Глава 1. КОНТРОЛЬ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ТА ІНШОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

З розумних причин нічого не робиться.

Закон Мерфі

За часів СРСР, часів тотального контролю за громадянами і будь-якою їх діяльністю, контроль за суб'єктами господарювання (далі за тек­стом СГ) здійснювали:

«Народний контроль» — специфічний орган партійного контролю,

що мав право перевіряти будь-яку діяльність, включаючи діяльність са­

мої партії (КПРС), міністерств, відомств, організацій та установ.

Контрольно-ревізійне управління (КРУ) - перевіряло фінансово-

господарську діяльність СГ.

ОБХСС (абревіатура, що російською розшифровується як «Отдел

по Борьбе с Хищениями Социалистической Собственности» - спеціаль­

ний підрозділ міністерства внутрішніх справ (МВС), який боровся з роз­

краданням державної власності.

Пожежна охорона - перевіряла забезпечення пожежної безпеки.

Санепідемстанція - перевіряла забезпечення санітарно-епідемічної

безпеки.

Усього 5 основних органів контролю, серед яких взагалі немає подат­кової служби, і це не дивно! Держава централізовано збирала податки у джерела виплати. Нагадаю, що за даними сучасної статистики, з кожного заробленого карбованця громадянин СРСР отримував на руки лише 7 ко­пійок. Звісно, певна частина коштів поверталась через безкоштовну освіту і медицину, соціальні виплати, але більша їх частина йшла в забез­печення амбіцій партійно-господарського керівництва СРСР.

Кожен громадянин України рано чи пізно стикається з діяльністю різ­номанітних органів, установ, організацій, фондів і тому подібних інсти­туцій, що мають право контролювати як самого громадянина, так і СГ, зазвичай шляхом певних обмежень чи заборон. А якщо йдеться про регу­лювання господарської чи підприємницької діяльності - охочих до кон­тролювання ще більше. Виникає резонне запитання - скільки органів контролю в Україні?

14

Розділ 1

За інформацією Державного комітету з питань регуляторної політики і підприємництва (далі скорочено Держпідприємництво), станом на 15 листопада 1998 року налічувалось аж

різноманітних органів, що тим чи іншим шляхом мали право здійснювати контроль суб'єктів гос­подарювання!

Чому така фантастична кількість органів контролю (далі — ОК)? Звідки таке бажання контролювати?

ЕКОНОМІЧНА ОСНОВА

Причини діяльності такої кількості ОК в Україні надзвичайно прості: 1. Наявність у Державному бюджеті України рядка Надходження від штрафів та фінансових санкцій, яким тільки на цей рік передбачено, що ми - громадяни України ВСІ ГУРТОМ ПЛАНОВАНО ПОРУШИМО ЧИННЕ ЗАКОНОДАВСТВО і за це маємо сплатити аж

гривень штрафів!

2. ЗО % зібраних таким чином коштів органи контролю мають право залишати у своєму розпорядженні!

З чого випливає - кожен орган державного управління, що бажає по­ліпшити добробут своїх співробітників, повинен бодай би що-небудь контролювати і обов'язково ШТРАФУВАТИ, бо тільки від цих надхо­джень ЗО % залишається в розпорядженні цього ОК. Дивно, що бажаю­чих поласувати за чужий рахунок знайшлося лише 100, а не 300, адже у

1998     році в Україні існувало близько 300 органів, що здійснювали певні

функції державного управління!

Звичайно, далеко не всі 100 органів контролю регулярно перевіряли саме підприємців, але і таких органів у 1998 році налічувалось 53. Саме в цьому році — 23 липня вийшов Указ Президента України «Про деякі захо­ди з дерегулювання підприємницької діяльності» № 817/98, який частко­во впорядкував діяльність різноманітних органів контролю. За статис­тичними даними, оприлюдненими у пресі, кількість перевірок суб'єктів підприємницької діяльності (далі за текстом - СПД) тільки у 1998 році скоротилась у 4 рази! Поменшало і самих бажаючих контролювати. Як­що у 1998 році СПД реально перевіряли 53 органи контролю, то у

1999     році лише 32. На жаль, у подальшому кількість цих органів знову

почала зростати і у 2004 році становить 39.

