§ 1. Поняття і завдання правоохоронної діяльності

Одним з важливих напрямків діяльності держави та її

органів у житті суспільства є виконання завдань по захи-

сту прав і свобод людини і громадянина, охороні прав і

законних інтересів державних та недержавних організа-

цій, об'єднань громадян, боротьбі зі злочинами та інши-

ми правопорушеннями. Про це говориться в ст. З, п. 1,14

ст. 92, п. 1, 2 ст. 116 Конституції України. Так, у ч. 2 ст. З

Конституції України закріплено: «Права і свободи люди-

ни та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяль-

ності держави. Держава відповідає перед людиною за

свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і сво-

бод людини є головним обов'язком держави».

Наведені конституційні приписи вимагають, щоб усі

органи їх точно виконували. Водночас самі громадяни не

позбавляються можливості відстоювати в будь-який за-

конний спосіб свої права і свободи, активно домагатися

виконання органами покладених на них повноважень та

сприяти їм у цьому.

Для переважної більшості органів їх діяльність не за-

микається на вирішенні цих хоча і дуже важливих, але все

ж обмежених завдань по безпосередньому захисту прав і

свобод людини і громадянина, охороні законності і пра-

вопорядку, боротьбі зі злочинами та іншими правопору-

шеннями. У цих органів на першому плані стоять інші

завдання — вирішення поточних і перспективних еконо-

мічних питань, питань культури, науки, освіти, обороно-

здатності і безпеки, зовнішньої політики, співробітницт-

ва з іншими країнами і т.ін. Деякі функції по охороні за-

конності і правопорядку вони виконують поряд із здійс-

ненням своїх основних завдань.

Розділі. Основні поняття, предмет, система...

Спеціально забезпеченням правопорядку займається

значно менше коло органів. Це органи, створені тільки

або головним чином для виконання такої ролі, їх прийня-

то іменувати органами охорони правопорядку. Вони покли-

кані охороняти обумовлений соціальними, економічни-

ми, моральними, культурними, історичними та іншими

чинниками закріплений в Конституції і законах України,

інших нормативно-правових актах порядок життя і діяль-

ності громадян України та інших осіб, що проживають в

Україні, їх права і свободи, а також інтереси суспільства і

держави.

Дуже близько до поняття органів охорони правопо-

рядку примикає поняття правоохоронних органів. Ці по-

няття дуже схожі, але не ідентичні. Коло органів, що по-

значаються ними, не збігається. Не всі органи охорони

правопорядку можна вважати правоохоронними. Так

само серед правоохоронних органів є такі, що не займа-

ються і не повинні займатися охороною суспільного по-

рядку або правопорядку в широкому розумінні цього сло-

ва. Щоб виділити критерії, за якими ті чи інші органи від-

носять до правоохоронних, слід усвідомити природу і

ознаки правоохоронної діяльності.

Цей термін і поняття, що позначається ним, уведені

в юридичний обіг на початку 60-х років. Чинне законо-

давство чітко не закріплює поняття правоохоронної діяль-

ності. Тому щодо нього йдуть активні суперечки, вислов-

люються різні думки про те, які органи слід вважати право-

охоронними.

Для одних авторів правоохоронна діяльність — це лише

діяльність компетентних державних органів у сфері боро-

тьби зі злочинами. Іншими словами, ставиться знак рівно-

сті між поняттям правоохоронної діяльності і поняттям

боротьби зі злочинністю. Для других — це боротьба зі зло-

чинами, і з іншими правопорушеннями (в основному тими,

що прийнято називати адміністративними проступками).

Для третіх — це діяльність по підтримці суспільного поряд-

ку (патрулювання в громадських місцях, при проведенні ма-

сових заходів—демонстрацій, мітингів, пікетування та ін.).

Організація судових та правоохоронних органів

Такий спрощений підхід до визначення поняття пра-

воохоронної діяльності не можна визнати правильним,

оскільки він істотно спотворює сутність розглядуваного

виду діяльності і використовується для «обґрунтування»

дуже спірних суджень про те, які органи слід вважати пра-

воохоронними.

Прихильники цього підходу не хочуть бачити, що

сфера охорони права значно ширша за сферу боротьби зі

злочинністю або порушеннями суспільного порядку. Пра-

во повинно охоронятися не тільки від явно недопустимих

актів порушення законів або антигромадських явищ. Не

меншою мірою недопустимими є також будь-які інші

прояви порушення права, спроби недозволено обмежува-

ти, ущемляти або принижувати будь-які права і законні

інтереси, кому б вони не належали — законодавцю, главі

держави або іншому органу влади, державній або недер-

жавній організації, посадовій особі або громадянину,

іноземцю, особі без громадянства. Всі ці порушення по-

винні припинятися не менш рішуче, ніж злочин або по-

рушення порядку в суспільних місцях, а їх негативні на-

слідки — усуватися або виправлятися. Тому і потрібна

діяльність, яка іменується правоохоронною діяльністю в

широкому розумінні цього слова. У противному разі є

безпідставними міркування про правопорядок.

