКУ ШАХРАЇВ:

Шахрайство в Україні розквітло у 1991 році, коли чеченськими угру­пованнями був винайдений новий спосіб збагачення: вони створювали «фірми-проліски» (одноденки), що за фальшивими авізо одержували чужі гроші. У 1992 році їх приклад почали наслідувати інгушські, вір­менські, дагестанські та інші кримінальні угруповання.

З 1992 року шахрайські фірми (вони називались трастами) збирали у населення кошти під обіцянку фантастичних відсотків, а зібравши великі суми - успішно зникали з ними. У 1993-1995 роках тільки в Києві щомісяця припиняли існування 2-3 шахрайські фірми, які збирали у насе­лення гроші під обіцянку високих відсотків. У 1996 році припинили діяль­ність більш як ЗО % комерційних банків, що брали участь у шахрайстві.

Тільки офіційно 100 тис. осіб по всій Україні назвали себе по­терпілими від махінацій. А скільки їх було насправді? Порушено безліч кримінальних справ, але жодна справа не доведена до логічного кінця че­рез неадекватне законодавство і відсутність судової практики у таких справах.

ВНУТРІШНІ ЗАГРОЗИ

До внутрішніх загроз бізнесу належать:

внутрішні конфлікти між керівниками та персоналом підпри­

ємства;

управлінська некомпетентність, відсутність професіоналізму в ро­

боті керівництва;

помилкова кадрова політика (прийом на роботу родичів, друзів,

знайомих);

крадіжки та різні порушення з боку персоналу підприємства;

відсутність дієвої стратегії забезпечення безпеки підприємства.

ЯК МОЖНА МІНІМІЗУВАТИ ЗАГРОЗИ

Для цього існують два шляхи, що доповнюють один одного:

Досконально вивчити цю книжку і користуватись нею у повсякден­

ній діяльності.

Постійно підвищувати свій рівень знань на бізнес-практикумах,

який автори регулярно проводять з банками, корпораціями і фірмами.

12

На бізнес-практикумах і тренінгах можна отримати необхідні знання з проблем ПРАКТИКИ ЗАХИСТУ БІЗНЕСУ від зовнішніх і внутрішніх загроз, навчитись захищати свій бізнес від навмисних або помилкових дій податкової служби, МВС, санепідемслужби, пожежників, конку­рентів, клієнтів, партнерів, власного персоналу, хакерів, аферистів...

ЩО РОБИТИ?

Як підприємці, керівники громадських і державних інституцій, які опікуються захистом бізнесу, ми усвідомлюємо всю важливість проблем перевірок для суб'єктів господарювання всіх форм власності. Йдеться, перш за все, про підприємства, які мають на меті отримання прибутку, -тобто про бізнес.

У цій книзі ми хочемо поділитись з Вами колективним перевіреним ча­сом досвідом як Державного комітету України з питань регуляторної по­літики і підприємництва, так і досвідом захисту інтересів підприємців громадськими об'єднаннями підприємців-роботодавців, членів Конгресу приватних роботодавців та Спілки кооператорів і підприємців України.

Юрій Авксентьев,

голова Державного комітету України

з питань регуляторної політики і підприємництва

Олег Івченко,

голова Конгресу приватних роботодавців, академік Вищої академії кооперації