Ось перелік міністерств, відомств та інших інституцій, що мають пра­во перевіряти суб'єкти господарювання всіх форм власності:

ДОСВІД КОНТРОЛЮ    /5

Міністерство аграрної політики.

Міністерство фінансів.

Міністерство статистики.

Міністерство внутрішніх справ.

Міністерство екології та природних ресурсів.

Міністерство охорони здоров'я.

Міністерство промислової політики.

Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики.

Державний комітет земельних ресурсів.

Державний комітет з питань охорони державного кордону.

Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України.

Державна податкова адміністрація (ДПА).

Головне контрольно-ревізійне управління Мінфіну.

Пенсійний фонд.

Державна митна служба.

Антимонопольний комітет.

Прокуратура.

Служба безпеки України (СБУ).

Національний банк України (НБУ).

Державна служба фінансового моніторингу.

Державне казначейство.

Державна інспекція з контролю за цінами.

Державна комісія по цінним паперам.

Служба експортного контролю.

Державний комітет з питань технічного регулювання та споживчої

політики.

Органи санітарно-епідеміологічного контролю (СЕС).

Органи ветеринарного контролю.

Органи екологічного контролю.

Органи нагляду за охороною праці.

Органи пожежного нагляду.

Органи державної служби карантину рослин.

Державна інспекція по контролю якості лікарських рослин.

Національна рада з питань телебачення і радіомовлення.

Державна інспекція енергозбереження.

Державний геологічний контроль.

Інспекція геодезичного контролю.

Фонд соціального страхування.

Фонд обов'язкового державного страхування на випадок безробіття.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків на вироб­

ництві та професійних захворювань.

При перегляді цього переліку відразу спадає на думку вираз - фіс­кальна* політика. На жаль, фіскальна політика нашої держави не є вива­женою, що призводить до бажання СГ уникнути надмірного податкового тиску, який на сьогодні становить 67 %. Подібна реакція СГ викликає

Термін «фіскальний» походить від латинського fiscalis — казенний. У Росії XVIII століття цей термін вживали до посадових осіб, які дбали про інтереси казни, наглядали за діяльністю адміністративних установ та посадових осіб з метою вияв­лення порушень цих інтересів.

16

Розділ 1

ланцюгову реакцію органів контролю і відповідне ставлення до підпри­ємців у суспільстві - мовляв, усі бізнесмени злочинці(!?), що, в свою чер­гу, визначає ставлення органів контролю до суб'єктів підприємництва -немає підприємців, які не порушували б законів!

ПРАВОВА ОСНОВА

А як можна провадити підприємницьку діяльність у країні, де її регу­лює не багато, не мало:

97 ЗАКОНІВ УКРАЇНИ

18 УКАЗІВ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

411 ПОСТАНОВ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

8961 ПІДЗАКОННИХ АКТІВ

Більшість з цих правових актів, на жаль, досить часто суперечать один одному.

Згідно з чинним законодавством України правом перевірки СГ на­ділені 39 організацій, юридичною основою діяльності яких є:

6 КОДЕКСІВ

39 ЗАКОНІВ УКРАЇНИ

6 УКАЗІВ ПРЕЗИДЕНТА

43=

19 ПОСТАНОВИШ

JJ-

29 ВІДОМЧИХ АКТІВ

доСВЩ КОНТРОЛЮ

Ці документи регулюють основні питання здійснення перевірок. Ко­жен ОК при підготовці підзаконних актів по-своєму трактує питання правового регулювання перевірок. Зазвичай, ОК наділяє себе такими правами, що суб'єкту господарювання залишається тільки право на «по­чесну смерть»... а про обов'язки та відповідальність органів контролю в процесі перевірки взагалі не йдеться.