Наприклад, рішення компетентних органів про поно-

влення на роботі незаконно звільненої людини, або рішен-

ня про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок необе-

режності, або рішення про визнання неконституційним

закону, що ущемляє основні права і свободи особи, не

менш важливі для забезпечення правопорядку, ніж бороть-

ба зі злочинністю. Такі дії теж становлять собою охорону

права за допомогою юридичних засобів, а їх сукупність

є невід'ємним компонентом правоохоронної діяльності.

Саме таке розуміння правоохоронної діяльності до-

зволяє зробити висновок, що вона має низку істотних

ознак.

По-перше, ця діяльність спрямована на охорону пра-

ва від будь-яких порушень.

Розділ І. Основні поняття, предмет, система...

По-друге, вона може здійснюватися не будь-яким

способом, а лише шляхом: а) розгляду юридичне значу-

щих справ і, у деяких випадках, застосування до правопо-

рушників примусових заходів і стягнень; б) виявлення

правопорушень і осіб, винних у їх вчиненні;

в) обвинувачення у вчиненні правопорушення; г) пред-

ставництва і захисту порушених прав і законних інтересів;

ґ) нагляду за додержанням законів.

По-третє, ця діяльність повинна відповідати припи-

сам правового нормативного акта. Наприклад, тільки за-

кон може бути підставою для застосування конкретного

заходу впливу і чітко визначати його зміст. Орган, що за-

стосовує такий захід, зобов'язаний пунктуально викону-

вати відповідні розпорядження. Встановлена в законі міра

стягнення може бути застосована тільки до винного у вчи-

ненні діяння і тільки в зазначених межах. Відхилення від

розпорядження закону під будь-яким приводом вважаєть-

ся актом незаконним, несумісним з охороною прав і сво-

бод людини.

По-четверте, характерним для правоохоронної діяль-

ності є й те, що вона реалізується з додержанням певних,

встановлених у законі або іншому нормативному акті про-

цедур. Наприклад, вирок суду, який визнає винним або

виправдовує підсудного, може бути ухвалений тільки піс-

ля судового розгляду і всебічного обговорення судом усіх

питань, конкретно передбачених процесуальним законом.

Таке обговорення повинно проходити.в дорадчій кімнаті,

із забезпеченням таємниці наради і додержанням інших

процедурних правил. Законом встановлені і правила для

розгляду справ про інші правопорушення. За відповідни-

ми правилами здійснюється розгляд майнових спорів, спо-

рів, пов'язанихіз звільненням, і т. ін. В усіх випадках ухва-

лення рішення про застосування або незастосування до

особи юридичних заходів впливу передбачаються встано-

влені законом конкретні правила, які слід обов'язково ви-

конувати, їх порушення може мати наслідком визнання

рішення незаконним, тобто таким, що не має юридичної

сили, а також інші негативні наслідки.      ______

Організація судових та правоохоронних органів

По-п'яте, істотною ознакою правоохоронної діяль-

ності є те, що вона реалізується спеціально уповноваже-

ними на те органами, що комплектуються відповідним

чином підготовленими службовцями — в основному

юристами, а також фахівцями, що розуміються в інших

галузях знань. В їх розпорядженні є необхідні матері-

альні і технічні засоби. Організація і діяльність таких

органів докладно і всебічно регламентується в законодав-

чому порядку, в тому числі шляхом встановлення особ-

ливих процедурних (процесуальних) правил. Все це в су-

купності спрямовано на забезпечення законності, обґру-

нтованості і справедливості рішень, прийнятих названи-

ми органами.

Таким чином, під правоохоронною діяльністю слід розу-

міти діяльність по охороні права, яка здійснюється спеціально

уповноваженими на те органами за встановленою в законі

процедурою і полягає в розгляді юридична значущих справ, ви-

явленні правопорушень і обвинуваченні осіб, винних в їх вчи-

ненні, і, у деяких випадках, у застосуванні до правопорушни-

ків примусових заходів, регламентованих законам, а також

у представництві ізяхистіярав і законних інтересів фізич-

них та юрадачнях осіб.

Питання про завдання правоохоронної діяльності, як

і питання про її поняття і зміст, у законодавчому порядку

однозначно не вирішені, проте це не означає, що в неї

немає своїх завдань. Вони є, і про них можна судити по

змісту деяких законодавчих актів, в яких тією чи іншою

мірою вирішуються питання організації і діяльності різ-

них правоохоронних органів. Аналіз цих актів свідчить,

що основними об'єктами, які повинні захищатися систе-

мою правоохоронних органів, є: людина — її права і сво-

боди; суспільство — його матеріальні і духовні цінності;

держава — її конституційний лад, суверенітеті територі-

альна цілісність.

Ці положення і слід вважати основними орієнтирами

при розкритті змісту завдань правоохоронної діяльності,

оскільки в них чітко позначені ті цінності, які повинні

охоронятися.

Розділ І. Основні поняття, предмет, система...

Завданнями правоохоронної діяльності є гарантування

захисту і швидкого поновлення порушених прав, свобод і за-

конних інтересів особи, матеріальних і духовних інтересів

суспільства, захисту конституційного ладу, суверенітету і

територіальної цілісності держави.