МЕТОДИЧНА ОСНОВА

Кожен ОК встановлює свою термінологію, методику, по-своєму фор­мулює права органу контролю і відповідальність суб'єкта підприємницт­ва. Звідси виникає правове свавілля, що панує при перевірках, робить підприємців фактично беззахисними перед контролерами, породжує ко­рупцію, стримує розвиток держави.

Найбільше застосування отримали такі визначення:

ПЕРЕВІРКИ окремих сторін діяльності СГ - органи Держказначей-ства, Пенсійний фонд, пожежна служба, соціальні фонди, служба зайня­тості, Держохоронпраці, Інспекція з контролю якості лікарських засобів, Держспоживзахист;

ДЕРЖАВНИЙ (відомчий) КОНТРОЛЬ, НАГЛЯД - Пенсійний фонд, автомобільна інспекція, Антимонопольний комітет, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонд страхування на випадок безробіття, Держохоронпраці, служба зайнятості, санепідстан-ції, Інспекція з контролю якості лікарських засобів, Служба контролю за наркотиками, Держспоживзахист, Інспекція по контролю за цінами, Ар­хітектурна інспекція, Комісія з цінних паперів, енергетичні інспекції;

ОБСТЕЖЕННЯ - пожежна служба, митні органи, міліція, служба з контролю за наркотиками, Держспоживзахист.

В одному й тому самому документі чи в різних документах однієї служби можуть застосовуватись різні визначення (перевірки, контроль, нагляд) як самостійно, так і в словосполученнях типа контроль (нагляд) у вигляді перевірки, огляд з метою перевірки, контрольні перевірки, вибір­кові перевірки. Особливо в цьому плані відзначилися митні органи, які в «Положенні про провадження в справах про порушення митних правил» визначили такі види перевірок СГ:

митне обстеження;

опитування осіб;

витребування документів;

вилучення предметів та документів;

перевірка окремих сторін діяльності СПД.

ВИДИ ПЕРЕВІРОК

Чинним законодавтвом України передбачені тільки такі  вди пере-

вірок:

ПЛАНОВІ;

ПОЗАПЛАНОВ .

18

Розділ 1

Всі інші перевірки з правової точки зору є незаконними, але вони пе­редбачені у документах органів контролю, а саме:

Повторні;

Оперативні;

Систематичні;

Контрольні;

Цільові;

Комплексні;

Інспекційні;

Самостійні;

Спільні;

10.        Камеральні.

У 51 правовому акті, що регулюють здійснення перевірок, види пере­вірок не визначені взагалі. Більшість правових актів не зобов'язує пере­віряючих мати при собі документ, що посвідчує їх право на перевірку.

Що стосується періодичності перевірок, то за винятком КРУ, служби контролю за обігом наркотиків, Держспоживзахисту (здійснюють пере­вірки не частіше одного разу на рік), інші служби не визначились з цього питання або передбачили для себе право «безперешкодно в будь-який час доби» перевіряти СГ.

НАСЛІДКИ ДЛЯ СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ

У більшості правових актів прямо не визначено наслідки для СГ, що наступають після перевірки, — застосовується формула «передбачені зако­нодавством». В інших - достатня кількість негативних наслідків, почина­ючи від обов 'язкових для виконання приписів, актів, до зупинення підпри­ємницької діяльності, штрафів та адміністративної відповідальності.

ПРАВА СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ

Права СГ не визначені в 40 нормативних актах, а іншими передбачено оскарження діяльності службових осіб або матеріалів перевірки до від­повідних органів контролю вищого рівня або до суду. Але оскарження не зупиняє дії чи акта ОК - СГ МАЄ ВИКОНУВАТИ ПРИПИСИ, навіть коли вони абсурдні! Жодним нормативним актом, за винятком Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності...», не передбачена ком­пенсація СГ збитків. Цей Закон визначає, що суми коштів, безпідставно стягнені з СГ, підлягають поверненню у триденний строк з дня винесен­ня відповідного рішення.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ОРГАНУ КОНТРОЛЮ

За неправомірні дії службових осіб під час перевірки відповідаль­ність передбачена для працівників митних органів, КРУ, міліції, Фондів соціального страхування з тимчасової втрати працездатно­сті, соціального страхування від нещасних випадків, інспекції з кон­тролю якості лікарських засобів, Держспоживзахисту, Державної ін­спекції з цінних паперів. ДЛЯ ІНШИХ СЛУЖБ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ НЕ ПЕРЕДБАЧЕНА.

Цікава ситуація з пожежною службою. У Законі «Про пожежну служ-

ПОСВЩКОНТРОЛЮ

бу» зафіксована формула: «За шкоду, завдану юридичним та фізичним особам, громадянам внаслідок застосування санкцій, органи та посадові особи державного пожежного нагляду відповідальності не несуть». У «Положенні про Державну пожежну охорону», затвердженому постано­вою КМУ від 26 липня 1994 р. № 508 ця формула стосується тільки ви­падку правомірного застосування санкцій.

Якщо виходити з принципу верховенства права (у разі виникнення су­перечності між законом та іншим нормативним актом діє норма закону), то пожежники за свої неправомірні дії не відповідають взагалі!

ДОСВІД СИСТЕМАТИЗАЦІЇ

На часі виникла нагальна потреба класифікувати органи контролю в Україні, що можна зробити таким чином:

1 ФІСКАЛЬНІ ОРГАНИ - мають ЗАБЕЗПЕЧУВАТИ ІНТЕРЕСИ КАЗНИ І НАПОВНЕННЯ БЮДЖЕТУ:

Державна податкова служба; Державна митна служба; Антимонопольний комітет; Контрольно-ревізійне управління Мінфіну; Держказначейство;

Державна служба контролю за цінами;

Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України; Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку; Державна служба фінансового моніторингу. Фонд соціального страхування;

Фонд обов'язкового державного страхування на випадок безробіття; Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань; Пенсійний фонд України.

2.         КОНТРОЛЮЮЧІ ОРГАНИ - мають ЗАБЕЗПЕЧУВАТИ БЕЗПЕКУ

ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ГРОМАДЯН:

Санітарно-епідеміологічна служба; Державна пожежна служба;

Державний комітет з питань технічного регулювання та споживчої політики;

Держохоронпраці; Органи екологічного контролю; Органи ветеринарного контролю; Органи контролю лікарських засобів; Органи ядерного контролю.

3.         ПРАВООХОРОННІ ОРГАНИ-мають ЗАБЕЗПЕЧУВАТИ ІНТЕРЕ­

СИ ОСОБИСТОСТІ ТА СУСПІЛЬСТВА:

Міністерство внутрішніх справ; Служба безпеки України; Прокуратура.

20

Розділ 1

СПОСОБИ ЗАХИСТУ СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ

На сьогодні основними способами захисту СГ від перевірок органами контролю в Україні є:

1.ДОСУДОВИЙ:

спеціальна попередня підготовка підприємства і персоналу до будь-яких перевірок;

узгоджені спільні дії менеджменту (керівництва) і персоналу під час здійснення перевірок — «гра в одній команді»;

залучення представників Держпідприємництва та мас-медіа до ана­лізу порушень законодавства представниками ОК під час здійснення пе­ревірки;

апеляція - до органу контролю вищого рівня.

2.         СУДОВИЙ І:

у господарському суді - оскарження акта перевірки.

3.         СУДОВИЙ II:

у суді загальної юрисдикції позов керівництва підприємства до служ­бової чи посадової особи органу контролю - оскарження конкретних дій службової чи посадової особи органу, що здійснював перевірку.

В інших розділах цієї книжки ми спробуємо разом з Вами детально розглянути ці та інші способи захисту суб'єктів господарювання від за­конної та незаконної діяльності органів контролю в Україні.